ГРОШОВИЙ РИНОК.

МЕХАНІЗМ МОНЕТАРНОЇ ПОЛІТИКИ

Гроші — це загальний еквівалент для всіх інших товарів, тобто вони
служать засобом вираження вартості товарів.
Грошовий оборот — це рух грошей у процесі виробництва,
розподілу, обміну й споживання національного продукту, який
здійснюється шляхом безготівкових розрахунків та через обіг
готівки.
Готівка, як правило, використовується при виплаті заробітної плати,
пенсій, (тобто при утворенні доходів населення), а також при купівлі
товарів і послуг у роздрібній торгівлі, розміщенні коштів у
банківських внесках
Усфері безготівкового обігу рух грошей здійснюється у вигляді
перерахування сум через рахунки у банках. У безготівковій формі
здійснюється переважна більшість грошових операцій у народному
господарстві: розрахунки між підприємствами (фірмами), деякі види
розрахунків підприємств і організацій з населенням.
Міра вартості — гроші забезпечують вираження і вимірювання
вартості товарів, надаючи їй форму ціни.
Масштаб цін — це грошова одиниця, яка використовується для
виміру і порівняння вартості товарів, послуг, робіт і за нею
закріплена фіксована вага золота або іншого грошового металу.
Засіб обігу — це функція, у якій гроші є посередником в обміні
товарів і забезпечують їх обіг.
Засіб платежу — ця функція відображає особливості кредитного
господарювання, тобто реалії купівлі — продажу товарів у кредит з
відстрочкою оплати грошей (відстрочкою платежу).
Засіб нагромадження — ця функція грошей пов’язана із
збереженням грошима вартості і при виході їх з обігу.
Світові гроші — це функція, в якій гроші обслуговують рух
вартості у міжнародному економічному обігу і забезпечують
реалізацію взаємовідносин між країнами.
Роль грошей — це кінцевий результат функції грошей щодо
обслуговування руху вартості на певному етапі відтворення
В якісному аспекті роль грошей виявляється у тому, що сама їх
наявність, саме грошове середовище, в якому діють економічні
суб’єкти, позитивно впливає на розвиток суспільного виробництва,
оскільки збільшуються фізичні межі виробництва, що визначається
потребами самих виробників.
Кількісний аспект ролі грошей полягає в тому, що через зміну
кількості грошей в обігу можна впливати на економічні процеси.
Грошова маса — вся сукупність запасів грошей у всіх їх формах
(готівкова та безготівкова), які перебувають у розпорядженні
суб’єктів грошового обороту в певний момент.
Суб’єктами грошової маси є приватні особи, підприємства,
громадські організації, господарські об’єднання, державні установи
тощо.
В основу визначення обсягу і структури грошової маси покладено
агрегатний метод вимірювання пропозиції грошей.
Грошовий агрегат — це показник грошової маси, що характеризує
певний набір її елементів залежно від їх ліквідності.
Ліквідність грошей — здібність грошей брати участь у негайному
придбанні товару або інших благ.
Агрегат М0 — готівка (готівка, яка перебуває поза банками, тобто
на руках).
Агрегат М1 = М0 + депозити до запитання (вклади у банках, які
можуть бути використані вкладниками негайно, без попередження
банків), тобто готівкові та безготівкові гроші (це записи на
банківських рахунках і внески до комерційних банків).
Агрегат М2 = М1 + строкові депозити (в національній та іноземній
валюті, кошти на всіх видах рахунках)
Агрегат М3 = М2 + облігації внутрішніх державних позик.
Швидкість обігу грошей — характеризує частоту, з якою кожна
одиниця наявних в обороті грошей використовується в середньому
для реалізації товарів і послуг за певний період.
Рівняння обміну показує залежність, виконання якої веде до того,
що кількість грошей в обертанні буде відповідати реальній потреби
у них.
Закон грошового обігу — визначає об’єм грошей (або грошову
масу), необхідний в кожний момент часу для забезпечення
товарного обігу в країні.
Грошовий ринок — сектор ринку, на якому здійснюється купівля
та продаж грошей як специфічного товару, формуються попит,
пропозиція та ціна на цей товар.
