2.ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ.

ВАЛЮТНЕ РЕГУЛЮВАННЯ:
ЗМІСТ І ВИДИ.

Валютні операції передбачають деталізацію режиму переміщення,

обігу валютних цінностей. Цілісна конструкція валютних операцій
передбачає поєднання:
а) операцій, що пов’язані з переходом права власності на валютні
цінності;
б) операцій, що пов’язані з торгівлею валютними цінностями;
в) операцій, що пов’язані з транскордонним переказом валютних
цінностей та транскордонним переміщенням валютних цінностей. Відповідно
до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про валюту і валютні операції» небанківські
фінансові установи здійснюють такі валютні операції:
1. торгівля валютними цінностями в готівковій формі;
2. переказ коштів;
3. здійснення розрахунків у іноземній валюті на території України за
договорами страхування життя;
4. факторинг (у частині здійснення розрахунків на території України в
іноземній валюті між факторами та клієнтами за операціями з
міжнародного факторингу щодо відступлення права грошової вимоги
до боржника-нерезидента);
5. інші валютні операції, визначені Національним банком України.
Підставою здійснення валютних операцій є ліцензії, які видаються
Національним банком України. Банки надають банківські та інші фінан-
сові послуги (якщо вони є валютними операціями) винятково на підставі
банківської ліцензії. Оператори поштового зв’язку надають фінансові
послуги з переказу коштів (якщо вони є валютними операціями) та (або)
фінансові послуги з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі на
підставі ліцензії Національного банку України на здійснення валютних
операцій. У ліцензії Національного банку України на здійснення валютних
операцій зазначаються валютні операції, які дозволяється здійснювати
 небанківській фінансовій установі на підставі цієї ліцензії. Ліцензії
Національного банку України на здійснення валютних операцій діють
безстроково. Національний банк України у визначеному ним порядку веде
реєстр осіб, яким видано ліцензії на здійснення валютних операцій, та
розміщує інформацію про видані ліцензії на сторінках офіційного інтернет-
представництва Національного банку України.
Формою реалізації валютної політики держави є валютне регулю-
вання. Під валютним регулюванням слід розуміти спеціальний правовий
режим реалізації валютних відносин, який передбачає комплекс заходів,
що здійснюють уповноважені державні органи, спрямованих на
організацію функціонування внутрішнього валютного ринку в державі та
визначення порядку проведення валютних операцій.
Валютне регулювання передбачає реалізацію таких принципів:
- єдність і цілісність системи валютного регулювання, що забез-
печується формуванням єдиної нормативно-правової бази, поширенням дії
валютних обмежень на всій території держави, єдиним порядком проведення
валютних операцій;
- захист національної валюти та забезпечення стабільності на
внутрішньому валютному ринку;
- стабільність, що передбачає незмінність окремих елементів
системи валютного регулювання, зокрема валютних обмежень та порядку
проведення валютних операцій;
- гнучкість що передбачає коригування залежно від стану внут-
рішнього валютного ринку, загального макроекономічного стану в країні та
тенденцій розвитку світового валютного ринку;
- стимулювання розвитку міжнародного економічного співробітництва з
метою поліпшення інвестиційного клімату в країні та вирівнювання платіжного
балансу.
Валютне регулювання здійснюється через встановлення особливих
режимів обігу валютних цінностей, обмеження в правах та покладення
обов’язків на суб’єктів валютних відносин. Обмеження у сфері валютного
регулювання передбачає ряд цілей:
 встановлення та реалізація певного порядку проведення операцій із
валютними цінностями на внутрішньому валютному ринку, порядку
переміщення валютних цінностей за кордон або на його територію з-за
кордону та режиму здійснення іноземних інвестицій;
 забезпечення і захист права власності на валютні цінності; регламентація
міжнародних розрахунків;
 підтримання стабільного курсу національної валюти та національного
платіжного балансу;
 забезпечення необхідного (інтеграційного або ізоляційного) режиму
взаємодії країни зі світовим валютним ринком.
Залежно від сфери здійснення рівнів валютного регулювання
розмежовуються:
1. Зовнішнє (міжнародне) валютне регулювання - здійснюється
міжнародними фінансово-кредитними організаціями (переважно Міжнародним
валютним фондом) із метою створення єдиного валютного простору, що
забезпечує вільний обмін товарами та послугами у світовому економічному
просторі. Цілями міжнародного валютного регулювання є стимулювання
валютної стабільності, забезпечення механізму валютного регулювання у
відносинах між державами та запобігання конкуруючому знеціненню валют, а
також встановлення системи багатосторонніх платежів за поточними угодами
між державами та скасування валютних обмежень, що перешкоджають зростан-
ню світової торгівлі (ст. 1 Договору про Міжнародний валютний фонд).
2. Внутрішнє (національне) валютне регулювання. Основним еле-
ментом національної системи валютного регулювання є валютні обмеження.
Валютні обмеження слід розглядати як систему державних заходів,
спрямованих на встановлення порядку проведення валютних операцій.
Система внутрішніх валютних обмежень включає такі складові.
Об’єктні обмеження. Вони реалізуються через встановлення вичерпного
переліку складових валютних цінностей. При цьому законодавець не лише
визначає різновиди об’єктів, обіг яких передбачає необхідність правового
регулювання в цій царині, а й деталізує кожну з цих складових.
Суб’єктні обмеження. Цей різновид передбачає поєднання відповідної
подвійної сукупності:
1) обмеження щодо владних осіб, які наділені повноваженнями щодо
організації та нагляду у сфері валютних відносин:
а) Кабінет Міністрів України - відповідно до ст. 116 Конституції
України Кабінет Міністрів у сенсі валютного регулювання реалізує
повноваження щодо:
- забезпечення державного суверенітету й економічної самостійності
