Professional Documents
Culture Documents
409986
409986
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
ПО ВИВЧЕННЮ ТЕМИ
«Зв’язуючі процеси
менеджменту»
з нормативної навчальної дисципліни
«Основи менеджменту»
для підготовки фахових молодших бакалаврів
спеціальності 076 Підприємництво, торгівля та біржова діяльність
Черкаси, 2023р.
1
Методичні рекомендації по вивченню теми «Зв’язуючі процеси
менеджменту» з дисципліни „Основи менеджменту” складено відповідно до ОПП
за спеціальністю 076 Підприємництво, торгівля та біржова діяльність галузі знань
07 Управління та адміністрування.
РОЗРОБНИК:
Крикуненко Л.О., викладач вищої категорії, викладач-методист циклової комісії
спеціальних дисциплін підприємництва, торгівлі та фінансів.
2
ЗМІСТ
1. Пояснювальна записка
2. Методичні рекомендації
3. Індивідуальні завдання
4. Тестові завдання
5. Питання для самоконтролю
6. Термінологічний словник
7. Перелік літератури
3
Пояснювальна записка
Умовні позначення:
- виконай завдання
- зверніться до джерела
4
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
1. Інформація в менеджменті.
6
Рішення коштує не більше того, що коштує інформація,
на підставі якої воно прийнято.
Б.Хант
7
ВИМОГИ ДО ІНФОРМАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
8
міжособистісні відносини, що нерідко бувають складними,
упередженими чи неясними;
стан системи комунікацій між підсистемами (недостатність інформації,
труднощі її сприйняття і тлумачення, суперечливість повідомлень);
стан контактів із зовнішнім середовищем організації (неясні,
перекручені чи помилкові повідомлення);
політика вищого керівництва (вона може бути малозрозумілою, а тому
невірно витлумаченою).
Для того, щоб інформація ефективно виконувала свою роль в управлінні,
вона повинна відповідати таким вимогам,
як точність,
періодичність надходження,
своєчасність (оперативність),
повнота (достатність),
важливість (корисність),
зрозумілість,
свіжість,
порівнянність,
конфіденційність
готовністьдо використання.
2. Комунікації
Управління потребує ефективного обміну інформацією. Такий обмін
називається комунікацією. Комунікація та інформація це різні, але пов’язані між
собою поняття. Комунікація визначається як передача не просто інформації, а її
значення, суті за допомогою символів.
Комунікації мають велике значення для забезпечення успіху організації, тому
що якісний обмін інформацією – це основна умова прийняття усіх видів
управлінських рішень. Здійснення комунікацій називають зв’язуючим процесом. В
процесі обміну сторони грають активну роль: одна – представляє інформацію, а
друга – її використовує.
9
Ефективність роботи менеджера залежить як від його вміння працювати з
людьми, так і від того, як він працює з інформацією. Основною вимогою для
прийняття ефективного об'єктивного рішення або навіть розуміння масштабів
проблеми є наявність точної інформації. Єдиним способом отримання такої
інформації вважається комунікація. Комунікації визначають як способи, за
допомогою яких між людьми виникають зв'язки.
Комунікація — процес обміну інформацією та змістовим
значенням між двома або більше людьми (тобто передача
інформації).
Міцність та якість відносин між людьми (друзями, членами родини або
колегами) є відображенням того, наскільки чіткими і чесними є їх міжособисті
відносини.
Головна проблема комунікації – забезпечення це розуміння
інформації, яка являється предметом повідомлення.
Можна виділити такі види комунікацій: між організацією і середовищем, що її
оточує; комунікації між різними рівнями управління; комунікації між
підрозділами; комунікації між керівником та підлеглими; комунікації між
керівником та робочою групою; неформальні комунікації.
Обмін інформацією між двома і більше людьми називається комунікаційним
процесом, який складається з характерних елементів та етапів. В процесі обміну
інформацією можна виділити чотири базових елемента:
1. відправник, це особа яка генерує та передає інформацію;
2. повідомлення, це інформація яка представлена у вигляді символів;
3. канал, це засіб передачі інформації;
4. одержувач, це особа, для якої інформація призначена і яка буде її
використовувати.
При обміні ін формацією відправник і одержувач проходять декілька етапів.
Модель процесу комунікації приведена на рис. 1
зворотній зв'язок
10
Для підвищення якості управління необхідна постійно удосконалювати процес
комунікацій:
пояснювати та обґрунтовувати свої ідеї до початку їх передачі;
налагоджувати якісний зворотній зв’язок;
слідкувати за своїми жестами і інтонацією;
передавати повідомлення на мові, яка зрозуміла партнеру;
бути чуйним до робітників.
Удосконалення комунікацій в організаціях здійснюється за допомогою:
раціоналізації структури комунікаційного процесу; регулювання інформаційного
процесу; удосконалення документообігу; ефективне використання графічних
засобів; удосконалення зворотного зв’язку та інформаційних технологій.
Розрізняють два основних канали інформаційного забезпечення
керівників:
1) формалізований (по ньому рухається регламентована за формою, змістом і
часом інформація з достатнім ступенем достовірності);
2) стихійний (керівникам некеровано надходить величезна кількість
найрізноманітніших повідомлень, що не завжди об'єктивно відображають
справжній стан речей, телефонні дзвінки, усні звертання або відповіді, службові
записки, інформація багаточисленних нарад).
Передача інформації від однієї особи до іншої здійснюється за
допомогою жестів, мови, приборів або в письмовій формі (їх
називають засобами комунікації). Через засоби комунікації інформація
передається особам, які приймають рішення, а рішення — їх виконавцям. Без
комунікацій не може бути організації, оскільки без них неможливо забезпечити
координацію діяльності людей.
Створення ефективних комунікацій як усередині, так і за межами організації
досягається шляхом добре організованого комунікаційного процесу.
У комунікаціях існує шум, який може змінити зміст інформації.
Шум — це будь-який додатковий сигнал, не передбачений джерелом
інформації, він створює помилки в передачі. Сюди належать стенографічні
помилки, помилки друкарок, помилки телетайпа, комп'ютера, неправильне
тлумачення слів та ін.
В усній мові джерелом інформації є мозок, передавачем — голосові зв'язки,
комунікаційним каналом — повітря, одержувачем — вухо слухача, користувачем
— його мозок. Шум — це побічні звуки, що ускладнюють сприйняття
повідомлення. Певні шуми є завжди, тому на кожному етапі процесу обміну
інформацією відбувається деяке спотворення її змісту. Високий рівень шуму
призводить до помітної втрати змісту і може повністю блокувати спробу
встановлення інформаційного обміну.
