Міністерство освіти і науки України

Сумський державний університет

ФІЗИКА

Конспект лекцій
для студентів напрямів підготовки:
6.050801 “Мікро- та наноелектроніка”,
6.050802 “Електронні пристрої та системи”,
6.050701 “Електротехніка та електротехнології”,
6.050201 “Системна інженерія”
усіх форм навчання
Частина 1

Суми
“Видавництво СумДУ”
2010
Фізика: Конспект лекцій /Укладач О.В. Лисенко. – Суми: Вид-во СумДУ, 2010. – Ч.1. – 199 с.

Кафедра загальної та теоретичної фізики

 ЗМІСТ
С.
ПЕРЕДМОВА .............................................................................................................................. 8
РОЗДІЛ 1 ФІЗИЧНІ ОСНОВИ КЛАСИЧНОЇ МЕХАНІКИ ................................................. 9
ТЕМА 1 КІНЕМАТИКА........................................................................................................... 9
§ 1 Простір і час. Система відліку. Матеріальна точка. Радіус-вектор.
Траєкторія, шлях, переміщення [7]..................................................................................... 9
§ 2 Середня й миттєва швидкість. Визначення переміщення і шляху тіла за його
швидкістю [4]......................................................................................................................10
§ 3 Прискорення. Визначення швидкості тіла за його прискоренням. Швидкість
та координати тіла під час рівноприскореного руху [1] ...................................................12
§ 4 Тангенціальне й нормальне прискорення. Радіус кривизни [1]..................................14
§ 5 Вектор кутового зміщення. Кутові швидкість і прискорення. Зв’язок між
кутовими й лінійними величинами [1] ..............................................................................16
ТЕМА 2 ДИНАМІКА МАТЕРІАЛЬНОЇ ТОЧКИ.................................................................. 18
§ 6 Перший закон Ньютона. Інерціальні системи відліку [12] .........................................18
§ 7 Інертність. Маса. Сила. Другий закон Ньютона [7] ....................................................19
§ 8 Третій закон Ньютона. Приклади, що ілюструють третій закон Ньютона [4] ...........21
§ 9 Одиниці вимірювань фізичних величин. Основні й похідні одиниці
вимірювань. Розмірність [4,13] ..........................................................................................21
§ 10 Закон всесвітнього тяжіння. Сила тяжіння і вага тіла. Вага тіла, що
рухається з прискоренням [4].............................................................................................23
§ 11 Сила тертя спокою, коефіцієнт тертя спокою. Сила тертя ковзання,
коефіцієнт тертя ковзання [4].............................................................................................25
§ 12 Сила пружності. Закон Гука. Розтягування і стискування стержнів, модуль
Юнга [4] ..............................................................................................................................26
ТЕМА 3 ЗАКОНИ ЗБЕРЕЖЕННЯ ......................................................................................... 27
§ 13 Закон збереження імпульсу для системи матеріальних точок [4].............................27
§ 14 Центр мас системи матеріальних точок. Швидкість і прискорення центра
мас [4]..................................................................................................................................29
§ 15 Робота змінної сили. Теорема про кінетичну енергію для системи
матеріальних точок [7] .......................................................................................................29
§ 16 Робота сили тяжіння, сили всесвітнього тяжіння, сили пружності.
Консервативні сили [4,7]....................................................................................................31
§ 17 Потенціальна енергія. Взаємний зв’язок потенціальної енергії і
консервативної сили [4,7]...................................................................................................33
§ 18 Повна механічна енергія системи матеріальних точок. Закон збереження
повної механічної енергії для системи матеріальних точок. Робота
неконсервативних сил [4]...................................................................................................35
§ 19 Зіткнення тіл. Швидкості тіл після центрального абсолютно пружного та
абсолютно непружного ударів [4]......................................................................................37
§ 20 Момент сили і момент імпульсу. Рівняння моментів для матеріальної
точки [7] ..............................................................................................................................38
§ 21 Рівняння моментів для системи матеріальних точок. Закон збереження
моменту імпульсу [1]..........................................................................................................39
ТЕМА 4 ТВЕРДЕ ТІЛО В МЕХАНІЦІ ................................................................................. 41
§ 22 Швидкість довільної точки твердого тіла під час його плоского руху.
Кутова швидкість обертання твердого тіла. Миттєва вісь обертання [4].........................41
§ 23 Рух центра мас твердого тіла. Прискорення центра мас твердого тіла [4]...............42
§ 24 Обертання твердого тіла навколо нерухомої осі. Рівняння динаміки
обертального руху відносно нерухомої осі [4] ..................................................................44
§ 25 Момент інерції циліндра (диска) відносно осі симетрії [4].......................................45

3
 § 26 Момент інерції стержня [4] ........................................................................................46
§ 27 Теорема Гюйгенса-Штейнера [7] ...............................................................................47
§ 28 Робота тіла, що обертається навколо нерухомої осі [4] ............................................47
§ 29 Кінетична енергія твердого тіла за умови плоского руху [4]....................................48
§ 30 Рівняння руху і рівноваги твердого тіла. Прискорення циліндра, який
котиться без ковзання з похилої площини [1,7] ................................................................50
ТЕМА 5 НЕІНЕРЦІЙНІ СИСТЕМИ ВІДЛІКУ...................................................................... 51
§ 31 Неінерціальні системи відліку. Сили інерції. Поступальна сила інерції [7] ............51
§ 32 Відцентрова сила інерції [4] .......................................................................................53
§ 33 Сила Коріоліса [4] .......................................................................................................54
ТЕМА 6 МЕХАНІКА РІДИН ................................................................................................. 56
§ 34 Методи Лагранжа та Ейлера для опису течії рідини. Трубка течії [4,14].................56
§ 35 Теорема про нерозривність потоку [4].......................................................................57
§ 36 Рівняння Бернуллі [4]..................................................................................................57
§ 37 Витікання рідини з малого отвору. Формула Торрічеллі [4] ....................................59
§ 38 Сила внутрішнього тертя. Формула Ньютона для сили внутрішнього тертя.
В’язкість. Ламінарна і турбулентна течія рідини. Число Рейнольдса [1].........................60
§ 39 Рух тіл у рідинах та газах. Сила лобового опору. Піднімальна сила.
Парадокс Д’Аламбера. Вплив в’язкості на характер обтікання тіла рідиною.
Сила Стокса [4] ...................................................................................................................62
ТЕМА 7 ЕЛЕМЕНТИ СПЕЦІАЛЬНОЇ ТЕОРІЇ ВІДНОСНОСТІ .......................................... 64
§ 40 Принцип відносності Галілея. Перетворення Галілея [4]..........................................64
§ 41 Постулати спеціальної теорії відносності. Відносність одночасності [4,7] .............66
§ 42 Перетворення Лоренца [4]..........................................................................................68
§ 43 Перетворення швидкостей у спеціальній теорії відносності [4] ...............................69
§ 44 Лоренцеве скорочення довжини [4] ...........................................................................70
§ 45 Релятивістське уповільнення ходу часу [4] ...............................................................71
§ 46 Інтервал і його інваріантність. Швидкість світла як гранична швидкість
поширення довільного сигналу [4] ....................................................................................72
§ 47 Закон збереження імпульсу в спеціальній теорії відносності.
Релятивістське рівняння динаміки [4] ...............................................................................73
§ 48 Кінетична енергія в спеціальній теорії відносності [4] .............................................74
§ 49 Енергія спокою. Повна енергія. Взаємозв'язок маси й енергії спокою [4] ...............76
РОЗДІЛ 2 ОСНОВИ МОЛЕКУЛЯРНОЇ ФІЗИКИ І ТЕРМОДИНАМІКИ ......................... 9
ТЕМА 8 МАКРОСКОПІЧНИЙ СТАН................................................................................... 78
§ 50 Статистичний і термодинамічний підходи до вивчення теплових
властивостей макроскопічних тіл [4].................................................................................78
§ 51 Термодинамічна система. Параметри стану системи. Рівноважні та
нерівноважні стани. Термодинамічний процес. Квазистатичний процес [4]...................79
§ 52 Температура. Термометр. Загальний (нульовий) закон термодинаміки.
Основна властивість температури. Шкала температур Цельсія. Абсолютна
температура [8] ...................................................................................................................79
§ 53 Основні положення молекулярно-кінетичної теорії речовини.
Броунівський рух [4,15]......................................................................................................81
§ 54 Рівняння стану термодинамічної системи. Рівняння стану ідеального газу
як результат узагальнення експериментальних досліджень [4]........................................83
§ 55 Барометрична формула [4] .........................................................................................84
§ 56 Тиск ідеального газу з точки зору молекулярно-кінетичної теорії [8] .....................85
§ 57 Молекулярно-кінетичний зміст абсолютної температури [4]...................................88
§ 58 Ступені вільності механічної системи. Теорема про рівномірний розподіл
кінетичної енергії за ступенями вільності. Середня енергія молекули [4].......................89
ТЕМА 9 ПЕРШИЙ ЗАКОН ТЕРМОДИНАМІКИ ................................................................. 90

4
 § 59 Внутрішня енергія термодинамічної системи [4] ......................................................90
§ 60 Робота, що виконується тілом при змінах його об'єму [4,8] .....................................91
§ 61 Кількість теплоти. Перший закон термодинаміки. Вічний двигун першого
роду [8] ................................................................................................................................92
§ 62 Теплоємність. Питома й молярна теплоємність. Теплоємність при
постійному тиску, при постійному об'ємі. Внутрішня енергія ідеального газу.
Рівняння Майєра. Стала адіабати [4] .................................................................................93
§ 63 Рівняння адіабати ідеального газу [4] ........................................................................96
§ 64 Політропічні процеси. Показник політропи. Рівняння політропи [4].......................97
§ 65 Робота, що виконується газом при ізопроцесах [4] ...................................................99
§ 66 Класична теорія теплоємності ідеального газу [4] ..................................................101
ТЕМА 10 ДРУГИЙ ЗАКОН ТЕРМОДИНАМІКИ............................................................... 102
§ 67 Будова і принцип дії теплової машини. Коефіцієнт корисної дії теплової
машини [8] ........................................................................................................................102
§ 68 Вічний двигун другого роду. Другий закон термодинаміки. Формулювання
другого закону термодинаміки Томсона і Клаузіуса [8] .................................................103
§ 69 Оборотні і необоротні процеси. Цикл Карно. Перша і друга теореми
Карно [8] ...........................................................................................................................104
§ 70 Нерівність і рівність Клаузіуса. Ентропія. Закон зростання ентропії [8] ...............106
§ 71 Ентропія ідеального газу [8].....................................................................................108
ТЕМА 11 СТАТИСТИЧНІ РОЗПОДІЛИ............................................................................. 109
§ 72 Функція розподілу ймовірності. Функції розподілу молекул за
швидкостями Максвелла [4,8]..........................................................................................109
§ 73 Середні швидкості молекул. Число ударів молекул об одиничну поверхню
за одиницю часу [8] ..........................................................................................................112
§ 74 Розподіл Больцмана [4].............................................................................................116
ТЕМА 12 ЯВИЩА ПЕРЕНЕСЕННЯ ................................................................................... 117
§ 75 Довжина вільного пробігу молекул [8] ....................................................................117
§ 76 Емпіричні рівняння, що описують дифузію, теплопровідність, внутрішнє
тертя. Якісне пояснення явищ перенесення в газах [4]...................................................119
ТЕМА 13 РЕАЛЬНІ ГАЗИ ТА РІДКИЙ СТАН ................................................................... 123
§ 77 Реальні гази. Рівняння Ван-дер-Ваальса [4,8]..........................................................123
§ 78 Ізотерми Ван-дер-Ваальсівського газу. Критичні температура, тиск, об'єм і
їх зв'язок із сталими Ван-дер-Ваальса [4] ........................................................................125
§ 79 Експериментальні ізотерми [4].................................................................................126
§ 80 Фаза в термодинаміці. Фазове перетворення першого і другого роду.
Приклади фазових перетворень. Діаграма станів [4] ......................................................130
§ 81 Будова рідин. Поверхневий натяг рідин. Коефіцієнт поверхневого натягу.
Крайовий кут [4] ...............................................................................................................132
§ 82 Формула Лапласа. Капілярні явища. Висота піднімання й опускання
рідини в капілярах [4].......................................................................................................135
РОЗДІЛ 3 ЕЛЕКТРИКА........................................................................................................... 78
ТЕМА 14 ЕЛЕКТРИЧНЕ ПОЛЕ У ВАКУУМІ.................................................................... 138
§ 83 Явище електризації. Електричний заряд. Елементарний електричний заряд.
Дискретність заряду. Закон збереження електричного заряду [5,16].............................138
§ 84 Закон Кулона. Принцип суперпозиції електричних сил. Одиниці
вимірювання заряду [5] ....................................................................................................140
§ 85 Електричне поле. Напруженість електричного поля. Напруженість
електричного поля точкового заряду. Принцип суперпозиції електричних
полів [5].............................................................................................................................141

5
 § 86 Робота з переміщення заряду в електростатичному полі. Теорема про
циркуляцію електростатичного поля. Потенціальна енергія точкового заряду.
Потенціал електричного поля. Потенціал системи зарядів [5] .......................................143
§ 87 Зв’язок між напруженістю електростатичного поля і потенціалом. Силові
лінії та еквіпотенціальні поверхні. Перпендикулярність силових ліній і
еквіпотенціальних поверхонь [5] .....................................................................................145
§ 88 Поле електричного диполя [5]..................................................................................147
§ 89 Потік вектора. Теорема Гаусса для вектора напруженості електричного
поля [9] ..............................................................................................................................149
§ 90 Напруженість електричного поля нескінченної однорідно зарядженої
пластини [2] ......................................................................................................................151
§ 91 Напруженість електричного поля однорідно зарядженої циліндричної
поверхні [2] .......................................................................................................................152
§ 92 Напруженість електричного поля об’ємно зарядженої кулі [2] ..............................153
§ 93 Диференціальна форма електростатичної теореми Гаусса. Значення
теореми Гаусса в теорії електрики [9] .............................................................................155
ТЕМА 15 ЕЛЕКТРИЧНЕ ПОЛЕ У ДІЕЛЕКТРИКАХ......................................................... 156
§ 94 Поляризація діелектриків. Зв’язані заряди. Механізми поляризації [9] .................156
§ 95 Вектор поляризації. Поверхнева густина зв’язаних зарядів. Зв’язаний заряд
усередині діелектрика [9] .................................................................................................158
§ 96 Вектор електричної індукції. Теорема Гаусса для діелектриків [9]........................159
§ 97 Поляризованість і діелектрична проникність [9].....................................................160
§ 98 Умови на межі поділу двох діелектриків [17] .........................................................161
§ 99 Електричне поле усередині діелектричної пластини, яка розміщена
перпендикулярно до напрямку поля. Електричне поле усередині
діелектричного сферичного шару. Фізичний зміст діелектричної
проникності [5] .................................................................................................................162
ТЕМА 16 ПРОВІДНИКИ В ЕЛЕКТРИЧНОМУ ПОЛІ ....................................................... 164
§ 100 Умови рівноваги зарядів на провіднику. Електричне поле усередині
провідника. Напруженість електричного поля біля поверхні провідника [9]................164
§ 101 Електроємність відокремленого провідника. Ємність кулі [5] .............................166
§ 102 Конденсатор. Ємність конденсатора. Ємність плоского і циліндричного
конденсатора. Ємність системи, що складається з послідовно та паралельно
з’єднаних конденсаторів [5] .............................................................................................167
ТЕМА 17 ЕНЕРГІЯ ЕЛЕКТРИЧНОГО ПОЛЯ .................................................................... 170
§ 103 Енергія системи точкових зарядів [5] ....................................................................170
§ 104 Енергія зарядженого провідника. Енергія зарядженого конденсатора [5] ...........171
§ 105 Енергія електричного поля [5]................................................................................172
ТЕМА 18 ПОСТІЙНИЙ ЕЛЕКТРИЧНИЙ СТРУМ............................................................. 173
§ 106 Електричний струм. Густина електричного струму з мікроскопічної точки
зору. Рівняння неперервності для електричного заряду [5,9].........................................173
§ 107 Сторонні сили. Електрорушійна сила. Робота над електричним зарядом
на ділянці кола [5].............................................................................................................175
§ 108 Закон Ома для однорідної ділянки кола. Залежність опору від
геометричних розмірів провідника. Закон Ома в диференціальній формі.
Провідність [5]..................................................................................................................176
§ 109 Закон Ома для неоднорідної ділянки кола в диференціальній і
інтегральній формі. Закон Ома для замкненого кола [5] ................................................177
§ 110 Правила Кірхгофа [5] ..............................................................................................178
§ 111 Потужність струму. Закон Джоуля-Ленца в інтегральній і
диференціальній формі [5] ...............................................................................................179
§ 112 Процеси встановлення струму під час заряду і розряду конденсатора [9]...........180

6
 § 113 Природа носіїв струму в металах. Дослід Рікке. Ідея Лоренца визначення
відношення заряду до маси носія електричного струму в металах. Дослід
Толмена і Стюарта [2] ......................................................................................................182
§ 114 Якісні уявлення про електропровідність металів з точки зору класичної
теорії. Закон Ома та Джоуля-Ленца з погляду класичної теорії
електропровідності. Недоліки класичної теорії електропровідності [5] ........................184
§ 115 Електричний струм у газах. Несамостійний газовий розряд. Густина
струму у випадку слабих та сильних електричних полів [5] ..........................................186
§ 116 Процеси, що приводять до виникнення носіїв струму при самостійному
газовому розряді. Самостійний газовий розряд [5].........................................................189
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ........................................................................................................ 138
ПРЕДМЕТНИЙ ПОКАЖЧИК.............................................................................................. 194

7
 ПЕРЕДМОВА

Представлений читачу конспект лекцій був створений автором у результаті

викладання курсу фізики на фізико-технічному факультеті Сумського державного
університету, починаючи з 2001 року.
У зв’язку з реорганізацією навчального процесу відповідно до основних тенденцій
Болонського процесу зменшується обсяг аудиторних занять, частина навчального матеріалу
виноситься на самостійне вивчення. Тому постає два питання: який матеріал повинен бути
обов’язково вивченим та яка мінімальна глибина його розуміння? Поданий конспект лекцій
дає відповіді на ці запитання.
Формуючи мінімально необхідний матеріал автор використовував, перш за все,
загально відомі російськомовні курси фізики І.В.Савельєва [1–6] та Д.В.Сивухіна [7–11]. Для
студентів, які бажають отримати більш глибоке розуміння викладених у конспекті питань, у
заголовку кожного параграфа наведено посилання на рекомендовану літературу.
Під час написання конспекту лекцій було поставлено двое завдань: сформувати у
студентів систему понять і законів фізики та сформувати вміння їх застосовувати до
конкретних ситуацій (формування фізичного мислення).
Для вирішення першого завдання у конспекті визначення фізичних понять,
формулювання законів виділено напівжирним курсивом. Важлива інформація виділена
курсивом. У кінці конспекту лекцій подано предметний покажчик, за допомогою якого легко
знайти визначення потрібного терміну. Формування системи понять фізики, тобто розуміння
«мови» фізики є найголовнішим завданням, яке повинно бути вирішене читачем у першу
чергу.
Для вирішення другого завдання (формування фізичного мислення) у конспекті
подано достатньо велику кількість доведень тих, чи інших положень фізики. Майбутній
інженер повинен вміти застосовувати принципи фізики до вирішення конкретних завдань.
Для засвоєння матеріалу основну роль повинна відігравати логічна пам’ять,
запам’ятовування повинно досягатися через глибоке розуміння. Над конспектом потрібно
працювати «з олівцем у руках», обов’язково опрацьовуючи усі доведення, не обмежуючись
тільки читанням матеріалу.
Структура конспекту лекцій обумовлена тим, що курс лекцій для студентів
інженерних спеціальностей викладається протягом двох семестрів. Перша частина конспекту
містить матеріал першого семестру навчання. Тут викладені розділи «Фізичні основи
класичної механіки», «Основи молекулярної фізики і термодинаміки», «Електрика».

8
 РОЗДІЛ 1 ФІЗИЧНІ ОСНОВИ КЛАСИЧНОЇ МЕХАНІКИ

ТЕМА 1 КІНЕМАТИКА

§ 1 Простір і час. Система відліку. Матеріальна точка. Радіус-вектор. Траєкторія,

шлях, переміщення [7]
1 Фізика – наука, яка вивчає найпростіші і найбільш загальні властивості й закони
руху об’єктів матеріального світу. Починаємо вивчення фізики з механіки, розділу фізики,
що вивчає найпростішу форму руху матерії – механічний рух. Механічним рухом називають
зміну з часом взаємного розміщення тіл або їх частин у просторі.
Одними з фундаментальних понять є поняття про простір та час. Коли говорять про
простір, то під цим розуміють розміщення одної або іншої точки відносно інших тіл та
спосіб вимірювання відстаней між точками та тілами. Коли говорять про час, то мають
на увазі деякий періодичний процес, який відбувається у системі тіл, який служить виміру
проміжків часу.
2 Вивчення механіки почнемо з кінематики. Кінематикою називають розділ
механіки, який присвячено опису руху тіл, без з’ясування причин такого руху.
У механіці для опису тіл використовують Z
різні моделі. Зупинимося на одній з них.
z
Матеріальною точкою називають тіло,
розмірами якого в даних умовах руху можна
знехтувати. Знехтувати можна розмірами тіла r r
коли: а) відстані до інших тіл набагато більші ez r A
порівняно з розмірами самого тіла; б) коли y Y
О r
відстані, які проходить тіло, є набагато більші r ey
порівняно з розмірами тіла; в) коли тіло рухається ex
поступально, тобто усі точки тіла рухаються x
X
однаково.
Щоб описати рух будь-якого тіла, потрібно Рисунок 1.1
вказати інше тіло відносно яких розглядається рух
даного тіла, потрібно вказати систему координат та визначити, яким чином ми будемо
слідкувати за часом. Про все це говорять як про систему відліку. Системою відліку
називають тіло відліку, систему координат, що пов’язана з тілом відліку, та прилад для
виміру часу. Таким чином, рух тіла розглядається відносно системи відліку.
Розміщення матеріальної точки у просторі Z
r
визначається радіус-вектором r. Вектор, z2
початок якого збігається з початком координат,
а кінець визначає положення деякої матеріальної s
r r
точки, називається радіус-вектором r цієї z1 r 1 ∆r 2
точки (див рис. 1.1). У прямокутній системі r1 r
r r r r О r2 y2 Y
координат r = xex + ye y + zez , де x, y , z –
r r r x1 y1
координати точки, ex , e y , ez (або відповідно
r r r x2
i , j , k ) – орти координатних осей (вектори
X
одиничної довжини, які направлені вздовж
відповідних осей). Рисунок 1.2
Зміна положення матеріальної точки у
r
просторі за час t визначається вектором переміщення ∆r (рис. 1.2). Вектор переміщення
r r
∆r – вектор, проведений з початкового положення матеріальної точки r1 в її кінцеве
r r
положення r2 . Вектор переміщення дорівнює різниці радіус-векторів у кінцевому r2 і

9
 r r r r
початковому r1 положеннях матеріальної точки ∆r = r2 − r1 =
r r r
= ( x2 − x1 )ex + ( y2 − y1 )e y + ( z 2 − z1 )ez . Модуль переміщення дорівнює
r
| ∆r |= ( x2 − x1 ) 2 + ( y2 − y1 ) 2 + ( z 2 − z1 ) 2 .
Траєкторією називають лінію вздовж якої рухається тіло. Шляхом s називають
довжину траєкторії. Шлях, модуль переміщення, модуль радіус-вектора вимірюють у
системі СІ у метрах.

§ 2 Середня й миттєва швидкість. Визначення переміщення і шляху тіла за його

швидкістю [4]
1 Середньою швидкістю руху за даний проміжок часу називається векторна
величина, яка чисельно дорівнює відношенню вектора переміщення до проміжку часу, за яке
це переміщення відбулось:
r
r ∆r
υ = . (2.1)
∆t
Вимірюють середню швидкість у системі СІ у метрах за секунду (м/с).
2 У багатьох випадках нас цікавить не середня r
Y υ
швидкість тіла за деякий проміжок часу, а швидкість тіла 1
в даний момент часу, або миттєва швидкість. Для ∆s
r
визначення миттєвої швидкості матеріальної точки слід ∆r 2
прийняти до уваги те, що миттєва швидкість змінюється r
r
неперервно. Тому чим менше проміжок часу, протягом r r r
якого відбувається вимірювання переміщення, тим r2 = r + ∆r
менше встигне змінитися середня швидкість і тим
ближчою буде середня швидкість до її миттєвого X
значення.
Рисунок 2.1
Виходячи з вище сказаного, можна визначити
миттєву швидкість таким чином. Нехай в деякий момент часу t радіус-вектор, що
r
характеризує положення тіла у просторі, дорівнює r (див. рис. 2.1). У момент часу t2 = t + ∆t
r r r r
радіус-вектор буде r2 = r + ∆r , де ∆r – переміщення за час ∆t . Тоді середня швидкість за
цей проміжок часу буде дорівнювати
r r r
r r2 − r ∆r
< υ >= = .
t 2 − t ∆t
Чим меншим буде проміжок часу ∆t , тим менше буде відрізнятися середня швидкість на
проміжку часу ∆t від миттєвої швидкості в момент часу t . Тому миттєву швидкість
визначимо як границю, до якої прямує середня швидкість за нескінченно малий проміжок
часу
r r
r r ∆r dr r&
υ = lim < υ >= lim ≡ ≡r . (2.2)
∆t → 0 ∆t → 0 ∆t dt
У математиці таку границю називають похідною. Тому миттєва швидкість є похідною від
r
радіус-вектора за часом. З рис. 2.1 випливає, що вектор швидкості υ направлений за
дотичною до траєкторії у тій точці, де знаходиться частинка в даний момент часу, у той
бік, куди рухається частинка. Як правило миттєву швидкість часто називають просто
швидкістю. Вимірюють миттєву швидкість у системі СІ у метрах за секунду (м/с).
r
Знайдемо модуль виразу (2.2), тобто модуль швидкості | υ | :
r r
r ∆r ∆r
υ =| υ |= lim = lim . (2.3)
∆t →0 ∆t ∆t → 0 ∆t

10
 r
З рис. 2.1 бачимо, що відношення ∆r / ∆s , де ∆s – шлях, який тіло проходить між точками 1
та 2, при зменшенні ∆t прямує до одиниці. Тому ми можемо записати вираз (2.3) у вигляді
r r r
∆r  ∆r ∆s  ∆r ∆s ds
υ = lim = lim   = lim ⋅ lim = . (2.4)
∆t → 0 ∆t ∆t →0 ∆s ∆t  ∆t → 0 ∆s ∆t →0 ∆t
  dt
Таким чином, модуль вектора миттєвої швидкості дорівнює похідній від шляху за часом,
тобто миттєвій шляховій швидкості.
Підставимо у визначення (2.2) радіус-вектор, який виражений через орти та
r r r r r r r
координати матеріальної точки r = xex + ye y + zez . Візьмемо до уваги, що ex , e y , ez є
постійними у часі векторами, й отримаємо
r r r r r
υ = r& = x&e + y& e + z&e .
x y z (2.5)
r
Разом з цим вектор швидкості υ можна подати через його проекції υ x , υ y , υ z на
координатні осі у вигляді
r r r r
υ = υ x ex + υ y e y + υ z ez . (2.6)
Порівняння виразів (2.5) і (2.6) приводить до співвідношень:
dx dy dz
υ x = x& = , υ y = y& = , υ z = z& = . (2.7)
dt dt dt
Таким чином, проекції вектора дорівнюють похідним відповідних координатr за часом.
3 Знайдемо за відомим у кожний момент часу вектором швидкості υ(t ) переміщення
r
матеріальної точки ∆r12 від моменту часу t1 до моменту t 2 .
Розіб'ємо інтервал часу t 2 − t1 на N малі (не обов'язково однакові) проміжки ∆ti ( i –
номер проміжку, що набуває значення 1,2,…, N ). Відповідно до формули (2.2) можна
r r
вважати, що на i -му проміжку часу вектор швидкості приблизно дорівнює υ(ti ) ≈ ∆ri / ∆ti .
Тобто переміщення за проміжок часу ∆ti дорівнює
r r
∆ri ≈ υ(ti ) ⋅ ∆ti . (2.8)
Зрозуміло, що сумарне переміщення за час від t1 до t 2 буде дорівнювати
N
r r N r
∆r12 ≈ ∑ ∆ri = ∑ υ(ti )∆ti . (2.9)
i =1 i =1

Точне значення переміщення знайдемо, коли малі інтервали часу будуть прямувати до нуля:
max( ∆ti ) → 0
r N r 
∆r12 = lim  ∑ υ(ti )∆ti  . (2.10)
max( ∆ti ) →0
 i =1 
У математиці границю суми
N
lim
max( ∆t ) → 0
∑ f ( xi )∆xi , (2.11)
i i =1

яка складена для значень x , що знаходяться у межах від a до b , називають визначеним

інтегралом від функції f (x ) , узятим за змінною x від нижньої межі x = a й верхньої межі
x = b , і позначають символом
b

∫ f ( x)dx . (2.12)
a

11
 r
Порівняння виразів (2.10) і (2.11) показує, що переміщення ∆r12 , яке виконано
r
частинкою за проміжок часу від t1 до t 2 , дорівнює визначеному інтегралу від функції υ(t ) ,
яка показує, як змінюється вектор швидкості з часом:
t
r r r 2r
∆r12 ≡ r2 − r1 = ∫ υ(t )dt . (2.13)
t1
r
Можна пояснити знаходження переміщення ∆r12 за час від моменту t1 до моменту
t 2 більш коротко. З вище наведених міркувань випливає, що у точних формулах, як для
знаходження похідної, так і для знаходження визначеного інтеграла потрібно
використовувати проміжки часу ∆t , які прямують до нуля. Позначимо такий елементарний
проміжок часу, який прямує до нуля, через dt . Тоді за цей проміжок часу dt елементарне
r
переміщення dr (теж прямує до нуля) буде визначатися на відміну від наближеного
співвідношення (2.8) точною формулою
r r
dr = υ(t ) ⋅ dt . (2.14)
Зазначимо, що формулу (2.14) можна отримати з (2.2), розглядаючи похідну як
відношення елементарного переміщення до елементарного часу. Ми і далі будемо розглядати
похідну як відношення відповідних елементарних величин. Геометрична сума елементарних
переміщень дасть результуюче переміщення за час від моменту t1 до t 2 .
t
r 2
r
∆r12 = ∫ υ(t )dt ,
t1

яке збігається з (2.13).

