Правові засади державного

фінансового контролю у сфері

ринків фінансових послуг,
платіжних систем та обігу
коштів
 1. Правові основи фінансового контролю у сфері ринків
фінансових послуг, платіжних систем та обігу коштів
Фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються
в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у
випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від
інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або
збереження реальної вартості фінансових активів.
Платіжна система - платіжна організація, учасники платіжної системи
та сукупність відносин, що виникають між ними при проведенні
переказу коштів. Проведення переказу коштів є обов'язковою
функцією, що має виконувати платіжна система.
Cтаття 92 Конституції України встановлює засади створення
і функціонування грошового ринку, статус національної
валюти, а також іноземних валют на території України, який
встановлюються виключно законами України. Засади
грошово-кредитної політики та здійснення контролю за її
проведенням, згідно з статтею 100 Конституції України,
покладено на Раду Національного банку.
Основними нормативно-правовими актами, що регулюють державний
фінансовий контроль у сфері ринків фінансових послуг, платіжних
систем та обігу коштів є:
Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання
ринків фінансових послуг»
Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»
Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок»
Закон України «Про валюту і валютні операції»
Закон України «Про Національний банк України»
 2. Правовий статус та повноваження Національної комісії, що
здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг
Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових
послуг (Нацкомфінпослуг), є державним колегіальним органом, підпорядкованим
Президенту України та підзвітним Верховній Раді України.
Нацкомфінпослуг є уповноваженим органом у сфері регулювання ринків фінансових
послуг у межах, визначених законодавством. Нацкомфінпослуг утворений Указом
Президента України від 23 листопада 2011 року, на виконання Закону України «Про
фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» і не є
правонаступником Держфінпослуг.
Місія Нацкомфінпослуг – створення умов для ефективного функціонування ринків
небанківських фінансових послуг, зміцнення системної стабільності та посилення
фінансової інклюзії на цих ринках, забезпечення захисту прав споживачів небанківських
фінансових послуг, а також інтеграція у світовий фінансовий простір без загроз
національним інтересам та економічній безпеці України.
Нацкомфінпослуг наділена повноваженнями з регулювання і нагляду за діяльністю
учасників небанківського фінансового сектора, зокрема:
- недержавних пенсійних фондів та їхніх адміністраторів;
- страхових компаній та осіб, що здійснюють посередницьку діяльність у страхуванні;
- кредитних спілок;
- ломбардів;
- довірчих товариств;
- лізингових і факторингових компаній;
- юридичних осіб, що не мають статусу фінансової установи, але надають фінансові
послуги згідно із законодавством;
- інших учасників ринку фінансових послуг (крім банків, професійних учасників
фондового ринку, інститутів спільного інвестування, фінансових установ, що мають
статус міжурядових міжнародних організацій, Державного казначейства України і
державних цільових фондів).
Основними завданнями Нацкомфінпослуг є:
1) формування та забезпечення реалізації політики державного регулювання у сфері
ринків фінансових послуг (крім ринку банківських послуг і ринків цінних паперів та
похідних цінних паперів);
2) розроблення і реалізація стратегії розвитку ринків фінансових послуг та вирішення
системних питань їх функціонування;
3) забезпечення розроблення та координації єдиної державної політики щодо
функціонування накопичувальної системи пенсійного страхування;
4) здійснення в межах своїх повноважень державного регулювання та нагляду за
наданням фінансових послуг і дотриманням законодавства у відповідній сфері;
5) захист прав споживачів фінансових послуг шляхом застосування у межах своїх
повноважень заходів впливу з метою запобігання і припинення порушень
законодавства на ринку фінансових послуг;
6) узагальнення практики застосування законодавства України з питань фінансових
послуг і ринків та розроблення пропозицій щодо їх вдосконалення.
Нацкомфінпослуг відповідно до покладених на неї завдань:
- аналізує стан і тенденції розвитку ринку фінансових послуг, розробляє пропозиції щодо формування державної політики
у сфері фінансових послуг;
- узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до її компетенції, розробляє пропозиції щодо
вдосконалення законодавчих актів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України та в установленому порядку
вносить їх на розгляд Президентові України та Кабінету Міністрів;
- здійснює моніторинг руху капіталу в Україну та за її межі через ринки фінансових послуг;
- здійснює відповідно до законодавства державне регулювання та нагляд за діяльністю небанківських фінансових установ,
за діяльністю бюро кредитних історій;
- надає висновки про віднесення операцій до певного виду фінансових послуг, встановлює обмеження щодо суміщення їх
надання;
- визначає вимоги до документів, що подаються для реєстрації Нацкомфінпослуг фізичними та юридичними особами;
визначає можливість та порядок надання окремих фінансових послуг юридичними особами, які за своїм правовим
статусом не є фінансовими установами; встановлює додаткові вимоги до договорів про надання фінансових послуг
фізичним особам;
- здійснює реєстрацію фінансових установ та саморегулівних організацій учасників ринків фінансових послуг;
- встановлює порядок розкриття інформації та складання звітності учасниками ринків фінансових послуг і здійснює
контроль за достовірністю інформації, що надається учасниками;
- встановлює умови та порядок проведення внутрішнього аудиту (контролю) у фінансових установах.
Нацкомфінпослуг для забезпечення виконання покладених на неї завдань і функцій
має право.
