Тема 8. ІНСТИТУЦІЙНИЙ ТА СОЦІАЛЬНИЙ АНАЛІЗ ПРОЄКТУ.

План.
1. Мета та завдання інституційного аналізу проєкту.
2. Оцінка впливу на проєкт зовнішніх факторів.
3. Аналіз рівня менеджменту, організаційної структури та команди проєкту.
4. Соціальний аналіз проєкту: цілі, завдання, алгоритм. 5. Соціальні ефекти проєкту:
сутність, види, оцінка.

1. Мета та завдання інституційного аналізу проєкту.

МЕТА ІНСТИТУЦІЙНОГО АНАЛІЗУ: оцінка ймовірності успішного виконання проєкту з

урахуванням впливу зовнішніх і внутрішніх факторів проєктного середовища.

ВИДИ РОБІТ: діагностика чинників, оцінка їх впливу на проєкт, розроблення

рекомендацій з корегування /врахування такого впливу.

ЗАВДАННЯ інституційного аналізу:

1) опис та аналіз політико-правових і економічних чинників, у межах яких
буде реалізовуватися проєкт;
2) оцінка впливу державної політики, макроекономічного регулювання на
реалізацію проєкту (найважливіших законів, нормативних актів);
3) характеристика сильних і слабких сторін компанії-ініціатора щодо
можливості виконання проєктних завдань (рівня менеджменту проєкту, кадрового
потенціалу щодо здатності виконати завдання, узгодженості цілей проєкту з інтересами
його учасників, відповідності організаційної структури управління проєктом і
підприємством проєктній меті);
4) розробка заходів протидії потенційно гальмівному впливу
адміністративних та ін. зовнішніх обмежень;
5) визначення оптимальної форми організації виконання проєкту,
оргструктури, принципів комплектування та навчання персоналу;
6) розробка програми усунення або зменшення негативного впливу
внутрішніх факторів, що впливають на успішну реалізацію проєкту.

Комплексний інституціональний аналіз проєкту

1) АНАЛІЗ ФАКТОРІВ ЗОВНІШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА : стратегічний
аналіз (державне регулювання), адміністративних бар’єрів, учасників проекту.
 2) Аналіз факторів ВНУТРІШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА: організації управління
проєктом.
3) За результатами: аналіз ризиків, оцінка втрат коштів та часу.

Далі: ЗМІСТ І АЛГОРИТМ аналізу зовнішніх і внутрішніх чинників проєктного

середовища.

2. Оцінка впливу на проєкт зовнішніх факторів.

ЗОВНІШНІ ЧИННИКИ – ті, що не можуть бути змінені розробниками/виконавцями

проєкту та формують систему обмежень, яка має враховуватися при обґрунтуванні проєктних
рішень.
КЛЮЧОВІ чинники зовнішнього середовища проєкту: політико-правові та
соціальноекономічні (державне регулювання, правове середовище, економічні параметри,
адміністративні обмеження, рівень тінізації та монополізації економіки та ін.).
Найважливіші: 1) політика держави щодо: умови експорту та імпорту сировини, товарів;
трудове законодавство, фінансове та банківське регулювання; 2) одобрення державою (для
великих проєктів).
Для комплексної оцінки зовнішнього середовища – застосовують PEST-аналіз:
політикоправових, економічних, соціокультурних, технологічних чинників (для компаній, що
здійснюють зовнішньоекономічну діяльність – обов’язковий).

АНАЛІЗ ЗОВНІШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА передбачає оцінку змін макроекономічних

індикаторів, їх прогнозування на період реалізації проєкту : очікувані рівень фінансової
стабільності, стан валютного ринку, платіжного балансу, бюджетна політика, параметри
монетарної політики держави, податкової та банківської систем, стан фінансового ринку та ін.

АЛГОРИТМ ОЦІНКИ:
1) рівень прийнятності діючих формальних правил;
2) динаміка їх змін; 3) оцінка можливих майбутніх змін, здатних вплинути
позитивно або негативно.

3. Аналіз рівня менеджменту, організаційної структури та команди проєкту.

Аналіз ВНУТРІШНІХ ЧИННИКІВ проєктного середовища - здатності компанії

реалізувати проєкт за напрямами:
• аналіз рівня менеджменту (досвід і кваліфікація менеджерів, їх мотивація,
сумісність із цілями та організаційною культурою проєкту, ризики конфлікту інтересів);
 • діагностика персоналу та команди проєкту (кваліфікаційна
відповідність характеру завдань; система мотивації);
• організаційної структури (адекватність цілям і змісту проєкту).

