МНД-21 Баник Богдан

Коротка доповідь 4-ої теми “Напрямки прийняття державно-

управлінських рішень”

1. Визначення напрямів удосконалення державно-

управлінських рішень на підставі аналізу особливостей
управлінської діяльності
На сьогоднішній день в сучачсному процесі управління є багато проблем,
рішення яким знайти доволі складно. До прикладу можна взяти прийняття
та реалізацію стратегічних рішень. До сих пір вони ще не систематизовані
належним чином. Щоб вирішити цю проблему ми можемо використати
таку управлінську функцію, як цілепокладання.
Цілепокладання є складовим елементом управлінської функції планування
(в широкому розумінні вона включає й прогнозування).
Планування та оцінювання є основними компонентами сучасної
методології управління - аналізу політики та визначають ефективність його
застосування. Хоч вони є основними, але це не єдині елементи.
Також величезна увага приділяється розвитку та удосконаленню функції
комунікації, її засобам і технологіям. Фахівці пояснюють це тим, що на
обмін, перетворення та обробку інформації в управлінських процесах
втрачається від 50% до 90% часу. Фактично інформаційні процеси
складають основу управлінських процесів і значно впливають на їх
ефективність.
У будь-якій діяльності людський фактор має вагоме значення, і цим не
можна нехтувати. Навіть при прийнятті рішень, багато помилок виникають
через людський фактор. Сюди ми можемо віднести покладання на чийсь
досвід, управлінську короткозорість; при прийнятті рішення ігнорують
факти та покладаються на чиїсь думки та інші фактори, що впливають на
помилкове прийняття рішень.
Але все ж таки є способи удосконалення прийняття та реалізації
управлінських рішень, найважливішими є:
  розроблення та впровадження чіткої системи професійних та
службових обов’язків державних службовців;
 подальший розвиток теорії та методології реалізації управлінських
функцій;
 розроблення сучасних технологій прийняття рішень;
 використання методології наукового управління при прийнятті
рішень;

2. Аналітичне забезпечення прийняття державно-

управлінських рішень
В останні роки в Україні (наприклад в апараті органів державної влади)
часто спостерігається така проблема за якої відбувається суттєве
зниження якості аналітичної роботи на фоні загального збільшення її
обсягу. Одним з найбільш реальних шляхів вирішення цієї проблеми є
створення спеціальних аналітичних служб поза структурами органів
державної влади та проведення аналітичних досліджень на замовлення
цих органів на договірних умовах такими службами або іншими
тимчасовими колективами професіоналів.
Для сучасної концепції аналізу проблем державного рівня характерний
багатоетапний комплексний аналіз, він забезпечує більш ефективне
вирішення проблем. На першому його етапі, як правило, здійснюється
структурно-функціональний, а на останньому - функціонально-вартісний
аналіз, який використовується для перевірки здійсненності рішень.
Серед поширених методів аналізу можна зазначити наступні:
 декомпозиція, тобто розклад на складові частини систем, процесів,
проблем, процедур;
 виявлення прямих та зворотних зв’язків між складовими
елементами об’єкта аналізу;
 класифікація, тобто розподіл множини на підмножини за певними
ознаками (критеріями);
 редукція, тобто зведення яких-небудь даних, структури, об’єкта до
більш простих;
Також серед засобів здійснення самого аналізу застосовуються:
  моніторинг, тобто цілеспрямоване спостереження та оцінювання,
що обумовлене проблемами та завданнями основної діяльності
об’єкта аналізу;
 використання індикаторів для виміру характеристик (параметрів)
об’єкта аналізу;
 використання експертних систе(комп’ютерні системи);

Однією з основних умов плідної аналітичної роботи є оперативне

забезпечення достовірною інформацією.
Серед популярних засобів доставки інформації маємо:
 електронні глобальні та локальні мережі з відповідними засобами
програмної підтримки, зокрема Internet;
 лазерні та магнітооптичні диски;
 флеш-пам’ять та ін.
Найбільш поширеними джерелами отримання інформації є:
 офіційні видання органів державної влади;
 статистичні дані;
 засоби масової інформації;
 різноманітні інформаційно-довідкові електронні системи, зокрема,
нормативно-правові;
 електронні інформаційні мережі;
В процесі аналітичної роботи виникає необхідність у різноманітній
інформації. Сучасним підходом до вирішення цієї проблеми є створення та
ведення проблемно-орієнтованого інформаційно-методичного ресурсу.
Він являє собою впорядковану множину документів або даних, до яких є
індивідуальний доступ, цей ресурс має бути зорієнтованим на
забезпечення певної сфери діяльності всією необхідною інформацією та
складатися з таких основних розділів:
 нормативно-правового, що містить постійно обновлювану правову
базу;
 реєстрового, що містить державні реєстри центральних і місцевих
органів державної виконавчої влади, матеріали статистичної
звітності;
  зведеного каталогу бібліотечних фондів за напрямами у даній сфері
діяльності;
 довідкового, що містить різноманітні довідники, інформаційно-
довідкові системи, бази даних локального та віддаленого доступу.

3. Консультування в державному управлінні

Консультування в державному управлінні – це інтелектуальна діяльність з

аналізу та рекомендацій щодо здійснення та розвитку державного
управління. Консультуванню в державному управлінні притаманна низка
характерних рис, зокрема, воно:
 є професійною допомогою органам державної влади та посадовим
особам на засадах науково-обґрунтованого управління;
 не спирається на владні повноваження, внаслідок чого має
рекомендаційний характер і застосовується у вигляді порад;
 виходить з об’єктивної та професійної оцінки управлінських ситуацій;
Органи державної влади можуть виступати як суб’єктами, так і об’єктами
консультування.
Прийнято виділяти два основні види консультаційної діяльності –
предметну та методологічну. За предметною класифікацією можна
виділити такі її види: управлінський та проблемно-орієнтований.
Прикладами методологічного консультування є політичний, економічний,
соціальний, гуманітарний, екологічний види.
На сьогодні консультування якості у предметній класифікації є одним з
основних видів консультування в державному управлінні.

4. Формування енциклопедичних та словникових видань з державного

управління

Останнім часом в Україні спостерігається посилення уваги до проблем

державного управління, усвідомлення його як окремого виду діяльності та
виділення в самостійну галузь науки. Цей процес багато в чому спирається
на ідеї, принципи, концепції, закони, теорії, відкриті та розроблені, такими
традиційними науковими галузями як політологія, право,філософія,
соціологія, економіка, психологія.
Має бути професійна мова, яку розуміють й на якій спілкуються фахівці.
Інтенсівний розвиток науки та практики державного управління в Україні
примусив прискорити процес формування його мови.
Для традиційної дисциплінарної науки діяльність щодо упорядкування
терміносистем є досить розвиненою та методологічно обгрунтованою.
У липні 1992 року спільним наказом Міносвіти України та Держстандарту
України створено Технічний комітет стандартизації науково-технічної
термінології (ТК СНТТ). ТК СНТТ розробив настановний документ "Основні
положення щодо розроблення державних термінологічних стандартів",
який узгоджено з міжнародним стандартом ISO "Принципи і методи
термінології".