Семінар 1.

Основи ІАР у міжнародних відносинах

Виконала:
Студентка групи 108М
Сидоркевич Анастасія

1. Інформаційно-аналітична діяльність та її компоненти.

Серед важливих напрямків інформаційної роботи

виокремлюють інформаційно-аналітичну діяльність – особливий напрямок
інформаційної діяльності, пов’язаний з виявленням, опрацюванням,
зберіганням та поширенням інформації переважно у галузі управлінської,
політичної й економічної діяльності. Для галузі управління, політики й
економіки, важливим є не лише своєчасне ознайомлення з первинною
інформацією, але й своєчасне виявлення проблемних ситуацій і прогноз
розвитку подій. Необхідність в отриманні такої інформації зумовлена
переходом владних структур до прогностичних форм діяльності з
використанням багатоваріантних моделей розвитку подій, що потребує не лише
констатації фактів для доведення тієї чи іншої тези, а системного підходу до
розв’язання проблеми в цілому на основі поєднання інтелектуальних здібностей
людини з функціональними можливостями сучасних автоматизованих
інформаційних систем.

Інформаційно-аналітична діяльність – сукупність дій, що відбуваються в

інтересах підвищення ефективності управлінської діяльності і мають на меті
пізнання сутності, причин, тенденцій розвитку подій і явищ, розгляд і
оцінювання ситуацій, вироблення на основі аналізу й опрацювання інформації
висновків, рекомендацій, коментарів. 

Інформаційно-аналітична діяльність тісно пов’язана з процесом управління.

Вбудованість інформаційно-аналітичної діяльності в управлінську структуру –
це спроба універсального та централізованого підходу до розв’язання задачі
інформаційно-аналітичного забезпечення фахівців.

Основні задачі інформаційно-аналітичної діяльності:

 знайти в інформаційному потоці ті факти, що викликають інтерес;

 у сукупності виділених фактів знайти проблемну ситуацію, яку необхідно
розв’язати; 
 на підставі проведеного аналізу зробити висновки, внести пропозиції для
прийняття рішень.

У світовій практиці інформаційно-аналітичної діяльності вироблено єдині

принципи її функціонування та певну систему взаємодії інформаційних
аналітиків з органами управління, яких вони обслуговують. Інформаційно-
аналітична служба зорієнтована на виконання таких функцій:
  збиранням інформації займається фахівець-дослідник, один з
представників інформаційно-аналітичної групи. Збирання інформації
децентралізоване та здійснюється кожним підрозділом самостійно згідно
з його функціями та профілем, що підвищує цільовий (проблемно-
орієнований) характер дібраної інформації.;
 аналіз інформації – центральна функція будь-якого, інформаційно-
аналітичного підрозділу в будь-якій країні, в будь-якому відомстві
(оцінювання якості інформації, виявлення тенденцій і закономірностей,
будь-яких змін показників, кількісних даних, що стосуються галузі, в
дібраному масиві даних або в повнотекстовій базі, складеній з текстів
статей, наукових праць, думок фахівців тощо). Тому перша задача аналізу
– огляд дібраних масивів даних і текстів на предмет виявлення проблем,
позаштатних ситуацій, нетипового рівня тих або інших показників. Друга
задача – спроба виявлення причин цих змін, пошук нових рішень, їхнє
співставлення з відомими даними, перевірка їхньої ефективності,
співставлення результативності. Аналізом інформації займається
фахівець-аналітик, який у випадку необхідності може запросити
консультанта для проведення експертизи.
 інформаційно-комунікативна функція – аналітик опрацьовує дані та
бачить картину, недосяжну для ока фахівців, що постійно обертаються в
професійному середовищі і не мають можливості оцінити ситуацію в
достатньо широких межах. Діяльність аналітика – це своєрідне збирання з
найдрібніших часток інформації мозаїчного панно, що демонструє
сучасну ситуацію в тій чи іншій галузі діяльності людини. Це дуже
цікавий феномен концентрації інформації та виявлення тенденції її
розвитку в інформаційних масивах.
 внесення змін – зважаючи на те, що відбуваються постійні зміни в
технології, застосовують нові матеріали, а вимоги користувачів щодалі
зростають, інформаційно-аналітичній службі потрібно щороку, а інколи й
щомісяця переглядати документацію та вносити поправки в наявні
документи, а також розробляти рекомендації.
 планування проведення заходів відповідним відділом – аналітик бере
участь у підготовці та проведенні заходів свого відділу, в укладанні
річних і квартальних звітів і інколи допомагає планувати бюджет відділу.
 видання експертного висновку – сучасний фахівець-аналітик у
конкретній галузі має повне право робити самостійний експертний
висновок або задіяти для цього інших фахівців.

