Практичне заняття. ТЕМА 3.

Міжнародний поділ праці –

матеріальна основа світового господарства
 
 Поняття МЕС і СПП
Міжнародна економічна система (МЕС) – це глобальна господарська система,
що ґрунтується на світогосподарському поділі праці, інтернаціоналізації та
інтеграції виробництва і обігу та функціонує на принципах ринкової економіки.
В основі МЕС лежить міжнародний поділ праці (МПП), як обмін між країнами
факторами і результатами виробництва у певних кількісних та якісних
співвідношеннях.
Найважливішою передумовою і необхідною умовою міжнародного поділу праці є
істотні розходження в забезпеченості країн економічними ресурсами
(факторами виробництва) та різні комбінації їхнього використання.
 Тести. Тема 3
1. Суспільний поділ праці класифікують за критеріями:
а) територіальним і виробничим; в) фінансовим і виробничим;
б) фінансовим та інноваційним; г) територіальним та інноваційним
2. Суспільний поділ праці передбачає:
а) спеціалізацією суб'єктів господарювання на окремих видах ді­яльності;
б) об'єднання ресурсів суб'єктів господарювання різних країн для реалізації великих міжнародних проектів;
в) відокремлення різних видів трудової діяльності;
г) відокремлення виробничих процесів за видами та родами діяльності.
3. Розвиток міжнародного розподілу праці є передумовою:
а) виникнення монополій у світовій економіці;
в) розвитку міжнародної торгівлі;
б) формування світового ринку;
г) поглиблення спеціалізації країн на виробництві окремих видів продукції.
 Продовження тестів
4. Форма поділу праці між країнами, яка передбачає зростання концентрації та обсягів виробництва певних
видів продукції в окремих країнах понад внутрішні потреби для задоволення потреб світового рин­ку, – це:
а) міжнародне кооперування виробництва; в) міжнародний поділ праці;
б) міжнародна спеціалізація виробництва; г) суспільний поділ праці.
5. Основним фактором формування та розвитку міжнародного поділу праці є:
а) міжнародне торговельне співробітництво; в) рівень відкритості економіки країн;
б) науково-технічний прогрес; г) рівень лібералізації світової торгівлі.
6. Методами міжнародного виробничого кооперування є:
а) предметна спеціалізація; в) технологічна спеціалізація;
б) подетальна спеціалізація; г) договірна спеціалізація.
7. Поділ праці між великими сферами національного господарства країни – це:
а) одиничний суспільний поділ праці; в) міжнародний поділ праці;
б) загальний суспільний поділ праці; г) приватний суспільний поділ праці.
 Продовження тестів. Тема 3
8. Поділ праці за галузями та підгалузями – це:
а) одиничний суспільний поділ праці; в) приватний суспільний поділ праці;
б) загальний суспільний поділ праці; г) міжнародний поділ праці.
9. Спеціалізація країни на виробництві запасних частин для літаків – це:
а) одиничний суспільний поділ праці; в) приватний суспільний поділ праці;
б) загальний суспільний поділ праці; г) міжнародний поділ праці.
10. Спеціалізація країни на виробництві сільськогосподарської продукції – це:
а) одиничний суспільний поділ праці; в) приватний суспільний поділ праці;
б) загальний суспільний поділ праці; г) міжнародний поділ праці.
11. Розмежування виробничих програм і закріплення за кожним учасником певного асортименту кінцевої
продукції – це:
а) предметна спеціалізація; в) технологічна спеціалізація;
б) подетальна спеціалізація; г) договірна спеціалізація.
 Продовження тестів.Тема 3
12. Міжнародна спеціалізація розвивається на такими напрямами:
а) технологічному та виробничому; в) виробничому та територіальному;
б) технологічному та територіальному; г) продуктовому та технологічному.
