Лекція 6,7,8

Тема: Аналіз трудового процесу і затрат робочого часу

Мета: Вивчити затрати робочого часу.
Ознайомити економічним змістом категорії « робочий час ».
Формування економічного мислення.
Література: Багрова І.В. Нормування праці:Навчальний посібник.-
Київ:Центр навчальної літератури, 2003.-212с.

План
1. Основні види класифікації затрат робочого часу
2. Класифікація методів вивчення робочого часу й технічні засоби спостереження.
Ср 6
3. Аналіз результатів спостереження
4. Хронометраж

1. Основні види класифікації затрат робочого часу

Установлення норм праці невід'ємне від необхідності вивчення тривалості трудового

процесу, окремих його складових та структури в цілому на конкретних робочих місцях.
Це дозволяє виявити нераціональні та зайві витрати часу, прямі його втрати, розробити
заходи щодо їх вилучення, для того щоб розроблені норми праці забезпечували
прогресивні, ефективні методи праці, зростання її продуктивності. Робочий час обмежує
тривалість участі працівника у створенні товару чи послуги.
Робочий час — встановлена законодавством даної країни тривалість залучення
працівника до виконання трудових функцій у технологічному процесі на робочому місці
для виробництва конкретної продукції.
Національне законодавство встановлює межі тривалості робочого тижня (або
кількості робочих змін і їх тривалості протягом тижня). - 40 годинам. Тривалість
робочого часу вимірюється фактично відпрацьованими годинами протягом робочого дня
(зміни), тижня, місяця, року.
За складом робочий час поділяється на
- робочий час
- на час перерв у роботі протягом зміни.
Найбільш поширеними є класифікації робочого часу стосовно:
- виконавця (СР 5)
- виробничого процесу
- устаткування (апарата).
1. Класифікація витрат робочого часу виконавця
Робочий час
1. час роботи
час продуктивної роботи
час основної роботи :
- час підготовчо-завершальної роботи
- час основної роботи
- час допоміжної роботи

