1

ТЕМА 1
ПОНЯТТЯ ТА СУТНІСТЬ МЕНЕДЖМЕНТУ

1. Ключові поняття теорії управління: «управління», «менеджмент»,

«адміністрування», «керування»
2. Менеджмент як вид професійної діяльності
3. Функції менеджменту
4. Методи менеджменту
5. Закони менеджменту

1. Ключові поняття теорії управління: «управління», «менеджмент»,

«адміністрування», «керування».
Успіх будь-якої діяльності залежить від ефективного керівництва, тобто від
менеджменту.
Менеджмент як наукова система є однією з найважливіших умов
ефективної і прибуткової діяльності, однак насправді якісно й ефективно
організувати роботу інших – завдання не з простих. Для цього необхідні талант,
знання та уміння, які ефективний менеджер повинен розвивати протягом всього
життя. В сучасних умовах також не достатньо бути хорошим менеджером, мова
повинна йти про перетворення менеджера на лідера, який здатен надихати,
об’єднувати і вести за собою.
Важко дати єдине абсолютно чітке та повне визначення поняття
«менеджмент». Функції, сфери, рівні менеджменту та ситуації, у яких вони
реалізуються, значно різняться між собою. Аби з’ясувати сутність менеджменту
на нього треба подивитись з різних точок зору:
- з філологічної;
- з емпіричної (практичної), тобто як виду професійної діяльності;
- з точки зору системи знань, тобто виникнення та розвитку науки
управління.
Термін «Менеджмент» походить від латинського слова «manus» – рука.
Початково це слово означало вміння дбайливо вести домашнє господарство,
майстерно володіти засобами праці, вправно працювати.
З поглибленням спеціалізації виникла потреба в діяльності, яка пов’язувала
в єдине ціле роботу багатьох окремих виконавців, тобто координувала їх роботу.
Відповідно до цього трансформувався і зміст поняття «менеджмент».
На сьогоднішній день для визначення діяльності з координації роботи
людей на практиці використовують різні поняття. Найбільш розповсюдженими
серед них є:
- «управління»;
- «менеджмент»;
- «адміністрування»;
- «керування».
Найбільш широким та вихідним серед цих понять є поняття
«управління».
 2

Управління - це певний вплив на будь-який об’єкт з метою його

упорядкування, збереження якісної специфіки, вдосконалення та розвитку.
Управління – найбільш загальне поняття. Воно поширюється на велике коло
різноманітних об’єктів, явищ і процесів, наприклад:
- технічні системи (управління верстатом, технологічною лінією);
- господарські системи (управління підприємством);
- суспільні системи (управління громадськими організаціями);
- державні системи (державне, регіональне управління) тощо.
Менеджмент – це поняття, яке використовують переважно для
характеристики процесів управління господарськими організаціями
(підприємствами).
Адміністрування – поширюється на управління державними установами
або для позначення процесів керування діяльністю апарата управління
підприємства.
Керування – поширюється на мистецтво тієї або іншої особи
(менеджера) впливати на поведінку і мотиви діяльності підлеглих з метою
досягнення цілей організації.

2. Менеджмент як вид професійної діяльності

Сучасний Оксфордський словник англійської мови тлумачить поняття
«менеджмент» не однозначно, а саме:
1) менеджмент - це спосіб, манера спілкування з людьми;
2) менеджмент - це вміння та адміністративні навички організовувати
ефективну роботу апарату організації;
3) менеджмент - це влада та мистецтво керування;
4) менеджмент - це органи управління, адміністративні одиниці,
підрозділи.
Поміж менеджерів-практиків та вчених ще й досі не існує єдності поглядів
щодо сутності менеджменту:
- перші вважають, що менеджмент - це професія, що орієнтована на
практичне використання. Головне тут - реальний результат, який забезпечується
накопиченим досвідом менеджера;
- другі вважають, що менеджмент - це процес досягнення мети організації за
допомогою інших людей. Тому, головне для менеджера - це мистецтво
спілкування з людьми та керування ними;
- треті вважають, що менеджмент - процес прийняття раціональних рішень.
Тому, головне завдання менеджера - це пошук оптимальних управлінських рішень
за допомогою математичних моделей та на основі використання системи
наукових знань.
Розглянемо менеджмент як вид професійної діяльності. З цієї точки зору для
розуміння сутності менеджменту важливо знати, хто такі менеджери і чим їх
діяльність відрізняється від діяльності інших категорій робітників. Директор,
керівник групи, начальник, завідувач тощо - всі ці слова позначають посади.
Люди, які обіймають ці посади можуть бути об’єднані загальним поняттям
«менеджер», оскільки можна визначити наступні спільні для них ознаки
 3

