Лекція 9

Тема: Нормативні матеріали для визначення норм праці

Мета: Вивчити норми робочого часу.
Ознайомити економічним змістом категорії « нормування ».
Формування економічного мислення.
Література: Багрова І.В. Нормування праці:Навчальний посібник.-
Київ:Центр навчальної літератури, 2003.-212с.

План
1. Призначення та класифікація нормативів праці
2. Види нормативів за рівнем застосування
3. нормування праці
1.
Наявність технічно обґрунтованих норм праці розв'язує проблему
встановлення норми праці, але не дозволяє повною мірою оцінити раціо-
нальність та ефективність трудового процесу в цілому. Для такого аналізу
потрібні нормативи.
Нормативи — визначені певним способом та зафіксовані законо-
мірності, що характеризують конкретні залежності рівня витрат праці від
змін сукупності значущих організаційно-технічних факторів. Нормативи для
технічного нормування праці є вихідними величинами для розрахунків три-
валості окремих елементів роботи за конкретних виробничих та
організаційних умов.
У практиці нормування праці застосовують такі нормативи :
— нормативи режимів роботи устаткування; їх використовують
для розрахування основного машинного (апаратурного) часу та машинно-
ручного часу;
— нормативи часу, за якими визначають необхідні витрати часу на
окремі елементи праці (мікроелементні нормативи);
— типові норми, які встановлюють на виготовлення одиниці
продукції в умовах типового технологічного процесу, що відбу-
вається в конкретних організаційно-технічних умовах виробництва.
Усі ці нормативи в основному відображають певний рівень розвитку
науково-технічного прогресу та вдосконалення організації виробництва і
праці.
а) норми часу, які визначають кількість робочого часу, потрібного для
виготовлення одиниці продукції або для виконання певного обсягу робіт;
б) норми виробітку, які визначають кількість продукції або обсяг роботи, які
мають бути виконані за одиницю робочого часу. Норми виробітку
вимірюються в натуральних одиницях (штуках, метрах тощо) і виражають
необхідний результат діяльності працівників;
в) нормоване завдання, що визначає необхідний асортимент і обсяг робіт, що
мають бути виконані одним працівником або групою (бригадою, ланкою) за
даний відрізок часу (зміну, добу, місяць). Нормоване завдання, як і норма
виробітку, визначає необхідний результат діяльності працівників. Проте
нормоване завдання можна установлювати не тільки в натуральних
одиницях, а й у нормо-годинах, нормо-гривнях;
г) норми обслуговування, які визначають кількість одиниць
устаткування, робочих місць, квадратних метрів площі тощо, які
обслуговуються одним робітником або бригадою;
д)норми чисельності робітників, за якими встановлюють кількість
робітників тієї чи іншої категорії, потрібну для виконання певного
обсягу робіт;
е)норми керованості (кількості підлеглих) визначають кількість
працівників, яка має бути безпосередньо підпорядкованою одному
керівникові.
У норму часу входить тільки нормований час. Вона складається з таких
елементів: Нч = ОП + ОБ + Воп + ПР + Пз,
де Нч — технічно обґрунтована норма часу на виготовлення одиниці продукції;
ОП — затрати оперативного часу;
ОБ — витрати часу на обслуговування робочого місця;
Bon — перерви на відпочинок і власні потреби;.
ПР — регламентовані перерви з організаційно-технічних причин;
Пз — витрати підготовчо-завершального часу.
Усі складові частини норми часу подаються в одному масштабі вимірювання (хвилинах,
годинах).
Перші елементи утворюють так звану норму штучного часу (1
шт): Н.Тшт = ОП + ОБ + Bon. + ПР.
В умовах масового виробництва підготовчо-завершальний час не враховують
під час розрахунку норми часу, оскільки питома вага цієї категорії затрат часу в
загальному балансі робочого часу незначна. Тому склад норми часу в масовому
виробництві збігається зі структурою норми штучного часу.
В умовах серійного й одиничного виробництва до складу норми часу включають
підготовчо-завершальний час у тій кількості, в якій він припадає на кожну одиницю
заготовок або деталей певної партії. У цьому випадку норму часу розраховують за
формулою:
Н.Тшк = Тшт + Тпз/ п
де Н.Тшк — норма часу;
п — кількість виробів у партії, шт;
Тшт — норма штучного часу, хв;
Тпз — норма підготовчо-завершального часу на партію.
Дослідно-статистичні норми визначають на основі досвіду і статистичних звітних даних.
Вони звичайно бувають заниженими, легко перевиконуються навіть за низької
продуктивності праці, приховують недоліки в організації праці і виробництва.
Ці норми не виявляють виробничих можливостей устаткування, відбивають вже
пройдений етап виробництва.
Вимоги до нормативів:
— мають забезпечити достатню точність і диференційованість відповідно
до типу й характеру виробництва, де вони впроваджуються;
 — нормативи мають об'єктивно відображати вплив усіх факторів, що
визначають тривалість виконання окремих елементів роботи;
— нормативи мають бути зорієнтовані на передові, найбільш ефективні
методи праці;
— нормативи мають бути зручними для практичного використання при
встановленні норм праці;
Нормування праці у масовому та великосерійному виробництві
визначається по перехідним дроблення операції, комплектуються пристрої,
інструмент, встановлюється режим роботи устаткування. В умовах одинич-
ного виробництва нормування може виконуватись за кресленням деталі, її
ескізом чи зразком.
Норматив характеризує залежність тривалості витрат робочого часу від
обсягу та змісту праці в оптимальних організаційно-технічних умовах.
Норматив – це функція робочого часу від факторів(технічне оснащення,
умови та організація праці).
Норма – значення цієї функції.
Преваги нормативів перед хронометражем:
— застосування нормативів дає можливість встановити норми
однакової напруженості на різні види робіт;
— застосування нормативів дозволяє розраховувати норми до
початку виробничого процесу і на основі цього відбирати найбільш
економічно вигідний варіант;
— застосування нормативів дає скорочення строку дії тимчасових
норм, а відповідно й строку освоєння нової продукції та технології.