час сторонньої роботи

непродуктивної роботи
2. час перерв
перерви, що залежать від виконавця:
- регламентовані
- нерегламентовані
2.2 перерви, що не залежать від виконавця
- з організаційних причин
 - з технічних причин
СРС №5 Класифікація робочого часу виконавця трудового процесу передбачає поділ його на
час роботи та час перерв.
Часом роботи називають період, протягом якого робітник
виконує дії, пов'язані безпосередньо з виконанням виробничого завдання для
перетворення сировини, матеріалів, напівфабрикатів у продукцію на даному робочому
місці. Дії.ро бітника можуть складатись як з фізичної праці, так і з активного нагляду за
роботою устаткування, перебігом технологічного процесу, ознайомлення з технічною
документацією, кресленнями, інструкціями.
Час перерв становлять усі відрізки часу зміни, коли робітник не працює (бездіяльний),
незалежно від характеру та причин бездіяльності.
Якісний аналіз використання робочого часу викликає необхідність чіткого визначення
змісту та доцільності виконання всіх видів роботи.
Найголовнішим є час роботи для виконання виробничого завдання, тобто період, який витрачає
робітник на підготовку та безпосереднє виконання дорученого завдання на робочому
місці. Час роботи поділяють на; - час продуктивної роботи,
- час непродуктивної (нерегламентованої) роботи.
- часом продуктивної роботи виконавця називають час, який він витрачає на виконання
трудових функцій, передбачених змістом
- часом непродуктивної роботи виконавця називають час, який він витрачає на дії, що не
передбачені змістом виробничого завдання, а виникають внаслідок недоліків у роботі
техніки або організації виробництва і праці.
- продуктивна робота складається з підготовчо-завершальної роботи, оперативної роботи
та роботи по
обслуговуванню робочого місця. ,
- до підготовчо-завершального зараховують час, який робітник (бригада) витрачає на
підготовку до виконання цільової роботи та дії, пов'язані з її закінченням. Особливістю
підготовчо-завершальної роботи є незалежність її тривалості від обсягу тієї основної
роботи, на підготовку та завершення якої її витрачено. При позмінній праці — це
обов'язкове приймання та здавання зміни (може включати огляд робочого місця,
апаратури, автоматики та контрольно-вимірювальних приладів, технологічного
устаткування, відповідні записи у виробничому журналі тощо), власне для роботи зміни -
це підготовка інструменту, інвентарю, сировини, комплектуючих, технічної документації,
інструктаж, налагоджування устаткування, а також здавання продукції приймальнику
(ВТК), заміри необхідних технічних і технологічних параметрів витрат ресурсів,
прибирання робочого місця наприкінці зміни.
Час оперативної роботи (оперативний час) витрачається виконавцем на здійснення
роботи, безпосереднім результатом якої є виконання виробничого завдання. Особливістю
часу оперативної роботи є пропорційність його витрат обсягам виконання виробничого
завдання, кількості виробленої продукції чи послуг.
Час оперативної роботи поділяється на час основної роботи та час допоміжної роботи. До
часу основної роботи належить час, що витрачається робітником на якісні або кількісні зміни
предмета праці: його зовнішнього вигляду, форми, розмірів, положення у просторі,
властивостей складу.
До часу допоміжної роботи зараховують час, що витрачається на дії, пов'язані із створенням умов для
здійснення основної Роботи, без яких основна робота не може бути виконана. У більшості випадків час
допоміжної роботи перекриває час основної роботи, іноді вони настільки тісно переплетені, що їх дуже
складно відокремити. Дуже часто трапляються випадки, коли допоміжні роботи періодично повторюються
при виконанні основних. Як правило, допоміжні — це ручні роботи.
До часу обслуговування робочого місця належать періоди, що необхідні для впорядкування робочого
устаткування та утримання робочого місця в належному стані для продуктивного виконання праці. Цей час
витрачається на технічне обслуговування (пов'язане із заміною зношених частин, деталей, відновлення де-
яких технологічних параметрів) та на організаційне обслуговування, необхідне для догляду та впорядкування
(чищення, миття, змащення та ін.) машин, механізмів, апаратів, верстатів, періодичного прибирання
виробничих відходів на робочій зоні тощо.
До часу, не передбаченого виробничим завданням, входить час виконання випадкової роботи та час
непродуктивної роботи.
 Час випадкової роботи — це продуктивні втрати часу на роботи, не передбачені регламентом
технологічного й трудового процесів, які виникали внаслідок непередбачених відхилень від нормального
виробничого процесу на даному робочому місці.
Час непродуктивної роботи — це час виконання роботи, що виникла через недоліки у технології або
організації виробництва і праці, або коли вироблялась бракована продукція. Виконання непродуктивної
роботи не призводить до приросту продукції, поліпшення її якості.
Час нагляду за роботою устаткування чи за ходом технологічного процесу входить до основного часу;
нагляд може бути активним чи пасивним.
Час активного нагляду — час, протягом якого робітник слідкує за роботою машини, механізму, апарата,
верстата, рівнем технологічних параметрів, щоб своєчасно втрутитись у технологічний процес для
забезпечення необхідної кількості та якості продукції, дієздатності наявної техніки.
Час пасивного нагляду — це час, протягом якого робітник слідкує за роботою техніки, ходом
технологічного процесу внаслідок відсутності іншої необхідної праці. Час пасивного нагляду може бути
використаний продуктивніше при розширенні зони обслуговування, переходу до багатоапаратного та
багатоверстатного обслуговування, суміщення професій.
Час ручної праці — це час, протягом якого робітник виконує лише ручні роботи, необхідні при
виробництві продукції.
У складі робочої зміни, крім часу роботи, завжди наявний час
Часом перерв називають час, протягом якого робітник не виконує ніякої роботи. Перерви бувають
регламентовані та нерегламентовані.
Часом регламентованих перерв називають ті відрізки часу, що передбачені в організаційно-технічній
структурі виробничого процесу на даному робочому місці і не можуть бути усунені на даному ступені
науково-технічного та соціального прогресу. Регламентовані перерви становить час, відведений на
внутрішньозмінні відпочинки, особисті потреби, виробничу гімнастику, а також час технологічних перерв,
які не можуть бути усунені при застосуванні наявної техніки і випливають з її технологічно-конструктивних
особливостей.
Час регламентованих перерв на відпочинок та особисті потреби — це час, що має бути витрачений на
короткочасні перерви у праці, необхідні для відпочинків, особистої гігієни та задоволення природних потреб.
Час регламентованих перерв з організаційно-технічних причт — це час, що передбачений, закладений в
організаційно-технічній структурі виробничого процесу на даному робочому місці і не може бути усунений
без внесення відповідних змін до технології чи організації праці.
Часом нерегламентованих перерв (простоїв) з технічних причин називають втрати робочого часу, що
викликані технічними недоліками на виробництві (перервами через поломки машин чи механізмів, погану
якість матеріалів, пошкодження електромережі, газо-, водо- та продуктопроводів і т. ін. — тобто через
простої).
Часом нерегламентованих перерв (простоїв) з організаційних причин називають втрати робочого часу,
викликані недосконалістю організації виробництва і праці (простоями через несвоєчасну подачу сировини,
матеріалів, енергії, транспортних засобів, інструментів та пристосувань, документації, несвоєчасне прове-
дення технічного інструктажу і відсутність ремонтних бригад тощо).
Часом нерегламентованих перерв (простоїв) з вини самого робітника називають ті втрати робочого часу, що
виникають внаслідок порушень ним трудової дисципліни (запізнення на роботу і тимчасова відсутність
протягом робочої зміни, відволікання від роботи на розмови особистого характеру, передчасне залишення
роботи). Всі витрати робочого часу виконавця поділяють на нормовані та ненормовані.
До нормованих витрат робочого часу належать ті, які повинні бути обов'язково вра ховані при складанні
науково обґрунтованої норми праці, а саме:
 підготовчо-завершальні витрати часу;
 оперативний час (основної та допоміжної роботи);
 час обслуговування робочого місця;
 регламентовані перерви з організаційно-технічних причин;
 регламентовані перерви на відпочинок та особисті потреби. Виграти часу, що не входитимуть до
складу норми праці,
 ненормовані витрати робочого часу
 це усі втрати робочого часу протягом зміни, а саме:
 втрати робочого часу з організаційно-технічних причин;
 втрати робочого часу через порушення трудової дисципліни;
 втрати робочого часу на виконання випадкової та непродуктивної роботи.
 Правильне визначення характеру і змісту витрат часу в трудовому процесі виконавця дозволяє
спостерігачеві обґрунтовано поділити необхідні та зайві витрати,виявити наявні втрати часу і на цій основі
спроектувати науково обґрунтовану норму праці. На практиці внаслідок безлічі технологічних та
організаційних особливостей виробництва існують різні комбінації витрат часу протягом зміни. Приклади
найбільш поширених з них наведено на рис. 3.1, 3.2, 3.3 (відповідно до умов гірничодобувної,
машинобудівної та хімічної галузей).