України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання
Конституції і законів України, актів Президента України;
- забезпечення проведення фінансової, цінової, інвестиційної та
податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення,
соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної
безпеки і природокористування;
- розроблення і здійснення загальнодержавних програм економіч-
ного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України;
б) Національний банк України - відповідно до ст. 44 Закону Укра-
їни «Про Національний банк України» Національний банк діє як упов-
новажена державна установа при застосуванні валютного законодавства.
До компетенції Національного банку у сфері валютного регулювання та
нагляду належать:
- видання нормативно-правових актів щодо ведення валютних
операцій;
- видача, переоформлення, зупинення, поновлення, відкликання
(анулювання) ліцензій на здійснення валютних операцій, здійснення валютного
нагляду;
- встановлення лімітів відкритої валютної позиції для банків та інших
установ, що купують та продають іноземну валюту;
- запровадження заходів захисту;
- застосовування за порушення вимог валютного законодавства
заходів впливу до банків, небанківських фінансових установ та операторів
поштового зв’язку, які отримали ліцензію;
2) обмеження щодо зобов’язаних осіб, права та обов’язки яких
деталізуються відповідно до певного виду валютних операцій та різновиду
валютних цінностей:
а) Резиденти:
- фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без
громадянства), які мають постійне місце проживання на території України;
- фізичні особи - підприємці;
- юридичні особи та інші суб’єкти господарювання з місцезнахо-
дженням на території України;
- дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні пред-
ставництва України за кордоном;
- філії та представництва підприємств і організацій України за
кордоном, що не здійснюють підприємницької діяльності; відокремлені
підрозділи юридичних осіб (філії, представництва, відділення або інші
відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи та здійснюють
підприємницьку діяльність від імені юридичної особи на території України).
б) Нерезиденти:
- фізичні особи (іноземні громадяни, громадяни України, особи без
громадянства), які мають постійне місце проживання за межами України;
- юридичні особи та інші суб’єкти господарювання з місцезнахо-
дженням за межами України, які створені та діють відповідно до законодавства
іноземної держави;
- розташовані на території України іноземні дипломатичні, кон-
сульські, торговельні та інші офіційні представництва, міжнародні організації
та їх філії, що мають імунітет і дипломатичні привілеї;
- відокремлені підрозділи юридичних осіб, що розташовані за
межами України та здійснюють підприємницьку діяльність;
- інші особи, які не є резидентами;
Резиденти і нерезиденти мають право бути власниками валютних
цінностей, що знаходяться на території України. Резиденти мають право бути
власниками також валютних цінностей, що знаходяться за межами України,
крім випадків, передбачених законодавчими актами України.
Обмеження щодо складу валютних операцій. Перелік валютних
операцій визначений ст. 9 Закону України «Про валюту і валютні операції».
Із метою забезпечення дотримання суб’єктами валютних операцій і
уповноваженими установами валютного законодавства здійснюється валютний
нагляд (ст. II). Валютний нагляд здійснюється органами валютного нагляду та
агентами валютного нагляду з метою встановлення відповідності здійснюваних
валютних операцій валютному законодавству з урахуванням ризик-
орієнтованого підходу. Він здійснюється органами валютного нагляду та
агентами валютного нагляду без втручання у відповідні валютні операції та
діяльність суб’єктів таких операцій, крім випадків запобігання агентами
валютного нагляду проведенню валютних операцій, що не відповідають
вимогам валютного законодавства. Національний банк України та центральний
орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, як
органи валютного нагляду в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за
дотриманням резидентами та нерезидентами валютного законодавства.
Безпосередньо заходи, що пов’язані з реалізацією валютного нагляду,
здійснюють агенти валютного нагляду, в якості яких виступають уповноважені
установи, що є підзвітними Національному банку України. Уповноважені
установи під час проведення ними валютних операцій здійснюють
безпосередній нагляд за виконанням вимог валютного законодавства
резидентами (крім інших уповноважених установ) та нерезидентами, що
здійснюють валютні операції через ці уповноважені установи. Агенти
валютного нагляду мають право вимагати в суб’єктів валютних операцій
документи, пов’язані із здійсненням валютних операцій, а суб’єкти валютних
операцій зобов’язані надавати такі документи на вимогу агентів валютного
нагляду у визначений ними строк.
Органи валютного нагляду мають право: проводити перевірки з питань
дотримання вимог валютного законодавства; вимагати від агентів валютного
нагляду та інших осіб, які є об’єктом таких перевірок, надання доступу до
систем автоматизації валютних операцій, документів та іншої інформації про
валютні операції; отримувати пояснення щодо проведених валютних операцій.
Особи, які є об’єктом таких перевірок, зобов’язані безоплатно надавати
відповідний доступ, пояснення, документи та іншу інформацію щодо тих
питань, які є предметом перевірки.
У разі виявлення агентом валютного нагляду порушення суб’єктом
валютної операції валютного законодавства агент валютного нагляду запобігає
проведенню такої валютної операції та інформує про таку валютну операцію
орган валютного нагляду в порядку, встановленому Національним банком
України. При цьому органи валютного нагляду обмінюються інформацією
щодо виявлених порушень валютного законодавства, отриманою ними під час
здійснення валютного нагляду, з метою реалізації повноважень у сфері валют-
ного регулювання та нагляду.