Суб’єктами грошового ринку є юридичні та фізичні особи, які
здійснюють операції купівлі-продажу грошей. Ці операції можна
розділити на три групи:
Продаж грошей виступає у формі передачі цих грошей їх
власниками покупцям у тимчасове користування в обмін на так звані
інструменти. Інструменти надають їм можливість зберегти право на
ці гроші — відновити право розпорядження ними та одержати
відсотковий дохід.
Купівля грошей є формою одержання у своє розпорядження
грошей в обмін на вказані інструменти.
Ціна грошей має форму відсотка (відсоткового доходу) за позичені
гроші
Попит на гроші потрібно сприйняти як попит на запас
(накопичення) грошей у певний час, а не потік.
Чинники попиту на гроші:
1.Зміна обсягів виробництва (або обсягів національного доходу).
Чим більше обсяг виробництва ВНП, а отже НД, тим більше
операцій щодо його реалізації і тим більше має бути запас грошей
для виконання цих операцій.
Зміна обсягу ВНП в свою чергу визначається двома незалежними
чинниками, які можна розглядати як самостійні чинники.
2.Зміна абсолютного рівня цін.
3.Зміна реального обсягу виробництва.
4. Зміна норми відсотка.
5.Чинник накопичення багатства. Багатство накопичується у різних
формах активів, у тому числі й у вигляді запасу грошей.
6.Чинник інфляції. При рості інфляції зростає вартість на
альтернативні грошам види активів, а попит на гроші скорочується.
7.Очікування погіршення кон’юктури ринків. Цей чинник тісно
пов’язаний з інфляцією. Скорочення товарної пропозиції, посилення
дефіциту, погіршення якості продукції тощо веде до скорочення
попиту на гроші і накопичення багатства у товарній формі.
Пропозиція грошей — це коли економічні суб’єкти у будьякий
момент мають у своєму розпорядженні певний запас грошей, які
вони можуть спрямувати в оборот.
Емісія — випуск в обіг грошей і цінних паперів
Ринок грошей — це система інститутів, що забезпечують взаємодію
між пропозицією та попитом на гроші.
Отже, рівновага на ринку грошей виникає у точці перетину кривих
попиту і пропозиції гроше. Це означає, що економічні суб’єкти в
даній економічній ситуації бажають мати у своєму розпорядженні
суму грошей, а банківська система може забезпечити пропозицію
грошей на цьому рівні, щоб урівняти попит і пропозицію.
Мета монетарної політики — досягнення на національному ринку
рівноваги, що характеризується повною зайнятістю та відсутністю
інфляції
Інструменти монетарної політики:
1.Операції на відкритому ринку — купівля продаж Національним
банком урядових цінних паперів на відкритому ринку. Якщо
Національний банк продає урядові цінні папери, то вони
зосереджуються у комерційних банках та населення, а у
Національному банку — гроші. Внаслідок цього скорочуються
резерви у комерційних банків — відсоток за кредит збільшується.
2.Зміна норми обов’язкових резервів — це резерви, які комерційні
банки в обов’язковому порядку зберігають у національному банку.
3.Зміна облікової ставки — це відсоток, під який Національний банк
надає кредити комерційним банкам. В Україні облікова ставка на 1
—1,5 % вище за темпи інфляції.
4.Регулювання імпорту та експорту капіталу.
5.Регулювання валютної політики.
Політика «дешевих» грошей
Головна мета цієї політики — подолання спаду та безробіття.
Здійснюється:
•Національний банк купує облігації;
•знижує норму обов’язкових резервів;
•знижує облікову ставку.
Внаслідок чого:
•зменшується відсоткова ставка;
•збільшується грошова пропозиція;
•збільшуються інвестиції;
•зростає реальний обсяг ВВП;
•зменшується безробіття.
Політика «дорогих» грошей.
Головна мета цієї політики — боротьба з інфляцією.
Здійснюється:
•Національний банк продає облігації;
•збільшує норму обов’язкових резервів;
•збільшує облікову ставку;
Внаслідок чого:
•збільшується відсоткова ставка;
•зменшується грошова пропозиція;
•скорочуються інвестиції;
•зменшується реальний обсяг ВВП;
•зменшується інфляція.