Тема 3
1. Грошовий ринок – особливий сектор
ринкового простору, на якому здійснюється
купівля та продаж грошей як специфічного
товару, формуються попит, пропозиція та,
відповідно, ціна на цей товар.
2. Інституційна модель грошового ринку –
схема потоків грошей та інструментів між
групами економічних суб’єктів, які дають
змогу забезпечити зв’язок між всіма
секторами ринку.
3. Структуризація / сегментація грошового
ринку – розмежування грошового ринку
(інколи умовне) на сектори за різними
критеріями, що відбиває його внутрішній
устрій.
4. Ринок грошей – сектор грошового ринку, в
рамках якого здійснюють операції купівлі-
продажу «коротких» грошей, що
вивільняються з обороту і на-даються на строк
до 1 року, для використання їх як
купівельного або платіжного засобу.
5. Ринок капіталів – сектор грошового
ринку, в рамках якого здійснюють операції
купівлі-продажу «довгих» грошей, що
вивільняються з обороту і надаються на строк
понад один рік, для використання їх як
капіталу через інвестування в основні фонди і
державні цінні папери.
6. Капітал – чинник виробництва у вигляді
вартості, здатної приносити прибуток.
7. Фінансовий інструмент – документ, який
підтверджує / закріплює права продавця
залишатися власником грошей, що надаються
в тимчасове користування, або вкладення
грошей в капітал емітента, і одночасно
закріплює грошові зобов’язання покупця
грошей перед продавцем.
8. Ринок кредитних ресурсів – система
економічних відносин, що забезпечує
акумуляцію вільних коштів, перетворення їх в
позичковий капітал і його перерозподіл між
учасниками суспільного відтворення.
9. Ринок цінних паперів – сектор грошового
ринку, на якому продаються-купуються всі
види цінних паперів, що емітовані
підприємствами, фінансовими інститутами і
державою.
10. Сектор опосередкованого / непрямого
фінансування – сектор грошового ринку, в
якому створюється механізм зв’язків,
встановлення яких вимагає значних витрат
грошей і часу на пошук і вивчення
контрагента та які не можуть бути реалізовані
через сектор прямого фінансування, що
обумовлює участь в операції фінансового
посередника.
11. Міжбанківський ринок – частина ринку
позичкових капіталів (грошового ринку), де
тимчасово вільні грошові ресурси кредитних
інститутів залучаються і розміщуються
банками між собою переважно у формі
короткострокових міжбанківських депозитів
на короткі терміни.
12. Обліковий ринок – сектор грошового
ринку, де короткострокові грошові ресурси
перерозподіляються між кредитними
інститутами через купівлю-продаж векселів і
цінних паперів з термінами погашення до 1
року.
Тема 4
1. Гривня – грошова одиниця незалежної
держави Україна.
2. Грошова система – це форма організації
грошового обороту в країні, встановлена
загальнодержавними законами.
3. Девальвація – офіційне зниження
державного металевого вмісту та валютного
курсу (або тільки курсу) національної грошової
одиниці щодо іноземних валют.
4. Інфляція – знецінення нерозмінних на золото
паперових грошей внаслідок надмірного їхнього
випуску та переповнення ними каналів обігу.
5. Масштаб цін – величина грошової одиниці
певної країни.
6. Біметалізм – це грошова система, в якій роль
загального еквівалента законодавчо
закріплялася за двома металами – золотом і
сріблом.
7. Монометалізм – грошова система, за якої
роль загального еквівалента виконує один
метал: золото або срібло, водночас в обігу
функціонують монети та знаки вартості,
розмінні на грошовий метал.
8. Золотозливковий стандарт – це грошова
система, за якої в обігу відсутні золоті монети
та їхнє вільне карбування, обмін банкнот
здійснюється лише на золоті зливки з певними
обмеженнями.
9. Золотодевізний стандарт – це грошова
система, за якої в обігу відсутні золоті монети
та їхнє вільне карбування, а обмін банкнот
здійснюється на іноземну валюту, яка
обмінюється на золото.
10. Нуліфікація – оголошення державою
знецінених паперових грошей не-дійсними або
обмін знецінених паперових грошей на нові
знаки у надзвичайно низькій пропорції, так що
плата за такі гроші має суто символічне
значення.
11. Платіжна система – це законодавчо
визначена сукупність принципів, норм, правил,
процедур, інструментів та механізмів, на
підставі яких здійснюється організація
безготівкових платежів у країні.
12. Облікова ставка процента – плата, що
оголошується й стягується центральним банком
за кредитні ресурси, які надаються комерційним
банкам.
