ТЕСТИ ГРОШІ І КРЕДИТ

НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА „ГРОШІ І КРЕДИТ”
Знайдіть правильну відповідь на питання: чому виникли гроші?

1)) завдяки домовленості людей для спрощення процесів обміну продуктами праці;
2) їх створила держава для фінансового забезпечення реалізації своїх загальносуспільних функцій;
3) завдяки стихійному виділенню з всієї маси товарів, що обмінювалися на ринку, одного, який став
виконувати специфічну роль засобу обміну;
4) тому що безпосередній обмін товарів (бартер) технічно надто складний, дорогий і не зручний.
Відповідно до еволюційної концепції…

1) держава створює гроші як економічне явище і впливає на форму грошей;
2) держава не створює гроші як економічне явище, а лише впливає на форму грошей;
3) держава визначає вартість грошей, регулюючи їх масу в обороті;
4) правильні відповіді 2) та 3).
У межах всієї економіки наявна маса грошей…

1) характеризує лише масу її ліквідності та не є частиною обсягу реального капіталу;
2) характеризує масу її ліквідності та є частиною обсягу реального капіталу;
3) не характеризує масу її ліквідності, а лише є частиною обсягу реального капіталу;
4) не характеризує масу її ліквідності та не є частиною обсягу реального капіталу.
Яке з наведених визначень найбільш повно і точно виражає сутність грошей&

а) гроші – це абстрактне мірило вартості;
б) гроші – це загальний еквівалент;
в) гроші— це все те, що використовується як гроші і має внутрішню вартість;
г) гроші – це речова форма суспільних відносин.
Повноцінні гроші:
1) мають внутрішню реальну вартість, адекватну вартості товару, який виконує функції грошей, чи
вартості матеріалу з якого гроші були виготовлені;
2) не мають внутрішньої реальної вартості, адекватної вартості товару, який виконує функції грошей,
чи вартості матеріалу з якого гроші були виготовлені;
3) набувають вартості в обігу;
4) мають споживчу вартість і не мають субстанціональної вартості.
Неповноцінні гроші:
1) мають внутрішню реальну вартість, адекватну вартості товару, який виконує функції грошей, чи
вартості матеріалу, з якого гроші були виготовлені;
2) набувають вартості в обігу;
3) мають споживчу вартість і не мають субстанціональної вартості;
4) правильні відповіді 2) та 3)
Паперові гроші – це:

1) грошові знаки, що виготовлені з паперу;
2) будь—які гроші, номінальна вартість яких не співпадає з реальною вартістю того матеріалу, з якого
вони виготовлені;
3) грошові знаки, що випущені в оборот урядом в порядку покриття доходом від їх емісії бюджетного
дефіциту;
4) правильними є відповіді 1) та 3).
Які дві функції грошей історично сформувалися першими?

1) міра вартості і світові гроші;
2) засіб обігу і засіб платежу;
3) засіб нагромадження і засіб обігу;
4) міра вартості і засіб обігу.
Укажіть, який з наведених нижче фінансових інструментів є законним засобом платежу в

Україні:
1) депозитні гроші;
2) банківські білети центрального банку;
3) облігації внутрішньої державної позики;
4) чеки.
Які з наведених чинників відіграли вирішальну роль у демонетизації золота?

1) прагнення урядів сконцентрувати все золото у своїх стратегічних запасах;
2) недостатні запаси золота в природі;
3) непіддатливість золотомонетного обігу до регулюючого впливу держави;
Які вимоги до грошового товару в епоху золотого монометалізму спричинили демонетизацію

золота?
1)вимоги щодо зростання обсягів відтворення грошового товару відповідно до інтенсивно зростаючих
масштабів суспільного виробництва й обігу;
2) вимоги щодо скорочення витрат на виготовлення грошей для мінімізації суспільних витрат обігу;
3) вартість грошей у нових умовах, що вимагали активного втручання держави в економічне життя
суспільства, повинна 2ряме стати більш гнучкою, більш податливою до державних регулятивних
заходів;
4) усі відповіді правильні.
В яких двох функціях гроші найбільш потерпають від інфляції?

1) як міра вартості і засіб нагромадження;
2) як засіб платежу та засіб нагромадження;
3) як засіб обігу і як засіб платежу;
4) як засіб нагромадження і засіб обігу.
Що є спільного між депозитними і електронними грішми?

1) присутність внутрішньої субстанціональної вартості;
2) здійснюють оборот тільки всередині банківської системи;
3) здійснюють оборот тільки поза банківською системою;
4) не мають спільних рис.
Вкажіть, яку функцію виконують гроші при визначенні тарифів на електроенергію:

1) світові гроші;
2) міра вартості;
3) засіб нагромадження;
4) засіб платежу.
Вкажіть, яку функцію виконують гроші при розміщенні грошей на строковому банківському
депозиті:
1) світові гроші;
2) міра вартості;
3) засіб нагромадження;
4) засіб платежу.
За яких умов банкноти центрального банку (кредитні гроші) можуть перетворитися в паперові
гроші:
1) якщо центральний банк виготовляє їх не з особливого, а зі звичайного паперу;
2) якщо ЦБ випускає в оборот недостатню кількість банкнот;
3) якщо буде прийняте рішення знову використовувати золото як гроші;
4) якщо надані комерційними банками кредити в широких масштабах своєчасно не повертаються
позичальниками.
З якою якісною властивістю грошей пов’язано витіснення з обороту гіршими грошима кращих
(“Закон Грешема”):
1) стабільність вартості;
2) економічність;
3) однорідність;
4) довгостроковість використання.
Коли гроші одночасно є власне грошима і капіталом?

1) при обслуговуванні виробничого споживання, оскільки сприяють реалізації товару та одержанню
прибутку;
2) при їх нагромадженні, зберіганні та продажу на грошовому ринку;
3) при реалізації наявної споживної вартості;
4) при забезпеченні зростання наявної вартості.
У сукупному грошовому обороті гроші:

1) функціонують як гроші і є функціональною формою капіталу;
2) є функціональною формою капіталу;
3) функціонують виключно як гроші;
4) є складовою капіталу та елементом багатства, яким володіє власник індивідуального капіталу.
Які гроші перебувають в обороті в Україні у сучасних умовах:

1) повноцінні гроші;
2) неповноцінні гроші;
3) обидва види;
4) немає правильної відповіді.
З яких секторів складається грошовий оборот:

1) фіскально—бюджетного обороту та кредитного обороту;
2) фінансового—бюджетного обороту, кредитного обороту, готівкового обігу;
3) фіскально—бюджетного обороту, кредитного обороту, готівкового обігу;
4) фіскально—бюджетного обороту, кредитного обороту, грошового обігу.
В якому секторі грошового обороту рух вартості здійснюється нееквівалентно і безповоротно:

1) у секторі фіскально—бюджетного обороту;
2) у секторі кредитного обороту;
3) у секторі грошового обігу;
4) у фінансово—кредитному секторі.
В якому секторі грошового обороту рух вартості здійснюється нееквівалентно і поворотно:

1) у секторі кредитного обороту;
2) у секторі фіскально—бюджетного обороту;
3) у секторі грошового обігу;
4) у секторі готівкового обігу.
У моделі сукупного грошового обороту потік реалізації національного продукту пов’язує:

1) сімейні господарства і ринок продуктів;
2) фірми і ринок продуктів;
3) уряд і ринок продуктів;
4) сімейні господарства і ринок ресурсів.
У моделі сукупного грошового обороту потік національного доходу пов’язує:
1) грошовий ринок і фірми;
2) грошовий ринок і сімейні господарства;
3) фірми і ринок ресурсів;
4) ринок ресурсів і сімейні господарства.
У моделі сукупного грошового обороту потік трансфертних платежів пов’язує:

1) уряд і сімейні господарства;
2) грошовий ринок і сімейні господарства;
3) уряд і грошовий ринок;
4) уряд і ринок продуктів.
Виберіть правильну комбінацію потоків відпливу у моделі сукупного грошового обороту:

1) чисті податки, оплата імпорту, інвестиційні витрати фірм;
2) чисті податки, заощадження сімейних господарств, інвестиційні витрати фірм, оплата імпорту;
3) чисті податки, інвестиційні витрати фірм, державні закупівлі урядових структур;
4) ) чисті податки, заощадження сімейних господарств, оплата імпорту.
Виберіть правильну комбінацію потоків припливу у моделі сукупного грошового обороту:

1) державні закупівлі урядових структур, заощадження сімейних господарств, надходження за
експортом;
2) чисті податки, інвестиційні витрати, надходження за експортом;
3) інвестиційні витрати фірм, державні закупівлі урядових структур, надходження за експортом;
4) інвестиційні витрати фірм, чисті податки, державні закупівлі урядових структур, надходження за
експортом.
Цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання боржника сплатити борг його
власнику:
1) акція;
2) чек;
3) опціон;
4) вексель.
Суб’єктами грошового обороту є:

1) всі фізичні і юридичні особи;
2) всі приватні і державні підприємства;
3) всі фізичні і юридичні особи, крім державних установ;
4) центральний банк і комерційні банки;
Грошова маса являє собою:

1) сукупність грошових запасів у безготівковій формі у всіх суб’єктів грошового обороту;
2) сукупність грошових запасів у формі готівки у всіх суб’єктів грошового обороту;
3) сукупність грошових запасів у всіх формах у суб’єктів грошового обороту;
4) 4ряме грошей з боку її прояву на балансі центрального банку.
Зі збільшенням норми обов’язкового резервування грошова база:

1) не зазнає змін;
2) зменшиться;
3) збільшиться;
4) неможливо визначити без додаткових показників..
Грошова база включає:

1) гроші в касах комерційних банків та на їх коррахунках в НБУ;
2) готівку поза банками та гроші комерційних банків на їхніх коррахунках в НБУ;
3) сукупність грошових запасів у всіх формах у суб’єктів грошового обороту;
4) готівку поза банками, готівку в касах комерційних банків та грошові кошти на коррахунках
комерційних банків в НБУ.
До складових грошової бази входять:

1) готівка в касах банків;
2) резерви на коррахунках комерційних банків у центральному банку;
3) готівкові гроші, що знаходяться в обігу поза банками;
4) всі наведені відповіді вірні.
Показником, який характеризує грошову масу з боку її прояву на балансі НБУ, є:

1) готівка;
2) обов’язкові резерви;
3) грошово—кредитний мультиплікатор;
4) грошова база.
Які з наведених процесів пов’язані причинно—наслідковими зв’язками?

1) зростання дефіциту державного бюджету і збільшення обсягу грошової маси;
2) зменшення податків і зменшення обсягу грошової маси;
3) зростання трансфертних платежів і скорочення обсягу грошової маси;
4) зростання податків і збільшення обсягу грошової маси.
У разі збільшення платежів, строк оплати яких настав, і незмінності інших факторів кількість грошей,
необхідних для обігу:
3) не зміниться;
4) неможливо визначити без додаткових показників.
У разі одночасного збільшення суми платежів, строк оплати яких настав, і суми продажу товарів
і послуг у кредит на однакову величину за умови незмінності інших факторів кількість грошей,
необхідних для обігу:
При наданні позичок комерційним банкам шляхом їх рефінансування коефіцієнт грошово—

кредитної мультиплікації:
1) збільшується;
2) зменшується;
3) не змінюється.;
Як зміниться швидкість обігу грошей, якщо кожен з перелічених факторів: рівень цін, фізичний
обсяг товарів і послуг, маса грошей — збільшаться удвічі:
1) збільшиться удвічі;
2) збільшиться у шість разів;
3) зменшиться удвічі;
4) зменшиться у шість разів.
У разі зменшення суми платежів, строк оплати яких настав, і незмінності інших факторів
кількість грошей, необхідних для обігу:
У разі зменшення суми платежів, які погашаються шляхом взаємного зарахування боргів, і
незмінності інших факторів кількість грошей, необхідних для обігу:
У разі збільшення обсягу продажу товарів і послуг у кредит і незмінності інших факторів
кількість грошей, необхідних для обігу:
За умови перевищення обсягу експорту над імпортом платоспроможний попит на ринку

продуктів:
Грошовий обіг — це рух грошей:

1) у сфері обміну;
2) в процесі суспільного відтворення;
3) який обслуговується готівкою;
4) що пов’язаний з 6рямее6у6е розподілу вартості валового національного продукту.
Грошовий оборот — це рух грошей:

1) у сфері обміну;
2) в процесі суспільного відтворення;
3) який обслуговується готівкою;
4) що пов’язаний з 6рямее6у6е розподілу вартості валового національного продукту.
Прискорення швидкості обігу грошей:

1) сприяє збільшенню пропозиції грошей;
2) сприяє зменшенню пропозиції грошей;
3) не впливає на пропозицію грошей;
4) впливає на пропозицію грошей виключно у сукупності інших факторів.
Швидкість обігу грошей:

1) прямо пропорційна грошовій масі;
2) обернено пропорційна грошовій масі;
3) обернено пропорційна рівню цін;
4) обернено пропорційна обсягу реалізованих товарів та послуг.
Як зміниться тривалість обороту грошей, якщо швидкість обігу грошей зросте удвічі:
1)не зміниться;
2) зросте удвічі;
3) зменшиться у чотири рази;
4) зменшиться наполовину.
Якщо у сфері обігу казначейських грошей фактична маса грошей М ф перевищує необхідну Мн,
рівність Мф = Мн досягається за рахунок:
1) підвищення цін на товари і послуги;
2) зниження цін на товари і послуги;
3) зменшення кредитування;
4) додаткового випуску грошей.
Якщо у сфері обігу банківських грошей фактична маса грошей М ф менша за необхідну Мн,
досягти рівності Мф = Мн можна за рахунок:
1) підвищення цін на товари і послуги;
2) збільшення кредитування;
3) зменшення кредитування;
4) перевищення обсягу погашених позичок над обсягом виданих.
Якщо фактична маса грошей в обороті (М ф) перевищує необхідну для обороту (Мн), то матиме
місце:
1) нестача купівельної спроможності;
2) грошовий попит відповідає товарній пропозиції;
3) надлишок купівельної спроможності;
4) нестача купівельної спроможності.
Якщо обсяг імпорту перевищує обсяг експорту, ліквідувати дефіцит платоспроможного попиту
на ринку продуктів можна шляхом:
1) надання банківських позичок іноземним імпортерам;
2) купівлею іноземних фінансових активів;
3) купівлею на закордонних ринках національних фінансових активів;
4) залученням грошових коштів у внутрішній оборот зі світового ринку.
Випередження платоспроможним попитом товарної пропозиції в умовах розбалансованості

економіки прискорення грошового обігу:
1) уповільнює 7ря грошей по каналах обороту;
2) має антиінфляційне значення;
3) ніяк не впливає на інфляцію;
4) сприяє розвитку інфляції.
Фактичне значення коефіцієнта грошово—кредитної мультиплікації:

1) залежить від обсягу агрегату М0;
2) не залежить від обсягу депозитних вкладень у комерційні банки;
3) не залежить від норми обов’язкового резервування;
4) не залежить від обсягу агрегату М0.
Збільшення попиту на гроші:

1) призведе до збільшення швидкості обігу грошей;
2) призведе до зменшення швидкості обігу грошей;
3) не вплине на швидкість обігу грошей;
4) призведе до прискорення грошового обігу.
Зростання ефективності суспільного виробництва:

1) сприяє прискоренню швидкості обігу грошей;
2) призводить до зменшення швидкості обігу грошей;
3) не впливає на швидкість обігу грошей;
4) призводить до зменшення маси грошей в обороті.
За умови перевищення обсягу імпорту над експортом платоспроможний попит на ринку
продуктів:
Для балансування попиту і пропозиції на ринку продуктів у разі перевищення експорту над імпортом
можна:
1) продати на закордонних ринках національні фінансові активи;
2) спрямувати грошові кошти із внутрішнього грошового ринку на світовий;
3) одержати позички в іноземних банках для оплати закупівель по імпорту;
4) прискорити 8ря грошей по каналах обороту.
Специфічний показник грошової маси, що характеризує певний набір її елементів залежно від їх
ліквідності, є:
1) готівка;
2) грошовий агрегат;
3) грошова база;
4) грошово—кредитний мультиплікатор.
Грошові агрегати характеризують елементи грошової маси з точки зору:

1) форми;
2) розміщення у суб’єктів грошового обороту;
3) їх ліквідності;
4) їх обсягу.
Загальний обсяг грошового агрегату М1:

1) нижчий за грошову базу;
2) перевищує грошову базу;
3) дорівнює грошовій базі;
4) включає гроші в агрегаті М0 + кошти на поточних та строкових рахунках.
Який показник виражає масу грошей, яка перебуває безпосередньо в обігу, реально виконуючи
функції засобів обігу та платежу:
2) М3;
3) М2;
4) М1.
Який з грошових агрегатів включає валютні кошти:

1) М0;
2) М1;
3) М2;
Який з грошових агрегатів включає строкові кошти:

1) М0;
2) М1;
3) М2;
Строкові вклади і депозити входять до складу таких грошових агрегатів:

1) М0;
2) М1;
3) М2;
4) не входять до складу вказаних грошових агрегатів.
Який з грошових агрегатів включає кошти на поточних рахунках управителя з довірчого

управління:
1) М0;
2) М1;
3) М2;
4) М3.
Найбільш ліквідним грошовим агрегатом є:

1) М3;
2) М2;
3) М1;
4) М0.
Найменш ліквідним грошовим агрегатом із вказаних показників є:

1) М1;
2) М2;
3) М3;
4) М0.
Серед показників, які характеризують стан грошової маси, найширшим є:

2) агрегат МЗ;
3) агрегат М0;
4) Мн — певна, об’єктивно обумовлена маса купівельних і платіжних засобів.
Безготівкові елементи грошових агрегатів являють собою:

1) суму зобов’язань комерційних банків перед своїми клієнтами;
2) суму зобов’язань центрального банку перед комерційними банками;
3) суму зобов’язань комерційних банків перед центральним банком;
4) суму безготівкових елементів грошової бази.
Безготівковий елемент грошової бази являє собою:

1) суму зобов’язань комерційних банків перед своїми клієнтами;
2) суму зобов’язань комерційних банків перед центральним банком;
3) суму безготівкових елементів грошових агрегатів;
4) суму зобов’язань центрального банку перед комерційними банками.
Рівень грошово—кредитної мультиплікації:

1) залежить від обсягу пропозиції грошей;
2) не залежить від обсягу пропозиції грошей;
4) не залежить від обсягу готівки поза банками.
Розмір вільних банківських резервів:

1) залежить від норми обов’язкового резервування;
2) не залежить від обсягу залучених депозитів;
4) не залежить від обсягу банківських пасивів.
Як визначається рівень монетизації економіки:

1) як відношення грошової маси на кінець року до валового внутрішнього продукту за відповідний рік;
2) як відношення валового внутрішнього продукту за рік до грошової маси на кінець року;
3) як відношення середньомісячної грошової маси до валового національного продукту за рік;
4) як відношення ВВП до середньомісячної грошової маси.
Як визначається коефіцієнт Маршала:

1) як відношення готівки поза банками до загальної маси грошей;
2) як відношення маси депозитних грошей до обсягу грошового обороту;
3) як відношення загальної маси грошей до обсягу виготовленої продукції у вартісному виразі;
4) як відношення рівня цін до швидкості обігу грошей.
За інституційним критерієм грошовий ринок поділяється на сектори:
1) прямого і опосередкованого фінансування;
2) капітального фінансування і запозичень;
3) прямого і капітального фінансування;
4) грошей і капіталу.
Що є об’єктом купівлі—продажу на грошовому ринку:

1) гроші як гроші;
2) гроші як капітал;
3) гроші як гроші і як капітал;
4) кредит.
Як співвідносяться між собою ринок грошей і грошовий ринок:

1) грошовий ринок є складовою частиною ринку грошей;
2) ринок грошей є складовою частиною грошового ринку;
3) ці два ринки функціонують відокремлено і паралельно;
4) це дві назви одного і того ж ринку – фінансового.
Який з вказаних нижче ринків відноситься до ринку грошей?

1) ринок короткострокових цінних паперів;
2) ринок довгострокових цінних паперів;
3) валютний ринок;
4) ринок середньо— та довгострокових банківських кредитів.
Грошовий ринок — це:

1) особливий сектор ринку, на якому здійснюється купівля та продаж фінансових інструментів як
специфічного товару, формуються попит,пропозиція і ціна грошей;
2) особливий сектор ринку, на якому здійснюється купівля та продаж грошей як специфічного
товару, формуються попит,пропозиція і ціна грошей;
3) особливий сектор ринку, на якому здійснюється купівля та продаж валюти як специфічного товару,
формуються попит,пропозиція і ціна грошей;
4) особливий сектор ринку, на якому здійснюється купівля та продаж капіталу як специфічного товару,
формуються попит,пропозиція і ціна грошей.
Ціна грошей на грошовому ринку — це:

1) плата, яку сплачує позичальник за користування грошима;
2) кількість товарів, які можна придбати за одну грошову одиницю;
3) виключно облікова ставки НБУ;
4) різниця між ставками позичкового і депозитного процента.
Умовність операції купівлі—продажу на грошовому ринку обумовлюється 10ря, що:

1) власник грошей (продавець), передаючи їх своєму контрагентові (покупцю), втрачає права
власності на відповідну суму грошей;
2) власник грошей (продавець), передаючи їх своєму контрагентові (покупцю), не втрачає права
власності на відповідну суму грошей (а тільки право розпоряджатися ними);
3) власник грошей (продавець), передаючи їх своєму контрагентові (покупцю), не втрачає права
власності на відповідну суму грошей (а тільки право володіти ними);
4) власник грошей (продавець), передаючи їх своєму контрагентові (покупцю), втрачає права
власності на відповідну суму грошей (залишається тільки право розпоряджатися ними).
На грошовому ринку продаж грошей:

1) виступає у формі передання цих грошей їх власниками своїм контрагентам у постійне
користування;
2) виступає у формі передання цих грошей їх власниками своїм контрагентам у тимчасове
користування в обмін на такі інструменти, які надають їм можливість зберегти право власності на
ці гроші, відновити право розпорядження ними та одержати процентний дохід;
3) продаж грошей тут виступає у формі передання цих грошей їх власниками своїм контрагентам у
тимчасове користування в обмін на такі інструменти, які надають їм можливість зберегти право
власності на ці гроші, без можливості відновити повне право розпорядження ними;
4) продаж грошей тут виступає у формі передання цих грошей їх власниками своїм контрагентам у
тимчасове користування в обмін на такі інструменти, які надають їм можливість зберегти право
власності на ці гроші, відновити право розпорядження ними 11ря без можливості одержати
процентний дохід.
Боргові зобов’язання як інструменти грошового ринку поділяються на:

1) ліквідні і неліквідні;
2) довгострокові і короткострокові;
3) депозитні і позичкові;
4) документарні і бездокументарні.
За зовнішніми ознаками інструменти грошового ринку поділяють на такі групи:

1) кредитні угоди;
2) цінні папери
3) валютні цінності
4) усі відповіді є правильними
Чим основні фінансові посередники сектора опосередкованого фінансування відрізняються від

технічних посередників?
1) нічим;
2) вони спочатку акумулюють у себе ресурси, що пропонуються на ринку, а потім продають їх
кінцевим покупцям від свого імені;
3) ними можуть бути виключно банки;
За інституційними ознаками грошових потоків на грошовому ринку виділяють:

1) ринок позичкових зобов’язань, ринок цінних паперів, валютний ринок ;
2) фондовий ринок, ринок банківських кредитів, ринок послуг небанківських фінансово—кредитних
установ;
3) ринок грошей та ринок капіталів;
4) сектор прямого і капітального фінансування;
За видами інструментів на грошовому ринку виділяють:

1)ринок позичкових зобов’язань, ринок цінних паперів, валютний ринок;
установ;
4) сектор прямого і капітального фінансування.
За економічним призначенням купівлі грошей на грошовому ринку виділяють:
1) ринок позичкових зобов’язань, ринок цінних паперів, валютний ринок;
установ;
4) сектор прямого і капітального фінансування.
У секторі прямого фінансування грошового ринку виділяють:

2) канал капітального фінансування та канал запозичень;
3) сектори готівкового та безготівкового обігу;
Канали прямого фінансування на грошовому ринку — це:
1) переміщення коштів від банківських установ до споживачів;
2) переміщення коштів від їх власників до споживачів через фінансових посередників;
3) переміщення коштів від споживачів до їх власників через фінансових посередників;
4) переміщення коштів безпосередньо від їх власників до споживачів.
Канали опосередкованого фінансування на грошовому ринку — це:

1) переміщення коштів від їх власників до споживачів в обмін на акції;
2) переміщення коштів від їх власників до споживачів через фінансових посередників;
3) переміщення коштів від їх власників до споживачів через банківські установи;
4) переміщення коштів від споживачів до їх власників до через банківські установи.
Канал капітального фінансування це канал, по якому:

1) покупці назавжди залучають кошти у свій оборот; для цього використовуються як інструмент
акції та інші неборгові зобов’язання;
облігації та інші боргові зобов’язання;
3) покупці тимчасово залучають кошти у свій оборот
4) покупці залучають кошти у свій оборот на різний термін, 12ря обов’язково з використанням
капітальних джерел.
Канал запозичень (сектора прямого фінансування) це канал, по якому:

1) покупці назавжди залучають кошти у свій оборот; для цього використовуються як інструмент акції
та інші неборгові зобов’язання;
облігації та інші боргові зобов’язання;
3) покупці тимчасово залучають кошти у свій оборот з використанням облігацій та інших боргових
зобов’язань;
4) покупці залучають кошти у свій оборот на різний термін, 12ря обов’язково з використанням
капітальних джерел.
При капітальному фінансуванні на грошовому ринку як інструмент використовують:

1) облігації;
2) акції;
3) чеки;
4) векселі.
На ринку капіталів здійснюють операції:

1) з обліку комерційних векселів;
2) з короткострокового кредитування;
3) з міжбанківського кредитування;
4) з довгостроковими цінними паперами фінансові компанії.
На ринку капіталів здійснюють операції з:

1) фондовими інструментами;
2) обліку комерційних векселів;
3) міжбанківського кредитування;
4) з короткостроковими державними зобов’язаннями.
Який з вказаних нижче ринків відносяться до ринку капіталів?

1) валютний ринок;
2) ринок середньо— та довгострокових банківських кредитів;
3) ринок короткострокових фінансових активів;
4) ринок короткострокових банківських кредитів.
На ринку капіталів:
1) купуються грошові кошти на короткий (менше одного року) термін;
2) купуються грошові кошти на тривалий (більше одного року) термін;.
3) купуються грошові кошти на необмежений, не чітко визначений термін;
На ринку капіталів здійснюють операції з:

1) обліку комерційних векселів;
2) короткострокового кредитування;
3) довгострокового кредитування;
4) міжбанківського кредитування.
На грошовому ринку у каналі запозичень як інструмент використовують:

1) облігації;
2) акції;
3) чеки;
4) усі відповіді є правильними.
Виберіть правильне твердження:

1) фінансово—кредитні установи здійснюють довгострокові вклади на ринку грошей;
2) фінансово—кредитні установи здійснюють короткострокові вклади на ринку грошей;
3) операції з обліку комерційних векселів проводяться на ринку капіталів;
4) операції з фондовими цінностями проводяться на ринку грошей.
На ринку грошей здійснюють операції:

1) з обліку комерційних векселів;
2) з довгостроковими депозитами;
3) інвестиційні компанії;
4) з довгостроковими облігаціями.

1) з довгострокового кредитування;
2) з довгостроковими депозитами;
3) з фондовими інструментами;
4) з короткостроковими державними зобов’язаннями.

1) з довгострокового кредитування;
2) з міжбанківського кредитування;
3) з фондовими інструментами;
4) з довгостроковими облігаціями.

1) попит на гроші змінюється під впливом чинників, що формуються у сфері реальної економіки;
2) попит на гроші має переважно екзогенний характер;
3) пропозиція грошей змінюється під впливом чинників, що формуються у сфері реальної економіки;
4) зростання попиту на гроші звужує економічну межу емісії грошей.
Попит на гроші пов’язаний:

1) оберненою залежністю з середнім рівнем цін;
2) прямою залежністю з нормою доходу на капіталізовані активи;
3) прямою залежністю з рівнем інфляції;
4) прямою залежністю з середнім рівнем цін.

3) оберненою залежністю з нормою доходу на капіталізовані активи;
4) прямою залежністю з рівнем інфляції.

3) прямою залежністю з рівнем інфляції;
4) прямою залежністю з обсягом багатства економічних суб’єктів.

3) оберненою залежністю з рівнем інфляції;

1) оберненою залежністю з очікуванням змін ринкової кон’юнктури;
2) прямою залежністю з очікуванням змін ринкової кон’юнктури;

1) оберненою залежністю з реальним обсягом ВНП;
2) прямою залежністю з реальним обсягом ВНП;
4) прямою залежністю з очікуванням змін ринкової кон’юнктури.
Попит на гроші – це:

а) запас грошей, який прагнуть отримати економічні суб’єкти протягом певного часу;
б) запас грошей, який прагнуть мати у своїй власності економічні суб’єкти на певний момент;
в) запас грошей, який прагнуть мати у своєму розпорядженні економічні суб’єкти на певний момент;
г) немає правильної відповіді.
Які існують групи мотивів попиту на гроші з боку економічних суб’єктів?

А) мотив завбачливості; спекулятивний мотив;
б) трансакційний мотив; мотив завбачливості;
в) трансакційний мотив; спекулятивний мотив.
Г) операційний мотив; мотив завбачливості; спекулятивний мотив.
Крім традиційних чинників впливу на попит, виділяють ще новітні:

а) накопичення багатства, інфляція, зміни в очікуваннях перспектив щодо кон’юнктури ринку;
б) чинник зміни норми процента, зміну обсягів виробництва;
в) чинник зміни норми процента, швидкість обігу грошей;
г) накопичення багатства, інфляція, швидкість обігу грошей.
Погіршення кон’юнктури товарного ринку:

1) не впливає на попит на гроші;
2) сприяє підвищенню попиту на гроші;
3) впливає на попит на гроші виключно при одночасній дії інших чинників;
4) призводить до зменшення попиту на гроші.
Зменшення попиту на гроші при незмінній їх пропозиції:

1)призводить до збільшення ставки процента;
2) призводить до зменшення ставки процента;
3) не впливає на ставку процента;
4) впливає на ставку процента виключно при одночасній дії інших чинників.
Збільшення попиту на гроші при незмінній їх пропозиції:

1) призводить до збільшення ставки процента;
Пропозиція грошей на макрорівні дорівнює:

1) агрегату М2;
4) грошовій базі.
Збільшення пропозиції грошей при незмінному попиті на них:

Зменшення пропозиції грошей при незмінному попиті на них:

При збільшенні альтернативної вартості зберігання грошей попит на гроші:

3) не змінюється;
4) змінюється виключно при одночасній дії інших чинників.
При зменшенні альтернативної вартості зберігання грошей попит на гроші:

4) змінюється виключно при одночасній дії інших чинників.
Інфляційне зростання цін призводить до:

1) збільшення альтернативної вартості зберігання грошей;
2) збільшення попиту на гроші;
3) зменшення ставки процента;
Пропозиція грошей:
1) залежить виключно від дій центрального банку;
2) залежить від дій центрального і комерційних банків;
3) залежить виключно від дій комерційних банків;
4) залежить від дій центрального і комерційних банків, вкладників і позичальників.
Облікова ставка процента – це:

1) це процентна ставка встановлена по облігаціях;
2) це процентна ставка, по якій НБУ надає кредити комерційним банкам;
3) це процентна ставка встановлена по цінних паперах;
4) це процентна ставка, згідно якої ведуть облік в комерційних банках.
При підвищенні облікової ставки:

1) збільшується попит комерційних банків на позички рефінансування;
2) зменшується попит комерційних банків на позички рефінансування;
3) збільшуються надлишкові резерви банків;
4) надлишкові резерви банків не змінюються.
Підвищення облікової ставки:

1) призводить до збільшення пропозиції грошей;
2) не впливає на пропозицію грошей;
3) призводить до зменшення пропозиції грошей;
4) впливає на пропозицію грошей виключно при додатковій дії інших чинників.
Зменшення облікової ставки:

1) призводить до збільшення надлишкових резервів банків;
2) призводить до зменшення надлишкових резервів банків;
3) призводить до зменшення рівня грошово—кредитної мультиплікації;
4) не впливає на пропозицію грошей.
Величина грошово—кредитного мультиплікатора визначається:

1) обернено пропорційно грошовій базі;
2) обернено пропорційно нормі обов’язкового резервування;
3) як відношення загальної маси грошей в обороті (агрегат М3) до обсягу грошової бази;
4) як відношення грошей, які надійшли в банківську систему ззовні (додатковий резерв), до норми
обов’язкового резервування.
Збільшення норми обов’язкового резервування:

1)призводить до збільшення рівня грошово—кредитної мультиплікації;
2) призводить до зменшення пропозиції грошей;
4) не впливає на пропозицію грошей.
Низький стан довіри до банків:

1) призводить до збільшення грошової пропозиції;
2) призводить до зменшення грошової пропозиції;
3) не впливає на грошову пропозицію;
4) призводить до збільшення рівня грошово—кредитної мультиплікації.
Високий стан довіри до банків:

4) призводить до зменшення рівня грошово—кредитної мультиплікації.
Зростання процентних ставок за депозитами до запитання:

4) призводить до зменшення рівня грошово—кредитної мультиплікації.
Зменшення процентних ставок за депозитами до запитання:

4) призводить до збільшення рівня грошово—кредитної мультиплікації.
Збільшення типової ринкової ставки за позичками та облігаціями:

1) завжди призводить до збільшення пропозиції грошей;
2) завжди призводить до зменшення пропозиції грошей;
4) може призводити до збільшення і до зменшення пропозиції грошей.
Тінізація підприємницької діяльності:

1) призводить до збільшення рівня грошово—кредитної мультиплікації;
2) призводить до зміни співвідношення між депозитною і готівковою складовою грошової
маси на користь готівки;
4) не впливає на грошову пропозицію.
Детінізація підприємницької діяльності:

1) призводить до зменшення рівня грошово—кредитної мультиплікації;
2) призводить до зміни співвідношення між депозитною і готівковою складовою грошової
маси на користь готівки;
4) впливає на грошову пропозицію.
Збільшення багатства економічних суб’єктів:

1)призводить до зменшення пропозиції грошей;
2) призводить до зміни співвідношення між депозитною і готівковою складовою грошової маси на
користь готівки;
користь безготівкових коштів;
4) не впливає на співвідношення між депозитною і готівковою складовою грошової маси.
Зменшення багатства економічних суб’єктів:

користь готівки;
користь безготівкових коштів;
4) не впливає на співвідношення між депозитною і готівковою складовою грошової маси.
В результаті дії грошово—кредитного мультиплікатора:

1) збільшуються депозити в банківських установах;
2) збільшується загальна маса грошей в обороті;
3) збільшується агрегат М0;
4) збільшується грошова база.
Що таке рівноважна ставка процента:

1) ставка процента, яка складається на ринку при масі грошей в обороті на рівні агрегату М2;
2) ставка процента, яка складається на ринку, коли маса грошей в обороті дорівнює сумі коштів, яку
хочуть мати в своєму розпорядженні економічні суб’єкти;
3) ставка процента, яка складається на ринку за умови, що пропозиція грошей співпадає з попитом на
гроші;
4) ставка процента, яка складається на ринку при масі грошей в обороті на рівні агрегату М3.
Грошова база – це:

1) готівка, яка знаходиться в сейфах НБУ та комерційних банків;
2) готівка поза банківською системою, в 18рямее банків та резерви комерційного банку на
коррахунках в НБУ;
3) М0, готівка в 18рямее банків, обов’язкові резерви комерційних банків на рахунках в НБУ;
4) готівка в обігу та депозити до запитання.
Поточна 18ряме – це:

1) залишки готівкових грошей в касах підприємств та організацій;
2) залишки готівкових грошей в касах підприємств, організацій та на руках в населення;
3) гроші, які потрібні економічним суб’єктам для здійснення поточних платежів;
4) запас грошей, сформований під впливом трансакційного мотиву.
Які 18рямее18у впливають на обсяг поточної каси:

1) зміна облікової ставки НБУ;
2) зміна депозитного процента та доходності цінних паперів;
3) зміна ставки по кредитах;
4) зміна цін на товари та послуги.
Встановлена державою форма організації грошового обороту в країні — це:

1) емісійна система;
2) грошова система;
3) валютна система;
4) кредитна система.
Грошова система – це:

1) сукупність платежів у національній та іноземній валютах;
2) сукупність грошових потоків між юридичними і фізичними особами;
3) форма організації грошового обігу, яка закріплена законодавством;
4) те ж саме, що й грошовий оборот.
Які елементи включає грошова система у державі?

1) види страхування, які передбачені законодавством країни;
2) масштаб цін;
3) облікова ставка процента;
4) норма обов’язкового резервування коштів.
Які елементи включає грошова система у державі?
1) операції з цінними паперами на відкритому ринку;
2) види кредитів;
3) процентні ставки комерційних банків;
4) законні платіжні засоби.
Яка грошова система більш економічна:

1) з високою часткою малих купюр;
2) з високою часткою монет;
3) з незначною часткою монет;
4) економічність системи не залежить від частки монет чи малих купюр.
Залежно від емітента виділяють системи:

1) безготівкового і готівкового обігу;
2) казначейських і банківських грошей;
3) металевого і паперово—кредитного обігу;
4) закриті і відкриті.
Залежно від форми, в якій функціонують гроші, виділяють системи:

1) металевого і паперово—кредитного обігу;
2) безготівкового і готівкового обігу;
3) казначейських і банківських грошей;
4) закриті і відкриті.
Для паперових грошових систем характерним є:

1) саморегуляція;
2) забезпечення товарної маси необхідною кількістю грошей;
3) емісія грошей пов’язана з потребами товарного обігу;
4) емісія грошей для покриття бюджетного дефіциту.
Для систем кредитного обігу характерним є:

1) емісія грошей пов’язана з потребами товарного обігу;
2) саморегуляція;
3) емісія грошей для покриття бюджетного дефіциту;
Регулювання маси грошей в обігу в золотомонетних грошових системах здійснювалося наступним

чином:
1) при розширенні товарообігу гроші надходили зі сфери обігу у скарби;
2) у періоди спаду виробництва гроші надходять в обіг;
3) у періоди спаду виробництва збільшувалась потреба в грошах;
4) у періоди спаду виробництва та товарообороту зменшувалася потреба в грошах, вони вилучалися з
обігу, перетворюючись на скарб, а при розширенні товарообігу гроші надходили зі скарбів у сферу обігу.
Залежно від ступеня втручання держави в економічні відносини грошові системи можуть бути:
1) ринковими;
2) закритими;
3) відкритими;
4) металевого і паперово—кредитного обігу.
За характером регулювання національної валютної системи грошові системи можуть бути:

2) неринковими;
За характером регулювання національної валютної системи грошові системи можуть бути:

2) неринковими;
Залежно від ступеня втручання держави в економічні відносини грошові системи можуть бути:
1)неринковими;
Грошова система, за якої співвідношення між золотом і сріблом встановлюється в законодавчому

порядку, є системою:
1) кульгаючої валюти;
2) подвійної валюти;
3) паралельної валюти;
4) монометалізму.
Грошова система, за якої співвідношення між золотом і сріблом встановлюється на ринку

стихійно, є системою:
4) паралельної валюти.
Грошова система, за якої один з видів монет карбується у закритому порядку, є системою:
3) паралельної валюти;
Золотомонетний стандарт відноситься до:

1) регульованих грошових систем;
2) саморегульованих грошових систем;
3) систем з обмеженим рухом золота і іноземної валюти між країнами;
4) біметалізму.
Класичний золотомонетний стандарт характеризується:

1) закритим карбуванням срібних монет;
2) забороною руху золота між країнами;
3) забороною іноземної валюти між країнами;
4) обігом золотих монет і банкнот, розмінних на золото.
Золотозливковому стандарту притаманне:

1) закрите карбування золотих монет з обмеженням їх обігу;
2) обмін банкнот здійснюється лише на золоті зливки з певними обмеженнями;
3) в обігу присутні золоті монети і розмінні на золоті зливки банкноти;
4) обмін банкнот здійснюється на іноземну валюту, яка обмінюється на золото.
Грошова система, за якої національна грошова одиниця обмінюється на іноземну валюту,
розмінну на золото, є системою:
1) золотомонетного стандарту;
2) золотозливкового стандарту;
3) золодевізного стандарту;
До «урізаних» форм золотого стандарту відносять:

1) систему паралельної валюти;
2) систему подвійної валюти;
3) систему кульгаючої валюти;
4) золотозливковий стандарт.
До «урізаних» форм золотого стандарту відносять:

1) систему паралельної валюти;
2) систему кульгаючої валюти;
3) золотодевізний стандарт;
4) систему подвійної валюти.
Цілі грошово—кредитної політики поділяють на:

1) прямі, опосередковані;
2) стратегічні, проміжні, тактичні;
3) перспективні, проміжні, поточні;
4) стратегічні, проміжні, поточні.
До проміжних цілей грошово—кредитної політики відносять:

1) боротьбу з безробіттям;
2) пригнічення ринкової кон’юнктури;
3) регулювання валютного курсу;
4) врівноваження сальдо платіжного балансу.
До проміжних цілей грошово—кредитної політики відносять:

1) пожвавлення ринкової кон’юнктури;
2) врівноваження сальдо платіжного балансу ;
3) регулювання швидкості обігу грошей;
4) боротьбу з безробіттям.
Зміна ринкової кон’юнктури є:

1) стратегічною ціллю грошово—кредитної політики;
2) тактичною ціллю грошово—кредитної .політики;
3) перспективною ціллю грошово—кредитної .політики;
4) проміжною ціллю грошово—кредитної політики.
Регулювання валютного курсу є:

1) проміжною ціллю грошово—кредитної політики;
2) стратегічною ціллю грошово—кредитної політики;
3) перспективною ціллю грошово—кредитної .політики;
4)тактичною ціллю грошово—кредитної політики.
До тактичних цілей грошово—кредитної політики відносять:

1) регулювання процентних ставок;
3) стабілізацію рівня цін;
4) погашення інфляції.
1)зростання виробництва;
2) регулювання обсягу грошової пропозиції;

1) зміну ринкової кон’юнктури;
2) збільшення зайнятості;
4) регулювання швидкості обігу грошей.
До тактичних цілей грошово—кредитної політики Національного банку України належить:

1) зростання грошової маси у населення;
2) зростання грошової маси у юридичних осіб;
3) прискорення росту грошової маси в обороті;
4) прискорення росту коштів на кореспондентських рахунках комерційних банків.
До тактичних цілей грошово—кредитної політики Національного банку України належить:

1) стимулювання росту коштів на кореспондентських рахунках комерційних банків;
2) стримування (обмеження) росту грошової маси в обороті;
3) стабілізація цін та тарифів;
4) ріст грошових доходів малого та середнього бізнесу.
До стратегічних цілей грошово—кредитної політики відносять:

2) погашення інфляції;
4) регулювання швидкості обігу грошей.
До стратегічних цілей грошово—кредитної політики відносять:

1) регулювання швидкості обігу грошей;
До стратегічних цілей грошово—кредитної політики Національного банку України належить:

1) забезпечення зростання інвестицій у виробничу сферу;
2) підвищення зайнятості населення;
3) розвиток освіти та науки у державі;
4) ріст народонаселення в країні.
До проміжних цілей грошово—кредитної політики Національного банку України належить:

1) стабілізація процентних ставок по кредитах комерційних банків;
2) прискорення платіжного обороту;
3) накопичення товарних запасів у країні;
4) пожвавлення ринкової кон’юнктури.
До проміжних цілей грошово—кредитної політики Національного банку України належить:

1) зниження рівня цін і тарифів;
2) стабілізація рівня цін і тарифів;
3) розвиток кредитної кооперації;
4) стримування ринкової кон’юнктури.
Збалансування платіжного балансу є:
1) тактичною ціллю грошово—кредитної політики;
2) проміжною ціллю грошово—кредитної політики;
3) поточною ціллю грошово—кредитної політики;
4) стратегічною ціллю грошово—кредитної політики.
Експансійна грошово—кредитна політика:

1) призводить до подорожчання грошей;
2) призводить до зниження рівня інфляції;
3) характеризується зростанням пропозиції грошей;
4) характеризується підвищенням норми обов’язкового резервування.
Рестрикційна грошово—кредитна політика:

1) призводить до здешевлення грошей;
2) призводить до зниження рівня цін;
3) характеризується зростанням пропозиції грошей;
4) характеризується зниженням норми обов’язкового резервування.
До інструментів грошово—кредитної політики НБУ належить:

1) облікова відсоткова ставка;
2) податкова ставка;
3) відсоткові ставки комерційних банків;
4) дозвіл чи заборона центральним банком окремих видів кредитів КБ клієнтам.
До інструментів грошово—кредитної політики НБУ належить:

1) страхування кредитів;
2) диверсифікація кредитів;
3) норма обов’язкового резервування депозитів комерційних банків;
4) лімітування центральним банком кредитних операцій КБ.
До органів, що регулюють грошовий оборот належить:

1) центральний банк;
2) ломбарди;
3) комерційні банки;
4) страхові компанії.
До органів, що регулюють грошовий оборот належить:

1) органи місцевої влади;
2) міністерство фінансів;
3) податкові органи;
4) митниця.
Збільшення рефінансування комерційних банків призводить до:

1) збільшення коефіцієнта мультиплікації;
2) зменшення грошової пропозиції;
3) зменшення кредитних ресурсів комерційних банків;
4) зменшення коефіцієнта мультиплікації.
Зменшення рефінансування комерційних банків призводить до:

1) збільшення коефіцієнта мультиплікації;
2) зменшення грошової пропозиції;
3) меншення грошової пропозиції;
4) збільшення кредитних ресурсів комерційних банків.
Збільшення масштабу цін позначається терміном:
1) девальвація;
2) дезінфляція;
3) сеньйораж;
4) деномінація.
Деномінація грошових знаків — це:

1) зниження цін;
2) ріст тарифів;
3) зростання заробітної платні;
4) обмін старих грошових знаків на нові у певній пропорції з одночасною переоцінкою у цій пропорції
всіх цін, тарифів, балансових оцінок і грошових вкладів.
Як інфляційні очікування впливають на динаміку цін:

1) підвищують;
2) знижують;
3) підтримують на стабільному рівні;
Збільшення облікової ставки центральним банком:

1) призводить до збільшення попиту комерційних банків на позички центробанку;
2) до зростання надлишкових резервів комерційних банків;
3) призводить до зростання пропозиції грошей;
4) стримує зростання пропозиції грошей.
Для зменшення маси грошей в обороті центробанку слід:

1) продати іноземні валютні цінності;
2) купити іноземні валютні цінності;
3) збільшити обсяги рефінансування комерційних банків;
4) збільшити обсяг купівлі цінних паперів на відкритому ринку.