Для виконання цих завдань необхідно уточнити:

• характеристики команди проєкту (склад, структура, групові процеси);
• чинники, що визначають особливості її формування: специфіка завдання,
організаційно-культурне середовище, особливості управлінського стилю керівника;
• підходи та методики аналізу рольової структури команди проєкту (за М.
Белбіним);
• діагностування ризиків конфлікту та втрати ключових працівників;
• формування заходів з усунення таких ризиків.

КОНФЛІКТ – суперечність, що актуалізувалася, або ситуація, в якій сторони розуміють

неможливість одночасного задоволення їх потреб.
Основа: зіткнення несумісних, протилежно спрямованих регуляторів поведінки :
цінностей, сенсів, цілей, уявлень про спосіб їх досягнення.

ПРИЧИНИ КОНФЛІКТІВ:
1) пов’язані з організацією роботи (розподіл ресурсів, взаємозалежність
завдань, відмінності в цілях підрозділів);
2) пов’язані з особистісними якостями працівників (відмінності в цінностях,
у манері поведінки та життєвому досвіді, незадовільні комунікації).

ТИПИ КОНФЛІКТІВ:
1) внутрішньоособистісний, міжособистісний, між особою та групою, міжгруповий;
2) ціннісно-сенсовий (зіткнення взаємовиключних цінностей), фрустраційні
(розчарування через нездійснення певної значущої цілі, відчуття омани), деприваційні (через
тривалу неможливість задоволення значущої потреби), агресивності, тривожності.
Управління конфліктами включає їх прогнозування, профілактику, регулювання,
розв’язання.

МЕТОДИ УПРАВЛІННЯ КОНФЛІКТАМИ:

1) структурні - роз’яснення вимог до роботи; застосування координаційних,
інтеграційних механізмів, що взаємопов’язують дії людей/підрозділів, процедури
прийняття рішень/обмін інформацією; система винагород;

2) міжособистісні - навчання персоналу управлінським та комунікативним

навичкам (згладжування, ігнорування, примус, компроміс, інтеграція/співпраця):
 - згладжування : відмова від власної думки на користь опонента;
- ігнорування / ухиляння – людина уходить від контакту, не бажає вирішувати
проблему;
- протидія, примус – орієнтація на власну думку без врахування думки інших;
- компроміс – часткове прийняття точки зору опонента (взаємні поступки);
- співпраця/ ІНТЕГРАЦІЯ. Суть: розроблення сторонами взаємовигідного спільного
рішення, що інтегрує їхні інтереси. Кожна сторона вважає його своїм. ДОЗВОЛЯЄ
ПЕРЕТВОРИТИ СТРАТЕГІЮ «Я ВИГРАВ – ТИ ПРОГРАВ» НА «Я ВИГРАВ – ТИ
ВИГРАВ».
ІНТЕГРАЦІЯ - найбільш ефективний, але водночас найскладніший для застосування
метод розв’язання конфлікту.

КРИТЕРІЇ ОПТИМАЛЬНОСТІ ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ СТРУКТУРИ: відповідність змісту

проєкту, системі відносин учасників та вимогам зовнішнього середовища проєкту.
ПРИНЦИПИ її побудови: скалярний, єдиноначальності, делегування, абсолютної
відповідальності, рівня повноважень, паритету повноважень і відповідальності.
МАЄ ЗАБЕЗПЕЧИТИ: 1) розподіл обов’язків, щоб кожен знав: хто-що робить, за які
результати відповідає; 2) усунення перешкод, що виникають через нечіткий розподіл обов’язків;
3) створення комунікаційної мережі для забезпечення процесу прийняття рішень.
Діагностика організаційної структури потребує наявності базових знань щодо змісту та
умов застосування:
- основних ТИПІВ структур: «виділена» структура, управління за проєктами,
загальне управління проєктами, дуальна структура;
- ВИДІВ організаційних структур : функціональна, матрична, проєктно-
цільова, дивізіональна, гібридні.
Різновиди матричної структури управління проєктом: слабка, сильна, збалансована
матриця.

4. Соціальний аналіз проєкту: цілі, завдання, алгоритм.

МЕТА СОЦІАЛЬНОГО АНАЛІЗУ - оцінка прийнятності варіантів реалізації проєкту з

позиції інтересів користувачів та населення регіону його здійснення, розробка стратегії для
здобуття їх підтримки і досягнення цілей проєкту.
СТРАТЕГІЯ має одночасно забезпечити підтримку населенням та сприяти досягненню
цілей проєкту шляхом стимулювання змін у суспільній поведінці.
 Оцінка результатів проєкту різними соціальними групами може бути діаметрально
протилежною, тому перед аналітиками часто постає проблема визначення «ЦІЛЬОВИХ
ГРУП», інтереси яких будуть пріоритетними.

