ГРОШОВИЙ РИНОК

ГРОШОВО-КРЕДИТНА ПОЛІТИКА
(monetary policy, монетарна політика) - комплекс заходів у сфері
грошового обігу та кредиту, спрямованих на досягнення поставлених
цілей.
ОБ’ЄКТИ ГКП:
1. Пропозиція (грошова маса);
2. Відсоткова ставка;
3. Валютний курс;
4. Швидкість обертання грошей.
СУБ’ЄКТИ ГКП:
5. НБУ;
6. Кабінет Міністрів України;
7. Верховна Рада.
ЦІЛІ ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ
КІНЦЕВІ:
1. Забезпечення економічного розвитку;
2. Підтримання повної зайнятості;
3. Утримання стабільного рівня цін;
4. Створення життєздатного платіжного балансу.
ПРОМІЖНІ:
1. Відсоткова ставка;
2. Грошова маса;
3. Валютний курс.
 ГРОШОВІ АГРЕГАТИ
Це ліквідні активи, що утворюють грошову масу. Їх склад та кількість залежить
від особливостей фінансової системи країни.
АМЕРИКАНСЬКА МОДЕЛЬ:
М0 – базове визначення грошей (готівка), гроші поза банками (cash - С);
M1 = C + D, де
D – гроші на поточних та розрахункових рахунках (demand deposit - D);
М2 = М1 + строкові депозити у національній валюті та валютні кошти;
М3 = М2 + кошти клієнтів за трастовими операціями банків та цінні папери
власного боргу банків;
L = М3 + інші фінансові активи (в першу чергу, короткострокові державні
облігації).
 КІЛЬКІСНА ТЕОРІЯ ГРОШЕЙ

формула «рівняння обміну»:

М×V = Р×Q, де
М— кількість грошей в обороті;
V— швидкість обігу грошей за певний
період;
Р — середній рівень цін;
Q— фізичний обсяг товарів і послуг,
що реалізовані за цей період.
І. Фішер
1867-1947 рр.
 СУЧАСНА МОНЕТАРНА ПОЛІТИКА

ΔM=ΔP+ΔВВП, де
ΔМ — середньорічний темп приросту
маси грошей, % за тривалий період;
ΔР — середньорічний темп очікуваної
інфляції, %;
ΔВВП — середньорічний темп приросту
номінального ВВП, %.
М. Фрідман
1912-2006 рр.
 ПОПИТ НА ГРОШІ
це потреба у певній кількості грошового активу на даний
момент часу. (Під грошовими активами у сучасній економіці
розуміють ті активи, які відповідають агрегату М2). Попит на гроші
визначається їх функціями. Оскільки для функції міри вартості
реальні гроші непотрібні, то попит на гроші формується у двох
різновидностях:
• Попит на гроші як засіб обігу (транзакційний попит);
• Попит на гроші як засіб заощадження (попит на гроші як актив);
• Загальний попит на гроші.
 ТРАНСАКЦІЙНИЙ ПОПИТ НА ГРОШІ
це потреба у певній кількості грошей для обслуговування угод купівлі-
продажу прямо пропорційний вартості угод і обернено пропорційний
швидкості обігу грошей і описується кількісним рівнянням грошового
обігу: i Mdt

M
 ПОПИТ НА ГРОШІ ЯК АКТИВ
це потреба у грошах як різновидності майна у яке можна вкладати свої доходи. Проте,
на відміну від інших активів, гроші є найбільш ліквідним активом. Формуючи попит на
гроші як актив, економічні суб’єкти керуються двома мотивами:
Страховий мотив;
Спекулятивний мотив.
i
Mdа L – коефіцієнт залежності між процентною ставкою і попитом
на гроші;
і – номінальна ставка відсотку.

r – реальна ставка відсотку;

- рівень інфляції.
M
 СУКУПНИЙ ПОПИТ НА ГРОШІ
це загальна кількість грошей, якою економічні суб’єкти хочуть володіти
для здійснення угод та нагромадження активів.

Md

M
 ПРОПОЗИЦІЯ ГРОШЕЙ
це кількість грошей, яка знаходиться у обігу в національній економіці на
певний момент часу. В кожен момент часу кількість грошей в економіці
задана, тому пропозицію грошей Мs можна зобразити у вигляді
вертикальної кривої.
i
Md Ms

M
 ПРОПОЗИЦІЯ ГРОШЕЙ
Грошова маса:

Грошова база:

Коефіцієнт депонування:

Норма фактичного резервування депозитів:

Пропозиція грошей є функцією від трьох екзогенних змінних

 МУЛЬТИПЛІКАТОР
Банківський депозитним мультиплікатором:

Грошовий мультиплікатор:
 ІНТСРУМЕНТИ ГРОВО-КРЕДИТНОЇ
ПОЛІТИКИ
1. Прямі:
а) встановлення лімітів кредитування;
б) пряме регулювання ставки відсотку.
2. Не прямі:
а) операції на відкритому ринку;
б) облікова ставка;
в) резервна норма.
 ВИДИ ГРОВО-КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ

1. Політика «дорогих» грошей;

2. Політика «дешевих» грошей.