2) низити норму обов’язкового резервування;
3) підвищити норму обов’язкового резервування;
4) зменшити облікову ставку.
Проблема монетизації бюджетного дефіциту полягає у:

1) пошуку грошових коштів для фінансування бюджетного дефіциту;
2) меншенні фінансування бюджетного дефіциту;
3) збільшенні бюджетного дефіциту внаслідок перевищення бюджетних витрат над бюджетними доходами;
4) зменшенні бюджетного дефіциту внаслідок перевищення бюджетних доходів над бюджетними витратами.
Який спосіб монетизації бюджетного дефіциту можна вважати найбільш доцільним:

1) випуск казначейських білетів;
2) купівлі державних цінних паперів на відкритому ринку;
3) продажу державних цінних паперів на відкритому ринку;
4) пряме кредитування уряду.
Проблема монетизації валового внутрішнього продукту полягає у:

1) перевищенні маси грошей в обороті над обсягом вироблених товарів і послуг та існуючих боргових
зобовязань;
2) доведенні маси грошей в обороті до рівня, достатнього для успішної реалізації всього обсягу
вироблених товарів та послуг, погашення боргових зобов’язань;
3) пошуку грошових коштів, достатніх для покриття (фінансування) дефіциту бюджету;
4) збільшенні обсягу ВВП у грошовому виразі.
Коефіцієнт монетизації ВВП:

+обернено пропорційний обсягу ВВП
—обернено пропорційний грошовій масі за агрегатом МЗ
—прямо пропорційний обсягу ВВП
Коефіцієнт монетизації ВВП:

1) прямо пропорційний грошовій масі за агрегатом МЗ;
2) обернено пропорційний грошовій масі за агрегатом МЗ;
3) прямо пропорційний обсягу ВВП;
4) немає пропорційної залежності від М3 чи від обсягу ВВП.
У разі збільшення грошової маси і ВВП удвічі значення коефіцієнта монетизації ВВП:
3) збільшиться у чотири рази;
4) не зміниться.
У разі збільшення ВВП удвічі при незмінній грошовій масі значення коефіцієнта монетизації ВВП: .
2) збільшиться на обсяг збільшення ВВП;
При незмінному обсягу грошової маси у разі збільшення ВВП значення коефіцієнта монетизації
ВВП:
У разі зменшення обсягу грошової маси при незмінному ВВП значення коефіцієнта монетизації
ВВП:
У разі одночасного зменшення грошової маси і ВВП удвічі значення коефіцієнта монетизації
ВВП:
У разі збільшення грошової маси удвічі при незмінному ВВП значення коефіцієнта монетизації ВВП:
2) зменшити норму обов’язкового резервування;
3) збільшити обсяг купівлі цінних паперів на відкритому ринку;
4) зменшити обсяг купівлі цінних паперів на відкритому ринку.

1) продати іноземні валютні цінності;
3) купити цінні папери на відкритому ринку;
4) зменшити облікову ставку.
Для збільшення маси грошей в обороті центробанку слід:

1) збільшити норму обов’язкового резервування;
2) зменшити облікову ставку;
3) зменшити обсяг купівлі іноземних валютних цінностей;

2) зменшити обсяг купівлі цінних паперів на відкритому ринку;
3) збільшити облікову ставку;
4) зменшити обсяги рефінансування комерційних банків.

2) збільшити облікову ставку;
3) зменшити обсяг купівлі іноземних валютних цінностей;
Для пожвавлення ринкової кон’юнктури центральний банк повинен:

1) підвищувати процентні ставки;
2) збільшити норму обов’язкового резервування;
3) збільшувати обсяг грошової пропозиції;
4) зменшувати обсяг грошової пропозиції.
Продаж центральним банком цінних паперів на відкритому ринку:

1) призводить до зменшення обсягу грошової маси;
2) призводить до збільшення обсягу грошової маси;
3) не впливає на обсяг грошової маси;
4) пизводить до збільшення рівня монетизації ВВП.
Збільшення облікової ставки центральним банком:

2) призводить до зростання надлишкових резервів комерційних банків;
3) пожвавлює мультиплікацію депозитів;
4) стримує мультиплікацію депозитів.
Зменшення облікової ставки центральним банком:

2) призводить до зменшення попиту комерційних банків на позички центробанку;
3) призводить до зменшення надлишкових резервів комерційних банків;
4) стримує мультиплікацію депозитів.
Зменшення облікової ставки центральним банком:
3) призводить до зменшення надлишкових резервів комерційних банків;
4) стримує зростання грошової пропозиції.
Зниження облікової ставки центрального банку:

1) прискорює зростання грошової маси в юридичних осіб;
2) стимулює зростання банківського кредитування економіки;
3) обмежує вкладення коштів у цінні папери;
4) грошова маса в обороті залишається незмінною.
Зниження облікової ставки центрального банку:

1) прискорює зростання грошової маси у фізичних осіб;
2) стримує зростання грошової маси в обороті;
3) прискорює зростання грошової маси в юридичних осіб;
4) стимулює зростання грошової маси в обороті.
Інфляційні процеси:
1) призводять до збільшення масштабу цін;
2) призводять до зменшення масштабу цін;
3) не впливають на масштаб цін;
4) держава свідомо змінює масштаб цін з метою впливу на їх рівень.
Держава несе відповідальність за забезпечення:

1) банкнот;
2) комерційних векселів;
3) чеків;
4) опціонів.
Сеньйораж – це:
1) процентна ставка по строкових депозитах фізичних осіб;
2) різниця між ринковою ціною акції та її номіналом;
3) прибутковість банківської операції;
4) рiзниця між номінальною вартістю грошей та витратами держави на їх емiсiю.
Інфляція означає:
1) зниження курсу національної валюти;
3) підвищення купівельної спроможності грошей;
4) зменшену купівельної спроможності грошей;
Ідея контрольованої інфляції полягає у:

1) необхідності обмеження грошової пропозиції;
2) стимулюванні попиту, у тому числі шляхом збільшення грошової маси;
3) необхідності пригнічення попиту;
4) зменшення грошової маси в обігу.
Прогнозована інфляція:
1) дозволяє скоригувати номінальні доходи населення;
2) виявляється у суспільних витратах;
3) перерозподіляє багатство від кредиторів до позичальників;
4) призводить до збільшення трансфертних виплат.
Інфляція попиту може спричинитися:
1) зростанням зарплати працюючих;
2) жорсткою монетарною політикою;
3) зменшенням пропозиції грошей банківською системою;
4) сеньйоражем для покриття бюджетного дефіциту.
Інфляція попиту виникає в умовах:

1) неповної зайнятості;
2) наближення до повної зайнятості;
3) повної зайнятості;
4) незалежно від зайнятості.
Інфляція попиту може виникнути в результаті:

1) осту цін на сировину;
2) росту цін на товари та послуги;
3) структурних зрушень у сукупному попиті;
4) зростання мілітаризації економіки, суттєвого зростання обсягів соціальних виплат з бюджету.
Інфляція витрат може спричинитися:

1) падінням продуктивності праці;
2) сеньйоражем для покриття бюджетного дефіциту;
3) діями центробанку;
Інфляція витрат зумовлена:

1) зростанням споживчих витрат;
2) зростанням інвестиційних витрат;
3) зростанням собівартості продукції;
4) зростанням сукупних витрат.
Інфляційний розрив зумовлюється:

1) зростанням сукупного попиту в умовах неповної зайнятості;
2) зростанням сукупного попиту в умовах, які наближаються до повної зайнятості;
3) зростанням сукупного попиту в умовах повної зайнятості;
За темпами знецінення грошей виділяють:

1) інфляцію витрат і попиту;
2) цінову інфляцію, інфляцію заощаджень, девальвацію ;
3) цінову інфляцію та інфляцію попиту;
4) повзучу, відкриту, галопуючу, гіперінфляцію.
За формами прояву виділяють:

1) цінову інфляцію, інфляцію заощаджень, девальвацію;
2) повзучу, відкриту, галопуючу, гіперінфляцію;
4) цінову інфляцію та інфляцію попиту.
За чинниками, що спричиняють інфляційний процес, виділяють:

1) повзучу, відкриту, галопуючу, гіперінфляцію;
3) цінову інфляцію та інфляцію попиту;
4) цінову інфляцію, інфляцію заощаджень, девальвацію.
Згідно з монетариським поглядом, єдиною причиною інфляції є:
1) структурні зрушення в економіці;
2) спіраль “ціни — зарплата”, яка виникає при значному зростанні номінальної зарплати;
3) садмірний темп приросту грошової маси порівняно з темпами зростання ВВП;
4) інфляційні очікування виробників.
Щорічне зростання цін на рівні 5% свідчить про існування:

1) відкритої інфляції;
2) закритої інфляції;
3) галопуючої інфляції;
4) повзучої інфляції.
Щорічне зростання цін на рівні 5—20% свідчить про існування:

1) повзучої інфляції;
4) галопуючої інфляції.
Що річне зростання цін на рівні 20—50% свідчить про існування:

1) повзучої інфляції;
2) відкритої;
3) гіперінфляції;
Темпи зростання цін більше як 100% на рік свідчать про існування:

1) гіперінфляції;
Основними напрямами антиінфляційної політики є:

1) дефляційна політика і політика доходів;
2) кредитна рестрикція і кредитна експансія;
3) кредитна рестрикція і політика доходів;
4) політика доходів і політика витрат .
Політика доходів передбачає:

1) збільшення доходів населення;
2) фіксацію цін і зарплати;
4) встановлення державою темпів зниження цін і зарплати.
Дефляційна політика передбачає:

1) збільшення витрат бюджету;
2) зменшення податкового тиску;
3) ряд методів збільшення платоспроможного попиту через фінансовий і кредитно—грошовий
механізм;
4) кредитну рестрикцію.
Стагфляція:
1) викликана підвищенням цін під впливом сукупного попиту;
2) визначається пропорційною зміною цін на різні товари;
3) супроводжується одночасним підвищенням рівня цін і рівня безробіття;
4) спричинена підвищенням цін під впливом сукупної пропозиції.
Стагфляція характеризується:
1) зростанням ціни споживчого кошика;
2) зростанням цін, скороченням виробництва і високим рівнем безробіття;
3) дефіцитом товарів та послуг;
4) збільшенням грошової маси.
Девальвація — це:
1) зниження курсу національних грошей щодо іноземних валют;
2) збільшення курсу національних грошей щодо іноземних валют;
3) укрупнення національної грошової одиниці без зміни її найменування;
4) укрупнення національної грошової одиниці та зміни її найменування.
Ревальвація — це:
1) зниження курсу національних грошей щодо іноземних валют;
2) збільшення курсу національних грошей щодо іноземних валют;
4) укрупнення національної грошової одиниці та зміни її найменування.
В рамках проведення дефляційної політики:

1) стимулюється платоспроможний попит;
2) зменшуються державні позики;
3) збільшуються державні позики;
4) здійснюється кредитна експансія.
Основними економічними засобами і методами грошово—кредитної політики НБУ є

регулювання обсягу грошової маси через:
1) відсоткову політику;
2) рефінансування комерційних банків;
3) управління золотовалютними резервами та операції з цінними паперами на відкритому ринку;
Індекс споживчих цін:

1) обернено пропорційний вартості фіксованого кошика в поточному році;
2) прямо пропорційний вартості фіксованого кошика в поточному році;
3) прямо пропорційний вартості фіксованого кошика в базовому році;
4) не залежить від вартості фіксованого кошика.
У разі збільшений вартості фіксованого кошика в поточному році удвічі індекс споживчих цін:
1) зменшиться наполовину;
4) збільшиться удвічі.
У разі зменшення вартості фіксованого кошика в поточному році удвічі індекс споживчих цін:
4) більшиться на 100%.
Головна функція грошової реформи:

1) впровадження нового зразка купюри;
2) заміна масштабу цін;
3) конфіскація грошей у населення;
4) стабілізація грошового обігу.
Нуліфікація в ході проведення грошових реформ — це:

1) оголошення старих грошових знаків недійсними;
2) зменшення масштабу цін;
3) збільшення масштабу цін;
Нуліфікація — це:
1) зменшення масштабу цін;
2) проведення спеціальних антиінфляційних і стабілізаційних заходів у країні без вилучення з обігу
грошової одиниці;
4) оголошення державою знецінених паперових грошей недійсними.
За деномінаційних реформ:
1) співвідношення обміну грошей диференціюється залежно від форми власності власника грошей;
2) уцінка запасу грошей, доходів і цін для всіх економічних суб’єктів здійснюється за єдиним
співвідношенням;
3) зменшується масштаб цін;
4) збільшується масштаб цін.
За формальних реформ:
1) купюри одного зразка замінюються на купюри іншого зразка, а масштаб цін не змінюється;
2) збільшується масштаб цін;
3) уцінка запасу грошей, доходів і цін для всіх економічних суб’єктів здійснюється за єдиним
співвідношенням;
4) уцінка запасу грошей, доходів і цін для всіх економічних суб’єктів здійснюється за різним
співвідношенням.
За глибиною реформаційних заходів розрізняють грошові реформи:

1) конфіскаційні і неконфіскаційні;
2) одномоментні і паралельного типу;
3) відкриті та закриті;
4) повні і часткового типу.
За характером обміну старих грошей на нові розрізняють грошові реформи:

1) конфіскаційні і неконфіскаційні;
2) повні і часткового типу;
4) формальні і деномінацій ні.
За порядком введення в обіг нових грошей розрізняють грошові реформи:

1) повні і часткового типу;
3) відкриті та закриті;
4) конфіскаційні і неконфіскаційні.
В поняття «валюта» у міжнародній практиці включають:

1) лише кошти у вигляді законних платіжних засобів у готівковій формі;
2) лише кошти у вигляді законних платіжних засобів у готівковій формі й безготівковій формі;
3) кошти у вигляді законних платіжних засобів у готівковій формі й безготівковій формі та інші
валютні цінності;
На кон’юнктуру валютного ринку найбільше впливають:

1) регулюючі чинники;
2) курсоутворюючі чинники;
3) чинники кризового характеру;
Залежно віл організації торгівлі валютний ринок поділяють на:

1) ринок конверсійних операцій та ринок депозитно—кредитних операцій;
2) біржовий ринок та позабіржовий;
3) національний та світовий;
За емітентською належністю розрізняють:

1) іноземну валюту, національну валюту, СПЗ. Євро;
2) іноземну валюту, національну валюту, колективну валюту;
3) національну валюту, іноземну валюту;
4) національну валюту, іноземну валюту; СПЗ.
За режимом використання розрізняють:

1) вільноконвертовану валюту, конвертовану валюту, неконвертовану валюту;
2) конвертовану валюту, неконвертовану валюту;
3) національну валюту, іноземну валюту, колективну валюту;
4) іноземну валюту, національну валюту, СПЗ. Євро.
Якщо конвертація національної валюти дозволена тільки для резидентів, вона називається:
1)зовнішньою;
2) внутрішньою;
3) повною;
4) частковою.
Якщо конвертація національної валюти дозволена тільки для нерезидентів, вона називається:
1) зовнішньою;
2) обмеженою;
3) частковою;
4) повною.
Встановлення курсів іноземних валют позначають терміном:

1) котирування;
2) контрафакція;
3) конверсія;
4) лістинг.
Сучасні типи режимів валютних курсів поділяють на:

1) конвертований і неконвертований;
2) фіксований і плаваючий;
3) обмежено гнучкий, керовано гнучкий, вільно плаваючий;
4) дериватив ний і форвардний.
Курс майбутнього платежу у строкових валютних контрактах:

1) деривативний;
2) форвардний;
3) спот;
4) ф’ючерсний.
Здатність валюти однієї країни обмінюватися на валюту іншої позначається терміном:

1) конвергенція;
2) конвертованість;
3) консолідація;
4) лістинг.
Чим відрізняється валютний курс від паритету купівельної спроможності відповідних валют?
1) нічим – це одне і те ж явище;
2) купівельна спроможність валют кількісно завжди вища від курсу валют;
3) валютний курс постійно коливається, а паритет залишається стабільним;
4) паритет є економічною основою, навколо якої коливається валютний курс.
Дайте визначення 33ряме—курсу:

1) курс конвертованої валюти до неконвертованої;
2) курс, офіційно встановлений центральним банком;
3) курс двох валют, встановлений за курсами цих валют до третьої валюти;
4) курс, що встановлюється при перетині кордону.
Чим відрізняється ціна валюти на ринку депозитно—кредитних операцій від ціни на ринку
конверсійних операцій?
1) рівнем – на першому вона вища, ніж на другому;
2) характером встановлення: на першому ціну встановлює центральний банк, на другому — ринок;
3) видом ціни: на першому ціною валюти є процент, на другому — валютний курс;
4) нема відмінності — на обох ринках ціною валюти є валютний курс.
Як впливає дефіцит платіжного балансу на динаміку валютного курсу національної валюти?

