Тема 3:Грошовий обіг як об’єкт фінансово-правового регулювання

1.Поняття,функції та види грошей

Гроші - це особливий вид товару, який має максимальну ліквідність. При цьому
специфічність грошей полягає в тому, що вони не несуть будь-якої споживчої цінності.
Зате вони є універсальним засобом обміну - на них можна купити все необхідне.
Насправді гроші є товаром, який необхідний кожному. При цьому більшість бажає мати
його в якомога більших кількостях.
Основні характеристики грошей наступні:
 є інструментом для обміну товарів і послуг;
 дозволяють виміряти цінність, тобто вартість будь-яких продаваних предметів;
 є мірою вимірювання праці, а також вимірювання матеріальної цінності
вироблених товарів, а також послуг.
Поступово в міру розвитку цивілізованого суспільства, а також торгових взаємин функції
грошей безперервно розширювалися. Спочатку вони використовувалися лише для
вимірювання цінності різних товарів і послуг. Пізніше гроші стали виконувати і ряд інших
найважливіших для суспільства завдань.
Функція грошей - це особливе вираження їх ролі в економіці (господарської діяльності
суспільства).
Отже, які функції виконують гроші?
Функція 1. Гроші як міра вартості
Функція грошей як міри вартості утворюється в процесі ціноутворення. Саме гроші
допомагають визначити вартість товару або послуги. Більш того, загальний еквівалент
допомагає порівняти вартість різних продуктів праці між собою.
Ціна - це вираз вартості товарів і послуг у формі цифр. Її формування здійснюється згідно
з умовами виготовлення товару або послуги відповідно до витрачених при цьому ресурсів.
Порівняти вартість продукції було досить важко без приведення їх до певного масштабу.
Будь-яка фізична величина вимірюється у відповідних одиницях. Цінність при цьому
може бути виміряна грошима.
Після впровадження універсального еквівалента вартості зникла необхідність проведення
складних розрахунків цінності різних товарів і послуг.
У сучасній економіці розрахунок ціни здійснюється окремо для кожного продукту. При
цьому доводиться враховувати всі витрачені ресурси - матеріали, витрати праці та інше.
Спростити розрахунки допомогло використання в якості основного елемента для цього
грошової одиниці держави. У деяких випадках при нестабільності національної економіки
може використовуватися валюта інших країн.
Функція 2. Гроші як купівельний засіб
Виконуючи функцію купівельного засобу, гроші займаються обслуговуванням процесу
торгівлі, який складається з угод купівлі та продажу.
У цьому фінансовому процесі гроші є засобом обігу. Саме вони допомагають
підтримувати постійний рівень процесу товарообігу.
У процесі продажу часто виникає часовий проміжок між отриманням товару і передачею
оплати за нього. Це пов'язано з тим, що продавці можуть надавати покупцям відстрочку.
Відповідно, виникає нове економічне поняття - кредит.
Функція 3. Гроші як засіб платежу
Подальший розвиток економічної структури призвів до того, що у грошей виникла ще
одна функція. Поступово фінанси зайняли місце повноцінного засобу платежу.
На даний момент саме гроші можуть використовуватися для оплати продукції, виконання
інших зобов'язань.
Функція 4. Розподільна
Суть розподільної функції полягає в передачі одним суб'єктом іншому певної суми
грошей. При цьому перший не отримує будь-якого відшкодування.
Така грошова функція виступає основою роботи будь-якого державного бюджету, а також
розподілу доходів організацій. Великі соціальні системи завжди ґрунтуються саме на
розглянутій функції.
Функція 5. Гроші як засіб заощадження і накопичення
Гроші використовуються не тільки для оплати різної продукції, але і в якості основи для
багатства. Іншими словами, фінансові кошти можна відкладати в якості накопичень,
дарувати. Більш того, гроші можна примножувати, вкладаючи в створення власної справи,
перспективні проекти. Про це ми детально писали тут.
Ця функція грошей визначає абсолютно весь процес інвестування в суспільстві, розвиток
банків, бірж, різних фінансових ринків. Крім того, саме вона забезпечує зростання
економіки окремо взятої держави.
Ситуація в сучасному світі складається у форматі економічної глобалізації. При цьому
первинна роль відводиться грошам як валюті.
Грошові кошти виступають запасом цінності, робочим активом. Важливо розуміти:
реальна вартість заощаджень залежить від розміру ліквідності.
Купівельна спроможність грошових коштів не змінюється тільки в разі