 Виділяють два рівні інформаційно-аналітичної діяльності:

 інформаційний рівень, що полягає в пошуку, збиранні, зберіганні,

поширенні інформації; 
 аналітичний рівень, що полягає в узагальненні, класифікації інформації,
її аналізі та перетворенні, розробленні висновків, пропозицій,
рекомендацій і прогнозів. 

Критерії оцінювання аналітичної інформації:

 1. Корисність. З погляду впливу виконаної інформаційно-аналітичної роботи
на ефективність досягнення мети результат інформаційно-аналітичної роботи
можна оцінити як: 

o порожню інформацію (її ніяк не можна використовувати для

прийняття відповідних рішень); 
o негативну інформацію (дезінформацію);
o позитивну інформацію. 

2. Повнота і точність. Повноту аналітичної інформації характеризують

урахуванням усіх основних факторів, що склалися у визначеній ситуації,
глибиною освітлення основних подій. Точність характеризує ступінь
наближення фактів, висновків, коментарів, прогнозів до дійсного розвитку
подій. 

 3. Достовірність аналітичної інформації має важливе значення.

Недооцінювання або переоцінювання різних факторів можуть завдати велику
шкоду. Важливими умовами, дотримання яких забезпечує достовірність
інформації є: 

o правильний добір фактів;
o виділення найбільше важливих моментів; 
o глибоке розуміння дійсності. 

 4. Своєчасність. У інформаційно-аналітичній роботі корисність усіх

документів залежить від того, наскільки вони своєчасні. 

 5. Чіткість викладення. Аналітичний матеріал повинен бути написаний

просто, доступно, ілюстрований схемами, таблицями, графіками. Якщо
інформація незрозуміла, її не читають і не вірять. 

 6. Переконливість. Аналітик повинен дивитися на свою роботу очима

замовника, адресата. Щоб документ був переконливий, його необхідно чітко
аргументувати і викладати висновки, рекомендації.

2. Методологія в інформаційно-аналітичній діяльності.

Особливість методів ІАД полягає в тому, що вони знаходиться на стику ряду
наукових дисциплін, зокрема, соціології, політології, економічної науки,
математики, логіки, інформатики, управлінської діяльності тощо.
Основними групами методів, які застосовують у ІАД є [5]:
1. Загальнонаукові методи: аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення,
порівняння.
2. Методи емпіричних досліджень: соціологічні методи, опитування,
спостереження, експеримент, статистичний аналіз. 
3. Інформаційно-прогнозні методи: моделювання, експертна оцінка.
4. Методи створення інформаційної продукції: згортання змісту інформації
(реферування, анотування) і узагальнення (створення оглядової інформації).
5. Методи інформаційного обслуговування користувачів: поточного
інформування, довідково-інформаційне обслуговування.
Також розрізняють неформальні та формальні методи. Неформальні
дотримуються своїх правил і стратегій, але не є самообмеженими. До них
належать історико-описові, політико-описові, нормативно-ідеологічні,
нормативно-гіпотезотворчі, інтуїтивно-логічні, формально-логічні, операційно-
прикладні та аналітико-прогностичні.
Формальні методи опрацювання інформації засновані на формальній логіці та
математичному аналізі. Кількісні методи дають критерій для перевірки
правильності деяких якісних уявлень. 
До них належить метод моделювання, що разом із методом Дельфі, сценаріїв,
аналізу тощо входить до класу аналітико-прогностичних методів і є одним з
найпопулярніших. У основі методу моделювання лежить опис конкретного
процесу чи явища, створення його формальної моделі. З неї за допомогою
логіки виводять твердження. Змінюючи певні параметри моделі, додають
упущені фактори, шляхом проб і помилок поступово створюють нову модель.
Порівнюючи ці дві моделі, роблять висновки та припущення про розвиток
процесу чи явища в майбутньому.
Змоделювати можна міжнародні системи, співпрацю і співіснування,
конфлікти, процес прийняття управлінських рішень, схеми документообігу
тощо. 
Аналіз і моделювання належать до аналітико-прогностичних методів, які
становлять сукупність комплексних методів, пов’язаних з опрацюванням,
класифікацією, інтерпретацією і описом інформації. На їх основі виникли інші
аналітичні методи. Роль прогностичних методів дуже важлива, адже в
результаті аналіз і пояснення фактів потрібні заради складання прогнозів
можливого розвитку подій надалі. Прогнози складають з метою прийняття
адекватного рішення. Важливу роль у цьому покликаний відіграти аналіз
процесу ухвалення рішення.
Провідне місце серед неформальних методів належить історико-описовому,
який є основою історії дипломатії, міжнародних відносин, зовнішньої політики
окремих держав, державного управління, численних праць з аналізу явищ і
процесів. Його різновидом виступає політико-описовий метод, який зводиться
до реферування документальних джерел. До цієї ж групи належить
порівняльно-історичний метод пояснення змісту та характеру міжнародних
відносин на різних етапах історичного розвитку; виявлення спільного та
відмінного між різними етапами ІАД.
Суттєве місце в ІАД належить двом спорідненим методам – нормативно-
ідеологічному та нормативно-гіпотезотворчому. Перший виводить положення з
певної ідеології, а другий дотримується логіки розуму, а не віри: знаючи про
дефіцит емпіричного чи теоретичного матеріалу, він компенсує його
гіпотезами.
При використанні інтуїтивно-логічного та формально-логічного методів
керуються логікою, але надають перевагу різним її видам.
Ще одну групу споріднених методів складають операційно-прикладний і
аналітико-прогностичний. При певних відмінностях їх поєднує націленість на
вирішення прикладних завдань і отримання результатів, які могли б знайти
пряме теоретичне та практичне застосування. 
До операційно-прикладних можна віднести різні методи аналізу ситуації
(спостереження, вивчення документів, порівняльний аналіз), методи аналізу
змісту (контент-аналіз, аналіз подвійних даних), методи аналізу варіантів
поведінки (імітації, ситуаційні аналізи, ділові ігри).
Аналітико-прогностичні методи націлені на прогноз складніших, ніж окремі
ситуації і варіанти поведінки, процеси та явища; динаміку міжнародної системи
в цілому, її окремі географічні та проблемні напрями тощо. З точки зору
практичної значимості найкраще зарекомендували себе метод сценаріїв і
методи експертного аналізу (мозковий штурм, метод Дельфі тощо).
При організації ІАД також використовують кількісні методи. Однак вони поки
що не дали вагомих результатів, що пояснюється відсутністю загальної теорії
досліджуваних явищ і процесів, принциповою неможливістю порівняти
важливі характеристики, складністю взаємозв’язків між зовнішніми проявами
та сутнісними аспектами явищ і процесів. 
Евристичні методи застосовують при управлінні персоналом, організації
управління. До евристичних методів аналізу, що передбачають як генерування
варіантів аналітичних рішень, так і їх оцінювання, відносять: метод мозкового
штурму, комісій і конференцій, колективного блокноту, функціонально-
вартісний аналіз, ділові ігри тощо. Евристичні методи аналізу являють собою
особливу групу прийомів збирання і опрацювання інформації, що спирається на
професійне судження фахівців. Основою їх застосування є експертні оцінки
розглянутих процесів і операцій.
Експертні методи аналізу – методи організації роботи з експертами, аналіз їх
думок. Для вирішення багатьох завдань потрібно мати незалежну думку, тобто
залучати фахівців. Інформацію, отриману від експертів, не використовують як
готову, її опрацьовують і лише після цього приймають рішення.
