1.

Підприємство виробляє продукцію з подальшою її реалізацією за межами

території України. При виробництві такої продукції використовується
сировина, що імпортується з іншої країни.
У якій валюті буде здійснюватися оплата за придбану імпортну сировину
підприємством? Які органи здійснюють контроль за здійсненням розрахунків
в іноземній валюті? Які контрольні заходи можуть бути проведені для
забезпечення дотримання фінансової дисципліни на такому підприємстві?

ЗУ «Про зовнішньо-економічну діяльність»

Імпорт (імпорт товарів) - купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій
формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в
іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без
ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів,
призначених для власного споживання установами та організаціями України,
розташованими за її межами;

ЗУ «Про валюту і валютні операції»

Стаття 5. Розрахунки
1. Гривня є єдиним законним платіжним засобом в Україні з урахуванням
особливостей, встановлених частиною другою цієї статті, і приймається без
обмежень на всій території України для проведення розрахунків.
2. Усі розрахунки на території України проводяться виключно у гривні, крім
розрахунків за:
1) операціями зі здійснення іноземних інвестицій та повернення іноземному
інвестору прибутків, доходів (у тому числі дивідендів) та інших коштів,
одержаних на законних підставах у результаті здійснення іноземних
інвестицій;
2) операціями банків з надання банківських та інших фінансових послуг на
підставі банківської ліцензії;
3) операціями з надання фінансових послуг, визначених пунктами 1-5
частини другої та частиною третьою статті 9 цього Закону, що надаються
небанківськими фінансовими установами та операторами поштового зв’язку,
які мають ліцензію Національного банку України на здійснення валютних
операцій;
4) операціями з розміщення, виплати грошового доходу та погашення
облігацій, казначейських зобов’язань України, номінованих в іноземній
валюті, якщо це передбачено проспектом цінних паперів (умовами їх
розміщення);
5) операціями з купівлі-продажу державних цінних паперів, номінованих в
іноземній валюті, якщо ініціатором або отримувачем за такою валютною
операцією є банк;
6) іншими операціями, визначеними Митним кодексом України та (або)
нормативно-правовими актами Національного банку України.

Розрахунки за операціями, визначеними цією частиною, можуть проводитися

в іноземній валюті, у гривні, а також у банківських металах.

Як убачається із пп. 1 п. 3 Інструкції про порядок валютного нагляду банків

за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з
експорту та імпорту товарів, затвердженої постановою Правління
Національного банку України від 02.01.2019 р. № 7 (далі – Інструкція № 7),
валютою платежу є будь-яка валюта, у якій згідно з умовами договору
здійснюють оплату товару.

Водночас, як убачається з п. 28 Положення про здійснення операцій із

валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного
банку України від 02.01.2019 р. № 2 (далі – Постанова НБУ № 2), у
розрахунках між резидентами та нерезидентами за поточними торговельними
операціями й операціями, пов'язаними з рухом капіталу [крім операцій зі
здійснення іноземних інвестицій і повернення іноземному інвестору
прибутків, доходів (уключно з дивідендами) та інших коштів, одержаних на
законних підставах унаслідок здійснення іноземних інвестицій],
використовують як засіб платежу іноземна валюту та гривню.

Отже, укладаючи ЗЕД, сторони мають право узгодити, що оплату вартості

товару (робіт, послуг) здійснює замовник (покупець) у валюті – гривні, або в
будь-якій іншій іноземній валюті (долар, євро тощо) за домовленістю сторін.

Щодо способу здійснення оплати товару (робіт, послуг), то чинне

законодавство України, зокрема п. 16 Положення про заходи захисту та
визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті,
затвердженого постановою Правління Національного банку України від
02.01.2019 р. № 5 (далі – Положення № 5), передбачено, що розрахунки за
зовнішньоекономічними операціями потрібно здійснювати лише через
рахунки в банках.

2. Державна служба фінансового моніторингу звернулася до агентства з

нерухомості із запитом про інформацію щодо відстеження фінансових
операцій клієнтів агентства, які звернулися із наміром придбати нерухоме
майно, вартістю понад 2500000 грн.
Чи є правомірним такий запит?
ЗУ «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів,
одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню
розповсюдження зброї масового знищення»
Стаття 1. Терміни
16) державний фінансовий моніторинг - сукупність заходів, що вживаються
суб’єктами державного фінансового моніторингу і спрямовуються на
виконання вимог цього Закону та іншого законодавства у сфері запобігання та
протидії:
державний фінансовий моніторинг спеціально уповноваженого органу -
сукупність заходів із збору, обробки та аналізу інформації про фінансові
операції, що подається до спеціально уповноваженого органу суб’єктами
первинного і державного фінансового моніторингу та іншими державними
органами, відповідними органами іноземних держав, іншої інформації, що
може бути пов’язана з підозрою в легалізації (відмиванні) доходів, одержаних
злочинним шляхом, фінансуванні тероризму та/або фінансуванні
розповсюдження зброї масового знищення та/або з іншими незаконними
фінансовими операціями, а також заходів з перевірки такої інформації згідно
із законодавством України та інших заходів, спрямованих на виконання вимог
законодавства у сфері запобігання та протидії;