відсутності інфляції. В реальності такої економіки практично не існує. Тому гроші під
дією інфляції поступово втрачають купівельну спроможність.
У подібних умовах робити накопичення стає безглуздо. У ситуації, що склалася функцію
виконує не національна, а іноземна валюта. Вибираються гроші тих країн, економіка яких
є більш стабільною.
Функція 6. Гроші як міра міжнародного обміну
В умовах глобалізації економіки гроші в рамках цієї функції виконують цілий ряд завдань:
 конвертація валют;
 формування платіжного балансу;
  формування курсу валют.
Грошовий обмін між різними державами допомагає сформувати зовнішньоторговельні
відносини, а також міжнародні позики. Крім того, ця функція дозволяє допомагати
зовнішнім партнерам.
Традиційно світові гроші вимірюють в резервних валютах. Сьогодні ними
є амеериканський долар ( $ ), японська ієна ( ¥ ), а також євро (€).
Однак у разі взаємної домовленості розрахунки між державами можуть здійснюватися і в
інших грошових одиницях. По суті, абсолютно будь-яка валюта може виконувати
завдання міжнародних розрахунків.
У сучасному суспільстві виділяють велику кількість видів грошей. Всі вони включають
чимало підвидів, які пояснюють різноманіття їх форм.
Гроші розрізняються матеріалом, використовуваним для їх виготовлення, способами
обігу, варіантами обліку грошової маси, а також переходом одного виду в інший.
Історично склалося 8 певних видів грошей, детально розглянемо їх далі.
Вид 1. Товарні гроші
У літературі можна зустріти різноманітне позначення товарних грошей. Інакше їх
називають натуральними, справжніми і дійсними. У цьому випадку в якості грошей
виступають товари, що мають внутрішню вартість і корисність.
Цей вид об'єднує продукти, які застосовувалися для вимірювання вартості в початковому
періоді становлення обігу товарів.
На різних територіях в якості них використовувалися:
 пшениця;
 сіль;
 худоба;
 металеві повновагі монети з дорогоцінних металів;
 пушніна та інше.
Вид 2. Забезпечені гроші
Забезпечені гроші при їх пред'явленні можна обміняти на певну кількість продукції або
дорогоцінних металів. По суті, забезпечені гроші виступають представниками товарних.
Вид 3. Фіатні гроші
Фіатние гроші не мають ніякої самостійної цінності, або вона непорівнянна з номіналом.
Такі фінанси здійснюють функції грошових коштів через те, що держава бере на себе
зобов'язання приймати їх в оплату податкових внесків і фіксує як легітимний засіб
платежів на власній території.
Зараз базовою формою виступають банкноти і безготівкові гроші, розміщені на рахунках в
банківських організаціях.
Вид 4. Кредитні гроші
Кредитними грошима виступає право вимагати в майбутньому особливо оформлену
заборгованість. У більшості випадків вони виробляються шляхом передачі цінних паперів,
які можуть бути використані для придбання всього необхідного, а також погашення своїх
боргів. Найчастіше оплата здійснюється в конкретний термін.
Вид 5. Повноцінні гроші
Повноцінні гроші мають товарну вартість, що дозволяє забезпечити їх купівельну
спроможність. Вона виступає адекватною внутрішньою цінністю, яка визначається
принципами відтворення.
Такі гроші включають 2 групи:
1. товарні;
2. металеві.
Вид 6. Неповноцінні гроші
Неповноцінні гроші не мають товарної вартості. Виділяють кілька їх різновидів. Все
залежить від законодавства, що здійснює регулювання обігу грошових знаків.
 Забезпечені товарами або валютними металами. Хоча вони не мають внутрішньої
цінності, мають представницької. Під нею розуміють міру купівельної цінності,
наявну в неповноцінних забезпечених грошах, коли вони обмінюються на
повноцінні.
 Незабезпечені гроші не ґрунтуються на будь-якому забезпеченні, тому не
підлягають обміну на дорогоцінні метали. Такі Фінанси виступають грошима
виключно через загальне їх визнання і довіри з боку суб'єктів економіки.
 Хартальні є окремим видом неповноцінних грошей, які звертаються згідно із
законами, мають під собою визнання і підтримку з боку держави.
Вид 7. Готівкові гроші
Готівкою називають гроші, які населення тримає у себе на руках. Такі фінанси займаються
обслуговуванням роздрібного товарообігу та особистих платіжно-розрахункових
операцій. Іншими словами, готівкою виступають монети і банкноти, що передаються з рук
в руки.
Вид 8. Безготівкові гроші
В якості безготівкових грошей виступає основна маса фінансів, розташована на рахунках
в банківських організаціях. Також можна почути позначення таких грошей
як депозитних або кредитних.

