Львівський університет ветеринарної

медицини та біотехнологій імені С. В.

Ґжицького

Екзаменаційний білет №9
З дисципліни «Адміністративний менеджмент»

Виконала: 2 сп курс Менеджмент

Хармаджиєва Дарія

Львів 2022
1. Адміністративний менеджмент в некомерційних організаціях.
Адміністративний менеджмент в некомерційних та громадських організаціях Некомерційні
установи та організації належать до невиробничої сфери і їх фінансова діяльність відмінна від
діяльності комерційних підприємств. Основною особливістю цих організацій є те, що вони не
виготовляють матеріальний продукт, не створюють вартість і існують за рахунок продукту
створеного у матеріальному виробництві. Розрізняють некомерційні державні та недержавні
установи.
Фінансування видатків державних установ здійснюється через систему бюджетного
фінансування. Установи, що функціонують за рахунок коштів бюджетів різних рівнів називають
бюджетними. Найбільша питома вага видатків бюджетних установ припадає на заробітню плату.
Некомерційні установи залежно від характеру фінансової діяльності поділяють на 3 групи:
1) установи бюджетного фінансування (послуги безкоштовні);
2) підрозділи бюджетних установ, що працюють на господарському розрахунку і не є
відокремленими юридичними особами (оплата послуг здійснюється на договірних засадах та
вигляді тарифів);
3) установи, що працюють на господарському розрахунку з низьким та високим рівнем доходів
(оплата послуг дозволяє підприємству покривати видатки, винагороджувати своїх працівників або
розвиватись).
Перелік платних послуг, які може надавати бюджетна установа, встановлює Кабінет Міністрів
України. Ці послуги не обкладаються податком. Держава зацікавлена у зменшенні питомої ваги
бюджетних підприємств.
До недержавних організацій, належать політичні партії і громадські організації. Ці громадські
формування об’єднують громадян на основі єдності інтересів, уподобань для спільної реалізації
своїх прав і свобод.
Політичною партією є об'єднання громадян-прихильників певної загальнонаціональної
програми суспільного розвитку, які мають за мету учас ть у виробленні
державної політики, формуванні органів влади, місцевого та регіонального самоврядування і
представництво в їх складі.
Громадською організацією є об'єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних
соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших
спільних інтересів.
Об'єднання громадян діє на основі статуту.
Доходи недержавних організацій формуються із членських внесків, надходжень від діяльності
їх комерційних с труктур, платних заходів, добровільних та спонсорських пожертв фізичних та
юридичних осіб.
Політичні партії, створювані ними установи і організації не мають права засновувати
підприємства, крім засобів масової інформації, та займатись комерційною діяльністю, за винятком
продажу суспільно-політичної літератури, інших пропагандистсько-агітаційних матеріалів,
виробів із власною символікою, проведення фестивалів, свят, виставок, лекцій, інших
суспільнополітичних заходів.
Об'єднання громадян, створені ними установи та організації зобов'язані вести оперативний та
бухгалтерський облік, статистичну звітність, зареєструватись в органах державної податкової
інспекції та вносити до бюджету платежі у порядку і розмірах, передбачених законодавством.
Функції управління: планування, організування, мотивування, контролювання, регулювання – це
види діяльності, спільні для всіх аспектів управління, вони репрезентують суттєві елементи
управління безвідносно до будь-якого культурного чи якогось іншого середовища.
2. Матеріальна мотивація працівників
Мотивація персоналу – комплекс заходів для стимулювання та створення умов робітникам, щоб
вони працювали віддано, ефективно, продуктивно. Без неї не існує жоден бізнес, тому з нею
необхідно познайомитися ближче.
Матеріальна мотивація персоналу(пряма)
: заохочення та застереження
Грошові заохочення та штрафи – дві сторони однієї медалі. І перше, і друге відбивається на
фінансовому стані працівника. Однак:
 Премії, бонуси та інші види доплат формують мотивацію досягнення.
 А от штрафи та утримання спонукають уникати неуспіхів.
Цікаво: будь-який психолог вам скаже, що мотивація досягнення є більш ефективною, ніж
мотивація уникнення. Тож намагайтеся в першу чергу формувати в колективі бажання отримати
винагороду, а не страх не отримати певну частину заробітної плати.
Найприємнішою частиною фінансової мотивації є:
 Премії та надбавки;
 бонуси;
 страхування життя і здоров’я;
 соціальний пакет;
 матеріальна допомога та інші виплати.
В кожній компанії (ми щиро сподіваємось) є свої матеріальні бонуси. Важливо час від часу