2. Види нормативів за рівнем застосування: (СР )

- місцеві, заводські
- галузеві
- міжгалузеві.
Усі розробки можна поділити на дві групи:
— системи нормування праці з установленням мікроелементних нормативів
надбавок (на відпочинок та особисті потреби, на технологічну частину циклу та ін.) після
спеціальної обробки матеріалів хронометражних спостережень (системи Тейлора,
Міхеля-Мерріка, Бедо, Рефа та ін.);
— системи нормування праці з розрахунками складових елементів витрат ручного
часу безпосередньо на основі мікроелементних нормативів (системи МТМ, УФ, БМТ,
ДМТта ін.).

В умовах розповсюдження все більш досконалих машин, апаратів,

устаткування зміст праці робітника поступово змінюється: скорочується
частка ручної й машинно-ручної праці та поширюється частка нагляду за
роботою машини .
Тривалість машинного часу практично неможливо скоротити за бажанням
робітника, тому він отримав назву регламентованого часу, або часу
режимної частини циклу в роботі циклічно діючих апаратів, агрегатів,
устаткування.
Резерви підвищення ефективності праці робітників у цьому випадку
містяться як у прискоренні виконання ручних та машинно-ручних операцій,
так і в завантаженні додатковою працею у машинно-автоматичний час (час
так званого циклічного простою робітника, його бездіяльності).
Інтенсивність праці - це ступінь її напруженості, тобто як кількість праці,
що витрачає робітник у процесі виробництва продукції за певний період
часу. На відміну від зростання продуктивності праці (коли за той же час
виробляється більше продукції за рахунок зменшення трудомісткості кожної
одиниці), підвищення інтенсивності праці не призводить до зниження
трудомісткості, а збільшення обсягів виробництва за такий же час
досягається за рахунок:
- ущільнення робочого часу (скорочення перерв)
- підвищення фізичного й психічного навантаження на організм у період
завантаження працею
- частота трудових дій (підвищення темпу праці).
- Кількість трудових функцій (обслуговуваних об’єктів)
Результат:
- (досягнення випуску більшої кількості продукції)
- зростання продуктивності праці, але не потребує попередніх витрат
капіталу на модернізацію чи технічне переозброєння виробництва.
Питання визначення нормальної інтенсивності праці завжди виникає при
встановленні міри праці, але досі не знайдено способу об'єктивного
вимірювання її рівня. Тому існує кілька підходів до визначення нормальної
інтенсивності праці, що лежить в основі тієї чи іншої системи нормативного
нормування праці:
Наприклад: - швидкість рухів кінцівок людини середньої фізичної
статури, що йде прямим рівним шляхом, без вантажу, з певною швидкістю.
Проте сама еталонна величина цієї швидкості в різних країнах встановлю-
ється неоднаковою
- швидкість праці друкарки при друкуванні 50 слів на хвилину
- швидкість роздавання колоди з 52 гральних карт чотирьом гравцям за 0,5
хв
Крім того, у деяких системах оцінка темпу праці повністю залежить від
конкретного нормувальника, який за основу бере своє особисте уявлення
про нормальну інтенсивність праці

За цією системою норма — це сума мінімальної тривалості (абсолютних

мінімумів) усіх складових елементів. Виконання таких напружених норм
було під силу лише окремим висококваліфікованим та фізично сильним
робітникам Тому деякі послідовники Тейлора, намагаючись дещо
«пом'якшити» норми, почали вводити до них ті чи інші поправочні
коефіцієнти (надбавки).
Система нормування Рефа (США) базується на використанні методів
хронометражу та фотографії для вивчення трудових процесів. Величина
норм виробітку встановлюється у спеціальних одиницях — рефа-одиницях.
Кожна рефа-одиниця складається з частини хвилини, необхідної для
виконання роботи (прикладення зусилля), і частини хвилини, необхідної для
відпочинку. Обидві частини змінюються залежно від напруженості праці.
Абсолютна величина норми виробітку розраховується аналітичним
методом з урахуванням таких факторів, як:
— характер праці;
— напруженість праці;
— якість праці;
— тривалість відпочинку.
Крім того, при встановленні норми існують певні вимоги до робітника,
відповідність яким оцінюється у балах. Це:
— фізична та розумова напруженість праці;
— темп праці;
— виробничий досвід;
— майстерність;
—- швидкість реакції;
— відповідальність за роботу.
Питання для закріплення знань:
1. Суть і призначення нормативних матеріалів з праці.
2. Вимоги до нормативних матеріалів з праці.
3. Класифікація нормативних матеріалів.
4. Умови застосування нормативних матеріалів.
5. Зміст і призначення нормативів режимів роботи устаткування.
6. Нормативи часу, їх зміст і особливості застосування.
7. Призначення нормативів чисельності й обслуговування.
8. Укрупнені й диференційовані нормативи, сфера їх використання.
9. Особливості змісту нормативів неповного штучного часу.
10. Етапи розробки нормативів з праці.
11. Суть графоаналітичного методу обробки хронометражних вимірів
при побудові норм активних залежностей.
12. Суть методу найменших квадратів.
13. Порядок і умови використання нормативних матеріалів на
підприємствах.

Домашнє завдання:
Конспект;
Задача: деталі при виконанні токарної операції як важливий чинник
прийнята маса деталі. Діапазон змін цього чинника коливається між 0,5… 20
кг. Визначте необхідну кількість вимірів та інтервал між суміжними
значеннями Фmax до Фmin.