13. Вексель – це строго стандартизований
документ на виключно паперово-му носії, що
містить безумовне, безспірне, абстрактне
зобов’язання (для простого векселя) чи такий
самий наказ (для переказного векселя) сплатити
зазначену грошову суму пред’явникові векселя
в певний строк.
14. Чек – стандартизоване письмове
розпорядження платника своєму банку
виплатити зазначену суму грошей
пред’явникові чека.
15. Платіжні картки – стандартизований
пластиковий документ, який на-дає можливість
його власникові розпоряджатися коштами на
своєму банківсько-му рахунку.
16. Грошово-кредитна політика – сукупність
взаємопов’язаних, заходів щодо регулювання
грошового обороту, які здійснює держава через
свій центральний банк.
17. Сучасні гроші – це, по суті, кредитні гроші,
які нерозривно пов’язані з господарським
оборотом і реально відбивають його рух.
Тема 5
1. Інфляція – складний багатоплановий
соціально-економічний процес, який має
стадії та відбиває співвідношення між
кількістю паперових грошей, обсягом
вироблених товарів та послуг і темпами
зростання рівня цін.
2. Інфляція – стійка тенденція до зростання
середнього (загального) рівня цін у країні
(впродовж певного періоду часу), що
проявляється в знеціненні національної
грошової одиниці.
3. Дефляція – стійка тенденція до зниження
середнього (загального) рівня цін.
4. Дезінфляція – уповільнення темпу
інфляції (темпу росту цін) внаслідок
вилучення з обігу частини надлишкової
грошової маси, випущеної в період інфляції.
5. Стагфляція – ситуація в економіці, коли
одночасно відбувається ріст інфляції і
безробіття на фоні спаду виробництва,
інакше кажучи, – стагнація в по-єднанні з
інфляцією.
6. Девальвація (від лат. de – зниження і лат.
valeo – мати значення, кошту-вати) –
зниження офіційного курсу національної
валюти відносно твердих валют або
міжнародних рахункових одиниць для
стимулювання експорту і заборони імпорту,
тобто в сучасних умовах – це метод
стабілізації національної валю-ти, а в
умовах металевої грошової системи –
офіційне зниження золотого вмісту
грошової одиниці.
7. Ревальвація (від лат. re – підвищення і
лат. valeo – мати значення, коштувати) –
офіційне або реальне підвищення курсу
національної валюти відносно твердих
валют або міжнародних рахункових
одиниць.
8. Деномінація (від лат. de – пониження і
лат. nominatio – найменування) –зміна
номінальної вартості грошових знаків для
стабілізації валюти (без її перейменування)
після гіперінфляції, внаслідок чого
відбувається обмін усіх старих грошових
знаків на нові у певній пропорції з
одночасним перерахуванням у тій самій
пропорції цін, тарифів, заробітної плати,
пенсій, стипендій, балансової вартості
фондів, платіжних зобов’язань тощо.
9. Антиінфляційна політика – комплекс
взаємопов’язаних заходів держави й
центрального банку країни для запобігання
високим темпам інфляції та управління нею
на незагрозливому для стабільності
економічної системи рівні.
10. Грошова реформа – повне або часткове
перетворення грошової системи, що
проводиться державою для її оздоровлення
або вдосконалення механізму регулювання
грошового обігу з урахуванням нових
соціально-економічних умов, або ж одне й
інше одночасно.
11. Нуліфікація (від лат. nullus – ніякий та
лат. facio – роблю) – метод стабілізації
валюти, за якого держава оголошує
знецінені грошові знаки недійсними й
замінює новими.
12. Інфляційна психологія – впевненість
економічних агентів, що інфляція буде
збільшуватися далі: працівники вимагають
підвищення зарплати, з’являється спіраль
«ціни – заробітна плата».

1. Валюта – будь-які грошові кошти,
формування та використання яких прямо чи
опосередковано пов’язані із
зовнішньоекономічними відносинами.
2. Національна валюта – грошові кошти, що
емітує національна банківська система.
3. Іноземна валюта – грошові кошти, що
емітують банківські системи інших, відносно
цієї, країн.
4. Колективна валюта – грошові кошти,
виражені в особливих міжнародних грошових
одиницях, що емітують міжнародні
фінансово-кредитні установи та
функціонують за міждержавними угодами.
5. Резервна валюта – грошові кошти країни з
найвищим економічним потенціалом, які
накопичуються центральними банками інших
країн у валютних резервах і вільно
використовуються у міжнародних платежах, а
також як засіб визначення валютного
паритету, проведення валютних інтервенцій та
виконують функцію інвестиційного активу.
6. Євровалюта – валюта, що розміщена у
формі депозиту в іноземних банках,
розташованих за межами країни-емітента
валюти.