4 З урахуванням виразу (2.13) середнє значення вектора швидкості (див. формулу
(2.1)) за час руху t 2 − t1 можна подати у вигляді
r t
r ∆r 1 2r
t2 − t1 t2 − t1 t∫
< υ >= 12 = υ(t )dt . (2.15)
1

Аналогічно обчислюються середні значення будь-яких інших функцій.

§ 3 Прискорення. Визначення швидкості тіла за його прискоренням. Швидкість

та координати тіла під час рівноприскореного руху [1]
1 Щоб охарактеризувати зміну швидкості частинки з часом, використовується
величина
r r
r ∆υ dυ r&
a = lim = = υ, (3.1)
∆t → 0 ∆t dt
яка називається прискоренням частинки. Взявши до уваги визначення швидкості, можна
написати
r
r d  dr  d r& &r&
a=  = r =r . (3.2)
dt  dt  dt
Отже, прискорення можна визначити як першу похідну швидкості за часом або як другу
похідну радіус-вектора за часом.
Підставимо у формулу (3.2) радіус-вектор, який виражений через орти та координати
r r r r r r r
матеріальної точки r = xex + ye y + zez . Візьмемо до уваги, що ex , e y , ez є постійними
векторами, й отримаємо
r r r r
a = &x&ex + &y&e y + &z&ez . (3.3)

12
Разом з тим прискорення, як і будь-який інший вектор, можна виразити через його проекції:
r r r r
a = a x ex + a y e y + a z ez .
Порівняння цього виразу з (3.3) дає, що
d 2x d2y d 2z
a x = &x& = , a y = &
y& = , a z = &
z& = . (3.4)
dt 2 dt 2 dt 2
Таким чином, компоненти прискорення дорівнюють другим похідним відповідних координат
за часом. r r
2 Знайдемо швидкість υ(t ) та радіус-вектор r (t ) матеріальної точки в момент часу
r r
t за відомим у кожний момент часу вектором прискорення a (t ) , початковою швидкістю υ0
r
та початковим радіус-вектором r0 , які мало тіло в момент часу t0 .
Використовуючи визначення прискорення (3.1), можемо записати
r r
dυ = a (t ) ⋅ dt .
Далі проінтегруємо праву і ліву частини цього співвідношення. При цьому візьмемо до
r
уваги, що в момент часу t0 швидкість мала значення υ0 , а в момент часу t швидкість мала
r
значення υ
r
υ
r t r
r
∫ = ∫ a (t′) ⋅ dt ′ .
d υ
υ0 t0

Тут також перепозначили в підінтегральному виразі t на t ′ (визначений інтеграл від

позначення змінної інтегрування не залежить). Далі отримуємо шукану залежність швидкості
тіла від часу
t
r r r
υ(t ) = υ0 + ∫ a (t ′) ⋅ dt ′ . (3.5)
t0
r
Для знаходження радіус-вектора r (t ) матеріальної точки в момент часу t
r r
використаємо визначення швидкості υ = dr / dt . Звідси
r r
dr = υ(t ) ⋅ dt .
Далі аналогічно як і в попередньому випадку інтегруємо праву і ліву частини цього
r
співвідношення. Візьмемо до уваги, що в момент часу t0 радіус-вектор мав значення r0 , а в
r
момент часу t – r , і отримуємо
t
r r r
r (t ) = r0 + ∫ υ(t ′) ⋅ dt ′ . (3.6)
t0

Таким чином, отримали формули (3.5) і (3.6), які дозволяють знайти швидкість та
радіус-вектор матеріальної точки в довільний момент часу за відомою залежністю
r
прискорення від часу a (t ) .
3 Рівноприскореним рухом називають такий рух, коли вектор прискорення тіла в
будь-який момент часу має одне і те саме значення як за модулем, так і за напрямком
r →
( a = const ).
Знайдемо, як змінюються з часом швидкість та радіус-вектор тіла при
рівноприскореному русі. Для розв’язання цієї задачі використаємо формули (3.5) та (3.6). Для
спрощення математичних формул візьмемо, що t0 = 0 .
Зі співвідношення (3.5) знаходимо швидкість при рівноприскореному русі

13
 t
r r r r r r r
υ(t ) = υ0 + ∫ a ⋅ dt ′ = υ0 + a ⋅ (t − t0 ) = υ0 + a ⋅ t . (3.7)
t0

r →
Тут при інтегруванні використали, що для рівноприскореного руху a = const . Далі отриману
швидкість (3.7) підставляємо в (3.6) і знаходимо шуканий радіус-вектор
t t
r r r r r r r r r
r (t ) = r0 + ∫ υ(t ′) ⋅ dt ′ = r0 + ∫ (υ0 + a ⋅ t ′) ⋅ dt ′ = r0 + υ0t + at 2 / 2 . (3.8)
t0 0

Як правило, використовують формули (3.7), (3.8) не у векторній формі, а в скалярній.

Спроектуємо ці формули, наприклад, на вісь Y і отримаємо
υ y = υ 0 y + a y ⋅ t , y = y0 + υ 0 y t + a y t 2 / 2 . (3.9)

§ 4 Тангенціальне й нормальне прискорення. Радіус кривизни [1]

1 Розглянемо криволінійний плоский рух, в якому r r
a τ υ
швидкість змінюється як за величиною, так і за A
напрямком. Виявляється, що в цьому випадку зручно r
використовувати поняття тангенціального та n
нормального прискорень. Тангенціальним r
r a
прискоренням aτ називають компоненту повного r
r an
прискорення a , яка паралельна дотичній до траєкторії
r Рисунок 4.1
руху (див. рис. 4.1). Нормальним прискоренням an
r
називають компоненту повного прискорення a , яка перпендикулярна дотичній до
траєкторії руху (див. рис. 4.1). Зрозуміло, що з вищесформульованих визначень випливає,
що між повним, тангенціальним та нормальним прискореннями є зв’язок
r r r
a = aτ + an . (4.1)
Крім цього вектор тангенціального прискорення є перпендикулярним до вектора
нормального прискорення (див. рис. 4.1). Це означає, що модулі цих прискорень пов’язані
між собою співвідношенням
a = aτ2 + an2 . (4.2)
2 З’ясуємо, як пов’язана швидкість тіла, яке рухається по криволінійній траєкторії, з
тангенціальним та нормальним прискореннями.
r
Введемо одиничний вектор τ , який пов’язаний з тілом A і направлений за дотичною
r
до траєкторії у напрямку руху тіла (див. рис. 4.1). Зрозуміло, що τ є змінним вектором, у
різних точках траєкторії він буде мати різний напрямок (модуль цього вектора залишається
r
постійним і таким, що дорівнює одиниці). Вектор швидкості υ тіла A також направлений за
дотичною до траєкторії (див. рис. 4.1). Тому його можна подати у вигляді
r r
υ = υ⋅ τ , (4.3)
де υ – модуль вектора швидкості. Підставимо (4.1) у визначення прискорення (3.1) і
отримаємо
r r r
r dυ d (υ ⋅ τ) dυ r dτ
a= = = τ+υ . (4.4)
dt dt dt dt
Аналізуючи співвідношення (4.4), бачимо, що перший доданок у правій частині (4.4) має
r
напрямок, який паралельний τ , тобто є паралельним дотичній. Це означає, що ця

14
компонента повного прискорення, відповідно до визначення, є тангенціальним
прискоренням
r dυ r
aτ = τ. (4.5)
dt
Тепер розглянемо другий доданок у (4.4). Знайдемо r
τ1 ∆s r
похідну 2 τ2
r r 1
dτ  ∆τ  r
= lim   . n r
dt ∆t → 0  ∆t  ∆ϕ τ1
r
Для цього розглянемо рисунок 4.2. У точках 1 та 2 напрямки ∆τ
r r
швидкості тіла визначаються векторами τ1 та τ2 . ∆ϕ r
Побудуємо перпендикуляри до дотичних в точках 1 та 2. Ці O τ2
перпендикуляри перетнуться в деякій точці O і кут між Рисунок 4.2
r r
ними буде дорівнювати ∆ϕ . Кут між векторами τ1 та τ2
r
буде теж дорівнювати ∆ϕ . Модуль вектора ∆τ , як це випливає з рис. 4.2, дорівнює
r r r
| ∆τ |=| τ2 − τ1 |=| τ | ⋅2 sin( ∆ϕ / 2) = 2 sin( ∆ϕ / 2) ≈ ∆ϕ .
Тут використали відому формулу, що коли α << 1 , то sin α ≈ α . Тоді
r r
dτ  | ∆τ |   ∆ϕ  dϕ
= lim   = lim  = .
dt ∆t → 0  ∆t  ∆t → 0  ∆t  dt
Зрозуміло, що коли ∆t → 0 , то точки 1 і 2 будуть наближатись одна до одної і кут ∆ϕ буде
r r
теж наближатися до нуля. Це означає, що в цьому випадку вектори τ1 та τ2 будуть збігатися,
r r
а вектор ∆τ буде перпендикулярним до них, а отже, паралельним вектору n – одиничному
вектору, який перпендикулярний дотичній до траєкторії. Таким чином,
r
dτ dϕ r
= n. (4.6)
dt dt
Використаємо визначення радіуса кривизни кривої. Згідно з визначенням, радіусом кривизни
називають величину, що дорівнює
 ∆s  ds
R = lim  = , (4.7)
∆ ϕ→ 0  ∆ ϕ 
 dϕ
де ∆s є довжиною кривої між точками 1 та 2, на яку опирається кут ∆ϕ (див. рис. 4.2).
Тоді (4.6) можемо подати у вигляді
r
dτ dϕ r dϕ ds r 1 r
= n= n = υn .
dt dt ds dt R
Тут окрім (4.7) використали те, що ds / dt дорівнює модулю швидкості тіла. Тепер можемо
записати другу компоненту (4.4) в дещо іншому вигляді. Зрозуміло, що ця компонента
прискорення перпендикулярна дотичній до кривої і тому є за визначенням нормальним
прискоренням
r
r dτ 1 r υ2 r
an = υ = υ υn = n. (4.8)
dt R R
Це прискорення часто ще називають доцентровим прискоренням тому, що коли тіло
рухається по колу, то це прискорення завжди направлено до центра кола.
Таким чином,
r r r dυ r υ2 r
a = aτ + an = τ+ n. (4.9)
dt R

15
 § 5 Вектор кутового зміщення. Кутові швидкість і прискорення. Зв’язок між
кутовими й лінійними величинами [1]
1 Не завжди тіло, рух якого ми вивчаємо, можна вважати матеріальною точкою.
Розглянемо наступну модель тіла – абсолютно тверде тіло.
Абсолютно твердим тілом називають тіло, в якому у даних умовах задачі можна
знехтувати деформаціями (відстані між довільними двома точками можна вважати
постійними).
Рух твердого тіла можна подати як сукупність двох видів руху поступального та
обертального.
Поступальним називають такий рух, коли будь-яка пряма, що жорстко пов’язана з
тілом, яке рухається, залишається паралельною сама собі. Математично поступальний рух
є еквівалентним паралельному перенесенню.
Обертальним називають такий рух, коли усі точки тіла рухаються по колам,
центри яких лежать на одній і тій же прямій. Цю пряму називають віссю обертання.
2 Розглянемо детально обертальний рух твердого тіла. Описувати цей рух за
допомогою лінійних швидкостей і лінійних прискорень стає незручно, тому що різні точки
твердого тіла мають різні швидкості та прискорення. Потрібно ввести величини, які
характеризують обертання твердого тіло як цілого.
Виберемо довільну точку твердого тіла A (рис. 5.1). Проведемо радіус від центра
кола O , відносно якого обертається точка A до самої точки A . Через проміжок часу ∆t
т. A переміститься в положення A′ . Кут ϕ = ∠AOA′ характеризує поворот твердого тіла.
При цьому довільна пряма, яка проведена в площині, що перпендикулярна до осі обертання
(рис. 5.1), повернеться на такий самий кут ϕ (рис. 5.1). Кут ϕ називають кутом
повороту.
Для того щоб вказати, в якому напрямку
відбувається обертання вводять вектор кутового
r A′
зміщення. Вектором кутового зміщення ϕ називають
вектор, модуль якого дорівнює куту повороту, а напрямок ϕ A
пов’язаний з обертанням тіла правилом правого гвинта
(див. рис. 5.2). Встановимо правий гвинт уздовж осі O ϕ
обертання, повернемо його за напрямком обертання
твердого тіла, поступальний рух гвинта вкаже на
r
напрямок вектора ϕ . Вектор повороту в системі СІ
r
вимірюється в радіанах [ϕ]CI = рад .
Для того щоб характеризувати як швидко Рисунок 5.1
r
змінюється вектор повороту ϕ , використовують поняття
r r r
кутової швидкості. Кутовою швидкістю ω називають ω = dϕ / dt . Вектор кутової
r
швидкості в системі СІ вимірюється в рад/с [ω]CI = рад / c .
Для того щоб характеризувати як швидко
r
змінюється кутова швидкість ω , використовують
Вісь
поняття кутового прискорення. Кутовим
r r r обертання
прискоренням β називають β = dω / dt . Вектор r
ϕ
кутового прискорення в системі СІ вимірюється в
[]r
рад/с2 β CI = рад / c 2 .
Між вектором кутового зміщення, кутовою Рисунок 5.2
швидкістю та кутовим прискоренням є аналогія
r r
r ↔ϕ,
r r r r
υ ↔ ω ( dr / dt ↔ dϕ / dt ),

16
 r r r r
a ↔β ( dυ / dt ↔ dω / dt ). (5.1)
r r
3 За відомими кутовою швидкістю ω та кутовим прискоренням β можна знайти
лінійні швидкості та лінійні прискорення для будь-якої точки твердого тіла.
Розглянемо точку A твердого тіла, яка рухається по колу відносно центра кола O ,
який знаходиться на осі обертання Z (див. рис. 5.3). За час dt точка A пройде по колу шлях
ds , який відповідає куту повороту dϕ . Виходячи з цього, можемо записати
υ = ds / dt = R ⋅ dϕ / dt = R ⋅ ω . (5.2)
Для того щоб вказати напрямок вектора, використаємо векторний добуток. Виходячи
з напрямків векторів, які зображені на рисунку, можемо записати
r r r
υ = [ω × R] . (5.3)
Цей вираз можна узагальнити. Неважко впевнитися, що коли визначати положення точки A
r
відносно довільної розміщеної на осі обертання точки O′ вектором r (див. рис. 5.3), то
можемо записати
r r r → r r → r r r r r r
[ω × r ] = [ω × (OO′+ R)] = [ω × OO′] + [ω × R] = 0 + [ω × R] = [ω × R] .
r → r →
Тут використали, що ω || OO′ (див. рис. 5.3), тобто [ω × OO′] =0. Таким чином, рівняння (5.3)
можемо записати у вигляді
r r r
υ = [ω × r ] . (5.4)
Для нормального прискорення можемо записати
Z
an = υ / R = ω2 R . Звідси, з урахуванням напрямків векторів
2
r
маємо ω
r r
an = −ω2 R . (5.5)
ds
Для тангенціального прискорення можемо записати O dϕ r
r υ
aτ = dυ / dt = d (ωR) / dt = R ⋅ dω / dt = R ⋅ β . R A
Звідси, з урахуванням напрямків векторів (аналогічно до (5.4)) r
r
запишемо
r r r r r
aτ = [β × R] = [β × r ] . (5.6) O′
Формули (5.4), (5.5) та (5.6) розв’язують поставлені у цьому Рисунок 5.3
пункті задачі.
4 Виходячи з інформації про вектор кутового прискорення, можна знайти вектор
кутової швидкості, а потім і вектор кутового зміщення. Розглянемо це детально.
Використовуємо визначення для кутового прискорення, знаходимо кутову швидкість
r t t
r ω r r
r r r r
β = dω / dt , ∫ dω = ∫ dt ,
β ω = ω0 + ∫ βdt . (5.7)
r
ω0 t0 t0

Далі використовуючи визначення кутової швидкості, знаходимо кут повороту

r t
ϕ t
r r r r r r r
ω = dϕ / dt , ∫ dϕ = ∫ ωdt , ϕ = ϕ0 + ∫ ωdt . (5.8)
r
ϕ0 t0 t0

Формули (5.6) та (5.7) розв’язують поставлену задачу.

5 Знайдемо кут повороту та його швидкість, коли тіло має постійне за напрямком і
r →
модулем кутове прискорення β = const . Для цього використаємо формули (5.7) та (5.8).

17
 r →
Виходячи з того, що кутове прискорення є сталим β = const , вісь обертання
позначимо через вісь Z і запишемо співвідношення (5.7) та (5.8) для проекцій на цю вісь
t t

ω z = ω z 0 + ∫ β z dt , ϕ z = ϕ z 0 + ∫ ω z dt . (5.9)
t0 t0

Використовуючи, що β z = const , а також вибираючи початковий час таким, що дорівнює

нулю t0 = 0 , можемо легко провести інтегрування в (5.9) і отримати

ω z = ω z 0 + β z t , ϕ z = ϕ z 0 + ω z 0t + β z t 2 / 2 . (5.10)
Формула (5.10) вирішує поставлене завдання.

Слід також зазначити, що матеріальну точку можна розглядати як частинний випадок

абсолютно твердого тіла. Тому отримані результати для абсолютно твердого тіла, можна
застосувати і для матеріальної точки, яка рухається по колу.

ТЕМА 2 ДИНАМІКА МАТЕРІАЛЬНОЇ ТОЧКИ

§ 6 Перший закон Ньютона. Інерціальні системи відліку [12]

1 Динамікою називають розділ механіки, в якому вивчають механічний рух тіл під
дією прикладених до них сил (під дією інших тіл).
Закони динаміки були встановлені Ньютоном і носять його ім’я. Ці закони, як і інші
принципи, що лежать в основі фізики, є узагальненням дослідних фактів.
Наприкінці XVI ст. дві дуже важливі задачі привели до проблеми вивчення руху тіл у
зв’язку із їх взаємодією з іншими тілами. По-перше, з розвитком артилерії потрібно було
знайти закони руху снарядів. По-друге, у зв’язку з виникненням геліоцентричної системи
Коперника стало зрозуміло, що Земля не є центром Всесвіту, а є звичайною планетою, що
обертається разом з іншими планетами навколо Сонця. Звідси випливав висновок, що
планети (а значить й інші тіла) рухаються самі по собі, тому що зовсім було б неймовірним,
щоб Землю й інші планети щось підштовхувало до руху протягом мільярдів років.
Для вірного розв’язання проблеми руху потрібно насамперед відволіктися від усяких
зовнішніх впливів і сформулювати проблему так: що відбудеться з тілом, якщо воно
перестане взаємодіяти з іншими тілами? Тут на допомогу повинен прийти уявний
експеримент, ідея якого й була висунута Г. Галілеєм. Дійсно, у всякому реальному
експерименті на Землі ми не можемо звільнити тіло від дії сили тяжіння й сили тертя. Однак
можна поставити питання так: а що відбудеться, якщо ми ці сили, хоча б подумки, станемо
поступово зменшувати?
Припустимо, що візок рухається по піску – тоді він швидко зупиниться. А от на
горизонтальному льоду він буде рухатися значно довше, хоча й тут зрештою зупиниться. А
якщо лід стане абсолютно гладким? Очевидно, візок не зупиниться, а буде сам по собі
рухатися необмежено довго.
Ось така ідея уявного експерименту над тілом, що є вільним від усяких зовнішніх
впливів, і дозволила Г. Галілею прийти до ідеї інерціального руху тіла. І хоча сам Г. Галілей і
помилявся, вважаючи, що за інерцією тіло може не тільки рухатися рівномірно й
прямолінійно, але й рівномірно рухатися по колу (останнє невірно!), його ідея дозволила
І. Ньютону вірно сформулювати принцип інерції: якщо тіло не взаємодіє з навколишніми
тілами, то швидкість його руху не змінюється ні за величиною, ні за напрямком, тобто воно
рухається прямолінійно й рівномірно.
2 Вище запропоноване формулювання принципу інерції не може бути визнане
абсолютно точним. Дійсно, там мова йде про рух тіла, але нічого не сказано про систему

18
відліку, у якій відбувається рух. Однак відомо, що говорити про форму траєкторії, а також
про швидкість можна лише відносно деякої системи відліку. Так, наприклад, траєкторія, яка
є прямолінійною в одній системі відліку, може виявитися криволінійною в іншій системі.
Тому необхідно змінити формулювання принципу інерції, вказавши на систему
відліку, відносно якої даний рух розглядається. Перший закон Ньютона (принцип інерції)
точно формулюється так: існують системи відліку, відносно яких усі тіла, що не
взаємодіють з іншими тілами, рухаються прямолінійно й рівномірно.
Системи відліку, в яких тіла, що не взаємодіють з іншими тілами, рухаються
прямолінійно й рівномірно, називаються інерціальними системами.

§ 7 Інертність. Маса. Сила. Другий закон Ньютона [7]

1 Інертність – властивість тіл, яка проявляється у тому, що тіло зберігає свою
швидкість постійною в інерціальній системі відліку, коли на це тіло інші тіла не діють або
їх дія взаємно скомпенсована. Коли ж на тіло діють інші тіла, то властивість інертності
проявляється у тому, що зміна його швидкості відбувається не миттєво, а поступово. При
цьому чим повільніше змінюється швидкість, тим більша інертність тіла.
2 Мірою інертності тіла є маса. Чим більш r r
інертне тіло, тим більша його маса. Для точного a2 a 1
кількісного визначення маси розглянемо замкнену m2 m1
систему, що складається із двох матеріальних r2 r1
точок. Замкненою або ізольованою системою
називають систему тіл, настільки віддалених від
усіх інших тіл, що ті практично не впливають на ω
систему, яка розглядається. Тіла замкненої
системи можуть взаємодіяти тільки між собою. Рисунок 7.1
У результаті взаємодії двох матеріальних
точок, що складають замкнену систему, їхні швидкості з часом змінюються. Тобто тіла
r r
рухаються з прискоренням. Позначимо через a1 прискорення точки 1, через a2 –
прискорення точки 2. Як показує експеримент (приклад схеми одного з таких експериментів
подано на рис. 7.1), ці прискорення мають протилежні напрямки й пов’язані між собою
співвідношенням
r
r r | a1 | m2
m1a1 = − m2 a2 або r = = const , (7.1)
| a2 | m1
де величини m1 і m2 сталі й мають однакові знаки. Величини m1 і m2 зовсім не залежать від
характеру взаємодії між матеріальними точками 1 і 2. Наприклад, взаємодія може
відбуватися шляхом зіткнення матеріальних точок між собою. Його можна здійснити,
надавши матеріальним точкам електричні заряди або помістивши між ними маленьку
r r
пружинку і т.д. При цьому вектори a1 і a2 будуть змінюватись. Однак коефіцієнти m1 і m2 , а
точніше їх відношення залишиться тим самим. Ці результати потрібно розглядати як
дослідні факти, підтверджені незліченною кількістю експериментів. Коефіцієнти m1 і m2
можуть залежати тільки від властивостей самих матеріальних точок. Ці коефіцієнти m1 і m2
називаються масами або, більш точно, інертними масами матеріальних точок 1 і 2.
Таким чином, з визначення мас випливає, що відношення мас двох матеріальних
точок дорівнює оберненому відношенню модулів прискорень цих точок у результаті
взаємодії між ними
r
m2 | a1 |
= r . (7.2)
m1 | a2 |

19
 3 Щоб від відношення мас перейти до самих мас, потрібно домовитися масу деякого
певного тіла вважати такою, що дорівнює одиниці. Таке тіло називається еталоном маси. У
фізиці за одиницю маси прийнято кілограм. Кілограм є маса еталонної гирі зі сплаву іридію
із платиною, що зберігається у Севрі (Франція) у Міжнародному бюро з мір та ваг,
mет = 1 кг. Приблизно одному кілограму дорівнює маса кубічного дециметра чистої води
при температурі 4 °С. Тоді, виконуючи вище описаний експеримент з еталоном та тілом
шуканої маси m2 , знаходимо масу m2 з використанням формули (7.2)
r
| aет |
m2 = mет r . (7.3)
| a2 |
Так можемо знайти масу будь-якого тіла.
4 Коли матеріальна точка не взаємодіє з іншими тілами, то відповідно до першого
закону Ньютона швидкість цієї точки залишається сталою відносно інерціальної системи
відліку. Якщо ж матеріальна точка не ізольована, то через взаємодію з навколишніми тілами
її швидкість змінюється. Тому природно за міру інтенсивності взаємодії прийняти величину,
r r
яка пропорційна похідній від швидкості за часом, тобто прискоренню a = dυ / dt . Одним із
фундаментальних узагальнень класичної механіки є встановлення того факту, що добуток
маси тіла на похідну швидкості визначається положенням розглянутої матеріальної точки
r r
відносно навколишніх її тіл, а іноді також і її відносною швидкістю. Тобто ma = mdυ / dt є
r r
функцією радіуса-вектора r і швидкості υ матеріальної точки й може залежати також
від координат і швидкостей навколишніх матеріальних точок як від параметрів. Позначимо
r r r
цю функцію F (r , υ) . Тоді
r
dυ r r r
m = F або ma = F . (7.4)
dt
r r r
Функція координат і швидкості матеріальної точки F (r , υ) , що визначає добуток маси
тіла на похідну її швидкості за часом, називається силою. Сила є вектор, тому що вона
визначає вектор прискорення.
Отже, сила, що діє на тіло, дорівнює добутку маси тіла на прискорення, яке
надається цією силою. Це положення називається другим законом Ньютона. Рівняння (7.4),
що виражає цей закон, називається рівнянням руху матеріальної точки. r
5 Фактичний зміст другого закону Ньютона полягає у тому, що сила F залежить
тільки від координат і швидкості матеріальної точки (не залежить від прискорення). Другий
закон Ньютона й рівняння руху (7.4) отримують конкретний зміст тільки після того, як
r r r
визначена функція F (r , υ) .
При розгляді різних динамічних задач механіка ставить і розв’язує два питання: 1) за
відомим рухом тіл обчислити сили, що діють на них; 2) за відомими силами визначити рух
тіл. Задачі першого типу порівняно прості. Вони зводяться до обчислення прискорень
матеріальних точок (диференціювання), з яких складається система. Задачі другого типу є
набагато складнішими і є основними в механіці. Тут насамперед потрібно написати рівняння
руху для кожної матеріальної точки, що входить у систему, на яку діють сили, що залежать
від координат та швидкостей цих же матеріальних точок. У результаті отримаємо систему
диференціальних рівнянь, розв’язок якої (при певних початкових умовах) дасть повну уяву
про всі деталі руху. Таким чином, для розв’язання таких задач потрібно проінтегрувати
диференціальні рівняння, а це значно складніше диференціювання.
r
6 Коли на тіло діють декілька сил, то під силою F у співвідношенні (7.4) розуміють
рівнодійну (результуючу) силу , тобто векторну суму усіх сил, що діють на тіло.
Силу в системі СІ вимірюють в ньютонах (Н) 1 Н = 1 кг ⋅ 1м/с 2

20
 § 8 Третій закон Ньютона. Приклади, що ілюструють третій закон Ньютона [4]
1 Розглянемо замкнену систему, що складається із двох матеріальних точок (див.
також вище § 6). У результаті взаємодії ці матеріальні точки будуть рухатися з
r r
прискоренням. Позначимо через a1 прискорення точки 1, через a2 – прискорення точки 2. Як
показують експерименти ці прискорення мають протилежні напрямки й пов’язані між собою
співвідношенням
r r
m1a1 = − m2 a2 , (8.1)
де m1 і m2 маси відповідних тіл. Згідно другого закону Ньютона, сила, що діє на перше тіло,
r r r r
дорівнює F1 = m1a1 , а сила, що діє на друге тіло, дорівнює F2 = m2 a2 . Звідси отримуємо
рівність
r r
F1 = − F2 , (8.2)
яка математично виражає третій закон Ньютона: тіла діють один на одне з силами, які
направлені вздовж однієї прямої, рівні за модулем та протилежні за напрямком.
2 Зазначимо, що сили, які виникають під час взаємодії двох тіл, завжди мають
однакову природу. Так, наприклад, коли Земля притягує яблуко, що висить на гілці дерева
силою тяжіння, то і яблуко притягує Землю теж силою тяжіння. Коли яблуко діє на гілку з
силою пружності (вага тіла), то і гілка діє на яблуко з силою пружності (сила реакції опори).
Застосовуючи третій закон Ньютона, завжди потрібно пам’ятати, що однакові за
модулем та протилежні за напрямком сили діють на різні тіла, і тому не можуть
урівноважувати одна одну.
Закони Ньютона виконуються тільки в інерціальних системах відліку, вони
перестають бути правильними для об’єктів дуже малих розмірів, які порівнянні з розмірами
атомів, та коли рух відбувається зі швидкостями наближеними до швидкості світла.

§ 9 Одиниці вимірювань фізичних величин. Основні й похідні одиниці

вимірювань. Розмірність [4,13]
1 Виміряти деяку фізичну величину означає знайти її відношення до подібної фізичної
величини, яка взята за одиницю вимірювання.
Для кожної фізичної величини можна було б встановити одиницю довільно,
незалежно від одиниць інших величин. Однак це привело б до появи у формулах, які
пов’язують між собою різні величини, «незручних» числових коефіцієнтів (ми маємо
незручності, наприклад, коли одні довжини вимірюються в метрах, а інші в дюймах). Тому
довільно визначаються тільки одиниці невеликого числа величин (ці одиниці називають
основними). Одиниці ж інших величин визначають за допомогою фізичних законів, що
пов'язують ці величини з тими, одиниці яких обрані як основні (такі одиниці називають
похідними). Наприклад, встановивши одиниці довжини й часу, за одиницю швидкості
беруть таку швидкість, при якій частинка за одиницю часу проходить шлях, який дорівнює
одиниці (відповідно до формули υ = s / t ). Встановивши одиниці маси й прискорення,
одиницю сили визначають так, щоб одиниця сили надавала одиниці маси прискорення, яке
дорівнює одиниці.
При такому визначенні одиниць формули набирають більш простого вигляду, а
сукупність одиниць утворює певну систему. Існує кілька систем, що відрізняються вибором
основних одиниць. Найбільш вживаною є Міжнародна система (СІ).
2 За основні у системі СІ прийняті сім одиниць: довжини – метр (м), маси – кілограм
(кг), часу – секунда (с), сили електричного струму – ампер (А), термодинамічної
температури – кельвін (К), сили світла – кандела (кд), кількості речовини – моль (моль).
У механіці ми будемо мати справу з одиницями довжини, маси й часу, а також з
похідними від них одиницями.

21
 У 1983 р. XVII Генеральною конференцією з мір та ваг було прийняте визначення
метра, відповідно до якого метр являє собою відстань, що проходить у вакуумі плоска
електромагнітна хвиля за l/299792458 секунди. Метр приблизно дорівнює 1/40000000
довжини земного меридіана. Застосовуються також кратні й роздільні одиниці: кілометр (1
км = 103 м), сантиметр (1 см = 10–2 м), міліметр (1 мм = 10–3 м), мікрометр (1 мкм = 10–6 м) і
т.д.
Кілограм дорівнює масі платиноіридієвого циліндричного тіла (діаметром і висотою
39 мм), що зберігається в Міжнародному бюро з мір та ваг у Севрі (біля Парижа). Це тіло
називається міжнародним прототипом кілограма. Його маса близька до маси 1000 см3 чистої
води при 4°С. Грам (г) дорівнює 10–3 кілограма.
Секунда дорівнює 9 192 631 770 періодам випромінювання, що відповідає переходу
між двома рівнями надтонкої структури основного стану атому цезію-133. Секунда
приблизно дорівнює 1/86400 середньої сонячної доби.
Визначення інших основних одиниць будуть дані далі у курсі фізики.
3 Нагадаємо декілька похідних одиниць вимірювань, які використовуються в
механіці. Одиницею швидкості є метр за секунду (м/с). Вона дорівнює швидкості частинки,
що рівномірно рухається, і проходить за секунду шлях, який дорівнює одному метру.
Одиниця прискорення – метр за секунду в квадраті (м/с2). Це таке прискорення
рівноприскореного руху, при якому швидкість частинки зростає за секунду на 1 м/с. Одиниця
сили на честь І.Ньютона названа ньютоном (Н). Згідно з другим законом Ньютона вона
дорівнює силі, під дією якої тіло з масою 1 кг отримує прискорення 1 м/с2. Похідні одиниці
інших фізичних величин визначаються аналогічним способом.
4 Окрім системи одиниць вимірювання СІ в науці й техніці використовуються іноді й
інші системи одиниць. У науковій практиці часто застосовується так звана СГС-система.
Основними одиницями в цій системі є сантиметр, грам і секунда. Одиниця сили в
СГС-системі називається діною (дін). Одна діна дорівнює силі, під дією якої тіло з масою 1 г
отримує прискорення 1 см/с2. Між ньютоном і діною існує співвідношення:
1 Н=1 кг·1 м/с2 =103 г·102 см/с2 =105 дін.
Неважко бачити, що зміна основних одиниць спричиняє зміну похідних одиниць. Для
того щоб охарактеризувати цей зв'язок похідних і основних одиниць вимірювання у фізиці
вводиться поняття розмірності фізичної величини. Співвідношення, яке показує, як
змінюється значення одиниці вимірювання фізичної величини при зміні основних одиниць
називають розмірністю цієї одиниці. Для позначення розмірності довільної величини
використовується її літерне позначення, узяте у квадратні дужки. Так, наприклад, символ [ υ ]
означає розмірність швидкості. Розмірність основних величин позначається спеціальним
способом: розмірність довжини – L ; часу – T ; маси – M . Таким чином, позначивши
довжину буквою l , час буквою t , масу буквою m , можна написати:
[l ] = L; [m] = M ; [t ] = T .
Яка, наприклад, розмірність швидкості? Модуль швидкості визначається
співвідношенням υ = ∆s / ∆t (для будь-яких малих ∆t ). Тому що фізичні визначення й закони
не можуть залежати від вибору одиниць вимірювання величин, що фігурують у них,
розмірності обох частин рівнянь, які виражають ці закони, повинні бути однакові.
Розмірність ∆s дорівнює L , розмірність ∆t дорівнює T . Отже, розмірність швидкості
дорівнює
[υ] = LT −1 .
Останній запис означає, що при збільшенні одиниці довжини в n1 раз одиниця
вимірювання швидкості збільшиться в n1 раз, а відповідне число, яким виражається
швидкість у цих одиницях, зменшиться в n1 раз. А при збільшенні одиниці часу в n2 рази
одиниця вимірювання швидкості зменшиться в n2 рази, а число, що виражає швидкість,

22
збільшиться в n2 рази. Наприклад, нехай задане значення швидкості υ = 10 м/с, а ми хочемо
подати її в одиницях (км/година). У цьому разі n1 = 1000, а n2 = 3600. У результаті в нових
одиницях виміру значення швидкості буде дорівнювати
υ = 10 ⋅ (3600 / 1000) км/год=36 км/год.
Аналогічно швидкості можна встановити розмірність прискорення:
a = [∆υ] /[∆t ] = LT −1 / T = LT −2 .
Розмірність сили буде така
[ F ] = [m][a] = MLT −2 .
Аналогічно встановлюються розмірності всіх інших величин. У кожному
конкретному випадку «інструментом» для введення нової одиниці є фізичний закон, у якому
вперше з'являється відповідна величина.
Відзначимо, що контроль розмірності фізичних формул є потужним інструментом
перевірки вірності проведених обчислень. Більше того, у сучасній фізиці (а насамперед –
саме в механіці) на цій ідеї засновані деякі теоретичні методи отримання нової інформації
(точніше, вони базуються на законах подібності).

§ 10 Закон всесвітнього тяжіння. Сила тяжіння і вага тіла. Вага тіла, що

рухається з прискоренням [4]
1 У класичній механіці ми маємо справу з гравітаційними та електромагнітними
силами, а також пружними силами та силами тертя. Гравітаційні та електромагнітні сили не
можна звести до інших, більш простих сил. Тому їх називають фундаментальними. Сили
пружності та сили тертя є за своєю природою електромагнітними і тому не можуть
вважатися фундаментальними. Для цих сил можна отримати лише наближені емпіричні
(отримані з досліду) формули.
Закон всесвітнього тяжіння визначає взаємодію між двома точковими тілами
масами m1 та m2 , які розміщені на відстані r12 один від одного
r mm r
F2 = −G 1 3 2 r12 . (10.1)
r12
r
Тут F2 – сила, що діє на точкове тіло масою m2 з боку точкового тіла масою m1 (див.
r
рис. 10.1). Вектор r12 з’єднує тіло масою m1 з тілом масою m2 . G = 6,672 ⋅10 −11 м3/(кг⋅с2) –
універсальна гравітаційна стала. Закон всесвітнього тяжіння можна застосовувати
також і до куль. При цьому за відстань між ними потрібно брати відстань між центрами
цих куль.
r r
m1 F2 r12 m2

Рисунок 10.1
2 Силою тяжіння називають силу, з якою тіла притягуються до Землі біля поверхні
Землі
r r
Fтяж = mg . (10.2)
Тут m маса тіла, g – прискорення вільного падіння, яке отримує тіло рухаючись під
впливом притягування Землі. Воно однакове для всіх тіл, залежить від географічної широти
тіла, його висоти над рівнем моря та інших факторів. Для проведення розрахунків, згідно з
рішенням третьої Генеральної конференції з мір та ваг у 1901 році, було прийняте
стандартне значення прискорення вільного падіння g = 9,80665 м/с2, а в технічних

23
розрахунках, як правило, приймають g = 9,81 м/с2. Можна вважати, що вектор прискорення
r
вільного падіння g направлений до центру Землі. За своєю природою сила тяжіння
відноситься до гравітаційних сил.
r r
3 Вагою тіла називають силу P , з якою R
тіло діє на опору або підвіс (див. рис. 10.2). Вага
r
тіла є різновидом сил пружності. Вагу тіла P
r
потрібно відрізняти від сили тяжіння Fтяж . Це
різні сили за своєю природою, вони прикладені r
r r
до різних тіл. Сила тяжіння Fтяж діє на тіло, а F тяж
r P
вага тіла P діє на опору або підвіс (див.
Рисунок 10.2
рис. 10.2).
r
4 Силою реакції опори називають силу R , з якою опора або підвіс діють на тіло
r r
(див. рис. 10.2). Слід зазначити що, сила реакції опори R та вага тіла P однакові за модулем
та протилежні за напрямком відповідно до третього закону Ньютона
r r
R = −P . (10.3)
5 Знайдемо вагу тіла для випадку, коли тіло перебуває у стані спокою та коли тіло
рухається з прискоренням.
У випадку зображеному на рис. 10.2 тіло масою m знаходиться у спокої відносно
Землі. Це означає, що рівнодійна сил, які діють на це тіло дорівнює нулю. На це тіло, як
r r
випливає з рисунка, діють дві сили: сила тяжіння Fтяж з боку Землі та сила реакції опори R .
Таким чином,
r r
R + Fтяж =0. (10.4)
Коли взяти до уваги співвідношення (10.3), то з урахуванням (10.4) можемо записати
r r
P = Fтяж . (10.5)
Таким чином, вага та сила тяжіння дорівнюють одна одній. r
Однак слід зазначити, що ці сили прикладені до різних тіл – P
r r
вага до опори, сила тяжіння до самого тіла. R = −P
r
Рівність (10.5) має місце тільки у тому випадку, коли R
підвіс або опора (а отже, і тіло) знаходяться у стані спокою кабіна m
відносно Землі (або рухаються без прискорення). Коли опора ліфта
рухається з прискоренням, вага тіла перестає дорівнювати силі r r
тяжіння. Fтяж = mg
Припустимо, що тіло підвішено до стелі ліфта, який
r
рухається з прискоренням a (див. рис. 10.3). З таким же r
a
прискоренням рухається і тіло. Тому рівняння руху має вигляд
r r r
ma = mg + R .
Звідси з урахуванням (10.3) отримуємо
r r r r r r r r
ma = mg + R = mg − P або P = mg − ma . (10.6) Рисунок 10.3
Таким чином отримали формулу (10.6), яка визначає вагу тіла, яке рухається з
прискоренням.
Коли б ліфт обірвався й став падати з прискоренням, що дорівнює прискоренню
r r r r r r r
вільного падіння a = g , то тіло б перестало б діяти на підвіс P = mg − ma = mg − mg = 0 . Про
стан, в якому вага тіла дорівнює нулю говорять як про стан невагомості.

24
 § 11 Сила тертя спокою, коефіцієнт тертя спокою. Сила тертя ковзання,
коефіцієнт тертя ковзання [4]
r
1 Сила тертя спокою Fтерт.сп. виникає під час дії на тіло деякої сили, при якому
відносного руху тіла не виникає. Сила тертя спокою однакова за модулем та протилежно
направлена до компоненти сили, яка прикладена до тіла та паралельна поверхні дотику тіл.
Максимальне значення сили тертя спокою визначається співвідношенням
Fтерт.сп.max = µN , (11.1)
де N – модуль нормальної складової сили реакції опори (перпендикулярна до поверхні
дотику), що діє на тіло; µ – коефіцієнт тертя.
У випадку, що зображений на рис. 11.1, сила тертя спокою (вважаємо, що тіло, яке
знаходиться на похилій площині, не рухається), однакова за модулем та протилежно
r
направлена до компоненти сили тяжіння Fтяж , яка паралельна поверхні дотику тіл.
r
Нормальна складова сила реакції опори N теж прикладена до тіла та направлена
перпендикулярно до поверхні дотику тіл (див. рис. 11.1). Слід зазначити, що нормальна
r r
складова сили реакції опори N разом з силою тертя спокою Fтерт.сп. утворюють повну силу
r r r r
реакції опору R : R = N + Fтерт.сп. . Сила реакції опори та вага тіла у відповідності до третього
r r
закону Ньютона однакові за модулем та протилежні за напрямком: R = − P , тобто
r r r
N + Fтерт.сп. = − P .

r
r R
N

r
r Fтерт.сп.
Fтяж

Рисунок 11.1

r r
υ N
r
F r
Fтерт

r
Fтяж
Рисунок 11.2
r
2 Сила тертя ковзання Fтерт.ковз. виникає під час ковзання тіла по поверхні іншого
тіла (див. рис. 11.2). Вона направлена протилежно до напрямку вектора відносної
швидкості, а її модуль визначається співвідношенням
Fтерт.ковз . = µN , (11.2)
де N – модуль нормальної складової сили реакції опори, що діє на тіло, µ – коефіцієнт
тертя.

25
 § 12 Сила пружності. Закон Гука. Розтягування і стискування стержнів, модуль
Юнга [4]
1 Під дією зовнішніх сил виникають деформації (тобто зміни розмірів і форми) тіл.
Якщо після припинення дії зовнішніх сил відновлюються попередні форма й розміри тіла, то
таку деформацію називають пружною. Деформація має пружний характер у випадку, коли
зовнішня сила не перевищує певного значення, яке називається межею пружності. При
перевищенні цієї межі деформація стає пластичною. У цьому випадку після усунення зовнішніх
сил початкова форма й розміри тіла повністю не відновлюються. Далі ми будемо розглядати
тільки пружні деформації.
2У деформованому тілі r r
Fпруж x
виникають пружні сили, які Fзовн
врівноважують зовнішні сили, які
викликали деформацію. Пояснимо це
таким прикладом (див. рис. 12.1). Під дією
r
зовнішньої сили Fзовн пружина отримує 0 x X
видовження x , у результаті чого в
r Рисунок 12.1
пружині виникає пружна сила Fпруж , що
r
врівноважує силу Fзовн . Пружні сили виникають у всій деформованій пружині. Будь-яка
r
частина пружини діє на іншу частину із силою, що дорівнює Fпруж (рис. 12.2).
Встановлений експериментально закон Гука r
стверджує, що при пружній деформації видовження пружини Fпруж ,1
пропорційно зовнішній силі. Аналітично цей закон можна
записати у вигляді
Fпруж, x = − kx , (12.1)
1 2
де Fпруж, x проекція сили пружності на вісь X (див. r
рис. 12.1); x – деформація (видовження або стиснення) Fпруж, 2
пружини відносно недеформованого стану пружини, k – Рисунок 12.2
коефіцієнт жорсткості пружини.
Жорсткість k пружини залежить від матеріалу, розмірів витка й довжини пружини.
Якщо розрізати деформовану пружину на дві однакові частини, пружні сили в кожній із
частин залишаться попередніми, а видовження x половини пружини буде у два рази менше, ніж
у первісної пружини. Звідси згідно (12.1) випливає, що жорсткість «половинної» пружини у два
рази більше, ніж цілої.
3 Однорідні стержні поводяться при розтягуванні й стисненні подібно пружині.
Деформація приводить до виникнення у стержні пружних сил. Ці сили прийнято характеризувати
напругою σ , яку визначають як модуль сили, що припадає на одиницю площі:
σ = Fпруж ⊥ / S (12.2)
( S – площа поперечного перерізу стержня; вважаємо, що пружна сила розподілена рівномірно
по перетину; значок ⊥ вказує на те, що сила перпендикулярна до площі, на яку вона діє). У
випадку розтягання σ вважається додатною, у випадку стиснення – від’ємною. Одиниця
напруги (а також тиску), що дорівнює ньютону на квадратний метр, називається паскалем
(Па) 1Па = 1 Н/м 2 .
Дослід дає, що збільшення довжини стержня ∆l пропорційно напрузі σ та
початковій довжині стержня l0 (рис. 12.3):
l0 σ
∆l = . (12.3)
E

26
Відзначимо, що знак ∆l збігається зі знаком σ . Коефіцієнт E у формулі (12.3) характеризує
пружні властивості матеріалу стержня. Цей коефіцієнт називають модулем Юнга. Модуль
Юнга вимірюється в паскалях (Па).
Формулу (12.3) можна перетворити, позначивши r
відносне збільшення довжини стержня буквою F1
ε = ∆l / l0 . У результаті отримуємо формулу
1
ε= σ, (12.4)
E
відповідно до якої відносне видовження стержня прямо
l0 l 0 + ∆l
пропорційно напрузі й обернено пропорційно модулю
Юнга. Формула (12.4) виражає закон Гука для
стержня.
З (12.4) випливає, що модуль Юнга дорівнює
такій нормальній напрузі, при якому відносне
видовження дорівнювало б одиниці (тобто
збільшення довжини ∆l дорівнювало б початковій
довжині l 0 стержня), якби настільки великі пружні r
деформації були можливі. У дійсності, наприклад, F2
залізні стрижні руйнуються при σ , що дорівнюють
Рисунок 12.3
приблизно 0,002 E ; межа пружності досягається при
ще менших напругах.
Зазначимо, що розтягання й стиснення стрижнів супроводжується відповідною зміною і їх
поперечних розмірів.

ТЕМА 3 ЗАКОНИ ЗБЕРЕЖЕННЯ

§ 13 Закон збереження імпульсу для системи матеріальних точок [4]

1 У фізиці дуже важливу роль відіграють закони збереження енергії, імпульсу і моменту
імпульсу. Ці закони збереження мають загальний характер – їх можна застосовувати не
тільки до механічних явищ, але й взагалі до всіх явищ природи. Закони збереження не
залежать від природи й характеру діючих сил. Тому за їх допомогою можна дійти до ряду
важливих висновків про поведінку механічних систем навіть у тих випадках, коли сили
залишаються невідомими.
2 Векторну величину
r r
p = mυ ,
r
де m – маса матеріальної точки, а υ –її швидкість, називають імпульсом матеріальної
точки.
Використовуючи поняття імпульсу і беручи до уваги, що маса тіла в класичній
r r
механіці є величиною сталою, рівняння другого закону Ньютона mdυ / dt = F для
матеріальної точки можна записати у вигляді
r r
dp / dt = F . (13.1)
3 Розглянемо систему, що складається з N частинок (матеріальних точок).
Знайдемо рівняння, яке визначає зміну у часі повного імпульсу цієї системи.
r
Імпульсом системи або повним імпульсом системи p називають векторну
величину, що дорівнює сумі імпульсів матеріальних точок цієї системи
r N r
p = ∑ pi . (13.2)
i =1

27
 Тіла системи можуть взаємодіяти як між собою, так і з тілами, що не входять у
систему. Відповідно до цього сили, що діють на тіла системи, поділяються на внутрішні й
зовнішні. Внутрішніми називають сили, з якими тіла системи взаємодіють між собою,
зовнішніми – сили, обумовлені впливом тіл, що не належать системі.
Розглянемо систему, яка складається з N частинок (матеріальних точок). Позначимо
r
через Fik силу, що діє на i -у частинку з боку k -ї частинки (перший індекс вказує номер
частинки, на яку діє сила, другий індекс – номер частинки, впливом якої обумовлена ця
r r
сила). Зрозуміло, Fik є внутрішніми силами. Позначимо через Fi результуючу всіх зовнішніх
сил, що діють на i -у частинку. Напишемо рівняння руху всіх N частинок:
r r r r
dp1 / dt = F12 + ... + F1k + ... + F1N + F1 (k ≠ 1) ,
………………………………………..,
r r r r
dpi / dt = Fi1 + ... + Fik + ... + FiN + Fi (k ≠ i) ,
………………………………………..,
r r r
dp N / dt = FN 1 + ... + FNk + ... + FN , N −1 + FN (k ≠ N ) .
r
Тут pi – імпульс i -ї частинки.
Просумуємо відповідно праві та ліві частини цих рівнянь. Ліворуч отримаємо похідну
за часом від повного імпульсу системи:
N
d r d N r  d r
∑ dt i dt  ∑ pi  = dt p .
p =
i  i 
r
Праворуч відмінною від нуля буде тільки сума зовнішніх сил ∑ Fi . Дійсно, суму внутрішніх
сил можна подати у вигляді
( ) ( ) ( ) ( )
r r r r r r r r
F12 + F21 + F13 + F31 + ... + Fik + Fki + ... + FN −1, N + FN , N −1 .
Відповідно до третього закону Ньютона вираз у кожній з дужок дорівнює нулю. Отже, сума
внутрішніх сил, що діють на тіла системи, завжди дорівнює нулю:
( ) ( ) ( ) ( )
r r r r r r r r
F12 + F21 + F13 + F31 + ... + Fik + Fki + ... + FN −1, N + FN , N −1 =0.

З урахуванням цього отримуємо, що

r
dp N r
= ∑ Fi . (13.3)
dt i =1
Таким чином, похідна за часом від повного імпульсу системи дорівнює сумі зовнішніх
сил, що діють на тіла системи. Формула (2.3) є розв’язком поставленої задачі.
4 Якщо система замкнена, то зовнішні сили відсутні й права частина рівняння (13.3)
r r
дорівнює нулю. Відповідно dp / dt = 0 і, отже, p = const .
Таким чином, ми прийшли до висновку, що повний, сумарний імпульс замкненої
системи матеріальних точок залишається постійним. Це твердження становить зміст
закону збереження імпульсу.
Зазначимо, що відповідно до формули (13.3) повний імпульс залишається постійним і
для незамкненої системи у тому випадку, коли сума всіх зовнішніх сил дорівнює нулю.
Спроектуємо всі вектори, що входять до рівняння (13.3), на деякий напрямок X і
отримаємо
N
dp x
= ∑ Fxi . (13.4)
dt i =1

28
Звідси випливає, що для того щоб проекція повного імпульсу на деякий напрямок X була
сталою, достатньо, щоб сума проекцій зовнішніх сил на цей напрямок дорівнювала нулю.

§ 14 Центр мас системи матеріальних точок. Швидкість і прискорення центра

мас [4]
1 Центром мас системи матеріальних точок називається точка C , яка
визначається радіус-вектором
r r r
r m1r1 + m2 r2 + ... + mN rN 1 N r
rC =
m1 + m2 + ... + mN
= ∑ mi ri .
mсист i =1
(14.1)
r
Тут mi – маса i -ї частинки; ri – радіус-вектор, що задає положення цієї частинки; mсист –
сумарна маса системи.
r
Спроектувавши rC на координатні осі, отримаємо декартові координати центра мас:
N N N
1 1 1
xC =
mсист
∑ mi xi , yC = mсист
∑ mi yi , zC = mсист
∑ mi zi . (14.2)
i =1 i =1 i =1
r
2 Знайдемо швидкість центра мас. Для цього продиференцюємо rC за часом
r r r
r d r 1 N 1 N r r p
υC = (rC ) =
dri p
dt
∑ mi =
mсист i =1 dt mсист i =1
∑ mi υi = m , тобто υC = mсист . (14.3)
сист
r r r
У цих виразах υi – швидкість, a pi імпульс i -ї частинки; p – повний імпульс системи.
3 Знайдемо прискорення центра. Для цього продиференцюємо швидкість центра мас
r
υC за часом
r r
r dυC 1 N r r 1 N r
∑ Fi , тобто C mсист ∑
1 dp
aC = = = a = Fi . (14.4)
dt mсист dt mсист i =1 i =1

Тут ми використали співвідношення (13.3), згідно до якого похідна за часом від повного
 r N r 
імпульсу системи дорівнює сумі зовнішніх сил  dp dt = ∑ Fi  . Таким чином, центр мас
 i =1 
рухається так, як рухалася б матеріальна точка з масою, що дорівнює масі системи, під
дією результуючої всіх зовнішніх сил, які прикладені до тіл системи.
r 1 N r
Для замкненої системи aC = ∑ Fi = 0 . Це означає, що центр мас замкненої
mсист i =1
системи рухається прямолінійно й рівномірно або знаходиться у стані спокою.

§ 15 Робота змінної сили. Теорема про кінетичну енергію для системи

матеріальних точок [7]
r r
1 Елементарною роботою сили F на переміщенні dr називається скалярний
r r
добуток цієї сили F на переміщення dr :
r r
dA = F ⋅ dr = F ⋅ dr ⋅ cos α , (15.1)
r r r
де α – кут між векторами F й dr (рис. 15.1). Оскільки переміщення dr вважається
нескінченно малим, величина dA називається елементарною роботою на відміну від роботи
на скінченному переміщенні.