Види комунікацій
Варто визначити, де зовні та всередині організації потрібні ефективні
комунікації, тобто види комунікацій. Розглянемо такі види комунікацій:
— комунікації між організацією та її середовищем. Наприклад, зі
споживачами організації спілкуються за допомогою реклами та інших програм
11
просування товарів на ринку. У сфері відносин з громадськістю визначається імідж
організації;
— міжособистісні комунікації. Керівник від 50 до 90 % свого часу витрачає
на розмову, тому необхідно відокремлювати прямий міжособистісний обмін
інформацією (тобто міжособистісні комунікації).
Для менеджера доступними е два типи комунікацій: формальні та
неформальні.
1. Формальні комунікації передбачені організаційною структурою. Вони
поділяються на: вертикальні, горизонтальні та діагональні.
До вертикальних комунікацій належать комунікації зверху вниз і знизу вгору.
Комунікації зверху вниз вирішують п'ять основних завдань:
1) ознайомлення працівників з цілями організації з метою усвідомлення ними
важливості роботи, що виконується;
2) викладення конкретних інструкцій щодо виконання робіт;
3) забезпечення розуміння роботи та її зв'язку з іншими завданнями
організації;
4) надання інформації про процедури і методи виконашія роботи;
5) забезпечення підлеглих інформацією зворотного зв'язку про результати
діяльності організації.
Горизонтальні комунікації здійснюються між особами, які перебувають на
одному рівні ієрархії. Такий обмін інформацією забезпечує координацію діяльності
(наприклад, між віце-президентами з маркетингу, фінансів, виробництва). Як
показують дослідження, ефективність горизонтальних комунікацій досягає 90 %,
що пояснюється значним рівнем розуміння працівниками характеру роботи своїх
колег і проблем, що виникають під час функціонування суміжних підрозділів.
Діагональні комунікації відбуваються між особами, котрі перебувають на
різних рівнях ієрархії (наприклад, між лінійними та штабними підрозділами, коли
штабні служби керують виконанням певних функцій). Такі комунікації характерні
також для зв'язків між лінійними підрозділами, якщо один з них є головним з
певної функції.
2. Неформальні комунікації не передбачені організаційною структурою.
Практика свідчить, що значна частина комунікацій здійснюється неформально, за
допомогою незапланованих керівництвом способів. У теорії та практиці
менеджменту зарубіжних країн часто використовується термін "grape-vine" —
система поширення чуток, неофіційних даних. Варто зазначити, що
неформальними каналами комунікацій передається значна частина достовірної
інформації.
Неформальні канали, як і формальні, передають інформацію в чотирьох
напрямах: вгору, вниз, горизонтально, по діагоналі. Особливістю цього каналу є
швидкість виникнення та зникнення. Крім того, неформальний канал комунікації
відрізняється змінюваністю суб'єктів, на відміну від формальних каналів.
Щоб виробити оптимальні управлінські рішення, менеджери мають
використовувати не лише формальні, а й неформальні канали комунікацій, хоча на
останні не завжди можна впливати та контролювати їх. Слід пам'ятати, що
12
неформальні канали комунікацій — невід'ємна частина організації, їх
потрібно використовувати для досягнення формальних цілей.
Неформальні канали комунікацій мають певну логічну структуру. К. Девіс,
автор багатьох праць із біхевіористики, звертав увагу на такі типи комунікаційних
ланцюгів, що використовуються в неформальних комунікаціях:
1) "одножильний" ланцюг (від А до Z):
2) ланцюг "пліткаря":
15
3. МЕТОДИ МЕНЕДЖМЕНТУ
16
Таблиця 1
Характеристика методів управління
Організаційно - Соціально-психологічні
Економічні методи
розпорядчи методи методи
1 2 3
1. Засновані на авторитеті 1. Засновані на матеріальних
влади і права керівника інтересах, не викликають
1. Заснований на використанні
віддавати розпорядження. автоматичного виконання
соціального механізму, діє в
Вимагає обов'язкового намічених цілей; вивчення
колективі
підзвітного і точного потреб працівників, їхньої
виконання розпоряджень мотивації
2. Представляють собою
2. Враховують якість трудового
загальні правила,
2.Припускають конкретно колективу, поняття лідерства,
установлювані за допомогою
адресні вказівки особливості особистості, її
економічних важелів – цін,
психологію
кредиту, нормативів
3. Вимагає централізації
управління. Значну частку
відповідальності бере на себе 3. Здійснюються за допомогою
3. Надають керованій системі
адміністрація, тобто ці методи безпосереднього чи непрямого
самостійність при повній
припускають наявність впливу на основі створення
відповідальності за прийняті
центрів, які розробляють особливих умов для змістовної
рішення
рішення і видають їх у вигляді праці, ініціативи, активності
команд
17
Класифікація та характеристика методів менеджменту
Методи менеджменту класифікують за різними ознаками:
— напрямком впливу на керований об'єкт;
— способом врахування інтересів працівників;
— формою впливу;
— характером впливу .
1. За напрямком впливу на керований об'єкт:
методи прямого впливу — безпосередньо впливають на керовану
систему (накази, розпорядження, вказівки, інструкції, положення,
тарифи тощо);
методи непрямого впливу — створюють умови для впливу на керовану
систему менеджменту (методи підбору колективу за різними
ознаками, методи формування психологічного клімату в колективі
тощо).
2. За способом врахування інтересів працівників:
методи матеріального впливу — враховують майнові та фінансові
інтереси працівників; включають різноманітні економічні стимули;
методи владного впливу — націлені на впорядкування функцій,
обов'язків і прав працівників, регламентацію та нормування їх діяльності
(штатні розписи,
регламенти діяльності, положення про виконавців, договори, накази,
розпорядження, догани тощо);
методи морального впливу — спрямовані на підвищення соціально-
господарської активності; включають етичні норми, моральні стимули,
методи встановлення хороших взаємин між керівником і підлеглими
тощо.
3. За формою впливу:
кількісні методи (калькуляції, кошториси, ціни, бюджет, матеріальні
стимули тощо);
якісні методи (вказівки, інструкції, моральні стимули, методи добору
колективу за психофізіологічними факторами тощо).
4. За характером впливу:
Економічні методи менеджменту. Зумовлені різноманітними економічними
чинниками, за допомогою яких досягається колективне та індивідуальне
задоволення потреб на всіх рівнях.
Технологічні методи менеджменту. Вплив на працівників через
документи, які визначають технологію виробничо-господарських процесів.
До них належать:
• технологічні документи. Це різноманітні інструкції, схеми, які
визначають методи, прийоми, режим роботи, послідовність операцій та
процедур щодо використання матеріалів, інструментів, обладнання, інших за-
собів виробництва.