Класифікація робочого часу стосовно виробничого процесу -

2.
аналізують на які види робіт витрачається робочий час при виконанні
виробничого завдання і поділяється на :
Час, пов'язаний з виконанням виробничого завдання, складається з:
1. підготовчо-завершального часу;
2. оперативного часу;
3. часу на обслуговування робочого місця;
4. часу на відпочинок та особисті потреби.
Час втрат стосовно технологічного процесу складається з:
1. часу некорисної праці;
2. часу втрат, що залежать від робітника:
- випадкові та особисті витрати,
- порушення трудової дисципліни;
3. часу втрат внаслідок неполадок у виробництві:
- технічного
- організаційного
Досконале знання особливостей ходу виробничого процесу в часі за змістом здатне
запобігти помилкам при впровадженні поділу та кооперування праці взагалі.

3. Класифікація робочого часу використання машин

Час роботи машин, устаткування – це період, протягом якого вона знаходиться і дії,
поділяється на :
1. час роботи;

Час виконання виробничого завдання час передбачений вироб.завданням

- основний
а) Машинний час — це період автоматичної роботи устаткування, машини без втручання
робітника-спостерігача.
Б) Машинно-ручний час — період, коли машина виконує роботу при безпосередній
зайнятості робітника її керуванням та регулюванням технологічного процесу.
- допоміжний

1. Часу роботи устаткування

1.1 Час робочого ходу — це період, протягом якого устаткування знаходиться в дії і на
ньому виконується основна робота, для якої воно призначене.
Час холостого ходу — це такий період у роботі устаткування, протягом якого основна
робота на ньому не виконується, тому що йде підготовка до здійснення робочого ходу.
1.2 ) часу завантаження агрегату:
- Час ефективної роботи — це сумарний час, що витрачається на рух механізму (машини)
при безпосередній його дії на об'єкт праці та супутні рухи допоміжного характеру, спрямовані на
виконання даної роботи.
- Час роботи, не передбаченої виробничим завданням,— це час непродуктивної та
випадкової роботи, не потрібної для виконання основної роботи.
1.3) часу обробки та допоміжних ді
До часу основної роботи належить такий час ефективної роботи, який витрачається на дії,
спрямовані на безпосередні зміни стану, форми, розмірів або положення предмета праці в просторі
(залежно від того, що є кінцевою метою даного процесу).
Основний час може бути машинним (апаратурним) чи машинно-ручним.
 Машинний час — це період автоматичної роботи устаткування, машини без втручання
робітника-спостерігача.
Машинно-ручний час — період, коли машина виконує роботу при безпосередній зайнятості
робітника її керуванням та регулюванням технологічного процесу.
Час допоміжної роботи машини, механізму, устаткування — це період ефективної роботи,
що витрачається в ході робочого процесу на приведення у стан готовності або виведення з нього
того чи іншого робочого органу перед здійсненням основної роботи та після її завершення.
Допоміжний час витрачається на дії, необхідні для виконання основної роботи, що не перекриває
машинний час.
Сума основного та допоміжного часу становить оперативний час. Він, у свою чергу, може
бути поділений на машинно-вільний час та час роботи за участю робітника.
2. час не роботи (перерв) - це період бездіяльності механізму, устаткування з тих чи інших
причин.

