Тема 4.

Соціально-
психологічні аспекти
управління персоналом
4.1. РОЛЬ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО ФАКТОРУ У СФЕРІ ПРАЦІ
4.2. СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ГРУПОВОЇ ВЗАЄМОДІЇ
4.3. СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ МЕТОДИ УПРАВЛІННЯ
4.1. Роль соціально-психологічного фактору у сфері праці.

 Роль та місце практичної психології в

управлінні організованою діяльністю людей.
 Психологія управлінських впливів.
 Психологія управління

 Поняття “психологія” у перекладі з давньогрецької буквально

означає “наука про душу” (psyche – душа, logos – поняття, вчення).
 Психологія – це наука про закономірності розвитку та
функціонування психіки і психічних явищ.
 Термін “психологія” вперше з’явився в XVI ст. та первісно
стосувався особливої науки, що займалася вивченням так званих
“душевних”, або психічних явищ, тобто таких, які кожна людина
може виявити у власній свідомості за допомогою
самоспостереження.
Визначення управління як системоутворювальної і регулятивної функції :

 1. Управління – це специфічний, цілеорієнтований, свідомий вид людської

діяльності, органічно властивий усім іншим видам діяльності, тобто
атрибут усякої діяльності.
 2. Управління – функція кожної мислячої людини, яка включена в
діяльність; кожний суб’єкт – це самоврядна система, по суті – керівник.
 3. Як діяч і керівник людина включена в систему спільної кооперованої
діяльності. Управління є інтегративаною, колективною, спільною
діяльністю (кооперацію), у якій кожний суб’єкт управління зберігає свою
індивідуальність, самореалізується як особистість, виступає як керівник.
психологія управління –

 це сфера психології, що вивчає психологічні

закономірності управлінської діяльності.
 Її основне завдання – аналіз психологічних
умов і особливостей управлінської діяльності
з метою підвищення ефективності.
Аспекти сутності психології управління:

1) соціально-психологічні питання виробничих груп і колективів; психологія

діяльності керівника; психологія особистості керівника; психологічні питання
підбору управлінських кадрів; психологопедагогічні питання підготовки
управлінських кадрів; інженерна психологія управління
2) виявлення оптимальних морально-психологічних властивостей особистості
керівника, що забезпечують максимальний ефект управління колективом,
визначення реальних типів керівництва й їхніх впливів на продуктивну діяльність
людей; установлення закономірностей розвитку колективу й динаміки
керівництва; дослідження структури колективу та специфіки підходу керівника до
різних мікрогруп
Аспекти сутності психології управління:

3) функціонально-структурний аналіз управлінської діяльності; інженерно-

психологічний аналіз побудови й використання автоматизованих систем управління
(АСУ); соціально-психологічний аналіз виробничих і управлінських колективів,
взаємовідносини в них людей; дослідження психології керівника, відносин між
керівником і керованими, психологічних аспектів підбору й розміщення керівних
кадрів, психолого-педагогічних питань підготовки кадрів керівників
Аспекти сутності психології управління:

 4) психологічні особливості управлінської діяльності; психологічні основи

управління персоналом; психологічні аспекти управління у сфері виробництва,
бізнесу, освіти, науки, культури, спорту тощо; психологічні особливості діяльності
керівника; психологічні особливості управління організаціями; співвідношення
“індивідуального” і “групового” в управлінні; психологія кадрової політики в
управлінні; психологія розв’язання управлінських завдань; соціально-психологічні
аспекти управлінської діяльності; психологічні особливості створення іміджу
організації та керівника;
 5) психологічний аналіз професійної діяльності керівника; соціальна психологія
управління; психологія управлінських рішень
Психологія управління як сфера наукового пізнання має бути зорієнтована
на аналіз

 – організації як соціальної системи управління, що має свої види, специфіку, організаційну