• конструкторські документи. До них належать різноманітні ескізи виробів
18
(деталей, вузлів та ін.), креслення, конструкторські карти машин (приладів,
комп'ютерів, верстатів, автоматів, транспортних засобів) та оснащення
(пристроїв, інструментів) тощо. Всі вони різною мірою потрібні для
забезпечення конкретних виробничих процесів, а відповідно — й діяльності
конкретних працівників.
Соціально-психологічні методи менеджменту. Вони постають як
сукупність специфічних способів впливу на міжособистісні стосунки і
зв'язки, соціальні процеси, що виникають у трудових колективах.
До соціально-психологічних методів належать:
♦соціальні плани - передбачають створення умов праці, забезпечення
відпочинку, організацію побуту, медичного обслуговування, охорони
праці тощо;
♦моральні стимули - впливають через нагородження орденами, медалями,
грамотами, присвоєння звань тощо;
♦ методи формування колективів та соціально-психологічного клімату в
них — забезпечують вплив на засадах добору членів колективів за
особливостями характерів, стажем роботи, розташування їх на відповідних
робочих місцях тощо.
Адміністративні методи менеджменту. Вони здебільшого є
однозначними, тобто виключають варіативність завдань і способів їх
розв'язання. Найсуттєвіший їх недолік полягає в орієнтації на досягнення
заданої результативності, а не на її зростання, заохочуванні виконання, а
не ініціативи.
Методи менеджменту є результатом реалізації функцій менеджменту, тобто
апарат управління будь-якої організації у процесі своєї діяльності повинен створити
усі необхідні способи впливу на керовану систему. Власне, завдання управлінців і
полягає в тому, щоб сформувати необхідні методи менеджменту, здатні забезпечити
виробничо-господарську діяльність, досягнення цілей та місії організації.
19
фінансування, прибуток, зарплата, премія, дивіденди, податки, комерційний
розрахунок тощо).
20
загальнодержавних регуляторів: податки, кредити, регульовані ціни і
тарифи, економічні пільги;
місцевих регуляторів, застосовуваних органами місцевої влади для
поповнення своїх бюджетів (місцеві податки і збори, рентні платежі);
внутрішньосистемних регуляторів господарської діяльності
підвідомчих підприємств – це централізоване створення фондів
(резервного, капітальних вкладень, підготовки кадрів, страхування) і
внутрішньогосподарських відрахувань на загальноорганізаційні цілі.
Норми відрахувань у ці фонди встановлюються органом управління
організації чи підприємства.
Реалізація економічних методів управління здійснюється в системі
економічних відносин між членами трудового колективу. Керівництво організації
за допомогою різних компонентів оплати праці (основної і додаткової заробітної
плати, премій) регулює матеріальну зацікавленість працівників.
21
Організаційно-стабілізуючі методи управління виконують основну роль.
З їх допомогою на тривалий час визначають структуру управління, способи
взаємодії елементів системи управління, функцій, повноважень і форми
відповідальності об’єкта управління. Виражено це через систему документів,
серед яких – статут підприємства чи організації, колективний договір між
організацією і трудовим колективом, організаційна структура, штати, положення
про підрозділи, посадові інструкції. Ці документи обов’язкові для виконання всіма
співробітниками, а їх невиконання спричиняє застосування заходів
дисциплінарного впливу.
До складу методів організаційно-стабілізуючого управління входять
регламентування, нормування й інструктування.
Регламентування полягає в розробці і введенні в дію організаційних
положень, обов’язкових для виконання протягом визначеного цими положеннями
часу (положення про підрозділ, посадові інструкції).
Нормування – більш м’який метод адміністративного впливу. Він
призначений для встановлення нормативів, що служать орієнтирами в діяльності.
У залежності від рівня управління розрізняють:
– загальнодержавні нормативи: норми оподатковування, ставки ввізного мита,
мінімальний розмір заробітної плати;
– загальносистемні нормативи: норми амортизації, природного збитку при
збереженні і перевезеннях;
– внутрівиробничі норми: витрата сировини, палива, норми виробітку.
За видами норми поділяються на технічні, планово-економічні, трудові,
фінансово-кредитні, матеріально-постачальницькі.
За термінами дії розрізняють довгострокові і короткострокові норми.
Інструктування – найбільш м’який спосіб організаційного впливу. Він полягає
в ознайомленні з умовами роботи, особливостями виконання завдання, у
застереженні від можливих помилок, порадах щодо виконання окремих видів
робіт і операцій. Інструктування завжди має форму методичної й
інформаційної підтримки, здійснюваної за допомогою радіо, телефону,
відеопристроїв, особистим контактом.
Розпорядницькі методи управління застосовуються, коли в практиці
управління виникають проблеми, що не вкладаються у встановлені регламенти і
нормативи. Такі ситуації обумовлені порушенням зв’язків між суб’єктом і
об’єктом управління, недостатньою обґрунтованістю деяких управлінських
рішень, зривами постачань, зміною характеру попиту, що призводить до відхилень
від прийнятих планів. У цьому випадку застосовуються способи
розпорядницького впливу. Розпорядницький вплив здійснюється на основі
розробки управлінських рішень щодо способів подолання відхилень, що виникли.
Такі рішення виходять від керівників, мають обов’язковий характер і не підлягають
обговоренню чи зміні. Для розпорядницького впливу характерна нерегулярність
його виникнення, оскільки відхилення в прийнятому порядку управління
виникають раптово і їх важко передбачити. Розпорядницький вплив може бути
22
у формі постанови, директиви, наказу (основна форма), розпорядження чи
резолюції.
Важливим практичним питанням управління є ефективність виконання
розпорядницьких методів. Визначити її рівень можна шляхом зіставлення того, що
передбачалося наказами й іншими формами розпорядницького впливу, з тим, що
досягнуто фактично при їхній реалізації.
23
Ви будете байдужі людям доти, поки не виявите турботи про них.
Х.Маккей
24
♦ психологічне спонукання: заохочення і підтримка творчості, ініціативи і
самостійності;
♦ задоволення професійних інтересів працівників, підвищення творчого змісту
праці;
♦ планування службової кар’єри працівника на основі його психологічної
орієнтації;
♦ добір цілей діяльності за психологічними характеристиками і розвиток
необхідних психологічних якостей;
♦ комплектування малих робочих груп (ланок, бригад), виходячи з критерію
психологічної сумісності працівників;
♦ формування комфортного психологічного клімату в трудовому колективі;
♦ встановлення нормальних ділових відносин між керівниками і підлеглими.
4. Управлінські рішення.
25
зміна характеру попиту, недостатня обґрунтованість планів і попередніх
управлінських рішень.
