Лекція 8

Тема: Хронометраж
Мета: Вивчити затрати робочого часу.
Ознайомити економічним змістом категорії « робочий час ».
Формування економічного мислення.
Література: Багрова І.В. Нормування праці:Навчальний посібник.-Київ:Центр
навчальної літератури, 2003.-212с.

План
1. Хронометраж, його призначення і види.
2. Організація проведення хронометражних спостережень.
3. Фотохронометраж
На відміну від фотографії часу чи фотографії робочого процесу хронометраж є
менш об'ємним та більш точним видом спостереження, тому що в цьому вивчають лише
частину трудового процесу — окрему операцію або навіть окремі її елементи, які
робітник регулярно повторює при виготовленні продукції. Як правило, це ручні та
машинно-ручні операції, найбільш відповідальні та найчастіше повторювані.
Хронометраж проводять а основному для отримання вихідних даних для розробки
нормативів витрат основного, допоміжного та підготовчо-завершального часу на
одиницю продукції, нормативів на відпочинок (залежно від технологічних робочого
процесу, напруження, інтенсивності та умов праці), нормативів на особисті потреби.
1.
Хронометраж — це метод спостереження за окремими відрізками робочого часу на
окремих операціях, що повторюються багато разів протягом робочої зміни. Хронометраж
операції
застосовують з метою виявлення найбільш раціональних рухів та прийомів виконання
найважливіших трудових операцій робочого процесу при мінімальних витратах часу. Ці
результати хронометражу необхідні при складанні типових норм і нормативів.

Зміст хронометражу становлять такі основні частини:

— розкладення операції на. складові елементи (прийоми, переходи, комплекси
прийомів, дії, рухи),"
— спостереження (вимірювання тривалості виконання кожного окремого
елемента);
— обробка результатів спостереження для встановлення середньої тривалості
елементів;
— аналіз та внесення раціональних змін у зміст і структуру елементів операції, що
вивчається;
— узагальнення матеріалів для встановлення норм часу. Хронометражні
спостереження проводять .шляхом відліку (вимірів} за поточним часом від початку до
кінця операції (не робочої зміни), як правило, за допомогою двострілкового секундоміра.
Застосовують два способи спостережень:
— суцільний (вимірювання всіх послідовно повторюваних елементів операції);
 вибірковий (вимірювання лише окремих, заздалегідь відібраних
елементів операції).
2.
Етапи хронометражного спостереження подібні до етапів фотографи:
— підготовка до проведення хронометражного спостереження;
— безпосереднє спостереження та вимірювання витрат робочого часу на
досліджувані елементи операції;
— обробка та аналіз матеріалів хронометражного спостереження. На першому
— підготовці до проведення хронометражного спостереження — спостерігачеві
слід:
— отримати вичерпні дані про техніку виконання обраної для спостереження
операції, про стан устаткування, інструменту, приладів, на робочому місці та про вид
його обслуговування. Отримати надійні результати можна лише при нормальній
взаємодії всіх елементів технологічного й трудового процесу, при забезпеченні робочого
місця всіма необхідними ресурсами та обладнанням;
— зробити правильний вибір виконавця роботи — робітники з якісними
показниками праці, що виконує норму виробітку вище від середнього рівня на дільниці
(але не на рекордному рівні);
— розкласти операцію на складові елементи, тобто на комплекси прийомів,
прийоми, дії, фіксажні точки. Зміст елементів, на які розкладається операція, має
забезпечити чіткість їх фіксування та дозволяє систематизувати результати
спостереження про кожний з нормованих елементів. Чим детальніший розклад операції,
тим більше умов для виявлення залишкових, нераціональних та рухів;
— визначити фіксажні точки, що відокремлюють один елемент від іншого (це
легко визначається за зоровою чи слуховою ознаками). Початковою фіксажною точкою
може бути момент торкання руки до машини, предмета чи відняття її, початок дії
машини, агрегату, верстата, підхід робітника до машини (момент зупинки) тощо.
Кінцевою фіксажною точкою може бути момент відняття руки від предмета, зупинка
машини, механізму, торкання одного предмета до іншого і т. ін. Слід пам'ятати, що при
суцільному спостереженні за поточним часом кінцева фіксажна точка одного елемента є
початковою наступного;
— визначити коло факторів, що впливають на тривалість прийомів: конструкція
устаткування, конфігурація та якісні особливості предмета праці (вага, технологічні
особливості обробки та ін.), умови здійснення виробничого процесу, вид обслуговування
робочого місця енергією, матеріалами, інструментом, наявність допоміжних робітників
та ін.;
— визначити необхідну кількість для вірогідних тривалостей окремих елементів
операції; внаслідок впливу різних (залежних та не залежних від виконавця) факторів,
одні й ті ж прийоми, рухи, різнотривалі, але при досить великій кількості спостережень
більша частина випадкових та помилкових замірів взаємно компенсується. Тому діють
правила: чим коротша операція, тим більшою має бути кількість спостережень; чим
більше відхилення та розсіювання окремих замірів від середньої чи такої, що
зустрічається найчастіше, тривалості даного елемента операції, тим більше слід провести
спостережень; чим вищі вимоги до точності результатів, тим більше потрібно замірів. У
табл. 3.6, 3.7, 3.8 та 3.9 дано рекомендовані кількості спостережень за різних умов
виконання операцій у вітчизняному та зарубіжному нормуванні праці;
— вжити заходів щодо забезпечення нормальних умов на робочому місці та
нормальної безперебійної роботи об'єкта спостереження;
— провести інструктаж робітника-виконавця щодо мети, завдань та особливостей
хронометражу саме на цьому робочому місці, врахувати всі зауваження робітника у
матеріалах спостереження,
— підготувати спостерігача до проведення хронометражу теоретично й
психологічно та забезпечити його матеріальними засобами (секундоміри, бланки
хронокарт, олівці, освітлення та ін.);
— визначити безпосередньо час спостереження (з урахуванням коливання
працездатності робітника}. Згідно з кривою працездатності слід проводити
хронометрування в період сталої працездатності. Тому спостереження слід починати
лише після того, як спостерігач буде впевнений, що операція виконується у нормальному
темпі (приблизно через 1 годину після початку робочої зміни та приблизно через 0,5
години після обідньої перерви). Тривалість хронометражного спостереження має
становити не менше 25% часу зміни (2—3 години).
 На етапі проведення спостереження відбувається безпосереднє спостереження та
вимірювання витрат часу (суто хронометрування). Воно значною мірою пов'язане з
чітким вловлюванням фіксажних точок (тому що найрозповсюдженішою причиною
помилкових замірів часу є те, що їх проводять не в точній відповідності до фіксажних
точок).
Вимір кожного елемента можна здійснювати:
— за окремими відліками часу: копт хронометр вмикають у момент початку
елемента, що спостерігається (на фіксажну точку «початок»), і зупиняють у момент
закінчення елемента (на фіксажну точку «закінчення»); у бланку спостереження
відзначають тривалість даного елемента у хвилинах та секундах; вад цілей
спостереження може фіксуватись лише один елемент операції (тоді спостерігач чекає
наступної його появи), а можуть фіксуватись кілька елементів (тоді спостерігач
послідовно вмикає хронометр на початку кожного елемента та вимикає при його завер-
шенні). У хронокарті записи мають вигляд: 3, 4, 4, 5, ЗІ т. ін. Це обумовлено неминучим
відставанням у натисканні кнопки та поверненні стрілки секундоміра, внаслідок чого
зменшується тривалість елемента (від 0,002 до 0,006 хвилини). Крім того, відсутня
можливість перевірки загальної тривалості періоду спостереження із сумою отриманих
тривалостей за окремими елементами; також з'являється складність у виявленні причин
виникнення окремих відхилень у процесі спостереження. Все це вимагає високої
кваліфікації спостерігача. Однак для хронометражу дуже коротких елементів
застосовують лише цей спосіб. Приклад фіксації результатів спостереження за окремими
відліками часу наведено у табл. 3.10. Паралельно відзначаються причини відхилень у
замірах часу;
— за поточним часом: спостереження проводять за допомогою двострілкового
секундоміра (хронометра), який запускають у момент початку першого елемента операції
і не зупиняють до кінця спостереження. Фіксація тривалості кожного з елементів операції
відбувається зупинкою лише другої, допоміжної, стрілки (показники якої заносять у
хронокарту), потім допоміжну стрілку пускають в хід, вона доганяє головну стрілку і
продовжує з нею паралельний хід по циферблату до чергової фіксажної зупинки для
виміру елемента. Цей спосіб викликає більше напруження у спостерігача, але дозволяє
суттєво скоротити загальну кількість спостережень, тому що елементи фіксуються всі,
без пропусків. Приклад фіксації результатів спостережень наведено в табл. 3.11.
 Етап обробки й аналізу результатів спостереження починається з
тривалості кожної операції (якщо спостереження проводилося за
поточним часом) шляхом віднімання від значення поточного часу даного елемента
значення поточного часу попереднього елемента. При застосуванні вибіркового методу
вимірів ці показники тривалості елементів уже містяться у хронометражній карті.
Отримані ряди чисел спостереження конкретного елемента являють собою
хронометражний ряд. Числа хронометражного раду дещо відрізняються одне від
іншого, тому що виконавець у процесі роботи не в змозі забезпечити абсолютну
стабільність факторів, що впливають на тривалість елементів операції, а також
абсолютну точність повторювання своїх дій, рухів. Мають важливе значення й
організаційно-технічні фактори на робочому місці,
Відносні розміри коливань окремих вимірів (значень елементів хронометражного
ряду) характеризують ступінь сталості хронометражного ряду (тобто стабільність тих
умов, в яких відбувалось виконання даного елемента.
Ступінь сталості хронометражного ряду характеризується коефіцієнтом сталості
хроноряду, який визначається як відношення максимальної тривалості елемента операції
(ітах} до мінімальної тривалості цього ж елемента (t)
 Сталість хронометражного ряду залежить від характеру виконуваної роботи й
тривалості елемента операції. При малій тривалості більша вірогідність розсіювання
хроноряду, тому нормальний коефіцієнт сталості має бути вищим (табл. 3.12).
Для підвищення сталості хронометражного ряду з нього виключають нетипові
(так звані дефектні) спостереження: надто короткі чи надто довгі. Після цього
визначається середня арифметична хроноряду х, як частка від ділення суми значень
окремих тривалостей (х1 , х2, х3, ..,) окремих замірів на їх число (n)