діяльності:
1) менеджер має хоча б одного підлеглого;
2) менеджер управляє частиною або всією організацією, в якій він
працює;
3) менеджер отримує певні повноваження та приймає в їх межах
рішення, що матимуть наслідки для інших співробітників організації.
Тобто, менеджер – це людина, яка займає постійну керуючу посаду,
наділена повноваженнями і приймає в їх межах рішення за певними видами
діяльності організації.
В залежності від об’єкту розрізняють наступні сфери менеджменту (рис.
1):
1) виробничий менеджмент;
2) фінансовий менеджмент;
3) менеджмент персоналу;
4) управління дослідженнями та розробками;
5) маркетинговий менеджмент;
6) загальна адміністрація.
Менеджер може:
1) керувати будь-якою з них (або її частиною);
2) керувати кількома одразу;
3) керувати всією організацією в цілому.
В залежності від того, скількома компонентами (сферами) організації
управляє менеджер розрізняють три рівні менеджменту: вищий, середній та
нижчий.
До вищого рівня відноситься невелика група основних керівників
організації. Це президент (директор), віце-президенти (заступники), головний
виконавчий директор. На вищому рівні менеджменту формулюється місія та
встановлюються організаційні цілі, визначається стратегія організації та основні
задачі щодо її реалізації, приймаються рішення щодо виходу на нові ринки,
випуску нової продукції, залучення інвестицій, напрямків досліджень та розробок
тощо.
Середній рівень менеджменту є відповідальним за розробку та реалізацію
оперативних планів та процедур впровадження тих рішень, які були прийняті
вищим керівництвом організації. Менеджери середнього рівня мають досить
широку свободу дій щодо реалізації планів. Вони, наприклад, самостійно
визначають: скільки необхідно найняти нових робітників; яке нове обладнання
придбати; як використовувати засоби масової інформації для реклами тощо. До
цього прошарку належать менеджери-керівники виробничих та функціональних
структурних підрозділів організації.
Менеджери нижчого рівня координують діяльність операційних
виконавців. До цієї категорії, зокрема, відносять керівників секторів, груп,
майстрів,бригадирів тощо.
Вищі керівники організації опрацьовують стратегію, середні розробляють
плани її реалізації, а нижчі - відповідають за конкретну роботу, яка виконується у
відповідності до цих планів.
 4

Формальні повноваження, які отримують менеджери в організації

визначають відповідний статус менеджера. Цей статус, у свою чергу, визначає
характер міжособових відносин даного менеджера: з його начальниками; з
робітниками рівного рангу; з підлеглими. Такі міжособові відносини з іншого
боку забезпечують менеджеру отримання інформації, яка йому необхідна для
прийняття рішень.

Сфери менеджменту

Рис. 1. Співвідношення сфер і рівнів менеджменту

Якості, якими має володіти менеджер:

1) технічні здібності (здатність кваліфіковано, зі знанням справи
виконувати роботу на своїй ділянці, технічні прийоми конкретної діяльності);
2) аналітичні здібності ( здатність ідентифікувати ключові фактори тієї або
іншої ситуації, визначати їх взаємодію і ті з них, що вимагають найбільшої уваги);
3) діагностичні здібності ( здатність діагностувати проблеми організації,
тобто визначати їх симптоми та причини виникнення);
4) здатність взаємодіяти з людьми ( здатність налагоджувати контакти та
будувати стосунки із співробітниками організації);
5) концептуальні здібності ( здатність усвідомлювати причинно-наслідкові
зв’язки в організації, шляхи координації діяльності окремих частин організації,
досягнення поставлених цілей найбільш продуктивним способом).
В основі управлінських процесів лежать певні принципи:
Розподіл праці. Кожна ланка виробничого процесу бере на себе певні
обов'язки, має конкретну спеціалізацію. Це дозволяє виконувати більше завдань
при незмінних ресурсах.
Єдиноначальність. Навіть за умови наявності безлічі підрозділів в одній
фірмі, службовець повинен отримувати вказівки від одного начальника.
Плутанина в адміністративній сфері веде до зниження продуктивності праці.
Дисципліна і порядок. Функціонування організації суворо
 5

регламентується. Діяльність здійснюється за графіком, персоналу необхідно знати

свої обов'язки, перебувати на призначеному місці. Матеріальні ресурси теж
повинні зберігатися і використовуватися згідно з регламентом. Обов'язок
керівника контролювати виконання регламенту, штрафувати тих, що провинилися
і заохочувати старанних.
Розподіл повноважень і взяття на себе відповідальності.
Відповідальність лежить не тільки на керівника, але і на співробітниках, які
отримали завдання.
Справедливість. Рішення, покарання і заохочення повинні бути
справедливими. Це вселяє повагу співробітників і довіру до компанії і начальству.
Особисті інтереси підпорядковуються громадським. Інтереси групи
мають пріоритетне значення. Для начальства демонстрація даного принципу -
хороший спосіб подати приклад персоналу.
Винагорода. Сумлінність, відданість інтересам фірми слід відзначати.
Ініціатива. Постійний пошук нових рішень, а також заохочення ініціативи з
боку працівників.
Підтримка корпоративного духу. Створення згуртованої команди і
підтримання єдності за допомогою розробки корпоративної культури, спільного
проведення часу. Службовці повинні пишатися підприємством, в якому
трудяться.