2.Грошова система держави

Грошова система — це встановлена державою форма організації грошового обігу в країні.
Грошова система формується історично, є елементом господарського механізму і
регулюється законодавчими актами держави.

До основних елементів грошової системи належать: грошова одиниця, державні грошові

знаки, масштаб цін, валютний курс, організація емісії та обігу грошових знаків,
організація міжнародних розрахунків, суб'єкт грошово-кредитного і валютного
регулювання
Грошова одиниця — встановлений у законодавчому порядку грошовий знак, який слугує
для вимірювання цін товарів та послуг.

Державні грошові знаки — визначаються законодавством держави і мають законну

платіжну силу. Грошові знаки, що випускаються державою, обов'язкові до приймання на
території всієї країни.

Розрізняють такі види державних грошових знаків:

банківські білети — вид державних грошових знаків, які випускаються в обіг центральним
емісійним банком країни;

казначейські білети — вид державних грошових знаків, які впроваджуються в обіг при
бюджетній емісії спеціально уповноваженим державним органом;

розмінна (білонна) монета — дрібна частина державних грошових знаків, яку випускають
для зручності обслуговування роздрібного обігу.

Масштаб цін — засіб вираження вартості (ціни) товарів і послуг у грошових одиницях,
який складається під впливом ринкового попиту і пропозиції.
Валютний курс — вартість грошової одиниці однієї країни, що виражена у грошових
одиницях іншої країни. Валютний курс використовується для:

обміну валют при торгівлі товарами і послугами;

порівняння цін на світових товарних ринках, а також вартісних показників різних країн;

періодичної переоцінки рахунків в іноземній валюті юридичних та фізичних осіб.

Розрізняють два основні види валютних курсів:

—фіксований — офіційно встановлене співвідношення грошових одиниць різних країн;

—плаваючий — ринкове співвідношення грошових одиниць різних країн, що залежить від

попиту і пропозиції.

Організація емісії та обігу грошових знаків включає визначення сфер готівкових і

безготівкових розрахунків, режим використання грошей на рахунках, форми розрахунків,
порядок платежів тощо. Порядок емісії та обігу грошових знаків встановлюється
державою і регулюється законодавством країни.

Організація міжнародних розрахунків — система регулювання платежів за грошовими

вимогами й зобов'язаннями, що виникають між державами, підприємствами,
організаціями та фізичними особами, які перебувають на території різних країн.
Суб'єкт грошово-кредитного і валютного регулювання — в ролі такого органу в більшості
країн виступає центральний емісійний банк.

