Тема 2. Міжнародний поділ праці.

1. Сутність міжнародного розподілу праці

2. Міжнародна спеціалізація виробництва
3. Міжнародне кооперування виробництва
4. Теорії МЕВ
1. Сутність міжнародного
розподілу праці (МРП)

Міжнародний поділ праці — це спеціалізація

кожної країни на виробництві певних товарів з
метою задоволенняяк своїх потреб, так і
потреб країн-партнерів
Історичні форми поділу праці

Природний поділ праці

Суспільний : територіальний та міжнародний

Фактори впливу на МПП

 Природно-географічні:  НТП:
 Клімат,  Рівень диверсифікації,
 Ресурси,  Рівень та обсяг науково-
дослідних робіт,
 Населення,
 Темпи морального зносу
 Географічне

розташування  Соціально-економічні:
 Масштаби та серійість виробництва,
 Чисельність робочої сили,
 Виробнича та соціальна інфраструктура,
 Особливості історичного розвитку та економічних традицій,
 Напрями розвитку зовнішньоекономічних звязків
Види МПП


Загальний — поділ між країнами за галузями
(промисловість, сільське господарство, будівництво,
транспорт тощо)

 Частковий — поділ праці між країнами в середині однієї

галузі економіки (добувна, металургійна, енергетична
промисловість)

 Одиничний — поділ між субєктами світового

господарства в рамках однієї господарської одиниці
(ТНК, СП)
Міжнародна спеціалізація
виробництва

- форма поділу праці між країнами, за якою

концентрація однорідного виробництва
збільшується на базі диференціації
національних виробництв, виділення в
самостійні технологічні процеси, в окремі галузі
виготовлення продукції понад внутрішні
потреби
Форми прояву МСВ
Міжнагузева (в окремих галузях),
Внутрішньогалузева (в межах галузі):
- предметна (окремі види продукції),
- типорозмірна (вироби певного типу або
розміру),
- подетальна (випуск не готової продукції, а
вузлів та деталей),
- технологічна (ланки виробництва
розміщуються в певній країні),
- наукова (окремі країни зосереджені на певній
науковій діяльності)
Кооперація виробництва -

- це об'єднання господарських зусиль країн-

партнерів з метою випуску кінцевої готової
продукції на одному з готовних підприємств
Класифікація міжнародного
кооперування
- за видами: економічне, виробниче, науково-
технічне, збутове,
- за стадіями: передвиробниче, виробниче,
комерційне,
- за методами: спільні програми, СП
- за структурою зв'язків: внутрішньо- та
міжфірмове, міжгалузеве, горизонтальне,
вертикальне, змішане,
- за територіальним охопленням: в межах
регіону, міжрегіональне, всесвітнє
- за кількістю суб'єктів: дво- та багатостороннє,
- за кількістю об'єктів: дво- та багатопредметне
4. Теорії МЕВ. Погляди на МЕВ
меркантилістів
 Першою спробою теоретичного обґрунтування причин, напрямів,
ефективності міжнародної торгівлі та розробки рекомендацій щодо
зовнішньоторговельної політики була концепція меркантилізму
 Ранній меркантилізм, ідеологами якого були У. Стаффорд (Англія),
Г. Скаруффі (Італія), виник наприкінці XV ст. та ґрунтувався на
доктрині «грошового балансу» — нагромадженні грошей внаслідок
вивезення товарів при забороні (або суб’єктивному обмеженні)
вивезення грошей. Прихильники цієї концепції дотримувались
поглядів, згідно з якими державі слід продавати на зовнішньому
ринку якомога більше будь-яких товарів, а купувати — якомога
менше. При цьому в країні повинно накопичуватися золото, яке за
тих часів ототожнювалось із багатством нації.
 Теорія пізнього меркантилізму (Т. Мен (Англія), А. Серра (Італія),
А. Мокрет’єн (Франція)) розвивалась з другої половини XVI ст. до
середини XVIII ст. Основним змістом цього напряму є доктрина
«активного торговельного балансу», який можна було забезпечити
шляхом активізації зовнішньої торгівлі при перевищенні доходів від
експорту порівняно із витратами на імпорт, а також у результаті
розвитку посередницької торгівлі (перепродаж іноземних товарів,
надання транспортних послуг, кредитів з метою одержання
додаткових надходжень від операцій на зовніш­ніх ринках). З цією
метою держава повинна була обмежувати ввезення іноземних
товарів шляхом підвищення ставок мита, а також сформулювати
правила вивезення вітчизняних товарів, використовуючи переважно
фінансові методи заохочення експорту.
 А. Сміт вважав, що торгівля між двома країнами ґрунтується на
абсолютних перевагах.
 Коли виробництво однієї країни є більш ефективним, ніж іншої, у
виробництві конкретного товару (тобто має абсолютні переваги) і
менш ефективним у виробництві іншого товару (має абсолютні
недоліки), тоді обидві країни можуть вигравати від спеціалізації на
виробництві товару на основі абсолютних переваг та обмінювати
частину обсягу виробництва на інший товар, при виробництві якого
країна має абсолютні недоліки.
 Товар США Англія

