(слайд 3)Тема 1.

Сутність менеджменту підприємства

(слайд 4)Питання теми:

1. Сутність, особливості і специфіка менеджменту підприємства.
2. Сучасні концепції і принципи менеджменту підприємства.

1 Сутність, особливості і специфіка менеджменту підприємства

Будь-яким підприємством, чи то промисловим гігантом чи сімейним

магазином, необхідно управляти. Коли говорять "управління підприємством",
мають на увазі дії його керівника, які направлені на досягнення якоїсь певної
мети.
Сьогодні керівників підприємств дедалі частіше називають словом
"менеджер", а те, чим вони займаються - менеджмент. Що ж означає слово
"менеджер"? З самого початку англійці вживали це поняття в управлінні ...
кіньми. Слово "менеджмент" означає "мистецтво верхової їзди". В сучасному
значенні слова "менеджер" і "менеджмент" з'явилися лише тоді, коли господарі
підприємств зрозуміли, що дуже вигідно не самим керувати власним майном, а
залучати до цього професіоналів, спеціально відібраних і навчених такій роботі.
Саме їм, талановитим спеціалістам, які працюють за наймом, стали доручати
головне завдання підприємства - отримання високого прибутку. Завдання не
легше, ніж управління норовистим конем. Варто відмітити, шо за цю важку
працю не шкодували високої винагороди. Менеджер і нині одна із професій, яка
найбільш шедро оплачується в розвинутих країнах.
Отже, менеджер - це керівник-професіонал, який працює за наймом і
спеціалізується на примноженні прибутку. Тобто - це керівник підприємства в
ринковій економіці.
З легкої руки американців, англійське слово менеджмент стало відомим
сьогодні практично кожній освіченій людині. Що ж означає цей термін
"менеджмент"? Чому ми позичаємо його, а не користуємось словом
"управління"? Мова йде не тільки і не стільки про слова.
 Вживаючи термін "менеджмент", ми йдемо за традицією, яка давно
встановилася в міжнародних виданнях з теорії управління, яка має на увазі
певне коло явищ і процесів. У практиці, яка склалася у вітчизняній науковій
літературі з управління, менеджмент уже більше 30-ти років використовується
як синонім капіталістичного управління. І головне — управління не заміняє
"менеджмент", тому що в останньому йдеться лише про одну із форм
управління, а саме про управління соціально-економічними процесами за
допомогою і в рамках підприємницької корпорації або акціонерної компанії.
(слайд 5) Тобто, Управління є цілеспрямованою дією на об’єкт з метою
змінити його стан або поведінку у зв’язку із зміною різноманітних обставин.
Управляти можна технічними системами, комп’ютериними мережами,
автомобілем, літаком, людьми.
Менеджмент є різновидом управління, який стосується управління
людьми (працівниками, колективом працівників, групами, підприємством).
Менеджмент – цілеспрямований вплив на колектив працівників або окремих
виконавців з метою виконання поставлених завдань та досягнення визначених
цілей.
Поняття “менеджмент” є досить загальним і трактується по різному. У
ньому поєднуються досит різні принципи, ролі, види діяльності та функції.
(слайд6)Підходи, що найчастіше використовуються при визначенні
сутності та змісту менеджменту, можна подати у вигляді окремої моделі
(рис.1)

