Труднощі, вимоги та обмеження у роботі керівників

До основних особливостей цього виду трудової діяльності за Ф. І. Хмі-лем можна

віднести такі, як:

 Результати праці управлінців не підлягають прямому вимірюванню. Показники

ефективності керівництва будуть виражатись опосередковано в показниках
діяльності керованих об'єктів.

 Предметом прані у сфері управління виступають не матеріально-предметні

елементи виробництва, а люди та інформація.

 Праця у сфері управління висуває до керівника підвищені кваліфікаційні

вимоги, оскільки низька якість управління може привести до масштабних
витрат та низької продуктивності діяльності.

 Праця керівника має мобільний характер (переміщення по всій території

організації, відрядження).

 Зміст роботи управління складається із різних видів діяльності та безлічі

різноманітних операцій (робота з інформацією, прийняття рішень, планування,
контроль і т. д.).

 Творчий характер управлінської праці вимагає і знань, і досвіду, і інтуїції.

Управлінська діяльність — це у певній мірі мистецтво.

 Підвищений рівень відповідальності та самостійності у прийнятті

Вимоги до сучасного керівника Системоутворюючі якості:

а) фізичне здоров'я: в здоровому тілі — здоровий дух. Валеологіч-на грамотність.

Робочий час у більшості керівників становить 10-12 годин. За рахунок чого знаходять
цей час: здоров'я, відпочинок, культурний розвиток, спорт, хобі тощо. В решті-решт їх
нестача дадуть про себе знати, викличуть депресію, погіршення самопочуття,
проблеми в сім'ї і т д. Тобто життя — це система взаємопов'язаних судин.
Перехитрити його не можна. Проте можна стати приреченим роботоголіком. Хвороба
роботоголіз-му зафіксована Всесвітньою організацією збереження здоров'я, її
наслідки — серцево-судинні захворювання, виразка шлунку, нервові розлади тощо. І
все це позначиться на роботі;

^моральність — це уміння гідно поводитись із людьми, співпереживати, чути голос

совісті, почуття відповідальності. Часто посада керівника асоціюється із покаранням,
криком, агресією. Керівникові дуже важливо вміти розслабитись, зняти напруження. І.
Павлов радив «жагу загнати у м'язи», найти полегшення у фізичній роботі. Японці
пропонують бити палкою опудало недруга. Лікарі кажуть, що сльози відволікають
удар від серця (чи не тому жінки рідше потерпають від інфарктів та інсультів?).

«Злість — зброя безсилля» — говорив А. Міцкевич. Керівника, який кричить, тупотить

ногами, розмахує руками, бризкає слиною, залишається тільки пожаліти, бо на
хворих, як відомо, не ображаються; в) інтелект: розвинені мислення, пам'ять,
уявлення. М. Г. Черни-шевський стверджував, що три якості — широкі знання, звичка
думати та благородні почуття — необхідні для того, щоб людина була дійсно
освіченою. Культурна освіченість керівника полягає у постійній потребі дізнаватись
про досягнення, художню творчість людства. Антропологічні знання — це система
гуманітарних, природничих, політекономічних, психологічних, художніх та інших
знань, які сприяють визнанню людини. Вони є основою для евристичної діяльності
керівника, формування його ділової поведінки, зумовлюють морально-психологічний
стан менеджера.

Реформи в освіті, модернізація управління навчальними закладами можливі тільки за

умов оптимізації системи підготовки менеджерів освіти, її якісного розвитку та
визначення основного вектору — превентивного оволодіння абеткою управління
тими, хто хоче і може бути керівниками. Отже, спеціальна підготовка керівного складу
освітянської галузі є проблемою важливою і невідкладною для розв'язання.

Якості ефективного керівника давно привертали увагу вчених-дослідників та

практиків, але ще ніхто не зумів знайти той набір характеристик, якими повинен
володіти кожен керівник. Таким чином, незважаючи на існуючий перелік якостей він
залишається відкритим.