3.Фінансово-правове регулювання грошового обігу

Грошовий обіг – це рух коштів у внутрішньому обороті в готівковій і безготівковій
формах, що обслуговують реалізацію товарів, а також нетоварні платежі та розрахунки в
господарстві.
Згідно Конституції України виключно законами встановлюються статус національної
валюти, а також статус іноземних валют на території України; порядок утворення і
погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу; порядок випуску та обігу
державних цінних паперів, їх види і типи.
Конституцією України визначено, що грошовою одиницею України є гривня. Ця
національна валюта є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма
фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України для
проведення переказів. Кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у
безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках). Грошові знаки випускаються у
формі банкнот і монет, що мають зазначену на них номінальну вартість. Банкноти і
монети є безумовними зобов’язаннями Національного банку України і забезпечуються
всіма його активами. Грошові кошти обертаються через відповідні платіжні системи, що
узаконені на території держави.
Правове регулювання грошового обігу в Україні закладено в Конституції України та в
законах України “Про Національний банк України”, “Про платіжні системи та переказ
грошей в Україні”.
В Законі «Про Національний банк України» визначено, що НБУ є центральним банком
України, основною функцією якого є забезпечення стабільності грошової одиниці
України. Грошовою одиницею України є гривня, що дорівнює 100 копійкам. Випуск та
обіг на території України інших грошових одиниць і використання грошових сурогатів як
засобу платежу забороняються. Офіційне співвідношення між гривнею та золотом або
іншими дорогоцінними металами не встановлюється.
Закон «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» визначає загальні засади
функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний
порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлює відповідальність
суб'єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду за
платіжними системами. Згідно цього закону встановлено, що кошти існують у готівковій
формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у
банках). Грошові знаки випускаються у формі банкнот і монет, що мають зазначену
на них номінальну вартість. Переказ в Україні може здійснюватися за допомогою
внутрішньодержавних та міжнародних платіжних систем. Ініціювання переказу
здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2)
платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний
ордер.
Обіг коштів у державі здійснюється за допомогою платіжної системи. Саме платіжна
система забезпечує обертання коштів між суб’єктами господарювання з метою
своєчасного, правильного та у повному обсязі виконання грошових зобов’язань. Держава
планує та регулює грошовий обіг.
Особлива роль у здійсненні грошової політики держави покладається на Національний
банк України, який здійснює певні повноваження щодо організації готівкового грошового
обігу.
Національний банк встановлює офіційний курс гривні до іноземних валют та
оприлюднює його.
Для регулювання курсу гривні щодо іноземних валют Національний банк України
використовує золотовалютний резерв, купує і продає цінні папери, встановлює і змінює
ставку рефінансування та застосовує інші інструменти регулювання грошової маси в
обігу.

Задача № 1
Національний банк України відповідно до Закону України «Про національний банк
України» забезпечує стабільність грошової одиниці України, визначає та проводить
грошово-кредитну політику, здійснює емісію національної валюти України та організує
готівковий грошовий обіг, забезпечує накопичення і зберігання золотовалютних резервів,
здійснення операцій з ними та банківськими металами, а також здійснює інші функції.
Чи можна включити Національний банк України до системи органів, що провадять
публічну фінансову діяльність? Розкрийте повноваження Національного банку України в
сфері грошового обігу.
Центральний банк є визначальною ланкою всієї банківської системи країни (банк банків),
а за своєю головною функціональною роллю – це емісійний банк, тобто банк, якому
належить монополія на випуск грошей.
Національний банк України у відповідності із Законом України "Про Національний банк
України" є центральним банком України, особливим центральним органом державного
управління, її емісійним центром, проводить єдину державну політику в галузі грошового
обігу, кредиту, зміцнення грошової одиниці, організує міжбанківські розрахунки,
координує діяльність банківської системи в цілому, визначає курс грошової одиниці
відносно валют інших країн.
Національний банк визначає вид грошових знаків, їх номінал, відмінні ознаки і систему
захисту. Національний банк України зберігає резервні фонди грошових знаків,
дорогоцінні метали та золотовалютні запаси, накопичує золотовалютні резерви і здійснює
операції з ними та банківськими металами.
Національний банк України встановлює порядок визначення облікової ставки та інших
процентних ставок за своїми операціями, дає дозвіл на створення комерційних банків
шляхом їх реєстрації та видає ліцензії на виконання банківських операцій, встановлює
банкам та іншим фінансово-кредитним установам нормативи обов'язкового резервування
коштів
Центральний банк України створений у 1991 р. на базі колишнього республіканського
відділення Держбанку СРСР та його обласних управлінь. Правова основа НБУ спочатку
базувалась на Законі України "Про банки та банківську діяльність (1991р.), а з 1999р. – на
Законі "Про Національний банк України".
У цих законах у цілому знайшов відображення світовий досвід, накопичений у сфері
розробки банківського законодавства. Основні положення, зафіксовані у цих правових
актах, такі:
1. Національний банк України не включений у систему виконавчої влади на чолі з
Кабінетом Міністрів України.
2. Він підзвітний тільки Верховній Раді України, яка щорічно приймає звіт банку про його
діяльність.
3. Національний банк України має право законодавчої ініціативи.
4. Вищим органом управління є Рада Національного банку, а безпосереднє управління
здійснює Правління на чолі з Головою Правління.