ЗАВДАННЯ СОЦІАЛЬНОГО АНАЛІЗУ:

• визначення меж території/групи населення зони впливу проєкту;
• оцінка стану соціального середовища за обраними параметрами (демографічні
характеристики, умови зайнятості населення, проживання, відпочинку та ін.),
• дослідження впливу проєкту на них;
• оцінка ступеня адекватності проєкту культурі та організації поселення в зоні
реалізації проєкту;
• з’ясування провідних тенденцій розвитку суспільних відносин та пошук
оптимальних шляхів їх реалізації;
• прогнозування соціальної ситуації, виявлення суперечностей, розроблення
рекомендацій з їх розв’язання;
• пошук та залучення до розробки проєкту всіх зацікавлених осіб, забезпечення
ефективних комунікацій;
• проєктування соціального середовища для формування заходів підтримки
проєкту усіма учасниками; постійний моніторинг змін.

ЕТАПИ СОЦІАЛЬНОГО АНАЛІЗУ:

1. Встановлення кількісного та якісного складу населення відповідно до
масштабів проєкту.
2. Оцінювання інтересів населення проєкту.
2.1. Виявлення груп за етнічною характеристикою.
2.2. Виявлення груп за соціально-культурним рівнем.
2.3. За демографічними процесами.
СОЦІАЛЬНИЙ АНАЛІЗ:
ЗМІСТ РОБІТ ЗА СТАДІЯМИ ПРОЄКТНОГО ЦИКЛУ.
1. Ідентифікація, розробка концепції. Визначення розміру території, що перебуває у зоні
впливу проєкту, прийнятність проєкту для населення. Виявлення людей, на яких впливає
проєкт, ідентифікація прихильників іпротивників. Визначення прийнятності проєкту з
позицій кульутрно-історичної, етнічно-демографічної,соціально-економічної ситуації.
2. Підготовка. Активний пошук і залучення до розробки зацікавлених осіб, створення
ефективної системи комунікацій. Збирання, опрацювання інформації щодо демографічного,
кульутрно-історичного, соціально-економічного стану території проєкту. Встановлення
цільових груп, з’ясування їх специфічних особливостей за різними параметрами, визначення
можливостей поліпшення соціального середовища завдяки проєкту. Інструментарій: інтерв’ю,
оптиування, анкети.
 3. Експертиза. Встановлення взаємозв’язків прийнятих проєктних рішень з можливими
наслідками. Головне: визначити можливу соціальну шкоду (порушення звичного способу
життя, кульутрних традицій, систем життєзабезпечення) та цільови групи, на яких це
позначиться. Позиційний аналіз населення регіону щодо проєкту, виявлення можливостей
компенсаційних та превентивних заходів для нейтралізації шкоди. За неможливості
запобігання шкоді – змоделювати можливі міграції, розселення, появу нових соціальних груп.
4. Реалізація. Внесення можливих корегувань до проєкту для нейтралізації негативних
наслідків. Інформування населення про очікувані соціальні зміни. Розробка стратегії
підтримки населенням проєкту.
5. Експлуатація. Моніторинг змін у соціальній сфері. Вивчення невиявлених на попередніх
стадіях наслідків, можливих форм нейтралізації негативних.
6. Післяпроєктний аудит. Порівняння фактичного результату з прогнозним, оцінка
відповідності. Виявлення помилок, визначеня методів поліпшення роботи.

5. Соціальні ефекти проєкту: сутність, види, оцінка.

Соціальні результати/ефекти проєкту – це результати його впливу на соціальне

середовище

Основні СОЦІАЛЬНІ РЕЗУЛЬТАТИ проєкту: зміна кількості робочих місць, зміна

житлових та культурно-побутових умов, зміна структури та рівня кваліфікації виробничого
персоналу, стану довкілля, зміни рівня здоров'я населення, економія часу тощо.

ІНДИКАТОРИ ОЦІНКИ соціального середовища: соціально-економічна структура,

зайнятість, охорона здоров'я, житлові умови, демографічні показники, громадське життя, рівень
злочинності.

ПЕРЕЛІК НАЙБІЛЬШ ПОШИРЕНИХ ПОКАЗНИКІВ в розрізі основних складових

соціального середовища: демографічні (чисельність населення, динаміка змін, густота,
урбанізація, вікові, етнічні пропорції), зайнятість (чисельність працездатного населення, рівень
безробіття, плинність кадрів, структура робочої сили, вік/стать, наявність вакансій), соціальна
структура (рівень освіти, структура за майновим статусом..), житлові умови, суспільне життя
(професійні, релігійні, політичні, етнічні організації), охорона здоров’я (кількість лікарів,
ліжок/1тис), злочинність.

