МЕТОДИ ПРОГНОЗУВАННЯ ТА ЇХ

ЗАСТОСУВАННЯ В
СТРАТЕГІЧНОМУ АНАЛІЗІ НА
СУЧАСНОМУ ЕТАПІ.
ОБМЕЖЕННЯ ТА ПЕРЕВАГИ
ПРОГНОЗУВАННЯ.

Підготувала студентка групи БЕМ М 123 д Петрова

Марія
Перевірила Асистент Оксана Олегівна Ходирєва
 Роль прогнозу Уявлення про майбутнє Наслідки

Відсутність прогнозів Рішення приймаються без

(вони не потрібні) Немає оцінки наслідків.
Результат – крах організації

Нічого не можна змінити, тому

Відсутність прогнозів не треба намагатись
(вони неможливі) Фатум передбачити майбутнє. Все, що
діється – несподіванка, такий
підхід призводить до краху

Зміна умов діяльності робить

Відсутність прогнозів «Розвиток» минулого ефективні в минулому
(досить минулого) рішення непридатними.
Призводить до краху
Прогнози, програми і плани, що розробляються, є найважливішими інструментами реалізації
політики відповідних суб’єктів управління. Саме вони дозволяють організувати чітку, продуману,
всесторонньо обґрунтовану роботу щодо просування визначеної стратегії діяльності.
У практичній діяльності розрізняють поняття “прогноз” та “прогнозування”. Прогноз – це оцінка
майбутньої діяльності, а прогнозування – це вид передбачення.
Під стратегічним прогнозом необхідно розуміти емпіричне або науково обґрунтоване судження про
можливий стан об’єкта прогнозування в майбутньому, альтернативні шляхи і терміни його
досягнення.
Стратегічне прогнозування виступає важливою ланкою взаємозв’язку між теорією і практикою
регулювання діяльності підприємства. Воно виконує дві основні функції:
– передбачення (опис);
– розпоряджувальну, яка сприяє оформленню прогнозу у вигляді плану діяльності.
Функція передбачення полягає у описі можливих або бажаних перспектив об'єкта
прогнозування у майбутньому.
Розпоряджувальна функція передбачає підготовку проектів рішень щодо різних проблем
планування, використання інформації про майбутнє в цілеспрямованій діяльності різних суб'єктів
управління.
Вказані функції тісно взаємопов’язані між собою: без опису можливих перспектив розвитку
об’єкта прогнозування в майбутньому, неможливо здійснити підготовку проектів рішень щодо
таких об’єктів.
Процес і результати прогнозної діяльності можуть
використовуватися в двох напрямках:
ТЕОРЕТИЧНО-ПІЗНАВАЛЬНИЙ
Теоретико-пізнавальне призначення
стратегічного прогнозування передбачає
вивчення та удосконалення методології і
методики робіт із складання прогнозів, виявлення
тенденцій, характерних для розвитку економіки і
соціальних відносин, факторів, що сприяють
виникненню та здійсненню можливих змін цих
чинників, а також самих тенденцій.
УПРАВЛІНСЬКИЙ
Управлінський аспект стратегічного
прогнозування – це використання прогнозів
економічного і соціального розвитку
підприємства для створення необхідних умов, що
забезпечують підвищення наукового рівня
відповідних управлінських рішень.
КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ВИДИ ПРОГНОЗІВ
За часовою ознакою (за терміном і характером
розв’язуваних проблем)

короткострокові довгострокові
(до 1 року) (більше 3 років)

середньострокові
(від 1 до 3 років)
оперативні стратегічні
(передбачені для виявлення (мають на меті передбачення
можливостей щодо вирішення найважливіших параметрів формування
конкретних аспектів стратегічних керованих об’єктів у середньостроковій
прогнозів, короткострокових та довгостроковій перспективах)
перспектив і поточної діяльності)
За типами прогнозування
(за функціональною ознакою)