Виникнення проблеми – нової виробничої ситуації – супроводжується
порушенням зв’язків, зміною окремих елементів об’єкта управління: трудових
ресурсів, фондів, технології, устаткування.
У менеджменті поняття “проблема” означає розрив між бажаним станом
об’єкта управління (компанії, підприємства, фірми, підрозділу) і її фактичним
станом. Проблеми, вирішення яких не вкладається у встановлені регламенти і
нормативи, вимагають втручання в хід діяльності організації, тобто прийняття і
реалізації управлінського рішення в зв’язку з ситуацією, що виникла.
Спроба вирішити проблему не повинна створювати нові
проблеми.
27
Таким чином, менеджери досить часто відходять від рекомендацій теорії
раціональних рішень і в зв’язку з цим у багатьох випадках отримують не
найкращий результат. Тому важливо вміти критично підійти до справи, брати
до уваги не тільки позитивні, вигідні сторони прийнятого рішення, але і можливі
негативні наслідки. Нерідко на практиці прораховуються тільки позитивні ефекти
від прийняття того чи іншого варіанта рішення, що утрудняє пошук оптимальних
рішень і не настроює виконавців на подолання можливих труднощів і
непогодженостей у ході реалізації прийнятого рішення. Саме некритичність
мислення формує у менеджера схильність до пояснення невдач об’єктивними
причинами або поганою роботою виконавців.
Не приймай рішення,
яке не зможеш виконати!
29
Самим складним у прийнятті рішення є вибір
з декількох альтернативних варіантів.
Прийняття управлінського рішення – це вибір, який робить менеджер,
щоб виконати свої обов’язки, обумовлені посадовим положенням. Завдання
менеджера полягає в тому, щоб вибрати правильний шлях, максимально знизивши
ймовірність помилки.
Правильне рішення – це кількісно обґрунтований вибір
найкращого варіанта дій, що веде до досягнення поставленої мети в
даних умовах обстановки.
Доцільно пояснити підлеглим, чому прийнято саме таке рішення. Це не
тільки підніме авторитет менеджера і підвищить ефективність роботи, але й
заощадить час, що все одно прийдеться витратити на пояснення підлеглим
їхніх задач.
У самому загальному вигляді основні вимоги до прийняття
управлінського рішення зводяться до наступного:
реалізація рішення повинна забезпечити досягнення мети;
не приймати кілька рішень по тому ж самому питанню;
не передоручати в останній момент прийняття рішення іншим співробітникам
(усіх, хто потрібен, треба залучати до роботи на ранніх етапах);
рівень прийнятих рішень і рівень компетентності менеджера повинні
відповідати один одному;
мінімальні витрати на здійснення рішення;
своєчасне доведення рішення до керованого об’єкта (виконавця);
вплив рішення на керований об’єкт продовжується до того моменту, коли
будуть ліквідовані причини, що породили це рішення;
забезпеченість рішення всіма необхідними ресурсами.
Складні проблеми завжди мають прості, легкі для розуміння
неправильні рішення.
А.Блох. Закон Мерфі
31
неправильне тлумачення фактів при прийнятті рішення.
Основні причини втрат часу при виробленні управлінських рішень – це
поспішність (приймається необґрунтоване рішення), нерішучість, відкладання
прийняття остаточного варіанта, намагання зібрати всю інформацію.
32
5. Організація управлінської праці.
34
управління відповідно до діючих посадових інструкцій та положень про структурні
підрозділи.
Організація праці в апараті управління ґрунтується на розробці комплексу
регламентів, які визначають місце і роль кожного структурного підрозділу в
апараті управління та кожного працівника в системі управління: порядок
взаємозв'язків між ними; норми взаємовідносин усередині апарату управління;
форми впливу на діяльність об'єкта управління; способи контактів з навколишнім
середовищем.
Організація управлінської праці як система є результатом упорядкованої
діяльності і невід'ємною складовою управління.
При організації трудових процесів в менеджменті, які в будь-
якій іншій сфері людської діяльності, повинні максимально
враховуватися наукові принципи: спеціалізації, пропорційності,
паралельності, прямоточності, безперервності, ритмічності,
принцип виключності, оптимальної інтенсивності праці та ін.
Принцип спеціалізації вимагає такого поділу управлінської праці, при якому
б виділялися і уособлювалися відповідні підрозділи (відділи, бюро, групи), а також
окремі робочі місця службовців. Спеціалізація в організації управлінської праці
передбачає закріплення за кожним підрозділом апарату управління і робочим
місцем за можливістю обмеженої кількості управлінських операцій, що сприяє
зростанню майстерності кожного працівника і якості робіт, що виконуються.
Принцип пропорційності — досягнення пропорційної продуктивності всіх
підрозділів апарату управління, що дає змогу забезпечити комплексне і своєчасне
здійснення всіх функцій управління. Крім доцільної організації праці
управлінських працівників, пропорційність досягається встановленням правильних
пропорцій в чисельності окремих категорій управлінських працівників,
взаємопов'язаних трудовими процесами, між засобами, предметами праці і
працюючими.
Принцип паралельності передбачає одночасне виконання окремих процесів і
операцій шляхом сумісництва в часі різних етапів роботи. I дає змогу скоротити
подовженість циклу виконання управлінських робіт.
Принцип прямоточності означав таку побудову управлінської праці в
просторі, при якій розміщення окремих підрозділів апарату управління І робочих
місць (співробітників, технічних засобів) відповідає напрямку руху потоків
інформації, не допускаючи зворотних рухів, темпів, що затримують проходження
інформації. З цією метою слід уважно аналізувати діючий документооборот і
вносити в його відповідні зміни (усунення непотрібних документів або пов'язаних з
ними робіт, зміна послідовності операцій, їх сумісництво і спрощення), що
зручніше робити, користуючись графічною формою зображення обробки
документів.
Принцип безперервності — це така організація трудових процесів, за якої
кожен наступний елемент операції є природним продовженням попереднього. Цей
принцип передбачає усунення витрат робочого часу службовців, затримок у
надходженні потрібної інформації та інших причин, що заключають всілякі
35
перерви у виконанні функцій управління. Досягається це високою дисципліною
праці, суворим дотриманням встановленого регламенту виконання кожною ланкою
апарату управління закріплених за нею функцій, широким використанням
технічних засобів управлінської праці.
Принцип ритмічності — послідовне і рівномірне чергування трудових
операцій і їх елементів у часі. Це означає вимогу рівномірної роботи всіх
управлінських ланок, підпорядкування їх деякому єдиному ритму, що випливає з
поставлених завдань. Принцип ритмічності несумісний зі штурмовшиною в роботі,
при якій неможливо забезпечити якісне обслуговування виробництва.
