Лекція № 11. Тема: валютний ринок і валютні системи.

1. Поняття валюти. Валютний ринок.

2. Ознаки конвертованості валюти.
3. Національна, Світова та регіональна валютна система.

1. Поняття валюти. Валютний ринок

Валюта - це вартість, грошова одиниця, яка використовується у функціях світових грошей для виміру
величини вартості товару у процесі здійснення міжнародних розрахунків.

Види валют : залежно від

1. емітента валютних коштів ( національна, іноземна, колективна );

1. режиму використання (конвертована повно, конвертовано частково, неконвертована);

2. форми і методів використання ( валюта оплати, валюта кредиту, валютні угоди (ціни) ).

Розрізняють такі категорії валют:

 міжнародна торгова валюта, тобто валюта, яка використовується для оцінки міжнародних
торгівельних операцій,
 міжнародна резервна валюта - це валюта, що використовується для покриття дефіциту
платіжного балансу, надання позик, кредиту, фінансової допомоги тощо.

Наприклад: американський долар є типовою резервною валютою. Нещодавно він обслуговував понад
75% операцій міжнародної торгівлі. До запровадження євро половину обсягів світової торгівлі
обслуговували американські долари, 30% - всі валюти євро зони, 5% - японська єна, а рішу 15%
міжнародної торгівлі обслуговували інші вільно конвертовані валюти.

У міжнародних валютних резервних ресурсах питома вага долара сягала 71% Після впровадження євро як
резервної валюти долар і євро охоплюють близько 38 - 40% міжнародних резервів кожна. При цьому
серйозну конкуренцію долару, євро становить завдяки таким перевагам:

1. здатності понизити індекс інфляції,

2. зниженню процентних ставок,
3. полегшенню податкового тиску,
4. стимулюванню економічного зростання і зайнятості,

5. зростанню прозорості фінансового ринку і формуванню єдиного ринку та загальної конкуренції і

координації макроекономічної політики.

Валютний ринок — це сукупність обмінних та депозитних операцій в іноземнго валютах, які здійснюються
між юридичними та фізичними особами за ринковш курсом або процентною ставкою. Рівень розвитку
валютного ринку залежить ві; розвитку продуктивних сил в країні, стану економіки , ступеня конвертованост
валюти та державних валютних обмежень.

Функції валютного ринку:

1. забезпечення умов і механізмів реалізації валютної політики держави,

2. сприяння реалізації міжнародних платежів і зовнішній торгівлі,
3. забезпечення прибутку учасникам валютних відносин,
4. формування й урівноваження попиту та пропозиції, регулювання валютного курсу,
5. страхування валютних ризиків
6. диверсифікація валютних резервів.

Класифікація валютних ринків

За сферою поширення Відносно валютних За видами валютних За рівнем

обмежень курсів організованості
Міжнародний ринок Вільний 3 одним режимом Біржовий
Внутрішній ринок Регульований 3 подвійним Позабіржовий
режимом
Світові регіональні ринки Внутрішні
регіональні ринки

Біржовому ринку властива організована торгівля валютою на біржі, яка діє як майданчик зосередження
пропозиції і попиту на валюту в один і той же час. В Україні з початку 2000 р. Українська міжбанківська
валютна біржа перестала здійснювати операції з валютою. Вся торгівля зосередилася у міжбанківському
валютному ринку, на якому комерційні банки безпосередньо купують і продають валюту за свій рахунок чи
за дорученням клієнтів, які є кінцевими покупцями та продавцями.

Класична валютна біржа — це офіційно оформлений ринок, на якому відбувається торгівля валютами на
основі попиту і пропозиції. Операції валютної біржі:

1. укладання двосторонніх угод між членами біржі на купівлю-продаж іноземної валюти,

2. організація розрахунків у іноземній та національній валютах за біржовими угодами,
3. реалізація операцій ЦБ щодо підтримки курсу національної валюти,
4. вираження ринкового курсу іноземної валюти відносно до національної.

Валютне регулювання - це сукупність заходів, що реалізуються міжнародними організаціями, державою у

сфері валютних відносин.

2. Ознаки конвертованості валюти.

Конвертованість валюти - це здатність національної валюти вільно обмінюватися на валюти інших країн
та міжнародні платіжні засоби за поточним курсом

Умови конвертованості валюти:

-. високорозвинена грошова і банківська система,

 чітко налагоджений механізм,

 нагромадження певних золотовалютних резервів,
 свобода експортно-імпортних відносин.

Основними критеріями конвертованості національної валюти є:

1. наявність високорозвиненого і динамічно зростаючого ринку на основі конкурентних цін,

2. достатньо розвинений і диверсифікований рівень національного господарства у поєднанні з
регулярними імпортними закупівлями,
3. розширення виробничого потенціалу має не лише пов'язуватися з потребами власного ринку, а й
узгоджуватися з можливостями зовнішнього ринку,
4. наявність валютних резервів. Які потрібні для підтримання стабільності міжнародних розрахунків на
час можливих відхилень рівноваги платіжного балансу. Покриваючи розриви у платежах, країна
створює необхідні умови для покращення ситуації без девальвації.