13. Форма міжнародного поділу праці, яка передбачає об'єднання зусиль виробників кількох країн у випуску
певних видів товарів – це:
а) міжнародне кооперування; в) міжнародний поділ праці;
б) міжнародна спеціалізація; г) суспільний поділ праці.
14. До форм міжнародної спеціалізації виробництва не зараховують:
а) предметну; б) подетальну; в) технологічну; г) договірну.
15. Реалізацію спільних програм у межах міжнародного кооперування здійснюють шляхом:
а) подетального та технологічного кооперування; в) виключно підрядного кооперування;
б) створення спільного підприємства; г) підрядного кооперування й організації спільного виробництва.
 Продовження тестів. Тема 3
16. Об'єднання на пайовій основі власності партнерів на умовах довгострокового співробітництва з чітким розподілом прибутків і
ризиків – це:
а) подетальне та технологічне кооперування; в) підрядне кооперування;
б) створення спільного підприємства; г) підрядне кооперування й організація спільного виробництва;
17. Спеціалізація країн на виробництві продукції різних галузей економіки є:
а) міжгалузевою; б) внутрішньогалузевою; в) міжнародною збутовою; г) міжнародною договірною.
18. Міжнародне співробітництво суб'єктів господарювання різних галузей – це:
а) міжгалузева кооперування; в) міжнародне збутове кооперування;
б) внутрішньогалузеве кооперування; г) міжнародне економічне кооперування.
19. Об'єднання ресурсів виробників декількох країн у випуску товарів певної галузі для світового ринку – це :
а) міжгалузева кооперування; в) міжнародне збутове кооперування;
б) внутрішньогалузеве кооперування; г) міжнародне економічне кооперування.
20. Відношення частки експорту товару в загальному обсязі експорту країни до частки експорту товару у світовому обсязі експорту –
це:
а) експортна квота; в) коефіцієнт товарності країни;
б) зовнішньоторговельна квота; г) коефіцієнт відносної експортної спеціалізації країни.
 Ситуаційні завдання 3.1
У світовій економіці здійснюють значну кількість міжнародних економічних операцій у різних
сферах матеріального та нематеріального виробництва, а саме:
1) Україна експортує до країн Західної Європи продукцію агропромислового комплексу, а
імпортує із цих країн машини та обладнання;
2) Китай імпортує з Німеччини високотехнологічне обладнання, а Німеччина імпортує з
Китаю текстиль;
3) Франція розробляє державну програму регулювання імміграційних потоків;
4) Австрійська та німецька компанії створили спільне підприємство з виробництва побутової
техніки;
5) США надає Мексиці кошти для фінансування науково-технічних програм;
6) Венесуела збільшує обсяги видобування нафти;
7) Кувейт експортує нафту до Канади, а Канада експортує в Кувейт деревину. Визначте, які із
цих міжнародних економічних операцій належать до міжнародного поділу праці,
міжнародного поділу факторів виробництва, міжнародної кооперації.
 Ситуаційні завдання 3.2, 3.3, 3,4
3.2. Мексика забезпечена основними факторами виробництва, а США – розвинутими.
Чи можливо за таких умов сформувати довгострокові конкурентні переваги в обох
країнах, відповідно до особливостей їхньої факторозабезпеченості? Обґрунтуйте
відповідь та наведіть приклади інших країн з аналогічними вихідними умовами.
3.3. У теорії міжнародної економіки під факторами виробництва розуміють ресурси,
необхідні для виробництва товарів, виконання робіт та надання послуг. Чи можуть
фактори виробництва розглядати як товар? Доведіть на прикладах можливість такої
їхньої трансформації.
3.4. Розвиток міжнародного співробітництва господарювання суб'єктів
супроводжується активізацією використання ними факторів виробництва, до того ж
характер такого використання може бути як інтенсивним, так і екстенсивним. Чи