29
 У загальному випадку, коли матеріальна точка, r
dr 2
рухаючись по криволінійній траєкторії, проходить шлях α
скінченної довжини, можна уявно розбити цей шлях на r
r F
нескінченно малі ділянки, на кожній з яких сила F може
вважатися постійною, і елементарна робота може бути
обчислена за формулою (15.1). Якщо скласти всі ці 1
елементарні роботи й перейти до границі, спрямувавши до Рисунок 15.1
нуля довжини всіх елементарних переміщень, то отримаємо
r r r r
A = lim ∑ ∆Ai = limr ∑ Fi ⋅ ∆ri = ∫ F ⋅ dr . (15.2)
max( ∆Ai ) →0 max( ∆ri ) →0
i i L
r
Цей вираз називається криволінійним інтегралом вектора F уздовж траєкторії L . Цей
r
інтеграл, за визначенням, і є роботою сили F при переміщенні уздовж кривої L .
r r r
Якщо F = F1 + F2 , то елементарна робота цієї сили буде дорівнювати
r r r r r r
dA = F ⋅ dr = F1 ⋅ dr + F2 ⋅ dr = dA1 + dA2 .
Таким чином, елементарна робота результуючої двох або декількох сил дорівнює сумі
елементарних робіт цих сил. Очевидно, це твердження справедливо й для робіт на
скінченних переміщеннях:
A = A1 + A2 . (15.3)
Одиницею роботи в системі СІ є джоуль (Дж). Джоуль є робота сили в один ньютон
на переміщенні в один метр за умови, що напрямок сили збігається з напрямком
переміщення.
Потужністю називають величину
dA
P= . (15.4)
dt
Потужність, як бачимо, чисельно дорівнює роботі, яку виконує сила за одиницю часу. Її
одиницями є й джоуль на секунду, або ват (Вт).
2 Знайдемо зв'язок між роботою сили та зміною кінетичної енергії частинки.
Обчислимо роботу сили (15.2), що діє на матеріальну точку, скориставшись другим
законом Ньютона
r r
r dυ
F = ma = m ,
dt
а також тим, що елементарне переміщення пов'язано зі швидкістю руху співвідношенням
r r
dr = υ ⋅ dt .
Тоді формула (15.2) набире вигляду
r r r
dυ r r r
A = ∫ F ⋅ dr = ∫ m υ ⋅ dt = ∫ m ⋅ υ ⋅ dυ . (15.5)
L
dt
r r
Тут вектор dυ означає елементарне збільшення вектора υ , причому це збільшення може й
r
не збігатися за напрямком з вектором υ . Якщо ми домовимося розуміти під υ довжину
r r r
вектора υ , то очевидно (υ)2 = (υ) 2 . Дійсно, праворуч стоїть скалярний добуток вектора υ на
самого себе, який дорівнює квадрату довжини вектора, як це безпосередньо випливає з
визначення скалярного добутку. Диференціюючи тепер обидві частини співвідношення
r r r
(υ)2 = (υ) 2 , знаходимо υdυ = υdυ . Зрозуміло, що подібне співвідношення виконується будь-
якого вектора. Підставляємо отримане співвідношення в (15.5) і отримуємо

30
 r υ2
υ2 υ
r r 2
mυ2 mυ22 mυ12
A12 = ∫ m ⋅ υ ⋅ dυ = ∫ m ⋅ υ ⋅ dυ = = − , (15.6)
r
υ υ
2 υ1
2 2
1 1

де υ1 – початкова, а υ2 – кінцева швидкості точки. Біля літери A ми поставили індекси 1, 2,

щоб підкреслити, що мова йде про роботу при переміщенні матеріальної точки з початкового
положення 1 у кінцеве положення 2 (див. рис. 15.1).
Кінетичною енергією матеріальної точки називають величину
mυ 2
Ek = . (15.7)
2
Інколи кінетичну енергію позначають таким чином Wk , T , K . Одиницею кінетичної енергії
в системі СІ є джоуль (Дж). За допомогою поняття про кінетичну енергію співвідношення
(15.6) можна записати у вигляді
A12 = E k , 2 − E k ,1 (15.8)
Таким чином, робота сили при переміщенні матеріальної точки дорівнює збільшенню
кінетичної енергії цієї точки. Це твердження (співвідношення (15.8)) називають теоремою
про кінетичну енергію матеріальної точки.
Формула (15.8) вирішує поставлене у цьому пункті завдання.
3 Проведемо узагальнення теореми про кінетичну енергію для матеріальної точки на
випадок системи матеріальних точок.
Отриманий результат неважко узагальнити на випадок довільної системи
матеріальних точок. Кінетичною енергією системи називається сума кінетичних енергій
матеріальних точок, з яких ця система складається:
E k ,сист = ∑ E k ,i . (15.9)
i

Напишемо співвідношення (15.8) для кожної матеріальної точки системи, а потім всі
такі співвідношення складемо. У результаті отримаємо співвідношення аналогічне до
формули (15.8), але вже не для однієї матеріальної точки, а для системи матеріальних точок
A12,сист = E k ,сист, 2 − E k ,сист,1 . (15.10)
Під A12, сист розуміємо суму робіт всіх сил, як внутрішніх, так і зовнішніх, що діють на
матеріальні точки системи, при переході системи із стану 1 в стан 2. Таким чином, робота
всіх сил, що діють на систему матеріальних точок, дорівнює збільшенню кінетичної енергії
цієї системи. Це твердження (співвідношення (15.10)) називають теоремою про кінетичну
енергію для системи матеріальних точок.

§ 16 Робота сили тяжіння, сили всесвітнього тяжіння, сили пружності.

Консервативні сили [4,7]
Всі сили, що зустрічаються в макроскопічній механіці, прийнято розділяти на
консервативні й неконсервативні. Розглянемо приклади.
r r
1 Знайдемо роботу сили тяжіння F = − mge y , яку вона виконує при переміщенні
матеріальної точки маси m з положення 1 у положення 2 (рис. 16.1). Застосуємо
визначення для роботи сили і отримаємо
r r r r r r
A12 = ∫ F ⋅ dr = ∫ (−mge y ) ⋅ (dxex + dye y + dzez ) = ∫ (−mg ) ⋅ dy = − mgy y2
y
1
L12 L12 L12

або
A12 = −(mgy2 − mgy1 ) = mgy1 − mgy2 . (16.1)

31
 r r r r
Тут використали, що dr = dxex + dye y + dzez , y1 та y2 y-координати початку та кінця
траєкторії матеріальної точки.
Проаналізуємо отриманий результат. Бачимо, що робота y 2
сили тяжіння визначається початковим ( y1 ) та кінцевим ( y2 ) y2
положеннями матеріальної точки. Якщо замість траєкторії L12 a
L12 b
взяти будь-яку іншу траєкторію між тими ж початковими L12 a
r
положеннями 1 і 2, наприклад L12b , то робота сили тяжіння не mg
зміниться тому, що вона визначається тільки різницею y2 − y1 , y1 1 x
яка від форми траєкторії руху матеріальної точки не залежить.
Таким чином, робота сили тяжіння (16.1) не залежить від Рисунок 16.1
форми траєкторії руху, а визначається тільки початковим і кінцевим положеннями
матеріальної точки, що переміщується.
r mM r
2 Знайдемо роботу сили всесвітнього тяжіння F = −G 3 r , яку вона виконує при
r
переміщенні матеріальної точки маси m з положення 1 у положення 2. Застосуємо
визначення для роботи сили і отримаємо
r2
r r mM r r mM mM
A12 = ∫ F ⋅ dr = ∫ −G
r 3
r ⋅ dr = − ∫ G 3 r ⋅ dr =G
r r r1
L12 L12 L12

або
 mM   mM    mM   mM 
A12 = −  − G  −  − G  =  − G  −  − G .
r2 
 (16.2)
 r2   r1    r1  
r r
Тут ми використали, що r dr = rdr (для доведення цього достатньо продиференціювати
r
тотожність (r )2 = (r ) 2 ).
Бачимо, що робота сили всесвітнього тяжіння (16.2) визначається початковим ( r1 )
та кінцевим ( r2 ) положеннями матеріальної точки з масою m і не залежить від форми
траєкторії.
3 Знайдемо роботу сили пружності Fx = − kx , яку вона виконує при деформації
пружини (тіла) з положення 1 у положення 2 вздовж осі X . Застосуємо визначення для
роботи сили і отримаємо
x2
r r kx 2
A12 = ∫ F ⋅ dr = ∫ − kx ⋅ dx = −
L12 L
2 x1
12

або
 kx 2 kx 2  kx 2 kx 2
A12 = − 2 − 1  = 1 − 2 . (16.3)
 2 2  2 2

Тут x1 – деформація пружини (зміщення відносно недеформованого стану) у

початковому положенні; x2 – деформація пружини у кінцевому положенні. Бачимо, що
робота сили пружності (16.3) визначається початковою ( x1 ) та кінцевою ( x2 )
деформаціями.
4 Таким чином, в усіх вищенаведених прикладах робота сили не залежить від форми
траєкторії руху, а визначається тільки початковим і кінцевим положеннями матеріальної
точки, що переміщується. Такі сили отримали назву консервативні.

32
 Консервативними силами називають такі сили, які залежать тільки від координат,
і робота яких при переміщенні матеріальної точки з довільного початкового положення в
довільне кінцеве положення не залежить від способу переходу (форми траєкторії), а
визначається тільки початковими та кінцевими положеннями.
Можна дати інше визначення консервативних сил, еквівалентне вищенаведеному:
консервативними називаються сили, що залежать тільки від координат системи, і робота
яких з переміщення матеріальної точки по довільній замкненій траєкторії дорівнює нулю.
Еквівалентність формулювань тут доводити не будемо.
Усі сили, що не є консервативними, називають неконсервативними силами. До них
відносяться, насамперед, так звані дисипативні сили (робота яких завжди від’ємна),
наприклад, сили тертя, що виникають при ковзанні будь-якого тіла по поверхні іншого.
Неконсервативними силами є сили опору, що діють на тіло при русі в рідкому або
газоподібному середовищі. Їх також іноді називають силами тертя. Всі ці сили залежать не
тільки від координат тіл, але й від їх відносних швидкостей. Вони спрямовані завжди проти
швидкості тіла (відносно поверхні, по якій тіло ковзає, або відносно середовища, у якому
тіло рухається).
Вкажемо ще на один вид неконсервативних сил, які називають гіроскопічними силами.
Ці сили залежать від швидкості матеріальної точки й діють завжди перпендикулярно до
цієї швидкості. Робота таких сил дорівнює нулю при будь-якому переміщенні матеріальної
точки, зокрема і під час її руху по замкненій траєкторії (тут завжди сила перпендикулярна до
елементарного переміщення і тому елементарна робота завжди дорівнює нулю
r r
dA = F ⋅ dr = F ⋅ dr ⋅ cos(π / 2) = 0 ). Від консервативних гіроскопічні сили відрізняються тим,
що вони визначаються не тільки положенням, але й швидкістю матеріальної точки, що
рухається. Прикладом гіроскопічних сил є магнітна складова сили Лоренца, тобто сила, що
діє на заряджену частинку в магнітному полі.

§ 17 Потенціальна енергія. Взаємний зв’язок потенціальної енергії і

консервативної сили [4,7]
1 Якщо на частинку діє консервативна сила, то для неї можна ввести поняття
потенціальної енергії. Нескладно показати, що роботу консервативної сили при переміщенні
тіла із положення 1 в положення 2 можна подати у вигляді зменшення деякої функції
E p ( x, y, z ) , яка залежить лише від координат,
A12 = −( E p ( x 2 , y 2 , z 2 ) − E p ( x1 , y1 , z1 )) = E p ( x1 , y1 , z1 ) − E p ( x 2 , y 2 , z 2 ) . (17.1)
Така функція називається потенціальною енергією частинки в полі консервативної сили.
Інколи потенціальну енергію позначають через W p , U , П . Одиницею потенціальної енергії
в системі СІ є джоуль (Дж).
Зрозуміло, що введена таким чином потенціальна енергія визначається з точністю до
довільної сталої. Тобто функція E ′p ( x, y , z ) = E p ( x, y , z ) + C , де C – довільна стала, теж
задовольняє співвідношенню (17.1)
A12 = E p ( x1 , y1 , z1 ) − E p ( x 2 , y 2 , z 2 ) =
= ( E ′p ( x1 , y1 , z1 ) − C ) − ( E ′p ( x 2 , y 2 , z 2 ) − C ) = E ′p ( x1 , y1 , z1 ) − E ′p ( x 2 , y 2 , z 2 ) .
Таким чином, потенціальна енергія визначена неоднозначно, з точністю до довільної
сталої. Саме тому для довільної точки простору можна вибрати довільну сталу таким чином,
щоб потенціальна енергія в цій точці дорівнювала нулю.
Будемо вважати, що в положенні 2 потенціальна енергія дорівнює нулю
( E p ( x 2 , y 2 , z 2 ) = 0 ). Тоді з співвідношення (17.1) отримаємо, що

33
 A12 = E p ( x1 , y1 , z1 ) − E p ( x 2 , y 2 , z 2 ) = E p ( x1 , y1 , z1 ) . (17.2)
Використовуючи отримане співвідношення (17.2), можемо дати інше, еквівалентне
визначення потенціальної енергії. Потенціальною енергією тіла в даній точці простору
називається величина, яка дорівнює роботі консервативної сили при переході із даної точки
простору в точку, де потенціальна енергія вважається такою, що дорівнює нулю.
2 Узагальнимо співвідношення (17.1) на випадок довільної системи матеріальних
точок, на які діють лише консервативні сили.
Введемо поняття потенціальної енергії системи матеріальних точок. Потенціальною
енергією системи матеріальних точок називається сума потенціальних енергій тіл, з яких
ця система складається
E p ,сист = ∑ E p ,i . (17.3)
i

Напишемо співвідношення (17.1) для кожної матеріальної точки системи, а потім всі
такі співвідношення складемо. У результаті отримаємо співвідношення аналогічне до
формули (17.1), але вже не для однієї матеріальної точки, а для системи матеріальних точок
A12,сист = E p ,сист,1 − E p ,сист, 2 (17.4)
Під A12, сист розуміємо суму робіт всіх консервативних сил, що діють на матеріальні точки
системи при переході із положення 1 в положення 2.
3 Обчислимо потенціальну енергію в деяких найпростіших випадках. Порівнюючи
визначення для потенціальної енергії (17.1) та вирази для роботи консервативних сил,
можемо записати вирази для відповідних потенціальних енергій.
Потенціальна енергія тіла в полі сили тяжіння
E p , тяж = mgy , (17.5)
де вважаємо, що в точці з координатою y = 0 потенціальна енергія дорівнює нулю.
Потенціальна енергія тіла в полі сили всесвітнього тяжіння
mM
E p,всесв.тяж = −G , (17.6)
r
де вважаємо, що в точці з координатою r = ∞ потенціальна енергія дорівнює нулю.
Потенціальна енергія розтягнутої пружини
kx 2
E p , пружн. = , (17.7)
2
де вважаємо, що в точці з координатою x = 0 (коли пружина недеформована) потенціальна
енергія дорівнює нулю.
4 Знайдемо силу, що діє на частинку в кожній точці поля, за відомим виразом для
потенційної енергії E p ( x, y, z ) .
r
Нехай частинка виконала елементарне переміщення dr . У цьому випадку сили поля
виконають над частинкою роботу
r r
dA = F ⋅ dr = Fx ⋅ dx + Fy ⋅ dy + Fz ⋅ dz . (17.8)
З іншого боку, відповідно до формули (17.1), ця робота повинна дорівнювати зменшенню
потенціальної енергії:
 ∂E p ∂E p ∂E p 
dA = − dE p ( x, y , z ) = − dx + dy + dz  . (17.9)
 ∂x ∂y ∂ z 

34
Тут написали, наприклад, ∂E p ( x, y, z ) / ∂x замість dE p ( x, y , z ) / dx , щоб підкреслити ту
обставину, що похідна за x обчислюється за умови, що координати y та z залишаються
постійними. Похідна, яка обчислена за такої умови називається частинною. Далі
прирівняємо (17.8) та (17.9) і знайдемо, що
 ∂E p ∂E p ∂E p 
Fx ⋅ dx + Fy ⋅ dy + Fz ⋅ dz = − dx + dy + dz  ,
 ∂x ∂ y ∂z 
або
∂E p ∂E p ∂E p
Fx = − , Fy = − , Fz = − .
∂x ∂y ∂z
Зрозуміло, що сума добутків компонент сили на відповідні орти координатних осей дає
вектор сили:
r r r r  ∂E p r ∂E p r ∂E p r 
F = Fx ⋅ e x + Fy ⋅ e y + Fz ⋅ e z = − ex + ey + e z  . (17.10)
 ∂x ∂y ∂z 
Таким чином, співвідношення (17.10) вирішує завдання, що було сформульоване в
цьому пункті.
5 Слід зазначити, що вирази, подібні до (17.10) часто зустрічаються у фізиці й
математиці. У зв’язку з цим у математиці вводять поняття градієнта. Градієнтом скалярної
функції ϕ( x, y, z ) називають векторну функцію з компонентами
∂ϕ r ∂ϕ r ∂ϕ r
grad (ϕ) = ex + ey + ez . (17.11)
∂x ∂y ∂z
Вираз (17.11) можна розглядати як результат дії на функцію ϕ( x, y, z ) оператора
r r ∂ r ∂ r ∂
∇ = ex + e y + ez , (17.12)
∂x ∂y ∂z
який називається оператором набла. Тому градієнт функції ϕ( x, y, z ) можна подати у
вигляді
r
grad (ϕ) = ∇ϕ . (17.13)
Таким чином, використовуючи поняття градієнта та оператора набла, співвідношення
(17.10) можемо записати у вигляді
r r r
F = − grad ( E p ) або F = −∇E p . (17.14)
Тобто консервативна сила дорівнює градієнту потенціальної енергії частинки,
взятому зі зворотним знаком.

§ 18 Повна механічна енергія системи матеріальних точок. Закон збереження

повної механічної енергії для системи матеріальних точок. Робота
неконсервативних сил [4]
1 Розглянемо перехід системи матеріальних точок із стану 1 в стан 2. Вважаємо, що
в системі діють лише консервативні сили. З’ясуємо як при цьому змінюється енергія
системи.
За цих умов робота, що виконується усіма консервативними силами, що діють на
матеріальні точки системи при переході із положення 1 в положення 2 визначається
співвідношенням (17.4)

35
 A12,сист = E p ,сист,1 − E p ,сист, 2 . (18.1)
З іншого боку, згідно теореми про кінетичну енергію для системи матеріальних точок
можемо записати
A12,сист = E k ,сист, 2 − E k ,сист,1 . (18.2)
Прирівнюємо вирази (18.1) та (18.2) і отримуємо
E p ,сист,1 − E p ,сист, 2 = E k ,сист, 2 − E k ,сист,1
або
E k ,сист,1 + E p ,сист,1 = Ek ,сист, 2 + E p ,сист, 2 . (18.3)
Сума кінетичної й потенціальної енергій системи називається повною механічною
енергією системи матеріальних точок
Eсист = E p ,сист + E k ,сист .
Тоді співвідношення (18.3) можна записати у вигляді
Eсист,1 = Eсист, 2 або Eсист = const . (18.4)
Таким чином, у системі, в якій діють лише консервативні (і гіроскопічні) сили повна
механічна енергія залишається незмінною. Це твердження називається законом
збереження повної механічної енергії для системи матеріальних точок.
2 Розглянемо випадок, коли разом з консервативними діють також і неконсервативні
сили. Знайдемо роботу неконсервативних сил. Робота усіх сил A12,сист при переході системи
із положення 1 у положення 2 як і раніше, згідно теореми про кінетичну енергію системи
матеріальних точок, дорівнює збільшенню її кінетичної енергії
A12,сист = E k ,сист, 2 − E k ,сист,1 . (18.5)
Але в розглянутому випадку цю роботу можна подати у вигляді суми роботи консервативних
конс неконс
сил A12 ,сист і роботи неконсервативних сил A12,сист
конс неконс
A12,сист = A12 ,сист + A12,сист . (18.6)
Роботу ж консервативних сил системи, як відомо, можна виразити через зменшення її
потенціальної енергії
конс
A12 ,сист = E p ,сист,1 − E p ,сист, 2 . (18.7)
Підставляємо співвідношення (18.5), (18.7) в (18.6) і отримуємо
неконс
E k ,сист, 2 − Ek ,сист,1 = E p ,сист,1 − E p ,сист, 2 + A12 ,сист

або
(E k ,сист,2 + E p,сист, 2 ) − (E k ,сист,1 + E p,сист,1 ) = A12неконс
,сист .

Використаємо поняття повної механічної енергії ( Eсист = E k ,сист + E p,сист ) і

отримуємо
неконс
A12 ,сист = E сист, 2 − E сист,1 . (18.8)
Таким чином, у випадку, коли в системі діють неконсервативні сили, повна механічна
енергія системи матеріальних точок не залишається постійною. Робота неконсервативних
сил дорівнює зміні повної механічної енергії системи матеріальних точок.

36
 § 19 Зіткнення тіл. Швидкості тіл після центрального абсолютно пружного та
абсолютно непружного ударів [4]
1 Під час зіткнення тіла деформуються. При цьому кінетична енергія тіл частково або
повністю переходить у потенціальну енергію пружної деформації й у внутрішню енергію тіл.
Збільшення внутрішньої енергії приводить до нагрівання тіл. З допомогою законів
збереження імпульсу та повної механічної енергії, можна знайти швидкості тіл після
зіткнення не використовуючи явний вид сил пружності, за допомогою яких відбувається
взаємодія тіл.
Розглянемо два граничних види зіткнення – абсолютно непружний і абсолютно
пружний удар. Абсолютно непружним називається удар, при якому потенціальна енергія
пружної деформації не виникає; кінетична енергія тіл частково або повністю перетворюється у
внутрішню енергію; після удару тіла рухаються з однаковою швидкістю (тобто як одне тіло)
або знаходяться у стані спокою. При такому ударі виконується тільки закон збереження
імпульсу, закон же збереження механічної енергії не виконується – механічна енергія
частково або повністю переходить у внутрішню.
Абсолютно пружним називається такий удар, при якому повна механічна енергія тіл
зберігається. Спочатку кінетична енергія частково або повністю переходить у потенціальну
енергію пружної деформації. Потім тіла повертаються до початкової форми, відштовхуючись
одне від одного. У підсумку потенціальна енергія пружної деформації знову переходить у
кінетичну й тіла розлітаються зі швидкостями, обумовленими двома умовами – збереженням
повної механічної енергії й повного імпульсу тіл.
Обмежимося розглядом центрального удару двох однорідних куль. Удар називається
центральним, якщо кулі до удару рухаються вздовж прямої, що проходить через їх центри. З
міркувань симетрії ясно, що після удару кулі будуть рухатися уздовж тієї самої прямої. Будемо
вважати, що кулі рухаються поступально (тобто не обертаючись). Будемо також припускати, що
кулі утворюють замкнену систему або зовнішні сили, що прикладені до куль, урівноважують
одна одну.
2 Розглянемо абсолютно непружний удар. Позначимо маси куль m1 і m2 , швидкості
r r
куль до удару υ1 й υ2 . Ці величини будемо вважати відомими. Знайдемо швидкості куль
r r
після удару u1 й u2 .
Відповідно до закону збереження імпульсу сумарний імпульс куль після удару
повинен бути таким, як і до удару. Тому
r r r
m1υ1 + m2 υ2 = (m1 + m2 )u ,
r r r
де u = u1 = u2 , тобто швидкості куль після абсолютно непружного удару однакові. Тоді
r r
r m υ + m2 υ2
u= 1 1 . (19.1)
m1 + m2

Формула (19.1) розв’язує поставлену задачу. Для числових розрахунків потрібно спроектувати
всі вектори на координатні осі.
3 Розглянемо центральний абсолютно пружний удар двох куль. Позначимо маси куль m1 і
r r
m2 , швидкості куль до удару υ1 й υ2 . Ці величини будемо вважати відомими. Знайдемо
r r
швидкості цих куль після удару u1 й u2 .
Запишемо рівняння законів збереження імпульсу й енергії:
r r r r
m1υ1 + m2 υ2 = m1u1 + m2u 2 ,
m1 υ12 m2 υ 22 m1u12 m 2 u 22
+ = + .
2 2 2 2
Перетворимо ці рівняння таким чином:

37
 r r r r
m1 (υ1 − u1 ) = m2 (u2 − υ2 ) , (19.2)
r r r r r r r r
[m1 (υ1 − u1 )](υ1 + u1 ) = [m2 (u2 − υ2 )] (u2 + υ2 ) . (19.3)
r r r r r r
Тут ми скористалися тим, що ( A2 − B 2 ) = ( A + B) ⋅ ( A − B) ).
r r r r
Далі використовуючи те, що m1 (υ1 − u1 ) = m2 (u2 − υ2 ) ≠ 0 , рівняння (19.3) можемо розділити на
рівняння (19.2). У результаті отримаємо
r r r r
υ1 + u1 = u 2 + υ2 . (19.4)
r r
Розв’язуючи систему лінійних рівнянь (19.2) та (19.4) відносно невідомих u1 та u2 ,
знайдемо швидкості куль після удару:
r r r r
r 2m2 υ2 + (m1 − m2 )υ1 r 2m1υ1 + (m2 − m1 )υ2
u1 = , u2 = . (19.5)
m1 + m2 m1 + m2
Зазначимо, що вираз для u 2 відрізняється від виразу для u1 тільки перестановкою індексів 1 і
2 Це природно, оскільки кулі в процесі зіткнення абсолютно рівноправні й байдуже, яку з
куль вважати першою, а яку другою.
Щоб виконати розрахунки, потрібно спроектувати всі вектори на вісь X , вздовж якої
рухаються тіла. В такому випадку формули (19.5) набируть вигляд
2m2 υ2 x + (m1 − m2 )υ1 x 2m υ + (m2 − m1 )υ2 x
u1x = , u 2 x = 1 1x . (19.6)
m1 + m2 m1 + m2
Формули (19.6) розв’язують поставлену задачу.

§ 20 Момент сили і момент імпульсу. Рівняння моментів для матеріальної

точки [7]
1 Важливі закони механіки пов'язані з поняттями моменту імпульсу та моменту сили.
Потрібно розрізняти й не змішувати один з одним моменти цих векторів відносно точки й
відносно осі. Момент вектора відносно точки й відносно осі – різні поняття, хоча й пов'язані
між собою. Момент вектора відносно точки сам є вектором. Момент того ж вектора
відносно осі є проекцією на цю вісь його моменту відносно точки, що лежить на тій же осі.
2 Розглянемо моменти відносно точки. Нехай O – r r r
M = [r × F ]
будь-яка точка, відносно якої розглядається момент
вектора сили або вектора імпульсу (див. рис. 20.1). Цю r
r
точку називають полюсом. Позначимо через r радіус- F
вектор, проведений від цієї точки до точки прикладення O r α
r r A
сили F . Моментом сили F відносно точки O r
r
називається векторний добуток радіуса-вектора r на α
r
силу F : l
r r r
M = [r × F ] . (20.1) Рисунок 20.1
Для системи матеріальних точок моментом сили системи відносно деякого
полюсу O називається сума моментів сил цих точок відносно того ж полюсу.
Аналогічно моментом імпульсу матеріальної точки відносно точки або полюса O
називається вектор, що дорівнює
r r r
L = [ r × p] , (20.2)
r r
де p – імпульс матеріальної точки; r – радіус-вектор, що визначає положенням цієї точки.
Для системи матеріальних точок повним моментом імпульсу системи відносно
деякого полюсу O називається сума моментів імпульсів точок системи відносно того ж
полюсу.

38
 3 Доцільність введення моментів імпульсу й сили виправдується тим, що вони
пов'язані між собою важливим співвідношенням, яке називається рівнянням моментів.
Розглянемо випадок, коли точка O є нерухомою. У випадку однієї матеріальної точки,
r r r r r
диференціюючи вираз (20.2) за часом, дістанемо dL / dt = [r × dp / dt ] + [dr / dt × p ] . При цьому
r
потрібно прийняти до уваги, що імпульс частинки p є паралельним до її швидкості
r r r r r r r r
υ = dr / dt . Тобто [dr / dt × p] = [υ × p ] = υ ⋅ p ⋅ sin 0 = 0 . Крім того, dp / dt = F . Таким чином,
r r r r r
[r × dp / dt ] = [r × F ] = M . У результаті отримуємо
r r
dL / dt = M . (20.3)
Це рівняння називають рівнянням моментів для однієї матеріальної точки відносно
точки обертання O .
r
4 Момент сили M характеризує здатність сили обертати тіло навколо точки. Модуль
моменту сили виходячи з (20.1) і визначення векторного добутку дорівнює
r r r
| M |=| F | ⋅ | r | sin α , (20.4)
r r
де α – кут між вектором r і F (див. рис. 20.1). Вираз (20.4) можна перетворити
r r
| M |=| F | ⋅l , (20.5)
r
де l =| r | ⋅ sin α – плече сили (див. рис. 20.1). За визначенням плечем сили називають
довжину перпендикуляра, який опущено із точки O на пряму, вздовж якої діє сила (див.
рис. 20.1).
Аналізуючи вираз (20.5), можемо зробити висновок, що здатність сили обертати
r
тіло залежить не тільки від величини сили | F | , але й від плеча сили l .
5 Обертання, як правило, відбувається не навколо деякої точки O , а навколо осі
обертання Z . Проектуючи вектора рівняння (20.3) на вісь обертання Z , отримаємо рівняння
моментів відносно осі обертання:
dLz / dt = M z , (20.6)
r r
де M z і Lz є, відповідними проекціями векторів M та L на вісь обертання Z .

§ 21 Рівняння моментів для системи матеріальних точок. Закон збереження

моменту імпульсу [1]
1 Узагальнимо рівняння моментів на випадок системи матеріальних точок.
Розглянемо систему, яка складається з N частинок (матеріальних точок). Позначимо
r
через Fik силу, що діє на i -у частинку з боку k -ї частинки (перший індекс вказує номер
частинки, на яку діє сила, другий індекс – номер частинки, впливом якої обумовлена ця
r r
сила). Зрозуміло, Fik є внутрішніми силами. Позначимо через Fi результуючу всіх зовнішніх
сил, що діють на i -у частинку. Напишемо рівняння моментів для кожної матеріальної точки:
r r r r r r r r
dL1 / dt = [r1 × F12 ] + ... + [r1 × F1k ] + ... + [r1 × F1N ] + [r1 × F1 ] (k ≠ 1) ,
………………………………………..,
r r r r r r r r
dLi / dt = [ri × Fi1 ] + ... + [ri × Fik ] + ... + [ri × FiN ] + [ri × Fi ] (k ≠ i) ,
………………………………………..,
r r r r r r r
dLN / dt = [rN × FN 1 ] + ... + [rN × FNk ] + ... + [rN × FN , N −1 ] + [rN × FN ] (k ≠ N ) .
r
Тут Li – момент імпульсу i -ї частинки.

39
 Складемо разом ці рівняння. Ліворуч отримаємо похідну за часом від повного
моменту імпульсу системи:
N
d r d N r d r
∑  dt Li  = dt  ∑ Li  = dt L . (21.1)
i  i 
r r r
Праворуч відмінною від нуля буде тільки сума зовнішніх моментів сил ∑ [ri × Fi ] = ∑ M i , зовн .
Дійсно, суму внутрішніх сил можна подати у вигляді
(r r r r
) ( r r r r
) ( r r r r
)
[r1 × F12 ] + [r2 × F21 ] + [r1 × F13 ] + [r3 × F31 ] + ... + [ri × Fik ] + [rk × Fki ] + ... +
( r r r r
)
+ [rN −1 × FN −1, N ] + [rN × FN , N −1 ] =
(r r r
) ( r r r
) ( r r r
) ( r r r
)
= [(r1 − r2 ) × F12 ] + [(r1 − r3 ) × F13 ] + ... + [(ri − rk ) × Fik ] + ... + [(rN −1 − rN ) × FN −1, N ] = 0 .
r r
Тут, відповідно до третього закону Ньютона, Fik = − Fki і направлені ці сили вздовж лінії, що
r r r r
з’єднують точки, до яких ці сили прикладені. Тобто вектори Fik , Fki та (ri − rk ) є
r r r r r r
паралельними. Це означає, що [(ri − rk ) × Fik ] = (ri − rk ) ⋅ Fik ⋅ sin 0 = 0 . Тобто вираз у кожній з
дужок дорівнює нулю.
З урахуванням цього отримуємо, що
d r r
L = ∑ M i , зовн . (21.2)
dt
Таким чином, похідна за часом від повного моменту імпульсу системи відносно
довільної нерухомої точки O дорівнює геометричній сумі моментів зовнішніх сил, що діють
на тіла системи відносно цієї ж точки. Це твердження називають рівнянням моментів
для системи матеріальних точок.
2 Обертання, як правило, відбувається не навколо деякої точки O , а навколо осі
обертання Z . Проектуючи вектора рівняння (21.2) на вісь обертання Z , отримаємо рівняння
моментів для системи матеріальних точок відносно осі обертання:
dLz / dt = ∑ M z , i , зовн , (21.3)
r r
де M z ,i , зовн і Lz є відповідними проекціями векторів M i , зовн та L на вісь обертання Z .
3 Коли система замкнена, то зовнішні сили відсутні й права частина рівняння (21.2)
дорівнює нулю. Це означає, що
r r →
dL / dt = 0 , L = const . (21.4)
Таким чином, ми прийшли до висновку, що повний, сумарний момент імпульсу
замкненої системи матеріальних точок залишається постійним. Це твердження становить
зміст закону збереження моменту імпульсу.
Зазначимо, що відповідно до формули (21.2), повний момент імпульсу залишається
постійним і для незамкненої системи у тому випадку, коли сума всіх моментів зовнішніх сил
r
дорівнює нулю ( ∑ M i , зовн =0).
Також повний момент імпульсу залишається постійним і для випадку коли в системі
діють центральні сили. Центральними називають такі сили, напрямки яких проходять
через нерухомий центр O . З визначення центральної сили випливає, що момент центральної
r r r
сили завжди буде таким, що дорівнює нулю ( | M i |=| ri | ⋅ | Fi | ⋅ sin 0 = 0 ).Прикладами
центральних сил є сила всесвітнього тяжіння, сила Кулона.
Закон збереження моменту імпульсу разом із законами збереження імпульсу й енергії
є одним із найважливіших фундаментальних законів фізики.

40
 ТЕМА 4 ТВЕРДЕ ТІЛО В МЕХАНІЦІ

§ 22 Швидкість довільної точки твердого тіла під час його плоского руху. Кутова
швидкість обертання твердого тіла. Миттєва вісь обертання [4]
1 Плоским називається такий рух, при якому всі точки тіла рухаються в
паралельних площинах.
Довільний плоский рух можна подати як сукупність поступального й обертального
руху.
Виберемо в тілі довільну точку O (див. рис. 22.1). r
υO
Як говорилось вище будь-який плоский рух тіла можна r
розкласти на поступальний зі швидкістю υO , яка
r ω r
O r
дорівнює швидкості точки O , і обертальний навколо r
A υ
миттєвої осі, що проходить через цю точку.
r r r
Позначаючи через ω вектор кутової швидкості тіла, [ω × r ]
складову швидкості точок тіла, що обумовлена r
r r r υO
обертанням, можна подати у вигляді [ω × r ] , де r –
радіус-вектор, який проведено із точки O в дану точку
Рисунок 22.1
тіла (рис. 22.1). Тоді, використовуючи закон додавання
швидкостей, знаходимо швидкість будь-якої точки A тіла відносно нерухомої системи
відліку
r r r r
υ = υO + [ω × r ] . (22.1)
2 Розбити рух на поступальний і обертальний можна здійснити великою кількістю
способів (на рис. 22.2 показані три з них), які відрізняються значеннями швидкості
r
поступального руху υO (залежить від вибору точки O ), але мають одну і ту ж кутову
r
швидкість ω . Тому можна говорити про кутову швидкість обертання твердого тіла, не
вказуючи, через яку точку проходить вісь обертання. Покажемо це на прикладі циліндра,
що котиться без ковзання по площині (див. рис. 22.2).
Розглянемо рис. 22.2а. У цьому випадку швидкості точок циліндра можна подати як
поступальний рух точки A зі швидкістю υ A й обертання навколо осі A з кутовою
швидкістю ω A . Зазначимо, що точка A є точкою дотику циліндра й площини. Через те, що
ковзання відсутнє, то в точці дотику швидкості циліндра й площини повинні бути
однаковими. Площина ж має швидкість, що дорівнює нулю. Отже, поступальна швидкість
точки A дорівнює нулю υ A = 0 . Використовуючи формулу (22.1), можна знайти модулі
швидкостей точок C та B
υC = ω A R , υ B = 2ω A R . (22.2)
У цій формулі R є радіусом циліндра.
Розглянемо рис. 22.2б. В цьому випадку швидкості точок циліндра можна подати як
поступальний рух точки C зі швидкістю υC й обертання навколо осі C з кутовою
швидкістю ωC . Використовуючи формулу (22.1), знаходимо модулі швидкостей точок A та
B
υ A = υC − ωC R , υ B = υC + ωC R . (22.3)
Розглянемо рис. 22.2в. У цьому випадку швидкості точок циліндра можна подати як
поступальний рух точки B зі швидкістю υ B й обертання навколо осі B з кутовою
швидкістю ω B . Використовуючи формулу (22.1), можна знайти модулі швидкостей точок A
та C

41
 υ A = υ B − 2ω B R , υC = υ B − ω A R . (22.4)

B B B
υB
R

C C υC C

A A A
υC = ω A R; υ B = 2ω A R υ B = υC + ωC R υC = υ B − ω B R
a б в
Рисунок 22.1 – Циліндр радіуса R котиться без ковзання по площині.
Швидкості точок циліндра можна подати як: a – обертання навколо осі A з
кутовою швидкістю ω A , поступальна швидкість точки A дорівнює нулю
υ A = 0 ; б – поступальний рух зі швидкістю υС та обертання навколо осі С з
кутовою швидкістю ωC ; в – поступальний рух зі швидкістю υ В й обертання
навколо осі В з кутовою швидкістю ω В

Коли підставити значення υC та υ B з (22.2) у друге рівняння (22.3), то отримаємо, що

ωC = ω A .
Коли підставити значення υC та υ A з (22.4) у перше рівняння (22.3), то отримаємо,
що
ωC = ω B .
Таким чином,
ω A = ωB = ωC , (22.5)
r
тобто кутова швидкість ω не залежить від положення точки, через яку проходить
миттєва вісь обертання. Кутова швидкість характеризує обертання твердого тіла як цілого.
3 Зазначимо, особливо зручним виявляється представлення довільного плоского руху
на поступальний, який відбувається зі швидкістю центра мас υС , і обертальний навколо осі,
що проходить через цей центр C (рис. 22.2).
Також слід мати на увазі, що миттєва вісь обертання введена лише для опису
розподілу миттєвих швидкостей тіла. Ця вісь може знаходитись як усередині, так і за
межами тіла. Положення миттєвої осі відносно нерухомої системи відліку й відносно тіла
в загальному випадку з часом змінюється. При цьому швидкість миттєвої осі і точки, через
яку ця вісь проходить можуть і не співпадати. Так у випадку, що зображено на рис. 22.2а,
миттєва вісь збігається з лінією дотику циліндра із площиною (вісь A ). Ця вісь
переміщується як по площині (тобто відносно нерухомої системи відліку), так і по поверхні
циліндра. Тим часом миттєва швидкість тіла у точці дотику дорівнює нулю. Плоский рух
можна розглядати як ряд послідовних елементарних обертань навколо миттєвих осей.

§ 23 Рух центра мас твердого тіла. Прискорення центра мас твердого тіла [4]
1 Знайдемо центр мас твердого тіла. Для цього розіб’ємо тверде тіло на сукупність
дуже малих частинок (елементарних мас), тобто подамо тверде тіло як систему
матеріальних точок з незмінними відстанями між ними. Тому для твердого тіла

42
справедливі всі результати, які були отримані для системи матеріальних точок. Зокрема,
центр мас твердого тіла визначається радіус-вектором
N
r 1 r
rC =
mтіла
∑ ri ∆mi , (23.1)
i =1
r
де ∆mi – i -а мала маса; ri – радіус-вектор, що визначає положення цієї маси; mтіла – маса
всього твердого тіла.
r
Вираз (23.1) є не цілком однозначним, оскільки кожний з векторів ri можна
проводити в різні точки i -й малої маси. Щоб усунути цю невизначеність, потрібно взяти
границю виразу (23.1) за умови, що всі ∆mi прямують до нуля:
r  1 N r 
rC = lim 
∆mi → 0 m
∑ ri ∆mi  .
 тіла i =1 
Ми знаємо, що така границя називається інтегралом. Таким чином,
r 1 r
mтіла ∫
rC = r dm , (23.2)

де інтегрування виконується по всьому твердому тілу.

2 Вираз (23.2) залежить від розподілу маси по об'єму тіла. Цей розподіл можна
охарактеризувати за допомогою величини, яка називається густиною. Тіло, властивості
якого у всіх точках однакові, називається однорідним. Густиною однорідного тіла
називають величину
mтіла
ρ= , (23.3)
V
де mтіла – маса тіла, а V – його об'єм. Таким чином, густина однорідного тіла чисельно
дорівнює масі одиниці об'єму тіла.
Для неоднорідного тіла формула (23.3) дає середню густину. Густина у деякій точці
неоднорідного тіла визначається виразом
∆m dm
ρ = lim = , (23.4)
∆V →0 ∆V dV

де ∆m – маса, що знаходиться в об'ємі ∆V , який містить у собі точку P . Граничний перехід

у цьому виразі не можна розуміти так, що об'єм ∆V стягується безпосередньо в точку.
Зменшення ∆V потрібно здійснювати доти, поки не почне проявлятися атомна структура
речовини. Тому під dV в (23.4) потрібно розуміти фізично нескінченно малий об'єм, тобто
такий об'єм, що, з одного боку, досить малий для того, щоб макроскопічні (тобто властиві
великий сукупності атомів) властивості речовини можна було вважати в його межах
однаковими, а з іншого боку, досить великий для того, щоб не могла проявитися
дискретність речовини.
Згідно (23.4) елементарна маса dm дорівнює добутку густині тіла в даній точці на
відповідний елементарний об'єм dV :
dm = ρdV . (23.5)
Підставивши це значення dm у вираз (23.2), отримуємо, що
r 1 r
mтіла ∫
rC = r ρdV , (23.6)
V

43
де буква V під знаком інтеграла вказує на те, що інтегрування виконується по об'єму V
тіла.
3 Тверде тіло можна подати як систему матеріальних точок. Тому для нього
справедливе співвідношення, яке визначає прискорення центра мас системи матеріальних
точок, відповідно до якого добуток маси системи (тобто маси тіла) на прискорення центра
r
мас aC дорівнює сумі зовнішніх сил, що діють на це тіло,
r r
mтіла aC = ∑ Fзовн . (23.7)
Таким чином, центр мас твердого тіла рухається так, як рухалася б матеріальна
точка з масою, що дорівнює масі тіла, під дією всіх прикладених до тіла зовнішніх сил.

§ 24 Обертання твердого тіла навколо нерухомої осі. Рівняння динаміки

обертального руху відносно нерухомої осі [4]
1 Знайдемо рівняння, яке описує обертальний рух твердого тіла відносно нерухомої
осі Z . Для розв’язання цієї задачі будемо розглядати тверде тіло як систему матеріальних
точок, також використаємо рівняння моментів для системи матеріальних точок відносно осі
обертання.
Z
r
ω

∆mi r
Ri υi
ϕi
r ϕi
Li r
ri
O

Рисунок 24.1 – Вісь обертання Z й елементарна маса ∆mi лежать у площині

r r
рисунка. Швидкість υi направлена за площину рисунка. Момент імпульсу Li є
r r
перпендикулярним до векторів ri і υi . Відстань ∆mi від осі обертання
дорівнює Ri = ri cos ϕ i

Розіб'ємо тіло (див. рис. 24.1), що обертається навколо нерухомої осі Z з кутовою
r
швидкістю ω , на елементарні маси ∆mi , які можна вважати матеріальними точками.
Відповідно до визначення момент імпульсу i -ї елементарної маси відносно точки O , що
лежить на осі обертання, дорівнює
r r r
Li = ∆mi [ri × υi ] . (24.1)
r
Тут ri – радіус-вектор, який визначає положення маси ∆mi відносно точки O , υi –
r
швидкість i -ї елементарної маси. Проекція вектора Li на вісь обертання Z дорівнює його
модулю Li , помноженому на косинус кута ϕ i : Lzi = Li cos ϕ i (див. рис. 24.1). Оскільки кут
r r
між векторами ri й υi прямий (див. рис. 24.1), то Li = ∆mi ri υi . Тоді
L zi = ∆mi ri υi cos ϕ i = ∆mi Ri υ i , (24.2)
де Ri = ri cos ϕi – відстань маси ∆mi від осі обертання (див. рис. 24.1). Як відомо υi = ωRi . З
урахуванням цього можемо записати

44
 L zi = ωRi2 ∆mi . (24.3)
Проекція повного моменту імпульсу тіла Lz дорівнює сумі проекцій L zi :
L z = ∑ Lzi = ∑ ωRi2 ∆mi = ω∑ Ri2 ∆mi . (24.4)
Отриманий вираз не залежить від розміщення на осі обертання точки O , відносно якої
r
визначається момент імпульсу тіла L .
Величина
I = ∑ Ri2 ∆mi , (24.5)
що дорівнює сумі добутків елементарних мас на квадрат їх відстаней до осі обертання,
називається моментом інерції тіла відносно цієї осі.
Скориставшись поняттям моменту інерції, подамо вираз (24.4) для моменту імпульсу
відносно осі Z у вигляді
L z = Iω , (24.6)
де I – момент інерції твердого тіла відносно осі обертання Z .
Як відомо, для системи матеріальних точок є справедливим рівняння моментів
відносно осі обертання
dLz / dt = ∑ M зовн , z . (24.7)
Підставивши в це рівняння (24.6) і прийнявши до уваги, що I = const , а dω/ dt = β z –
r
проекція кутового прискорення на вісь Z (ми припускаємо, що напрямки вектора ω й осі Z
збігаються), прийдемо до рівняння
Iβ z = ∑ M зовн , z . (24.8)
Це рівняння називають рівнянням динаміки обертального руху твердого тіла відносно
нерухомої осі. Воно аналогічно рівнянню другого закону Ньютона ma z = ∑ Fz . Роль маси
тут відіграє момент інерції, роль лінійного прискорення – кутове прискорення й, нарешті,
роль результуючої сили – сумарний момент зовнішніх сил.

§ 25 Момент інерції циліндра (диска) відносно осі симетрії [4]

1 Момент інерції тіла, як відомо, визначається співвідношенням
I = ∑ Ri2 ∆mi . (25.1)
Бачимо, що вираз (25.1) не є цілком однозначним, оскільки відстань Ri від осі
обертання до різних точок i -й малої маси ∆mi є різною. Щоб усунути цю невизначеність,
потрібно взяти границю виразу цього виразу за умови, що всі ∆mi прямують до нуля. Тобто
суму в (25.1) потрібно замінити інтегруванням:
I = lim
∆ mi → 0
∑R i
2
∆mi = ∫ R 2 dm . (25.2)

Якщо ми візьмемо до уваги визначення густини неоднорідного тіла ρ = dm / dV , то

отримаємо наступну формулу для моменту інерції твердого тіла
I = ∫ ρR 2 dV , (25.3)
де ρ – густина тіла в точці, яка входить в об’єм dV , R – відстань цього об’єму до осі
обертання, відносно якої обчислюється момент інерції.

45
 З формул (25.1)-(25.3) випливає, що момент інерції є адитивною величиною. Це
означає, що момент інерції тіла відносно деякої осі дорівнює сумі моментів інерції частин
тіла відносно тієї ж осі. З цих же співвідношень випливає також, що момент інерції тіла
відносно різних осей буде різним.
2 Обчислення інтеграла (25.3) являє собою достатньо складне завдання. Справа
значно спрощується у випадку однорідних осесиметричних тіл. Як приклад, знайдемо
момент інерції однорідного циліндра відносно його геометричної осі OO (рис. 25.1).
Розіб'ємо циліндр на циліндричні шари радіуса R , товщини dR
dR , висоти h . Маса такого шару дорівнює dm = ρdV = ρ ⋅ 2πRhdR
R
( dV = 2πRhdR – об’єм шару). Всі точки цього шару розміщені від
осі OO на однаковій відстані R . Тому момент інерції такого O
циліндричного шару дорівнює
dI = ρR 2 dV = ρR 2 ⋅ 2πRhdR = 2πρhR 3 dR .
Проінтегруємо цей вираз за змінною R в межах від 0 до r ( r – O
r
радіус циліндра) і отримаємо момент інерції однорідного циліндра
відносно його осі: h
r 4
r 1 1
I = 2πρh ∫ R 3dR = 2πρh = ρhπr 2 ⋅ r 2 = mr 2 ,
0
4 2 2 O
Рисунок 25.1
1 2
тобто I= mr (25.4)
2
( m = ρhπr 2 – маса циліндра). Відзначимо, що отриманий вираз (25.4) не залежить від висоти
циліндра h . Отже, формула (25.4) визначає й момент інерції тонкого диска відносно
перпендикулярної до нього осі, що проходить через його центр.

§ 26 Момент інерції стержня [4]

1 Обчислимо момент інерції тонкого однорідного стержня маси m й довжини l
відносно перпендикулярної до нього осі OO , яка проходить через його центр (див. рис. 26.1).
Для цього використаємо визначення моменту інерції твердого тіла
I = ∫ R 2 dm . (26.1)
Зазначимо, що стержень можна вважати тонким, якщо максимальний поперечний розмір
його набагато менше довжини l .
Проведемо вздовж стержня вісь O
X , початок цієї осі розмістимо в центрі l
стержня (див. рис. 26.1). Виберемо x
ділянку стержня dx . Виходячи з того, що
стержень однорідний, маса ділянки dx x dx
буде дорівнювати dm = (m / l )dx , де l – O
довжина стержня. Ця маса dm Рисунок 26.1
знаходиться на відстані x від осі
обертання OO (див. рис. 26.1). У формулі (26.1) ця відстань позначена буквою R , тобто для
даного випадку R = x . Далі використовуючи співвідношення (26.1), отримуємо момент
інерції стержня відносно перпендикулярної до нього осі, яка проходить через його центр
l/2 l/2
m m x3 1 1
I = ∫ x dm =
l − l∫/ 2
= = ml 2 , тобто I = ml .
2 2 2
x dx (26.2)
l 3 12 12
−l / 2

46
 2 Наведемо без доведення значення моменту інерції однорідної кулі відносно осі, що
проходить через його центр:
2 2
I= mr , (26.3)
5
де m – маса, а r є її радіусом.

§ 27 Теорема Гюйгенса-Штейнера [7]

1 Знайдемо зв'язок між моментами інерції тіла відносно двох різних паралельних
осей. Вважаємо, що ці осі перпендикулярні до площини рисунка й перетинають цю площину
в точках O й A (див. рис. 27.1). Будемо називати ці вісі осями O й A . Розіб'ємо уявно тіло
на елементарні маси dm . Позначимо радіус-вектор, який проведено в площині рисунка від
r r
точки O до елементарної маси dm через R , а від точки A до dm – через R′ . Зрозуміло, що
на рис. 27.1 зображено випадок, коли елементарна маса dm лежить у площині рисунка. Тоді
r r r r → rr
R′ = R − a , де a = OA . Тому (R′) = R 2 + a 2 − 2aR . Далі, використовуючи визначення
2

моменту інерції тіла, знаходимо момент інерції тіла відносно осі A :

r r
I A = ∫ (R′)2 dm = ∫ (R )2 dm + a 2 ∫ dm − 2a ∫ Rdm . (27.1)
Проаналізуємо доданки, які знаходяться у правій частині
dm
співвідношення (27.1). Перший інтеграл праворуч є
моментом інерції відносно осі O I O . Останній інтеграл
r
праворуч у відповідності з визначенням центра мас можна R
r r r
подати у вигляді ∫ Rdm = mтіла RC , де RC – радіус-вектор r
r R′
центра мас C тіла відносно осі O (більш точно, RC є
компонентою радіуса-вектора центра мас, яка паралельна O r
a
площині рисунка), M є масою тіла. Таким чином,
r r A
I A = I O + mтіла a 2 − 2mтіла (a ⋅ RC ) . (27.2)
Рисунок 27.1
Припустимо, що вісь O проходить через центр мас C тіла
r
(точки O й C збігаються). Тоді RC = 0 , і попередня формула спрощується, набираючи
вигляд
I A = I C + mтіла a 2 . (27.3)
Це важливе співвідношення називається теоремою Гюйгенса-Штейнера. Момент інерції
відносно довільної осі A дорівнює сумі моменту інерції відносно осі C , яка паралельна осі A
й проходить через центр мас тіла C , і добутку маси тіла на квадрат відстані між осями.

§ 28 Робота тіла, що обертається навколо нерухомої осі [4]

1 Знайдемо роботу, яку виконують зовнішні сили під час обертання твердого тіла
відносно нерухомої осі Z .
r
Позначимо зовнішню силу, що прикладена до елементарної маси ∆mi , через Fi . За
r
час dt робота сили Fi над i -ю елементарною масою буде дорівнювати
r r r r
dAi = Fi ⋅ dri = Fi ⋅ υi dt . (28.1)
Відомо, що швидкість i -ї елементарної маси тіла, яке обертається навколо нерухомої осі
r r r r
визначається співвідношенням υi = [ω × ri ] , де ri – радіус-вектор, що проведений від
довільної точки O на осі обертання до точки з масою ∆mi . Тоді (28.1) набуває вигляду

47
 r r r
dAi = Fi ⋅ [ω × ri ]dt . (28.2)
Далі використаємо відоме з математики співвідношення для змішаного добутку векторів
r r r r r r
a ⋅ [b × c ] = b ⋅ [c × a ] і отримаємо
r r r r r r r r r r
dAi = Fi ⋅ [ω × ri ]dt = ω ⋅ [ri × Fi ]dt = ω ⋅ M i dt = ω ⋅ M i cos(∠ω, M i )dt = ω ⋅ M i , ωdt = M i , ω dϕ . (28.3)
r r r r r
У цій формулі M i = [ri × Fi ] – момент сили Fi відносно точки O , M i ,ω – проекція вектора M i
r
на напрямок вектора ω , dϕ = ω ⋅ dt – кут на який повернеться тіло за час dt . Результуючу
роботу знайдемо як суму робіт над кожною елементарною масою
dA = ∑ dAi = (∑ M i , ω )dϕ .
Позначаючи через M ω = ∑ M i , ω – проекцію результуючого моменту сили на напрямок
кутової швидкості знаходимо шукану елементарну роботу, яку виконують зовнішні сили при
обертанні твердого тіла відносно нерухомої осі
dA = M ω ⋅ dϕ . (28.4)
r r
Зазначимо, що формула (28.4) подібна до формули dA = F ⋅ dr .
2 Розділивши роботу (28.4) на час dt , за яке тіло повернулося на кут dϕ , отримуємо
потужність, яка розвивається зовнішніми силами:
P = dA / dt = M ω (dϕ / dt ) = M ω ω . (28.5)
Знак потужності залежить від знаку проекції результуючого моменту сили M ω на напрямок
r
кутової швидкості ω . Коли проекція M ω від’ємна, то потужність P також від’ємна.
r r
Зазначимо, формула (28.5) подібна до формули P = F ⋅ υ .

§ 29 Кінетична енергія твердого тіла за умови плоского руху [4]

1 Знайдемо кінетичну енергію твердого тіла при довільному плоскому русі. Для цього
плоский рух будемо розглядати як накладення поступального руху деякої точки тіла та
обертання навколо осі, що проходить через цю точку. Тверде тіло подамо як сукупність
матеріальних точок. Кінетичну енергію знайдемо як суму кінетичних енергій усіх
матеріальних точок твердого тіла.
Тверде тіло подамо як сукупність елементарних мас ∆mi . Швидкість довільної
r r
елементарної маси υi подамо як накладення поступального руху зі швидкістю υO деякої
точки тіла O й обертання навколо осі, що проходить через цю точку, з кутовою швидкістю
r
ω . У цьому разі, як відомо, можемо записати
r r r r
υi = υO + [ω × ri ] , (29.1)

де ri – радіус-вектор i -ї маси, який проведено з точки O (див. рис. 29.1).

Кінетична енергія i -ї елементарної маси дорівнює

(∆E k )i = 1 ∆mi υ i2 = 1 ∆mi (υr O + [ωr × rri ])2 .

2 2
Підведення у квадрат дає

( )
(∆E k )i = 1 ∆mi υO2 + 2υr O [ωr × rri ] + [ωr × rri ]2 .
2
(29.2)

Взявши суму (∆Wk )i за всіма елементарними масами, знайдемо кінетичну енергію тіла:

48
 E k = ∑ (∆E k )i =
1
2
∑ ( r r r r r
∆mi υ O2 + 2υ O [ω × ri ] + [ω × ri ]2 . )
Розіб'ємо отриманий вираз на три доданки, виносячи при цьому постійні множники за
знак суми:
r r r 1 r r
E k = υ O2 ∑ ∆mi + υ O ∑ ∆mi [ω × ri ] + ∑ ∆mi [ω × ri ]2 .
1
(29.3)
2 2
Сума елементарних мас дасть масу тіла Z
∑ ∆mi = mтіла . Отже, перший доданок r
ω
дорівнює mтіла υO2 / 2 .
r r ∆mi
Квадрат вектора [ω × ri ] дорівнює квадрату його Ri r r
[ω × ri ]
модуля. Модуль цього вектора, як випливає з
рис. 29.1, ωri sin β i = ωRi , де Ri – відстань від βi r
ri
i -ї маси до осі обертання. Тому можемо O
r r
записати [ω × ri ]2 = ω2 Ri2 . Отже, третій доданок у
(29.3) дорівнює r r
1 2 1 Рисунок 29.1 – Вектор [ω × ri ] направле-
ω ∑ ∆mi Ri2 = I O ω2 ,
2 2 ний за площину рисунка. Його модуль
дорівнює ωri sin β i = ωRi
де I O = ∑ ∆mi Ri2 – момент інерції тіла відносно
осі обертання, яка проходить через точку O .
Другий доданок у (29.3) перетворимо таким чином:
r r r r r
[ r r r
] r
υO ∑ ∆mi [ω × ri ] = υO ω × ∑ ∆mi ri = υO [ω × mтіла rC ] ,

де rC = (∑ ∆mi ri ) / mтіла – радіус-вектор центра мас, який проведено з точки O .

r r

Таким чином, приходимо до висновку, що кінетична енергія твердого тіла

визначається співвідношенням
r r r
m тіла υ O2 + m тіла υ O [ω × rC ] + I O ω 2 .
1 1
Ek = (29.4)
2 2
У перший доданок входять тільки величини, які характеризують поступальний рух, у третій
доданок – тільки величини, що характеризують обертальний рух. Другий же доданок містить
величини, що характеризують як поступальний, так і обертальний рух.
r
2 Коли за точку O взяти центр мас тіла C , то rC (вектор, який проведено від точки O
до точки C ) буде дорівнювати нулю й формула для кінетичної енергії твердого тіла (29.4)
спроститься таким чином:
E k = (1 / 2)mтіла υC2 + (1 / 2)I C ω 2 . (29.5)
Тут υ C – швидкість центра мас; I C – момент інерції тіла відносно осі, що проходить через
центр мас.
Таким чином, якщо розбити плоский рух тіла на поступальний зі швидкістю центра
мас і обертальний навколо осі, що проходить через центр мас, то кінетична енергія
розпадається на два незалежні доданки, один з яких визначається тільки величинами, що
характеризують поступальний рух, а другий – тільки величинами, що характеризують
обертання.

