Семінар 4.

Управлінська діяльність керівника. Вимоги до сучасного менеджера

загальноосвітнього навчального закладу

Питання для обговорення в аудиторії:

1. Сутність поняття «менеджер».

Менеджер – це, по суті управлінець, який організовує роботу та
відповідає за ефективність її виконання. Головне завдання менеджера –
це управління та контроль.
Менеджер повинен вміти працювати з неорганізованою групою людей, та
перетворювати їх у команду для досягнення позитивного результату та
виконання поставлених цілей. Такий фахівець повинен слідкувати за
розвитком компанії та обов’язково підвищувати її прибуток, швидко
реагувати на зміни ринку, слідкувати за нововведеннями.
Менеджер – це професія вродженого лідера. Він повинен захищати
інтереси усіх складових компанії: керівників, працівників та
клієнтів. Менеджер – це не тільки управлінець, а й новатор, стратег,
вихователь, людина з прекрасними комунікаційними здібностями.

2. Типи менеджерів / керівників.

Автократичний тип керівника. Керівник автократичного типу прагне
підпорядкувати весь колектив своїй волі, не виносить заперечень і не
прислуховується до думки інших, часто втручається в роботу підлеглих і
жорстоко контролює іх дії, вимагає пунктуального виконання своїх
вказівок. Наради проводить лише для дотримання формальності, оскільки
рішення у нього підготовлені заздалегідь.
Критики і своїх помилок не визнає, однак сам любить покритикувати.
Дотримується думки, що адміністративні стягнення - найкращий засіб
впливу на підлеглих з метою досягнення високих показників праці.
Працює багато, примушує працювати і інших, втому числі позаурочний
час.
Нікому не дозволяє "сісти собі на шию", однак вимагає від підлеглих все,
що вважає за потрібне.
Демократичний тип керівника на відміну від автократа прагне до надання
підлеглим, самостійності відповідно до їх кваліфікації, і функцій, які вони
виконують, залучає їх до таких видів діяльності, як визначення цілей оцінка
роботи /підготовка та прийняття рішень, створює необхідні для виконання
роботи передумови і справедливо оцінює їх зусилля, з повагою ставиться до
людей і турбується про них.
Керівник демократичного типу особисто займається тільки найбільш
складними і важливими питаннями надаючи право підлеглим вирішувати усі
інші. Він намагається радитися з ними і прислухуватися до думки колег, не
підкреслює своєї переваги і розумно реагує на критику, не уникає
відповідальності ні за власні помилки, ні за помилки виконавців.
Звичайно, йому як і кожній людині, властиві побоювання за власний добробут.
Однак, якщо цього вимагають інтереси справи, він сміливо йде на розрахований
ризик. Максимально обґрунтовуючи рішення, що розробляються, він твердо
втілює їх у життя.
Стимулюючи ініціативу знизу і підкреслюючи свою повагу до підлеглих, він
дає вказівки не у формі наказів, а у вигляді пропозицій, порад і навіть прохань
не тільки прислуховується до думки а й враховує її. Контроль за діяльністю
підлеглих здійснює не одноособове, а з залученням членів колективу.
Ліберальний тип керівника відрізняється відсутністю розмаху в діяльності,
безініціативністю і постійним очікуванням вказівок зверху, небажанням
приймати на себе відповідальність за рішення і їх наслідки. Керівник - ліберал
мало втрачається у справи підлеглих І не виявляє достатньої активності,
виступає в основному в ролі посередника у взаємовідносинах з іншими
колективами. Як правило, він дуже обмежений, можливо, через свою
невпевненість у власній компетентності, а отже, і в становищі, яке він займає в
службовій ієрархії.
У взаємовідносинах з підлеглими керівник - ліберал ввічливий і добродушний,
ставиться до них з повагою, намагається допомогти у вирішенні їх проблем.
Готовий вислуховувати критику і міркування, але у більшості випадків
виявляється нездатним реалізувати висловлені йому думки. Недостатньо
вимогливий до підлеглих Не бажаючи псувати з ними відносин, часто уникає
рішучих заходів. Здатний нехтувати своїми принципами, якщо їх додержання
загрожує його популярності в очах вищих начальників чи підлеглих.
У намаганні набути та зміцнити авторитет, здатний надавати підлеглим різного
виду пільги, виплачувати незаслужені премії, дозволяти не виправдані
службовими потребами відрядження, схильний відкладати звільнення
нездібного працівника. Рідко користується своїм правом говорити "ні", легко
роздає нереальні обіцянки.

3. Особливості професійної підготовки керівника-менеджера освіти.