доцільне міжнародне кооперування у використанні таких факторів виробництва, як
праця, земля, технологія і капітал? Обґрунтуйте відповідь.
 Ситуаційні завдання 3.5
Визначте, до якого виду міжнародного кооперування належать такі операції:
1) Компанії Німеччини й Австрії уклали угоду про співробітництво у сфері реалізації
кооперованої продукції;
2) Компанії Чехії та Словаччини спільно здійснюють генерування ідей та
формування стратегії подальшого співробітництва;
3) Кооперування між структурними підрозділами корпорації LG;
4) Укладання угоди між українською і польською компанією, що передбачає
акумулювання значних інноваційних ресурсів для розроблення та реалізації
науково-технічного проекту;
5) Створення угорською й австрійською компаніями міжнародного логістичного
центру. Обґрунтуйте відповідь.
 Ситуаційні завдання 3.6
Вкажіть, до яких відомих Вам факторів, що впливають на розвиток міжнародного поділу
праці, слід віднести наведені нижче ознаки.
1) Уряд Туреччини заохочував надходження іноземного капіталу до економіки країни,
широко розгорнулася діяльність спільних фірм з участю іноземного капіталу. Відбувалися
глибокі перетворення у сільському господарстві. Створювалися рентабельні капіталістичні
ферми на базі поміщицьких та заможних селянських господарств. Водночас занепадали
середні та дрібні селянські господарства. В країні зростало безробіття; десятки тисяч
турків у пошуках роботи виїхали у Західну Європу. Визначальним в історії Туреччини став
курс нової стратегії розвитку, вперше сформульований у 1980 р. економістом Тургутом
Озалом. У вересні того ж року відбувся черговий військовий переворот. Стратегія розвитку
почала активно втілюватися в життя після повернення армії у казарми.
2) Мережа науково-дослідних, конструкторських, проектних інститутів, а також дослідних
підрозділів вищих навчальних закладів функціонує з метою виробництва, розповсюдження
і впровадження в практику наукових знань, реалізації єдиної
 Продовження ситуаційні завдання 3.6
2) Мережа науково-дослідних, конструкторських, проектних інститутів, а також дослідних підрозділів
вищих навчальних закладів функціонує з метою виробництва, розповсюдження і впровадження в
практику наукових знань, реалізації єдиної науково-технічної політики. Розвинутий науково-
технічний потенціал є також визначальною передумовою для встановлення і ефективного розвитку
міжнародних науково-технічних зв'язків.
3) Значну роль у суспільному виробничому процесі відіграють підприємці як продуктивна сила
суспільства. Підприємці беруть на себе ініціативу поєднання ресурсів землі, капіталу і праці в
єдиний процес виробництва суспільного продукту для сукупного ринку. Виконуючи роль «свічки
запалювання» і каталізатора, підприємці поряд з провідними ресурсами праці є рушійною силою
виробництва. Вони також є посередниками, об’єднуючи інші ресурси для здійснення ефективного
процесу виробництва.
4). Китай добре забезпечений робочою силою, а Росія – землею. До якого типу факторів
виробництва слід віднести китайську робочу силу та російську землю? Чи можуть вони бути
основою довгострокової конкретної переваги цих країн? Чому? У виробництві яких товарів?
 Розрахункове завдання 3.1
У табл. 3.1 наведено дані щодо обсягів експорту країн та
обсяги світового експорту за окремими галузями. Розрахуйте
показники рівня міжнародної спеціалізації галузей цих країн та
визначте перспективи їхнього подальшого
зовнішньоекономічного розвитку в контексті здобутих
результатів.
 Завдання 3.1, продовження
Таблиця
3.1
 Обсяги експорту країн та обсяги світового експорту за окремими галузями
показники Країна А Країна Б Країна В