2.1Час регламентованих перерв — це період перерв, пов'язаних з

- підготуванням устаткування до роботи
- з обслуговуванням робочого місця, що передбачені технологією й організацією виробничого
процесу
- перерви на відпочинок і особисті потреби робітника.
2.2 Час нерегламентованих перерв —
- це час перерв, викликаних порушеннями виробничого процесу
- порушення трудової дисципліни.
Порушення виробничого процесу можуть бути пов'язані з відсутністю енергії, води, пари, газу,
тепла, палива, невідповідною кондицією технологічних параметрів, а також аваріями та
незапланованими ремонтами під час ліквідації їх наслідків.
Час використання апаратів поділяють на технологічний час і час перерв (рис. 3.8).
Час використання устаткування, машин, апаратів диференціюють на нормований та
ненормований.
До нормованих витрат часу належить час роботи, безпосередньо пов'язаний з виконанням виробничого
завдання, та час тих перерв, що пов'язані з підготовкою до обслуговування устаткування, машин, апаратів, які
передбачені технологією та організацією виробничого процесу, а також час на відпочинок та особисті
потреби робітника.
До витрат часу, які не нормують, належать періоди непродуктивної роботи, випадкової роботи, а також
перерви, що викликані порушеннями нормального ходу виробничого процесу та порушеннями трудової
дисципліни.
Слід зазначити, що чим гірша організація виробництва та праці на підприємстві, тим більші втрати
часу у використанні устаткування, машин, апаратів, і тим більш актуальним буде впровадження науково
обґрунтованих норм праці.
2. СРС №6
Вивчення трудових і виробничих процесів на практиці здійснюють за допомогою
спостереження за послідовністю витрат часу. Це один з найважливіших етапів роботи
щодо встановлення науково обґрунтованих норм праці, бо чим точніші спостереження,
тим якісніші встановлені на їх основі норми.
Для точного встановлення середніх фактичних витрат часу, проектування науково
обґрунтованих норм праці необхідні численні спостереження за роботою виконавця,
машини, устаткування. У дійсності має місце велика різноманітність технологічних
процесів, техніки, організації виробництва і праці. Це робить неможливим однакове
дослідження цих процесів і обумовлює наявність досить великої кількості різних
методів вивчення витрат робочого часу.
Відповідно до цілей спостереження, особливостей конкретних робочих місць та
організації праці виконавців існують різні класифікації методів вивчення витрат
робочого часу.
Методи вивчення робочого часу групують за такими ознаками:
1) за видом і метою спостереження, змістом і деталізацією витрат робочого часу:
— хронометраж;
 — фотографування, яке має три різновиди: фотографія робо
чого часу; фотографія використання устаткування в часі; фотографія виробничого
процесу;
— фотохронометраж;
2) за способом спостереження при вивченні витрат робочого
часу:
— метод безпосереднього вимірювання тривалості кожного з елементів роботи
чи перерви в роботі шляхом: суцільних (безперервних) замірів з фіксацією всіх витрат
робочого часу; вибіркових замірів; циклічних замірів;
— метод фіксування кількості випадків повторення тих чи інших видів витрат
робочого часу у певному інтервалі часу шляхом: періодичних спостережень через
однакові, заздалегідь встановлені інтервали часу; моментних спостережень;
3) за об'єктом спостереження та формою організації праці
— індивідуальне спостереження (за одним робітником, однією машиною);
— групове спостереження (за роботою кількох робітників, кількох машин);
— бригадне спостереження (за роботою бригади);
— багатоверстатне, багатоапаратне спостереження (за роботою одного
робітника, який обслуговує кілька установок, верстатів, агрегатів, апаратів);
— маршрутне спостереження (за робітником, який переміщується за певним
маршрутом; або за кількома робітниками, розміщеними настільки далеко один від
одного, що спостерігач змушений обходити їхні робочі місця в процесі спостереження
за певним маршрутом);
— пікетне спостереження (проводиться на одному місці за рухомими
об'єктами);
4) за способом спостереження та реєстрації результатів фіксація витрат робочого
часу може виконуватись:
— у результаті візуального спостереження безпосередньо спостерігачем за
показниками найпростіших приладів (годинників, секундомірів);
— за допомогою приладів, що фіксують початок і кінець окремих витрат часу,
під наглядом працівника;
— самим робітником (самофотографія);
5) за способом та формою запису результатів спостереження застосовують
записи:
— цифровий;
— індексний, графічний, фото- і кінозйомку;
— осцилографічний;
— комбінований (змішаний).
Фотографія робочого дня потрібна, коли необхідно отримати докладну інформацію
про всі без винятків витрати робочого часу протягом робочої зміни (робочого дня) або
найбільш відповідальної його частини. Тому записи витрат і втрат робочого часу
виконують незмінно в тій послідовності, в якій вони реально мали місце. Як правило,
фотографію робочого дня виконує один спостерігач за одним з робочих місць. При
цьому може бути проведена індивідуальна, групова чи бригадна фотографія робочого
дня залежно від мети спостереження.
Фотографія робочого процесу відбувається так, як і фотографія робочого дня.
Потреба в ній виникає тоді, коли тривалість робочого процесу не збігається з
тривалістю робочої зміни (є
коротшою чи довшою). Результати її застосовують для коригування норм на
устаткування, машини.
Індивідуальна фотографія робочого дня потрібна, коли необхідна велика точність
вимірювання витрат часу. Тому ЇЇ застосовують переважно, наглядаючи за одним
робітником чи одним механізмом, який обслуговується одним робітником. Результати
індивідуальної фотографії робочого часу використовують головним чином для
коригування існуючих норм та встановлення нових норм.
Групова фотографія робочого дня потрібна у тих випадках, коли є необхідність
одночасного спостереження за працею кількох робітників. Як правило, всі вони
виконують однакові роботи чи обслуговують однотипні машини, устаткування.
Групова фотографія менш трудомістка в порівнянні з індивідуальною, тому що один
хронометражист може спостерігати за кількома робітниками, не знижуючи точності
вимірів часу. Це дає змогу швидко виявити найбільш значні недоліки організації
виробництва і праці на дільниці, в цеху.
Бригадна фотографія робочого дня потрібна, коли досліджується ефективність
праці у бригаді, раціональність поділу та кооперування праці між членами бригади,
уточнення норм виробітку чи встановлення нової бригадної норми виробітку. Бригадну
фотографію може проводити один спостерігач, при значній чисельності бригади —
декілька спостерігачів.
Маршрутну фотографію робочого дня проводять за рухомими робочими місцями,
коли необхідно встановити час повного обороту залізничного чи автомобільного
транспорту, склад і структуру витрат часу на окремі операції. Хронометражист-
спостерігач рухається разом з транспортним засобом.
Пікетну фотографію робочого дня проводять також за рухомим об'єктом, коли
спостерігач не має потреби або змоги рухатись разом з транспортним засобом. У цьому
разі декілька спостерігачів розміщуються по маршруту транспортного засобу (у
початкових, кінцевих та проміжних пунктах маршруту) і фіксують ті операції та
витрати на них робочого часу, які відбуваються в полі зору кожного.
Після завершення спостереження на підставі записів усіх спостерігачів складається
єдина фотографія робочого дня рухомого об'єкта.
Хронометраж — це метод спостереження за окремими відрізками робочого часу на
окремих операціях, що повторюються багато разів протягом робочої зміни.
Хронометраж операції
застосовують з метою виявлення найбільш раціональних рухів та прийомів
виконання найважливіших трудових операцій робочого процесу при мінімальних
витратах часу. Ці результати хронометражу необхідні при складанні типових норм і
нормативів.
_Фотохронометраж проводять у тих випадках, коли спостереження за складом та
структурою виробничого процесу потрібно доповнити високоточними замірами
тривалості окремих, найбільш важливих, трудових операцій та рухів робітників. Тому
фотохронометраж являє собою комбінований метод спостереження, який поєднує
методику проведення фотографій та хронометражів. Проводяться такі спостереження,
як правило, одним спостерігачем протягом робочої зміни.
Самофотографія робочого дня потрібна при необхідності забезпечення масових
спостережень за використанням робочого часу всіма без винятку робітниками у межах
великої дільниці чи цеху. Самофотографії виконують самі робітники на робочих
місцях: у спеціальних бланках спостереження вони фіксують не склад і структуру своїх
трудових операцій, а наявність, тривалість і причини простоїв свого устаткування, втрат
свого робочого часу. Ефективною самофотографія буває тоді, коли самі робітники заці-
кавлені у виявленні причин, що стримують підвищення продуктивності праці. За
допомогою самофотографій досягається одночасність та масовість спостереження, що
забезпечує достовірність при зведенні результатів спостережень за втратами робочого
часу в масштабах окремої дільниці чи цеху. Найбільш поширену класифікацію методів
вивчення робочого часу наведено на рис. 3.9.
Таким чином, спостереження різними методами становлять основу дослідження
змісту й обсягу праці при її технічному нормуванні. На основі спостереження вивчають
зміст і структуру робочих процесів, їхній взаємозв'язок. При цьому виявляються
 притаманні даному робочому місцю організація праці, виробничі можливості
устаткування, машин, механізмів, кращі методи праці, кращі виконавці.
Для проведення спостережень можуть бути застосовані звичайні годинники з
секундною стрілкою. Але їхні можливості обмежені (як правило, фотографіями), вони
не дозволяють виконувати складні й детальні спостереження. Тому підвищення
точності вимірювання тривалості окремих коротких операцій, дій та рухів потребує
більш точних приладів. Такими є хронометри, хроноскопи та одно- і двострілкові
секундоміри, що застосовуються у хронометражних та фотохронометражних
спостереженнях. Для вивчення
послідовності дій, рухів і вилучення зайвих елементів застосовують кіно,
телебачення. Чим складніші й відповідальніші спостереження, тим складнішою та
сучаснішою повинна бути техніка спостереження (прилади, комплекс технічних
засобів).
Методика проведення фотографій та моментних спостережень
-L Фотографія робочого часу як метод дослідження складу й черговості витрат часу
ґрунтується на спостереженні та вимірюванні всіх без винятку витрат робочого часу.
Тому спостерігач фіксує не тільки корисні, але й некорисні витрати часу і його втрати
незалежно від причин.
Цілі фотографії полягають у такому:
— вивчення складу, черговості й тривалості всіх наявних витрат робочого часу;
— складання фактичного балансу робочого часу та виявлення втрат і
недоцільних витрат робочого часу і їх причин;
— визначення ступеня завантаження робітника, устаткування, агрегатів
протягом зміни,
— отримання замірів для нормування підготовчо-завершальних операцій,
обслуговування робочого місця, відпочинку та особистих потреб;
— виявлення передових методів праці для їх більш ґрунтовного вивчення та
широкого впровадження;
— складання нормального балансу робочого часу як основи для розрахунку
науково обґрунтованих норм праці.
У цілому вивчення робочого часу методом фотографування спрямоване на
встановлення раціонального режиму праці, побудованого на максимальному
ущільненні робочого дня за рахунок виявлення й виключення всіх втрат робочого часу
та недоцільного його використання.
Проводять такі фотографії:
— фотографія робочого дня виконавця або частини його робочого дня;
— фотографія виробничого процесу;
— фотографія роботи і перерв у роботі устаткування.
Проведення спостереження методом фотографії робочого
часу складається з таких етапів:
— підготовка до спостереження;
— спостереження з фіксацією замірів та обставин, що
безпосередньо впливають на склад і тривалість операцій;
— обробка результатів спостереження;
— аналіз результатів спостереження та висновки.
Етап підготовки забезпечує подальшу ефективність спостереження, оскільки має
запобігати всім невизначеностям та збоям у роботі спостерігача в процесі проведення
фотографії. Він починається за кілька днів до здійснення спостереження.
Підготовка починається із складання плану проведення фотографії з уточненням
мети, визначенням засобів проведення та конкретної зміни при багатозмінному графіку.
Вибір об'єкта спостереження відповідає поставленій меті: це може бути нове робоче
місце, новий технологічний процес, для яких тільки встановлюють норму праці, або
робочі місця, що вже досить довго функціонують, технологічні процеси, для яких виникла