1) сприяє стабілізації курсу;
2) сприяє зростанню курсу;
3) сприяє зниженню курсу;
4) не впливає жодним чином.
Як впливає стан платіжного балансу на кон’юнктуру валютного ринку:

1) валютні надходження збільшують попит на валюту;
2) валютні надходження збільшують пропозицію валюти;
3) валютні платежі зменшують попит на валюту;
4) 33рямее33у33е сальдо платіжного балансу збільшує пропозицію валюти;
Перша валютна система базувалася на основі:

1) золотомонетного стандарту;
2) золотолевізного стандарту;
3) золотовалютного стандарту;
Друга світова валютна система започаткована на:

1) Ямайській конференції, 1976 р.;
2) Генуезькій конференції, 1922 р.;
3) Бреттон—Вудській конференції, 1944 р.;
4) Гаазькій конференції, 1922 р.
Друга світова валютна система базувалася на:

1) золотомонетному стандарті;
2)золотовалютному стандарті;
3) золотодевізному стандарті;
4) біметалізмі.
Третя світова валютна система базувалася на:

1)золотомонетному стандарті;
2) золотовалютному стандарті;
4) біметалізмі.
Третя світова валютна система:

1) функціонувала на базі угод, досягнутих у м. Бреттон—Вудс. 1944 р.;
2) була юридично оформлена рішенням Генуезької конференції, 1922 р.;
3) була юридично оформлена рішенням Гаазької конференції, 1922 р.;
4) була започаткована на нараді країн—учасниць МВФ у м. Кінгстоун, 1976 р.
Четверта світова валютна система базується на:

1) паперово—валютному стандарті;
2) золотовалютному стандарті;
4)золотомонетному стандарті.
Існуюча нині світова валютна система базується на:

1) паперово—ватютному стандарті;
2) доларовому стандарті;
3) євро стандарті;
Платіжний баланс — це:

1) співвідношення отриманих кредитів з—за кордону і наданих кредитів за межі країни;
2) співвідношення між платежами за експорт—імпорт товарів;
3) співвідношення між валютними платежами резидентів та нерезидентів за межі країни та валютними
надходженнями їм з—за меж країни;
4) співвідношення між валютними платежами резидентів за межі країни та валютними надходженнями
їм з—за меж країни.
Співвідношення між валютними платежами економічних суб’єктів даної країни (резидентів) за її

економічними межами та валютними надходженнями їм з—за економічних меж країни (від
нерезидентів) за певний період часу – це:
1) платіжний баланс;
2) баланс поточних операцій;
3) торговий баланс;
4) баланс руху коштів і кредитів.
Сальдо платіжного балансу активне:

1) при перевищенні валютних надходжень над валютними платежами;
2) при перевищенні валютних платежів над валютними надходженнями;
3) при перевищенні імпорту товарів над їх експортом;
Сальдо платіжного балансу пасивне у разі:

1) перевищення валютних надходжень над валютними платежами;
2) перевищення валютних платежів над валютними надходженнями;
3) перевищення експорту товарів над їх імпортом;
Для активізації сальдо платіжного балансу можна:
1) збільшити імпорт товарів і послуг;
2) зменшити обсяг позичок у міжнародних фінансово—кредитних установ;
3) збільшити експорт товарів і послуг;
4) підвищити норму обов’язкового продажу державі валютної виручки експортерами.
У разі дефіциту балансу послуг необхідно вжити заходи щодо:

1) скорочення послуг для нерезидентів;
2) збільшення зовнішніх послуг для резидентів;
3) розвитку послуг для нерезидентів;
Якщо торговий баланс має хронічний дефіцит, для оздоровлення національної валюти
необхідно вжити заходи щодо:
1) зменшення експорту;
2) скорочення імпорту;
3) збільшення імпорту;
За характером операцій валютний ринок поділяється на:

1) ринок конверсійних операцій, ринок депозитно—кредитних операцій;
2) ринок касових операцій, ринок ф’ючерсів, ринок опціонів;
3) ринок безготівкових операцій, ринок готівки;
4) ринок готівки та ринок строкових угод.
Касові операції полягають у купівлі—продажу валюти на умовах її поставки:

1) не пізніше другого робочого дня з дня укладення угоди;
2) на наступний робочий день після укладення угоди;
3) не пізніше третього робочого дня з дня укладення угоди;
4) не пізніше сьомого робочого дня з дня укладення угоди.
Строкові валютні операції полягають у купівлі—продажу валюти на умовах її поставки:

1) на наступний робочий день після укладення угоди;
2) не пізніше другого робочого дня з дня укладення угоди;
3) не пізніше третього робочого дня з дня укладення угоди;
4) з відстрочкою на термін, що перевищує два робочі дні;
Строкові валютні операції оформлюють за допомогою:

1) векселів;
2) акцій;
3) облігацій;
4) контрактів.
За терміном здійснення платежів розрізняють валютні операції:

1) спот, ф’ючерсні, опціонні;
2) ф’ючерсні, опціонні;
3) касові, строкові;
4) оптові, роздрібні.
За масштабами здійснення валютні операції поділяють на:

1) безготівкові та готівкові;
2) оптові та роздрібні;
3) депозитно—кредитні та конверсійні;
4) строкові та конверсійні.
За цільовим призначенням розрізняють валютні операції:

1) безготівкові, готівкові;
2) оптові, роздрібні;
3) депозитно—кредитні та конверсійні;
4) для здійснення платежів, для хеджування валютних ризиків, спекулятивні.
Головна відмінність форвардних операцій від ф’ючерсних:

1) термін виконання контрактів;
2) умови визначення курсу купівлі—пролажу валют;
3) суб’єкти та об’єкти операцій;
4) місце укладання контрактів.
В чому полягає призначення арбітражної операції:

1) в стабілізації курсу валюти;
2) у вирівнюванні валютної позиції комерційного банку;
3) в одержанні спекулятивного доходу від різниці в курсах валюти;
4) в контролі.
Суть валютної інтервенції полягає у:

1) купівлі—продажу іноземної валюти центробанком на національному грошовому ринку;
2) купівлі—продажу іноземної валюти центробанком на світовому грошовому ринку;
3) лише продажу іноземної валюти центробанком на світовому грошовому ринку;
4) купівлі—продажу іноземної валюти на національному ринками нерезидентами.
При збільшенні процентних ставок:

1) збільшується маса національних грошей в обороті;
2) збільшується відплив вільних коштів за кордон;
3) знижується курс національної валюти;
4) зростає приплив іноземної валюти (вільних капіталів) з—за кордону.
Зниження дисконтної ставки призводить до:

1) відтоку короткотермінових капіталів з країни;
2) активізації сальдо платіжного балансу;
3)припливу короткотермінових капіталів в країну;
4) зростання курсу національної валюти.
Золотовалютні резерви формуються для:

1) для збільшення багатства країни;
2) для забезпечення можливості здійснювати платежів за зовнішніми зобов’язаннями та проведення
валютних інтервенцій;
3) для здійснення платежів за зовнішніми зобов’язаннями;
4) для підтримки внутрішньої вартості національних грошей.
Серед основних призначень золотовалютних резервів країни виділяють:

1) стимулююче;
2) інформаційне;
3) інвестиційне;
4) інтервенційне.
Золотовалютні резерви формують із:

1) золота та іноземної валюти;
2) золота та національної валюти;
3) дорогоцінних металів та іноземних фінансових активів;
4) дорогоцінних металів та національної валюти.
Угода, що надає одному з її учасників право (а не обов’язок) купити—продати валюту іншому,

називається:
1) ф’ючерсною;
2) форвардною;
3) спот;
4) опціонною.
Економічною основою валютного курсу у сучасних умовах є:

1) золотий паритет;
2) паритет купівельних спроможностей національних валют;
3) співвідношення цін на золото;
4) обсяг золотовалютного резерву.
Хеджування на валютному ринку здійснюється з метою:

1) отримання прибутку на різниці у курсах купівлі та продажу валют;
2) купівлі валюти для оплати експорту;
3) страхування від валютних ризиків;
Операція з купівлі—продажу валюти на умовах її поставки не пізніше другого робочого дня з

дня укладення угоди:
1) форвард;
2) ф’ючерс;
3) опціон;
4) спот.
Політика девальвації в країні з незначним імпортом виробничих ресурсів:

1) сприяє підвищенню конкурентоспроможності національного виробництва;
2) стимулює імпорт;
3) погіршує торговельні позиції країни на світовому ринку;
Політика ревальвації в країні з незначним імпортом виробничих ресурсів:

1) стимулює розвиток експорту;
2) стимулює розвиток імпорту;
3) спричинює зростання цін на імпортні товари;
Кому з економічних суб’єктів—резидентів вигідна девальвація національної валюти:

1) експортерам;
2) імпортерам;
3) суб’єктам господарювання, що не здійснюють зовнішньоекономічні операції;
4) експортерам та імпортерам.
Кому з економічних суб’єктів—резидентів вигідна ревальвація національної валюти:

1) експортерам;
2) імпортерам;
3) суб’єктам господарювання, що не здійснюють зовнішньоекономічні операції;
4) скспортерам та імпортерам.
Якщо центральний банк хоче ревальвувати гривню методом валютної інтервенції, то яку
операцію він повинен здійснити на валютному ринку?
1) купувати іноземну валюту;
2) продавати іноземну валюту;
3) обмежити обсяги купівлі—продажу валюти на ринку;
4) ввести обов’язкову норму.
Як можна «стерилізувати» надлишок грошей, що надійшов в оборот внаслідок валютної

інтервенції?
1) збільшити податки;
2) розширити кредитування підприємств банками;
3) обмежити бюджетне фінансування певних структур;
4) збільшити купівлю/продаж цінних паперів на відкритому ринку на відповідну суму.
Основні постулати класичної кількісної теорії:

1) причинності, пропорційності, повороткості;
2) причинності, пропорційності, еквівалентності;
3)причинності, пропорційності, однорідності;
4) причинності, непропорційності, еквівалентності.
Відповідно до рівняння обміну Фішера рівень цін змінюється:

1) прямо пропорційно зміні маси грошей;
2) обернено пропорційно зміні маси грошей;
3) прямо пропорційно фізичному обсягу товарів і послуг;
4) прямо пропорційно обсягам виданих кредитів.
Представники якого напряму теорії грошей запропонували рівняння обміну Фішера у вигляді
МV = ВВП:
1) прагматичного;
2) градуалізму;
3) сучасного монетаризму;
4) неоконсерватизму.
Як впливає зміна кількості грошей в обігу на вартість грошей і рівень товарних цін?
1) ріст кількості грошей веде до збільшення вартості грошей;
2) ріст кількості грошей веде до росту цін і зменшення вартості грошей;
3) зменшення кількості грошей спричиняє зменшення вартості грошей;
4) зменшення кількості грошей спричиняє ріст цін.
Відповідно до рівняння обміну Фішера рівень цін змінюється:

1) прямо пропорційно зміні швидкості грошей;
2) обернено пропорційно зміні маси грошей;
3) прямо пропорційно фізичному обсягу товарів і послуг;
4) обернено пропорційо зміні швидкості грошей.
Як відповідно до рівняння Фрідмана повинен змінитися середньорічний темп приросту грошей

за тривалий період за умови збільшення середньорічного темпу очікуваної інфляціїі незмінного
темпу приросту номінального ВВП:
4) немає залежності.
за тривалий період за умови зменшення середньорічного темпу приросту номінального ВВП і
незмінного середньорічного темпу очікуваної інфляції:
4) немає зв’язку.

за тривалий період за умови одночасного збільшення удвічі як середньорічного темпу очікуваної
інфляції, так і середньорічного темпу приросту номінального ВВП:
2) зменшиться у два рази;
4) зменшиться у чотири рази.
У кембриджському рівнянні коефіцієнт Маршалла визначається по:

1) всьому запасу грошей;
2) запасу грошей, що обслуговує потреби обігу;
3) запасу грошей для нагромадження;
4) запасу грошей, що обслуговує потреби кредитування.
Представники кембриджської школи:

1) основну увагу зосередили на мотивах нагромадження грошей окремими економічними суб’єктами;
2) не вважали правильною ідею про вплив зміни маси грошей на рівень цін;
3) розглядали проблеми впливу зміни маси грошей на економіку на макрорівні;
4) вважали, що мотивацією поведінки суб’єктів на мікрорівні можна нехтувати.
У кембриджській версії:
1) мотиви нагромадження грошей визначаються мотивами поведінки господарюючих суб’єктів;
2) попит на гроші досліджується з макроекономічних позицій;
3) коефіцієнт Маршалла прямо пропорційний швидкості обігу грошей;
4) мотиви нагромадження грошей визначається з макроекономічних позицій.
Як відповідно до кембриджського рівняння повинен змінитися попит на гроші (касові залишки)

за умови зменшення коефіцієнта Маршалла удвічі та незмінності середнього рівня цін і обсягу
виробництва у натуральному виразі:
1) збільшитися учетверо;
4) зменшиться удвічі.
Як відповідно до кембриджського рівняння повинен змінитися попит на гроші (касові залишки)

за умови збільшення коефіцієнта Маршалла удвічі та незмінності середнього рівня цін і обсягу
виробництва у натуральному виразі:
1) збільшитися учетверо;
Спекулятивний мотив при аналізі мотивів нагромадження грошей запропоновано:

1) Пігу;
2) Кейнсом;
3) Фрідманом;
4) Фішером.
Ідею керованих грошей і регульованої інфляції запропоновано:

1) Фішером;
2) Фрідманом;
3) Кейнсом;
4) Пігу.
У своїх наукових працях Дж. Кейнс досліджував питання, пов’язані з визначенням:

1) місця та ролі грошей у відтворювальному процесі;
2) походження та сутності грошей;
3) вартості грошей;
4) цінності грошей.
Головним чинником регулювання попиту на гроші Дж. Кейнс вважав:

1) швидкість обігу грошей;
2) пропозицію грошей;
3) норму процента;
4) податкове навантаження.
Сукупний попит на гроші у Кейнса складається з:

1) трансакційного та спекулятивного;
2) трансакційного, раціонального;
3) раціонального та нераціонального;
4) раціонального та спекулятивного.
Хто з науковців у теорії грошей проголошував ідеї про нездатність ринкової економіки до
саморегулювання в умовах кризи, необхідність державного регулювання економіки заходами
фіскально—бюджетної політики, зв’язок реальної економіки з грошовою сферою через норму
процента та інвестиції:
1) Фрідман;
2) Фішер;
3) Шварц;
4) Кейнс.
Для представників якого напряму теорії грошей визначальною є теза про підтримку
стабільності цін через забезпечення постійних темпів пропозиції грошової маси:
1) неокейнсіанського;
3) кейнсіанського;
4) консервативного.
Сучасний монетаризм як напрям розвитку кількісної теорії виник у зв’язку з пошуком шляхів
подолання:
1) дефляції;
2) інфляції;
3) безробіття;
4) ревальвації.
Представники якого напряму в теорії грошей дотримуються таких поглядів: вільна ринкова
економіка здатна до повного саморегулювання, якщо зовнішні сили цьому не заважають;
грошова сфера є внутрішньо незбалансованою, тому держава повинна здійснювати її
регулювання монетарними методами:
1) кейнсіанського;
2) класичного;
Представникам якого напряму в економічній теорії належить ідея про залежність багатства
країни від кількості нагромадженого нею золота і срібла:
1) номіналістичного;
2) меркантилістичного;
3) металі стичного;
Представники якої теорії ототожнювали грошовий обіг з товарним обміном і стверджували, що

золото і срібло за своєю природою є грошима:
1) номіналістичної;
2) металі стичної;
3) кількісної;
4) функціональної.
Прихильники якої наукової школи вважають грошову сферу головною загрозою дестабілізації
реальної економіки:
1) кембриджської;
3) кейнсіанської;
4) консервативної.
Заперечення товарної природи грошей і визначення їх як умовних знаків, що позбавлені