Залежно від відсутності чи наявності валютних обмежень, а також від кола осіб і організацій, що допущенні
до вільного використання валюти, розрізняють повну конвертованість, часткову і повну не
конвертованість валют.

Повна конвертованість означає:

 відсутність будь-яких валютних обмежень у всіх поточних і фінансових операціях як для резидентів,
так і нерезидентів (іноземних фізичних і юридичних осіб ),
 необмежене право для вітчизняних та іноземних юридичних і фізичних осіб обмінювати будь-яку
кількість національної валюти на одну з міжнародних резервних валют та мати валютні кошти на
депозитних рахунках у банках,

 наявність розвиненого міжбанківського ринку та невисокі темпи інфляції,

 відкритість економіки. Вільне пересування товарів, капіталів і праці.
Часткова конвертованість валюти передбачає збереження тих або інших обмежень у певних сферах
зовнішньоекономічної діяльності. Обмеження можуть поширюватися також на певні категорії власників.

Часткова конвертованість виникає за потреб запровадження конвертованості національної валюти у

поточних операціях і недоцільності ( до досягнення певних економічних зрушень в середині країни ) повної
конвертованості.

Валютна конвертованість не суперечить збереженню певних обмежень у зовнішньоекономічній діяльності,

але вона повязана з елементам монополії зовнішньої торгівлі, забороні валютних операцій, одержавленню
всіх сфер господарського життя, що властиві адміністративно-командній системі і характеризують режим
повної не конвертованості валюти. Найбільш неконвертованою була валюта СРСР.

Режимові не конвертованості радянського рубля властиві були такі негативні риси:

1. валютна монополія,
2. повна ізоляція сфери зовнішніх розрахунків від внутрішнього платіжного обороту,
3. розподіл централізованих валютних ресурсів за цільовим призначенням згідно з детальними
планами імпорту і зведеним валютним планом,
4. надуманість і необґрунтованість офіційного курсу рубля стосовно іншим валютам, що позбавляло
офіційно встановлений курс будь-якого економічного сенсу.

3. Національна, Світова та регіональна валютна система

Валютна система - це договірно - правова форма організації валютних відносин між усіма країнами світу.
Розрізняють три форми валютних систем:

1. національна,
2. світова,
3. регіональна ( міжнаціональна ).

Національна валютна система — це державно-правова форма організації валютних відносин країни, яка
регламентована національним законодавством і становить частину грошово-кредитної системи держави,
що обслуговує переважно зовнішньо - економічний оборот товарів, послуг і капіталів.

Основними системоутворюючими елементами національної валютної системи є:

1. Національна валюта — це грошова одиниця країни, склад її купюр та характер емісії. В Україні
національною валютою з 1996 р. стала гривня.
2. Ступінь конвертованості національної валюти. Розрізняють вільно конвертовані і
неконвертовані валюти. Українська гривня належить до числа частково конвертованих валют.
3. Режим курсу національної валюти. Законодавче право визначати режим валютного курсу гривні
покладено на НБУ та Кабінет Міністрів України.
4. Режим використання іноземної валюти на національній території в загальноекономічному
обороті. Цей режим стосується запровадження певних обмежень і заборони окремих видів
платежів. Заборона на використання чужеземної валюти у внутрішніх платежах в Україні введена
лише у 1995 р.
5. Режим формування та використання державних золотовалютних резервів. Він
встановлюється для забезпечення стабільності національних грошей і може проявлятися у двох
аспектах:

 як форма жорсткої прив'язки вартості національної валюти до певної іноземної валюти чи кошика
валют.
 форма використання валютних запасів для підтримки рівноваги на національному валютному ринку
і стабільності зовнішньої і внутрішньої вартості грошей.

Світова валютна система - це спільно розроблена державами світу й закріплена міжнародними угодами
форма реалізації валютних відносин, що включає в себе сукупність способів, інструментів і міждержавних
органів, за допомогою яких здійснюється взаємний платіжно-розрахунковий обіг у межах світового
господарства.

Складовими елементами світової валютної системи є:

1. Форми міжнародних засобів платежу. Першими із них було золото, з часом у міжнародних
розрахунках задіяні були векселі, банкноти, чеки, депозити.
 2. Уніфікований режим валютних курсів.
3. Режим валютних ринків. Започаткував його ринок золота. Золото вільно продавалося і
вивозилося з країн на основі міжнародно закріпленої офіційної ціни.

4. Міжнародні валютно-фінансові організації. Найважливішими з них є Міжнародний валютний фонд (

МВФ ) і Міжнародний банк реконструкції та розвитку ( МБРР ).Членом МВФ Україна стала у 1992 р.

Регіональна валютна система - це договірно-правова форма організації валютних відносин між певною
групою країн. ЇЇ структурними елементами стають: формування регіональної міжнародної розрахункової
одиниці, визначення спеціального режиму регулювання валютних курсів, утворення спільних валютних
фондів, розвиток регіональних валютно-розрахункових установ.