Самостійні питання

1. Під предметом банківського права слід розуміти самостійну групу суспільних відносин, які
виникають у процесі організації, функціонування і розвитку банківської системи України,
охоплюють банківську діяльність і банківську справу, якою безпосередньо займається
Національний банк України, комерційні банки та фінансово-кредитні установи, а також
відносини, що регулюються нормами права в інтересах громадянина, банків та держави.
Предметом банківського права є суспільні відносини, що виникають у процесі банківської
діяльності. Ці відносини регулюють принципи організації та діяльності банків, а також порядок
надання банківських послуг.
2. Метод правового регулювання банківської діяльності має досить складну природу: з одного
боку, використовується метод владних приписів, що властивий адміністративному праву -
інтереси держави представляють органи, наділені нею владними повноваженнями (Кабінет
Міністрів України, Національний банк України (НБУ)). Існують також владні відносини між НБУ
і комерційними банками. З іншого боку - відносини з клієнтурою, що базуються на методі
автономії, тобто юридичній рівності сторін - тут застосовується цивільно-правовий метод
регулювання суспільних відносин, для якого характерні оперативна самостійність та
рівноправність. Банківському праву властиві обидва зазначені методи, оскільки завдяки
першому держава прямо й безпосередньо регулює поведінку суб’єктів цих відносин, а
завдяки другому - лише встановлює межі саморегулювання взаємовідносин суб’єктів.
3. Банківське право — це сукупність правових норм, що регулюють організацію і діяльність
банків та інших фінансово-кредитних установ, їх взаємовідносини з клієнтурою та між собою,
порядок здійснення банківських операцій, надання послуг згідно з чинним законодавством
України, забезпечення функціонування і розвитку банківської системи.
4. Норми банківського права:
закріплюють правові основи банківського кредитування; визначають правове положення
кредитних установ; принципи відносин кредитних установ з одержувачами кредитів за умов
повернення з дотриманням строків; регулюють валютні відносини України з іноземними
державами; визначають правила валютних операцій на території України.
Отже, всі правові норми, що регулюють організацію банківської системи і проведення
банківських операцій, у своїй сукупності формують визначений комплекс норм і мають
предметну єдність.
Крім того, норми банківського права включають норми інших галузей національного права.
5. Банківські правовідносини являють собою різновид правових, — це такі суспільні відносини,
що встановлюють між учасниками юридичний зв’язок організаційного і майнового характеру,
врегульовані нормами банківського права.
6. Банківські правовідносини за змістом регулювання можна класифікувати на правовідносини,
що регулюють організацію банківської системи;що виникають у сфері банківських операцій;

7. жерелами банківського права виступають законодавчі та нормативно-правові акти, що

містять в собі правові норми, які регулюють відносини, що виникають в процесі утворення,
функціонування та розвитку банківської системи України.

Основним джерелом банківського права є Конституція України. Багато з її норм мають пряму
банківсько-правову спрямованість, зокрема ст. 99 , визначає, що грошовою одиницею України
є гривня. Забезпечення стабільності грошової одиниці є основною функцією центрального
банку держави - Національного банку України. Або ж, за ст. 100, Рада Національного банку
України розробляє основні засади грошово-кредитної політики та здійснює контроль за її
проведенням. Правовий статус Ради Національного банку України визначається законом.

Важливе значення у врегулюванні банківських правовідносин відіграють норми, що складають

зміст законів, що мають загальне значення, беручи до уваги, що банківська діяльність є
різновидом підприємницької діяльності, а відтак врегульовується нормами цивільного,
господарського, адміністративного, податкового та іншого законодавства. До загальних
законів належать Цивільний, Господарський, Кримінальний кодекси України, кодекс України
про адміністративні правопорушення, закони “Про власність, “Про цінні папери та фондову
біржу”. Норми вказаних законів закріплюють основні вимоги до організаційно-правових форм,
у яких можуть утворюватися фінансово-кредитні установи; правові засади використання
фінансових інструментів, що виступають об’єктами банківських відносин; загальні правила
укладання цивільно-правових договорів та угод та ін.