внутрішньої вартості, характерно для представників:
1) номіналістичної теорії;
2) металістичної теорії;
3) кількісної теорії;
4) мономеналістичної.
У межах сучасного кейнсіансько—неокласичного синтезу у грошовій теорії:

1) не визнається активний вплив кількості грошей на сферу реальної економіки на коротких
інтервалах;
2) визнається активний вплив кількості грошей на сферу реальної економіки на коротких інтервалах;
3) не визнається активний вплив кількості грошей на рівень цін (інфляцію) на довготермінових
інтервалах;
4) визнається лише пасивний вплив кількості грошей на сферу реальної економіки.
Хто описав передатний механізм впливу грошей на реальну економіку як кількість грошей –
кон’юнктура ринку — ціни — виробництво:
1) Фішер;
2) Туган—Барановський;
3) Кейнс;
4) Франко.
Ідею про вплив кількості грошей на ціни через зміну таких чинників, як суспільний попит на
товари, дисконтний процент, суспільне уявлення про вартість грошей висловив:
1) Кейнс;
2) Фрідман;
3) Фішер;
4) Туган—Барановський .
Абстрактна теорія грошей включає:
1) номіналістичну, марксистську, функціональну теорії;
2) державну, кейнсіанську, металістичну теорію;
3) класичну кількісну теорію, кейнсіанську теорію, сучасний монетаризм;
4) класичну кількісну теорію, номіналістичну, марксистську, функціональну теорії.
Які події в історії були поштовхом для появи кількісної теорії грошей:
1) селянські повстання в Європі;
2) великі географічні відкриття;
3) хрестові походи;
4) скасування рабовласництва та кріпацтва.
Прикладна теорія грошей включає:

1) монетаристську теорію, кейнсіанську теорію, державну теорію;
2) класичну кількісну теорію, кон’юнктурний варіант Туган—Барановського, кейнсіанську теорію,
сучасний монетаризм;
3) функціональну та маркситську теорії, металістичну та номіналістичну теорії;
4) класичну кількісну теорію, номіналістичну, марксистську, функціональну теорії.
Хто з економістів дотримувався думки, що недостатність грошового попиту є однією з

визначальних причин розвитку кризових процесів, спаду виробництва та зростання безробіття:
1) Кейнс;
2) Франко;
3) Фішер;
4) Фрідман.
Туган—Барановський довів, що:

1) ціни (та вартість грошей) залежать тільки від кількості грошей;
2) вплив кількості грошей на ціни здійснюється залежно від тривалості, та обсягів збільшення
кількості грошей;
3) існують трансакційний мотив та мотив обачності попиту грошей;
4) кількісна теорія грошей я абсолютно помилковою.
Хто першим з науковців висунув ідею про залежність рівня цін від кількості благородних
металів:
1) Ж. Боден;
2) Д. Локк;
3) Д.Юм;
4) Фрідман.
Рівняння Фрідмана включає:

1) середньорічний темп очікуваної інфляції за винятком частини, спровокованої неекономічними
чинниками;
2) середньорічний темп очікуваної інфляції;
3) середньорічний темп інфляції у попередньому періоді;
4) середній темп інфляції за останні 5 років.
У світовій економічній науці виділяють такі підходи до вивчення теоретичних проблем грошей:
1) кількісний та якісний;
2) абстрактний та прикладний;
3) раціоналістичний та еволюційний;
4) абстрактний та еволюційний.
Яке із запропонованих тверджень належить Д. Юму:

1) подвоєння кількості грошей призводить до подвоєння абсолютного рівня всіх цін, виражених у
грошах;
2) ринковій економіці притаманна здатність до саморегуляції;
3) ринкова економіка неспроможна до саморегуляції;
4) рівень цін не пов’язана із кількістю грошей в обігу.
Кількісна теорія грошей є складовою:

1) монометалістичної;
2) металістичної теорії грошей;
3) прикладної теорії грошей;
4) абстрактної теорії грошей.
Аналізуючи рівняння обміну, І. Фішер довів, що:

1) зміна обсягів виробництва відбувається дуже швидко і тому впливає на ціни;
2) швидкість обігу грошей змінюється обернено пропорційно їх масі;
3) швидкість обігу грошей змінюється прямо пропорційно їх масі і тому посилює кількісний фактор;
4) швидкість грошей не впливає на рівень цін.
Кредит виник на основі функції грошей як:

1) засобу нагромадження;
2)міри вартості;
3)засобу обігу;
4)засобу платежу.
До базових положень натуралістичної теорії кредиту належать такі:

1) пасивні операції банків первинні щодо активних;
2) банки — фабрики кредиту, їх активні операції є первинними порівняно з пасивними;
3) банки — посередники в кредиті. Їх активні операції первинні щодо пасивних;
Кредитні відносини характеризуються:

1) нерівноправністю їх учасників;
2) незмінністю власника переданої у борг вартості;
3) еквівалентністю;
4) зміною власника цінностей, з приводу яких вони виникають.
Суть кредиту полягає у:

1)відносинах, пов’язаних з передачею вартості від позичальника до кредитора;
2) відносинах, пов’язаних з передачею вартості від кредитора до позичальника;
3) відносинах, пов’язаних з перерозподілом вартості між регіонами країни;
Кредит — це:
1) економічні відносини, що виникають у зв’язку з перерозподілом тимчасово вільних грошових
коштів;
2) економічні відносини, що виникають у 43р’язку з перерозподілом вартості на засадах повернення і,
як правило, з виплатою процента;
3) економічні відносини, що виникають у 43р’язку з задоволенням потреб юридичних і фізичних осіб
та держав у коштах;
4) економічні відносини, що виникають у 43р’язку з перерозподілом вільних коштів на засадах
повернення, платності і добровільності.
Д основних ознак відносин, що становлять сутність кредиту, належить:

1) учасники кредитних відносин мають бути економічно самостійними;
2) бутивласниками певної маси вартості і вільно нею розпоряджатися;
3) функціонуватина основі самодостатності та самоокупності;
4) усі відповіді правильні
Лихварський кредит — це:

1) кредитні відносини, при яких суб’єктами на боці кредиторів 44рям просто багаті люди, які
надавали в кредит лише власні кошти, а на боці позичальників — незаможні (селяни, ремісники та
ін.);
2) кредитні відносини, при яких суб’єктами на боці кредиторів 44рям незаможні (селяни, ремісники
тощо), а на боці позичальників — просто багаті люди;
3) усі кредитні відносини в середньовіччі;
Чим відрізняється кредит від грошей:

1) нічим не відрізняється;
2) різний склад суб’єктів грошових і кредитних відносин та різний характер руху вартості;
3) 44ря грошей регулюється центральним банком, а 44ря кредиту – комерційними;
Від грошей (як грошей) кредит відрізняється 44ря, що:

1) у них різний склад суб’єктів—носіїв грошових і кредитних відносин;
2) у них різний характер руху цінності;
3) у них різне суспільне призначення в процесі відтворення;
Необхідність в кредиті викликають коливання:
1) потреби в коштах;
2) потреби в коштах і джерелах їх формування;
3) рентабельності підприємства;
4) суми прибутку, яку одержує підприємство.
Перерозподільна функція кредиту полягає в тому, що:

1) матеріальні та грошові ресурси,які були вже розподілені і передані у власність економічним
суб’єктам, черезкредит перерозподіляються і спрямовуються у тимчасове користування
іншимсуб’єктам, не змінюючи їх первинного права власності;
2) кредит забезпечує сприятливі умови для ефективного регулювання обороту грошей;
3) що в процесі кредитування забезпечується контроль задотриманням умов та принципів кредиту з
боку суб’єктів кредитної угоди;
4) завдяки кредиту грошових нагромаджень та заощаджень юридичних і фізичних осіб у вартість, що
дає дохід, тобто в позичковий капітал.
Функція капіталізації вільних грошових доходів полягає в тому, що:

1) матеріальні та грошові ресурси,які були вже розподілені і передані у власність економічним
суб’єктам, через кредит перерозподіляються і спрямовуються у тимчасове користування іншим
суб’єктам, не змінюючи їх первинного права власності;
2) кредит забезпечує сприятливі умови для ефективного регулювання обороту грошей;
3) що в процесі кредитування забезпечується контроль задотриманням умов та принципів кредиту з
боку суб’єктів кредитної угоди;
4) завдяки кредиту грошових нагромаджень та заощаджень юридичних і фізичних осіб у вартість,
що дає дохід, тобто в позичковий капітал.
Що є найбільш загальною передумовою існування кредиту?

1) існування грошей;
2) використання неповноцінних грошей;
3) існування товарного виробництва і пов’язаного з ним товарного обігу в сучасних умовах;
4) використання золота як грошей.
Потреба підприємств у капіталі змінюється сезонними коливаннями, що спричинені:

1) природними чинниками;
2) випадковими причинами;
3) прогнозованими причинами;
4) економічними обставинами.
Потреба підприємств у капіталі змінюється постійними коливаннями, що спричинені:

1) природними чинниками;
2) випадковими причинами;
3) прогнозованими причинами;
4) сезонним фактором.
Функції кредиту:
1) перерозподільча, контрольно—стимулююча, капіталізації вільних грошових доходів;
2) контрольна, стимулююча, регулююча ;
3) контрольна, регулююча, накопичувальна;
4) перерозподільча, контрольна, регулююча.
На макрорівні закономірності руху кредиту проявляються у:

1) спрямуванні коштів з низькорентабельних галузей до високорентабельних;
2) переміщенні по стадіях кругообігу капіталу;
3) залежності маси наданої позички від наявних обсягів власних коштів позичальників;
4) зворотності руху вартості, переданої в позичку.
На мікрорівні закономірності руху кредиту проявляються у:

1) балансуванні суми кредитних вкладень і позичених ресурсів;
2) залежності маси наданої позички від наявних обсягів власних коштів позичальників;
3) спрямуванні коштів з низькорентабельних галузей до високорентабельних;
До мікроекономічного рівня закономірностей руху капіталу не належить:

1) тимчасовість перебування позиченої цінності в обороті позичальника;
2) зворотність руху цінності, що передана в позичку;
3) загальні суми кредитних вкладень і позичених ресурсів у макромасштабах завжди балансуються;
4) залежність маси наданої позички від наявних обсягів вільних коштів.
Який із вказаних видів належить до критерію класифікації кредитів залежно від цільового
призначення:
1) виробничий кредит;
2) кредит у витрати виробництва;
3) споживчий кредит;
4) кредити у промисловість.
Які із вказаних видів належать до критерію класифікації кредитів за організаційно—правовими

ознаками та умовами надання:
1) державний та приватний кредит;
2) зовнішній та внутрішній кредит;
3) забезпечений та незабезпечений кредит;
4) кредити, пов’язані з тимчасовим розривом у платежах.
За умовами надання банківський кредит поділяється на:

1) з одноразовим поверненням, з погашенням у розстрочку, з регресією платежів;
2) прямий і опосередкований;
3) двосторонній, консорціум ний, паралельний;
4) державний, комерційний, міжнародний.
За формою залучення кредиторів банківські кредити поділяють на:

1) двосторонні, консорціумні, паралельні;
2) стандартні та з підвищеним ризиком;
3) строкові, до запитання, відстрочені;
4) прямі та опосередковані.
За термінами користування банківські кредити поділяють на:

1) довгострокові, середньострокові, короткострокові;
2) строкові, до запитання, відстрочені;
3) прострочені та пролонговані;
Залежно від суб’єктів кредитних відносин розрізняють:

1) виробничий кредит;
2) банківський кредит;
3) прямий кредит;
Банк—менеджер укладає кредитну угоду з позичальником у разі надання:

1 )опосередкованого кредиту;
2) консорціумного кредиту;
3) овердрафтного кредиту;
4) револьверного кредиту.
У період депресії:
1) середня норма прибутку підвищується;
2) норма позичкового процента підвищується;
3) норма позичкового процента знижується;
У період промислового піднесення:

1) середня норма прибутку знижується;
2) норма позичкового процента підвищується;
3) норма позичкового процента знижується;
У звичайних умовах:
1)мінімальна межа для норми процента може дорівнювати нулю;
2) максимальна норма прибутку є максимальною межею для норми процента;
3) середня норма прибутку є максимальною межею для норми процента;
4) середня норма прибутку є мінімальною межею для норми процента.
Хто встановлює розмір процентної ставки за кредити комерційних банків:

1) центральний банк;
2) комерційні банки;
3) Міністерство економіки;
4) Кабінет Міністрів України.
Базова (облікова) ставка процента в Україні визначається:

1) грошовим ринком;
2) комерційними банками;
3) центральним банком;
4) Міністерством фінансів.
Процента ставка, що враховує рівень інфляції:

1) номінальна;
2) середня;
3) реальна;
4) маржинальна.
Норма процента, що існує в кожен певний момент часу на грошовому ринку:

1) фіксована;
2) середня;
3) ринкова;
4) маржинальна.
Відношення суми річного доходу. Одержаного на позичковий капітал, до суми наданого в позику
капіталу, помножене на 100%-це:
1) процентна ставка;
2) норма позичкового процента;
3) процентні гроші;
4) маржа.
Маржа — не:
1) мінімальна процентна ставка за наданими кредитами;
2) максимальна процентна ставка за залученими ресурсами;
3) різниця між процентними ставками за наданий кредит і за залучені ресурси;
4) відношення суми річного доходу, одержаного на позичковий капітал, до суми капіталу, наданого в
позичку, помножене на 100%.
На рівень процентної ставки з боку пропозиції позичкового капіталу впливають наступні

чинники:
1) розмір грошових нагромаджень;
2) міжнародні чинники;
3) рівень монетизації економіки;
4) всі відповіді вірні.
Макроекономічним чинником, що впливає на розмір процентної ставки, є:

1) розмір кредиту;
2) попит і пропозиція на кредитному ринку;
3) рівень ризику;
4) термін кредиту.
Макроекономічним чинником, що впливає на розмір процентної ставки, є:

1) стабільність монетарного ринку в країні;
3) термін кредиту;
4) забезпеченість кредиту.
Макроекономічними чинниками, що впливають на розмір процентної ставки, є:

1) рівень облікової ставки.
3) рівень інфляції;
Мікроекономічним чинником, що впливає на розмір процентної ставки, є:
1) розмір кредиту;
2) попит і пропозиція на кредитному ринку;
3) облікова ставка ЦБ;
Мікроекономічним чинником, що впливає на розмір процентної ставки, є:

1) мета кредиту;
2) рівень інфляції;
3) забезпеченість;
4) цільовий характер.
Мікроекономічними чинниками, що впливають на розмір процентної ставки, є:

2) термін кредиту;
3) забезпеченість;
Міжгосподарський кредит може існувати у формі:

1) комерційного кредиту;
2) споживчого кредиту;
3) облігаційних позик органів місцевого самоврядування;
Державний кредит виникає між:

1) господарюючими суб’єктами — резидентами і нерезидентами;
2) органами місцевого самоврядування та населенням;
3) фізичними особами – резидентами і нерезидентами;
4) державою та нерезидентами.
14. Державний кредит – це:

1) коли держава виступає кредитором;
2) коли держава виступає позичальником;
3) коли держава виступає кредитором і позичальником;
4) коли одна держава надає кредит іншій державі.
Комерційний кредит надається:

1) суб’єктами господарювання;
2) державою і банками;
3) фізичними особами і банками;
12. Товарний кредит погашається:

1) товарами;
2) грошима;
3) товарами або грошима;
4) розписками.
Споживчий кредит може надаватися:

1) лише фізичним особам;
2) банками;
3) кредитними установами небанківського типу;
Кредит, який автоматично поновлюється у межах обумовленої кредитною угодою суми:
1)перманентний;
2) револьверний;
3) забезпечений;
4) комерційний.
Фірмовий кредит виникає між:

1) експортерами і імпортерами;
2) між фірмами—резидентами;
3) між фізичними особами і фірмами—нерезидентами;
Залежно від рівня економічної системи розглядають економічні межі кредиту:

1) макроекономічна і мікроекономічна;
2) кількісна і якісна;
3) поточна і перспективна;
До базових положень натуралістичної теорії кредиту належать такі:

1) банки — фабрики кредиту, їх активні операції є первинними порівняно з пасивними;
2) пасивні операції банків первинні щодо активних;
3) банки — посередники в кредиті, їх активні операції первинні щодо пасивних;
Виділяють форми кредиту:

1)банківська і небанківських фінансово—кредитних установ;
2) державна і приватна;
3) товарна і грошова;
Мікроекономічні межі кредиту залежать віл:

1)цілей і методів державної грошово—кредитної політики;
2) стану забезпечення позичальника власним капіталом;
3) обсягів і темпів зростання ВВП;
4) структури та рівня розвитку фінансової системи і стану державних фінансів.
Залежно віл призначення економічна межа кредиту може бути:

1) кількісна і якісна;
2) поточна і перспективна;
3) макроекономічна і мікроекономічна;
Виділяють види кредиту:

1) грошовий;
2) товарний;
3) міжнародний;
Оформлення комерційного кредиту здійснюється за допомогою:

1) кредитного договору;
2) акцій;
3) векселів;
4) деривативів.
Мiжгосподарський кредит включає:
1) комерцiйний пiд вексель, лiзинговий, факторинговий, тимчасову фiнансову допомогу, аванси
покупців;
2) комерцiйний пiд вексель, товарний без оформлення векселем, дебiторсько—кредиторську
заборгованiсть, лiзинговий, тимчасову фiнансову допомогу;
3) комерцiйний пiд вексель, товарний без оформлення векселем, натуральний, лiзинговий кредит,
дебiторсько—кредиторську заборгованiсть, тимчасову фiнансову допомогу;
4) комерцiйний пiд вексель, товарний без оформлення векселем, натуральний, лiзинговий кредит,
аванси покупців.
Емісійна функція комерційних банків полягає:

1) у емісії депозитних грошей;
2) у емісії банкнот;
3) у емісії банкнот і депозитних грошей;
4) у емісії готівкових та депозитних грошей.
Трансформаційна функція вітчизняної банківської системи реалізується за участі:

1) комерційних банків і Міністерства фінансів;
2) комерційних банків і НБУ;
3) комерційних банків і Міністерства економіки;
4) тільки комерційних банків.
Функції банків:
1) емісійна;
2) емісійна та трансформаційна;
3) перерозподільна;
4) збереження позичкового капіталу.
До базових банківських операцій належать:

1) балансові та позабалансові;
2) депозитні, кредитні, розрахункові;
3) активні та пасивні;
Через встановлення центральним банком норми обов’язкового резервування реалізується:

1) емісійна функція банківської системи;
2) стабілізаційна функція банківської системи;
3) трансформаційна функція банківської системи;
4) контролююча.
До договірних фінансових посередників небанківського типу відносять:

1) кредитні спілки;
2) фінансові компанії;
3) факторингові компанії;
4) інвестиційні фонди.

1) інвестиційні фонди;
2) страхові компанії;
3) кредитні товариства;
4) фінансові компанії.

3) пенсійні фонди;
4) фінансові посередники, які залучають кошти через продаж кредиторам (інвесторам) своїх акцій,
паїв тощо.

4) фінансові компанії.

1) лізингові компанії;
4) інвестиційні фонди.
До інвестиційних фінансових посередників небанківського типу відносять:

4) страхові компанії.
До інвестиційних фінансових посередників небанківського типу відносять:

3) кредитні товариства (спілки);
4) факторингові компанії.
Кредитні кооперативи спеціалізуються на:

1) управлінні вільними грошовими коштами інвестиційного призначення;
2) задоволенні потреб у кредиті своїх членів;
3) видачі позичок населенню під заставу рухомого майна;
4) купівлі дебіторської заборгованості клієнтів.
Купівлю прав на вимогу боргу здійснюють:

2) трастові фонди;
3 ) інвестиційні фонди;
4) лізингові компанії.
Факторингові компанії спеціалізуються на:

1) купівлі у фірм прав на вимогу боргу;
2) переданні предметів гриватого користування в оренду для використання у виробничій діяльності;
4) управлінні вільними грошовими коштами інвестиційного призначення.
На наданні позичок під заставу рухомого майна спеціалізуються:

1) іпотечні банки ;
3) ощадні банки;
Ломбарди спеціалізуються на:

1) купівлі права на вимогу боргу;
2) переданні предметів тривалого користування в оренду для використання у виробничій діяльності;
4) видачі позичок населенню під заставу нерухомого майна.
Лізингові компанії спеціалізуються на:

1) купівлі у фірм прав на вимогу боргу;
2) переданні предметів тривалого користування в оренду для використання у виробничій діяльності;
3) видачі позичок під заставу рухомого майна;
4) видачі позичок під заставу нерухомого майна.
Передачу в оренду предметів тривалого використання здійснюють:

На задоволенні потреб у кредиті своїх членів спеціалізуються:

2) кредитні товариства(спілки);
3) трастові компанії;
4) лізингові компанії.
Розміщення коштів у цінні папери за рахунок коштів, отриманих шляхом випуску власних
акцій, здійснюють:
1) страхові компанії;
2) інвестиційні компанії;
Інвестиційні компанії — це:

1) компанії, які інвестують кошти в устаткування, будівлі, споруди;
2) фінансові посередники, що спеціалізуються на купівлі у фірм права на вимогу боргу;
3) фінансові посередники, що спеціалізуються на придбанні предметів тривалого користування та
передачі їх в оренду;
4) фінансові посередники, які акумулюють грошові кошти дрібних приватних інвесторів шляхом
випуску власних цінних паперів, а потім розміщують їх в акції інших корпорацій та у державні цінні
папери.
За допомогою диверсифікації активних операцій банків забезпечується:

1) трансформація обсягів капіталів;
2) просторова трансформація;
3) трансформація ризиків;
4) трансформація строків.
За допомогою створення резервів забезпечується:

За допомогою диференціації процентних ставок за кредитами забезпечується:

2) просторова трансформація ;
За допомогою страхування депозитів забезпечується:

Через встановлення центральним банком економічних нормативів банківської діяльності

реалізується:
Через рефінансування центральним банком комерційних банків реалізується:

Небанківські фінансово—кредитні установи:

1) беруть участь у формуванні готівкового компонента грошової пропозиції;
2) беруть участь у формуванні безготівкового компонента грошової пропозиції;
3) не беруть участь у формуванні грошової пропозиції;
4) беруть участь у формуванні грошової пропозиції.
В історичному плані виникнення емісійних банків спричинила:

1)об’єктивна потреба в централізації банкнотної емісії;
2) необхідність фінансування військових операцій державою;
3) розширення масштабів банкнотного обігу;
Правовий статус центробанку пов’язаний з вирішенням питань щодо:

1) порядку формування його статутного капіталу;
2) вибору інструментів грошово—кредитної політики;
3) порядку ліцензування комерційних банків;
Як орган банківського регулювання та нагляду центробанк:

1) організує та проводить міжбанківські розрахунки;
2) забезпечує касове виконання державного бюджету;
3) встановлює економічні нормативи діяльності банків;
Динамічні операції з цінними паперами на відкритому ринку здійснюють з метою:

1) впливу на загальні обсяги грошової маси, якщо інші чинники не впливають на неї;
2) підтримання пропозиції на незмінному рівні в умовах впливу на масу грошей інших чинників;
3) впливу на грошову масу в найкоротші терміни;
Відповідно до Закону України «Про Національний банк України» НБУ здійснює видатки:
1) тільки за рахунок власних доходів;
2) тільки за рахунок Держбюджету України;
3) за рахунок власних доходів та за рахунок Держбюджету України у випадках, визначених законом;
4) правильна відповідь відсутня.
Створення центральних банків в умовах існування неповноцінних грошей:

1)виключає можливість банкрутства окремих банків;
2) забезпечує функціонування механізм регулювання кількості грошей в обігу;
3) гарантує стабільність національних грошей;

3) визначення його відносин з органами державної влади;

2) порядку призначення та звільнення його вищого керівництва;
Як банкір і фінансовий агент уряду центробанк:

1) реалізує монетарну політику;
2) здійснює рефінансування комерційних банків;
3) розміщує державні цінні папери;
4) здійснює розрахунково—касове та кредитне обслуговування комерційних банків.
Як банк банків центробанк:

1) забезпечує касово—розрахункове обслуговування комерційних банків;
2) організовує ліцензування комерційних банків;
3) встановлює для комерційних банків норму обов’язкового резервування;
Захисні операції з цінними паперами на відкритому ринку здійснюють з метою:

1)впливу на загальні обсяги грошової маси, якщо інші чинники не впливають на масу грошей;
2) підтримання пропозиції на незмінному рівні в умовах впливу на масу грошей інших чинників;
3) поступового впливу на грошову масу;
Відповідно до Закону України «Про Національний банк України» основною функцією НБУ є:
1) забезпечення стабільності грошової одиниці України;
2) монопольне право на емісію;
3) реалізація монетарної політики;
4) рефінансування комерційних банків.
Шляхи створення центральних банків:

1) еволюційний та раціоналістичний;
2) натуралістичний та капіталотворчий;
3) еволюційний та директивний;
4) еволюційний та натуралістичний.
За умови збільшення пропозиції грошей та незмінності інших ринкових умов:

1) стимулюється економічне зростання;
2) підприємницька активність гальмується;
3) попит на ринках зменшується;
Регулятивний ефект операцій центрального банку на відкритому ринку:

1) при продажу цінних паперів юридичним і фізичним особам настане скоріше, ніж при продажу
цінних паперів комерційним банкам;
2) при продажу цінних паперів юридичним і фізичним особам настане пізніше, ніж при родажу цінних
паперів комерційним банкам;
3) настане в однаковий термін, як при продажу цінних паперів юридичним і фізичним особам, так і
при продажу цінних паперів комерційним банкам;
4) правильна відповідь відсутня.
Відповідно до Закону України «Про Національний банк України» НБУ підзвітний:

1) Міністерству фінансів;
2) Кабміну;
3) Президенту України та Верховній Раді;
Поступове перетворення емісійного банку у центральний реалізується у межах:

1) еволюційного шляху створення центрального банку;
2) директивного шляху створення центрального банку;
3) раціоналістичного шляху створення центрального банку;
4) будь—якого шляху створення центрального банку.
Закріплення за центральним банком монопольного права на емісію грошей у країні

реалізується у межах:
1) еволюційного шляху створення центрального банку;
2) прагматичного шляху створення центрального банку;
3) директивного шляху створення центрального банку;
4) будь—якого шляху створення центрального банку.
За умови зростання ринкової процентної ставки:

1) підприємницька діяльність активізується;
2) підприємницька активність гальмується;
3) попит на ринках збільшується;
Операції РЕПО:
1) означають пряму купівлю цінних паперів центробанком у комерційних банків;
2) характеризуються тим, що за первинного продажу—купівлі одночасно укладається угода про
зворотний викуп—продаж;
3) здійснюються тільки через дилерів;
Керівним органом НБУ є:

1) Верховна Рада;
2) Рада і Правління НБУ;
3) Спостережна рада НБУ;
4) Кабінет Міністрів.
Передумовами незалежності центробанку від органів влади не виступає:

1) стабільність кадрового складу центробанку;
2) самостійний бюджет центробанку;
3) заборона центробанкам надавати прямі кредити уряду на фінансування бюджетного дефіциту;
Для пожвавлення ринкової кон’юнктури центробанку необхідно забезпечити:

1) зростання вільних банківських резервів;
2) зростання облікової ставки;
3) зростання ставок рефінансування;
Вплив на попит на свої позички шляхом зміни умов їх надання центробанк здійснює у межах:
1) реалізації операцій на відкритому ринку;
3) регулювання норми обов’язкового резервування;
Відповідно до Закону України «Про Національний банк України» члени Ради НБУ
призначаються:
1) Кабінетом Міністрів;
2) Міністерством економіки;
3) Президентом і Верховною Радою України;
4) Верховною Радою України.
Відповідно до Закону України «Про Національний банк України» Голова Національного

банку призначається на посаду:
1) Верховною Радою України за поданням Президента України;
2) Президентом України;
3) Кабінетом Міністрів;
4) Верховною Радою за поданням Кабінету міністрів.
Відповідно до Закону України «Про Національний банк України» Голова Ради
Національного банку України:
1) обирається Верховною Радою України;
2) призначається Президентом України;
3) призначається Головою Національного банку;
4) обирається Радою Національного банку зі свого складу.
Відповідно до Закону України «Про Національний банк України»:

1) Національний банк має право надавати кредити в національній та іноземній валюті, як прямо, так і
опосередковано через державну установу, іншу юридичну особу, майно якої перебуває у державній
власності, на фінансування витрат Державного бюджету України;
2) Національний банк має право надавати кредити в національній та іноземній валюті лише
опосередковано через державну установу, іншу юридичну особу, майно якої перебуває у державній
3) Національний банк має право надавати кредити в національній та іноземній валюті, лише прямо, а
не опосередковано через державну установу, іншу юридичну особу, майно якої перебуває у державній
4) Національний банк не має права надавати кредити в національній та іноземній валюті, як прямо, так
і опосередковано через державну установу, іншу юридичну особу, майно якої перебуває у державній
власності, на фінансування витрат Державного бюджету України.
Відповідно до Закону України «Про Національний банк України» Національному банку:

1) дозволяється бути акціонером або учасником банків та інших підприємств, установ, крім
передбачених законом випадків;
2) забороняється бути акціонером або учасником банків та інших підприємств, установ, крім
3) забороняється здійснювати операції з нерухомістю, крім тих, що пов’язані із забезпеченням
діяльності Національного банку та його установ;

1) дозволяється бути акціонером або учасником банків та інших підприємств, установ, крім
2) дозволяється здійснювати операції з нерухомістю, крім тих, що пов’язані із забезпеченням
3) дозволяється здійснювати торговельну, виробничу, 57рямее57у та іншу діяльність, яка не відповідає
функціям Національного банку;
4) забороняється здійснювати торговельну, виробничу, 57рямее57у та іншу діяльність, яка не
відповідає функціям Національного банку.

1) дозволяється здійснювати операції з нерухомістю, крім тих, що пов’язані із забезпеченням
2) дозволяється здійснювати торговельну, виробничу, 57рямее57у та іншу діяльність, яка не відповідає
функціям Національного банку;
3) дозволяється надавати кредити, позики юридичним та фізичним особам, крім випадків,
передбачених законодавством;
4) забороняється надавати кредити, позики юридичним та фізичним особам, крім випадків,
передбачених законодавством.
Створення НБУ відбулося:

1) еволюційним шляхом;
2) директивним шляхом;
3) прагматичним шляхом;
4) раціоналістичного шляху.
Підвищення норми обов’язкового резервування призводить до:

1) зменшення доходів банків за активними операціями;
2) збільшення доходів банків за активними операціями;
3) збільшення пропозиції грошей;
4) зменшення банківських резервів.
Основні засади грошово—кредитної політики в Україні розробляє:

1) Уряд;
2) Верховна Рада;
3) НБУ;
4) Міністерство фінансів.
Основні засади монетарної політики в Україні ґрунтуються на:

1) прогнозних макроекономічних показниках;
2) прогнозах банків щодо обсягу депозитних операцій ;
3) прогнозах обороту готівки;
До наднаціональних центральних банків належить:

1) ЄБРР;
2) ЄЦБ;
3) МЕР;
4) ФРС.
Управління державним боргом:
1) належить до регулюючих функцій центробанку;
2) належить до обслуговуючих функцій центробанку;
3) належить до додаткових функцій центробанку;
4) не належить до функцій центробанку.
У разі високих інфляційних очікувань та підвищення облікової ставки комерційним банкам:

1) слід зменшувати обсяг ліквідності;
2) доцільно збільшувати обсяг позичок від центробанку;
3) недоцільно збільшувати обсяг позичок від центробанку;

1) для зміни пропозиції грошей на короткий строк і в невеликих обсягах доцільніше використовувати
регулювання норми обов’язкового резервування, ніж операції на відкритому ринку;
2) при проведенні операцій на відкритому ринку центробанку вигідніше здійснювати операції купівлі
продажу корпоративних цінних паперів, ніж державних цінних паперів;
3) на операції на відкритому ринку як інструмента монетарної політики не можуть впливати ніякі інші
суб’єкти ринку, крім центробанку;
4) на операції на відкритому ринку впливають всі суб’єкти грошово—кредитного ринку.
Першим кроком на шляху міждержавної діяльності центральних банків вважають

створення:
1) МВФ;
2) ЄБРР;
3) ЄЦБ;
4) БМР.
Як інструмент монетарної політики прямого впливу застосовують:

2) дисконтну політику;
3) встановлення норми обов’язкових резервів;
4) установлення прямих обмежень на здійснення емісійно—касових операцій.
Як інструмент монетарної політики прямого впливу застосовують:

1) операції на відкритому ринку;
2) регулювання норми обов’язкових резервів;
3) процентну політику;
4) уведення прямих обмежень на кредитування центральним банком комерційних банків.
Як інструмент опосередкованого впливу на грошовий ринок та економічні процеси

використовують:
1) установлення прямих обмежень на здійснення емісійно—касових операцій;
2) уведення прямих обмежень на кредитування центральним банком комерційних банків;
3) установлення обмежень чи заборони на 58рямее кредитування центральним банком потреб бюджету;
4) регулювання норми обов’язкових резервів.
Як інструмент опосередкованого впливу на грошовий ринок та економічні процеси

використовують:
1) установлення прямих обмежень на здійснення емісійно—касових операцій;
4) операції на відкритому ринку.
Як інструмент монетарної політики опосередкованого впливу застосовують:
1) операції РЕПО;
2) заборону на пряме кредитування центральним банком потреб бюджету;
3) прямий розподіл кредитних ресурсів, що надаються комерційним банкам у порядку рефінансування,
між пріоритетними галузями;
Норми обов’язкових резервів в Україні:

1) залежать від форми власності банків;
2) встановлюються різними для банків—резидентів і нерезидентів;
3) встановлюються індивідуально для кожного банку;
4) встановлюються єдиними для всіх банків.