Показними середньої тривалості із сталого хронометражного ряду.

Вони приймаються за нормальну тривалість елементів, що і
використовуються як вихідні дані для розробки трудових нормативів чи їх коригування.

Важливою частиною аналізу є перевірка достатності кількості

спостережень з точки зору забезпечення достатньої точності отриманих результатів,
Головними питаннями, що вирішуються за допомогою хронометражу, е поділ
операції на прийоми, вивчення їхніх взаємозв'язків та послідовності, визначення
моментів їх перекриття та суміщення. На основі цього можливе проектування
раціонального складу комплексу рухів робітника.

3.
Фотохронометраж проводять у тих випадках, коли спостереження за складом та
структурою виробничого процесу потрібно доповнити високоточними замірами
тривалості окремих, найбільш важливих, трудових операцій та рухів робітників. Тому
фотохронометраж являє собою комбінований метод спостереження, який поєднує
методику проведення фотографій та хронометражів. Проводяться такі спостереження, як
правило, одним спостерігачем протягом робочої зміни.

У сучасному складному виробництв! іноді виникає необхідність у комплексному

дослідженні як складу та послідовності операцій у виробничому процесі протягом зміни,
так ритмічності, циклічності, синхронності окремих, більш типових, найчастіше
виконуваних прийомів та рухів. У цих випадках застосовують такий метод
спостереження, як фотохронометраж.
Фотохронометраж —це комбіноване спостереження, у процесі якого виконується
фіксування всіх елементів робочого часу, а також фіксування окремих повторюваних,
циклічних елементів операцій. Елементи операцій вивчаються шляхом хронометражного
спостереження, а самі операції, їх послідовність і тривалість — шляхом фотографії
робочого часу чи робочого процесу.
У результаті фотохронометражного спостереження отримують:
— баланс робочого часу, що характеризує його використання;
— хронометражні ряди для проектування структури окремих операцій, прийомів,
рухів.
Для фотохронометражу використовують бланки спостереження для фотографій
робочого часу чи робочого процесу та хронометражні карти для отримання хронорядів.
Цей вид спостереження досить складний. Як правило, його виконують 2 спостерігачі:
один фотографування, а другий — хронометраж.
Етапи проведення фотохронометражу об'єднують відповідні етапи фотографії і
хронометражу. Обробку й аналіз матеріалів також виконують за методиками фотографії і
хронометражу, що були розглянуті раніше.