7. Конвертована валюта – валюта, яка вільно
обмінюється на валюти інших країн за курсом,
що формується у встановленому порядку,
вільно вивозиться і ввозиться через кордон.
8. Неконвертована валюта – валюта, яку
неможливо вільно обміняти на іноземні
валюти за ринковим курсом, її ввіз та вивіз
через кордон жорстко обмежується.
9. Повна конвертованість валюти –
можливість вільного обміну національної
валюти на іноземну для всіх категорій
власників (юридичних і фізичних осіб,
резидентів і нерезидентів) та за всіма видами
цілей або операцій (платежі за поточними
операціями, платежі за рухом капіталу і
переказами).
10. Часткова конвертованість валюти –
наявність обмежень на обмін національної
валюти на іноземну для певних категорій
власників (юридичних і фізичних осіб,
резидентів і нерезидентів), або за певними
видами цілей або опера-цій (платежі за
поточними операціями, платежі за рухом
капіталу і переказами).
11. Валютні відносини – сукупність
економічних відносин, що виникають у
процесі міждержавного обміну результатами
діяльності національних господарств, які
обслуговуються валютою.
12. Валютний ринок – сектор грошового
ринку, на якому урівноважуються попит і
пропозиція на валюту як специфічний товар.
13. Національний валютний ринок –
система економічних і організацій-них
відносин, що виникають при здійсненні
валютних операцій у межах економічного
простору конкретної країни, які регулюються
її національним валют-ним законодавством.
14. Міжнародний (регіональний) валютний
ринок – система економічних і організаційних
відносин, що виникають у процесі здійснення
валютних операцій у межах економічного простору
групи країн окремих регіонів світу (Європа,
Америка, Азія).
Тема 6
15. Світовий (форексний) валютний ринок –
функціонуюча цілодобово сукупність окремих
ринків, локалізованих у різних регіонах світу
або центрах міжнародної торгівлі, об’єднаних у
єдину систему за допомогою новітніх засобів
телекомунікацій та інформаційних технологій.
16. Валютні операції – будь-які платежі,
пов’язані з переміщенням валютних цінностей
між суб’єктами валютного ринку.
17. Касові валютні операції (операції спот) –
купівля-продаж валюти на умовах поставки її не
пізніше другого робочого дня з дня укладання
угоди за курсом, узгодженим у момент її
підписання.
18. Строкові валютні операції – купівля-
продаж валютних цінностей з відстрочкою їх
поставки на термін, що перевищує два робочі
дні з дня укладання угоди (контракту) за
курсом, узгодженим у момент її підписання.
19. Валютні деривативи (форвардні,
ф’ючерсні контракти, опціони) – оформлені
стандартизованими документами (контрактами)
строкові валютні угоди, що мають юридичну
силу протягом певного часу (від підписання до
оплати), які самі стають об’єктом купівлі-
продажу на валютних ринках.
20. Форвардні валютні операції – різновид
строкових операцій, що полягає у купівлі-
продажу валюти між двома суб’єктами з
подальшою передачею валюти в обумовлений
строк у майбутньому за курсом, визначеним у
момент укладання контракту.
21. Ф’ючерсні валютні операції –
здійснюваний на біржах і під їх контро-лем
різновид строкових операцій, що полягає в
купівлі-продажу валюти між двома суб’єктами з
подальшою передачею валюти в обумовлений
строк у майбутньому за курсом, визначеним у
момент укладання чітко уніфікованого за
формою та умовами контракту.
22. Валютний опціон – різновид строкових
операцій, за яким між учасниками укладається
особлива угода, що надає одному з них право
(але не обов’язок) купити чи продати другому
певну суму валюти в установлений строк (чи
протягом певного строку) і за узгодженим
сторонами курсом.
23. Валютний своп – комбінація двох
конверсійних операцій з валютами на умовах
спот і форвард, які здійснюються одночасно і
розраховані на одну і ту ж валюту.
24. Валютний арбітраж – комбінація з кількох
операцій із купівлі та продажу двох чи кількох
валют за різними курсами на одному і тому ж
ринку, але в різні строки (часовий арбітраж),
або в один і той же час, але на різних ринках
(просторовий арбітраж) з метою одержання
додаткового доходу.
25. Котирування валюти – установлення
валютного курсу.
26. Валютний курс – співвідношення, за яким одна
валюта обмінюється на іншу, яке на практиці виступає
як ціна грошової одиниці однієї країни, що визначена
в грошовій одиниці іншої країни.
27. Реальний валютний курс – валютний курс,
який враховує співвідношення рівнів цін у країнах,
валюти яких порівнюються.
28. Номінальний валютний курс – відносна
ціна валют двох країн, тобто ціна валюти однієї
країни, що виражена у валюті іншої країни.