1) норматив обов’язкового резервування встановлюється індивідуально для кожного банку в
процентному відношенні до загальної суми залучених банком коштів в національній та іноземній
валюті;
2) для різних видів зобов’язань можуть встановлюватися різні нормативи обов’язкового резервування;
3) для різних видів зобов’язань не можуть встановлюватися різні нормативи обов’язкового
резервування;

1) центробанк поєднує функції банку та органу державного управління;
2) Національний банк є юридичною особою, має відокремлене майно, що не є об’єктом права
державної власності;
3) майно центробанку не відокремлено від майна держави;
4) Національний банк не є економічно самостійним органом.
Як кредитор останньої інстанції центробанк:

1) надає прямі кредити уряду;
2) купує цінні папери уряду на первинному ринку;
3) бере участь у касовому виконанні державного бюджету;
4) надає кредити для рефінансування комерційних банків.

1) для зміни пропозиції грошей на короткий строк і в невеликих обсягах доцільніше використовувати
операції на відкритому ринку, ніж регулювання норми обов’язкового резервування;
2) при проведенні операцій на відкритому ринку центробанку вигідніше здійснювати операції купівлі—
продажу корпоративних цінних паперів, ніж державних цінних паперів;
3) на вплив операцій на відкритому ринку як інструмента монетарної політики можуть впливати, крім
центробанку, також інші суб’єкти ринку;
4) купуючи цінні папери на відкритому ринку, центральний банк зменшує загальну масу грошей за
інших незмінних умов.
Цільовими орієнтирами монетарної політики НБУ є:

1) обсяг готівкової емісії;
2) обсяг грошової маси;
3) рівень облікової ставки;
Створення центральних банків в умовах існування неповноцінних грошей:

1) виключає можливість банкрутства окремих банків;
2) забезпечує функціонування механізму регулювання кількості грошей в обігу;
3) гарантує стабільність національних грошей;
Вплив на попит на свої позички шляхом зміни умов їх надання центробанк здійснює у межах:
1) реалізації операцій на відкритому ринку;
3) регулювання норми обов’язкового резервування;
При проведенні політики стимулювання виробництва центральний банк:

1) продає облігації державної позики комерційним банкам;
2) збільшує ліміти кредитування комерційних банків;
3) підвищує норму обов’язкового резервування;
При проведенні політики стимулювання виробництва центральний банк:

1) продає облігації державної позики комерційним банкам;
2) підвищує норму обов’язкового резервування;
3) знижує облікову ставку;
Міжнародний валютний фонд було створено за рішенням:

1) Бреттон—Вудської конференції;
2) Генуезької конференції;
3) Ямайської конференції;
4) Гаазької конференції.
До основних цілей МВФ належить:

1) сприяння економічному розвитку держав—членів;
2) сприяння міжнародному співробітництву у валютній сфері;
3) сприяння розвитку іноземних інвестицій в найбідніших країнах світу;
До основних цілей МВФ належить:

1) сприяння економічному розвитку держав—членів;
2) підтримка стабільного валютного режиму держав—членів;
3) забезпечення стабільності національної валюти держав—членів;
Виберіть комбінацію програм МВФ, яка правильно відображає послідовність їх реалізації:

1) стенд—бай, розширеного фінансування, системної трансформації;
2) системної трансформації, стенд—бай, розширеного фінансування;
3) розширеного фінансування, системної трансформації, стенд—бай;
4) стенд—бай, системної трансформації, розширеного фінансування.
Програми перебудови економіки відповідно до принципу обумовленості при наданні кредитів

МВФ охоплюють заходи у сфері:
1) грошово—кредитної політики;
2) соціальних програм;
3) розвитку внутрішньої торгівлі;
Можливості країн—члена впливати на політку МВФ визначаються:

1) місцем у рейтингу валют її національної валюти;
2) її економічним потенціалом;
3) обсягом її золотовалютного запасу;
4) величиною її квоти.
Розпорядником кредитів, отриманих від МВФ, в Україні є:

1) НБУ;
2) Міністерство закордонних справ;
3) Уряд;
До складу Світового банку входить:

1) Банк міжнародних розрахунків;
2) Міжнародна асоціація розвитку;
3) Європейський центральний банк;
4) ЄБРР.
До складу Групи Світового банку входить:

2) Багатостороннє агентство з гарантування інвестицій;
3) Європейський центральний банк;
4) ЄБРР.
До складу Групи Світового банку входить:

2) Міжнародна фінансова корпорація;
3) Федеральна резервна система;
4) Європейський центральний банк.
До Групи Світового банку не входить:

1) МФК;
2) МАР;
3) МВФ;
4) БАГІ.
Міжнародний банк реконструкції та розвитку було створено за рішенням:

1) Паризької конференції;
2) Бреттон—Вудської конференції;
3) Кінгстоунської конференції;
4) Ямайської конференції.
Міжнародний банк реконструкції та розвитку входить до складу:

1) Організації Об’єднаних Націй;
2) Міжнародного валютного фонду;
3) Світового банку;
Право брати участь у діяльності Міжнародного банку реконструкції та розвитку мають:

1) тільки члени СОТ;
2) тільки члени НАТО;
3) тільки члени МВФ;
4) члени СОТ, НАТО та МВФ.
Банком центральних банків у світовому масштабі виступає:

1) Міжнародний банк реконструкції та розвитку;
2) Світовий банк;
4) Європейський центральний банк.
Європейський банк реконструкції та розвитку:

1) надає кредити на соціальні програми;
2) кредитує проекти у сфері приватного підприємництва;
3) фінансує дефіцит платіжного балансу;
ТИПОВІ ЗАДАЧІ
Задача 1
Швидкість обігу грошей на початку року становила 9 оборотів, а на кінець зросла на один
оборот. Визначити, на скільки днів зміниться тривалість обороту грошей в кінці року порівняно з його
початком.
Задача 2
Економікою умовної країни за рік вироблено 2300 тис. одиниць продукції, середня ціна одиниці
виробленої продукції становить 70 грош. од., тривалість обороту грошової одиниці – 40 днів. У кредит
продано 500 тис. одиниць вироблених товарів; настав строк оплати товарів, проданих у кредит в
попередні періоди, на суму 6500 тис. грош. од.; шляхом взаємного зарахування погашається боргів на
суму 1500 тис. грош. од. Визначити необхідну для обігу масу грошей.
Задача 3
Готівка поза банками – 9,6 млрд. грн.; кошти до запитання на поточних рахунках та в
розрахунках у національній валюті – 4,5 млрд. грн.; строкові кошти в національній валюті та валютні
кошти – 7,6 млрд. грн.; цінні папери власного боргу, емітовані банками, та поточні рахунки
управителя з довірчого управління – 0,4 млрд. грн. Номінальний ВВП за рік – 127126,0 млн. грн.
Визначити грошові агрегати М0, М1, М2, М3; швидкість обігу гривні та тривалість її обороту за
ними; коефіцієнт монетизації ВВП.
Задача 4
Кошти комерційного банку на його кореспондентському рахунку в центральному банку
становлять 25 млн. грн.; готівка у касах банку – 2 млн. грн.; обсяг вільних резервів банку – 19 млн.
грн.; пасиви банку, щодо яких встановлюється норма обов’язкового резервування – 100 млн. грн.
Визначити встановлену центральним банком норму обов’язкового резервування.
Задача 5
Центральний банк прокредитував у поточному місяці на суму 3 млн. грн. комерційний банк А,
який використав отримані кошти для надання позички банку Б. Банк Б прокредитував банк В і т. д.
Комерційні банки на початок місяця не мали вільних резервів і використовували новостворені вільні
резерви тільки для кредитування своїх клієнтів у безготівковій формі. Норма обов’язкового
резервування становила 4%. Визначити коефіцієнт грошово-кредитної мультиплікації, суму створених
за поточний місяць грошей банками А, Б, В, Г та всією банківською системою.
Задача 6
Грошовий агрегат М3 – 22,1 млрд. грн., питома вага готівки в агрегаті М3 – 43,4%, депозитні
вкладення в комерційних банках – 1,8 млрд. грн., сума коштів комерційних банків на коррахунках у
центральному банку – 2,3 млрд. грн., готівка в їхніх касах – 0,1 млрд. грн. Визначити фактичне
значення коефіцієнта грошово-кредитної мультиплікації.
Задача 7
Підприємець бере кредит у банку на суму 50 тис. грн. на 1 місяць 15 днів. Відповідно до умов
кредитної угоди він повинен сплатити прості проценти за користування кредитом за ставкою 20%
річних за один місяць, а за наступні 15 днів – за ставкою 18% річних. Визначити загальну суму, яку
повинен повернути позичальник.
Задача 8
Через 3 роки загальна сума отриманих вкладником коштів буде становити 6950 грн. на умовах
виплати 13% річних. Умовами депозитної угоди передбачено нарахування простих процентів.
Визначити початкову величину строкового депозитного вкладу.
Задача 9
Підприємець взяв кредит у банку розміром 20 тис. грн. Умовами кредитної угоди передбачена
місячна ставка у розмірі 2% та нарахування простих процентів. Повернута позичальником сума
(кредит з процентами) – 44 тис. грн. Визначити термін кредитування у роках.
Задача 10
Кредитною угодою встановлено термін кредитування – 9 місяців та передбачено сплату
простих процентів за кредит у розмірі 540 грн. Загальний розмір суми для повернення позичальником
– 4140 грн. Визначити річну ставка процента.
Задача 11
Визначити, за якою депозитною програмою вкладнику вигідніше розмістити 20 тис. грн. на 6
місяців:
а) з одноразовим нарахуванням простих процентів за ставкою 18% річних по закінченні терміну угоди;
б) з щомісячним нарахуванням складних процентів за ставкою 12% річних;
в) з щоквартальним нарахуванням складних процентів за ставкою 16% річних;
г) з нарахуванням складних процентів кожні два місяці за ставкою 12% річних.
Задача 12
Сума кредиту – 4 млн. грн. Термін кредитування – 1 рік. Прості проценти за кредит
нараховуються за ставкою 24% річних. Позичальник погашає 1 млн. грн. кредиту та відповідні
проценти через 3 місяці після його отримання. Решту суми та належні проценти позичальник повертає
по закінченні кредитної угоди. Відповідно до наведених даних визначити загальний розмір суми, яку
повинен повернути позичальник у разі поетапного погашення кредиту.

ТЕСТИ ГРОШІ І КРЕДИТ

Uploaded by

Document Information

Original Title

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

ТЕСТИ ГРОШІ І КРЕДИТ

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА „ГРОШІ І КРЕДИТ”

Знайдіть правильну відповідь на питання: чому виникли гроші?

Відповідно до еволюційної концепції…

У межах всієї економіки наявна маса грошей…

Яке з наведених визначень найбільш повно і точно виражає сутність грошей&

Паперові гроші – це:

Які дві функції грошей історично сформувалися першими?

Укажіть, який з наведених нижче фінансових інструментів є законним засобом платежу в

Які з наведених чинників відіграли вирішальну роль у демонетизації золота?

Які вимоги до грошового товару в епоху золотого монометалізму спричинили демонетизацію

В яких двох функціях гроші найбільш потерпають від інфляції?

Що є спільного між депозитними і електронними грішми?

Вкажіть, яку функцію виконують гроші при визначенні тарифів на електроенергію:

Коли гроші одночасно є власне грошима і капіталом?

У сукупному грошовому обороті гроші:

Які гроші перебувають в обороті в Україні у сучасних умовах:

З яких секторів складається грошовий оборот:

В якому секторі грошового обороту рух вартості здійснюється нееквівалентно і безповоротно:

В якому секторі грошового обороту рух вартості здійснюється нееквівалентно і поворотно:

У моделі сукупного грошового обороту потік реалізації національного продукту пов’язує:

У моделі сукупного грошового обороту потік трансфертних платежів пов’язує:

Виберіть правильну комбінацію потоків відпливу у моделі сукупного грошового обороту:

Виберіть правильну комбінацію потоків припливу у моделі сукупного грошового обороту:

Суб’єктами грошового обороту є:

Грошова маса являє собою:

Зі збільшенням норми обов’язкового резервування грошова база:

Грошова база включає:

До складових грошової бази входять:

Показником, який характеризує грошову масу з боку її прояву на балансі НБУ, є:

Які з наведених процесів пов’язані причинно—наслідковими зв’язками?

При наданні позичок комерційним банкам шляхом їх рефінансування коефіцієнт грошово—

За умови перевищення обсягу експорту над імпортом платоспроможний попит на ринку

Грошовий обіг — це рух грошей:

Грошовий оборот — це рух грошей:

Прискорення швидкості обігу грошей:

Швидкість обігу грошей:

Випередження платоспроможним попитом товарної пропозиції в умовах розбалансованості

Фактичне значення коефіцієнта грошово—кредитної мультиплікації:

Збільшення попиту на гроші:

Зростання ефективності суспільного виробництва:

Грошові агрегати характеризують елементи грошової маси з точки зору:

Загальний обсяг грошового агрегату М1:

Який з грошових агрегатів включає валютні кошти:

Який з грошових агрегатів включає строкові кошти:

Строкові вклади і депозити входять до складу таких грошових агрегатів:

Який з грошових агрегатів включає кошти на поточних рахунках управителя з довірчого

Найбільш ліквідним грошовим агрегатом є:

Найменш ліквідним грошовим агрегатом із вказаних показників є:

Серед показників, які характеризують стан грошової маси, найширшим є:

Безготівкові елементи грошових агрегатів являють собою:

Безготівковий елемент грошової бази являє собою:

Рівень грошово—кредитної мультиплікації:

Розмір вільних банківських резервів:

Як визначається рівень монетизації економіки:

Як визначається коефіцієнт Маршала:

Що є об’єктом купівлі—продажу на грошовому ринку:

Як співвідносяться між собою ринок грошей і грошовий ринок:

Який з вказаних нижче ринків відноситься до ринку грошей?

Грошовий ринок — це:

Ціна грошей на грошовому ринку — це:

Умовність операції купівлі—продажу на грошовому ринку обумовлюється 10ря, що:

На грошовому ринку продаж грошей:

Боргові зобов’язання як інструменти грошового ринку поділяються на: