Сидоренко Марії 11анМФ групи

Лекція «Психологія студентської групи»

1) Визначіть суть психології освітніх колективів.

Колектив - це стійка в часі організаційна група взаємодіючих людей зі

специфічними органами управління, об'єднаних цілями спільної суспільно-
корисної діяльності та складною динамікою формальних (ділових) і
неформальних взаємин між членами групи.

К. К. Платонов вважав, що колектив - це група людей, яка становить

частину суспільства, об'єднана загальними цілями і близькими мотивами
спільної діяльності, підлеглими цілям цього товариства.

А. В. Петровський під колективом розуміє організовану групу, в якій

члени об'єднані спільними цінностями, цілями і завданнями діяльності,
значущими для групи в цілому і для кожного її члена окремо, де
міжособистісні відносини опосередковуються суспільно цінним і особистісно
значущим змістом спільної діяльності.

Ефективність управління сучасними організаціями значною мірою

залежить не тільки від урахування їхніми керівниками психологічних
особливостей індивідуальних об'єктів управління (соціальних позицій та
ролей окремих працівників освітніх усіапов, особливостей мотивації їх
діяльності та поведінки), а й від уміння управлінського персоналу
діагностувати психологічні характеристики групових об'єктів управління
(якими є колективи освітніх організацій), зокрема, враховувати особливості
психологічного клімату колективу та прогнозувати його розвиток.
Відповідно до існуючих у психології підходів психологічний клімат освітньої
організації можна визначити як переважний відносно стійкий психічний стан
(настрій) колективу, що відображає особливості його життєдіяльності.

Психологічний клімат - це комплексний емоційно - психологічний стан

колективу , що відображає загальний психологічний настрій і ступінь
задоволеності працівників різними факторами життєдіяльності колективу .

У психологічному кліматі виділяються два основних компоненти:

соціальний і моральний.

Соціальний компонент визначається особливостями соціальних зв'язків

між співробітниками, що знаходяться в безпосередньому контакті один з
одним, є результатом характеру взаємодії і взаємин, в тому числі
неофіційних між працівниками.

Моральний компонент визначається відношенням співробітників до

виконуваної ними діяльності, встановленим нормам і правилам, а також
загальної задоволеністю співробітників умовами і результатами праці.

2) Розгляньте психологічні особливості студентської групи та її

структуру.

Студентська група - спільність автономна й самодостатня. Вона здатна

сама вирішувати свої внутрішні проблеми, а її активність пов'язана з
соціальним життям інституту (факультету), університету, розв'язанням
соціальних питань (як приклад, студентські будівельні загони, участь у
роботі органів студентського самоврядування тощо).

Студентська група формально-логічно характеризується як первинна,

реальна, мала група, офіційно створена (зовнішньо організована), яка може
вміщувати в себе й неформальні мікрогрупи. Вона створюється у вищому
навчальному закладі, що зумовлюється потребами педагогічного управління
(як і клас у школі, група в дитячому садку).

Студент зазвичай входить до складу різних соціальних груп.

Дослідники виокремлюють вісім видів малих груп, в одній або в

декількох із яких перебуває за період навчання студент, серед них:

1) студентська академічна група, існування якої зумовлене специфікою

організації навчального процесу у ВНЗ і яка спеціально створюється для
успішного здійснення навчально-виховних функцій;

2) студентські наукові гуртки, науково-теоретичні семінари її проблемні

групи, функціонування яких зумовлене необхідністю залучати всіх
студентів сучасного закладу вищої освіти до якогось виду науково-
пошукової роботи;

3) студентські групи, існування яких зумовлене формою організації

виховною процесу та необхідністю розвитку громадсько-політичної й
організаторської активності молоді, формування громадянської і
політичної її свідомості;

4) трудові студентські групи, існування яких зумовлене

необхідністю організації трудового виховання студентів;
 5) групи художньої самодіяльності та спортивні команди, організація
яких зумовлена необхідністю естетичного й фізичного виховання
студентів;

6) родинно-побутові малі групи, які пов'язані з веденням домашніх

справ, підтриманням родинних стосунків, проведенням дозвілля в сім'ї,
заняттям за інтересами і розвагами;

7) ситуативні, епізодичні або довготривалі групи, існування яких

пов'язане з проведенням організованого спільного відпочинку та
оздоровлення студентів, спільного проживання в гуртожитку;

8) студентські неформальні групи, які виникають не санкціоновано на

основі особистих симпатій, приязні, взаємної привабливості.

С тудентська академічна група визначається як більш-менш постійна

в межах навчального року сукупність студентів, що об'єднані
завданням гуртової навчально-професійної діяльності та перебувають у
безпосередньому контакті один з одним. Вона є одним з основних
елементів навчально-виховної системи вищої освіти.

Студентів у академічній групі поєднує :

загальна мета і завдання професійної підготовки;

спільна навчально - професійна діяльність;
зв'язки ділового та особистісного характеру (активна участь
кожного студента в житті групи - школа надбання належного досвіду
жити й працювати в будь-якому виробничому колективі);
однорідність складу групи за віком (пізня юність або рання
дорослість);
висока поінформованість один про одного (і про успіхи, і про
особисте життя);
активна взаємодія у процесі комунікації;
високий рівень студентського самоврядування;
обмежений терміном навчання у ВНЗ час існування групи.
Між студентами встановлюються, по-перше, функціональні зв'язки, які
визначаються розподілом функцій між студентами як членами групи; по-
друге, емоційні зв'язки, або міжособистісні комунікації, які виникають на
основі симпатій, загальних інтересів. У зв'язку з цим у студентській групі
може бути така структура:

1. Офіційна підструктура, яка характеризується цільовим призначенням

групи - професійна підготовка, сприяння становленню особистості
майбутнього фахівця. Вона ґрунтується на авторитетності офіційного
керівника - старости, який призначається деканатом, а також інших
керівників, які здійснюють рольове управління групою, організовують ділові
стосунки між членами групи - це ділова сфера взаємин.

2. Неофіційна підструктура виникає тоді, коли відбувається поділ групи

на мікрогрупи, які виникають на основі однакових інтересів, прояву емпатії,
симпатії один до одного - це емоційна сфера взаємин. Мікрогрупи, які
виникають на основі спільних інтересів, взаємної прихильності студентів,
характеризуються такими ознаками:

висока частота комунікативної взаємодії;

спільні культурні пріоритети і переконання, загальні ціннісні
орієнтації;
взаємообмін і копіювання моделей поведінки членів групи, стилю
взаємодії і спілкування (групові звички і ритуали, внутрішньогруповий сленг
тощо);
можлива диференціація соціальних ролей (наприклад, «лідер групи» і
«підлеглий», «генератор ідей» і «організатор» тощо);
взаємозалежність індивідуальних і спільних цілей;
мікрогрупа може коригувати поведінку окремих своїх членів.
Під час роботи зі студентською групою куратор (викладач) обов'язково
повинен вивчати особливості обох її соціально-психологічних підструктур
(офіційної і неофіційної), враховувати стадію становлення структури групи, а
саме:

а) відсутність структури взагалі (кожен сам собою або наявні лише

попарні зв'язки («діади»);

б) структура, що формується (є мікрогрупи з декількох членів, а інші

залишаються самі по собі);

в) конкуруюча структура (наявність 2-3 конкуруючих між собою

мікрогруп );

г)взаємодіюча структура (наявність декількох мікрогруп, що активно

взаємодіють при організації та здійсненні спільної діяльності).

3) Розгляньте поняття лідера та лідерства в студентській групі. Дослідіть

переваги і недоліки формального і неформального лідера.
 Специфіка управління студентською академічною групою пов'язана з
існуванням низки проблем:

1. Проблема контакту старости з групою. Завдання старости -

налагодити контакти зі студентською групою для співпраці.
2. Проблема посередництва між студентами та дирекцією інституту
(деканатом).
3. Проблема організації групи у згуртований колектив, на першому
місце в якому повинні бути цінності професійного навчання.
4. Проблема регулювання конфліктів, знаходження оптимальних
шляхів їх вирішення та створення умов для профілактики виникнення.
Для успішного керівництва студентською групою староста повинен
володіти такими якостями особистості:

 цілеспрямованість (на досягнення передбачуваного результату);

 відповідальність;
 комунікативні здібності - комунікабельність (уміння
встановлювати і підтримувати контакти з усіма членами групи), щирість,
готовність спілкуватися, критичність, уміння відстоювати свою думку
 стресостійкість - уміння протистояти різним екстремальним
впливам;
 адаптивна мобільність - функціонування цілеспрямованої
системи, яка визначається відповідністю між цілями та досягненнями у
процесі діяльності;
 організаторські здібності - організованість, самоконтроль,
вимогливість.
Для регулювання взаємин у групі керівник (наприклад, староста групи)
повинен дотримуватися таких соціально-психологічних умов:

1. Використовувати добре організовану цікаву справу, щоб залучати

всіх студентів у ділові стосунки - це зближує студентів.
2. Враховувати стосунки в кожній мікрогрупі, сприяти збагаченню та
зміцненню зв'язків між ними.
3. В оцінках товаришів бути справедливим, об'єктивним, не
протиставляти мікрогрупи одна одній, не підтримувати суперництва,
конкуренції між ними.
4 Уміти прогнозувати соціально-психологічні наслідки тих або
інших спільних справ і критично їх оцінювати.

Ще одним механізмом інтеграції студентів у групі є лідерство .

Лідерство - це здатність окремої особистості (лідера) спонукати інших
діяти, «запалювати», надихати їхню активність на певну діяльність.
 У практичному плані це здійснює окрема людина, яка висувається
групою на основі її психологічних якостей і рис поведінки в лідери.
Лідер (від лат. Leader - ведучий, керівник) - член групи, який спонтанно
висувається на роль неофіційного керівника в умовах певної,
специфічної та досить значущої ситуації, щоб забезпечити організацію
спільної діяльності людей для найбільш швидкого й успішного
досягнення єдиної мети.

Лідер - це особистість, за якою всі інші члени групи визнають

право брати на себе найвідповідальніші рішення, які торкаються їхніх
інтересів, і визначати напрям і характер діяльності всієї групи (Н.С.
Жеребова, Я . Л . Коломінський, Р.Л. Кричевський та ін.). Ефективна
діяльність групи насамперед залежить від того, які стосунки
сформуються між офіційним і неофіційним лідером або лідерами групи.
Знаючи про реальні міжособистісні взаємини в групі, викладач мас
змогу зорієнтувати їх у потрібному педагогічному напрямі. З іншого
боку, відповідно до своїх ділових та особистісних якостей лідер групи
спроможний допомогти педагогові в навчально-виховному процесі.

Лідерство - процес внутрішньої соціальної організації і управління

спілкуванням, діяльністю членів малої групи, здійснюється в спонтанно
сформованих малих групах. У кожній мікрогрупі, як правило, є лідер.
Залежно від спрямування конкретної діяльності мікрогрупи може бути
кілька лідерів (ініціатор вечірок, організатор побуту, провідник
культпоходу тощо).

Лідер визначається групою на основі яскраво виражених

особистісних якостей, які імпонують членам цієї мікрогрупи, є
еталонними для неї, найважливішими серед яких є такі:

- зацікавленість у досягненні і групової мети;

- більша поінформованість щодо проблеми, яку треба вирішити;

- почуття особистої гідності;

- енергійність ;

- ініціативність і висока соціальна активність;

- емоційна стійкість;

- упевненість у собі;
 - організаторські здібності;

- досвід і навички організаторської діяльності;

- розумові здібності;

- доброзичливість і емпатія;

- емоційна привабливість тощо.

У досліджені О.І. Василькової виділено три типи впливу лідерів на

інших членів групи: інтелектуальний, емоційний і практичний. Кожний тип
лідерства характеризується певним набором особистісних якостей лідера, за
якими спостерігається його психологічна перевага.

Між функціями лідерства і керівництва є суттєва різниця, а саме:

1. Лідер покликаний здійснювати переважно регуляцію

міжособистісних стосунків у групі, натомість керівник здійснює регуляцію
офіційних відносин групи як деякої соціальної організації.
2. Лідерство виникає за умов мікросередовища (яким є мала група),
керівництво - елемент макросередовища, тобто воно пов'язане з усією
системою суспільних відносин у групі.
3. Лідерство виникає стихійно. Обирання або призначення
керівника будь-якої реальної соціальної групи
відбувається цілеспрямовано,реалізація управлінських функцій
здійснюється під контролем різних елементів соціальної структури.
Наприклад, староста групи призначається деканом або обирається групою,
проте він здійснює свої функції під контролем декана, куратора, органів
студентського самоврядування.

4. Явище лідерства менш стабільне, ніж керівництва, висунення лідера

залежить від настрою та завдання групи.

5. Керівництво підлеглими порівняно з лідерством має чіткіше

визначену систему санкцій.

6. Процес прийняття рішення керівником (і взагалі в системі

керівництва) значно складніший. Він опосередкований багатьма
обставинами, які не обов'язково мають витоки в цій групі, натомість лідер
здебільшого приймає безпосередні рішення, які стосуються діяльності малої
групи.
 7. Сфера діяльності лідера - здебільшого мала група, де він є лідером.
Сфера дії керівника ширша, оскільки він репрезентує малу групу в ширшій
соціальній системі.

8. Функції і соціальні ролі лідера більш диференційовані: організатор,

фахівець у певній галузі діяльності, мотиватор (забезпечує емоційне
налаштування на спільну дію), масовик – затійник (наприклад, організовує
вечір відпочинку), жартівник (знижує напругу у взаєминах між членами
групи завдяки гумору), гармонізатор (забезпечує компроміс зі складних
проблем, консолідує колектив), стимулятор (спонукає групу до активності) та
ін.

9. Староста як керівник студентської групи застосовує більш визначену

систему санкцій, повноваження застосування яких надається йому дирекції ю
(деканатом) і групою, яка його обирає на цю роль (організаційні, командно -
адміністративні, економічні методи впливу). Лідерство пов'язане з
регулюванням внутрішньогрупових неофіційних стосунків у мікрогрупі, які
також можуть суттєво впливати на педагогічний процес, на ставлення
студентів до навчання, поведінку під час занять завдяки діловим якостям
особистості лідера (які йому притаманні та які визнаються групою).

Проте роль неофіційного лідера в житті групи неоднозначна. По-перше,

лідер може підвищувати, а може знижувати загальну ефективність у
розв'язанні окремих завдань групи. Якщо знижує, то, можливо, треба
нейтралізувати вплив такого лідера? Як? Складне питання. По-друге, якщо
ефективність діяльності групи підвищується тільки завдяки неофіційному
лідерові (бо користується найбільшим авторитетом), то він може встановити
з офіційним керівником співробітництво або навіть змінити офіційного
лідера. Зрідка, але буває і таке.

Дуже добре, коли офіційний керівник групи одночасно є лідером, тоді

він виступає і в ролі координатора, організатора групових справ і має
максимальний вплив на всю групу загалом, спрямовує зусилля всього
колективу на виконання основного завдання - професійну підготовку
студентів.

Проте бувають випадки, коли офіційний керівник виявляє деструктивну

поведінку (наприклад, «агресор» - ображає, кривдить, «шукач визнання» -
привертає увагу до себе, «поширювач» історій і пліток про членів групи
тощо). Тоді керівника замінюють, призначають іншого.
 Для офіційного керівника важливо мати такі соціальні навички, щоб
бути лідером:

легко налагоджувати контакти з людьми;

уміло підтримувати комунікацію;
здатність виявляти і підтримувати творчих людей;
мати хист передбачати події;
уміти навіювати впевненість;
гнучко використовувати той чи інший стиль керівництва
(авторитарний, демократичний, ліберальний) залежно від конкретних умов;
мати здібність уміло нейтралізувати слабкі сторони кожного члена
групи;
сприяти зміцненню зв'язків між окремими мікрогрупами ;
в оцінках товаришів виявляти об'єктивність, справедливість, не
підтримувати суперництва між ними.

Таким чином, офіційний керівник, як і лідер групи, повинен виступати в

ролі координатора, організатора загальних групових справ, чим здійснювати
на групу максимальний вплив. Також важливо, щоб стиль керівництва
групою був гнучким. Потрібно вміти на основі врахування індивідуальних
особливостей однокурсників знайти диференційований підхід до кожного
члена групи, сприяти згуртованості колективу, спрямувати його активність
на виконання основних завдань професійної підготовки студентів.