необхідність удосконалення організації виробництва і праці, перегляду норм.
При фотографуванні робочого часу вивчають всі без винятку витрати робочого часу
виконавця (виконавців) протягом повного робочого дня (інколи — частини робочого
дня). Об'єктом спостереження може бути один робітник, який має високу (але не
рекордну) продуктивність праці та якість продукції, група робітників або робоча
бригада.
Етап підготовки починається з вибору та підготовки самого спостерігача до
проведення спостереження. Він повинен знати виробничий процес, склад трудового
процесу, поділ окремих операцій за функціями (основні, допоміжні, випадкові і т. ін.) у
виробництві продукції, вміти відрізнити нормальний темп праці від прискореного чи
сповільненого, володіти вимірювальними засобами та методиками фіксації часу в
процесі спостереження, мати необхідні вимірювальні засоби та прилади, заготувати
бланки для фіксації відрізків спостереження.
За кілька днів до спостереження слід вибрати конкретне робоче місце. Спостерігач
повинен ознайомитися з цим робочим місцем: отримати повне уявлення про роботу
техніки, організацію виробництва і праці, стан устаткування, зміст трудових операцій,
доцільність застосування конкретних інструментів, оснащення, вимірювальних
приладів.
У разі необхідності слід встановити раціональний маршрут переміщення
спостерігача (при маршрутній фотографії) чи місце пікетного посту (при пікетній
фотографії), слід вибрати таке місце знаходження спостерігача (фіксажний пункт), де
він не заважав би праці робітника чи бригади.
У процесі ознайомлення з робочим місцем спостерігач повинен спілкуватися з
робітником (бригадою) для роз'яснення мети і завдань запланованого спостереження,
відповісти на запитання, разом виявити недоліки умов праці на даному робочому місці.
Тобто має проводитись попередня підготовка робітників до спостереження за їхньою
працею, інструктаж про порядок надання потрібної інформації, а при самофотографії
ще слід навчити виконавців правильно фіксувати у бланку спостереження витрати часу
на трудові операції. Для цього трудовий процес потрібно заздалегідь розкласти на
трудові операції, трудові дії та рухи (з визначеними фіксажними точками) і дати умовні
скорочені позначення для кожної.
На етапі підготовки слід розробити основний документ спостереження — бланк
спостереження, де помістити скорочену характеристику об'єкта спостереження та опис
змісту дій, що спостерігаються, визначити спосіб запису замірів часу (графічний, циф-
ровий, змішаний).
На етапі проведення спостереження спостерігач приходить на вибране робоче місце
за 20—25 хвилин до початку спостереження, щоб подивитись як підготовлені до роботи
робоче місце та устаткування, зайняти зручне місце, щоб мати в полі зору всі дії
робітника (бригади) і не відволікати його від роботи запитаннями. Винятком може бути
випадок, коли спостерігач самостійно не зможе встановити причину виконання
нетипової роботи або простою.
До початку зміни у бланку спостереження спостерігач записує: прізвище, ім'я та по
батькові робітника (членів бригади), спеціальність (професію), розряд, стаж загальний і
на даній роботі, фіксує характеристику сировини, устаткування, готової продукції, її
якість.
Протягом робочого часу в бланку спостереження фіксується все, що відбувається на
робочому місці. Сама техніка запису залежить від об'єкта спостереження та виду
фотографії робочого часу.
Методи запису можуть бути такими:
— за поточним часом, цифровий, тобто шляхом фіксації цифрами часу початку й
закінчення кожного елемента трудової операції (табл. 3.1);
 — графічний: на спеціально розграфленому бланку
(з нанесеною годинною сіткою у масштабі часу)
відмічають час послідовно відпрацьованих операцій
(табл. 3.2);
— графічно-цифровий, коли на годинній сітці у масштабі часу відмічають відпрацю-
вання послідовно всіх операції, а для найважливіших, часто повторюваних операцій ще
позначають цифрами час їх початку та закінчення.
У разі групової фотографії записи у фотокартці роблять через певні відрізки часу —
так званий період спостереження, протягом якого враховуються дії всіх робітників, за
якими одночасно здійснюється спостереження. Чим більша кількість робітників, за
якими здійснюється спостереження, тим довший цей період. Коли робітників 2—6, він
дорівнює 1 хв, якщо більше 6 — то 2 хв (на 1 спостерігача не повинно припадати
більше 10 робітників).
Дещо іншим чином відбувається спостереження при самофотографуванні, коли
спостерігачем є сам робітник. Він записує лише втрати робочого часу та їх причини.
Бланк для самофотографії дуже простий (табл. 3.3).
Етап обробки результатів необхідно здійснити відразу після завершення
спостереження, поки спостерігач ще пам'ятає всі особливості виробничого й трудового
процесів, за якими він спостерігав.
Обробка полягає в підрахунках, що виконуються в самому бланку
спостереження при одночасному зведенні однойменних витрат часу в сумарну
тривалість кожної окремої операції та визначенні процентної частки у часі зміни
підготовчо-завершального часу, оперативного часу (основного та допоміжного),
часу регламентованих перерв, часу нерегламентованих перерв, часу інших
витрат. На основі цієї інформації складається «Фактичний баланс робочого часу»
(відповідно до однієї з класифікацій робочого часу, наведених раніше,— рис. 3.1
—3.3). Він дає уявлення про раціональні витрати часу та його втрати. Наприклад,
у машинобудуванні найбільш типові причини простоїв такі: несвоєчасне
забезпечення заготовками, матеріалами, несправність устаткування, несвоєчасне
забезпечення інструментом, оснащенням, відсутність роботи, очікування
піднімально-транспортних засобів, порушення трудової дисципліни, інші
причини. Наявність цих видів втрат свідчить, що в їх основі недостатня
розпорядливість адміністрації, неузгодженість роботи окремих служб та інші
причини. Значна частина організаційних недоліків може бути подолана без
значних інвестицій та серйозної перебудови технологічного процесу. Економі-
чний виграш буде рівнозначним або скороченню трудомісткості виготовлення
продукції, або нарощенню її виробництва без додаткового залучення робітників.
З урахуванням виявлених недоліків розробляють організаційно-технічні
заходи для ліквідації втрат робочого часу та зайвих і непродуктивних витрат
часу.