1) пошукові (базуються на умовному продовженні в майбутньому тенденцій розвитку

підприємства, виходячи з оцінки його діяльності в минулому і на нинішньому етапі,
і не враховує чинники, які можуть змінити ці тенденції)
2) нормативні (розробляються на підставі раніше визначених цілей, їх завданням є
розробка шляхів та термінів досягнення можливих станів об'єкта прогнозування у
майбутньому)
3) ті, що ґрунтуються на творчому баченні перспектив розвитку
За можливим впливом підприємства на майбутнє

активні пасивні
(активні дії з проектування майбутнього, (підприємство не намагається впливати на
реальний вплив на зовнішнє середовище) середовище свого функціонування)
За масштабом прогнозування

макроекономічні та структурні розвитку окремих комплексів

економіки

галузеві та регіональні

діяльності суб’єктів діяльності окремих

господарювання виробництв і
(підприємств, їх асоціацій) продуктів
За ступенем імовірності настання подій

ІНВАРІАНТНІ
(підприємство розраховує на
високий ступінь визначеності
майбутнього середовища і
відповідно прогноз містить лише
один варіант розвитку подій)
ВАРІАНТНІ
(ґрунтуються на припущенні про
певну невизначеність майбутнього
середовища і відповідно
розробляють декілька варіантів
розвитку подій зовнішнього
середовища)
За способом надання результатів прогнозів

ТОЧКОВИЙ ІНТЕРВАЛЬНИЙ

(варіант прогнозу містить лише одне значення (передбачення майбутнього з певними

показника, що прогнозується) інтервалами, діапазонами значень показника, що
прогнозується)
З метою прогнозування параметрів зовнішнього та внутрішнього середовища
підприємства у стратегічному аналізі досить широко застосовуються
різноманітні методи прогнозування. Загальні методи прогнозування можна
розділити на дві групи: експертні методи прогнозування (якісні) та кількісні
методи прогнозування (статистичні)

ЕКСПЕРТНІ МЕТОДИ ПРОГНОЗУВАННЯ КІЛЬКІСНІ МЕТОДИ ПРОГНОЗУВАННЯ

Експертні методи прийняття рішень у Кількісні методи базуються на аналізі даних і

стратегічному аналізі передбачають урахування використанні статистично-математичних
суб'єктивних думок експертів про майбутній методів.
стан підприємства в разі реалізації обраної
стратегії. Для експертних методів оцінок
характерним є передбачення майбутнього на
основі раціональних аргументів та інтуїції.
Методи експертних оцінок, як правило, мають
якісний характер і основані, передусім, на
думках та припущеннях експертів та
спеціалістів.