5. Відповідно до Конституції України Голова правління НБУ призначається на чотири

роки Верховною Радою за поданням кандидатури Президентом країни. Якщо враховувати,
що такий порядок передбачений, крім Голови правління НБУ, тільки для Прем’єр-
міністра і керівників судової влади, то стає очевидною роль Національного банку в
системі організації економічного життя нашої країни.
6. Правова природа Національного банку України подвійна:
з одного боку, він наділений владними повноваженнями, що реалізується в його праві
ухвалювати нормативно-правові акти, обов’язкові до виконання суб’єктами
господарювання і громадянами;
з іншого боку, він не входить у систему виконавчих органів влади і не знаходиться на
держбюджетному фінансуванні. Він не функціонує заради прибутку, а все перевищення
суми своїх прибутків над своїми витратами Національний банк зобов’язаний переказувати
в Державний бюджет.
Свої відносини із суб’єктами господарської діяльності (насамперед із комерційними
банками) НБУ здійснює на підставі укладення угод, тобто діє як самостійний суб’єкт
господарювання.
Слід зауважити, що прийняття спеціального закону про Національний банк України стало
помітним явищем на шляху наближення центрального банку нашої держави до такого
стану, що об’єктивно вимагає ринкова економіка і процес її розвитку. Ознаками цього є
передусім посилення рівня незалежності НБУ, що знаходить своє вираження в тому, що
тепер НБУ:

є самодостатнім у розробці і здійсненні грошово-кредитної політики. Ні Верховна Рада, ні