Пшениця, 6 1
бушелів/люд.-год
Тканина, ярдів/люд.- 4 5
год
 Згідно з принципом, чи законом, порівняльних переваг навіть якщо
економіка однієї країни менш ефективна за економіку іншої країни у
виробництві обох товарів, то все одно існує основа для
взаємовигідної торгівлі.
 Перша країна повинна спеціалізуватися на виробництві та експорті
тих товарів, виробництво яких менш неефективне (absolute
disaduantuges are smaller), тобто таких, які мають порівняльні
переваги, а також імпортувати ті товари, виробництво яких
найнеефективніше, тобто таких, при виробництві яких країна має
порівняльні недоліки.
 Товар США Англія

Пшениця, 6 1
бушелів/люд, -год
Тканина, ярдів/люд.- 4 2
год
 1) розглядаються лише дві країни та два товари;
 2) існує вільна торгівля;
 3) вільний перелив трудових ресурсів існує між галузями в межах
країни та відсутній між економіками двох країн;
 4) витрати виробництва є незмінними;
 5) транспортні витрати відсутні;
 6) незмінна технологія;
 7) концепція порівняльних переваг пояснюється з точки зору
трудової теорії вартості.
 Припустимо, що виникає можливість торгівлі між двома країнами (наприклад, унаслідок
зняття державних перешкод для міжнародної торгівлі або через істотне зниження
транспортних витрат). Країна А повинна спеціалізуватися на виробництві першого товару,
експортувати його, імпортуючи другий товар із країни Б.
 На рис. а відображена ситуація в країніА, а на рис. б — в країні Б. Обсяг виробництва обох
товарів у країні А у випадку автаркії відповідає точці X. У міру спеціалізації на виробництві
першого товару ми починаємо переміщуватися вниз уздовж кривої виробничих
можливостей, що призводить до збільшення кута нахилу цієї кривої (оскільки зростають
альтернативні витрати першого товару). Починаючи з точки X' у процесі спеціалізації
виробництва на другому товарі, ми рухаємося вгору кривою виробничих можливостей
(оскільки зростають альтернативні витрати другого товару). Зменшення кута нахилу кривої
виробничих можливостей є наслідком спеціалізації. Процес спеціалізації буде
продовжуватися до того моменту, поки відносні ціни товарів у двох країнах не
вирівняються (кути нахилу кривих виробничих можливостей двох країн стануть
однаковими).
 Ця модель також досліджує вплив міжнародної торгівлі на
дохідність факторів у двох країнах. Основною причиною існування
порівняльних переваг вважається наділення факторами виробництва
(factor endowment). Такий підхід пояснюється кількома причинами.
 По-перше, незважаючи на дебати між економістами, що постійно
тривають, різниця між наділенням факторами є дуже важливим
поясненням.
 По-друге, такий підхід зв'язує міжнародну торгівлю з національною
алокацією ресурсів та розподілом доходів.
 1. Є дві країни, в яких виробляється два товари за допомогою двох факторів
(капіталу й праці).
 2. Обидві країни використовують одну й ту саму технологію виробництва. Це
припущення означає, що обидві країни мають однаковий доступ до технології і
використовують однакові методи виробництва.
 3. Один із товарів (товар 1) є трудомістким, а інший товар (товар 2) —
капіталомістким у виробництвах обох господарств.
 4. Ефект масштабу є однаковим для виробництва обох товарів в обох країнах.
 5. Немає абсолютної спеціалізації виробництва, тобто кожна країна виробляє
обидва товари.
 6. Однаковість смаків обох націй означає рівність переваг попиту, тобто
подібність форм та розташування кривих байдужості.
 7. Досконала конкуренція на товарних ринках та ринках факторів виробництва у
двох країнах.
 8. Вільний перелив факторів виробництва в країні, але відсутність міжнародного
руху факторів означає, що праця та капітал здатні вільно й швидко надходити до
тих галузей, які дають змогу отримати вищу дохідність.
 9. Відсутність торговельних бар'єрів та транспортних витрат означає, що
спеціалізація виробництва буде продовжуватися до того моменту, доки відносні
ціни на товари не будуть однаковими в обох країнах.
 10. Всі ресурси повністю використовуються в обох країнах (у країні немає
незадіяних ресурсів).
 11. Міжнародна торгівля є збалансованою: обсяг експорту однієї країни дорівнює
обсягу імпорту іншої країни.
Використання факторів виробництва для обох
товарів у країнах А і Б
 Теорема Хекшера — Оліна стверджує, що країна буде
експортувати ті товари (має порівняльні переваги у випуску тих
товарів), виробництво яких потребує більшою мірою тих факторів
виробництва, які є у відносно достатній кількості в країні за
меншими цінами та імпортувати ті товари, при виробництві яких
більшою мірою використовуються ті фактори, на які ця країна є
бідною і які наявні за більш високими цінами. Тобто країна, яка
багата на працю, буде експортувати працемісткі товари та
імпортувати капіталомісткі товари.
Модель Хекшера — Оліна
 Емпіричні дослідження моделі Хекшера — Оліна не підтвердили