вивчати думку колективу та модернізувати систему мотивації в бік покращення.
Штрафи теж існують майже в кожній компанії. Засад для їх стягнення чимало:
 за несвоєчасно виконану роботу;
 за зрив показників;
 спізнення;
 відсутність на робочому місці.
Однак нагадаємо – створюйте такі умови на роботі, аби до штрафних санкцій вам доводилось
вдаватись якомога рідше.
Розглядаючи теоретичні аспекти впливу заробітної плати на мотивацію праці, маємо звернути
увагу і на таку важливу обставину, як двоїстість цього впливу. З одного боку, це використання
внутрішніх мотивів, що виникають за замкнутої взаємодії людини і мети і пов’язані з потребами,
інтересами людини, її намаганням поліпшити свій добробут. З другого — цей вплив пов’язано з
мотивами, які виникають за такої відкритої взаємодії, коли суб’єкт зовнішнього середовища
спонукає людину до певних дій. Ідеться про зовнішню мотивацію і її вплив на трудову поведінку
працівника. Застосовуючи той чи інший порядок формування заробітку працівників, роботодавець
впливає на інтенсивність і якість праці, результативність трудової діяльності. Найбільший
мотиваційний потенціал має така організація заробітної плати, яка через побудову заводської
тарифної системи, нормування та системи оплати праці забезпечує тісний взаємозв’язок розмірів
винагороди за послуги робочої сили з кількістю, якістю і результативністю праці. Забезпечення
цього взаємозв’язку і означає подвійний вплив заробітної плати на мотивацію, одночасне
використання як «внутрішніх», так і «зовнішніх» мотивів .
3. Техніка проведення нарад та засідань
Значна частина робочого часу, сил і енергії менеджера витрачається на участь в засіданнях,
нарадах, зборах або ж на їх проведення. Ці заходи можуть займати від 10 до 69% робочого часу
менеджера. Звичайно вони відрізняються колом учасників (на нарадах присутні спеціалісти,
відповідальні або зацікавлені особи, а на зборах — весь персонал), кругом проблем, які
обговорюються (на нарадах розглядаються поточні конкретні питання, а на зборах — більш
загальні, які накопичилися за певний період часу), метою (наради мають оперативний характер, на
них встановлюються корективи з вдосконалення поточної діяльності, на зборах насамперед
підводяться підсумки і визначаються плани на майбутнє).
Проводити потрібно лише ті засідання і наради, що необхідні;
їх треба ретельно готувати;
їх необхідно правильно проводити. Менеджер повинен знати види службових чи ділових
нарад і засідань, порядок їхньої підготовки, правила проведення.
Нарада — це форма організації спільної діяльності працівників одного чи декількох підприємств,
установ, організацій, підрозділів, груп, яких збирає керівник для обговорення того чи іншого
питання, розробка чи ухвалення рішення. Різновидами нарад є "п'ятихвилинки", селекторні наради
таін.
Засідання — це форма організації роботи постійно діючого органу (ради; комісії, колегії, комітету)
чи групи. Звичайне проведення засідань передбачається статутом організації чи положенням про
неї. Але вони можуть проводитися і з ініціативи керівника.
До засідань і нарад примикають також збори, проведені на виробництві, в організації, установі в
робочий час. Про наради часто говорять, що найкращі з них ті, котрі взагалі не проводяться. Тому
менеджер повинний насамперед з'ясувати, чи доцільно проводити нараду. При цьому оцінюються
альтернативні варіанти: домовленість по телефону, рішення питання в процесі майбутніх ділових
бесід, включення даного питання до порядку денного іншої наради.
Ефективність наради багато в чому залежить від якості її підготовки. Рекомендується:
заздалегідь визначити порядок денний, включивши в нього один-два, максимум три питання;
запросити лише тих працівників, що мають відношення до обговорюваних питань;
вчасно сповістити учасників про місце і час проведення наради, ознайомити їх з підготовленими
документами — порядком денним, текстами чи тезами доповідей, довідками, проектами рішень
завчасно повідомити тих, чий виступ буде бажаним чи необхідним;
забезпечити підготовку приміщення й організаційної техніки;
організувати стенографування чи звукозапис.
При проведенні наради менеджер (головуючий) також повинен дотримувати ряд правил.
Починати нараду потрібно точно в призначений час. Не починати раніше і не чекати тих, що
спізнюються. Це дисциплінує учасників.
Якщо відсутні учасники, без яких проводити нараду не можна, її краще перенести. У відношенні
винних треба вжити заходів.
Відкриваючи нараду, варто чітко сформулювати її мету, запропонувати регламент і загальну
тривалість. Це направить нараду в потрібному руслі.
У процесі наради потрібно стежити за регламентом, задавати уточнюючі запитання, направляти
хід дискусії.