ПРОБЛЕМА: Складність кількісної оцінки соціальних результатів, суб’єктивність.

Перелічені результати належать до невідчутних – не проявляються на ринку та не мають
вартісного виразу, тож виникає проблема їх переведення у економічний ефект.
 СУБ’ЄКТИВНІ (готовність споживача платити за вигоду) ТА ОБ’ЄКТИВНІ (виявлення
ролі, яку невідчутні блага відіграють у якості ресурсів, що застсовуються для виробництва
звичайних благ) методи оцінки.
Основні НАПРЯМИ ВПЛИВУ НА СОЦІАЛЬНЕ СЕРЕДОВИЩЕ: ЕКОНОМІЯ ЧАСУ, яку
можна поділити між роботою та відпочинком; ЗМІНИ В СТАНІ ЗДОРОВ’Я, ТРИВАЛОСТІ
ЖИТТЯ; ЗМІНИ В ОСВІТНЬОМУ, КУЛЬТУРНОМУ РІВНІ населення/груп, ПІДВИЩЕННЯ
КВАЛІФІКАЦІЇ тощо.

ЕФЕКТ ВІД ЕКОНОМІЇ РОБОЧОГО ЧАСУ = середньозважений обсяг додатково

створеного доходу з урахуванням коефіцієнту розподілу часу, що звільнився, на робочий і
особистий за групами населення.
1) ВАРТІСТЬ ВІЛЬНОГО ЧАСУ – як частина вартості робочого (0,1-0,5
середньої з/п; в Україні – як 50%). Варто: середньозважений за отримувачами ефекту
регіональний показник.

2) ОЦІНКА ЗМІН У СТАНІ ЗДОРОВ’Я, ТРИВАЛОСТІ ЖИТТЯ - як

цінність зниження ризику для життя, здоров’я..
Суб’єктивні методи: страхові виплати; компенсації родинам загиблих при виконанні
службових обов’язків; самооцінка громадян.
Об’єктивні: розрахунок економії витрат налікування та відвернення втрат для суспільного
виробництва унаслідок збереження життя або здоров’я певної кількості людей (емпірично
визнач.).

РІЧНИЙ ЕФЕКТ ВІД ЗНИЖЕННЯ РІВНЯ СМЕРТНОСТІ:

Есм t = ЧtВt
Чt – зменшення кілкьості померлих у році t Вt – середня вартість одного року
статистичного життя (= створений середньорічний дохід).

РІЧНИЙ ЕФЕКТ ВІД ЗНИЖЕННЯ РІВНЯ ЗАХВОРЮВАНОСТІ = сумарна економія

витрат на лікування (амбулаторне, стаціонарне) за тими видами захворювань, на статистику
яких впливає проєкт, а для працездатного населення – додатково:
Еб,t = Хтр, t (В t + ДВ t +Р t)
Еб,t – ефект від зниження кількості хворих працездатного віку в році t;
Хтр, t – зменшення кількості хворих працездатного віку в році t;
В t – середні витрати на лікування хворого працездатного віку в році t;
ДВ t – додатковий ефект на виробництві, отирманий від одного зайнятого в році t (що міг
бути втрачений через хворобу);
 Р t – середня оплата за лікарняним листом у році t.
ІНТЕГРАЛЬНИЙ ЕФЕКТ – оцніюється з застосуванням процедури дисконтування за
прогнозний період

При проєктуванні соціального середовища визначається система показників, яка

відображає розвиток регіону та повинна мати інтегральний характер. СОЦІАЛЬНІ
РЕЗУЛЬТАТИ РІЗНИХ ВИДІВ ПРОЄКТІВ (промислових, ІТ та ін.) можуть
ВИРАЖАТИСЯ РІЗНИМИ ПОКАЗНИКАМИ.

Оцінювання соціальних результатів проєкту може здійснюватися шляхом порівняння

розрахункових показників з нормативними (для негативних результатів фіксується гранично
допустимий рівень).
Сучасна практика підготовки проєкту, як правило, не відстежує соціальні
аспекти (за винятком цільових проєктів соціального розвитку).

СОЦІАЛЬНИЙ АНАЛІЗ ПРОЄКТУ:

1) має з'ясувати, чи здатен проєкт сприяти соціальному розвиткові суспільства;
2) як і інші види проєктного аналізу, здійснюється на всіх стадіях проєктного циклу.