49
 § 30 Рівняння руху і рівноваги твердого тіла. Прискорення циліндра, який
котиться без ковзання з похилої площини [1,7]
r
1 Для того щоб знайти швидкість υ довільної точки твердого тіла, яка визначається
r r
радіусом-вектором r , потрібно знати, наприклад, вектор швидкості υC поступального руху
r
центра мас твердого тіла C та вектор кутової швидкості ω відносно миттєвої осі обертання:
r r r r r r
υ = υC + [ω × r ] . В свою чергу, для визначення швидкостей υC та ω використовують
рівняння руху центра мас
r r
dυ
m C = ∑ Fi (30.1)
dt
й рівняння моментів
r
dL r
= ∑ Mi . (30.2)
dt
Рівняння (30.1) та (30.2) є рівняннями руху твердого тіла, які визначають стан твердого тіла
в будь-який момент часу.
Рівняння моментів (30.2) можна брати відносно довільної нерухомої точки або
відносно центра мас твердого тіла. Можна також це рівняння брати відносно довільної
точки, для якої швидкість в будь-який момент часу є паралельною швидкості центра мас.
У рівняння (30.1) і (30.2) входять тільки зовнішні сили. Внутрішні сили не впливають
на рух центра мас і не можуть змінити момент імпульсу тіла. Вони можуть змінювати тільки
взаємне розміщення й швидкості матеріальних точок тіла. Але для абсолютно твердого тіла
такі зміни неможливі. Таким чином, внутрішні сили не впливають на рух твердого тіла.
2 Якщо тверде тіло знаходиться у спокої, то рівняння (30.1) і (30.2) переходять в
r r
∑ Fi = 0 , ∑ M i = 0 . (30.3)
Співвідношення (30.3) є умовами рівноваги твердого тіла. При їх виконанні центр мас може
рухатися прямолінійно й рівномірно з довільною швидкістю, а саме тіло може обертатися з
постійною кутовою швидкість.
Коли тверде тіло знаходиться у рівноважному стані, то результуюча зовнішніх сил
дорівнює нулю. Звідси випливає, що момент цих сил у стані рівноваги не залежить від
положення точки O , відносно якої він шукається. Тому при розв’язанні будь-якої задачі на
рівновагу твердого тіла точку O можна вибирати довільно. Це можна використовувати для
спрощення самого розв’язку.
3 Як приклад застосування рівнянь руху
твердого тіла розглянемо задачу про
знаходження прискорення центру мас aC
циліндру радіуса r , що котиться без ковзання
по похилій площині, кут нахилу якої дорівнює α
(див. рис. 30.1).
За умовою циліндр рухається без
ковзання. Це означає, що швидкість тіла в точці
дотику A дорівнює нулю. Відсутність ковзання
забезпечується дією сил з боку похилої
площини на циліндр: нормальної складової сили
r r Рисунок 30.1
реакції опори N та сили тертя спокою Fтр .
r
Модуль сили тертя спокою Fтр може набувати будь-якого значення: від 0 до µN , де µ –
коефіцієнт тертя. При скочуванні сила тертя спокою встановлюється саме такою, щоб не

50
було ковзання. Якщо дотична сила, яка потрібна для цього, перевищує µN , то чисте
скочування неможливо – воно буде супроводжуватися ковзанням.
Для знаходження прискорення центра мас ac використаємо рівняння руху (30.1)
r r r r
maC = Fтр + N + mg (30.4)
та рівняння моментів (30.2) відносно осі, що проходить через центр мас C
r r
dL dω r r r
= IC = M mg + M N + M тр . (30.5)
dt dt
Рівняння (30.4) спроектуємо на вісь X (див. рис. 30.1) і отримаємо
maC = − Fтр + mg sin α . (30.6)
Тут використали, що проекція сили тяжіння на вісь X дорівнює mg x = mg sin α . Далі
рівняння (30.5) спроектуємо на вісь обертання і знайдемо
dω
IC = r ⋅ Fтр . (30.7)
dt
У цьому рівнянні використали, що, згідно до визначення моменту сили, M тр = r ⋅ Fтр , а
M mg = 0 й M N = 0 , тому що плече цих сил дорівнює нулю.
Позначимо через υ A лінійну швидкість точки A . Вона пов’язана зі швидкість точки
C (через яку проходить вісь обертання) співвідношенням υ A = υC − ω ⋅ r . За умови
відсутності ковзання υ A = 0 , тому υC − ω ⋅ r = 0 . Звідси для лінійного прискорення точки C
знаходимо
dυ dω
aC = C = r . (30.8)
dt dt
Далі розв’язуємо систему рівнянь (30.6) – (30.8) відносно aC і отримуємо
g sin α
aC = . (30.9)
1 + I C /(mr 2 )
Якщо врахувати, що момент інерції циліндра відносно осі обертання дорівнює
I C = mr 2 / 2 , то (30.9) для шуканого прискорення циліндра набире вигляду
2
aC = g sin α . (30.10)
3

ТЕМА 5 НЕІНЕРЦІЙНІ СИСТЕМИ ВІДЛІКУ

§ 31 Неінерціальні системи відліку. Сили інерції. Поступальна сила інерції [7]

1 До цього часу ми розглядали рух відносно інерціальних систем відліку. У таких
системах рівнянням руху матеріальної точки є рівняння, що виражає другий закон Ньютона:
r r r r
ma = F або m&r& = F . (31.1)
Поставимо тепер перед собою задачу знайти рівняння руху в неінерціальних
системах відліку, тобто таких системах, які рухаються прискорено відносно інерціальних
систем. Нагадаємо, під рівнянням руху ми розуміємо співвідношення, яким визначається
прискорення матеріальної точки механічної системи в тій системі відліку, відносно якої
розглядається рух.

51
 Через те, що нам відоме рівняння руху відносно Y′ K′
інерціальних систем відліку (рівняння другого закону Ньютона),
то задача зводиться до встановлення законів перетворення сил r m A
Y K O′ r ′
та прискорень при переході від інерціальної системи відліку до
неінерціальної. При розв’язанні задачі обмежимося r
R0 r X′
нерелятивістським випадком. r
2 Виберемо довільну інерціальну систему відліку K з X
початком координат у точці O (див. рис. 31.1). Будемо називати її O
нерухомою. Візьмемо також неінерціальну систему відліку K ′ з Рисунок 31.1
початком координат у точці O′ , яка рухається відносно нерухомої
системи K . Неінерціальну систему відліку K ′ будемо називати рухомою. Отримаємо
рівняння руху частинки у неінерціальній системі відліку K ′ за відомим рівнянням руху у
системі K (31.1).
Нехай A – деяка матеріальна точка з масою m . Її розміщення у нерухомій системі
відліку визначається радіусом-вектором
r → r r r
r = OA = xex + ye y + zez ,
а в рухомій системі – радіусом-вектором
r → r r r
r ′ = O′A = x′ex′ + y ′e y′ + z ′ez′ .
r →
Позначимо через R0 радіус-вектор OO′ , який проведений з нерухомого початку O системи
r r r
K до початку O′ рухомої системи K ′ . Зрозуміло (див. рис. 31.1), що вектори r , r ′ та R0 у
кожний момент часу пов'язані співвідношенням
r r r
r = R0 + r ′ . (31.2)
Двічі диференціюючи ці співвідношення за часом, отримаємо
r r& r
r& = R + r& ′ , 0 (31.3)
&r& &r&′
&rr& = R
0 +r . (31.4)
Далі розглянемо частинний випадок, коли система K ′ рухається поступально з
r
прискоренням a0 . Це означає, по-перше, що прискорення початку O′ системи K ′ дорівнює
r &r& r
a0 ( R0 = a0 ). По-друге, орти системи K ′ не змінюють свій напрямок з часом відносно
системи K , тобто є сталими величинами як за напрямком так і за модулем (у випадку, коли б
система K ′ здійснювала обертальний рух, то напрямки ортів у системі K ′ з часом
r
змінювалися). Це означає, що у випадку поступального руху системи K ′ величина &r&′ має
вигляд
&rr&′ = &x&′ ⋅ er′ + &y&′ ⋅ er′ + &z&′ ⋅ er′ (31.5)
x y z
r r r
завдяки тому, що ex′ , e y′ , ez′ є у даному випадку є сталими величинами. Зрозуміло, що
формула (31.5) є не що інше, як прискорення матеріальної точки A в системі K ′ . Тобто
&rr&′ = ar ′ .
&r& r r r
Далі підставимо в (31.4) R = a , &r&′ = a ′ , а потім отриманий вираз підставимо в (31.1) і
0 0
знайдемо
r r r r r
ma ′ = F − ma0 = F + Fin , (31.6)
де

52
 r r
Fin = − ma0 (31.7)
є поступальною силою інерції.
Рівняння (31.6) і є шуканим рівнянням руху в неінерціальній системі відліку за умови,
коли неінерціальна система відліку K ′ рухається відносно інерціальної поступально з
r
прискоренням a0 .
3 Розглянемо праву частину рівності (31.6). Її формально можна розглядати як
r
результуючу двох сил. Перша сила F є «справжньою» силою у тому розумінні, що вона є
результатом взаємодії тіл. Вона залежить тільки від різниць координат і різниць швидкостей
матеріальних точок, які взаємодіють. У нерелятивістській механіці всі ці різниці не
змінюються при переході від однієї системи відліку до іншої, яка рухається поступально.
r
Тому не змінюється й сила F . Вона інваріантна відносно такого переходу.
r r
Зовсім інший характер має складова Fin = − ma0 . Ця сила виникає не через взаємодію
тіл, а через прискорений рух системи відліку. При переході до іншої прискореної системи
відліку змінюється й сила інерції. Ця сила не є інваріантною відносно такого переходу. Цим
сили інерції відрізняються від «справжніх сил», що виникають при взаємодії тіл. Друга
відмінність полягає в тому, що сили інерції не підкоряються третьому закону Ньютона.
Якщо на деяке тіло діє сила інерції, то не існує протидіючої сили, що прикладена до іншого
тіла. Сили інерції завжди є зовнішніми відносно будь-якої системи тіл.
Таким чином, використання інерціальних сил поряд із «справжніми» силами дозволяє
описувати рух у довільних неінерціальних системах відліку за допомогою рівнянь, подібних
до рівнянь другого закону Ньютона. У цьому полягає зміст введення інерціальних сил.
Дію сили інерції на собі відчуває кожний, хто користується міським транспортом. Так,
при різкому гальмуванні автобуса або трамвая пасажири відчувають силу (поступальну силу
інерції), що штовхає їх уперед.

§ 32 Відцентрова сила інерції [4]

1 Розглянемо поведінку тіл у неінерціальній Z′
системі відліку K ′ , яка обертається відносно
інерціальної системи K з постійною кутовою r
r ω
швидкістю ω (поступальна складова руху відсутня).
Прикладом може служити система, яка пов'язана з r
Fпр
каруселлю. Закріпимо на диску радіальну направлений r
стержень, на який надінемо кульку, яка «прив'язана» до Fвц
осі диска пружиною (рис. 32.1). Доки диск не Y′
r
обертається, пружина не деформована. При R
розкручуванні диска кулька розтягує пружину доти,
r X′
поки пружна сила Fпр не стане такою, що дорівнює
Рисунок 32.1 – Кулька може
добутку маси кульки m на його нормальне прискорення переміщуватися тільки уздовж
r r r
an = −ω2 R ; тут R – вектор, який проведено до кульки радіуса диска, ковзаючи без
від центра диска вздовж його радіуса, модуль R дає тертя по тонкому стержню
відстань кульки від осі обертання системи K ′ :
r r
Fпр = − mω2 R . (32.1)
Саме сила пружності є причиною, що кулька рухається по колу радіуса R .
Відносно системи відліку K ′ , яка пов'язана з диском, кулька знаходиться у стані
r
спокою. Це можна формально пояснити тим, що в системі K ′ , крім сили Fпр , на кульку діє
сила інерції

53
 r r
Fвц = mω2 R , (32.2)
яка направлена уздовж радіуса від осі обертання диска.
r
Сила Fвц , яка має вигляд (32.2) називається відцентровою силою інерції. Вона
виникає в системах відліку, які обертаються, й не залежить від того, знаходиться у стані
r
спокою тіло в цій системі або рухається відносно неї зі швидкістю υ′ . Це випливає з того, що
r
υ′ не входить у формулу (32.2).
2 Внаслідок добового обертання Земля подібна гігантському диску (точніше, кулі),
який обертається. Тому, розглядаючи поведінку тіл у системі відліку, що пов'язана з Землею,
потрібно при точних розрахунках ураховувати відцентрову силу інерції. Ця сила
максимальна на екваторі, де R =6,38∙106 м. За добу, тобто за 86 400 с, Земля повертається на
кут 2π . Отже, кутова швидкість Землі
ω З = 2π : 86400 = 7, 27 ⋅10 −5 рад/с.
Відповідно до формули (32.2) модуль відцентрової сили інерції, що діє на екваторі на тіло
маси m = 1 кг, дорівнює
Fцб = 1,00 ⋅ (7,27 ⋅10 −5 ) 2 6,38 ⋅106 = 0,0337 Н,
що становить 1/291 частину сили ваги mg , яка дорівнює 9,81 Н. Звідси випливає, що в ряді
випадків, розглядаючи рух тіл відносно Землі, відцентровою силою інерції можна
знехтувати.

§ 33 Сила Коріоліса [4]

1 Раніше ми розглядали тіла, які були нерухомими відносно системи відліку, яка
обертається. Виявляється, коли тіла рухаються відносно таких систем відліку, то на них крім
відцентрової сили інерції діє ще одна сила інерції, яка називається силою Коріоліса.
Знайдемо явний вигляд цієї сили.

r r
R r R r υ′ υ′
n m n
r r r
ω r υ′ ω m
нитка υ′ нитка
ωR ωR

r
Fвц r
r r F r
F FK r Fвц
FK
а б
Рисунок 33.1 – Частинка маси m рухається на диску, який обертається, по колу радіуса R зі
r rr r
швидкістю υ′ відносно диска ( F – сила натягу нитки; n – нормаль, яка направлена уздовж
r
нитки). Напрямок υ′ і напрямок обертання диска: a – збігаються, б – протилежні. Праворуч
від дисків показані напрямки швидкостей, під диском – напрямки сил

Розглянемо горизонтально розміщений диск (рис. 33.1), який обертається відносно

інерціальної системи відліку (яку ми будемо називати нерухомою) з постійною кутовою

54
 r
швидкістю ω . Припустимо, що по колу радіуса R рівномірно рухається прив'язана ниткою
r
до осі диска матеріальна точка (частинка) масою m зі швидкістю υ′ відносно диска.
Лінійна швидкість точок кола диска дорівнює ωR , швидкість частинки відносно
r r
диска дорівнює υ′ . Тоді у випадку, зображеному на рис. 33.1а, швидкість υ частинки
відносно нерухомої системи має модуль, що дорівнює υ′ + ωR . Тому прискорення частинки
в нерухомій системі
υ 2 r (υ′ + ωR ) r υ′ 2 r
2
r r r
an = n= n= n + ω 2 Rn + 2υ′ωn . (33.1)
R R R
( )r
Доданок υ′ 2 / R n є прискоренням an′ частинки відносно диска, тобто в системі відліку, що
r
обертається. Тут n – одиничний вектор, який є нормальним (перпендикулярним) до
r
траєкторії руху (див. рис. 33.1). Добуток маси частинки m на an дає силу натягу нитки F ,
яка є причиною такого руху. Отже, можна написати, що
r r r r
F = ma n′ + mω 2 Rn + 2mυ′ωn .
Звідси
r r r r
man′ = F − mω 2 Rn − 2mυ′ωn . (33.2)
Проаналізуємо праву частину формули (33.2). Спостерігач, який знаходиться на
r
диску, помітить, що крім «реальної» сили F на частинку діють дві додаткові сили, які
( )r
направлені від осі обертання. Перша з них дорівнює − mω2 Rn і є знайомою нам
r r
відцентровою силою інерції Fвц . Друга, що дорівнює (− 2mυ′ωn ) , може бути подана у
вигляді
r r r
FK = 2m[υ′ × ω] . (33.3)
r r r r
Дійсно, модуль векторного добутку [υ′ × ω] дорівнює υ′ω (кут між векторами υ′ й ω є
v
прямим), а його напрямок є протилежним до напрямку n . Сила інерції, що описується
формулою (33.3), називається силою Коріоліса.
r
У випадку, який зображено на рис. 33.1б, модуль швидкості υ дорівнює υ′ − ωR , коли
υ′ > ωR , або ωR − υ′ , коли ωR > υ′ . Квадрат обох виразів однаковий і дорівнює
υ′ 2 + ω 2 R 2 − 2υ′ωR . Відповідно у формулах (33.1) і (33.2) доданок, що містить добуток υ′ω
r
змінить знак на зворотний так, що друга додаткова сила буде дорівнювати + 2mυ′ωn . Легко
переконатися в тому, що й у цьому випадку друга додаткова сила може бути подана
формулою (33.3).
2 Ми отримали формулу (33.3) для випадку, коли швидкість частинки направлена за
дотичною до кола із центром на осі обертання системи K ′ . Можна показати, що ця формула
r
визначає силу Коріоліса при будь-якому напрямку швидкості υ′ відносно осі обертання. З
формули випливає, що у випадку, коли частинка рухається в неінерціальній системі
r r
паралельно осі обертання ( υ′ є паралельною до ω ), сила Коріоліса не виникає.
Векторний добуток є перпендикулярним до обох співмножників. Тому з формули
(33.3) випливає, що:
r
1) сила Коріоліса перпендикулярна до вектора ω , тобто завжди лежить у площині, яка
перпендикулярна до осі обертання рухомої системи відліку;
r
2) сила Коріоліса перпендикулярна до швидкості υ′ й, отже, роботи над частинкою не
r
виконує. Ця сила може змінити тільки напрямок швидкості υ′ , але не її модуль.
3 Сила Коріоліса впливає на рух тіл поблизу земної поверхні. При вільному падінні
сила Коріоліса відхиляє тіла. Це відхилення пропорційно синусу широти місцевості й, отже,
максимально на екваторі й дорівнює нулю на полюсах. При падінні на екваторі з висоти 30 м
(така приблизно висота десятиповерхового будинку) відхилення становить 3,6 мм.

55
 Силу Коріоліса необхідно враховувати при виконанні пострілів на далекі відстані й
уводити відповідні поправки.
Сила Коріоліса, що діє на тіло, яке рухається уздовж меридіана в будь-якому
напрямку (на північ або на південь), направлена відносно напрямку руху вправо в північній
півкулі й вліво в південній півкулі. Це приводить до того, що у ріки підмивається завжди
правий берег у північній півкулі й лівий берег у південній півкулі.

ТЕМА 6 МЕХАНІКА РІДИН

§ 34 Методи Лагранжа та Ейлера для опису течії рідини. Трубка течії [4,14]
1 Для опису руху рідин і газів їх поділяють (аналогічно методиці вивчення твердих
тіл) на окремі елементи (частинки рідини) так, щоб кожний з них можна було вважати
матеріальною точкою і застосувати до неї загальні закони механіки. Про рух рідин і газів в
цілому можна скласти уявлення, якщо простежити за рухом кожної їх частинки окремо.
Такий метод вивчення руху рідин і газів, запропонований Лагранжем, зводиться до
знаходження траєкторії кожного елемента рідини (газу) і його швидкості як функції часу і
називається методом Лагранжа.
Інший метод вивчення руху рідин і газів запропонував r r
Ейлер. За цим методом (метод Ейлера) замість дослідження υ(r , t )
руху кожного елемента рідини або газу, зокрема, визначають r r
швидкість у кожній точці потоку в різний час; ця швидкість υ(r , t )
відноситься не до певної частинки, а до будь-якої частинки, що
проходить через дану точку простору. Зрозуміло, що коли буде
знайдено розподіл швидкостей у потоці й характер зміни його в B
A
часі, то потік рідини або газу стане цілком визначеним. Інакше
кажучи, за методом Ейлера потік рідини або газу задається
r r
полем векторів швидкості υ(r , t ) . Рисунок 34.1 – Лінії
r r
2 Сукупність векторів υ(r , t ) , заданих для всіх точок течії проводяться так,
r
простору, називається полем вектора швидкості. Це поле щоб вектор υ у кожній
можна наочно зобразити за допомогою ліній течії (рис. 34.1). точці простору був
Лінію течії можна провести через будь-яку точку простору. направленим за
Якщо побудувати всі уявні лінії течії, вони зіллються. Тому для дотичною до
наочного уявлення течії рідини будують лише частину ліній, відповідної лінії
вибираючи їх так, щоб густина ліній течії чисельно дорівнювала
модулю швидкості в даному місці. Тоді за картиною ліній течії можна судити не тільки про
r
напрямок, але й про модуль вектора υ у різних точках простору. Наприклад, у точці A на
рис. 34.1 густина ліній, а отже, й модуль швидкості υ є більшими, ніж у точці B . Оскільки
різні частинки рідини можуть проходити через дану точку простору з різними швидкостями,
то картина ліній течії, в загальному випадку, увесь час змінюється. Якщо швидкість, у
кожній точці простору залишається постійною, то такий потік рідини називається
стаціонарним. У стаціонарному потоці будь-яка частинка рідини проходить через дану
r
точку простору з однієї й тією же швидкістю υ . Картина ліній стаціонарного потоку
залишається незмінною, і лінії течії в цьому випадку збігаються із траєкторіями частинок.
3 Якщо через всі точки невеликого замкненого контура провести лінії течії,
r
утвориться поверхня, яку називають трубкою течії. Вектор υ буде дотичним до поверхні
трубки течії у кожній її точці. Це означає, що частинки рідини при своєму русі не
перетинають стінок трубки течії.

56
 § 35 Теорема про нерозривність потоку [4]
1 Розглянемо трубку течії, досить тонку для
того, щоб у всіх точках її поперечного перерізу S S2 r
швидкість частинок υ була однаковою (рис. 35.1). При υ2
стаціонарній течії трубка течії подібна до стінок
твердої труби. Тому через перетин S пройде за час ∆t
об’єм рідини, який дорівнює ∆V = Sυ∆t , маса якого
ρ ⋅ ∆V = ρ ⋅ Sυ∆t . На рис. 35.1 зображені два перетини r
υ1
дуже тонкої трубки течії – S1 і S 2 . Через ці перетини
S1
за час ∆t пройдуть маси рідини
∆m1 = ρ1 ⋅ ∆V1 = ρ1 ⋅ S1 ⋅ υ1 ⋅ ∆t та ∆m2 = ρ 2 ⋅ ∆V2 =
= ρ 2 ⋅ S 2 ⋅ υ2 ⋅ ∆t . У стаціонарному потоці ці маси
рідини або газу повинні бути однаковими: ∆m1 = ∆m2 .
Рисунок 35.1
Інакше між перерізами S1 та S 2 кількість речовини
весь час збільшувалася б або зменшувалась і не існувало б стаціонарного потоку. Тому з
рівності мас знаходимо
ρ1 ⋅ S1 ⋅ υ1 = ρ 2 ⋅ S 2 ⋅ υ2 . (35.1)
Розрахунки показують, що в стаціонарному потоці змінами густини не тільки рідини,
а й газу можна знехтувати, тобто ρ1 = ρ 2 . Тоді рівність (35.1) можна записати так:
S1 ⋅ υ1 = S 2 ⋅ υ2 . (35.2)
Рівність (35.2) є справедливою для будь-якої пари
r r r
довільно взятих перетинів. Отже, для нестисливої рідини υ1 a υ2
для стаціонарного потоку добуток Sυ у будь-якому
перетині даної трубки течії має однакове значення:
S ⋅ υ = const . (35.3)
Це твердження називають теоремою про Рисунок 35.2 – Під час руху у
нерозривність потоку. трубці, яка звужується,
Зі співвідношення (35.3) випливає, що у випадку швидкість частинок зростає –
трубки течії, в якій змінюється її перетин, частинки частинки рухаються прискорено
рідини в різних точках трубки рухаються з різними
швидкостями, тобто із прискоренням (рис. 35.2). Якщо трубка течії горизонтальна, це
прискорення може бути обумовлено тільки зміною тиску уздовж трубки – у місцях, де
швидкість більше, тиск повинен бути менше, і навпаки.

§ 36 Рівняння Бернуллі [4]

1 У реальних рідинах при відносному переміщенні шарів рідини відносно один одного
виникають сили внутрішнього тертя, які гальмують відносний зсув шарів. Рідина, у якої
внутрішнє тертя повністю відсутнє, називається ідеальною. Таким чином рух ідеальної
рідини не супроводжується дисипацією енергії.
Розглянемо стаціонарний потік ідеальної рідини, яка нестискується. Виділимо об’єм
рідини, який обмежений стінками вузької трубки течії й перпендикулярними до ліній течії
перетинами S1 й S 2 (рис. 36.1). За час ∆t цей об’єм зміститься уздовж трубки течії, причому
границя об’єму S1 отримає зміщення ∆l1 а границя S 2 – зміщення ∆l1 . Робота, яка виконана
при цьому силами тиску, дорівнює збільшенню повної енергії ( Ek + E p ) рідини, яка
міститься в розглянутому об’ємі.

57
 Сили тиску на стінки трубки течії перпендикулярні в кожній точці до напрямку
переміщення рідини, внаслідок чого роботи не виконують. Відмінна від нуля лише робота
сил тиску, яка прикладена до перетинів S1 і S 2 . Ця робота дорівнює
A = p1S1∆l1 − p2 S 2 ∆l2 = ( p1 − p2 )∆V . (36.1)
Повна енергія розглянутого об’єму рідини складається з кінетичної енергії й
потенційної енергії у полі сил земного тяжіння. Внаслідок стаціонарності потоку повна
енергія тієї частини рідини, яка обмежена перетинами 1' і 2 (внутрішня незаштрихована
частина трубки течії на рис. 36.1), за час ∆t не змінюється. Тому збільшення повної енергії
дорівнює різниці значень повної енергії заштрихованих об’ємів ∆V2 і ∆V1 , маса яких
∆m = ρ∆V ( ρ – густина рідини).
∆l1 F1 = p1 S1

S1
1′
F
∆V1

∆l2 S2
2
∆V2
2′ h1
h2
F2 = p2 S 2
Рисунок 36.1 – За час ∆t рідина, яка міститься між перетинами 1 і 2,
переміщається уздовж трубки течії в положення, обумовлене перетинами 1' і 2'.
Через те, що рідина не стискується, добуток площі перетину S на його
переміщення ∆l для обох границь розглянутого об’єму має одне і те саме
значення: ∆V1 = ∆V2 = ∆V

Візьмемо перетин S трубки течії й переміщення ∆l настільки малими, щоб усім

точкам кожного із заштрихованих об’ємів можна було приписати однакові значення
швидкості υ , тиску p й висоти h . Тоді для збільшення повної енергії отримуємо вираз
 ρ∆Vυ22   ρ∆Vυ12 

∆W =  + ρ∆Vgh2  −  + ρ∆Vgh1  . (36.2)
 2   2 
Прирівнюємо вирази (36.1) і (36.2), скоротимо на ∆V й перенесемо члени з
однаковими індексами в одну частину рівності. В результаті цього отримаємо
ρυ12 ρυ2
+ ρgh1 + p1 = 2 + ρgh2 + p2 . (36.3)
2 2
Це рівняння стає абсолютно точним лише при прямуванні поперечного перерізу S до нуля,
тобто при стягуванні трубки течії в лінію. Отже, величини υ, h й p в обох частинах рівності
потрібно розглядати як такі, що відносяться до двох довільних точок однієї й тієї ж лінії
течії.