До переліку важливих рис успішного керівника, як правило, відносять:

 інтелектуальні можливості вище середнього, але не на рівні обдарованості та

геніальності;

 ініціатива, яка пов'язана із здатністю до аналізу та конструктивної діяльності,

енергією, життєстійкістю;

 впевненість, що спирається на здатність вірити в себе і свою діяльність,

усвідомлення свого місця, бажання досягти цілей;

 здатність подивитись на ситуацію «зверху», що дає можливість панорамного

бачення подій та процесів;

 фізичне та психічне здоров'я, яке створює запас енергії, необхідної для

складної роботи;

 усвідомлення мети робить можливим постійний аналіз власної діяльності та

мотивацію підлеглих;

 тактовність, толерантність керівника викликають з боку підлеглих повагу, яка

потрібна, щоб вести за собою;

 порядність необхідна, щоб завоювати довіру;

 бажання успіху, установка на лідерство створюють позитивні умови для

кар'єри;

 уміння брати на себе відповідальність за прийняття рішень, виконання

важливих завдань;

 здатність співпрацювати з широким колом людей;

 емоційна зрілість дозволяє управляти своїми почуттями, станами;

 установка на успіх створює передумови успішної діяльності та результатів;

  здатність до здорових, тверезих суджень.

Вимоги до професійної підготовки керівника Кар'єра менеджера

Кар'єра передбачає рух людини в організаційній ієрархії, послідовність виконання

видів робіт і особисте зростання.

«Кар'єрний успіх менеджера забезпечується цілеспрямованим розвитком

особистості, яка знаходиться у відповідності із його просуванням в організації» [33]. З
іншого боку, перепони до кар'єрного зростання викликають психологічне напруження,
депресію, зниження продуктивності праці, бажання змінити місце роботи чи роботу
взагалі. Існуючі концепції кар'єри менеджера пов'язані із такими аспектами:

1. Теорія рис (колекційний підхід) грунтується на твердженні, що менеджер

повинен володіти особливими особистісними рисами, які зумовлюють
ефективність управлінської діяльності.

2. Конкурентний підхід передбачає наявність у менеджерів особливих рис, які

відрізняють їх від людей інших професій. Таким чином, виокремлюються
ознаки успішних та неуспішних менеджерів.

3. Парціальна концепція передбачає вивчення та корекцію поведінки менеджера,

зміну самооцінки та способів орієнтації у середовищі.

4. Факторний підхід ґрунтується на вивченні факторів, ситуацій, умов, що

впливають на діяльність та розвиток менеджера.

Сімейні фактори:

 трудові досягнення членів сім'ї;

 мотивація до навчання;

 прояви схильності до ризику.

О. Г. Молл проводила дослідження серед школярів 13-17 років. Бажання бути

управлінцем розглядалося із трьох позицій:

 бажання в майбутньому посісти на керівну посаду — 10 %;

 можливість у майбутньому бути керівником — 31 %;

 як згода за певних умов бути керівником — 53 %.

16 % школярів категорично заявили, що не хочуть бути керівниками ні за яких умов.

Керівник, на думку школярів, це людина, яка:

 уміє працювати з людьми;

 постійно долає труднощі;

 вміє красиво говорити;

 має високу заробітну платню;

  самостійна.

Цікаво, що школярі серед основних засобів досягнення управлінської успішності

назвали:

 гарне навчання (38 %);

 уміння спілкуватись (38 %);

 заняття спортом (36 %).

Менеджерська освіта. Існують різні моделі підготовки керівного складу.

Американська модель передбачає превентивну підготовку керівника у ВНЗ до
початку кар'єри. Теоретичні знання є базою для подальшої практичної діяльності.
Європейська модель передбачає отримання знань на основі практичного досвіду та
наступну їх са-мореалізацію у закладах підвищення кваліфікації або спеціальної
управлінської підготовки. Проте всі вони вміщують відповідну управлінську освіту.

О. Г. Молл наводить типові відповіді російських менеджерів на питання про основні

бар'єри керівників на шляху до знань навчання, серед яких:

 відсутність вільного часу — 32 %;

 новий бізнес — 21 %;

 відрядження — 17 %;

 проблеми сім'ї — 15 %;

 відсутність коштів на навчання — 2 %.

Неприпустимими для менеджера є наступні обмеження:

1. Невміння керувати собою.

2. Розмиті особисті цінності.

3. Відсутність або нечіткість особистих цілей.

4. Зупинений саморозвиток.

5. Недолік творчого підходу.

6. Невміння впливати на людей, навчати, формувати колектив однодумців.

7. Недостатнє розуміння особливостей управлінської праці.