Метод експертної комісії заснований на виробленні експертами єдиної
колективної думки при обговоренні поставленої проблеми та альтернатив її
вирішення. При використанні цього методу статистично опрацьовують
результати індивідуальної бальної оцінки всіх експертів, потім відбувається
обмін думками за результатами експертизи, уточнюють оцінки.
Способами отримання експертних оцінок є метод Дельфі, оцінки ризиків,
сценаріїв, ділових ігор, SWOT-аналізу, функціонально-вартісного аналізу тощо.
Метод Дельфі – заочне й анонімне опитування експертної групи (5-10 осіб) у
кілька турів з узгодженням думок експертів. Перед кожним експертом ставлять
конкретне завдання. Експерти заповнюють анкети з досліджуваної проблеми.
До учасників експертизи доводять результати кожного проміжного туру
опитування у вигляді усереднених статистичних значень. При отриманні
відповідей від експертів можуть скластися такі ситуації: експерти дійшли згоди,
думки експертів розділилися. У першому випадку думка приймається як
результат вирішення завдання, у другому – процес експертизи буде
продовжений.
 Великий ефект для аналізу складних ситуацій може дати метод мозкового
штурму – вільне генерування ідей, висловлюваних у групі зацікавлених
експертів. У ньому можуть брати участь не лише кваліфіковані фахівці, але й
молодь, здатна внести несподівані неординарні пропозиції. Щоб результати
мозкового штурму можна було використати, важлива участь осіб, які
приймають рішення. У цьому випадку, систематизувавши пропозиції учасників,
частину з них відразу відкидають як ідеальні, а решту обговорюють докладніше
з фахівцями відповідного профілю.
Відбір ідей проводять поступово. На першому етапі жодна з них не
відкидається і, як правило, взагалі жодні оцінки не висловлюють. Потім ідеї
оцінюють за рівнем опрацьованості, термінами та вартістю реалізації,
ефективності тощо. На другому етапі аналізу можна використати один або
кілька розглянутих раніше методів оцінювання і відбору рішень. Мозковий
штурм може бути складовою частиною аналітичної роботи, особливо при
перспективному аналізі.
Мозковий штурм – спосіб, який уможливлює нові варіанти рішень у
проблемній ситуації, ефективний при вирішенні нетрадиційних завдань. 
Метод комісій і конференцій – найпоширеніша форма групової роботи, у
процесі якої відбувається вільне висування ідей, їх критика. Заснований на
численних засіданнях і дискусіях, критичних оцінках нових і недостатньо
обґрунтованих ідей. Недоліком є орієнтація аналітиків у своїх судженнях
спочатку на компроміс, що збільшує ризик отримання спотворених результатів
аналізу.
Метод колективного блокнота забезпечує висунення фахівцями незалежних
ідей з подальшим оцінюванням пропозицій. З цією метою кожен член
колективу отримує блокнот, у якому в загальних рисах викладено суть
аналізованого питання, наведені необхідні допоміжні та довідкові матеріали
(схеми документообігу, посадові інструкції тощо). Протягом заздалегідь
встановленого часу вони записують у свої блокноти результати аналізу та
пропозиції, а у висновку дають оцінку своїх ідей, виділяючи кращі. Блокноти
здають координатору для підготовки узагальнюючої записки. Метод
колективного блокнота зручний, коли неможливо організувати тривалу спільну
роботу, залучити досвідчених консультантів. Для використання методу
необхідна наявність у колективі організації творчих, досвідчених фахівців.
Особливе місце в евристичних методах займає SWOT-аналіз (strength –
сила, weakness – слабкість, opportunity – можливість, threats – ризики й
обмеження). Метод показав високу ефективність при прийнятті рішень у
системах, яким притаманні динамічність, керованість, залежність від
внутрішніх і зовнішніх факторів, циклічність тощо. SWOT-аналіз – визначення
сильних і слабких сторін організації, а також можливостей і загроз, що
виходять з її ринкового оточення. Проведення SWOT-аналізу зводиться до
заповнення матриці, у клітинках якої відображають сильні та слабкі сторони
організації, ринкові можливості та загрози.
Останніми роками значну увагу приділяють використанню функціонально-
вартісного аналізу (ФВА) як методу системного вивчення функцій об’єкта
(процесу, структури), спрямований на мінімізацію витрат на всіх стадіях
життєвого циклу при збереженні (підвищенні) якості та корисності об’єкта.
Виявлення функцій вимагає високої професійної підготовки експертів, знання
сутності об’єкта та методів аналізу. Робота експертів будується на основі
списку контрольних питань. При проведенні ФВА прийнято виділяти такі
етапи: підготовчий, інформаційний, аналітичний, творчий, дослідницький,
рекомендаційний і впровадження. Головним при проведенні ФВА є
аналітичний етап, на якому вивчають функції об’єкта і аналізують можливості
зменшення витрат на їх здійснення шляхом усунення або перегрупування
другорядних функцій.
Метод сценаріїв – сукупність прийомів і процедур підготовки та реалізації
будь-яких рішень. Метод застосовують для експертного прогнозування. Він
корисний при виборі цілей організації і прогнозуванні, коли організацію не
влаштовує ситуація, що склалася, і є необхідність розширити бізнес. Сценарій
розробляють фахівці організації, він містить опис послідовності кроків до
прогнозованого стану процесу чи явища, а також факторів і подій, що мають
вирішальний вплив на цей процес або явище. Вихідний пункт розробки
сценарію – точна оцінка ситуації, проведена на основі ретроспективного
аналізу діяльності. Така оцінка веде до розуміння динаміки впливу факторів на
діяльність і того, які фактори забезпечують її підйом, а які спад. Для
некерованих чинників розвитку повинні бути зроблені спеціальні оцінки.

