Professional Documents
Culture Documents
Головні Ознаки Групи. Соцпсих.с1
Головні Ознаки Групи. Соцпсих.с1
СЛАЙД 6
Організаційна структура групи. Її утворюють структурні елементи, головна функція
яких — управління основною діяльністю організації. Представлена вона трьома
рівнями.
1. Корпоративний рівень. Його утворює група людей зверху піраміди, кожний з яких і
всі разом становлять вище керівництво. У сферу їх діяльності входить:
— розроблення загальної стратегії управління, яка визначає головну діяльність і
порядок її виконання;
— відповідальність за основний капітал компанії (фірми, підприємства), за її фінансову
стабільність;
— з'ясування видів товарів і послуг, які повинна виробляти організація, щоб
отримувати прибуток;
— поширення інших організаційних цінностей своєї фірми тощо.
На цьому рівні структури одночасно відбувається безліч взаємодій, виникає постійна
необхідність коригування роботи, щоб звести до мінімуму можливість конфліктів,
надмірної напруги тощо. Відповідно, кожний працівник може отримати наказ виконати
обов'язки вузького спеціаліста, надати іншим співробітникам інформацію, яка
стосується його сфери діяльності. Через широкий спектр обов'язків вони не мають
змоги докладно ознайомлюватися з усіма деталями роботи, тому обмежуються
принциповим попереднім рішенням і правом остаточного утвердження, залишаючи на
інших уточнення деталей. Принципове попереднє рішення має змусити діяти тих, кому
доручають докладне доопрацювання, а остаточне схвалення роблять після подання та
оцінювання результатів. На цьому рівні відбувається делегування відповідальності, що
передбачає можливість висловлювання особистої думки кожним співробітником, а
значну кількість рішень приймають без вказівок.
2. Керівний рівень. Його представляє група людей, які відповідають за вужчу сферу,
ніж загальне управління, але ширшу, ніж конкретні виробничі проблеми.
До представників керівного рівня прислухається вище керівництво, з ними часто
радяться або обговорюють питання, які визначають стратегію компанії, але вони
завжди повинні зважати на думку вищого керівництва і чекати від нього остаточних
розпоряджень у подібних справах. Кожний керівник відповідає за певну форму
діяльності свого підрозділу, назва якого точно описує функціональний зміст діяльності.
За таких умов підрозділи можуть працювати для інших підрозділів, але не замість них.
3. Керівництво середньої ланки. Його діяльність обмежена виробництвом
“продукту”, за яке керівники несуть відповідальність. Вони рідко вирішують, що саме
виробляти, хоча вище керівництво часто радиться з ними. Головні їх обов'язки —
організація роботи групи підлеглих, які під їхнім керівництвом вироблятимуть
відповідну продукцію з мінімальними помилками, браком, трудовими конфліктами
тощо. Такі керівники є ключовою ланкою кожної організації, позаяк несуть
безпосередню відповідальність за виконання роботи.
Соціальна структура. Її утворюють робітники (кваліфіковані й некваліфіковані),
службовці, спеціалісти і керівники.
Функціональна структура. Вона передбачає розподіл працівників переважно
фізичної праці (основні й допоміжні) і працівників переважно розумової праці
(адміністративно-управлінський персонал, виробничо-технічні, конторські працівники).
Соціально-демографічна структура. У ній виокремлюють групи за віком, статтю
тощо.
Професійно-кваліфікаційна структура. До неї належать такі групи працівників:
висококваліфіковані, кваліфіковані, малокваліфіковані, некваліфіковані, практики, із
середньою спеціальною освітою, із вищою освітою.
Комунікативна структура. Для нормальної, ефективної організації праці управління
спільною координованою діяльністю велике значення має комунікативна структура,
комунікативний зв'язок у соціальній групі, установі, фірмі. Цю структуру можна
представити як мережу каналів, якими у групі відбувається обмін інформацією й
думками. З огляду на їх статус виокремлюють формальні (встановлені адміністрацією
відповідно до посадової організаційної структури і зв'язують людей по вертикалі та
горизонталі всередині трудового осередку) та неформальні (виходять за межі
організації й не збігаються з офіційно встановленими). Формальні потоки ніколи не
задовольняють потреби учасників трудового процесу, тому що соціальні контакти не
обмежуються лише офіційними межами. Інформація неформальних потоків може
випереджувати формальну, іноді вона буває недостатньо достовірною. В організаціях
(групах), що функціонують нормально, завжди існує баланс формальних і
неформальних інформаційних потоків із превалюванням то одного, то іншого.
За іншою класифікацією комунікацій виокремлюють нисхідну інформацію, що йде
“зверху вниз”, тобто від керівництва до підлеглих, з верхніх ешелонів управління на
нижні, і висхідну інформацію, спрямовану “знизу вгору”, від безпосередніх учасників
трудового процесу до керівників усіх рівнів. За дефіциту в організації інформації
працівники психологічно почувають себе непевно і навіть принижено. Тому необхідно
прагнути, щоб два потоки інформації були урівноважені, не створювали напруги у
відносинах, а сприяли успішному розв'язанню спільних завдань.
Важливими при цьому є комунікативні мережі, що підрозділяються на
централізовані й децентралізовані (див. рис. 1). В одних моделях уся комунікація
замикається на керівнику чи лідерові групи, в інших — більш-менш рівномірно
розподіляється між працівниками організації. Централізовані мережі більшою мірою,
ніж децентралізовані, сприяють вирішенню відносно простих завдань, але стають на
заваді ефективному розв'язанню складних проблем, а також зменшують задоволеність
учасників взаємодії роботою, знижують групову згуртованість, хоча і сприяють розвитку
лідерства.
У кожному трудовому осередку виокремлюють також структури впливу, очікувань і
симпатій.
Структура впливу. Формується вона на основі взаємодій двох категорій осіб однієї
групи — тих, що заявляють про свої бажання, і тих, хто ті бажання виконує.
Структура очікування. Виникає завдяки консенсусу однієї частини групи
(одноголосне прийняття рішення, збіг думок) відносно того, якої поведінки варто
очікувати від конкретних осіб, що входять до групи, у конкретних ситуаціях.