1.Менеджмент як функція. Перш за все менеджмент розглядається як

особливий вид людської діяльності, спрямований на досягнення визначеної
мети або цілей організації.
2. Менеджмент як процес – відображає прагнення теоретиків і
практиків менеджменту інтегрувати всі види діяльності пов’язані з управлінням
у єдиний безперервний ланцюг.
3. Менеджмент – це орган або апарат управління сучасними
організаціями, його завдання – ефективно використовувати і координувати всі
ресурси для досягнення мети.
4. Менеджмент – це категорія людей, які управляють організацією.
Вони забезпечують умови для продуктивної та ефективної праці зайнятих
в організації працівників та одержання результатів, що відповідають
поставленій меті.
5. Менеджмент як мистецтво управління – це процес ефективного
використання теоретичних знань у практичній діяльності, сукупність
прикладів, зразків, еталонів кваліфікованого вирішення управлінських проблем
у різних ситуаціях.
6. Менеджмент як наука має свій предмет і методи його вивчення, свої
специфічні проблеми і підходи до їх розв’язання. Наукову основу цієї
дисципліни складає вся сума знань про управління, накопичена практикою
людської цивілізації і сконцентрована у вигляді концепцій, теорій, способів,
систем управління. Менеджмент як наука пояснює природу управлінської
праці, встановлює причинно-наслідкові зв’язки, виявляє фактори та умови, за
яких спільна праця людей є більш ефективною. Наука управління розробляє
свою теорію, змістом якої є закони, закономірності, функції, принципи та
методи управлінської діяльності.
 Загалом наявність багатьох підходів до розгляду менеджменту
спричинили появу більш ніж трьохсот визначень менеджменту.
(слайд 7)
Оксфордський словник англійської мови дає такі тлумачення
менеджменту:
 влада і мистецтво управління;
 система управління виробництвом з метою підвищення його
ефективності й одержання прибутку;
 уміння й адміністративні навички організувати роботу апарату
управління;
 органи управління, адміністративні одиниці, служби і підрозділи;
 прошарок професіоналів-управлінців, головною задачею яких є
координація й організація діяльності
 колективів з урахуванням об’єктивних законів економіки, соціології,
психології, конфліктології, тобто
 управління на науковій основі.
(слайд8) Дати однозначне, повне і коротке визначення цього поняття
складно, легше перелічити його відмітні риси. Менеджмент – це:
- раціональний спосіб управління організаціями;
– управління, орієнтоване на доходність і прибутковість;
– контроль, що використовує особливі форми організації праці;
– договірні і контрактні відносини між працівником і роботодавцем;
– особлива галузь науки;
– професійна спеціалізація управляючих-менеджерів, що складають штат
підприємства.
Поміж менеджерів-практиків та вчених ще й досі не існує єдності
поглядів щодо сутності менеджменту:
1) перші вважають, що менеджмент - це професія орієнтована на
практичне використання. Головне тут - реальний результат, який
забезпечується накопиченим досвідом менеджера;
 2) другі вважають, що менеджмент - це процес досягнення мети
організації за допомогою інших людей. Тому, головне для менеджера - це
мистецтво спілкування з людьми та керування ними;
3) треті вважають, що менеджмент - процес прийняття раціональних
рішень. Тому, головне завдання менеджера - це пошук оптимальних
управлінських рішень за допомогою математичних моделей та на основі
використання системи наукових знань.
До чого ж ми прийшли? Є одна притча про те, як група сліпих зустріла
слона і вирішила розібратися, що це таке. Люди обступили велику тварину і
почали її обмацувати з різних боків. А потім зібралися в коло і почали ділитися
враженнями. "Слон - як змія," - сказав один (той, що обмацував хвоста). "Ні, —
сказав інший, — слон - як товсте дерево" (він потримався за ногу). Комусь
здалося, що слон схожий на кістяну палицю (враження від бивня), товсту
