Лекція 10

Тема: Норми затрат праці

План
1. Роль норм у визначенні затрат і результатів праці
2. Групування норм праці
Первинними та найбільш поширеними серед норм праці є норми часу та норми
виробітку. Норма часу — основний показник витрат робочого часу, а всі інші —
похідні від неї.
Норма часу являє собою максимально допустимі витрати робочого часу (в людино-
годинах, людино-хвилинах) на вироблення одиниці продукції робітником (бригадою
робітників) при найбільш повному використанні устаткування за певних організаційно-
технічних умов.

Норма часу (Н ) скла дається з витрат часу на основну роботу , допоміжну роботу
[Тдоп), обслуговування робочого місця [Тобс), підготовчо-завершальну роботу [TnJ,
відпочинок (Тєп) та на приватні потреби {Тпт ):
(4.1)
Цю формулу застосовують тоді, коли одиниця обсягу робіт, одиниця продукції
виготовляється протягом цілої зміни. Але більш поширеною є інша ситуація: коли за
зміну виготовляють певну кількість одиниць продукції чи роботи (т штук).
Тоді виникає необхідність у нормуванні витрат часу безпосередньо на
виготовлення окремої одиниці, тобто встановлення тривалості так званого штучного
часу.
Під штучним часом розуміють час, необхідний на
виготовлення лише однієї одиниці продукції чи
роботи за певних організаційно-технічних умов
виробництва.
Штучний час взагалі складається з основного й допоміжного часу,
обслуговування робочого місця, підготовчо-завершального часу, часу на відпочинок
та особисті потреби. Він може бути встановлений як частка від ділення суми
перелічених вище необхідних витрат часу за зміну на кількість одиниць продукції,
робіт, в ироблених за цю ж зміну:
 Проте, як показують матеріали фотографій робочого часу, витрати часу на
підготовчо-завершальні роботи не пов'язані з кількістю виготовлених одиниць
продукції, а залежать від особливостей робочого місця. Тому логічним буде
відокремлення його від інших витрат.
Тому час, що нормується, при встановленні норми штучного часу складатиметься
з:
— суто штучного часу на виготовлення одиниці продукції;
— підготовчо-завершального часу на всю зміну (який співвідноситься з
одиницею продукції).
Виходячи з цього, норма штучного часу буде сумою:

де t — витрати підготовчо-завершального часу у співвідношенні суми одиниць

основного часу та допоміжного часу, тобто це відсоток від оперативного часу на
підготовчо-заключну роботу.
У практиці організації праці виробниче завдання робітникові часто видається у
вигляді партій сировини, напівфабрикатів
для подальшої обробки. Тому виникає необхідність установлення норми часу на
партію.
 Норма часу на партію складається з кратного кількості одиниць партії витрат
штучного часу та часу підготовчо-завершальної роботи:

де п — кількість одиниць, що становлять партію (шт.).

Слід зазначити, що спосіб установлення норм витрат часу на одиницю продукції
має певні відмінності. Так, нормування основного часу (оперативного часу)
відбувається переважно на основі денних фотографій робочого часу, робочого процесу,
норму- вання допоміжного часу або шляхом безпосередніх хронометражних
спостережень за найбільш продуктивними методами праці, або за допомогою
спеціальних нормативів для відповідних техні-ко-організаційних умов. Час
обслуговування робочого місця, як правило, нормується у відсотках до оперативного
часу за даними масових фотографій робочого дня.
Нормування підготовчо-завершального часу відбувається за допомогою фотографій
робочого дня чи за допомогою нормативів. Склад і тривалість підготовчо-
завершального часу безпосередньо залежать від особливостей техніки, технології та
організації виробничого процесу. Тому важливим є встановлення раціонального складу
підготовчо-завершального часу (за допомогою масових фотографій робочого часу). На
практиці норма підготовчо-завершального часу встановлюється на партію виробів або
на робочу зміну. Нормування часу перерв на відпочинок відбувається тоді, коли на
роботах відповідно до характеру технологічного процесу немає короткочасних перерв
на машинні та автоматизовані операції, на переходи, на чекання при передаванні праці
між членами бригади та ін. Нормовані перерви на відпочинок вводяться при виконанні
фізично важких робіт і робіт з підвищеним темпом, з великим вантажообігом за зміну.
Нормовані перерви на задоволення природних особистих потреб становлять звичайно 8
—10 хв на зміну, вони входять до технічної норми часу у всіх випадках.
Норма виробітку являє собою мінімальну кількість одиниць продукції чи роботи
(встановлену методом технічного нормування), яку повинен виробити, виконати
робітник за одиницю часу (як правило, зміну) у певних організаційно-техніч них
умовах.
Як мінімальне завдання норма праці повинна бути виконана кожним робітником.
Для встановлення норми виробітку використовують норму часу.