58
 При доведенні формули (36.3) перетини S1 й S 2 були взяті довільно. Тому можна
стверджувати, що для стаціонарної ідеальної рідини, яка нестискується, уздовж будь-якої
лінії течії виконується умова
ρυ2
+ ρgh + p = const . (36.4)
2
Рівняння (36.3) або рівнозначне йому рівняння (36.4) називається рівнянням Бернуллі. Хоча
це рівняння було отримано для ідеальної рідини, воно добре виконується і для реальних
рідин, у яких внутрішнє тертя невелике.
Для горизонтальної лінії течії рівняння (36.3) має вигляд
ρυ12 ρυ22
+ p1 = + p2 .
2 2
Звідси випливає, що тиск менший в тих точках, де швидкість більша.

§ 37 Витікання рідини з малого отвору. Формула Торрічеллі [4]

1 Знайдемо швидкість витікання ідеальної рідини,
яка нестискується, з невеликого отвору в широкій S1 υ1
відкритій судині (рис. 37.1). Для цього використаємо
рівняння Бернуллі.
Виділимо подумки в рідині трубку течії, h
перетинами якого є відкрита поверхня рідини S1 й перетин
потоку на виході з отвору S 2 (див. рис. 37.1). Покажемо S2
штриховими лініями усередині судини стінки трубки течії
рідини. Для всіх точок кожного із цих перетинів швидкість υ2
h1 h2
рідини υ й висоту над деяким вихідним рівнем можна
вважати однаковими. Тому до перетинів S1 та S 2 можна
застосувати рівняння Бернуллі Рисунок 37.1

ρυ12 ρυ2
+ ρgh1 + p1 = 2 + ρgh2 + p2 . (37.1)
2 2
Зазначимо, що тиски p1 й p2 в обох перетинах однакові й дорівнюють атмосферному.
Швидкості υ1 та υ2 у цих перетинах пов’язані між собою теоремою про нерозривність
струменю
S1 ⋅ υ1 = S 2 ⋅ υ2 .
Звідси
υ1 = υ2 ⋅ S 2 / S1 << υ2
через те, що за умовою S 2 / S1 << 1 . Тому доданком ρυ12 / 2 в (37.1) порівняно з ρυ22 / 2 можна
знехтувати. Тоді рівняння (37.1) спрощується
ρυ22
ρgh1 = + ρgh2 .
2
Звідси знаходимо шукану швидкість витікання рідини з отвору S 2
υ2 = 2 gh , (37.2)

59
де h = h1 − h2 – висота відкритої поверхні над отвором. Формула (37.2) називається
формулою Торрічеллі. З неї випливає, що швидкість витікання рідини з отвору, який
знаходиться на глибині h під відкритою поверхнею рідини, збігається зі швидкістю, що
отримує будь-яке тіло, коли падає з висоти h (у випадку, якщо опором повітря можна
знехтувати). Цей результат отриманий у припущенні, що рідина є ідеальною. Для реальних
рідин швидкість витікання буде меншою.

§ 38 Сила внутрішнього тертя. Формула Ньютона для сили внутрішнього тертя.

В’язкість. Ламінарна і турбулентна течія рідини. Число Рейнольдса [1]
1 Ідеальна рідина, тобто рідина без внутрішнього тертя, є абстракцією. Всі реальні
рідини і гази у більшій або меншій мірі мають властивість в’язкості або внутрішнього
тертя. В'язкість проявляється, зокрема, у тому, що рух, який виникає в рідині або в газі,
після припинення дії причин, які його викликали, поступово припиняється. Прикладом може
служити рух рідини в склянці після того, як її перестають розмішувати ложечкою.
Для з'ясування r
Z Fтр
закономірностей, яким r r
F υ0
підкоряються сили
внутрішнього тертя, r r
розглянемо такий дослід. У υ F тр

рідину занурені дві

d r
паралельні одна одній Fтр′
пластини (рис. 38.1),
лінійні розміри яких
значно перевищують r r
відстань між ними d. F′ ′
Fтр
Нижня пластина Рисунок 38.1
втримується на місці,
верхня приводиться в рух відносно нижньої з деякою швидкістю υ0 . Дослід показує, що для
переміщення верхньої пластини з постійною швидкістю υ0 необхідно діяти на неї із цілком
r
певною постійною за величиною силою F . Раз пластина не отримує прискорення, виходить,
що дія цієї сили врівноважується рівною їй за величиною та протилежно направленою
силою, яка і є силою тертя, що діє на пластину при її русі в рідині. Позначимо її Fтр .
Варіюючи швидкість пластини υ0 , площу пластин S і відстань між ними d , можна
отримати:
υ
Fтр = η 0 S , (38.1)
d
де η – коефіцієнт пропорційності, який залежить від природи й стану (наприклад,
температури) рідини й називається коефіцієнтом внутрішнього тертя або
коефіцієнтом в'язкості, або просто в'язкістю рідини (газу).
На нижню пластину при русі верхньої також виявляється діє сила Fтр, яка однакова за
величиною Fтр. Для того щоб нижня пластина залишалася нерухомою, силу Fтр необхідно
врівноважити за допомогою сили F.
Таким чином, при русі двох занурених у рідину пластин одна відносно одної між
ними виникає взаємодія, яка характеризується силою (38.1). Вплив пластин одна на одну
здійснюється через рідину, яка міститься між пластинами, передається від одного шару
рідини до іншого. Якщо в будь-якому місці між пластинами провести уявно площину, яка
паралельна пластинам (див. пунктирну лінію на рис. 38.1), то можна стверджувати, що
частина рідини, яка лежить над цією площиною, діє на частину рідини, що лежить під
площиною, із силою Fтр′ , а частина рідини, що лежить під площиною, у свою чергу діє на

60
частину рідини, що лежить над площиною, із силою Fтр , причому величини Fтр і Fтр ′
визначаються формулою (38.1). Таким чином, формула (38.1) визначає не тільки силу тертя,
що діє на пластини, але й силу тертя між дотичними частинами рідини.
Якщо досліджувати швидкість частинок рідини в різних шарах, то виявляється, що
вона змінюється в напрямку Z , який перпендикулярний до пластин (рис. 38.1), за лінійним
законом
υ
υ( z ) = 0 z . (38.2)
d
Частинки рідини, яка безпосередньо дотикаються до пластинки, як би прилипають до
них, мають таку ж швидкість, як і самі пластини. Формулу (38.2) можемо перетворити
dυ υ0
= . (38.3)
dz d
Використавши рівність (38.3), формулі (38.1) для сили внутрішнього тертя можна надати
вигляд
dυ
Fтр = η S. (38.4)
dz
Формулу (38.4) отримав Ньютон і тому її називають формулою Ньютона для сили
внутрішнього тертя. Величина dυ / dz показує, як швидко змінюється швидкість у
напрямку осі Z , і називається градієнтом швидкості (точніше, це – модуль градієнта
швидкості; сам градієнт є вектором).
Формула (38.4) була нами отримана для випадку, коли швидкість змінюється за
лінійним законом (у цьому випадку градієнт швидкості є постійним). Виявляється, що ця
формула залишається справедливою й для будь-якого іншого закону зміни швидкості при
переході від одного шару рідини до іншого. У цьому разі для визначення сили тертя між
двома сусідніми шарами рідини потрібно брати значення градієнта dυ / dz у тому місці, де
проходить уявна поверхня розділу шарів.
Усе, що було сказане в цьому параграфі відноситься не тільки до рідин, але й до газів.
Одиницею в'язкості в СІ є така в'язкість, при якій градієнт швидкості, що дорівнює 1
м/с на 1 м, приводить до виникнення сили внутрішнього тертя в 1 Н на 1 м2 поверхні дотику
шарів рідини. Ця одиниця позначається Н·с/м2.
Коефіцієнт в'язкості залежить від температури, причому характер цієї залежності
істотно різний для рідин і газів. У рідин коефіцієнт в'язкості сильно зменшується з
підвищенням температури. У газів, навпаки, коефіцієнт в'язкості з температурою росте.
Відмінність у характері поведінки η при змінах температури вказує на різні механізми
внутрішнього тертя в рідинах і газах.
2 Спостерігається два види течії рідини (або газу). В одних випадках рідина як би
розділяється на шари, які ковзають один відносно одного, не перемішуючись. Така течія
називається ламінарною. Якщо в ламінарний потік увести підфарбований струмок, то він
буде зберігатися, не розмиваючись, на всій довжині потоку, тому що частинки рідини в
ламінарному потоці не переходять із одного шару в іншій. Ламінарна течія є стаціонарною.
При збільшенні швидкості або поперечних розмірів потоку характер течії істотно
змінюється. Виникає енергійне перемішування рідини. Така течія називається
турбулентною. При турбулентній течії швидкість частинок у кожному місці увесь час
змінюється хаотичним чином – течія є нестаціонарною. Якщо в турбулентний потік увести
пофарбований струмок, то вже на невеликій відстані від місця її введення пофарбована
рідина рівномірно розподіляється по всьому перетині потоку.
Англійський учений Рейнольдс встановив, що характер течії залежить від значення
безрозмірної величини:

61
 ρυl
Re = , (38.5)
η
де ρ – густина рідини (або газу); υ – середня за перерізом швидкість потоку; η – в'язкість
рідини; l – характерний для поперечного перерізу потоку розмір, наприклад, сторона
квадрата при квадратному розтині, радіус або діаметр при круглому розтині. Величина Re ,
що визначається формулою (38.1), називається числом Рейнольдса.
При малих значеннях Re течія носить ламінарний характер. Починаючи з деякого
значення Re , яке називають критичним, течія стає турбулентною. Якщо за характерний
розмір труби взяти її радіус (у цьому випадку Re = ρυr / η ), то критичне значення числа
Рейнольдса буде дорівнювати приблизно 1000 (якщо за l взяти діаметр труби, то критичне
значення Re буде дорівнювати 2000).
Число Рейнольдса служить критерієм подібності для течії рідин у трубах, каналах і
т.д. Наприклад, характер течії різних рідин (або газів) у круглих трубах різних діаметрів буде
однаковим, якщо кожній течії відповідає однакове значення Re .
У число Рейнольдса входить відношення густини ρ й в'язкості η. Величина
η
ν= (38.6)
ρ
називається кінематичною в'язкістю. Щоб відрізнити в’язкість η від ν , величину η
називають динамічною в'язкістю. Число Рейнольдса, яке виражено через кінематичну
в'язкість, має вигляд
υl
Re = . (38.7)
ν

§ 39 Рух тіл у рідинах та газах. Сила лобового опору. Піднімальна сила. Парадокс
Д’Аламбера. Вплив в’язкості на характер обтікання тіла рідиною. Сила
Стокса [4]
1 Вплив рідкого або газоподібного середовища на тіло, яке рухається в ньому з
r
постійною швидкістю υ , буде таким самим, як і була б дія на нерухоме тіло з боку
r
набігаючої на нього зі швидкістю υ однорідного потоку рідини або газу (надалі для
стислості ми будемо говорити тільки про рідину, маючи на увазі при цьому й гази). Отже,
при з'ясуванні сил, що діють на тіло, байдуже, що вважати рухомим – тіло або середовище.
Зручно припускати тіло нерухомим, а середовище рухомим.
r r
Силу F , з якої потік діє на тіло, можна розкласти на дві складові: силу X , яка
r
направлена уздовж швидкості υ незбуреного потоку, і яку називають лобовим опором, й
r r
силу Y , яка перпендикулярна до υ , і яку називають піднімальною силою. Лобовий опір
складається із сил тиску й сил внутрішнього тертя. Очевидно, що на тіло, яке симетричне
r
відносно напрямку швидкості потоку υ , може діяти тільки лобовий опір, піднімальна ж сила
в цьому разі буде відсутня.
2 Можна довести, що в ідеальній рідині, яка
нестискується, рівномірний рух тіла довільної форми повинен 2
відбуватися без лобового опору. Цей результат отримав назву 1 3
парадокса Д’Аламбера. 4
Покажемо відсутність лобового опору на прикладі
обтікання ідеальною рідиною дуже довгого («нескінченного») Рисунок 39.1 – Обтікан-
циліндра (рис. 39.1). Не маючи в'язкості, ідеальна рідина ня циліндра ідеальною
повинна ковзати по поверхні циліндра, повністю обтікаючи рідиною
його. Тому лінії течії будуть симетричними як відносно прямої,

62
що проходить через точки 1 і 3, так і відносно прямої, що проходить через точки 2 і 4.
Теорема Бернуллі дозволяє за картиною ліній течії судити про тиск у різних точках потоку.
Поблизу точок 1 і 3 тиск однаковий (і більший, ніж у незбуреному потоці, тому що
швидкість поблизу цих точок менша). Поблизу точок 2 і 4 тиск також однаковий (і менший,
ніж у незбуреному потоці, тому що швидкість поблизу цих точок більша). Отже,
результуюча сила тиску на поверхню циліндра (яка під час відсутності в'язкості могла б
обумовити лобовий опір) буде дорівнювати нулю. Як ми вже відзначали, такий же самий
результат виходить і для тіл довільної (у тому числі й несиметричної) форми. Цей висновок
стосується тільки лобового опору. Піднімальна сила, дорівнює нулю для симетричних тіл
(див. рис. 39.1), для несиметричних тіл вона відмінна від нуля.
На рис. 39.2 показані лінії течії при обтіканні
ідеальною рідиною напівциліндра. Внаслідок повного 2
обтікання лінії течії симетричні відносно прямої, що 1 4 3
проходить через точки 2 і 4. Однак відносної прямої, що
проходить через точки 1 і 3, картина ліній течії Рисунок 39.2 – Виникнення
несиметрична. Поблизу точки 2, де лінії густіші, тиск r
менший, ніж поблизу точки 4, у результаті чого виникає піднімальної сили Y при
піднімальна сила. обтіканні ідеальною
3 Інакше відбувається рух тіла у в’язкій рідині. У рідиною несиметричного
цьому випадку дуже тонкий шар рідини прилипає до тіла
поверхні тіла й рухається з ним як одне ціле, захоплюючи за собою через внутрішнє тертя
наступні шари. У міру видалення від поверхні тіла швидкість шарів стає усе менше й,
нарешті, на деякій відстані від поверхні рідина буде не збурена рухом тіла. Таким чином,
тіло виявляється оточеним шаром рідини зі швидкістю, яка змінюється всередині цього
шару досить швидко. Цей шар називається пограничним. У ньому діють сили в’язкого
тертя, які в остаточному підсумку прикладені до тіла й приводять до виникнення лобового
опору.
Але вплив в'язкості не вичерпується виникненням сил
тертя. Наявність пограничного шару в повністю змінює
характер обтікання тіла рідиною. 2
Повне обтікання стає неможливим. Дія сил тертя в 1 3
пограничному шарі приводить до того, що потік 4
відривається від поверхні тіла, у результаті чого за тілом
виникають вихри (рис. 39.3). Вихри несуться потоком і
поступово загасають внаслідок тертя; при цьому енергія
вихрів витрачається на нагрівання рідини. Тиск, що Рисунок 39.3 – Обтікання
утвориться за тілом, у вихровій області виявляється циліндра в’язкою рідиною
зниженим, внаслідок чого результуюча сил тиску буде
відмінна від нуля. Це у свою чергу обумовлює лобовий опір.
Таким чином, як ми вже відзначали, лобовий опір складається з опору тертя й опору
тиску. Опір тиску сильно залежить від форми тіла. Найменший опір тиску мають тіла з
краплеподібною формою (рис. 39.4).
Співвідношення між опором тертя й опором
тиску визначається значенням числа Рейнольдса
ρυl
Re = .
η
Тут υ – швидкість тіла відносно рідини (або
швидкість потоку, що набігає на тіло); l –
характерний розмір тіла, наприклад радіус для тіла Рисунок 39.4 – Обтікання рідиною
кульової форми. При малих Re (тобто при малих υ тіла краплеподібної форми
і l ) основну роль відіграє опір тертя, так що опором

63
тиску можна знехтувати. З ростом в'язкості відносна роль сил тертя зростає. При великих
значеннях Re у лобовому опорі переважають сили тиску.
4 Стокс установив, що при невеликих швидкостях і розмірах тіл (тобто при малих Re ,
коли опір середовища обумовлений практично тільки силами тертя) модуль сили опору
визначається формулою
F = kηlυ , (39.1)
де η – динамічна в'язкість середовища; υ – швидкість руху тіла; l – характерний розмір
тіла; k – коефіцієнт пропорційності, який залежить від форми тіла. Силу, що визначається
(39.1), називають силою Стокса.
Для кулі, якщо взяти за l його радіус r , коефіцієнт пропорційності дорівнює 6π .
Отже, сила опору руху в рідинах невеликих кульок при малих швидкостях дорівнює
F = 6πηrυ . (39.2)
Силу, що визначається формулою (39.2), теж називають силою Стокса. Треба мати на
увазі, що формула Стокса справедлива за умови, що відстань від тіла до границь рідини
(наприклад, до стінок посудини) набагато більша розмірів тіла.
5 Літак підтримується в повітрі піднімальною r
силою, що діє на його крила. Лобовий опір відіграє при Y
польоті літака шкідливу роль. Тому крилам і фюзеляжу
літака надають форму, завдяки якій газ його добре
обтікає (рис. 39.5). Внаслідок асиметричної форми й r
нахиленого розміщення крила швидкість повітря над X
крилом виявляється більше (а, отже, тиск менше, як це
випливає з рівняння Бернуллі), ніж під крилом. Завдяки
цьому створюється піднімальна сила. Істотну роль в Рисунок 39.5 – Обтікання
r
утворенні піднімальної сили відіграє в'язкість повітря, повітрям крила літака: X –
завдяки чому утворюються вихрі, які відриваються від r
лобовий опір, Y – піднімальна
заднього краю крила. Детально розглянути явища, що
сила
обумовлюють піднімальну силу, тут ми, на жаль, не
маємо можливості. Основи теорії крила літака створив у 1904 р. Жуковський, який
сформулював теорему про піднімальну силу й довів формулу для визначення цієї сили, яка є
основою всіх аеродинамічних розрахунків літаків.

ТЕМА 7 ЕЛЕМЕНТИ СПЕЦІАЛЬНОЇ ТЕОРІЇ ВІДНОСНОСТІ

§ 40 Принцип відносності Галілея. Перетворення Галілея [4]

1 Порівняємо опис руху Y Y′
частинки в інерціальних системах
відліку K й K ′ , які рухаються одна P
r K K′
відносно іншої зі швидкістю V
(рис. 40.1). Для спрощення r X′
′ V X
математичних перетворень виберемо O O
осі координат так, як показано на V ⋅t x′
рисунку. Тут осі X й X ′ збігаються, x
осі Y й Y ′ , а також Z і Z ′
паралельні одна одній. Відлік часу Z Z′
почнемо з того моменту, коли Рисунок 40.1
початок координат O і O′ збігалися. Тоді координати x й x′ довільно взятої точки P
будуть пов’язані співвідношенням x = x′ + Vt . При обраному виборі осей y = y′ і z = z ′ . У

64
ньютонівській механіці передбачається, що час у всіх системах відліку тече однаково: тому
t = t ′ . Таким чином, отримуємо чотири рівняння
x = x′ + Vt , y = y′ , z = z ′ , t = t ′ , (40.1)
які називають перетвореннями Галілея. Ці рівняння дозволяють перейти від координат і
часу однієї інерціальної системи відліку до координат і часу іншої інерціальної системи.
2 Продиференціюємо перше з рівнянь (40.1) за часом, взявши до уваги, що t = t ′ й,
отже, похідна за t збігається з похідною за t ′ :
dx dx′ dx′
= +V = +V.
dt dt dt ′
r
Похідна dx / dt є проекцією швидкості частинки υ в системі K на вісь X цієї
r
системи; похідна dx′ / dt ′ є проекцією швидкості частинки υ′ в системі K ′ на вісь X ′ цієї
системи. Отже,
υ x = υ′x′ + V , (40.2)
де V = Vx = Vx′ (проекція вектора на вісь X збігається із проекцією того ж вектора на
вісь X ′ ).
Диференціювання другого й третього з рівнянь (40.1) приводить до такого результату
dy dy ′ dy′
= = , тобто υ y = υ′y′ ;
dt dt dt ′
dz dz ′ dz ′
= = , тобто υ z = υ′z′ . (40.3)
dt dt dt ′
Сукупність рівнянь (40.2) і (40.3) можна подати одним векторним рівнянням
r r r
υ = υ′ + V . (40.4)
Це рівняння можна розглядати або як формулу перетворення швидкості частинки від
системи K ′ до системи K або як закон додавання швидкостей в ньютонівській механіці:
швидкість частинки відносно нерухомої системи K дорівнює сумі швидкості частинки
відносно рухомої системи K ′ й швидкості системи K ′ відносно системи K .
3 Диференціювання за часом рівняння (40.4) приводить до рівності
r r
a = a′ (40.5)
r r
( V = const , тому dV / dt = 0 ). Таким чином, прискорення частинки відносно систем K і K ′
r r
однакові. Сила F , що діє на частинку в системі K , збігається з силою F ′ , що діє на
частинку в системі K ′ :
r r
F = F′. (40.6)
Це випливає з того, що сила залежить від відстаней між даною частинкою й частинками, що
взаємодіють з нею (і може бути від відносних швидкостей частинок). А ці відносні відстані
(й відносні швидкості) в ньютонівській механіці вважаються однаковими у всіх інерціальних
системах відліку. Маса також має однакове числове значення у всіх системах відліку.
Зі сказаного випливає, що якщо в системі K виконується рівність
r r
ma = F ,
то в системі K ′ буде виконуватися рівність
r r
m′a ′ = F ′ .
Системи K й K ′ були взяті зовсім довільно. Тому отриманий результат означає, що закони
механіки однаково формулюються для всіх інерціальних систем відліку. Це твердження
називається принципом відносності Галілея.
4 Галілей перший звернув увагу на те, що ніякими механічними дослідами,
виконаними в межах даної інерціальної системи відліку, неможливо встановити, чи

65
перебуває вона в стані спокою або в стані рівномірного прямолінійного руху. Він писав, що в
закритій каюті корабля, який рівномірно рухається, мухи летять із однаковою швидкістю в
усіх напрямках; відстань, на яке ви стрибнете, не залежить від напрямку стрибка; краплі з
отвору в дні підвішеного відерця будуть падати так само, як вони падали, коли корабель був
нерухомим. Імовірно, кожному доводилося, розглядаючи з вікна вагона поїзд, який стоїть на
сусідньому шляху, відчути, начебто вагон, у якому ви перебуваєте, почав рухатися, у той час
як насправді рушав з місця сусідній поїзд. Усі перелічені процеси є проявом принципу
відносності.
Інваріантними величинами називають величини, які мають одне й те саме числове
значення у всіх системах відліку (латинське слово invariantis означає «незмінний»).
Прикладами таких величин можуть служити маса, електричний заряд та ін.
Інваріантними рівняннями відносно перетворення координат і часу при переході від
однієї інерціальної системи відліку до іншої називаються рівняння, вигляд яких не
змінюється при такому переході. Самі величини, що входять у рівняння, можуть при
переході до іншої системи відліку змінюватись, однак формули, що виражають зв'язок між
величинами, залишаються незмінними. Як приклад можна навести рівняння теореми про
кінетичну енергію
E k , 2 − Ek ,1 = A
(збільшення кінетичної енергії тіла дорівнює виконаній над ним роботі). Ця рівність є
справедливою у всіх інерціальних системах відліку, у той час як значення E k , 2 − Ek ,1 й A у
різних системах різні.
Користуючись поняттям інваріантності, принцип відносності Галілея можна
сформулювати таким чином: рівняння механіки інваріантні відносно перетворень Галілея.

§ 41 Постулати спеціальної теорії відносності. Відносність одночасності [4,7]

1 У другій половині XIX століття Д.Максвелл створив теорію електромагнітного поля,
яку сформулював у вигляді 4 рівнянь (рівняння Максвелла), які описували основні
закономірності електромагнітних явищ. Один із наслідків цієї теорії полягає у тому, що
електромагнітні поля можуть поширюватися у вакуумі у вигляді електромагнітних хвиль.
Причому швидкість цих хвиль, як випливало з розрахунків, була близькою до швидкості
світла. Це дало підставу Д. Максвеллу зробити відкриття: світло – електромагнітне збурення
яке поширюється у вигляді електромагнітних хвиль.
Однак рівняння Максвелла виявилися неінваріантними по відношенню до перетворень
Галілея. Тобто при переході від однієї інерціальної системи відліку до іншої з застосуванням
перетворень Галілея вигляд рівнянь змінювався. Це означало, що закони електромагнетизму
змінюються при переході від однієї інерціальної системи відліку до іншої, що з фізичної
точки зору не є вірним. Окрім цього, з теорії електромагнітного поля Максвелла випливало,
що швидкість світла у вакуумі є сталою величиною, тобто не залежить від системи
відліку. А це суперечить закону додавання швидкостей у ньютонівській механіці.
Де помилка? У теорії Максвелла? Чи в перетвореннях Галілея? На це питання
повинен був дати відповідь експеримент. У першу чергу перевірялася «більш молода» теорія
Максвелла. Вимірювалася швидкість світла в різних системах відліку. Експерименти
показали: швидкість світла в вакуумі у різних системах відліку має одне й теж значення.
Тобто теорія електромагнітного поля Максвелла є вірною.
Вирішення проблеми було знайдено А. Ейнштейном. У 1905 р. А. Ейнштейн створив
спеціальну теорію відносності (СТВ), яка являє собою фізичну теорію простору й часу. В
основі цієї теорії лежать два постулати: принцип відносності Ейнштейна й принцип
інваріантності швидкості світла.
Ейнштейн поширив механічний принцип відносності Галілея на всі без винятку
фізичні явища: всі закони природи однаково формулюються для всіх інерціальних систем

66
відліку. Також Ейнштейн показав, що перетворення Галілея потрібно замінити більше
загальними перетвореннями Лоренца. Відповідно до цього принцип відносності
Ейнштейна можна сформулювати у вигляді: рівняння, що виражають закони природи,
інваріантні відносно перетворень Лоренца.
Принцип інваріантності швидкості світла стверджує, що швидкість світла у
вакуумі не залежить від руху джерел світла і є однаковою у всіх інерціальних системах
відліку.
Незалежність швидкості світла від руху джерела можна було б не висувати як
самостійний постулат, якщо із самого початку прийняти електромагнітну теорію світла.
Однак таку фундаментальну теорію про простір та час, якою є теорія відносності, краще
будувати, не пов'язуючи її з ніякими уявленнями про природу й механізми фізичних явищ.
2 У ньютонівській механіці одночасність вважається абсолютною. Тобто, коли в одній
системі відліку дві події відбулись одночасно, то і в інших системах ці події також будуть
одночасними. У спеціальній теорії відносності одночасність стає відносною. Тобто, якщо в
одній системі відліку дві події є одночасними, то в іншій системі вони не обов’язково будуть
одночасними. Покажемо це на прикладі.
Розглянемо поїзд, який r
V O′
рухається по поверхні Землі K K′
рівномірно й прямолінійно зі
r
швидкістю V (рис. 41.1). 2 1
Візьмемо його за систему K ′ ,
що рухається. Нерухомою X
O
системою K будемо вважати Рисунок 41.1 – Поїзд (система K ′ ) рухається відносно
платформу, повз яку проходить r
поїзд. Нехай із середини поїзда платформи (система K ) зі швидкістю V . Світо
випромінюється з точки O ′ , коли вона співпадає з точкою
O′ (рис. 41.1) випускається в
обох напрямках світловий O . Пунктирною лінією показано положення поїзда в
сигнал, (відбувається спалах деякий момент часу після спалаху світла
світла). У будь-який інерціальній системі відліку світло поширюється у всіх напрямках з
однаковою швидкістю c . Тому пасажир, який їде у поїзді і в якому голова 1 і хвіст 2 поїзда
нерухомі, відзначить, що сигнал досяг голови 1 й хвоста 2 поїзда одночасно. З іншого боку
черговий станції, який знаходиться на платформі (в системі K ), відзначить, що сигнал який
випущено з точки O і має швидкість c досяг хвоста 2 поїзда раніше, ніж голови 1. Це
пов’язано з тим, що для чергового, повз який проходить поїзд, точки 1 й 2 рухаються. Точку
1 сигналу доводиться наздоганяти, а точка 2 рухається назустріч світлу. Тому сигнал
приходить в точку 2 раніше ніж в точку 1. Тобто в системі K світло досягне кінців поїзда в
різні моменти часу, неодночасно.
Таким чином, одночасність подій є відносною, вона залежить від системи відліку
відносно якої розглядаються ці події.
3 З розглянутого приклада випливає, що в різних системах відліку час тече
неоднаково. Простір і час втрачають відокремленість, незалежність один від одного, як це
було у ньютонівській механіці. Як у СТВ визначають час? В якому випадку події слід
вважати одночасними?
У спеціальній теорії відносності вимірювання часу проводять у такий спосіб. В
кожній точці простору розміщують годинник. Вимірювання часу в даній точці простору
проводять лише за годинником, який розміщено в цій точці простору. Для того щоб усі
годинники показували однаковий час, потрібно провести їх синхронізацію. Ейнштейн
запропонував спосіб синхронізації, який базується на другому постулаті СТВ. Сутність
синхронізації така. Розглянемо два годинники, які розміщено в точках A й B . У середині
відрізка AB зробимо світловий спалах. У момент приходу світла від спалаху до годинників
A й B виставимо у них однаковий час. Тоді годинники будуть синхронізованими. Інші
годинники синхронізуються аналогічно.