Принцип виключності передбачає, що всякий працівник, зайнятий в сфері
менеджменту, повинен робити все можливе для виконання поставленої задачі і
лише у виключних випадках звертатися до свого безпосереднього начальника. За
такої організації менеджменту підвищується самостійність і відповідальність
працівників за конкретну ділянку роботи, і в той же час керівник розвантажується
від вирішення дріб'язкових питань, що входить у компетенцію спеціалістів
господарства чи керівників середньої ланки.
Існують й інші принципи раціональної організації управлінської праці:
принцип оптимальної інтенсивності праці та оптимальної зайнятості виконавця,
принцип мінімальних переміщень і економії рухів та ін.
Розглянуті основні принципи раціональної організації процесів управлінської
праці тісно переплітаються між собою. Центральним завданням є оптимальний
поділ праці апарату управління, що забезпечує доцільну спеціалізацію працівників
і набуття ними необхідних навичок і знань, встановлення відповідальності кожного
працівника за доручену справу, що усуває знеосібку, створення кооперації і
досягнення на цій основі високої продуктивності праці.
Виконайте завдання
36
Додаток 1.
37
І. Афоризми
"Кожна проблема має вирішення. Єдина складність полягає в тому, щоб його
знайти".
Е. Неф
"Знання — це сила".
Ф. Бекон
"1) Інформація, яку ви маєте, — не та, котру ви хотіли б отримати;
2) інформація, яку ви бажали б одержати, — не та, яка вам насправді потрібна;
3) інформація, яка вам насправді потрібна, с недоступною;
4) інформація, що вам потрібна, коштує більше, ніж ви можете за неї
заплатити".
Чотири закони інформації
"Якщо ви справді знаєте, що відбувається, вам необов'язково знати, що
відбувається, аби все-таки знати, що відбувається".
А. Сміт
"Той, хто намагається все передбачити, втрачає пильність". Стародавній
китайський трактат "36 стратагам"
"Якщо йдеться про економічні зміни, то мережа — це 10,5 за шкалою Ріхтера".
Н. Негропонте
"Цифрове обладнання дає змогу дезінформувати з недосяжною раніше
точністю".
Закон Крамера
"Сім восьмих чого б то не було неможливо побачити".
Теорема Айсберга
"Хто ніколи ні про що не запитує — або знає все, або нічого не знає".
М. Форбс
"Інтуїція — це те, що заміняє нам здоровий глузд".
"Чим раніше проблема починає вирішуватися, тим більше ви маєте
альтернатив і тим легше її розв'язання".
Р. Ламм
"Тонке мистецтво прийняття управлінських рішень полягає в тому, щоб не
приймати рішень, пов'язаних з нетерміновими питаннями, не вирішувати питання
попередньо, не приймати рішень, яких неможливо виконати, і не приймати рішень
за тих, хто має їх приймати".
Ч. Бернард
38
"Люди швидше погодяться жити з проблемою, яку вони не можуть розв'язати,
чим прийняти рішення, котре не можуть зрозуміти".
Р. Вулзі та X. Суонсон
"Будь-які практичні питання мають лише приблизне вирішення".
Р. Емерсон
"Сутність процесу керування полягає в постійному виборі між поганими
рішеннями".
ЛГ, де Голль
"Якщо пообіцяли "реалістичне рішення" — чекай неприємності".
М. Маккарті
"Людина, позбавлена можливості приймати важливі рішення, вважає суттєвим
кожне рішення, яке вона не може прийняти".
//. Паркінсон
"У процесі обговорення важливих питань немає нічого небезпечнішого, ніж
рішення, прийняте без заперечень. Вопо обов'язково буде не тим рішенням і не
тією проблемою".
П.Друкер
42
д) методи, що використовуються в умовах, якщо фактори, які визначають
прийняття рішення, не можна кількісно охарактеризувати або їх взагалі не
можна кількісно визначити;
е) метод прогнозування, що міститься в об'єднанні й усередненні думок експертів
у ревалентних сферах;
є) процес, який починається з констатації виникнення проблемної ситуації та
завершується вибором рішення, тобто вибором дії, спрямованої на усунення
проблеми;
ж) перша, базова складова процесу управління, що забезпечує процес
функціонування господарської організації шляхом взаємозв'язку формальних і
неформальних, інтелектуальних та оргалізаційно-практичних аспектів
менеджменту;
з) його мета полягає у виборі найліпшого з варіантів рішення за умов очікування
вкрай несприятливого розвитку ситуації;
и) дають можливість, використовуючи багато сфер знань, передбачити, що
станеться у складних ситуаціях;
і) застосовуються з метою передбачення загального стану економіки й обсягу
збуту для конкретної компанії конкретного продукту;
ї) дають змогу передбачити стратегію й тактику конкурентів;
й) використовується з метою передбачення змін у соціальних настановах людей та
стані суспільства;
к) досвідчені торговельні агенти, які часто правильно передбачають майбутній
попит.
1. Якісні методи обґрунтування управлінських рішепь.
2. Управлінське рішення.
3. Прийняття рішення.
4. Критерій оптимізму.
5. Економічні прогнози.
6. Прогнози розвитку технології.
7. Прогнози розвитку конкуренції.
8. Прогнози на основі опитувань і досліджспь.
9. Соціальне прогнозування.
10. Аналіз часових рядів.
11. Думка журі.
12. Сукупна думка працівників збуту.
13. Джерела письмової інформації про зовнішнє середовища.
14. Критерій Уолда.
43
б) будь-який додатковий сигнал, непередбачений джерелом інформації, створює
помилки в передачі;
в) комунікації, що здійснюються зверху вниз і знизу вгору;
г) сукупність відомостей і даних для успішного здійснення аналізу, контролю,
прийняття й організації виконання управлінських рішень;
д) телефонні розмови, публічні виступи, наради, безпосереднє спілкування тощо;
е) засіб для кодування інформації, призначеної для передачі; є) реакція на
інформацію, що була прочитана, побачена й
почута;
ж) обмін інформацією між двома або більше людьми, основна мета якого полягає
в забезпеченні розуміння інформації, яка є предметом обміну, тобто
повідомлень;
з) увага до почуттів інших людей, спроба побачити ситуацію, питання і проблеми,
що висвітлюються, з погляду іншої людини;
и) процес обміну інформацією та змістовим значенням між двома чи більше
людьми;
і) засіб для трансляції інформаційних повідомлень, який може посилювати або
змінювати їх зміст;
ї) комунікації, не передбачені організаційною структурою комунікацій,
здійснюються неформально, за допомогою неза-планованих керівництвом
способів;
й) комунікації, що здійснюються між особами, які перебувають на різних рівнях
ієрархії;
к) комунікації, які є у формі планової та звітної документацій, пам'ятних записок,
доповідей, оголошень, довідників, фірмових газет тощо;
л) комунікації, що здійснюються між особами, котрі перебувають на одному рівні
ієрархії.