де Т' — тривалість робочого часу (тривалість зміни, доби), год; Нчс — норма часу,
хвилин на одиницю продукції. Має місце зворотний зв'язок між нормою часу та
нормою виробітку:

Внаслідок наявності цього зв'язку процент перевиконання норми виробітку (а)

відрізнятиметься від процента зниження норми часу (в) на цю ж роботу (аналогічно
процентам динаміки продуктивності праці та трудомісткості продукції):
Зміна норми часу : ∆Нч (а) = (%)
зміна норми виробітку: ∆Нв(в)= (%)
де а- зменшення норми часу, %
в-збільшення норми виробітку, %

При розрахунках норми виробітку на конкретні види робіт у тих чи інших

організаційно-технічних умовах виходять з того, що її рівень прямо залежить від
тривалості корисного часу за зміну та обернено залежить від тривалості витрат
основного (г ) й допоміжного [fjj часу на одиницю продукції (або від тривалості
оперативного часу (ton) на одиницю продукції).
Для ручних, машинно-ручних та машинних робіт норма виробітку встановлюється
за формулами:

Коли продукцію виробляють в апаратах, установках (при так званих апаратурних

процесах), формули для розрахунку норми виробітку спрощуються:
— норма виробітку для апаратів безперервно'/' дії залежить від тривалості
оперативної роботи за зміну, тривалості планово- запобіжних оглядів та ремонтів (Тпзр)
та від виходу продукції на даному апараті за одиницю часу — годину (Вч):

— норма виробітку для апаратів періодичної дії залежить від тривалості часу
обслуговування апарата за зміну (То6с), тривалості циклу виробітку продукції (Тц) та від
виходу продукції за 1 цикл, чи 1 процесообіг [Вц\.

— якщо зупинки апарата циклічної дії на обслуговування [T^J відбуваються через N

циклів, то формула норми виробітку набуває вигляду:

— якщо апарат циклічної дії не зупиняють на обслуговування (бо воно відбувається

паралельно із циклом), то формула норми виробітку набуває вигляду.

Для автоматизованих процесів норма виробітку залежить від тривалості

обслуговування робочого місця [Тобс], тривалості основного часу на вироблення
одиниці продукції та від тривалості тієї частини допоміжного часу на вироблення
одиниці продукції, що не перякривається машинним часом (/"„пп):
 У практиці вітчизняного технічного нормування праці норми виробітку
визначаються як вихідне мінімальне завдання, яке кожний з робітників може
виконувати на 100% або перевиконувати відповідно до своїх психофізіологічних
особливостей за рахунок підвищення інтенсивності праці. Отже, збільшення кількості
продукції для робітників-відрядників призводить до відповідного зростання прямого
відрядного заробітку, а для робітників з погодинною оплатою — до відповідного
зростання преміальних надбавок.
Крім індивідуальних норм виробітку, існують так звані бригадні норми виробітку
та комплексні норми часу, що використовуються при застосуванні бригадної форми
організації праці. При такій формі планування залік результатів праці бригади здійсню-
ють за загальною трудомісткістю виконання всього комплексу робіт, закріпленого за
бригадою. Оплата праці в такому разі відбувається за кінцеві результати праці всієї
бригади. Слід зазначити, що розробка комплексних норм праці зовсім не виключає по-
операційного нормування робіт, одиничних норм часу і розцінок. Бригадний трудовий
процес, як правило, значно ефективніший за індивідуальний, тому що економію часу
створюють взаємодія та взаємозаміна членів бригади, більш раціональний розподіл
праці між робітниками (більш кваліфіковані виконують складніші роботи,
некваліфіковані — найпростіші роботи), середній більш високий ритм колективної
праці (внаслідок соціального контролю співробітників) та ін.
Об'єктом нормування праці в бригадах є колективний трудовий процес. Витрати
праці в бригаді залежать від ефективного поділу та кооперування праці, системи
обслуговування робочих місць, режиму праці та відпочинку. Перехід до колективної
праці при машинних та апаратних механізованих і автоматизованих процесах не
змінює основного часу роботи машини, устаткування, агрегату, апарата, проте зменшує
тривалість допоміжних операцій внаслідок спеціалізації членів бригади, оволодіння
суміжними професіями — тобто за рахунок збільшення тривалості паралельного
виконання ручних та машинних операцій. Тому бригадна організація праці, як правило,
допомагає скоротити тривалість виробничого циклу і трудомісткість виготовлення
продукції також за рахунок взаємозаміни робітників на час відпочинку.
Норма часу в бригаді, де кожну операцію виконує один робітник, буде такою [46]:

Приклад 1. Визначити норму штучно-калькуляційного часу за даними

завдання 7.
Розв’язання
1. Визначаємо оперативний час за формулою Tоп = To +
+ Tдоп = 6 хв + 3 хв = 9 хв.