структура, рівні та фактори ефективного функціонування;
 – організованої діяльності людей як об’єкта управління, зокрема соціально-психологічних
компонентів, що зумовлюють специфікуповедінки в організації; особливостей управлінської
діяльності та її суб’єкта;
 – соціально-психологічних особливостей індивідуальної поведінки, зокрема зумовленості її
ефективності особистісно-діяльнісними компонентами, впливом демографічних та
індивідуально-психологічних факторів; – мотивації діяльності в системі управління;
 – специфіки групових процесів в організації, зокрема: особливостей групової поведінки,
групових факторів ефективності трудової діяльності; процесів прийняття рішень, соціально-
психологічного клімату колективу, особливостей перебігу організаційних конфліктів тощо.
Психологія управління
у різних країнах розвивається в контексті :

професійної психології (Англія),

психології праці й організаційної
психології (європейські країни),
індустріальної та організаційної
психології (США, Канада)
До основних сфер реалізації належать:

 – відбір та призначення персоналу (вивчення факторів трудової діяльності;

розробка критеріїв, методів відбору та діагностики);
 – навчання й розвиток персоналу (розвиток здібностей, навичок спільної
взаємодії; розробка програм навчання);
 – оцінювання діяльності (розробка критеріїв і стандартів; дослідження
ефективності діяльності індивіда, групи, організації);
 – розвиток організації (аналіз структури організації, її видозміни); – якість
трудового життя (вивчення факторів, які сприяють продуктивності праці);
 – ергономіка (удосконалення й розробка інструментів, обладнання, які
відповідають здібностям і навичкам людини).
Засновники організаційної (індустріальної) психології

 Уолтер Ділл Скотт, праці якого в період 1903–1911 рр. сприяли її визнанню як галузі
наукового знання (“Теорія реклами”, “Психологія реклами”, “Вплив у бізнесі”,
“Підвищення ефективності людей у бізнесі”);
 Фредерік Тейлор, який розробив принципи наукового менеджменту (“Принципи
наукового менеджменту”, 1911);
 Хьюго Мюнстерберг, який почав застосовувати психологічні методи для вирішення
практичних проблем виробництва (“Психологія й ефективність виробництва”,
1913).
 З кінця 1940-х і до середини 1970-х рр. домінуючим змістом психологічного
контакту з персоналом був патерналізм, тобто орієнтація на довічну зайнятість
співробітників і їх забезпечення в старості на обмін за відданість організації, у якій
вони працювали.
 Патерналізм – це ідеологія і практика управління людьми, особлива форма
здійснення влади, за якої суб’єкт ототожнюється з батьком великої патріархальної
сім’ї, який “по-батьківськи” піклується про своїх підлеглих, а ті, у свою чергу,
зобов’язані відповідати “синівською” відданістю і слухняністю.
 Доктрина патерналізму в її сучасному сенсі виникла в 1920-ті рр. у США для
обґрунтування можливості досягнення в суспільстві “соціального миру” шляхом
“соціального партнерства” і “соціального патронажу”.
 Вона покликана сформувати у свідомості мас віру в те, що суб’єкт управління
(окрема особа – правитель, господар, управитель, менеджер або соціальний інститут
чи організація – держава, її органи, правляча партія, адміністрація тощо) піклується
не лише про свою вигоду, а й про інтереси людей, забезпечує задоволення їх потреб.
 Ефективність і якість управлінського
впливу досягається також знанням
соціально-психологічних типів працівників
– погляди, інтереси, потреби, професійний
і кваліфікаційний рівень, смаки, сильні і
слабкі сторони характеру
Типи робітника, що визначаються по співвідношенню сили як показника
працездатності, рухливості й урівноваженості.