Обсяги експорту країн загалом, млн дол. США 2 500,0 3250,0 4175,0
Обсяги експорту текстилю, млн дол. США 125,0 639,0 212,0
Обсяги експорту пшениці, млн дол. США 280,0 789,0 125,0
Обсяги експорту вугілля, млн дол. США 615,0 118,0 274,0
ВВП, млн дол. США 20 950,0 25 980,0 27 313,0

Обсяги імпорту країн загалом, млн дол. США 3 275,0 3 189,0 5 280,0

Обсяги світового експорту текстилю, млн дол. США 1 689,0

Обсяги світового експорту пшениці, млн дол. США 4 520,0

Обсяги світового експорту вугілля, млн дол. США 7 250,0

 Рішення завдання 3.1

 показники рівня міжнародної спеціалізації галузей країни Б:

 Е пшениці=(789/3250): (3250/4520)=0,243:0.719=0,34
 Е вугілля=(118/3250) : (3250/ 7250)=0,8
 Е текстилю=(639/3250) : (3250/1689 ) =0,197/1,924=0,102.
 Висновок: Всі розраховані показники менш одиниці, тому всі три
галузі не є міжнародноспеціалізованими.
 Метод.рекомендації до завдання 3.1.
 Основними показниками рівня міжнародної спеціалізації галузі є:
 1) коефіцієнт відносної експортної спеціалізації – це відношення
частки експорту товару в загальному обсязі експорту країни до частки
експорту товару у світовому обсязі експорту:
 К е= (Ехі / Ех) : (Ех/ Ех св. ), де:
 К е – коефіцієнт відносної експортної спеціалізації; Ех – вартісні
обсяги експорту країни; Ехі – вартісні обсяги експорту і-го виду
продукції; Ех св. – вартісні обсяги світового експорту.
 Висновок: Галузь уважають міжнародноспеціалізованою за значення
К е ≥ 1;
 Завдання 3.2. Розрахувати рівень
експортної спеціалізації країн.
Регіон Сільське Добувна Обробна Разом млрд. дол.
господарство, промисловість промисловість
млрд. USD , млрд. USD , млрд. дол.
Західна Європа 237,9 143,1 1785,1 2166,1 100

Азія 113,6 92,1 1143,3 1349,0 100

Північна Америка 110,4 61,5 687,9 859,8 100

Латинська Америка 68,8 64,7 114,6 278,1 100

Центральна та Східна 21,9 53,9 98,7 174,5 100

Європакраїни Балтії та СНД

Африка 21,7 59,5 33,6 114,8 100

Близький схід 5,7 122,8 34,1 162,6 100

Разом 579,9 597,6 3927,3 5104,8 100

 Рішення завдання 3.2
 Самостіино ….( аналогічно завданню 3.1.)
 Завдання 3.3
 На основі даних представлених у табл. 3.3, визначте ступінь залежності кожної країни від
міжнародної торгівлі.
 Табліця 3.3
Країна Обсяг експорту, Обсяг імпорту, ВВП, дол. USD
дол. USD дол. USD
Німеччина 1037 910 2764
США 1112 1920 12470
Китай 411 792 1790
Японія 969 577 4848
Франція 490 533 2068
Великобританія 449 601 2218
Італія 410 436 1694
Канада 388 357 1023
Росія 302 137,5 2225
Україна 35 42 359,6
Світ в цілому 12062 12380 43920
 Метод.рекомендації та
рішення завдання 3.3
Міра залежності країни від міжнародної торгівлі визначається за наступною формулою:
Дзал. = ½(Е+І) / ВВП×100%, (3.4) , де:
Е – обсяг експорту країни в звітному році; І – обсяг імпорту країни в звітному році; ВВП – валовий
внутрішній продукт.
Висновок: За цим показником усі країни можна розподілити на три групи: високо залежні (45-93%),
середньо залежні (14-44%) та низько залежні (2,7-13%)
Розрахунок показників за країнами ( вибіркова):
1.Доля залежності Італії від міжнародної торгівлі =1/2(410+436) : 1694 * 100% = 25%
2.Доля залежності Франції від міжнародної торгівлі =1/2(450+533) : 2069 * 100% = 24%
3.Доля залежності Украєни від міжнародної торгівлі =1/2(35+42) : 359,6 * 100% = 10,7%
Висновок: Італія і Франція – середньо залежні від міжнародної торгівлі; Украєна - залежна.