інші органи влади не мають права на затвердження грошово-кредитної політики (ст. 9 та
24 Закону "Про НБУ"). НБУ інформує Верховну Раду тільки про основні принципи
грошово-кредитної політики;
є економічно незалежною установою, бо сам складає кошторис своїх надходжень і витрат
(ст. 5), що має забезпечити повне виконання НБУ його функцій. Кошторис не
затверджується Верховною Радою. При цьому за наявності переважання доходів над
видатками сума, зазначена у кошторисі, вноситься у державний бюджет, а в
протилежному випадку – покривається за рахунок державного бюджету. Для здійснення
своїх функцій Національний банк України повинен мати відповідний капітал. Формування
його банківських ресурсів забезпечують пасивні операції НБУ. Головними джерелами
ресурсів Національного банку України є емісія банкнот, що забезпечує від половини до
трьох чвертей усіх пасивів, а також внески комерційних банків і казначейства, обов’язкові
резерви і власний капітал;
не має права здійснювати пряме кредитування уряду на фінансування видатків
державного бюджету;
може здійснювати операції з цінними паперами тільки на вторинному ринку, щоб через
цей механізм не відбувалось прямого кредитування уряду.
Сутність подальшого посилення самостійності НБУ, до якої прагне Національний банк
України, полягає в тому, щоб у рамках прийнятої Верховною Радою економічної і
фінансової доктрини, зафіксованої у відповідних законодавчих актах, Національний банк
самостійно розробляв і використовував відповідні фінансові інструменти, визначав рівень
монетизації, облікової ставки, ставку резервування.
Національний банк України є юридичною особою, має відокремлене майно, що є об'єктом
права державної власності та перебуває у його повному господарському віданні і
статутний капітал у розмірі 10 млн. грн., який є державною власністю і служить для
забезпечення зобов'язань Національного банку України.
Основна функція. Відповідно до Конституції України основною функцією Національного
банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України.
На виконання своєї основної функції Національний банк сприяє дотриманню стабільності
банківської системи, а також, у межах своїх повноважень, - цінової стабільності.
Інші функції. Національний банк виконує такі функції:
функція емісійного центру;
функція валютного центру;
функція банківського нагляду;
функція банк банків;
функція банку уряду;
функція організатора міжбанківських розрахунків.
Як центральний банк держави Національний банк здійснює грошово-кредитну політику,
використовуючи відповідні інструменти. Національний банк веде Республіканську книгу
реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ. Комерційні
банки України та іноземні банки можуть здійснювати банківські операції тільки після
реєстрації в Республіканській книзі реєстрації банків. Національний банк представляє
інтереси України у відносинах із центральними банками інших країн, міжнародними
банками та фінансово-кредитними організаціями.
Емісійний центр. Національному банку України належить монопольне право на емісію
грошей в обіг, а також випуск національних грошових знаків (банкнот, монет). Для
друкування банкнот створено власну банкнотну фабрику.
Карбування монет здійснюється в Україні на замовлення Національного банку. Емісія
банкнот здійснюється переважно у формі випуску державних боргових зобов’язань. Це
означає, що й уряд, і комерційні банки отримують від центрального банку кредити під
заставу державних цінних паперів або комерційних векселів, тобто банкнотна емісія
здійснюється на кредитній основі, а її забезпеченням стають комерційні векселі, інші
зобов’язання банків і державні цінні папери.
При випуску державних цінних паперів для купівлі іноземної валюти та золота механізм
банкнотної емісії забезпечується золотом та іноземною валютою
Валютний центр. Національний банк України є головним органом, який визначає валютну
політику. У сфері валютного регулювання Національний банк:
здійснює валютну політику на підставі принципів загальної економічної політики
України;
складає разом з Кабінетом Міністрів України платіжний баланс України;
контролює дотримання затвердженого Верховною Радою Ураїни ліміту зовнішнього
державного боргу України;
визначає ліміти заборгованості в іноземній валюті уповноважених банків нерезидентам;
нагромаджує, зберігає і використовує резерви валютних цінностей для здійснення
державної валютної політики;
видає ліцензії на здійснення валютних операцій та приймає рішення про їх скасування;
визначає способи встановлення і використання валютних (обмінних) курсів іноземних
валют, виражених у валюті України, курсів валютних цінностей, виражених в іноземній
валюті або розрахункових (клірингових) одиницях.
У сфері валютного контролю Національний банк:
здійснює контроль за виконанням правил валютних операцій на території України;
забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного
контролю.
Банківський нагляд. На Національний банк України покладено функцію контролю за
виконання комерційними банками законодавства з банківської справи, додержанням
економічних нормативів, встановлених Національним банком, та власних нормативних
актів.
З метою захисту інтересів клієнтів та забезпечення фінансової надійності комерційних
банків Національний банк встановлює для комерційних банків такі економічні нормативи:
мінімальний розмір статутного фонду;
граничне співвідношення між розміром власних коштів банку та сумою його активів;
показники ліквідності балансу;
розмір обов'язкових резервів, що розміщуються у Національному банку;