 І.П. Павлов розкрив основні закономірності вищої нервової діяльності людини і створив навчання про її
Розрізняють наступні типи темпераментів:
 Сильний, рухливий, неврівноважений (холеричний), характеризується ініціативністю, швидкістю дій і
рішень, відсутністю злопам’ятності і тривалої уразливості. Холерика обтяжує повільний темп діяльності і
пасивність.
 Сильний, рухливий, урівноважений (сангвіністичний). Працює завзято і продуктивно, коли справа
цікавить його; тяготиться одноманітністю в роботі; швидко орієнтується в обстановці, легко входить у
колектив, ініціативний; схильний іноді бути незібраним, виявляти поспішність у рішеннях, нестійкість в
інтересах.
 Сильний, малорухомий (флегматичний); для нього характерна витримка і спокій навіть у важких
обставинах, незворушність, стійкість у прагненнях і настроях, посидючість, концентрація уваги; флегматик
дотримує рівності у відносинах, роботі, повільно переключається з одного на інше, неквапливий.
 Слабкий, рухливий, неврівноважений (меланхолік); схильний до сильних переживань по незначних
приводах, трохи замкнутий і нетовариський, нерішучий; важко вступає в контакт із новими людьми.
Виділяють десять основних,
соціально-психологічних типів працівників

 Характеристика
Тип соціально-психологічних типів працівників
Характеристика

Усвідомлене підпорядкування керівництву і виконання запропонованих вимог. Ініціативний,

Дисциплінований самокритичний, комунікабельний, активний, громадський працівник, має в пріоритеті робочу кар'єру,
гідність та ін.

Дисциплінований, творчо відноситься до справи і розпоряджень керівництва, має своє хобі, вважає
Новатор себе не нижче інженера по знанням професії. Зайво категоричний, честолюбний, самовпевнений.
Для керівництва "заморочливий".

Звичайно це кадровий працівник, має авторитет серед товаришів. Дисциплінований, активний, якщо
керівник для нього авторитет. Схильний до спору, неохоче підпорядковується керівнику, якщо він не
Незалежний
авторитетний, часто виступає неформальним лідером, для вмілих керівників - помічник, опора; для
недосвідчених – критикан.
 Характеристика соціально-психологічних
типів працівників

Тип Характеристика

Дисциплінований вибірково - коли вигідно при строгому керівництві. До завдань відноситься

Пристосованець
байдуже, схильний до показухи, окозамилюванню, іронічно відноситься до передовиків

На очах дисциплінований, іноді "новатор", охоче підтримує всі пропозиції керівника, переслідуючи
корисливі цілі. Намагається з усіма ладити, бути товариським, активним: щоб піднятися над
Кар'єрист
товаришами по роботі. Виступає в якості «порадника недосвідченого» керівника. Завжди
намагається бути на очах.

Дисциплінований по яким-небудь разовим корисливим цілям, вислужується перед керівником.

Зразковий виконавець Досягши мети, стає безініціативним, незацікавленим в успіху колективу працівником. Іноді
переходить на інше підприємство, де знову стає зразковим виконавцем.
 Характеристика соціально-психологічних
типів працівників

Тип Характеристика

Підпорядкуванням тяготиться, виконання завдань намагається «розтягти», пропоновані вимоги

Пасивний розцінює як обмеження своєї особистої волі. Цікавість керівника до особистого життя не допускає.
Звичайно виступає в ролі «критика з публіки»

Найбільш важкий для керування тип працівника. Примхливий, егоїстичний, ставиться до

Свавільний розпоряджень з роздратуванням. Схильний до прогулів, іноді хуліганських вчинків. Схильний до
критиканства, іноді анонімник.

Дисциплінований і підкоряється, якщо авторитетний керівник, вимогливий колектив. Схильний «до

Залежний кругової поруки», охоче підкоряється неформальному лідеру там, де вимогливість у колективі
відсутня, стає недисциплінованим, допускає любовні стосунки на роботі.

Охоче підкоряється розпорядженням керівника, некритичний. Його принцип «на те і начальство, щоб
Довірливий за нас думати». Увага керівника до своїх особистих справ: родині, побут цінує й охоче поділяється і
радостями і негодами
 Знання керівником, членами колективу
характеристик соціально-психологічних
типів працівників дозволяє визначати і
вибирати стиль і методи управління, що
забезпечать ефективний вплив в
колективі.
 Керівник в організації

 Керівник – це особа, що має підлеглих і досягає

цілей не тільки за рахунок своєї праці, але й у
значній мірі за рахунок праці інших осіб
(підлеглих), яких він організує і направляє на
досягнення цілей.
Головним у роботі керівника є влада і вплив.