1) звертатися до суду з позовами щодо порушення законодавства про фінансові
послуги, а також в інших передбачених законом випадках;
2) одержувати від фінансових установ звітність та іншу інформацію згідно із
законодавством, а від підприємств, установ (у тому числі банків), організацій та
громадян, державних органів — інформацію, необхідну для виконання покладених на
Нацкомфінпослуг завдань;
3) здійснювати інспектування фінансових установ, їх споріднених та афілійованих
осіб;
4) досліджувати дані про клієнта фінансової установи з метою виконання завдань з
нагляду;
5) вимагати звільнення з посад осіб, які не відповідають установленим вимогам до
зайняття відповідних посад у фінансових установах, тощо.
 3. Правовий статус та повноваження Національного банку
України у сфері здійснення банківського нагляду
Національний банк України (НБУ) - центральний банк України,
особливий центральний орган державного управління, юридичний
статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого
визначаються Конституцією України, Законом України «Про
Національний банк України» та іншими законами України. Він є
емісійним центром, проводить єдину державну політику в галузі
грошового обігу, кредиту, зміцнення грошової одиниці України -
гривні. Також регулює та наглядає за діяльністю комерційних банків в
Україні.
Банківський нагляд – система заходів щодо контролю та активних впорядкованих дій
національного банку україни, спрямованих на забезпечення дотримання банками та
іншими особами, стосовно яких національний банк україни здійснює наглядову
діяльність, законодавства україни і встановлених нормативів з метою забезпечення
стабільності банківської системи та захисту інтересів вкладників та кредиторів банку.
Національний банк України здійснює Б.н. на індивідуальній та консолідованій основі та
застосовує заходи впливу за порушення вимог законодавства щодо банківської діяльності.
Банківський нагляд на консолідованій основі – це нагляд, що здійснюється Національним
банком України за банківською групою з метою забезпечення стабільності банківської
системи та обмеження ризиків, на які наражається банк внаслідок участі в банківській
групі, шляхом регулювання, моніторингу та контролю ризиків банківської групи у
визначеному Національним банком порядку. Небанківські фінансові установи, які є
учасниками банківської групи, також підлягають нагляду з боку Національного банку в
межах нагляду на консолідованій основі.
Національний банк України здійснює банківський нагляд у формі інспекційних перевірок
та безвиїзного нагляду.
Національний банк здійснює постійний нагляд за дотриманням
банками, їх підрозділами, афілійованими та спорідненими особами
банків на території України та за кордоном, банківськими групами,
представництвами та філіями іноземних банків в Україні, а також
іншими юридичними та фізичними особами банківського
законодавства, нормативно-правових актів Національного банку і
економічних нормативів.
Національний банк здійснює державне регулювання діяльності банків у
формах, визначених Законом України "Про банки і банківську
діяльність", як безпосередньо, так і через створений ним орган
банківського нагляду.
4. Правові засади здійснення валютного контролю за
законодавством України
Валютні відносини - це різновид грошових відносин, які виникають у процесі
функціонування грошей у міжнародному обігу. Чинне законодавство України
розрізняє такі поняття валюти:
* "валюта України" - власне валюта України, платіжні документи та інші цінні папери,
виражені у валюті України;
* "іноземна валюта" - власне іноземна валюта, банківські метали, платіжні документи
та інші цінні папери, виражені в іноземній валюті або банківських металах.
Відповідно до статті 92 Конституції України виключно законами
України встановлюється статус національної валюти, а також статус
іноземних валют на території України. Згідно із статтею 10
Господарського кодексу України валютна політика є одним із основних
напрямків економічної політики України, що спрямована на
встановлення і підтримання паритетного курсу національної валюти
щодо іноземних валют, стимулювання зростання державних валютних
резервів та їх ефективне використання. Відповідно до статті 19 цього
кодексу однією із сфер, у яких здійснюється державний контроль та
нагляд, є сфера валютного регулювання; метою цього контролю є
забезпечення дотримання валютного законодавства.
Згідно зі статтею 11 Закону України «Про валюту і валютні операції»,
валютний нагляд в Україні здійснюється органами валютного нагляду та
агентами валютного нагляду.
Органами валютного нагляду відповідно до цього Закону є Національний банк
України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну
податкову і митну політику. Органи валютного нагляду в межах своєї
компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та
нерезидентами валютного законодавства. Національний банк України у
визначеному ним порядку здійснює валютний нагляд за уповноваженими
установами.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і
митну політику, здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами
(крім уповноважених установ) та нерезидентами вимог валютного
законодавства.
Повноваження Національного банку України у зазначеній сфері закріплені у статті 44
Закону України «Про Національний банк України». Згідно з цією статтею
Національний банк діє як уповноважена державна установа при застосуванні
законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль.
До компетенції Національного банку у сфері валютного регулювання та контролю
належать:
видання нормативно-правових актів щодо ведення валютних операцій;
видача та відкликання ліцензій, здійснення контролю, у тому числі шляхом
здійснення планових і позапланових перевірок, за діяльністю банків, юридичних та
фізичних осіб (резидентів та нерезидентів), які отримали ліцензію Національного
банку на здійснення валютних операцій, в частині дотримання ними валютного
законодавства;
встановлення лімітів відкритої валютної позиції для банків та інших установ, що
купують та продають іноземну валюту;
застосовування мір відповідальності до банків, юридичних і фізичних осіб
(резидентів та нерезидентів) за порушення правил валютного регулювання й
валютного контролю.
Дякую за увагу!