2. Розраховуємо норму штучного часу за формулою Tшт = Топ , де К —

сумарний показник часу на обслу-
говування (4%) та відпочинок (5%), тобто Tшт = хв = 9 хв 
1,09 = 9,81 хв;
 3. Визначаємо норму виробітку за зміну: Нвир = (Тзм – Tпз) : Tшт =
= (480 – 40) : 9,81 = 45 дет.
4. Щоб розрахувати час підготовчо-завершальної роботи на одну деталь, для
цього час підготовчо-завершальної роботи за зміну ділимо на норму виробітку за
зміну: 40 хв : 45 = 0,8 хв, тоді норма штучно-калькуляційного часу Тшт  к = 9,81 +
0,8 = 10, 61 хв.
Приклад 2. Визначити норму часу на партію деталей за даними завдання 8.
Розв’язання
1. Норми штучно-калькуляційного часу — Tшт.к = Tо + Tдоп +
+Tобс + Tвідн + Tпз = 5 + 2,6 + 0,15 + 0,22 + 0,5 = 8,47 хв.
2. Знаючи норму Tшт.к і партію деталей, визначаємо Tпарт. =
= 8,47  80 = 677,6 хв.
Відповідь: 677,6 хв.
Приклад 3. Визначити, як зміниться норма часу за даними завдання 9.
Розв’язання
1. Визначимо норму часу: (480 : 73), (480 : 85). Одержуємо, відповідно,
6,66 хв і 5,64 хв, тобто різниця становить 0,98 хв.
2. Визначення зміни норми у відсотках потребує інших розрахунків. З одного
боку, можна порівняти стару (6,66 хв.) і нову (5,54 хв.) норми часу, тоді
розрахунок буде: 100 – (5,64 : 6,66 
 100) = 100 – 84,7 = 15,3%. Але розв’язання прикладу доцільніше здійснити у
такій послідовності: а) на скільки відсотків зросла норма виробітку (у) — 85 : 72
100 = 118 – 100 = 18,18%. Далі треба скористатись формулою зі стор. 94
рекомендованого підручника [1]. Зміна норми часу у відсотках (х) дорівнює
(100у) : (100 + у) = (100  18) : (100 + 18) = 1800 : 118 = 15,2%.
Приклад 4. Визначити, як зміниться норма виробітку (у) за даними завдання
10.
Розв’язання
1. Розраховуємо відсоток зменшення норми часу (хв). Абсолютне зменшення
5 хв. (– 25 – 20) = – 45 – 5 хв. Це становить (5 : 25  100) = 20%.
2. Скориставшись формулою, що міститься на стор. 93 рекомендованого
підручника [1], визначаємо зміну норми виробітку (у) = (100х) : (100 – х) = (100 
20) : (100 – 20) = 25%.
Питання для закріплення знань:
1. Охарактеризуйте досвідно-статистичні норми праці.
2. Розкрийте взаємозв’язок норми часу і норми виробітку.
3. Охарактеризуйте норми праці за видом затрат часу.
4. Що таке «тимчасова норма»? Який термін її дії?
5. Визначте норму часу на партію деталей, якщо: основний час становить
5 хв, допоміжний час — 2,6 хв, час на обслуговування робочого місця
— 0,15 хв, час на відпочинок робітника — 0,22 хв, підготовчо-
завершальний час на одиницю продукції — 0,5 хв, кількість деталей у
партії — 80 шт.
6. Визначте норму штучно-калькуляційного часу, якщо: основний час
становить 6 хв, допоміжний час — 3 хв, час на обслуговування
робочого місця — 4% від оперативного часу, час на відпочинок — 5%
від оперативного часу, підготовчо-завершальний час на зміну — 40 хв,
тривалість зміни — 480 хв.

Домашнє завдання:
Завдання 1
1. Що таке типова норма?
2. Назвіть вимоги, яким мають відповідати норми.
3. Як зміниться норма виробітку, якщо норма часу становила 24 хв на
операцію, а була зменшена до 20 хв?
Завдання 2
1. Що таке комплексна норма праці?
2. Що розуміють під «динамічністю норм»?
 3. На скільки відсотків зміниться норма часу, якщо норма виробітку зросла
з 45 до 52 деталей за зміну?