 Вплив – це будь-яке поводження одного індивіда, що вносить

зміни в поводження, відносини, відчуття іншого індивіда. В
управлінні для зміни стану поводження індивіда необхідно
застосувати силу. Такою силою є влада.
 Влада – це можливість впливу на поводження інших. Влада
може виявлятися в самих різних формах . Можна говорити про
владу грубої сили, владу приклада, владу прохання, владу ідеї.
Влада завжди заснована на залежності одного індивіда від
іншого.
 Баланс влади

Влада підлеглих
Влада керівника над керівником
над підлеглими

Залежність
Залежність керівника від
підлеглих від підлеглих
керівника

Ефективний керівник намагається підтримувати розумний баланс влади, достатній для

забезпечення досягнення цілей, але не зухвалий у підлеглих почуття знедоленості і
потім непокори .
 Влада може виявлятися в найрізноманітніших формах

 Влада, заснована на примусі чи страху.

 Влада, заснована на винагороді.
 Експертна влада, заснована на високій ерудиції і великих спеціальних знаннях
менеджера, що викликає в підлеглих повагу і впевненість у правильності його дій.
 Еталонна влада (влада приклада).
 Традиційна (чи законна) влада.
 Особливу форму влади являє собою харизма.
Розрізняють автократичний (авторитарний), демократичний і ліберальний
стилі управління.

Зосередженість на роботі Зосередженість на людині

Автократичний Демократичний Ліберальний

 Автократичний ( авторитарний )
стиль управління.

 Типовим є:
 використання голого адміністрування постійно, навіть тоді, коли це шкодить справі.
 Керівник безпосередньо втручається в більшість питань, самостійно їх вирішує, дає
розпорядження і запитує необхідну інформацію.
 Від підлеглих працівників потрібно виконання завдань відповідно до вказівок керівників.
 Їхня особистість і погляди в значній мірі залишаються без уваги, а іноді і придушуються.
 Не допускає активної участі підлеглих у прийнятті рішень. Погляди підлеглих менеджер враховує
лише в тій мері, у якій підлеглим удається його переконати. Таке поводження придушує позитивні
стимули в роботі, не відповідає прагненням людей.
Демократичний стиль управління.

 Цей стиль має тенденцію до більш широкого поширення, представляє собою найбільш ефективний тип
управління. Він займає проміжне положення між автократичним і ліберальним типами, при цьому,
перший відрізняється недостатньою, а другий — надмірною самостійністю працівників.
 Демократичний менеджер зберігає за собою належні права; але разом з тим погоджується з думкою
своїх підлеглих і забезпечує їхню участь у прийнятті рішень. Характерно індивідуальна взаємодія між
підлеглими і керівником взаємодія колективна, спільна діяльність усієї групи в цілому.
 Найбільше раціональною формою колективної взаємодії в демократичній групі є наради за участю всіх
її членів. Але в остаточному підсумку рішення приймає менеджер, одноосібно і цілком бере на себе
відповідальність за це рішення.
 Ефективність управлінських зусиль менеджера - демократа незмірно вище, ніж у менеджера-ліберала, і
перевищує в більшості випадків ефективність застосування авторитарного стилю. Головна причина
цього — довіра до підлеглих і передача їм частини прав і відповідальності за виконувану роботу.
 Ліберальний стиль

 Керівник-ліберал має орієнтацію на міжособистісні відносини, робить упор на

взаємодопомогу.
 Він уникає опіки над підлеглими, не втручається в їхні дії, іноді зайво довіряючи і
не забезпечуючи належного контролю.
 Ліберал піклується про підлеглих, вважається з їхніми нестатками, допомагає їм
вирішувати навіть побутові проблеми, надаючи їм повну волю.
 Ліберальний тип керівництва - стиль не втручання. Зустрічається досить рідко, тому
що забезпечення високої ефективності виробництва несумісно зі слабкістю
управління.