Інститут післядипломної освіти Харківського державного педагогічного
університету ім. Г.С.Сковороди вже багато років готує управлінців для
освітньої галузі зі спеціальностей “Менеджмент організацій” та
“Управління навчальним закладом”.
Вважаємо, що спеціальна підготовка керівного складу освітянської галузі
є проблемою важливою і невідкладною для розв`язання. На жаль,
здебільше керівники навчальних закладів, працівники районних, міських,
обласних управлінь освіти не мають відповідної професійної підготовки
до управління. Як правило, вони є висококваліфікованими фахівцями із
 різних учительських спеціальностей. Тому підґрунтя проблеми
невідповідності реального рівня функціональної компетентності
керівників навчальних закладів необхідному для ефективного управління
криється саме у відсутності професійної освіти.
Функціональна компетентність керівника – це система знань та умінь, що
є адекватними структурі та змісту управлінської діяльності. Наполягаємо,
що ця система має суттєві відмінності від гносеологічного ряду педагога.
Для теоретичного обгрунтування функціональної компетентності
керівника сучасної школи необхідно представити у вигляді загальної
моделі спеціаліста (або професіограми). Модель керівника школи - це
його узагальнений професійний образ. Вона повинна відбивати задачі, які
вирішує директор в своїй діяльності, зміст основних функцій управління
та посадові вимоги до керівника. При створенні моделі важливо
домагатись достатньої її повноти при мінімумі кількості якостей, що
оцінюються. Професіограма - це узагальнюючий документ, що базується
на розробленій моделі, з точністю враховує якості ідеального керівника
та дозволяє з достатньо високим ступенем достовірності оцінити якість
будь-якого реального керівника.

4. Стилі керівництва.

Історично першим і досі, мабуть, найбільш поширеним на практиці стилем

керівництва є авторитарний. Він вважається універсальним, особливо у
перших осіб. Його характерні риси:

 1) централізація всієї влади в руках керівника і прийняття ним

одноосібних рішень, які згодом нав'язуються виконавцям;
 2) дистанціювання керівника від підлеглих і переважання між ними
офіційних відносин;
 3) віддача виконавцям в наказовій формі розпоряджень без пояснення їх
зв'язку з загальними цілями і завданнями організації;
 4) широке використання адміністрування, покарань.

Авторитарний стиль керівництва організацією (підрозділом) створює

несприятливий морально-психологічний клімат і грунт для виникнення
виробничих конфліктів.

Там, де необхідно стимулювати творчий підхід виконавців до вирішення

поставлених завдань, найбільш кращий ліберальний (попустительский) стиль
керівництва. Суть його в тому, що керівник ставить перед підлеглим завдання,
створює необхідні для її вирішення умови, визначає рамки самостійності,
підтримує сприятливий морально-психологічний клімат. Підлеглі самостійно
приймають на основі обговорення рішення і шукають шляхи їх реалізації.
Керівник же виконує функції консультанта, арбітра, експерта, оцінює отримані
результати, винагороджує за успіхи.
Все це дозволяє співробітникам виразити себе, приносить задоволення,
породжує взаємну довіру і створює в колективі сприятливий морально-
психологічний клімат.

Ліберальний стиль керівництва знаходить широке поширення завдяки

зростаючим масштабам наукових досліджень і дослідно-конструкторських
розробок, які виконуються висококласними фахівцями, приемлющими тиск,
дріб'язкову опіку та ін.

Другий стиль управління - демократичний. Він базується на іншому розумінні

людської природи: праця - процес природний. Якщо умови сприятливі, люди не
тільки візьмуть на себе відповідальність, але навіть будуть прагнути до неї.
Здатність до творчого рішення проблем зустрічається рідко, а інтелектуальний
потенціал середньої людини використовується лише частково. Завдяки цим
припущенням демократичний лідер віддає перевагу таким механізмам впливу,
які апелюють до потреб більш високого рівня: потреби до приналежності до
якогось елітарного шару, високої мети, автономії і самовираження. Справжній
демократичний керівник уникає нав'язувати свою волю підлеглим [1] .

Організації, в яких домінує демократичний стиль, характеризуються високим

ступенем децентралізації повноважень. Підлеглі беруть активну участь у
прийнятті рішень і користуються широкою свободою у виконанні повноважень.
Досить часто, пояснивши цілі організації, керівник дозволяє підлеглим
визначити свої власні цілі у відповідності з тими, які він сформулював. Замість
того щоб здійснювати жорсткий контроль за підлеглими в процесі їх роботи,
керівник зазвичай чекає, коли робота буде виконана до кінця, щоб провести її
оцінку. Керівник діє як сполучна ланка, забезпечуючи відповідність цілей класу
або організації в цілому.

5. Управлінська діяльність керівника.