Стаття 6. Система та суб’єкти фінансового моніторингу

1. Система фінансового моніторингу складається з первинного та державного
рівнів.
2. Суб’єктами первинного фінансового моніторингу є:
7) спеціально визначені суб’єкти первинного фінансового моніторингу (крім
осіб, які надають послуги в рамках трудових правовідносин)
є) суб’єкти господарювання, що надають посередницькі послуги та/або
консультаційні послуги під час здійснення операцій з нерухомим майном;

Міжнародний стандарт:
Визначення терміна «визначені нефінансові установи та професії»
у Глосарії до Рекомендацій FATF (2012 р.)
До визначених нефінансових установ та професій відносяться:
б) агенти з нерухомості.
Суб’єкти підприємницької діяльності, які надають посередницькі послуги під
час здійснення операцій з купівлі-продажу нерухомого майна, є
спеціально визначеними суб’єктами первинного фінансового моніторингу.
На підставі частини другої статті 8 Закону зазначені особи забезпечують
виконання обов’язків суб’єкта первинного фінансового моніторингу під час
підготовки та/або здійснення правочинів щодо купівлі-продажу нерухомості.
У світовій практиці ріелтор повинен отримати ліцензію, оскільки його
діяльність пов’язана з великими фінансовими ризиками, як для нього,
так і для майбутнього клієнта. Однак в Україні ця діяльність не те що не
ліцензується, а й взагалі відсутня будь-яка правова база, яка регулює їхню
діяльність.
Були лише певні спроби урегулювати цю сферу діяльності шляхом видання
Указу Президента «Про ріелторську діяльність», який не набрав чинності у
зв’язку з відхиленням проекту Закону «Про ріелторську діяльність», згідно
з Постановою Верховної Ради України від 14 липня 1999 р. № 937-XIV.
До операцій з нерухомим майном відносилися:
- торгівля нерухомим майном, у тому числі продаж нерухомого майна з
прилюдних торгів (діяльність, пов’язана з купівлею-продажем нерухомого
майна, діяльність, пов’язана з організацією і проведенням прилюдних торгів
з реалізації нерухомого майна);
- посередницька діяльність, пов’язана з нерухомим майном (діяльність з
надання послуг щодо здійснення цивільно-правових угод з нерухомим
майном (купівля-продаж, оренда, міна, забезпечення розселення комунальних
квартир тощо) і правами на нього);
- інформаційно-консультаційна діяльність, пов’язана з нерухомим майном
(одержання, зберігання, використання та поширення інформації щодо
нерухомого майна і надання фізичним та юридичним особам консультацій
із зазначених питань).
Регулювання і нагляд за діяльністю суб’єктів підприємницької діяльності, які
надають посередницькі послуги під час здійснення операцій з
купівлі-продажу нерухомого майна, здійснює Держфінмоніторинг.

Стаття 8. Завдання, обов’язки та права суб’єкта первинного фінансового

моніторингу
2. Суб’єкт первинного фінансового моніторингу зобов’язаний:
13) подавати на запит спеціально уповноваженого органу, що вчинений в
межах його повноважень, інформацію щодо відстеження (моніторингу)
фінансових операцій клієнта, операції якого стали об’єктом фінансового
моніторингу, у порядку, встановленому центральним органом виконавчої
влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері
запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних
злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню
розповсюдження зброї масового знищення, за погодженням із відповідними
суб’єктами державного фінансового моніторингу, що відповідно до цього
Закону виконують функції державного регулювання і нагляду за суб’єктами
первинного фінансового моніторингу, та Фондом гарантування вкладів
фізичних осіб;

Стаття 11. Належна перевірка

1. Суб’єктам первинного фінансового моніторингу, що є фінансовими
установами, забороняється відкривати та вести анонімні (номерні) рахунки та
встановлювати кореспондентські відносини з банками-оболонками, а також з
банками та іншими фінансовими установами - нерезидентами, щодо яких
відомо, що вони підтримують кореспондентські відносини з банками-
оболонками.
2. Суб’єкт первинного фінансового моніторингу зобов’язаний здійснювати
кожен із заходів належної перевірки.
Обсяг дій при здійсненні кожного із заходів належної перевірки визначається
суб’єктом первинного фінансового моніторингу з урахуванням ризик-
профілю клієнта, зокрема рівня ризику, мети ділових відносин, суми
здійснюваних операцій, регулярності або тривалості ділових відносин.
4. Належна перевірка здійснюється в разі:
наявності підозри;
здійснення платіжних операцій (у тому числі міжнародних) без відкриття
рахунка;
проведення фінансової операції з віртуальними активами на суму, що
дорівнює чи перевищує 30 тисяч гривень;
Таким чином, запит Держфінмоніторингу є правомірним.

3. Отримавши інформаційне повідомлення від суб’єкта первинного

моніторингу про зупинення здійснення підозрілих фінансових операцій,
Державна служба фінансового моніторингу України проаналізувала
відомості, співставила їх з повідомленнями інших суб'єктів первинного
фінансового моніторингу і прийняла рішення про подальше зупинення
фінансових операцій на 9 календарних днів.
Дайте правову оцінку такому рішенню.