1. Інформація.
2. Комунікація.
3. Комунікаційний процес.
4. Шум.
5. Горизонтальні комунікації.
6. Вертикальні комунікації.
7. Діагональні комунікації.
8. Неформальні комунікації.
9. Усні комунікації.
10. Письмові комунікації.
11. Семантика.
12. Вербальні символи.
13. Невербальні символи.
14. Зворотний зв'язок.
15. Емпатія.
44
Ситуація 1. На фірмі "Авто" відбулася конференція, в якій брали участь
менеджери відділів одного рівня. Під час підготовки до неї стриманий менеджер А.
Сурженко використовував офіційну інформацію, закріплену в документах.
Емоційний менеджер О. Федоров користувався загальними відомостями з відділу,
отриманими від працівників.
Безпосередньо перед виступом менеджери разом обговорили деякі питання. О.
Федоров, який не застосовував у доповіді професійних понять і термінів, але
наводив приклади з практики, отримав вищу оцінку аудиторії, ніж менеджер А.
Сурженко, котрий оперував професійними термінами.
Завдання
1. Які канали інформаційного забезпечення використовували менеджери?
2. Визначте джерело, комунікаційний канал, одержувача та шум у формах
отримання інформації.
3. З'ясуйте тип і вид комунікацій між менеджерами.
4. Обґрунтуйте перевагу менеджера О. Федорова над А. Сур-женком.
5. Чи мають місце невербальні перешкоди? Які ще чинники могли б заважити
сприйняттю інформації?
Ситуація 2. На сучасному етапі розвитку економіки України спостерігається
тенденція різкого зменшення обсягу реалізації продукції підприємства. Під час
обговорення на засіданні правління висунули такі пропозиції щодо виходу з
кризової ситуації:
— підвищити якість продукції, що виготовляється, до вищого рівня, ніж
рівень якості аналогічної продукції конкурентів;
— розгорнути власну торговельну мережу та зменшити роздрібні ціни шляхом
зменшення роздрібних націнок;
— скоротити асортимент продукції, що виготовляється, виключивши з нього
нерентабельні та малорентабельні види продукції, і відповідно зменшити
гуртововідпускні ціни.
Завдання
Яку первинну інформацію варто мати, щоб прийняти правильне рішення на
засіданні правління?
Ситуація 3. Предметом праці в управлінні організацією завжди виступає
управлінська інформація. Чому це так?
Ситуація 4. Комунікації – це обмін інформацією за допомогою слів, літер,
символів, жестів, на основі чого менеджер отримує інформацію. Для чого
необхідна інформація менеджеру?
Ситуація 5. Як стверджують більшість економістів світу, керівник будь-якої
організації витрачає на комунікації від 50 до 90 відсотків свого часу. Чому так
багато і яка потреба в цьому?
45
Ситуація 6. Основними групами комунікацій є усна, письмова і візуальна
інформація. Їх основна сутність?
Ситуація 7. Основними видами комунікацій є інформативна, експресивна,
переконуюча, соціально-ритуальна, паралінгвістична інформація. Їх основна
сутність.
Ситуація 8. Основними формами комунікацій є офіційна або неофіційна
інформація. Їх сутність та відмінність між собою.
Ситуація 9. Процес комунікацій – це обмін інформацією між двома або
більшою кількістю людей. Як відбувається обмін інформацією?
Ситуація 10. Комунікації забезпечують рух інформації в ланцюг. Назвіть
основні ланки цього ланцюга.
Ситуація 11. Управлінське рішення – це фіксований управлінський акт, який
спрямовує діяльність трудового колективу у русло досягнення цілей, поставлених
перед організацією або особою. Що може виступати у ролі фіксованого
управлінського акту?
Ситуація 12. До управлінських рішень належать програмовані або
непрограмовані. У чому полягає їх сутність і відмінність?
Ситуація 13. Залежно від виду проблем, що стоять перед організацією, та
підходів вирішення у процесі формування управлінських рішень їх розділяють на
види. У чому полягає їх сутність?
Ситуація 14. Процес прийняття управлінських рішень досить складний і
багатогранний. У чому полягає його складність і багатогранність?
Ситуація 15. До основних методів прийняття управлінських рішень належать:
матричний, теорії ігор, дерево рішень, аналітично-систематизаційний, ділових ігор,
груповий тощо. У чому полягає їх основна сутність?
Ситуація 16. Існує багато факторів, що впливають як позитивно, так і
негативно на процес прийняття управлінських рішень. У чому полягає їх сутність?
Ситуація 17. Доки рішення не впроваджено на практиці, до того часу воно
залишається лише добрим побажанням, а для його виконання необхідна велика
організаторська робота зі сторони менеджера. У чому полягає ця робота?
46
Після опрацювання матеріалу виконайте тестові
завдання
Тестові завдання № 1
Тема: „Інформація і комунікації в менеджменті”
47
6. Управлінська інформація – це:
а) сукупність відомостей про стан і процеси, що протікають всередині організації
та її оточення;
б) сукупність окремих відомостей про матеріальні та фінансові ресурси організації;
в) сукупність відомостей про людські ресурси організації;
г) сукупність відомостей про конкурентів організації.
48
Тестові завдання № 2
Тема: «Управлінські рішення»
49
Тестові завдання № 3
Тема . Управлінські рішення
1. Управлінське рішення — це:
1) формалізований метод менеджменту;
2) вибір альтернативи;
3) нарада з виробничих питань;
4) інвестиційний проект.
2. Рішення приймають:
1) Керівники всіх рівнів управління
2) Керівники вищого рівня управління
3) Керівники середнього рівня управління
4) Керівники і спеціалісти нижчого рівня управління
50
8. Загальні рішення можуть приймати тільки:
1) Керівники окремих служб
2) Керівники окремих підрозділів
3) Функціональні керівники
4) Лінійні керівники
51
Підсумкові тестові завдання
Тема «Зв’язуючі процеси менеджменту»
53
15.Найпростішим, найдоступнішим засобом комунікації є:
1) графіки;
2) плакати;
3) зображення.
4) мова;
54
23. Неформальні комунікації – це:
1) передбачені організаційною структурою;
2) система розповсюдження чуток, неофіційних даних;
3) інформація керівника про порядок виконання завдань;
4) інформація про процедури і методи виконання роботи.
55
Кросворд № 1
По горизонталі
По вертикалі
57
Кросворд № 2
По горизонталі
По вертикалі
59
Кросворд № 3
По горизонталі:
3. Рішення, в яких визначено послідовність кроків. 5. Творчий
процес вибору однієї або декількох альтернатив з багатьох можливих варіантів. 8.