ЕКСПЕРТНІ МЕТОДИ ПРОГНОЗУВАННЯ
Індивідуальні експертні оцінки
Метод складання сценаріїв
Метод інтерв’ю
Метод імітаційного моделювання
Метод доповідних записок
ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИ ПРОГНОЗУВАННЯ
КІЛЬКІСНІ МЕТОДИ ПРОГНОЗУВАННЯ
Колективні експертні оцінки
Метод “комісій”
Метод мозкової атаки
Метод Дельфі
Огляди і опитування
Оцінки покупців (клієнтів)
Опитування продавців
Жюрі експертів-виконавців
Аналіз часових рядів
Методи екстраполяції
Методи моделювання
Метод рухомого середнього
Експоненційне згладжування
Регресійний аналіз
Економетричне моделювання
Спеціальні застереження
Метод найменших квадратів
Інформаційний метод
 МЕТОД ІМІТАЦІЙНОГО МОДЕЛЮВАННЯ
Метод імітаційного моделювання здійснюється в
імітаційних експериментах. Спочатку розробляють
модель об'єкта, що відповідає теоретичним знанням
експериментатора про об'єкт і теорію моделей таких
об'єктів. Потім цю модель піддають певному впливу.
Якщо розглядати підприємство як певну модель
(систему), на її вхід подають:
• інформацію про початковий стан підприємства;
• параметри, що характеризують макро- та
мікросередовище об'єкта;
• керуючий вплив, результати якого необхідно
оцінити.
Сценарій розвитку подій (на основі імітаційного
моделювання) дає можливість:
• вибрати за певними критеріями найістотніші напрямки
діяльності підприємства;
• диференційовано оцінити напрямки діяльності
підприємства залежно від впливу на показник його
конкурентоспроможності (чи будь-який інший показник,
який визнано критерієм функціонування підприємства);
• розподілити ресурси за напрямками діяльності
підприємства залежно від ефективності та
перспективності кожного напрямку щодо досягнення
цілей підприємства;
• вибрати з альтернативних стратегій підприємства
оптимальний варіант відповідно до сценарію розвитку
подій.
 МЕТОД ДЕЛЬФІ
Метод Дельфі розробив математик О. Хельмер. Сутність
цього методу полягає у проведенні анкетних опитувань
(у процесі вибору стратегій) фахівців з певної проблеми.
У відповідності з цим методом, для вивчення
специфічного питання обирається група експертів.
Членів комісії не збирають разом у групу, вони навіть
можуть не знати один одного. Членів комісії просять
висловити думку щодо певних майбутніх подій.
Отримані анкетні дані статистично оброблюють,
формують діапазон думок експертів, що відбиває їх
колективну думку з приводу вибору оптимальної
стратегії діяльності підприємства.
Зазвичай після першого опитування наявний
широкий діапазон думок. Тому метод Дельфі
передбачає проведення ще трьох-чотирьох
опитувань, перед початком яких кожного експерта
ознайомлюють з результатами попереднього
опитування з метою надання додаткової інформації
про вибір стратегії. Ідеально проводити опитування
до повного збігу думок експертів, реально — до
отримання найвужчого діапазону думок.
Даний метод є комплексним та відносно не
дорогим.
 РЕГРЕСІЙНИЙ АНАЛІЗ

Регресійний аналіз – це математичний метод прогнозування. Одним з основних завдань такого аналізу є
визначення впливу факторів на величину результативного показника (в абсолютному вимірі).

Для вирішення цього завдання необхідно підібрати відповідний тип математичного рівняння, яке
відображає характер досліджуваного зв'язку (прямолінійний чи криволінійний). Зміст регресійного аналізу
полягає у дослідженні того, як зміна незалежних змінних впливає на залежну змінну. Один раз визначені
взаємозв'язки вважаються усталеними (у вигляді рівняння регресії), а майбутні значення залежної змінної
прогнозуються шляхом підстановки у рівняння певних значень незалежних змінних.

Теоретичною лінією регресії називають ту лінію, навколо якої групуються точки кореляційного поля і яка
вказує основний напрямок, основну тенденцію зв'язку. Теоретична лінія регресії повинна відображати зміну
середніх величин результативної ознаки (у) по мірі зміни величини факторної ознаки (t) за умови повного
взаємопогашення всіх інших – випадкових по відношенню до фактора t причин.

Отже, ця лінія повинна бути проведена так, щоб сума відхилень точок поля кореляції від відповідних точок
теоретичної лінії регресії дорівнювала нулю, а сума квадратів цих відхилень була б мінімальною
величиною.
Важливим етапом регресійного проектування є визначення типу функції, за допомогою якої
характеризується залежність між ознаками. За наявності прямої кореляційної залежності
коефіцієнт регресії має позитивне значення, а при оберненій залежності значення коефіцієнта
регресії від'ємне.
Коефіцієнт регресії показує, наскільки в середньому зміниться величина результативної ознаки
(у) при зміні факторної ознаки (t) на одиницю. Наприклад, для розглянутого вище лінійного
рівняння Уt = b0 + b1 × t, коефіцієнт регресії можна визначити за формулою:
де σyt та σt - середні
квадратичні відхилення
відповідних значень
результативної та
факторної ознак.

Коефіцієнт регресії використовують для визначення коефіцієнта еластичності, який показує, на

скільки % в середньому зміниться величина результативної ознаки (у) при зміні ознаки –
фактора (t) на 1%.
Для визначення коефіцієнта еластичності використовують формулу:

Регресійний аналіз є відносно дорогим, але комплексним і надійним прийомом.

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!