29. Плаваючий валютний курс – валютний
курс, рівень якого вільно коливається під впливом
зміни попиту та пропозиції на валютному ринку.
30. Фіксований валютний курс –
валютний курс, рівень якого центральні
банки підтримують певний час на
незмінному, заздалегідь оголошеному рівні.
31. Двосторонній валютний курс –
співвідношення курсів національної і будь-
якої іноземної валюти країни, що підтримує
з нею валютні відносини.
32. Багатосторонній (ефективний)
валютний курс – співвідношення курсу
національної валюти з усіма іншими
валютами або з певною їх сукупністю
(кошиком).
33. Ринковий валютний курс – валютний
курс, який об’єктивно формується на
валютному ринку під впливом попиту і
пропозиції.
34. Офіційний валютний курс – валютний
курс, який визначається центральним
банком на підставі динаміки ринкового
валютного курсу та з урахуванням завдань
валютної політики країни.
35. Купівельна спроможність валюти –
сума товарів та послуг за їх цінами, які
можна придбати за національну грошову
одиницю.
36. Паритет купівельної спроможності
валют (валютний паритет) – спів-
відношення внутрішніх цін у національних
валютах країн-торговельних партнерів.
37. Золотовалютні резерви – зовнішні
високоліквідні активи у вигляді іноземної
валюти й золота, які знаходяться під
контролем державних органів грошово-
кредитного регулювання та в будь-який час
можуть бути використовувані для
фінансування дефіциту платіжного балансу
країни або валютних інтервенцій.
38. Валютна інтервенція – інструмент
регулювання центральним банком
валютного курсу в країні шляхом купівлі-
продажу значної кількості іноземної валюти
на валютному ринку.
39. Валютні обмеження – законодавчо та
нормативно встановлені вимоги щодо
заборони, обмеження, лімітування та інших
форм регламентування валютних операцій
резидентів та нерезидентів на валютних
ринках.
40. Девальвація валюти – офіційне
зниження обмінного курсу національної
валюти.
41. Ревальвація валюти – офіційне
підвищення обмінного курсу національної
валюти.
42. Платіжний баланс – співвідношення сум
валютних надходжень у країну та коштів, що
виплачені цією країною іншим, упродовж певного
періоду (переважно року).
43. Валютна система – організаційно-правова
форма реалізації валютних відносин у межах
певного економічного простору.
44. Національна валютна система –
організаційно-правова форма реалізації валютних
відносин у межах національної економіки певної
країни.
45. Світова валютна система – спільно
розроблена державами та закріплена
міжнародними угодами форма реалізації
валютних відносин.
46. Міжнародна (регіональна) валютна
система – договірна правова форма організації
валютних відносин окремих країн.
 Тема 7

1. Кредит – економічні відносини щодо 7. Кредитно-інвестиційний портфель – 12. Забезпеченість позички полягає в тому,
акумуляції та перерозподілу тим-часово сукупність усіх позичок, наданих банком та що кредитор, надаючи пози-ку, мусить
вільної вартості в товарній та грошовій формі придбаних цінних паперів. вжити додаткових заходів щодо
на умовах поверненості, платності та 8. Маржа банківська – різниця між курсами гарантування повернення позички у
терміновості. валют, цінних паперів за відсотковими ставками визначені строки.
2. Кредитори – це учасники кредитних й іншими показниками. 13. Платність користування кредитом
відносин, які мають у своїй власності (чи 9. Облікова ставка НБУ – величина плати (у полягає в тому, що позичальник повертає
розпорядженні) вільні кошти і передають їх у процентах), що стягується Національним кредиторові не тільки основну суму боргу, а
тимчасове користування іншим суб’єктам. банком України за проведення операції з й сплачує додаткові кошти у формі
3. Позичальники – учасники кредитних кредитування комерційних банків шляхом процента.
відносин, які мають потребу в додаткових рефінансування їхніх активних операцій. 14. Ризик відсотковий – небезпека втрат
коштах і одержують їх у позичку від 10. Платоспроможність – здатність юридичної банку через перевищення відсоткових
кредиторів. чи фізичної особи своєчасно та повністю ставок, що виплачуються за залученими
4. Банк – кредитна установа, яка мобілізує виконати свої платіжні зобов’язання. коштами, над ставками за наданими
кошти, надає їх у позичку, здійснює 11. Строковість позички передбачає, що вільні позичками.
розрахунки між економічними суб’єктами. кошти кредитора передаються позичальникові 15. Центральний банк – банк першого
5. Кредитний ризик – ризик несплати на чітко визначений термін, який сторони рівня у дворівневій банківській системі.