Український вчений, що робив особливий наголос на кібернетичних аспектах
прийняття рішень. 13. Фактор, що є основою для прийняття управлінських рішень.
14. Рішення, яке приймається внаслідок аналітичного процесу. 15. Метод
прийняття рішень. 17. Один з видів управлінських рішень. 18. Тип рішення.
По вертикалі:
1. Вид рішення за призначенням. 2. Рішення за ступенем
ефективності. 6. Поняття, основою якого є знання і досвід. 7. Один із сучасних
методів колективного пошуку рішень. 9. Процес, основою якого у менеджерів є
розробка рішень. 10. Рішення, що виникають при невідомих до цього факторах. 11.
Перший етап аналітичного процесу прийняття рішень. 12. Процес, що є основою в
методі теорії ігор. 16. Наука, що лягла в основу методу прийняття рішень. 4.
Рішення за напрямом дії.
60
Кросворд № 4
По горизонталі:
2. Реакція на інформацію. 4. Все, що спотворює зміст при обміні інформацією.
7. Основа висхідних комунікацій. 9. Перешкода у процесі передачі інформації.
11. Перешкода у процесі комунікації. 17.Обмін інформацією між двома і більше
людьми. 18. Інформація, що передається мімікою, рухами. 19. Сукупність
символів. 20. Група комунікацій, що сприймається органами зору.
По вертикалі:
1. Інформація, що передається неформальними каналами. 3. Перетворення
символів у інформацію. 5. Інформація, що несе в собі заохочення. 6. Засоби
передачі інформації. 8. За допомогою чого відбувається усний обмін
інформацією. 10. Перешкода внаслідок незгоди двох сторін. 11. Усні вказівки,
що проводяться за допомогою різних засобів. 12. Форма комунікацій. 13.
Прийом ефективного доведення поглядів однієї людини іншій. 15. Комунікації
за допомогою жестів. 16. Інформація, що передається з силою проявів почуттів.
61
Питання для самоконтролю:
1) Класифікація методів обґрунтування управлінських рішень.
2) Інструменти обґрунтування управлінських рішень.
62
Термінологічний словник
Правильне розуміння суті тих чи інших соціально-економічних процесів
обумовлено в першу чергу однозначним тлумаченням термінів і визначень.
Систематизований набір термінів дозволяє точно й однозначно
передавати інформацію, ідеї, оцінки, позиції усім, кого це стосується.
В українській мові немає термінів, які б цілком передавали зміст,
вкладений в них, наприклад, як в англійській мові. Вживаючи запозичені
слова і терміни, варто впевнитися, що аудиторія адекватно сприймає їх
значення. З іншого боку, є чимало слів і термінів, що дуже поширені, але їх
зміст різними людьми розуміється неоднаково.
Розробка набору термінів є важливою задачею, оскільки розробка і
зміцнення загальної позиції співробітників організації починається з
правильного розуміння таких термінів, як місія, політика, сильні і слабкі
сторони, можливості і погрози, цілі і задачі, повноваження й обов’язки,
факти й думки.
В загальному випадку, будь-який менеджер повинен точно знати зміст
тих чи інших слів і термінів, що зустрічаються про розгляді даної теми.
63
БРИФІНГ – коротка нарада представників преси, радіо і телебачення, на якій
викладається позиція уряду з визначеного питання, надається інформація про хід
міжнародних переговорів, погляди сторін.
ВАЛІДНІСТЬ – обґрунтованість.
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ – зобов’язання людини здійснювати задачі, що стоять
перед нею, з повною підзвітністю за ефективність їх виконання.
ВПЛИВ – будь-яка поведінка людини, що вносить зміни в поведінку,
відчуття, відносини і почуття інших людей до неї чи організації, яку вона
представляє.
ГІПОТЕЗА – науково обґрунтоване припущення, висунуте для яких-небудь
явищ, що потребує перевірки на досвіді і підтвердження фактами.
ГРУПА – дві і більше людини, які взаємодіють одна з одною для досягнення
загальної мети таким чином, що кожна впливає на інших і випробовує на собі їх
вплив.
ДЕБАТИ – обмін думками на яких-небудь зборах чи засіданні.
ДЕЗІНФОРМАЦІЯ – свідомо невірна, помилкова інформація.
ДИРЕКТИВА – обов’язкова для виконання провідна вказівка про цілі
перспективного розвитку, що включає загальну мету дій і розрахована на тривалий
період.
ДИСКУСІЯ – обговорення якого-небудь спірного питання на нарадах, у пресі,
приватній бесіді.
ДИСЦИПЛІНА ВИКОНАВСЬКА – уміле виконання наказів, розпоряджень і
вказівок керівника, що забезпечується кваліфікацією, досвідом, творчістю й
ініціативою виконавців.
ДИСЦИПЛІНА ПРАЦІ – обов’язкове для всіх працівників підпорядкування
правилам поведінки, визначеним відповідно до законів, інших нормативних
правових актів, колективним договором, угодами, що містять норми трудового
права, трудовим договором.
ЗВ’ЯЗОК ЗВОРОТНИЙ – реакція одержувача на повідомлення джерела, її
врахування джерелом, повідомлення джерелу даних про ефективність комунікації.
ЗОВНІШНЄ ОТОЧЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ – сукупність фізичних, соціальних,
організаційних і економічних умов, що впливають прямо чи побічно на діяльність
організації.
ІНІЦІАТИВНІСТЬ – творчий прояв активності (пропозиції, ідеї).
ІНСТРУКЦІЯ ПОСАДОВА – письмовий виклад основних задач, повноважень,
необхідних навичок для різних посад в організації.
ІНТУЇЦІЯ – чуття, проникливість, безпосереднє пізнання, засноване на
попередньому досвіді і теоретичних наукових знаннях, неусвідомлений досвід.
ІНФОРМАЦІЯ – дані, які відповідають на запитання, відомості, повідомлення
про який-небудь предмет, подію, явище.
ІНФОРМАЦІЯ РЕЛЕВАНТНА – вся інформація, що відноситься до
розглянутого питання, проблеми, людини, мети, періоду часу.
64
ІНФОРМАЦІЯ УПРАВЛІНСЬКА – сукупність відомостей про стан суб’єкта
управління, об’єкта управління, зовнішнього середовища і процесів, які в ньому
відбуваються.
ІНЦИДЕНТ – випадок, подія, звичайно неприємного характеру, що послужили
причиною чи поштовхом до зіткнення опонентів.
КАР’ЄРА – шлях до успіхів, поважного положення в суспільстві, на
службовому поприщі, а також саме досягнення такого положення.
