1

Тема 23. Організація нормування праці обслуговуючого персоналу

підприємства
ВСТУП

равильне ведення обліку робочого часу та його раціоналізація є завданням

нормування праці, яке покликане збільшити ефективність використання усіх
трудових ресурсів підприємства. Обґрунтовано необхідність дослідження
структури робочого часу як міри праці, визначено основні характеристики
механізму регулювання робочого часу в національній економіці, проаналізовано
показники результатів використання робочого часу в Україні, використання
фонду робочого часу на підприємствах України, проведено аналіз причин
втрати робочого часу на підприємствах України в цілому, охарактеризовано
сучасні проблеми нормування праці на підприємствах України та методи
нормування робочого часу зарубіжних підприємств, запропоновано напрями
покращення ведення робочого часу та його використання для ефективної
діяльності підприємств, установ та організацій України та імплементацію
інноваційних підходів аналізу та розподілу робочого часу у практику
господарювання українських підприємств.
Мета роботи: дослідити теоретичні засади та практичні особливості
організації нормування праці обслуговуючого персоналу на підприємстві.
Завдання роботи:
- вивчити теоретичні засади, підходи та методи нормування праці на
підприємстві в сучасних умовах господарювання;
- проаналізувати організацію нормування праці на підприємстві або
підприємствах певної галузі господарювання;
- обґрунтувати заходи удосконаленню організації нормування праці на
підприємстві певної галузі господарювання.
 2

Проблеми раціоналізації трудових ресурсів досліджувалися вченими з

різними позицій. Так, дослідження ефективності використання робочого часу
керівного персоналу досліджували Л. Зайверт [1], П. Друкер [2], Г. Чайка [3].
Управління трудовими ресурсами через управління та нормування
робочого часу розглядали М. Виноградський [4]; Л. Балабанова та О. Сардак [5].
Різні методичні підходи до оцінки робочого часу та його нормуванню
присвячені праці С. Калініна [6], В. Адамчук [7], Ю. Одегов [8], І. Багрова [9].
Проблеми нормування праці та управління робочим часом на різних
рівнях досліджували такі вчені як: А. Гриненка, Ф. Гілберт, О. Грішнова [10], С.
Дзюба [11], Ф. Енгельс та К. Маркс [12], О. Жадан [13], У. Тейлор, А. Файоль та
інші. Оцінці ефективності використання робочого часу присвячено праці В.
Абрамова [14], Л. Фільштейн та Ю. Малаховський [15].
Та виклики сучасного турбулентного високотехнологічного середовища
вимагають постійного пошуку новітніх підходів до управління робочим часом
та його нормування на основі обґрунтованих досліджень. Крім того, практика
функціонування підприємств України доводить необхідність імплементації
наукових положень раціоналізації та нормування робочого часу у їх діяльність
 3

РОЗДІЛ 1.

1.1. Сучасна характеристика нормування праці

У сучасних умовах час виступає в якості важливого конкурентного

фактору. Вихід на ринок з товаром раніше конкурента, забезпечення необхідної
якості та меншої ціни в співставленні з конкурентними аналогами – запорука
успіху підприємства, а постійна стратегія, яка заснована на часовому чиннику –
головна вимога фінансової стабільності. Реалізація такої стратегії не можлива
без ефективного використання робочого часу.
Суттю нормування праці вважається визначення об'єктивно необхідних
витрат робочого часу при проектуванні раціональних трудових процесів та
встановленні прогресивних, науково обґрунтованих норм праці чи
проектування та практичне запровадження комплексу заходів щодо підвищення
загальної результативності праці.
В загальному визначенні нормування праці — це вид діяльності з
управління підприємством, спрямований на встановлення оптимальних
співвідношень між витратами та результатами праці, а також між чисельністю
працівників різних груп та кількістю одиниць обладнання.
Нині під нормуванням праці розуміють науковий метод вивчення процесу
праці і встановлення на цих засадах науково обгрунтованої міри праці як
необхідної та достатньої кількості і якості праці, що потребує виконання певної
роботи, виготовлення конкретної продукції у певних організаційно-технічних
умовах виробництва.
Як професійна діяльність технічне нормування являє собою вид
практичного економічногозабезпечення процесу управління виробництвом на
засадах науково обгрунтованих оцінок фактичних витрат живої праці,
встановлення ефективної прогресивної міри її витрат у вигляді норм і
 4

нормативів при впровадженні кращих технологічних процесів, ноу-хау,

оновленні та модернізації техніки, удосконалення організації виробництва і
праці, своєчасного впровадження оновлених норм праці у виробництво.
Технічне нормування праці являє собою метод встановлення технічно
обгрунтованих норм часу для виконання певної роботи (або встановлення
норми виробітку на одиницю часу) на основі вивчення процесів праці на
робочих місцях; розробки та впровадження заходів, спрямованих на поліпшення
організації виробництва і праці.
Норми, визначені методами технічного нормування, сприяють
підвищенню продуктивності праці та її матеріальному стимулюванню.
Нормування праці на підприємстві виконує надзвичайно важливі функції, тому
що норми є основою виробничого планування на всіх рівнях та організації
виробництва і праці, підставою для правильного встановлення заробітної плати
робітникам виробничої та невиробничої сфери, засобом врахування індивіду-
альних і колективних результатів праці, а також розповсюдження і закріплення
передових ноу-хау. Слід відзначити, що жодну з цих функцій не можна
розглядати як домінуючу, бо кожна спрямована на забезпечення економії
робочого часу та підвищення ефективності його використання
Головною метою нормування, встановлення міри праці в ринкових
умовах на кожному підприємстві є максимальне зменшення витрат виробництва
за рахунок щільного використання робочого часу, вивільнення його від
непродуктивних втрат. Міра праці являє собою робочий час, який необхідно
вкласти у виробництво конкретної продукції, роботи або її частини. Тому прак-
тичні завдання технічного нормування праці полягають у забезпеченні економії
робочого часу та всемірного підвищення ефективності його використання на
конкретних робочих місцях у виробничих умовах діючого підприємства.
Нормування праці виконує низку важливих функцій, серед яких слід
окремо виділити те, що воно виступає одним із основних елементів організації
 5

заробітної плати, яка ґрунтується, зокрема, на необхідності точного визначення

міри праці. Причому будучи мірою праці, норми праці (перш за все норми
витрат робочого часу) одночасно виступають і як міра винагороди за працю. До
речі, саме такий тісний зв'язок між нормами праці і заробітною платою дає
змогу окремим вченим стверджувати, що норми праці не є самостійним
інститутом від інституту заробітної плати.
Безпосередній зміст діяльності працівників, що займаються нормуванням
праці на підприємстві, включає: вивчення й аналіз кожного елемента
виконуваної роботи і виробничих можливостей робочого місця та підрозділу;
узагальнення передового виробничого досвіду організації виробництва і праці,
впровадження раціональних прийомів і методів праці; проектування складу,
регламенту та послідовності виконання трудових процесів (операцій) на основі
даних аналізу; обгрунтування розроблених варіантів виконання робіт з
технічної, економічної і психофізіологічної точок зору; встановлення норм
праці (тобто визначення нормативних величин кожного з елементів трудового
процесу), перевірку та уточнення їх у виробничих умовах; створення засад для
впровадження цих норм. На підставі такого послідовного дослідження кон-
кретної операції, її структури, методів виконання з'являється можливість
розробки конкретних шляхів удосконалення та скорочення часу на виконання
того чи іншого трудового елемента і як кінцевий результат — підвищення
продуктивності праці.
А значення нормування праці, полягає в тому, що воно являє собою одну
з найважливіших складових частин використання суспільної праці на рівні
конкретних підприємств. Упровадження тут ефективного нормування дозволяє
виявляти об'єктивні втрати робочого часу та достовірно встановлювати їх
кількість, відшукувати наявні резерви збільшення продуктивності праці та
підвищення ефективності виробництва, конструювати раціональний склад і
структуру трудових процесів з більш повним використанням, робочого часу. Це
 6

стає засадами розробки обгрунтованих планів виробництва і праці, визначення

реальної потреби в кількісному та якісному складі працівників
Отже, сучасне нормування праці, що переходить від недосконалого,
ненаукового за підходами досвідно-статистичного нормування до застосування
техніко-економічно та психофізіологічногообгрунтованих норм праці для всіх
категорій працівників, стає міцною основою для планування чисельності
працівників, доцільної їх розстановки, найбільш, ефективного використання
техніки і можливостей людей. Нормування праці дозволяє оцінити
ефективність праці шляхом порівняння з нормами фактичних її витрат,
зіставляти результати праці, продуктивність праці робітників різних професій,
використати отримані знання для усунення збиткової внутрішньовиробничої
чисельності робітників як форми неофіційного прихованого безробіття.