3. Рівні та форми інформаційно-аналітичної діяльності.

Виділяють два рівні ІАР у міжнародних відносинах: 

 інформаційний рівень, що полягає в пошуку, збиранні, зберіганні,

поширенні інформації; 
 аналітичний рівень, що полягає в узагальненні, класифікації інформації,
її аналізі і перетворенні, розробці висновків, пропозицій, рекомендацій і
прогнозів. 

З позицій прийняття рішень

розрізняють оперативний, тактичний і стратегічний рівні ІАР. 

Форми ІАР у міжнародних відносинах:

 моніторинг, що включає інформаційні зведення й огляди

 аналіз зовнішньополітичної діяльності (ефективності прийняття
рішень); 
 дослідження актуальних проблем (інформаційні розробки,
оперативні дослідження, аналітичні дослідження.

4. Критерії оцінки вивідної інформації.

Інформаційна база складається з двох частин: зовнішньої та

внутрішньої. Остання, в свою чергу, включає три групи масивів:
  нормативно-планові та довідкові дані;
 фактичні відомості;
 спеціальні масиви.

Крім того, є й гака група, яка характеризує вихідну інформацію, яка формується
в процесі обробки (разом або окремо) нормативно-планових і фактичних даних.

Організація збирання, обробки та використання відомостей про зовнішнє

середовище розглядається окремо в інформаційних системах. Зовнішня
інформація тісно пов'язана з внутрішньою інформацією різних організаційно-
економічних і соціальних об'єктів управління. Серед форм, що представляють
первинну інформацію, виділяють: текстову, табличну та матричну, графічну
(календарні, сітьові графіки, графіки функціональної залежності між
параметрами, динамічних змін параметрів) тощо.