КАР’ЄРИЗМ – погоня за кар’єрою, прагнення до особистого добробуту,
просування по службі в особистих інтересах.
КАР’ЄРОГРАМА – інструмент управління кар’єрою, що являє собою
графічний опис того, що повинно відбуватися чи відбувається з менеджером на
окремих етапах кар’єри.
КОМУНІКАЦІЯ – процес обміну інформацією емоційного й інтелектуального
змісту між двома і більше людьми.
КОМУНІКАЦІЯ В МЕНЕДЖМЕНТІ – обмін інформацією, внаслідок якого
керівник отримує необхідну для прийняття ефективних рішень інформацію і
доводить ці рішення до підлеглих також у формі інформації.
КРЕАТИВНІСТЬ – здатність до творчого рішення задач.
МАНІПУЛЯЦІЯ СВІДОМІСТЮ – дії комунікатора, спрямовані на зміну
психологічних установок, ціннісних орієнтацій, поведінки індивіда і цілих
аудиторій незалежно від їх бажань.
МЕНЕДЖЕР – фахівець, який професійно керує діяльністю господарської
ланки в умовах ринкової економіки, використовуючи сучасні методи управління;
найманий професійний керуючий, фахівець з управління, головна задача якого –
координація й організація діяльності колективів на науковій основі.
МЕНЕДЖМЕНТ – керування, завідування, організація, керівництво людьми
і виробництвом, що дозволяє виконувати поставлені задачі найбільш гуманним
шляхом; сукупність функцій, спрямованих на ефективне і результативне
використання ресурсів для визначених організаційних цілей; система управління
виробництвом, застосовувана з метою підвищення його ефективності й одержання
прибутку.
МЕТОД – засіб чи сукупність засобів у якій-небудь людській діяльності, спосіб
досягнення мети, визначеним способом упорядкована діяльність, шлях рішення
визначеної задачі.
МЕТОДИ АДМІНІСТРАТИВНІ – сукупність способів по здійсненню
примусового впливу.
МЕТОДИКА – сукупність технічних прийомів, пов’язаних з визначеним
методом.
НАДІЙНІСТЬ ІНФОРМАЦІЇ – ступінь незалежності інформації від впливу
випадкових факторів.
НАКАЗ – письмове оформлення визначеного, підлягаючого обов’язковому
виконанню завдання, з переліком конкретних шляхів, термінів і порядку його
виконання, відповідальних осіб і форм контролю.
ОПТИМАЛЬНИЙ – найкращий, найбільш сприятливий, кращий з можливих.
65
ПЕРЕГОВОРИ – взаємний обмін думками, обговорення проблем і пропозицій з
метою укладення угод, що відповідають інтересам всіх учасників, і наступного
досягнення результатів, які влаштовують усіх учасників.
ПЕРЛЮСТРАЦІЯ – таємне розкриття і перегляд державними органами
поштової кореспонденції.
ПОСТАНОВА – розпорядницький акт, прийнятий колегіальним органом (з’їзд,
конференція, збори, комісія, правління), який містить напрямки рішення важливих
питань, що стосуються всієї організації.
ПРЕЗЕНТАЦІЯ – перше офіційне представлення зацікавленій аудиторії ще
невідомої чи маловідомої продукції і її творців з метою забезпечити сприятливий
прийом представленому нововведенню з боку громадськості.
ПРЕС-КОНФЕРЕНЦІЯ – презентація організаційної точки зору на деяку
суспільно значиму проблему представникам ЗМІ.
ПРЕС-РЕЛІЗ – невеликий, призначений для преси, організаційний документ (1-
2 сторінки), що містить актуальне повідомлення.
ПРОВИНА ДИСЦИПЛІНАРНА – протиправне провинне невиконання чи
неналежне виконання трудових обов’язків.
РЕГЛАМЕНТУВАННЯ – засіб організаційно-стабілізуючого впливу, який
полягає в розробці та запровадженні в дію організаційних положень,
обов’язкових для виконання протягом визначеного ними часу.
РЕЗОЛЮЦІЯ – конкретна вказівка виконавцю щодо виконання тих чи інших
дій, передбачених документом.
РИЗИК – рівень невизначеності в пророкуванні результату діяльності; рішення,
прийняте в умовах неповної інформації; небезпека невдачі.
РОЗПОРЯДЖЕННЯ – акт розпорядницького впливу, що деталізує конкретні
шляхи і способи рішення окремих завдань у масштабах служб, підрозділів.
СТЯГНЕННЯ – система заходів дисциплінарного впливу на працівника, який
не справляється з покладеними на нього функціями, ігнорує розпорядження і
доручення керівника або виконує їх з низькою якістю, несвоєчасно і не в повному
обсязі.
СУБОРДИНАЦІЯ – строге підпорядкування молодших старшим відповідно до
правил службової дисципліни.
ШУМ – усе, що спотворює інформацію в процесі комунікації.
66
Список рекомендованої літератури:
Базова
1) Андрушків Б.М., Кузьмін О.Є. Основи менеджменту. – Львів: Вид-во „Світ”,
1995.
2) Виноградський М.Д., Виноградська А.М., Шкапова О.М. Менеджмент в
організації. – К.: Кондор, 2002.
3) Гірняк О.М., Лазановський П.П. Менеджмент: теоретичні основи і практика.
Навч. посібник. – К.: Магнолія-плюс, 2003.
4) Осовська Г.В. Основи менеджменту. – К.: Кондор, 2003.
5) Тарнавська Н.П., Пушкар М.Н. Менеджмент: теоретичні основи і практика.
Тернопіль, 1997.
6) Хміль Ф.І. Менеджмент: Підручник. – К.: Академ. Видавництво, 2003.
7) Шегда А.В. Основы менеджмента. Учеб. пос. – К.:, 2002.
Допоміжна
1) Діденко В.М. Менеджмент: Підручник. – К.:Кондор, 2008.-584с.
2) Колпаков В.М. Організація праці менеджера: Навч. посібник для студентів
вищих навчальних закладів. – К.: ДП Видавничий дім „Персонал”, 2008. –
432с.: іл.
3) Мошек Г.Є., Поканєвич Ю.В. Менеджмент. Навчальний посібник – К.:
Кондор,2009. – 392с.
4) Прийняття управлінських рішень/ за редакцією Ю.Є.Петруні, 2011
5) Скібіцька Л.І., Скібіцький О.М. Менеджмент. Навчальний посібник. – К.:
Центр учбової літератури, 2007. – 416 с.
Інформаційні ресурси
1) http:// www. management.com.ua
2) http://personal.ia.ua
3) http:// vlasnasprava.info
4) http:// business.ua
67
68