позичальником основного боргу та відсотків, повинні узгодити в момент вступу у кредитні 16. Ліквідність банку – спроможність
що належать кредитору. відносини. банку з погляду виконання як зви-чайних,
6. Кредитний портфель – сукупність усіх так і непередбачених зобов’язань.
позик, наданих банком для отримання
прибутку.

Тема 3
1. Грошовий ринок – особливий сектор ринкового простору, на якому
здійснюється купівля та продаж грошей як специфічного товару,
формуються попит, пропозиція та, відповідно, ціна на цей товар.
2. Інституційна модель грошового ринку – схема потоків грошей та
інструментів між групами економічних суб’єктів, які дають змогу
забезпечити зв’язок між всіма секторами ринку.
3. Структуризація / сегментація грошового ринку – розмежування
грошового ринку (інколи умовне) на сектори за різними критеріями, що
відбиває його внутрішній устрій.
4. Ринок грошей – сектор грошового ринку, в рамках якого здійснюють
операції купівлі-продажу «коротких» грошей, що вивільняються з обороту і
на-даються на строк до 1 року, для використання їх як купівельного або
платіжного засобу.
5. Ринок капіталів – сектор грошового ринку, в рамках якого здійснюють
операції купівлі-продажу «довгих» грошей, що вивільняються з обороту і
надаються на строк понад один рік, для використання їх як капіталу через
інвестування в основні фонди і державні цінні папери.
6. Капітал – чинник виробництва у вигляді вартості, здатної приносити
прибуток.
7. Фінансовий інструмент – документ, який підтверджує / закріплює права
продавця залишатися власником грошей, що надаються в тимчасове
користування, або вкладення грошей в капітал емітента, і одночасно
закріплює грошові зобов’язання покупця грошей перед продавцем.
8. Ринок кредитних ресурсів – система економічних відносин, що
забезпечує акумуляцію вільних коштів, перетворення їх в позичковий
капітал і його перерозподіл між учасниками суспільного відтворення.
9. Ринок цінних паперів – сектор грошового ринку, на якому продаються-
купуються всі види цінних паперів, що емітовані підприємствами,
фінансовими інститутами і державою.
10. Сектор опосередкованого / непрямого фінансування – сектор грошового
ринку, в якому створюється механізм зв’язків, встановлення яких вимагає
значних витрат грошей і часу на пошук і вивчення контрагента та які не можуть
бути реалізовані через сектор прямого фінансування, що обумовлює участь в
операції фінансового посередника.
11. Міжбанківський ринок – частина ринку позичкових капіталів (грошового
ринку), де тимчасово вільні грошові ресурси кредитних інститутів залучаються
і розміщуються банками між собою переважно у формі короткострокових
міжбанківських депозитів на короткі терміни.
12. Обліковий ринок – сектор грошового ринку, де короткострокові грошові
ресурси перерозподіляються між кредитними інститутами через купівлю-
продаж векселів і цінних паперів з термінами погашення до 1 року.

Тема 4
1. Гривня – грошова одиниця незалежної держави Україна.
2. Грошова система – це форма організації грошового обороту в країні,
встановлена загальнодержавними законами.
3. Девальвація – офіційне зниження державного металевого вмісту та
валютного курсу (або тільки курсу) національної грошової одиниці щодо
іноземних валют.
4. Інфляція – знецінення нерозмінних на золото паперових грошей
внаслідок надмірного їхнього випуску та переповнення ними каналів обігу.
5. Масштаб цін – величина грошової одиниці певної країни.
6. Біметалізм – це грошова система, в якій роль загального еквівалента
законодавчо закріплялася за двома металами – золотом і сріблом.
7. Монометалізм – грошова система, за якої роль загального еквівалента
виконує один метал: золото або срібло, водночас в обігу функціонують
монети та знаки вартості, розмінні на грошовий метал.
8. Золотозливковий стандарт – це грошова система, за якої в обігу
відсутні золоті монети та їхнє вільне карбування, обмін банкнот
здійснюється лише на золоті зливки з певними обмеженнями.
9. Золотодевізний стандарт – це грошова система, за якої в обігу відсутні
золоті монети та їхнє вільне карбування, а обмін банкнот здійснюється на
іноземну валюту, яка обмінюється на золото.
10. Нуліфікація – оголошення державою знецінених паперових грошей не-
дійсними або обмін знецінених паперових грошей на нові знаки у
надзвичайно низькій пропорції, так що плата за такі гроші має суто
символічне значення.
11. Платіжна система – це законодавчо визначена сукупність принципів,
норм, правил, процедур, інструментів та механізмів, на підставі яких
здійснюється організація безготівкових платежів у країні.