висновків даної теорії: країни не експортують ті товари, які мали б
експортувати згідно з концепцією. Найвідоміше емпіричне
дослідження було здійснено В. Ле-онтьєвим і опубліковано у 1953 p.
Дослідження було побудоване на даних зовнішньої торгівлі США. У
своїй праці В. Леонтьєв доходить висновку і підтверджує той факт,
що США є імпортером капіталомістких продуктів, хоч вважалось,
що США мали найбільші у світі ресурси капіталу, тобто згідно з
теорією Хекшера — Оліна повинні були б експортувати
капіталомісткі продукти замість трудомістких. Такий висновок
отримав назву "парадокс Леонтьєва".
 1) використання двофакторної моделі, що приводить до абстрагування від
розглядання інших важливих факторів виробництва (наприклад природних
ресурсів);
 2) податкову політику уряду США. В 1954 p. у своїй роботі М. Кравіс довів, що
найбільшим захистом користуються саме трудомісткі галузі виробництва;
 3) найважливішою причиною вважають те, що у дослідженні розглядався лише
фізичний капітал (тобто машини, устаткування, будівлі тощо) і не включалося
таке поняття як людський капітал, пов'язаний з навичками, рівнем освіти, тобто з
якістю робочої сили;
 4) не враховувався вплив науково-дослідницького фактора, який має великий
вплив на структуру зовнішньої торгівлі США: велику частку в структурі
зовнішньої торгівлі займають саме наукомісткі товари.
 • перше — це існування проблем з емпіричним підтвердженням
даної теорії;
 • друге, більш важливе, полягає у тому, що припущення, на яких
ґрунтується ця теорія, залишають без аналізу велику частину
сучасної міжнародної торгівлі.
 Економія масштабу полягає в тому, що при збільшенні використання
факторів виробництва темпи зростання обсягів виробництва цього
товару будуть більшими. Тобто, якщо обсяги використання факторів
виробництва подвоїлися, то обсяги виробництва збільшаться більше
ніж у два рази. Економія масштабу буде досягатися або через
підвищення продуктивності праці за рахунок більш детальної
спеціалізації, або через можливості застосування більш
специфічного та ефективного устаткування.
де Х та М — відповідно обсяг експорту та імпорту певної товарної групи
або галузі.
Значення Т змінюється від 0 до 1. Якщо Т = 0, то це означає, що країна
повністю експортує чи імпортує визначений товар (тобто міжгалузева
торгівля відсутня). З іншого боку, якщо обсяг експорту та імпорту
дорівнюють один одному (максимальна внутрішньогалузева торгівля), то
Т = 1.
 Згідно з моделлю технологічного розриву, яка була сформульована
М. Позером у 1961 p., більша частина торгівлі між розвиненими
країнами ґрунтується на представленні все нових продуктів та нових
виробничих процесів, що надає як фірмі, так і країні тимчасову
монополію на світовому ринку. Така тимчасова монополія часто
базується на патентах та авторських правах, які видаються для
заохочення інновацій.
 Узагальненням та розширенням моделі технологічного розриву є модель життєвого циклу
продукту, яка була створена Р. Верноном у 1966 p. Згідно з цією моделлю, відразу ж після
впровадження нового продукту його виробництво вимагає наявності висококваліфікованої
робочої сили. У міру масового поширення продукту він стає більш стандартизованим і
може вироблятися за технологією масового виробництва та менш кваліфікованою робочою
силою. Таким чином, порівняльні переваги виробництва передаються від розвинених країн
до країн з більш низькою вартістю робочої сили.
 Р. Вернон також зазначав, що надприбуткові товари та товари, які виробляються на основі
працезберігаючої технології виробництва, найбільш вірогідно будуть створюватися у
розвинених країнах, оскільки вони мають більше можливостей для розроблення саме таких
продуктів; розроблення цих продуктів вимагає наближеності до споживачів для постійного
підтримання зворотного зв'язку споживач — виробник, що може бути використане для
модифікації продукції; існує необхідність у сервісному обслуговуванні. На відміну від
моделі технологічного розриву, яка зосереджується на існуванні часового розриву в
імітаційних процесах, модель життєвого циклу наголошує на стандартизації продукції.
 З цими двома моделями тісно пов'язана також нова генерація так званих "нових
ендогенних теорій" (new endogenous theory), засновником яких вважається Ромер
(1986) та його послідовники. "Нова ендогенна теорія" вважає основною рушійною
силою економічного зростання інвестиції в НДДКР, що, у свою чергу, призводить
до технологічних змін у суспільстві, внаслідок чого відбувається структурна
перебудова економіки, забезпечується добробут суспільства.
 Таким чином, технологічні відмінності вважаються основними джерелами
конкурентних переваг. Чим більша унікальність та неповторність певного
продукту, тим, звичайно, складніше істотно вплинути на конкурентні позиції
виробника на ринку.