максимальний розмір ризику на одного позичальника.
Порядок розрахунку зазначених економічних нормативів визначається Національним
банком.
Банк банків. З метою підтримки стабільності банківської системи та розширення її
кредитних можливостей Національний банк надає комерційним банкам кредити, які
використовуються для задоволення тимчасових потреб банків і для кредитування цільових
програм, пов’язаних з реорганізацією і модернізацією виробництва, розвитком окремих
галузей народного господарства та структурною перебудовою економіки України.
Надання комерційним банкам короткострокових кредитів здійснюється Національним
банком через аукціон, що забезпечує створення рівноправних умов доступу комерційних
банків до централізованих кредитних ресурсів. Запроваджено ломбардний кредит.
Банк уряду. Національний банк організовує і здійснює через банківську систему касове
обслуговування державного бюджету України. На нього покладено виконання операцій з
державними цінними паперами.
У 1993 році в Україні запроваджено новий механізм касового обслуговування державного
бюджету, який виключає автоматизм кредитування державних витрат. Фінансування за
рахунок бюджету здійснюється в межах наявних коштів. За рішенням Верховної Ради
України Національний банк може надавати уряду кредит на загальних засадах.
Згідно із Законом "Про банки і банківську діяльність" Національному банку забороняється
пряме фінансування дефіциту державного бюджету.
Організатор міжбанківських розрахунків. Із січня 1994 року Національний банк
відповідно до покладених на нього функцій запровадив автоматизовану систему
міжбанківських розрахунків з використанням прогресивних технологій у банківській
справі, до якої нині залучена банківська система України. Для функціонування цієї
системи в Республіці Крим та кожній області створено регіональні розрахункові палати,
що об’єднуються у загальнодержавну мережу розрахункових палат України, на верхньому
рівні якої знаходиться Центральна розрахункова палата у м. Києві.
Система обслуговується комплексом програмно-технічних засобів, які забезпечують
обмін електронними документами, їх перевірку, аналіз та захист від несанкціонованого
втручання.
Головною діяльністю Національного банку є створення грошово-кредитних механізмів,
спроможних забезпечити стабільність національної грошової одиниці. У нашій державі
нині триває формування фінансового ринку, ринку цінних паперів, який має стати
основою зваженого грошового регулювання економіки. Продовжується створення умов
для об’єктивного курсоутворення, захисту національної валюти та стабільності
національної грошової системи. Здійснюються заходи щодо прискорення формування
цивілізованої банківської системи, підвищення рівня її ліквідності та надійності
Національний банк України (НБУ) відповідно до свого законодавства та функціональних
повноважень має специфічний статус, і його роль в системі публічної фінансової
діяльності визначена не як у звичайних публічних органів, а як органу, що здійснює
функції центрального банку.
Однак, з певних точок зору, Національний банк можна розглядати як учасника системи
публічної фінансової діяльності через виконання наступних функцій та повноважень:
1. **Грошово-кредитна політика:**
- НБУ визначає та реалізує грошово-кредитну політику, що впливає на грошовий обіг та
фінансовий стан економіки.
2. **Емісія національної валюти:**
- НБУ має ексклюзивне право на емісію грошових знаків та монет національної валюти
України.
3. **Готівковий грошовий обіг:**
- НБУ відповідає за організацію та забезпечення стабільного готівкового грошового обігу
в країні.
4. **Зберігання золотовалютних резервів:**
- НБУ веде політику накопичення і зберігання золотовалютних резервів, що є важливим
елементом фінансової стабільності.
5. **Операції з грошовими ринками:**
- НБУ може проводити різноманітні операції на грошових ринках для регулювання
фінансової системи.
6. **Інші функції:**
- НБУ здійснює інші функції, що визначені законодавством, такі як регулювання
банківської діяльності, контроль за платіжно-розрахунковою системою та інші.
Хоча Національний банк України не є звичайним публічним органом у звичайному
розумінні, його роль в грошовому обігу та фінансовій системі в Україні визначає його
значущість у системі публічної фінансової діяльності.
Задача № 2
Державний банк «Кредит». Фінанси. Інвестиції» з метою покращення взаєморозрахунків
між клієнтами прийняв рішення про випуск Е-гривні.
Дайте правову характеристику діям державного банку «Кредит. Фінанси. Інвестиції»
Випуск Е-гривні державним банком «Кредит. Фінанси. Інвестиції» може бути розглянутий
в контексті банківського та фінансового законодавства.
Банківське законодавство
Згідно з банківським законодавством, банки мають право випускати та управляти
електронними грошима. Однак, це повинно бути зроблено відповідно до встановлених
правил та регулятивних вимог.
Фінансове законодавство
З точки зору фінансового законодавства, Е-гривня може бути визначена як електронний
грошовий еквівалент, що представляє собою цифрову форму національної валюти. Це
означає, що вона повинна бути підпорядкована тим же законам, що і традиційна гривня.
Регулятивні вимоги
Важливо зазначити, що випуск Е-гривні повинен бути схвалений Національним банком.
Банк також повинен забезпечити відповідність всіх технічних та безпекових стандартів.
Висновок
Отже, дії державного банку «Кредит. Фінанси. Інвестиції» щодо випуску Е-гривні є
законними, за умови дотримання всіх відповідних банківських та фінансових законів та
регулятивних вимог.