12. Облікова ставка процента – плата, що оголошується й стягується
центральним банком за кредитні ресурси, які надаються комерційним
банкам.
13. Вексель – це строго стандартизований документ на виключно паперово-
му носії, що містить безумовне, безспірне, абстрактне зобов’язання (для
простого векселя) чи такий самий наказ (для переказного векселя) сплатити
зазначену грошову суму пред’явникові векселя в певний строк.
14. Чек – стандартизоване письмове розпорядження платника своєму банку
виплатити зазначену суму грошей пред’явникові чека.
15. Платіжні картки – стандартизований пластиковий документ, який на-дає
можливість його власникові розпоряджатися коштами на своєму банківсько-му
рахунку.
16. Грошово-кредитна політика – сукупність взаємопов’язаних, заходів щодо
регулювання грошового обороту, які здійснює держава через свій центральний
банк.
17. Сучасні гроші – це, по суті, кредитні гроші, які нерозривно пов’язані з
господарським оборотом і реально відбивають його рух.

Тема 5
1. Інфляція – складний багатоплановий соціально-економічний процес,
який має стадії та відбиває співвідношення між кількістю паперових
грошей, обсягом вироблених товарів та послуг і темпами зростання рівня
цін.
2. Інфляція – стійка тенденція до зростання середнього (загального) рівня
цін у країні (впродовж певного періоду часу), що проявляється в знеціненні
національної грошової одиниці.
3. Дефляція – стійка тенденція до зниження середнього (загального) рівня
цін.
4. Дезінфляція – уповільнення темпу інфляції (темпу росту цін) внаслідок
вилучення з обігу частини надлишкової грошової маси, випущеної в період
інфляції.
5. Стагфляція – ситуація в економіці, коли одночасно відбувається ріст
інфляції і безробіття на фоні спаду виробництва, інакше кажучи, – стагнація
в по-єднанні з інфляцією.
6. Девальвація – зниження офіційного курсу національної валюти відносно
твердих валют або міжнародних рахункових одиниць для стимулювання
експорту і заборони імпорту, тобто в сучасних умовах – це метод
стабілізації національної валю-ти, а в умовах металевої грошової системи –
офіційне зниження золотого вмісту грошової одиниці.
7. Ревальвація – офіційне або реальне підвищення курсу національної
валюти відносно твердих валют або міжнародних рахункових одиниць.
8. Деномінація – зміна номінальної вартості грошових знаків для
стабілізації валюти (без її перейменування) після гіперінфляції, внаслідок
чого відбувається обмін усіх старих грошових знаків на нові у певній
пропорції з одночасним перерахуванням у тій самій пропорції цін, тарифів,
заробітної плати, пенсій, стипендій, балансової вартості фондів, платіжних
зобов’язань тощо.
9. Антиінфляційна політика – комплекс взаємопов’язаних заходів
держави й центрального банку країни для запобігання високим темпам
інфляції та управління нею на незагрозливому для стабільності економічної
системи рівні.
10. Грошова реформа – повне або часткове перетворення грошової системи,
що проводиться державою для її оздоровлення або вдосконалення механізму
регулювання грошового обігу з урахуванням нових соціально-економічних
умов, або ж одне й інше одночасно.
11. Нуліфікація – метод стабілізації валюти, за якого держава оголошує
знецінені грошові знаки недійсними й замінює новими.
12. Інфляційна психологія – впевненість економічних агентів, що інфляція
буде збільшуватися далі: працівники вимагають підвищення зарплати,
з’являється спіраль «ціни – заробітна плата».

Тема 6
1. Валюта – будь-які грошові кошти, формування та використання яких
прямо чи опосередковано пов’язані із зовнішньоекономічними
відносинами.
2. Національна валюта – грошові кошти, що емітує національна
банківська система.
3. Іноземна валюта – грошові кошти, що емітують банківські системи
інших, відносно цієї, країн.
4. Колективна валюта – грошові кошти, виражені в особливих
міжнародних грошових одиницях, що емітують міжнародні фінансово-
кредитні установи та функціонують за міждержавними угодами.
5. Резервна валюта – грошові кошти країни з найвищим економічним
потенціалом, які накопичуються центральними банками інших країн у
валютних резервах і вільно використовуються у міжнародних платежах, а
також як засіб визначення валютного паритету, проведення валютних
інтервенцій та виконують функцію інвестиційного активу.
6. Євровалюта – валюта, що розміщена у формі депозиту в іноземних
банках, розташованих за межами країни-емітента валюти.
7. Конвертована валюта – валюта, яка вільно обмінюється на валюти
інших країн за курсом, що формується у встановленому порядку, вільно
вивозиться і ввозиться через кордон.