3. аналіз результатів спостереження

На етапі аналізу та висновків складається «Нормативний баланс робочого

часу» на основі вилучення з фактичного балансу всіх зайвих витрат часу та
прямих його втрат. Потім виконується аналіз поліпшень.
Аналіз результатів спостереження включає:
— встановлення коефіцієнта зайнятості робітника протягом ЗМІНИ: як
відношення суми тривалості виконання основної роботи (Тос), допоміжної роботи
(Тдоп ), підготовчо-завершальної роботи (Тпз), обслуговування робочого місця
(Тобс) та відпочинку (Твідп ) і особистих потреб (Тпотр ) до всього робочого часу
як тривалості зміни (Тзм):
 — встановлення коефіцієнта оперативної роботи у зміні:

Коефіцієнт зайнятості робітника дозволяє визначити ступінь використання його

робочого часу і порівняти різні організаційні варіанти розстановки робітників по
робочих місцях. Кзайн= 1.
Розрахунки коефіцієнтів оперативної роботи і продуктивної роботи дозволяють
оцінити ефективність використання робочого часу і визначити головні шляхи їх
раціоналізації за елементами витрат.
— встановлення коефіцієнта втрат робочого часу внаслідок організаційно-технічних
причин: як відношення тривалості простоїв з організаційно-технічних причин (Торг-тех)
до тривалості зміни:

— встановлення коефіцієнта втрат робочого часу з вини робітника внаслідок

порушення трудової дисципліни: як відношення тривалості втрат часу з порушень
трудової дисципліни [Тдисц] до тривалості зміни:

— встановлення сумарного коефіцієнта втрат часу в зміні:

Завершують аналітичні розрахунки встановленням узагальнюючих показників:

— коефіцієнта ущільнення робочого дня: як відношення суми можливого приросту
тривалості оперативної роботи (проти фактичної) за рахунок впровадження заходів,
спрямованих на запобігання простоям, втратам часу з організаційно-технічних причин
та з вини робітника, раціоналізації та скорочення допоміжних робіт і витрат часу на
обслуговування робочого місця; ця сума зекономленого часу з усіх перелічених
напрямків дорівнюватиме тривалості витрат, які можна усунути (∑∆tус); коефіцієнт
ущільнення робочого дня становитиме:

— коефіцієнт підвищення продуктивності праці:

а) за рахунок ліквідації втрат часу з організаційно-технічних причин коефіцієнт зростання
продуктивності праці становитиме:

— за рахунок усунення втрат часу з вини робітника [Тдисц) з порушень трудової

дисципліни) коефіцієнт зростання продуктивності праці становитиме:
 — за рахунок усунення всіх втрат часу (Те ) коефіцієнт зростання продуктивності
праці становитиме:

Таким чином, аналіз дозволяє отримати уявлення про те, як щільно зайнятий
робітник протягом зміни, наскільки значна частка пасивного спостереження за роботою
устаткування, які застосовуються методи обслуговування устаткування та ін.
Нормування не тільки допомагає знайти резерви часу, але й визначити можливості
впровадження багатоверстатного чи багатоапаратного обслуговування, суміщення про-
фесій та функцій, дослідити засоби скорочення допоміжних прийомів, можливостей
суміщення їх виконання з роботою устаткування.
Зміна норми часу : ∆Нч (а) = (%)

зміна норми виробітку: ∆Нв(в)= (%)

