Організація як соціальне утворення.

Фактори впливу на організацію.

Організація як специфічне соціальне утворення, форма спільної діяльності людей у виробництві
матеріальних благ (товарів) і послуг, наділена певними особливостями. Успішний менеджмент
(управління) організацій передбачає розуміння їх основних рис і принципів функціонування,
складових внутрішнього і зовнішнього середовища, розвитку організацій у різних соціально-
економічних формаціях, особливостей комерційних і некомерційних організацій, функцій, способів
управління організаційним розвитком.

Організація — специфічне соціальне утворення, систематично орієнтоване на виробництво товарів і

(або) послуг.

Вітчизняні економісти терміном «організація» найчастіше позначають складне виробниче утворення,

сформоване із виробничо самостійних, але об'єднаних спільним керівництвом підприємств.

У зарубіжній літературі це поняття розглядають набагато ширше. Наприклад, в американському

менеджменті організація визначається як «група людей, діяльність яких свідомо координується для
досягнення загальної мети або цілей». Таке трактування дає змогу розглядати проблематику
організацій комплексно — від дослідження причин виникнення і організаційного оформлення до
побудови ефективних організацій (вибору оптимальних організаційних форм і структур, проведення
організаційних змін тощо).

Зважаючи на принцип внутрішнього життя, сукупність організацій як соціальних утворень можна

класифікувати на формальні і неформальні.

Формальну організацію характеризує певний порядок, зафіксований у статуті, правилах, планах,

нормах поведінки, що дає змогу свідомо координувати соціальні взаємодії для досягнення конкретної
загальної мети.

Неформальна організація ґрунтується на товариських взаєминах, особистому виборі зв'язків, вона

відображає реальний стан справ, який може не відповідати формальній організації і виявляється в
наявності «малих» груп (до 10 осіб). Соціальні взаємодії у неформальній організації не мають
загальної або свідомо координованої спільної мети.

Фактори впливу на організацію  — рушійні сили, які впливають на виробничо-господарську

діяльність організації  тазабезпечують певний рівень отриманих результатів.

Фактори визначають протікання всіх організаційних процесів (постачання, виробництва, збуту,

науково-технічного розвитку тощо). їх класифікують за 2 ознаками:

— рівень впливу (мікрорівень, макрорівень);

— середовище впливу (внутрішнє, зовнішнє).

За рівнем впливу виділяють:
— мікроекономічні фактори (цілі, структура, завдання, технологія, працівники,
ресурси, партії, постачальники, споживачі, конкуренти тощо), які діють на рівні
підприємств;

— макроекономічні фактори (законодавчі акти, укази, постанови органів державної

влади, система економічних відносин у державі, стан економіки, міжнародні події,
міжнародне оточення, науково-технічний прогрес, політичні, соціально-культурні
обставини, особливості міжнародних економічних відносин), вплив яких виявляється
на рівні галузей та держав.

За середовищем впливу виокремлюють:

— фактори внутрішнього середовища організації (фор мують організацію із

середини);

— фактори зовнішнього середовища організації (по в'язані з розглядом організації як

відкритої системи).

Залежно від особливостей та стану виробничо-господарської діяльності на

підприємстві, фактори внутрішнього та зовнішнього середовища можуть виявляти як
позитивний, так і негативний вплив.

2. Фактори внутрішнього середовища організації. Внутрішнє середовище

організації визначають внутрішні фактори — ситуаційні рушійні сили всередині
організації. Основними факторами в будь-якій організації є цілі, структура, завдання,
технологія, працівники та ресурси

1. ЦіліКонкретний кінцевий стан або очікуваний результат діяльності організації

(групи). Відрізняються за тривалістю та змістом. Існує значний різновид цілей
залежно від характеру організації

2. Структура Взаємовідносини рівнів управління і видів робіт (функціональних

сфер), які виконують служби або підрозділи. Поєднує горизонтальний і
вертикальний поділи праці в організації. Виділяють високу і плоску структури
управління організацій

3. Завдання Види робіт, які необхідно виконати певним способом та в обумовлений

термін, задіюючи предмети, знаряддя праці, інформацію, людей тощо

4. Технологія Засіб перетворення вхідних елементів (матеріалів, сировини тощо) на

вихідні (продукт, виріб). За ознакою рівня організації виробництва технології
поділяють на групи:

— технології дрібносерійного та індивідуального (одиничного) виробництва;

— технології масового або великосерійного виробництва;

— технології безперервного виробництва.

3 огляду на особливості їх внутрішньої організації та застосування на виробництві
виділяють:

— багатоланкові технології (наприклад, складання автомобіля);

— посередницькі технології (банківська справа);

— інтенсивні технології (монтаж кінофільму).

В Україні найчастіше технології класифікують на індивідуальні, дрібносерійні,

серійні, великосерійні, масові та масово-потокові