8. Неконвертована валюта – валюта, яку неможливо вільно обміняти на
іноземні валюти за ринковим курсом, її ввіз та вивіз через кордон жорстко
обмежується.
9. Повна конвертованість валюти – можливість вільного обміну
національної валюти на іноземну для всіх категорій власників (юридичних і
фізичних осіб, резидентів і нерезидентів) та за всіма видами цілей або
операцій (платежі за поточними операціями, платежі за рухом капіталу і
переказами).
10. Часткова конвертованість валюти – наявність обмежень на обмін
національної валюти на іноземну для певних категорій власників
(юридичних і фізичних осіб, резидентів і нерезидентів), або за певними
видами цілей або опера-цій (платежі за поточними операціями, платежі за
рухом капіталу і переказами).
11. Валютні відносини – сукупність економічних відносин, що виникають
у процесі міждержавного обміну результатами діяльності національних
господарств, які обслуговуються валютою.
12. Валютний ринок – сектор грошового ринку, на якому урівноважуються
попит і пропозиція на валюту як специфічний товар.
13. Національний валютний ринок – система економічних і організацій-
них відносин, що виникають при здійсненні валютних операцій у межах
економічного простору конкретної країни, які регулюються її національним
валют-ним законодавством.
14. Міжнародний (регіональний) валютний ринок – система
економічних і організаційних відносин, що виникають у процесі здійснення
валютних операцій у межах економічного простору групи країн окремих
регіонів світу (Європа, Америка, Азія).
15. Світовий (форексний) валютний ринок – функціонуюча цілодобово
сукупність окремих ринків, локалізованих у різних регіонах світу або
центрах міжнародної торгівлі, об’єднаних у єдину систему за допомогою
новітніх засобів телекомунікацій та інформаційних технологій.
16. Валютні операції – будь-які платежі, пов’язані з переміщенням
валютних цінностей між суб’єктами валютного ринку.
17. Касові валютні операції (операції спот) – купівля-продаж валюти на
умовах поставки її не пізніше другого робочого дня з дня укладання угоди
за курсом, узгодженим у момент її підписання.
18. Строкові валютні операції – купівля-продаж валютних цінностей з
відстрочкою їх поставки на термін, що перевищує два робочі дні з дня
укладання угоди (контракту) за курсом, узгодженим у момент її підписання.
19. Валютні деривативи (форвардні, ф’ючерсні контракти, опціони) –
оформлені стандартизованими документами (контрактами) строкові
валютні угоди, що мають юридичну силу протягом певного часу (від
підписання до оплати), які самі стають об’єктом купівлі-продажу на
валютних ринках.
20. Форвардні валютні операції – різновид строкових операцій, що
полягає у купівлі-продажу валюти між двома суб’єктами з подальшою
передачею валюти в обумовлений строк у майбутньому за курсом,
визначеним у момент укладання контракту.
21. Ф’ючерсні валютні операції – здійснюваний на біржах і під їх контро-
лем різновид строкових операцій, що полягає в купівлі-продажу валюти
між двома суб’єктами з подальшою передачею валюти в обумовлений строк
у майбутньому за курсом, визначеним у момент укладання чітко
уніфікованого за формою та умовами контракту.
22. Валютний опціон – різновид строкових операцій, за яким між
учасниками укладається особлива угода, що надає одному з них право (але
не обов’язок) купити чи продати другому певну суму валюти в
установлений строк (чи протягом певного строку) і за узгодженим
сторонами курсом.
23. Валютний своп – комбінація двох конверсійних операцій з валютами
на умовах спот і форвард, які здійснюються одночасно і розраховані на
одну і ту ж валюту.
24. Валютний арбітраж – комбінація з кількох операцій із купівлі та
продажу двох чи кількох валют за різними курсами на одному і тому ж
ринку, але в різні строки (часовий арбітраж), або в один і той же час, але на
різних ринках (просторовий арбітраж) з метою одержання додаткового
доходу.
25. Котирування валюти – установлення валютного курсу.
26. Валютний курс – співвідношення, за яким одна валюта обмінюється на
іншу, яке на практиці виступає як ціна грошової одиниці однієї країни, що
визначена в грошовій одиниці іншої країни.
27. Реальний валютний курс – валютний курс, який враховує
співвідношення рівнів цін у країнах, валюти яких порівнюються.
28. Номінальний валютний курс – відносна ціна валют двох країн, тобто
ціна валюти однієї країни, що виражена у валюті іншої країни.
29. Плаваючий валютний курс – валютний курс, рівень якого вільно
коливається під впливом зміни попиту та пропозиції на валютному ринку.