де а- зменшення норми часу, %
в-збільшення норми виробітку, %

4. Фотографія робочого процесу застосовується при вивченні, як правило,

апаратурних процесів (термічних, ливарних, гальванічних, кристалізаційних,
відсаджувальних та ін.). Фотографія робочого процесу є одночасним спостереженням у
часі за технологічним процесом і діяльністю робітників (за витратами робочого часу
робітників) з нагляду та обслуговування відповідних технологічних агрегатів, апаратів.
Це метод двостороннього спостереження; він поділяється на такі ж етапи, як і
фотографія робочого часу виконавця, але з відповідними доповненнями. Фотографія
робочого процесу складніша, ніж фотографія робочого часу виконавця, тому що
потребує значно більшого обсягу фіксації параметрів. Крім того, певні труднощі
створює необхідність паралельного порівняння використання устаткування з
доцільністю тих чи інших витрат часу працівників. Але ефективність фотографії
робочого процесу значно більша, оскільки дозволяє вдосконалити первинне у
виробництві — технологічний процес.
На етапі підготовки до спостереження слід забезпечити найбільш глибоке,
детальне, всебічне вивчення технологічного процесу в цілому та специфічних
особливостей роботи тих конкретних апаратів, агрегатів, за якими вестиметься
спостереження. Це включає попереднє вивчення технологічних регламентів,
інструкцій, детальний опис технологічного процесу, обладнання, способів його
вимірювання та контролю, визначення санітарно-гігієнічних характеристик робочого
місця, кількісного та соціально-професійного складу робочої бригади, кількісних та
якісних характеристик виробленої за зміну продукції, головних факторів, що
впливають на ефективність праці робітників.
На етапі проведення спостереження спостерігач одночасно складає фотографію
технологічного процесу і фотографію робочого часу виконавця. Якщо зміст
технологічного і трудового процесів дуже складний, залучають двох спостерігачів.
Спостереження потребує періодичного обходу задіяних у технологічному процесі
апаратів для фіксації їхнього стану (робота, перерва) та показань приладів для
контролю параметрів технологічного процесу, виявлення причин їх відхилення від
норми та зупинок апарата. Друга частина спостереження складається з одночасної
фіксації стану устаткування та витрат часу виконавцем на дії, пов'язані із
 забезпеченням безперебійного ходу технологічного процесу (виконується як
фотографія робочого часу, за її методикою).
Етап обробки результатів спостереження виконується за трьома напрямами:
1)обробка результатів спостереження технологічного процесу устаткування, а саме:
—підрахунки витрат сировини, матеріалів і виходу продукції;
—складання вибірок повторюваних операцій та простоїв;
—зіставлення показників і режимів з технологічним регламентом;
—зіставлення параметрів у різних змінах та ін.;
—складання фактичного балансу робочого часу устаткування (рис. 3.4 або рис. 3.5);
2) обробка результатів спостереження за трудовим процесом (робітників), яка, крім
звичайної обробки фотографії робочого часу виконавця містить:
—операційні вибірки та порівняння даних по змінах;
—залучення інших матеріалів, необхідність яких випливає із цілей спостереження
(виключення втрат робочого часу, підвищення якості продукції, стабілізування якісних
параметрів продукції, зниження витрат сировини, матеріалів, енергоносіїв та ін.);
—складання фактичного балансу робочого часу виконавця (рис. 3.1, 3.2 або 3.3);
 Структурно – логічна схема
Тема: Аналіз трудового процесу і затрат робочого часу

Класифікація затрат робочого часу — групування окремих категорій затрат робочого

часу за їхніми характерними ознаками з метою отримання об’єктивної оцінки
використання робочого часу.
Категорія робочого часу — затрати робочого часу, що мають певні, чітко визначені
відмінності від інших витрат за цільовою ознакою.
Робочий час — у нормуванні розглядається як тривалість робочої зміни (дня),
протягом якої працівник виконує визначену роботу і має перерви в праці.
Втрати робочого часу — будь-які затрати робочого часу, що не входять до складу
нормованого часу протягом робочої зміни. Розрізняють втрати: приховані, неприховані з
вини робітника, з вини виробництва.
Категорії робочого часу — усі без винятку види затрат робочого часу, що входять до
складу змінного фонду робочого дня (ПЗ, ОП, ОБС, РН, ПН, ПР). Вони охоплюють як
нормований, так і ненормований час, час виконання виробничого завдання, інші роботи, а
також перерви у праці, внутрішньозмінні простої з різних причин.
Загальна тривалість усіх категорій дорівнює тривалості робочого дня.
Нормативний баланс робочого часу — структура робочого дня (зміни), яка включає
лише нормовані категорії робочого часу. До нього входять «наявні» втрати робочого часу
і категорія «непродуктивної роботи».
Фактичний баланс робочого часу — структура робочого дня, яка віддзеркалює
фактичну тривалість категорій, установлених у результаті проведення фотографії
робочого часу.
Методи вивчення затрат робочого часу — різні організаційно-технологічні підходи
до вивчення затрат робочого часу.
Розрізняють два головних методи:
— метод безпосередніх вимірів (за поточним часом):
— метод моментних спостережень (коли спостерігач фіксує не тривалість окремих
категорій робочого часу, а реєструє сам факт наявності тієї чи іншої категорії в
конкретний момент спостереження).
Етапи спостереження — окремі організаційно необхідні підходи здійснення
методики проведення вивчення затрат робочого часу (підготовка, спостереження, обробка
даних, аналіз отриманих результатів).
Способи вивчення затрат робочого часу — організаційно-технологічні підходи до
здійснення спостережень залежно від об’єкта дослідження, завдань, точності вимірів,
форми реєстрації затрат робочого часу. Розрізняють: фотографія робочого часу,
хронометраж
Питання для закріплення знань:
1. У чому полягають завдання аналізу трудового процесу?
2. З яких елементів складається час роботи?
3. Що таке нормований і ненормований час?
4. З яких елементів складається час перерв?
5. Назвіть основні причини нерегламентованих перерв і простоїв
устаткування.
6. Назвіть переваги і недоліки методу безпосередніх вимірів.
7. Які переваги і недоліки має метод моментних спостережень?
8. Назвіть основні види і сфери застосування фотографії робочого
часу
Домашнє завдання: конспект, задача.
За даними фотографії робочого часу «приховані» втрати
становлять 16%, «неприховані» — 8%. На скільки відсотків можна
ущільнити робочий день, якщо ліквідувати втрати відповідно на 30%
і 50%?
Розв’язання:
1. Розраховуємо нові значення К2 та К3 відповідно: 16% × 0,7 =
= 11,2% залишиться та 8% × 0,5 = 4,0% залишиться.
Скористаємося формулою

Слід зауважити, що аналогічні розрахунки за умови повної

ліквідації втрат робочого часу дадуть змогу ущільнити робочий день
на 31,5% (100 (16 + 8) : (100 – (16 + 8))).