Внутрішня інформація характеризує всі процеси га явища, стан га інше, які

виражаються через характер внутрішнього середовища, а також нормативно-
плановими, довідковими, договірними й іншими даними, що певний час
використовуються без змін, або коли перетворювання здійснюються частково.

Зовнішня інформація має ключове значення. Вона є складною за структурою і

великою за обсягами. Ця інформація складає таку предметну область, яка
характеризує зовнішнє середовище й орієнтована на джерела та методичні
прийоми, за допомогою яких можна одержати всі необхідні відомості про події
та ситуації, що складаються на зовнішньому ринку.

Збір й обробку даних про навколишнє середовище здійснює інформаційна

система, яка будується (при системному підході до організації одержання,
обробки, аналізу відомостей у процесі вироблення управлінських рішень) на
основі комплексності й ув'язки всіх компонентів її предметної області, що
досягається застосуванням сучасних засобів обчислювальної та інформаційної
техніки.

Основними принципами формування й використання інформації в зазначеній

системі є:

актуальність, що означає реальне відображення в кожний момент часу стану

зовнішнього середовища, а тому потрібно щодня чи щогодини оновлювати
відповідні бази даних;

вірогідність даних, що дає можливість знати про об'єктивний стан і розвиток

навколишнього середовища, ринку;

повнота відображення, необхідна для об'єктивного обліку всіх факторів, що

впливають або формують зовнішнє середовище;

релевантність даних, що дозволяє одержати необхідну інформацію в певній

відповідності зі сформованими вимогами та запобігти роботі з непотрібними
даними; цілеспрямованість даних, що допомагає орієнтуватися на конкретні
цілі та завдання у сфері зовнішнього ринку; інформаційна єдність, що дозволяє
розробляти таку систему показників, за якої були б неможливі протиріччя у
висновках і неузгодженість первинних і похідних даних.

Споживчі показники якості інформації:

 репрезентативність - правильність відбору та

формування відомостей з метою адекватного віддзеркалення властивостей

об’єкта. Порушення цього нерідко приводить до істотних погрішностей.
Найважливіші параметри

репрезентативності: відповідність певній концепції, на базі якої сформульовано

початкове поняття; обґрунтованість відбору істот них ознак і зв'язків явища, що
відображається;

 достатність (повнота) інформації - мінімальний, але остатній для

ухвалення правильного рішення склад (набір) показників. Це поняття
пов'язане з її смисловим змістом (семантикою) і прагматикою. Як
неповна, тобто недостатня для ухвалення правильного рішення, так і
надмірна інформація знижує ефективність ухвалюваних користувачем
рішень;

 доступність сприйняттю користувача - виконання відповідних процедур

отримання та перетворення. Наприклад, в інформаційній системі
відомості подаються у доступній і зручній для сприйняття формі. Це
досягається, зокрема, і шляхом узгодження їх семантичної форми з
тезаурусом користувача;
 актуальність - ступінь збереження цінності інформації для управління у
момент її використання. Залежить від динаміки зміни її характеристик та
інтервалу часу, що пройшов з моменту виникнення даних;
 точність - ступінь близькості отримуваної інформації до реального стану
об'єкта, процесу, явища;
 достовірність - здатність відомостей відображати реально існуючі
об'єкти з необхідною докладністю. Вимірюється] довірчою вірогідністю
потрібної точності (значення параметра, що відображається інформацією,
відрізняється від дійсного в межах необхідної точності);
 стійкість - здатність інформації реагувати на зміни початкових даних без
порушення необхідної точності. Стійкість інформації, як і
репрезентативність, обумовлена вибраною методикою її відбору та
формування.

Репрезентативність, змістовність, достатність, доступність, стійкість цілком

визначаються па методичному рівні розробки інформаційних систем.
Актуальність, своєчасність, точність і достовірність обумовлюються більшою
мірою також на методичному рівні. Проте на їх величину істотно впливає і
характер функціонування системи, в першу чергу, її надійність. При цьому
параметри актуальності та точності жорстко пов'язані відповідно з параметрами
своєчасності та достовірності.