3. Функції менеджменту

Функції менеджменту – це види діяльності керівників, необхідні для

управління організацією. В широкому розумінні менеджмент являє собою
сукупність функцій, які описують дії керівників по відношенню до підлеглих їм
працівників.
Дослідники виділяють методологічні та загальні функції менеджменту.
Методологічні функції менеджменту відображають сутність
менеджменту як науки і полягають у формуванні методології науки
управління, виявленні причинно-наслідкових зв’язків між елементами
організаційної системи та факторами середовища діяльності фірми, розробці
інструментарію управлінських дій та створенні нових знань про управління
організаціями. До числа методологічних функцій менеджменту належать
наступні:
- Описова функція – це створення чи доповнення системи категорій і
понять, які дозволяють систематизувати та контролювати процеси, пов’язані з
організацією і керівництвом. Прикладами таких понять можуть виступати
цілі, завдання, організаційні ролі, організаційні структури, стилі керівництва,
рішення, функції менеджменту, неформальні (формальні) групи, організаційний
клімат тощо.
- Аналітична функція – полягає у встановленні причинно-наслідкових
зв’язків в процесах організації та управління, що дозволяє краще зрозуміти
сутність такого роду процесів в організаціях.
- Аксіологічна функція – розробка, описання і систематизація критеріїв
 6

оцінки ефективності управлінських дій.

- Нормативна функція – розробка і систематизація рекомендацій,
інструкцій, настанов, розпоряджень і правил, які сприяють поліпшенню якості
виконання робіт у організаціях.
- Методична функція – полягає у розробці методів, які дозволяють
ідентифікувати, аналізувати та удосконалювати управлінські процеси,
проектувати та втілювати нові рішення.
До загальних функцій менеджменту відносять:
Планування (planning) – процес визначення цілей, розробки стратегії,
складання планів координації різних видів діяльності.
Організація (organizing) – визначення задач, які необхідно виконати та
осіб, що будуть їх виконувати; групування завдань, створення структури
звітності та визначення рівня прийняття організаційних рішень.
Мотивація (motivating) – спонукання себе та інших людей до діяльності
на основі виявлення та задоволення фізіологічних або психологічних потреб.
Контроль (controlling) – встановлення стандартів, спостереження за ходом
робіт з тим, щоб вони виконувалися у відповідності з планом, а також
усунення істотних відхилень від стандарту.

4.Методи менеджменту

Метод (від грецьк. methodos – спосіб дослідження, теорія) – це спосіб

досягнення мети, розв’язання конкретної задач.
У загальному вигляді методи менеджменту поділяються за певними
ознаками.
Методи за напрямком впливу на керований об’єкт:
а) методи прямого впливу – безпосередній вплив на об’єкт управління
(керованої системи) за допомогою наказів, розпоряджень, вказівок, інструкцій
тощо;
б) методи непрямого впливу – створення умов для впливу на об’єкт
управління (керованої системи) за допомогою соціальних норм,
психологічного впливу, реалізації певної економічної політики.
В залежності від способів врахування інтересів працівників, керівник
може застосовувати наступні методи керування:
а) методи матеріального впливу – реалізація владних повноважень за
рахунок використання економічних інтересів працівників та потреб,
пов’язаних із забезпеченням необхідного рівня відновлення сил працівників,
визнанням та соціальною приналежністю, соціальним статусом та владою;
б) методи владного впливу – виконання комплексу розпорядчих дій,
спрямованих на впорядкування функцій, обов’язків і прав працівників,
регламентацію та нормування їх діяльності шляхом складення штатного розкладу,
посадових інструкцій, укладання трудових договорів, видачу наказів та
розпоряджень, оголошення доган;
в) методи морального впливу – сукупність керівних впливів, які мають на
 7

меті покращання організаційного клімату фірми та підвищення показників

результативності й ефективності її діяльності, на основі застосування
моральних стимулів, дотримання етичних норм, гармонізації виробничих
взаємин та гуманізації праці.
За формою впливу суб’єкту управління на об’єкт розрізняють кількісні
та якісні методи:
а) кількісні методи - регламентування діяльності керованої системи на
основі визначення кількісних показників її роботи (встановлення вимірюваних
у абсолютних величинах стандартів) у вигляді кошторисів, бюджетів та цін на
продукцію (послуги);
б) якісні методи - регламентування діяльності керованої системи на
основі встановлення стандартів, які не можуть бути виміряні у кількісному
вимірі, зокрема, у вигляді інструкцій, визнання заслуг, пошани, схвалення
певних форм поведінки, інструментів психологічного та соціального впливу на
співробітників організації.

5. Закони менеджменту
8