30. Фіксований валютний курс – валютний курс, рівень якого центральні
банки підтримують певний час на незмінному, заздалегідь оголошеному
рівні.
31. Двосторонній валютний курс – співвідношення курсів національної і
будь-якої іноземної валюти країни, що підтримує з нею валютні відносини.
32. Багатосторонній (ефективний) валютний курс – співвідношення
курсу національної валюти з усіма іншими валютами або з певною їх
сукупністю (кошиком).
33. Ринковий валютний курс – валютний курс, який об’єктивно формується
на валютному ринку під впливом попиту і пропозиції. 34. Офіційний
валютний курс – валютний курс, який визначається центральним банком на
підставі динаміки ринкового валютного курсу та з урахуванням завдань
валютної політики країни.
35. Купівельна спроможність валюти – сума товарів та послуг за їх цінами,
які можна придбати за національну грошову одиницю.
36. Паритет купівельної спроможності валют (валютний паритет) – спів-
відношення внутрішніх цін у національних валютах країн-торговельних
партнерів.
37. Золотовалютні резерви – зовнішні високоліквідні активи у вигляді
іноземної валюти й золота, які знаходяться під контролем державних органів
грошово-кредитного регулювання та в будь-який час можуть бути
використовувані для фінансування дефіциту платіжного балансу країни або
валютних інтервенцій.
38. Валютна інтервенція – інструмент регулювання центральним банком
валютного курсу в країні шляхом купівлі-продажу значної кількості іноземної
валюти на валютному ринку.
39. Валютні обмеження – законодавчо та нормативно встановлені вимоги щодо
заборони, обмеження, лімітування та інших форм регламентування валютних
операцій резидентів та нерезидентів на валютних ринках.
40. Девальвація валюти – офіційне зниження обмінного курсу національної
валюти.
41. Ревальвація валюти – офіційне підвищення обмінного курсу національної
валюти.
42. Платіжний баланс – співвідношення сум валютних надходжень у країну та
коштів, що виплачені цією країною іншим, упродовж певного періоду
(переважно року).
43. Валютна система – організаційно-правова форма реалізації валютних
відносин у межах певного економічного простору.
44. Національна валютна система – організаційно-правова форма реалізації
валютних відносин у межах національної економіки певної країни.
45. Світова валютна система – спільно розроблена державами та закріплена
міжнародними угодами форма реалізації валютних відносин.
46. Міжнародна (регіональна) валютна система – договірна правова форма
організації валютних відносин окремих країн.

Тема 7
1. Кредит – економічні відносини щодо акумуляції та перерозподілу тим-
часово вільної вартості в товарній та грошовій формі на умовах
поверненості, платності та терміновості.
2. Кредитори – це учасники кредитних відносин, які мають у своїй
власності (чи розпорядженні) вільні кошти і передають їх у тимчасове
користування іншим суб’єктам.
3. Позичальники – учасники кредитних відносин, які мають потребу в
додаткових коштах і одержують їх у позичку від кредиторів.
4. Банк – кредитна установа, яка мобілізує кошти, надає їх у позичку,
здійснює розрахунки між економічними суб’єктами.
5. Кредитний ризик – ризик несплати позичальником основного боргу та
відсотків, що належать кредитору.
6. Кредитний портфель – сукупність усіх позик, наданих банком для
отримання прибутку.
7. Кредитно-інвестиційний портфель – сукупність усіх позичок, наданих
банком та придбаних цінних паперів.
8. Маржа банківська – різниця між курсами валют, цінних паперів за
відсотковими ставками й іншими показниками.
9. Облікова ставка НБУ – величина плати (у процентах), що стягується
Національним банком України за проведення операції з кредитування
комерційних банків шляхом рефінансування їхніх активних операцій.
10. Платоспроможність – здатність юридичної чи фізичної особи
своєчасно та повністю виконати свої платіжні зобов’язання.
11. Строковість позички передбачає, що вільні кошти кредитора
передаються позичальникові на чітко визначений термін, який сторони
повинні узгодити в момент вступу у кредитні відносини.
12. Забезпеченість позички полягає в тому, що кредитор, надаючи пози-
ку, мусить вжити додаткових заходів щодо гарантування повернення
позички у визначені строки.
13. Платність користування кредитом полягає в тому, що позичальник
повертає кредиторові не тільки основну суму боргу, а й сплачує додаткові
кошти у формі процента.
14. Ризик відсотковий – небезпека втрат банку через перевищення відсоткових
ставок, що виплачуються за залученими коштами, над ставками за наданими
позичками.
15. Центральний банк – банк першого рівня у дворівневій банківській системі.
16. Ліквідність банку – спроможність банку з погляду виконання як зви-
чайних, так і непередбачених зобов’язань.