1.2. Функції, завдання та принципи нормування праці

Предметом нормування праці є тривалість у часі трудового процесу, його

складу і послідовності складових частин.
Об'єктом нормування є доцільна діяльність людини фізичної чи розумової
праці, тобто трудовий процес в його конкретному протіканні як складова
виробничого процесу на робочому місці. Тому норми праці широко
застосовуються у роботі підприємства і визначають ряд його економічних
показників.
Мета нормування праці в нових умовах господарювання полягає в тому,
щоб на основі зростання технічної озброєності та удосконалення організації
виробництва і праці, поліпшення її умов скоротити витрати на випуск продукції,
підвищити продуктивність праці, що у свою чергу сприятиме розширенню
 7

виробництва і зростанню реальних доходів працівників. Отже, головним

завданням нормування праці є встановлення і постійне підтримання на
необхідному рівні якості норм трудових витрат, використання яких повинне
забезпечити підвищення продуктивності і ефективності роботи в усіх галузях
народного господарства.
Важливим завданням нормування праці є підвищення не тільки технічної,
а й економічної обґрунтованості норм, їх фізіологічної доцільності.
Основним змістом нормування праці є: аналіз трудового процесу; вибір
оптимального варіанта технології та організації праці; проектування режимів
роботи устаткування, прийомів і методів праці, систем обслуговування робочих
місць, режимів праці та відпочинку, розрахунок норм відповідно до
особливостей технологічного процесу, їх запровадження з подальшим
корегуванням у міру змін організаційно-технічних умов.
Нормування праці має відповідати таким принципам:
• забезпечення максимальної відповідності норм суспільно необхідним
затратам праці;
• забезпечення прогресивності норм;
• наукової та організаційно-технічної обґрунтованості норм;
• єдності та рівної напруженості норм;
• обов’язкового комплексного охоплення нормами усього обсягу робіт на
підпр иємстві;
• чіткої регламентації складу робіт та організаційно-технічних умов
виконання норм;
• оптимального вибору об’єкта нормування праці;
• демократичного залучення працівників до розроблення норм.
Нормуванню праці на підприємствах надається великого значення. Адже
саме на трудових нормах базуються найважливіші показники діяльності
підприємств: тривалість трудових і технологічних процесів; тр удомісткість
 8

продукції; чисельність працівників; структура персоналу; продуктивність праці;

розцінки для відрядників; фонд оплати праці; кількість технологічного
обладнання; собівартість продукції; ціна виробу.
Нормування праці на сьогодні має виконувати такі функції:
 Основа всієї системи управління персоналом Норми праці розпочинають
і завершують процес встановлення певної системи організації праці, а також
стають вихідним пунктом для її подальшого вдосконалення. На основі норм
праці розраховують трудомісткість виробничої програми, визначають необхідну
чисельність персоналу і його структуру на підприємстві і ще цілий ряд інших
економічних показників. Можна стверджувати, що кожне економічне рішення в
організації й управлінні праці не може бути прийняте без урахування наявності
якісних норм праці.
 База для розрахунків практично всіх техніко-економічних показників
діяльності організації (підприємства) На нормах витрат живої праці
ґрунтуються розрахунки найрізноманітніших показників: від трудомісткості
продукції, обсягу виробництва продукції, чисельності працівників до фонду
оплати праці, її продуктивності, собівартості продукції, прибутку тощо.
 Головна база організації оплати праці При погодинній оплаті праці її
величина визначається відповідно до тарифної ставки (окладу) за
відпрацьований час. А при відрядній формі оплата праці здійснюється за
кількість виготовленої продукції за відрядними розцінками. Щоб розрахувати
відрядні розцінки та тарифні ставки, обов’язково потрібно знати такі норми
витрат праці, як норма часу та норма виробітку.
 Основа зростання ефективності виробництва Роль норм праці в
стимулюванні ефективності виробничої діяльності визначається передусім тим,
що необхідні витрати праці повинні встановлюватися на основі вибору
найбільш ефективних варіантів технологічного і трудового процесів.
 9

1.3. Порівняльна характеристика методів нормування витрат робочого

часу