Зміст і характер діяльності керівника,

Управлінські ролі
що відповідає даній ролі.
Здійснює роботу соціального і правового характеру,
1. Головний керівник здійснює клопотання від імені організації, має
високий статус.
Здійснює всі дії в організації, відповідає за
2. Лідер
мотивацію підлеглих, підготовку і набір персоналу
Бере участь у нарадах за рамками підприємства,
3. Сполучна ланка
контактує з діяльністю інших організацій.
Центр внутрішньої і зовнішньої інформації, що
4. Приймач інформації надійшла в організацію, бере участь в поїздках,
відрядженнях; пошта
5. Уповноважена Постачає всім членам організації достовірну
особа інформацію для формування поглядів на неї
 всередині, відсилає пошту, здійснює спілкування з
підлеглими
Він передає інформацію в усі зовнішні організації, є
6. Представник експертом з усіх питань, бере участь у засіданнях,
виступає усно і звертається через пошту
Бере участь у створенні нових ідей, розробляє
7. Підприємець проекти щодо вдосконалення організації, будує
стратегії розвитку, обговорює управлінські питання
Він відповідає за дії при несподіваних збоїв, вирішує
8. Усуває порушення
проблеми і кризи
Прийняття і схвалення всіх управлінських рішень
9.
щодо розподілу ресурсів, участь у складанні
Розподільник ресурсів
бюджету.
10. Він відповідає за представництво організації в усіх
Ведучий переговори значущих переговорах

6. Вимоги до сучасного менеджера загальноосвітнього навчального закладу

Функції директора
Управлінська діяльність директора загальноосвітнього навчального
закладу визначається сукупністю функцій.
Директор загальноосвітнього навчального закладу:
керує:
· відповідно до чинного законодавства і статуту діяльністю учнівського,
педагогічного колективів, обслуговуючого персоналу;
· діяльністю своїх заступників з навчально-виховної, навчальної,
наукової, господарської роботи;
· роботою педагогічної ради;
· діяльністю бібліотекаря, педагога-організатора, практичного психолога,
соціального педагога, медичної сестри, вихователів групи продовженого
дня, роботою з батьками та громадськістю;
· навчально-виховною роботою вчителів певного циклу навчальних
предметів та їх предметних або методичних комісій, об`єднань, кафедр;

Завдання для практичної роботи: Оберіть для аналізу декілька стилів

управління менеджера освіти. Визначте параметри управлінських дій, що
характерні для певного стилю управління. Визначте групи психологічних рис,
що відповідають даному стилю. Оберіть та обґрунтуйте обраний Вами один зі
стилів.

Демократичний стиль визначено як орієнтацію керівника на активну взаємодію

з колективом, колегіальність у прийнятті управлінських рішень, урахування
досвіду, знань, інноваційних підходів працівників, стимулювання їх ініціативи.
 Також акцентовано, що керівник демократичного стилю постійно враховує
потреби та інтереси кожного працівника, створює умови для реалізації потреб
фахової самореалізації, професійного зростання та самовдосконалення.
Особливо слід звернути увагу на форму спілкування. Вона носить характер
рекомендацій, прохань, заохочень. А при необхідності застосовується наказ.
Ввічливий і доброзичливий керівник забезпечує сприятливий психологічний
клімат на виробництві. Такий тип управлінця воліє командну гру. Керівник не
бачить себе ляльководом, дергающим за ниточки влади. Основною мотивацією
таких дій є те, що при сприятливих умовах самі співробітники прагнуть до
відповідальності, долучаючись до вирішення деяких організаційних питань.
З’являється простір для маневрів, в якому можна організувати самоконтроль і
самоуправління.
Переваги демократичного стилю управління персоналом:
 Кожен виконавець може проявити себе, бути поміченим і оціненим.
 Хороший психологічний клімат в колективі. Співробітники не конкурують, а
роблять одну спільну справу.
 Доброзичливе ставлення виконавців один до одного і до керівника.
 Стимулювання співробітників до самостійного прийняття рішень і
відповідальності за них.
 Можливість швидкого пошуку нестандартних рішень і виконання
ексклюзивних проектів.
 Співробітники самі формують собі завдання і прямо зацікавлені в їх якісному
виконанні.
Демократичний стиль управління - це можливість персоналу реалізувати
потреби найвищого рівня:
 причетності;
 персональної відповідальності за прийняті рішення;
 самовираження і самореалізації.
Це один з ефективних інструментів підвищення мотивації . Причетність до
прийняття організаційних рішень підвищує самоконтроль і прагнення до
саморозвитку.
Недоліки демократичного стилю управління:
 зниження дисципліни і авторитету керівника, якщо в професійному плані він
програє співробітникам або вибрав невірну стратегію поведінки;
 великі витрати часу в ситуаціях, що вимагають швидкого прийняття рішень;
 обмеженість рамками тих областей діяльності, де потрібно креативність і
творчий підхід.
Мінуси демократичного стилю управління роблять його непридатним в умовах,
коли дотримання технологій особливо важливо. Навіть якщо керівник -
демократ за переконаннями, суворо регламентовані виробничі процеси
передбачають використання авторитарного підходу в управлінні .