пожежну кишку (хобот), навіть дирижабль (черево). Але ж ми знаємо, шо слон -
це ні те, ні друге, ні третє. Але всі відчуття в сукупності — це і є слон. Так і
управління. І помиляється той, хто вважає, що управління — це є вплив на
колектив, або прийняття рішень. Це правда, але не вся. Адже слон - це не тільки
хвіст або бивень.
(слайд 9)Мета менеджменту — забезпечення прибутковості чи дохідності
діяльності підприємства на основі раціонального впорядкування виробничого
процесу та процесу управління, розвитку матеріально-технічної бази,
ефективного використання кадрово-го та інноваційного потенціалу, власних та
залучених коштів.
Мета менеджменту організації реалізується через завдання для апарату
управління та кожного структурного підрозділу.
Завдання мають бути конкретизовані за видами діяльності та у часі й
забезпечувати досягнення цілей організації.
Найважливіше завдання менеджменту — організація виробництва товарів
і послуг з урахуванням потреб споживачів на основі наявних фінансових,
матеріальних і людських ресурсів, забезпечення рентабельної діяльності
організації. З основного завдання витікають:
• розробка стратегії діяльності підприємства;
• визначення основних господарських питань діяльності підприємства та
забезпечення їх виконання;
• розвиток матеріально-технічної бази, автоматизація виробництва;
• відбір та набір персоналу відповідних кваліфікацій, забезпечення
постійного підвищення кваліфікації;
• стимулювання працівників шляхом створення належних умов праці та
встановлення відповідної мотиваційної політики підприємства;
• постійний контроль ефективності діяльності організації;
• постійний пошук і освоєння нових ринків; завдання менеджменту
безперервно ускладнюються зі зростанням масштабів виробництва.
Об’єктом менеджменту є процес управління виробничогосподарською
діяльністю підприємств.
Суб’єктом менеджменту виступають співробітники організації, які своїми
діями впливають на об’єкт управління.
(слайд 10)Ознайомимося з висловами видатних менеджерів, підприємців
та державних діячів щодо їхнього бачення мистецтва управління людьми та
бізнесом.
Генрі Форд — легендарний американський промисловець, засновник
компанії Ford, на якій уперше почали використовувати промисловий конвеєр.
Тільки два стимули примушують працювати людей: жадання заробітної
плати і боязнь її втратити.
Люди частіше капітулюють, ніж терплять крах.
Хто боїться невдач, той обмежує свою діяльність.
Уїнстон Черчілль — англійський політик, державний діяч, прем’єр-
міністр Великобританії.
Песиміст бачить труднощі при кожній нагоді; оптиміст —у кожній
трудності можливості.
 Лі Якокка — американський підприємець, менеджер, президент Ford
Motor Company і голова правління корпорації Chrysler.
Успіх приходить не завдяки тому, що ви знаєте, а завдяки тому, кого ви
знаєте і як подаєте себе кожному з них.
Правильне рішення, прийняте із запізненням, є помилкою.
Усе управління зрештою зводиться до стимулювання активності інших
людей.
Персонал підприємства — це як футбольна команда: її члени повинні
грати як єдина команда, а не юрба яскравих особистостей.
(слайд 11) Пітер Друкер — один з найвідоміших теоретиків менеджменту,
автор теорії глобального ринку та концепції “інформаційного працівника”;
консультант ряду провідних світових компаній.
Щоб створити результативну організацію, потрібно замінити владу
відповідальністю.
З п’яти смертних гріхів бізнесу першим і зазвичай найпоширенішим є
надмірне прагнення до отримання прибутку.
Секрет японців у тому, що вони не доповідають про роботу, а працюють.
Створення ефективного лідерства полягає у продумуванні місії компанії,
її визначенні і встановленні, чітко і наочно. Лідер встановлює цілі, вказує
пріоритети, і встановлює і підтримує стандарти.
Фірма, яка не встигне привернути потрібних людей, довго не
протримається.
 2 Сучасні концепції і принципи менеджменту підприємства.

(слайд 12)Закон - категорія, яка відображає істотні, загальні, стійкі,

повторювані відносини залежності між предметами і явищами об'єктивної
дійсності, що випливають з їх сутності.
Закони менеджменту виступають як основа створення і функціонування
організацій. Закони фіксують єдність і спільність явищ.
Закономірність - це частий прояв, що відбиває загальні відносини і
зв'язки між явищами, які часто зустрічаються
Принципи менеджменту – це правила, вихідні положення та норми
поведінки, якими керуються органи в процесі управління системами. Вони
базуються на законах розвитку суспільства та закономірностях управління.

1. Закони та закономірності менеджменту

1. Закон спільності цілей.
Його сенс полягає в наступному. Ефективна співпраця людей в
організації можлива лише при наявності спільної мети. І, навпаки, відсутність
спільної мети робить роботу людей безглуздою.
Цей закон відображає сутність менеджменту як виду діяльності людини.
У зміст цього закону входить така категорія, як спеціалізація управління
2. Закон зовнішнього доповнення.
Сутність цього закону можна сформулювати наступним чином. Будь-яка
організація повинна мати потенціал, здатний компенсувати наслідки, зумовлені
різного роду зовнішніми збуреннями, вплив яких на організацію не може бути
завчасно передбачено.
3. Закон інерції.
Відповідно до цього закону, для ефективної діяльності будь-якої
організації, яка підлягає впливу різноманітної зовнішнього середовища,
необхідно, щоб інформація про результати її власних дій передавалася їй як
частина тієї інформації, відповідно до якої вона повинна продовжувати
функціонувати, зберігаючи свої властивості.
 4. Закон економії часу.
У менеджменті даний закон пов'язаний з продуктивністю, яка показує
міру використання часу, витраченого на отримання результату. Продуктивність
є головним джерелом економічного зростання організації.
Таким чином, дія закону економії часу, трансформованого через
продуктивність організації, буде залежати від якості робочої сили, умов його
використання, від відповідності професійної структури, форм організації та
мотивації праці.
5. Закон поділу праці визначає необхідність виділення функцій,
функціональних областей діяльності і процесів управління.
6. Закон зовнішнього доповнення змушує керівників організації пам'ятати
про фактори зовнішнього середовища і реагувати на їх вплив. Цей закон диктує
умови, в яких організація повинна працювати.

(слайд 13)
2. Склад і зміст загальних принципів менеджменту
Принципи менеджменту - це правила, вихідні положення і норми
поведінки, якими керуються органи у процесі управління системами.
Управління організаціями рідко має справу з обмеженою групою
принципів. Воно має справу з набором взаємопов'язаних принципів.
Поняття принципу.
В основному, всі автори приходять до висновку, що принцип - це
початок, основа поведінки, основні правила, які базуються на законах розвитку
суспільства і закономірності управління.
Якщо розглядати принципи як основоположну категорію науки
управління, то необхідно провести їх класифікацію. Критерієм для класифікації
може бути сфера впливу принципу на діяльність організації. Відповідно до
даного критерію все принципи менеджменту можна розділити на загальні і
приватні.
 Загальні принципи закладають основу, без якої неможливо розглядати
загальну теорію управління. Приватні принципи визначають правила, за якими
розвивається той чи інший напрямок (елемент) науки управління. Принципи
менеджменту повинні враховувати тимчасові і територіальні аспекти процесів
управління і мати правове оформлення.
Еволюція принципів.
Принципи як категорія менеджменту має давню історію. У роботах
Ксенофонта (близько 430-354 рр. До н. Е.) Були зроблені перші спроби
сформулювати принципи управління. Давньогрецький філософ Аристотель як
принципів менеджменту обґрунтував моральні принципи. Вперше термін
«принципи управління» ввів інженер-технолог Фредерік Тейлор, який в 1911
році опублікував роботу під назвою «Принципи наукового управління».
Подальше наукове обґрунтування використання принципів менеджменту
отримало в роботі Г. Емерсона (1912 г.) під назвою "Дванадцять принципів
продуктивності"
У 1916 році Анрі Файоль у книзі «Загальне і промислове управління»
сформулював 14 принципів адміністративної науки.
Соціолог Макс Вебер на основі узагальнення прусського досвіду
управління адміністративними організаціями вивів так звані універсальні
правила, якими, на його думку, повинні керуватися будь-які органи управління.
Склад і зміст загальних принципів менеджменту
Принцип винагороди персоналу.
Цей принцип випливає з принципу врахування інтересів і полягає в тому,
що всі працівники організації повинні отримувати відповідну винагороду за
свою працю.
Принцип ієрархічності.
Принцип ієрархічності визначає правила побудови організації або
окремих її елементів. Цей принцип характерний не тільки для організацій, але і
для будь-яких складних об'єктів. Необхідність в координації спеціалізованої
праці породжує ієрархію управління.
 Формування системи взаємопов'язаних цілей базується на принципі
ієрархічності.
Таким чином, провідна роль принципу ієрархічності полягає в
обґрунтуванні кількості рівнів поділу праці суб'єкта управління, а також
ступеня його самостійності згідно обсягу роботи, яку необхідно виконати для
досягнення мети.
Принцип підпорядкування особистих інтересів загальним.
Виходячи з принципу ієрархічності, в організації інтерес одного
працівника або групи не повинен перевищувати інтереси організації в цілому
Принцип взаємозалежності.
Всі фактори і всі елементи організації взаємопов'язані. Тому зміни, що
відбуваються в одному з елементів, викликають ланцюгову реакцію в інших
елементах.
Принцип взаємозалежності проявляється в тому, що функціонування і
розвиток організації визначається співвідношенням і характером зовнішніх і
внутрішніх збурюючих дій, які порушують або визначають умови нормального
функціонування організації.
Принцип динамічної рівноваги.
Відповідно до закону інерції успішне функціонування організації
залежить від рівня накопиченого потенціалу. В даному випадку під
потенціалом ми будемо розуміти здатність організації успішно протистояти
зовнішньому середовищі, змінюючи свій стан з такою ж складністю і
швидкістю, як і зміни, що відбуваються в середовищі. Іншими словами,
потенціал організації повинен знаходитися в динамічній рівновазі з факторами
зовнішнього середовища.
Принцип динамічної рівноваги можна сформулювати наступним чином:
організація, що змінилася під впливом об'єктивних умов зовнішнього
середовища вимагає узгодженої перебудови всіх елементів системи управління.
Принцип економічності.
 Економічність вимірює найкраще використання ресурсів і оптимізацію
процесів організації.
Економічність на всіх рівнях організації є критично важливим фактором
для того, щоб організація могла вижити і добитися успіху в умовах ринку.
Організація повинна домагатися в процесі досягнення мети не тільки
ефективного поєднання людських і матеріальних ресурсів, а й економії сил і
продуктивного застосування праці.
Принцип ефективності менеджменту.
Складається принцип в застосуванні цілого комплексу методів і способів
з метою досягнення максимальної результативності при мінімізації витрат в
умовах виправданого ризику
Принцип оптимального поєднання централізації і децентралізації в
управлінні системами.
Поняття централізації і децентралізації в управлінні розрізняються
обсягом повноважень і відповідальності, які мають вищі і нижчі рівні
управління. Цей принцип полягає в раціональному використанні
єдиноначальності і колегіальності в управлінні системами для досягнення
певних цілей.
Принцип єдності політичного і господарського управління.
Суть цього принципу полягає в тому, що політичні завдання
визначаються з урахуванням економічних законів, загального стану економіки
країни, рівня розвитку ринкових відносин і виконання господарських завдань.
Принцип єдності галузевого та територіального управління.
Його суть полягає в тому, що управління організаціями має
здійснюватися з урахуванням як їх галузевої, так і територіальної
приналежності.
Принцип демократизації.
Суть принципу полягає в необхідності участі в управлінні організацією
всіх її працівників.
Принцип лідерства.
 Лідером називають особистість, яка користується бездоганним
авторитетом і повагою в зв'язку зі своїми особистими видатними людськими,
інтелектуальними або професійними якостями. Суть принципу полягає в тому,
що працівники схильні йти за тими керівниками, в яких вони бачать засіб
задоволення своїх особистих потреб.
Запитання для перевірки знань
Як можна класифікувати принципи управління?
Чим вони відрізняються?
Як пояснити поняття «принцип управління»?
Які вимоги пред'являються до загальних принципів управління?
Яка сутність принципу цілеспрямованості?
Дайте визначення ролі суб'єкта або об'єкта управління.
Що таке потреба?
Який зв'язок між потребами, інтересами і цілями?
Які теорії потреб ви знаєте?
Дайте характеристику потребам по А. Маслоу.
Що таке ієрархічність?
Як ієрархічність проявляється в природі, в штучних об'єктах, в
управлінні?
Як проявляється в управлінні принцип взаємозалежності?
Дайте визначення поняттю «потенціал» організації. Як потенціал
організації змінюється під впливом факторів зовнішнього середовища?
Дайте визначення продуктивності. Як проявляється економічність в
управлінні організацією?
Чим відрізняються закони, закономірності та принципи менеджменту?
Розгляньте дію законів менеджменту в практиці менеджерів.
Як пов'язані закони менеджменту з принципами менеджменту?
Яка існує зв'язок між законом спільності цілей і законом поділу праці?
Наведіть практичні приклади.