67
 Таким чином, у СТВ використовуємо просторово-часову систему відліку з єдиним
часом, у якій годинники синхронізовані між собою за правилом Ейнштейна. Дві просторово
розділених події будемо називати одночасними, коли годинники, що знаходяться у точках, де
відбулись ці події, показують один і той же час.

§ 42 Перетворення Лоренца [4]

1 Розглянемо інерціальні Y Y′
системи відліку K й K ′ , які
показані на рис. 42.1. Осі X та X ′ P
K K′
збігаються між собою, Y та Y ′ , а
також Z Z ′ є паралельні одна одній. r
Візьмемо, що система K ′ рухається O O ′ V X X′
r
зі швидкістю V відносно нерухомої
системи K . Припустимо, що в
деякий момент часу в деякій точці
простору P відбувається деяка Z Z′
подія. У системі K воно Рисунок 42.1
характеризується значеннями координат і часу x, y , z , t , а в системі K ′ – значеннями
координат і часу x′, y′, z ′, t ′ . Знайдемо формули, що позв'язують нештриховані значення зі
штрихованими.
Для розв’язання цієї задачі потрібно використати однорідність часу і простору, другий
постулат СТВ. Шукані формули отримали назву перетворень Лоренца і мають такий вигляд

x=
x′ + Vt ′
, y = y′, z = z ′, t =
( )
t ′ + V / c 2 x′
, (42.1)
1 − (V / c) 2 1 − (V / c ) 2

x′ =
x − Vt
, y′ = y, z′ = z, t ′ =
(
t − V / c2 x ) . (42.2)
1 − (V / c) 2 1 − (V / c) 2
У цих формулах c є швидкістю світла. Формули (42.1) описують перехід від системи K ′ до
системи K , а формули (42.2) – перехід від системи K до системи K ′ . Внаслідок
рівноправності систем перетворення (42.1) і (42.2) відрізняються лише знаком перед V . Ця
r
відмінність обумовлена тим, що система K ′ рухається відносно системи K зі швидкістю V ,
r
у той час як система K рухається відносно системи K ′ зі швидкістю ( − V ).
У перетвореннях Лоренца «перемішані» координати й час. Наприклад, час t у системі
K визначається не тільки часом t ′ у системі K ′ , але також і координатою x′ . У цьому
проявляється взаємозв'язок простору й часу.
2 Проведемо дослідження формул перетворень Лоренца у граничних випадках.
Розглянемо випадок, коли швидкості є набагато меншими за швидкість світла c . Тоді
можна вважати, що c → ∞ . Коли ми підставимо c ≈ ∞ , наприклад, в (42.1), то отримаємо
x = x′ + Vt , y = y′ , z = z ′ , t = t ′ . (42.3)
А формули (42.3) як відомо є формулами перетворень Галілея. Таким чином, у випадку, коли
c → ∞ перетворення Лоренца переходять у перетворення Галілея.
Розглянемо випадок, коли V > c . Тоді вирази для x, t , x′ й t ′ у формулах (42.1) і
(42.2) стають уявними. Це відповідає тому факту, що рух зі швидкістю, яка перевищує
швидкість світла c , є неможливим.

68
 § 43 Перетворення швидкостей у спеціальній теорії відносності [4]
1 Знайдемо зв’язок між Y Y′ r
r
швидкістю частинки υ, що υ
виміряна в системі відліку K , та K K′
r
швидкістю тієї самої частинки υ′ ,
що виміряна в системі відліку K ′ . r
Вважаємо, що система K′ O O′ V X X′
r
рухається зі швидкістю V відносно
нерухомої системи K
(див. рис. 43.1).
r Z Z′
Компоненти швидкості υ
частинки в системі K визначаються Рисунок 43.1
виразами
dx dy dz
υx =
, υy = , υz = . (43.1)
dt dt dt
r
У системі K ′ компоненти швидкості υ′ тієї ж частинки дорівнюють
dx′ dy ′ dz ′
υ′x′ = , υ′y ′ = , υ′z ′ = . (43.2)
dt ′ dt ′ dt ′
Знайдемо формули, що позв'язують нештриховані компоненти швидкості зі штрихованими.
Для цього скористуємося перетвореннями Лоренца. Із цих формул отримуємо, що

dx =
dx′ + V ⋅ dt ′
, dy = dy ′, dz = dz ′, dt =
( )
dt ′ + V / c 2 dx′
. (43.3)
1 − (V / c ) 2 1 − (V / c) 2
Розділивши перше із цих рівностей на четверте, прийдемо до співвідношення
dx dx′ + V ⋅ dt ′ dx′ / dt ′ + V
= =
( )
dt dt ′ + V / c dx′ 1 + V / c 2 dx′ / dt ′
2
,
( )
яке з урахуванням (43.1) і (43.2) можна подати у вигляді
υ′x ′ + V
υx =
1 + V / c 2 ⋅ υ′x ′
.
( ) (43.4)

Розділивши друге й третє з рівностей (43.3) на четверте, отримаємо ще два співвідношення:

υ′y ′ 1 − (V / c ) 2 υ′z ′ 1 − (V / c) 2
υy = , υz = . (43.5)
1 + Vυ′x′ / c 2 1 + Vυ′x′ / c 2
Формули (43.4) та (43.5) і розв’язують поставлене завдання. Вони отримали назву формули
перетворення або додавання швидкостей в СТВ.
За формулами (43.4) і (43.5) здійснюється перетворення швидкостей при переході від
системи K ′ до системи K . Використавши аналогічно як і вище перетворення Лоренца, легко
одержати формули

υx − V υ y 1 − (V / c ) 2 υ z 1 − (V / c) 2
υ′x ′ = , υ′y ′ = , υ′z ′ =
( )
1 − V / c2 ⋅ υx 1 − Vυ x / c 2 1 − Vυ x / c 2
, (43.6)

за якими здійснюється перетворення швидкостей при переході від системи K до системи

K ′ . Формули (43.6) відрізняються від формул (43.4) і (43.5), як і слід було сподіватися,
тільки знаком перед V . Формули (43.6) також називаються формулами перетворення або
додавання швидкостей в СТВ.

69
 2 Проведемо дослідження формул додавання швидкостей в СТВ у граничних
випадках.
Розглянемо випадок, коли V << c . У цій ситуації вираз V / c << 1 і ним можна в
формулах (43.4)–(43.6) знехтувати. У результаті отримуємо, наприклад, з (43.4) та (43.5)
υ x = υ′x′ + V , υ y = υ′y′ , υ z = υ′z′
формули додавання швидкостей, за допомогою яких перетворюються швидкості в
ньютонівській механіці. Таким чином, коли V << c формули додавання швидкостей у СТВ
переходять у формули додавання швидкостей ньютонівської механіки.
Розглянемо випадок, коли частинка рухається паралельно осям X і X ′ в напрямку
r
швидкості V (див. рис. 42.1). Тоді υ x збігається з модулем швидкості частинки υ в системі
K , a υ′x′ – з модулем швидкості υ′ в системі K ′ , і формула (43.4) має вигляд
υ′ + V
υ=
( )
1 + V / c 2 ⋅ υ′
. (43.7)

r r r
Швидкості υ , υ′ і V паралельні й направлені в одну й ту саму сторону. Отже, формула
(43.7) виражає закон додавання швидкостей. Якщо υ′ = c , то
c +V (c + V )c
υ= = =c.
( )
1 + V / c ⋅ c (c + V )
2
(43.8)

Таким чином, формула додавання швидкостей узгоджується с другим постулатом СТВ.

§ 44 Лоренцеве скорочення довжини [4]

1 Порівняємо довжину стержня в інерціальних системах відліку K й K ′ (рис. 44.1).
Припустимо, що стержень розміщено уздовж осей X і X ′ , які збігаються. У системі K ′
r
стержень знаходиться у стані спокою. Відносно системи K він рухається зі швидкістю υ ,
r
яка дорівнює швидкості V системи K ′ відносно системи K .
Для визначення довжини стержня в системі K ′ , де стержень знаходиться у стані
спокою, потрібно прикласти до нього масштабну лінійку й визначити координату x1′ одного
кінця стержня, а потім координату x′2 іншого кінця. Різниця координат дасть довжину
стержня l0 в системі K ′ :
l0 = x′2 − x1′ .
Довжину l0 , що виміряна в системі відліку, в r
Y Y′ 1 2 υ
якій тіло знаходиться у стані спокою,
K K′
називають власною довжиною.
У системі K виміряти довжину r
стержня складніше. Відносно системи K
r O O ′ V X′ X
стержень рухається зі швидкістю υ , яка
r x1 x2
дорівнює швидкості V , з якою система
рухається K ′ відносно системи K . Оскільки x1′ x′2
стержень рухається, потрібно визначити Z Z ′
координати його кінців x1 і x2 в один і той Рисунок 44.1
же момент часу t1 = t2 = t . Тут t1 момент
часу, коли проводимо вимірювання координати x1 , t2 момент часу, коли проводимо
вимірювання координати x2 . Різниця координат дасть довжину стержня l в системі K :
l = x2 − x1 .

70
 Щоб порівняти довжини l і l0 використаємо формули перетворення Лоренца
x1 − Vt1 x1 − Vt x2 − Vt 2 x2 − Vt
x1′ = = , x′2 = = .
1 − β2 1 − β2 1 − β2 1 − β2
Звідси
x2 − x1
. x2′ − x1′ =
1 −V 2 / c2
Замінивши різниці координат довжинами стержня, а швидкість V системи K ′
відносно K , що дорівнює швидкості стержня υ , з якої він рухається в системі K , прийдемо
до формули

l = l0 1 − υ 2 / c 2 . (44.1)
Таким чином, довжина стержня, що рухається, виявляється менше тієї, яку він має у
стані спокою. Аналогічний ефект спостерігається для тіл будь-якої форми: у напрямку руху
лінійні розміри тіла скорочуються тим більше, чим більше швидкість руху. Це явище
називається скороченням довжини Лоренца. Поперечні розміри тіла не змінюються. У
результаті цього, наприклад, куля набуває форму еліпсоїда, сплющеного у напрямку руху.

§ 45 Релятивістське уповільнення ходу часу [4]

1 Порівняємо проміжки часу в інерціальних системах відліку K й K ′ . Вважаємо, що
r
система K ′ рухається відносно системи K зі швидкістю V .
Нехай у системі K ′ в одній і тій же точці з координатою x′ = x1′ = x′2 відбуваються в
моменти часу t1′ й t 2′ дві якихось події ( x1′ – координата події 1, x′2 – координата події 2).
Це можуть бути, наприклад, народження елементарної частки (подія 1) і її наступний розпад
(подія 2). У системі K ′ ці події розділені проміжком часу
∆t ′ = t2′ − t1′ .
Знайдемо проміжок часу ∆t між цими подіями в системі K , відносно якої система K ′
рухається зі швидкістю V . Для цього визначимо в системі K моменти часу t1 й t 2 , що
відповідають моментам t1′ і t 2′ , і утворимо їхню різницю:
∆t = t2 − t1 .
Для зіставлення часу в системі K й K ′ використаємо перетворення Лоренца

t1 =
(
t1′ + V / c 2 x1′) =
( )
t1′ + V / c 2 x′
, t2 =
( )
t2′ + V / c 2 x2′
=
( )
t 2′ + V / c 2 x′
.
1 − (V / c) 2
1 − (V / c) 2
1 − (V / c) 2
1 − (V / c ) 2

Звідси знаходимо
t2′ − t1′
t 2 − t1 = . (45.2)
1−V 2 / c2
У системі K ′ події відбуваються в одній і тій же точці. Це означає, що ∆t ′ = t2′ − t1′ є
проміжком часу, який вимірюється нерухомим у цій системі відліку годинником. Такий час
називається власним часом і позначається ∆t0 . Власним часом називають проміжок часу
між двома подіями, який вимірюється в системі відліку, де ці події відбуваються в одній і
тій же точці. Таким чином, ∆t ′ = t 2′ − t1′ = ∆t0 .
Величина ∆t = t2 − t1 являє собою проміжок часу між тими ж подіями, які
вимірюються годинниками системи K , відносно якої точка, в якій відбуваються ці події

71
рухається зі швидкістю υ = V . З урахуванням вищесказаного формулу (45.2) можна подати у
вигляді

∆t = ∆t0 / 1 − υ2 / c 2 . (45.3)
З отриманої формули випливає, що власний час менше часу, відліченого за
годинниками, які рухаються відносно точки, де ці події відбуваються.
З погляду спостерігача, який знаходиться у системі K , ∆t є проміжок часу між
подіями, який вимірюється нерухомими годинниками, а ∆t0 – проміжок часу, який
вимірюється годинником, що рухається зі швидкістю υ . Оскільки ∆t0 < ∆t (див.(45.3)), то
можна сказати, що годинники, які рухаються, ідуть повільніше, ніж нерухомі годинники.

§ 46 Інтервал і його інваріантність. Швидкість світла як гранична швидкість

поширення довільного сигналу [4]
1 Нехай у точці x1 , y1 , z1 в момент часу t1 відбулася подія 1, а у точці x2 , y2 , z 2 в
момент часу t 2 – подія 2. Вираз

∆s = c 2 ∆t 2 − ∆x 2 − ∆y 2 − ∆z 2 = c 2 (t2 − t1 ) 2 − ( x2 − x1 )2 − ( y2 − y1 ) 2 − ( z 2 − z1 )2 (46.1)
називають інтервалом між подіями 1 та 2. Основною особливістю інтервалу є те, що його
величина є інваріантною, тобто він набуває одне і те ж значення у всіх інерціальних системах
відліку.
2 Доведемо інваріантність інтервалу. Знайдемо інтервал в системі K ′ , що рухається
r
зі швидкістю V відносно нерухомої системи K , і в системі K й порівняємо їх значення. Для
вирішення цієї задачі використаємо перетворення Лоренца

x1 =
x1′ + Vt1′
, y1 = y1′ , z1 = z1′ , t1 =
( )
t1′ + V / c 2 x1′
, (46.2)
1 − (V / c ) 2 1 − (V / c) 2

x2 =
x2′ + Vt 2′
, y2 = y′2 , z 2 = z 2′ , t2 =
(
t2′ + V / c 2 x′2 ) . (46.3)
1 − (V / c) 2 1 − (V / c) 2
Підставимо (46.2), (46.3) в (46.1) і отримаємо
∆s 2 = c 2 (t2 − t1 ) 2 − ( x2 − x1 ) 2 − ( y2 − y1 ) 2 − ( z 2 − z1 ) 2 = c 2 ∆t 2 − ∆x 2 − ∆y 2 − ∆z 2 =

=c 2
(∆t′ + (V / c )∆x′ ) − (∆x′ + V∆t′)
2 2 2
− (∆y′) − (∆z ′) = c 2 (∆t ′ ) − (∆x′ ) − (∆y′ ) − (∆z ′) = (∆s′ ) .
2 2 2 2 2 2 2

1 − (V / c) 2
1 − (V / c ) 2

Таким чином, (∆s′) = (∆s ) , тобто інтервал має однакові значення в системі відліку K та в
2 2

системі відліку K ′ . Значить інтервал є інваріантною величиною.

3 Розглянемо визначення інтервалу (46.1). Зазначимо, що інтервал може бути дійсною
величиною, або уявною величиною. Внаслідок інваріантності інтервал буде дійсним або
уявним, або рівним нулю у всіх інерціальних системах відліку.
Для дійсного інтервалу
c 2 ∆t 2 − ∆x 2 − ∆y 2 − ∆z 2 = c 2 ∆t 2 − ∆l 2 = c 2 ∆t ′ 2 − ∆l ′2 > 0 . (46.4)
Звідси випливає, що існує така система K ′ , в якій ∆l ′ = 0 . Тобто події, які характеризуються
дійсним інтервалом, можуть відбуватися в системі K ′ в одній і тій же точці простору. При
цьому не існує системи, у якій ∆t ′ = 0 (при такому значенні ∆t ′ інтервал став би уявним).
Таким чином, події, які розділені дійсним інтервалом, ні в якій системі відліку не можуть
бути одночасними. Відповідно до цього дійсні інтервали називаються часоподібними.

72
 Для уявного інтервалу
c 2 ∆t 2 − ∆l 2 = c 2 ∆t ′2 − ∆l ′2 < 0 . (46.5)
Отже, існує така система K ′ , в якій ∆t ′ = 0 , тобто події стають одночасними. Однак не існує
системи, у якій ∆l ′ = 0 (при такому значенні ∆l інтервал став би дійсним). Таким чином,
події, які визначаються дійсним інтервалом, ні в якій системі відліку не можуть відбуватися
в одній і тій же точці простору. Відповідно до цього уявні інтервали називають
простороподібними.
4 Нехай подія 1 буде причиною, а подія 2 – наслідком. Тобто події 1 і 2 пов’язані між
собою причинно-наслідковим зв’язком. Про ці події також говорять як про поширення
сигналу. З’ясуємо, який інтервал відповідає цим причинно-наслідковим подіям.
Через те, що в довільній системі відліку час наслідку t 2 не повинен бути більшим за
час причини t1 , тобто t 2 ≤ t1 , то це означає інтервал, який описує ці події повинен бути або
дійсним (часоподібним), або дорівнювати нулю
c 2 ∆t 2 − ∆l 2 = c 2 ∆t ′ 2 − ∆l ′2 ≥ 0 .
Звідси випливає для причинно-наслідкових подій (процесу поширення сигналу) має місце
∆l 2 / ∆t 2 ≤ c 2 або υсигналу = ∆l / ∆t ≤ c . (46.6)
Таким чином, події, що пов’язані причинно-наслідковим зв’язком, або процес
поширення сигналу описуються часоподідним інтервалом або інтервалом, який дорівнює
нулю. З (46.6) також виплаває, що максимальна швидкість сигналу будь-якої природи
υсигналу = ∆l / ∆t не може перевищувати швидкість світла c . Випадку, коли сигнал
поширюється зі швидкістю світла, відповідає інтервал, який дорівнює нулю.

§ 47 Закон збереження імпульсу в спеціальній теорії відносності. Релятивістське

рівняння динаміки [4]
1 Згідно принципу відносності Y Y′
Ейнштейна усі закони природи, в тому числі й r r
K K′ m υ ′ υ ′2 m
закон збереження імпульсу, повинні бути 1
інваріантними по відношенню до перетворень
Лоренца. Перевіримо, чи є інваріантним r
відносно перетворення Лоренца закон O O ′ V X X′
збереження імпульсу у вигляді, у якому він був
сформульований у ньютонівській механіці.
Для цього розглянемо абсолютно Рисунок 47.1
непружне центральне зіткнення двох однакових частинок маси m . При зазначених на рис. 47.1
умовах сумарний імпульс частинок зберігається в системі K ′ (до й після зіткнення він
дорівнює нулю). У цій системі компоненти швидкостей частинок дорівнюють
υ1′ x′ = V , υ′2 x′ = −V . Зрозуміло, що після зіткнення швидкості частинок у системі K ′ будуть
дорівнювати нулю.
Перейдемо в систему K . Відповідно до формули додавання швидкостей, яка була
отримана на базі перетворення Лоренца, можемо записати
υ1′ x′ + V V +V 2V
υ1x = = =
( ) ( )
1 + V / c ⋅ υ1′ x′ 1 + V / c ⋅ V 1 + V 2 / c 2
2 2
(
,
)
υ′2 x′ + V −V +V
υ2 x = = = 0.
( ) ( )
1 + V / c ⋅ υ′2 x ′ 1 + V / c 2 ⋅ (−V )
2

Таким чином, до зіткнення проекція на вісь X сумарного імпульсу частинок дорівнює

73
 2mV
mυ1 x + mυ2 x =
( )
1 + V 2 / c2
. (47.1)

Після зіткнення частинки у системі K ′ мають швидкість, що дорівнює нулю. Це означає, що

їх швидкість відносно системи K дорівнює V . Тому проекція сумарного імпульсу після
зіткнення дорівнює 2mV . Таким чином
2mV
≠ 2mV .
(
1 + V 2 / c2 )
Отриманий нами результат означає, що в системі K закон збереження імпульсу,
r
визначеного як mυ , не виконується. Тільки за умови, що швидкості частинок набагато менші
c , відмінністю виразу (47.1) від 2mV можна знехтувати. Звідси випливає, що визначення
r
імпульсу у вигляді mυ є придатним тільки за умови, що υ << c . Для швидкостей порівнянних
зі швидкістю світла у вакуумі, імпульс повинен бути визначений якось інакше, причому при
r r r
υ / c → 0 це новий вираз для імпульсу повинен переходити в ньютонівський p = mυ = mdr / dt .
2 Виявляється, для того щоб закон збереження імпульсу був інваріантним по відношенню
до перетворень Лоренца необхідно:
r
r r r mυ
1 Імпульс p = mυ замінити на релятивістський імпульс p = .
1 − ( υ / c) 2
2 Припустити, що частинка має енергію спокою, яка пов’язана з його масою. При цьому також
вважати можливим взаємне перетворення маси та енергії.
3 Для того, щоб другий закон Ньютона був інваріантним по відношенню до
перетворення Лоренца його також потрібно змінити
r
d  mυ(t )  r
=F
. (47.2)
dt 1 − (υ(t ) / c ) 
 2
 
Рівняння (47.2) є релятивістським рівнянням динаміки для матеріальної точки.
Аналізуючи (47.2), бачимо, що в релятивістському випадку маса втрачає зміст коефіцієнта
пропорційності між прискоренням і силою. Більше того, напрямки сила та прискорення
r
можуть не збігатися. Крім того, на відміну від ньютонівської механіки сила F у релятивістській
механіці не є інваріантною (у різних інерціальних системах відліку вона має різні модулі й
напрямки).

§ 48 Кінетична енергія в спеціальній теорії відносності [4]

1 Знайдемо вираз для кінетичної енергії в спеціальній теорії відносності. Будемо
виходити з того, що в спеціальній теорії відносності виконується теорема про кінетичну
енергію. Також використаємо релятивістське рівняння динаміки.
Відповідно до теореми про кінетичну енергію, робота, яка виконана над тілом,
дорівнює збільшенню його кінетичної енергії:
dEk = dA . (48.1)
Елементарну роботу знайдемо, використовуючи її визначення та релятивістське рівняння
динаміки:
r r d  r  r d  r  drr  r  r
m υ m υ d m υ
dA = Fdr =   ⋅ dr =   ⋅ dt =   ⋅ υdt .
dt  1 − υ2 / c 2  dt  1 − υ2 / c 2  dt dt  1 − υ2 / c 2 
r r
Тут використали визначення швидкості υ = dr / dt . Далі підставляємо отриманий вираз
у (48.1)

74
 r r
r d  mυ 
 r  mυ 
.
dEk = υ dt = υd
dt  1 − υ 2 / c 2  
 1− υ /c 
2 2 

Перетворимо цей вираз, користуючись правилом диференціювання добутку функцій:

r
dEk = υ
1 
 d ( m
r
υ ) + mυ
r 
d
1  r
 = υ 
mdυ
r
+
r
(
mυ υ / c 2 dυ  )
.
 1 − υ 2 / c 2  
 1− υ / c 
2 2  
 1− υ / c
2 2
(
1− υ / c
2 2 3/2 
 )
r2 r r
Приведемо отриманий вираз до загального знаменника й врахуємо, що υ = υ2 , υdυ = υdυ .
У результаті отримаємо
(1 − υ 2 / c 2 )mυdυ + (υ 2 / c 2 )mυdυ mυdυ
dE k = = .
(1 − υ / c )
2 2 3/ 2
(1 − υ 2 / c 2 ) 3 / 2
Легко перевірити диференціюванням, що
mυdυ  mc 2 
= d  .
(1 − υ2 / c 2 )3 / 2  
 1− υ / c
2 2

Отже,
 mc 2 
dEk = d  .
 2 
 1− υ / c 
2

Функції, диференціали яких рівні один одному, можуть відрізнятися тільки на постійну
величину. Тому
mc 2
Ek = + const. (48.2)
1 − υ2 / c 2
Кінетична енергія частинки, як відомо з ньютонівської механіки, стає рівною нулю, коли
швидкість частинки дорівнює нулю υ = 0 . Використовуємо цю умову в (48.2) і знаходимо
невідому константу
mc 2
0= + const , const = − mc 2 .
1− 0
Підставляємо значення константи в (48.2) і отримуємо шукану формулу для кінетичної
енергії в спеціальній теорії відносності
mc 2  1 
Ek = − mc 2 = mc 2  − 1 . (48.3)
 
1 − υ2 / c 2  1− υ / c
2 2

2 Проаналізуємо отриманий вираз у нерелятивістському випадку, тобто коли
υ / c << 1 . Для цього виконаємо такі перетворення
 1 − 1 − υ 2 / c 2 1 + 1 − υ 2 / c 2  
   1 − 1 − υ2 / c 2     =
E k = mc 2 1
− 1 = mc 2   = mc  
2 
   1 − υ2 / c 2 
 1− υ / c  1 − υ 2 / c 2 1 + 1 − υ 2 / c 2  
2 2
  
   
 2   
 12 −  1 − υ2 / c 2    υ 2 2 
= mc 2     = mc 2  / c
=
 1 − υ2 / c 2 1 + 1 − υ2 / c 2    1 − υ2 / c 2 1 + 1 − υ2 / c 2  
      


75
 mυ2 mυ2 mυ2
= → =
2 2 
1 − υ / c 1 + 1 − υ / c 
2 2 1 − 0 1 + 1(− 0 2 ).
 
Таким чином, формула для кінетичної енергії в спеціальній теорії відносності за
умови, коли швидкість набагато менша за швидкість світла, переходить у вираз для
кінетичної енергії ньютонівської механіки: E k = mυ 2 / 2 . Це узгоджується з тим, що при
швидкостях набагато менших за швидкість світла формули релятивістської механіки повинні
переходити у відповідні формули ньютонівської механіки.

§ 49 Енергія спокою. Повна енергія. Взаємозв'язок маси й енергії спокою [4]

1 З’ясуємо, які умови потрібно виконати, щоб закон збереження енергії був
інваріантним по відношенню до перетворень Лоренца.
Як показують відповідні розрахунки, збереження енергії виявляється інваріантним
тільки у тому випадку, коли припустити, що вільна частинка, крім кінетичної енергії,
також має додаткову енергію
E0 = mc 2 , (49.1)
яка називається енергією спокою. Вона представляє собою внутрішню енергію частинки.
Тоді сума енергії спокою та кінетичної енергії, яку в релятивістській механіці
називають повною енергією, буде дорівнювати
 mc 2  mc 2
E = − mc 2  + mc 2 = . (49.2)
 
 1− υ / c  1 − υ2 / c 2
2 2

Зазначимо, що термін «повна енергія» має в релятивістській механіці інший зміст,

чим у ньютонівській механіці. У ньютонівській механіці повною енергією називається сума
кінетичної й потенційної енергій частинки. У релятивістській механіці під повною енергією
мається на увазі сума кінетичної енергії й енергії спокою частинки.
2 Як бачимо (див. (49.2)), повна енергія визначається лише швидкістю та масою
частинки. Релятивістський імпульс частинки також визначається тільки швидкістю та її
масою. Знайдемо зв’язок між повною енергією та імпульсом частинки.
Порівняємо формулу для релятивістського імпульсу
r
r mυ
p=
1 − ( υ / c) 2
та формулою для повної енергії (49.2). З порівняння випливає, що імпульс і повна енергія
частинки пов'язані співвідношенням
r r
r E r υ p⋅c
p = 2 υ або = . (49.3)
c c E
Підставляємо υ / c , який отримали в (49.3), в (49.2) і знаходимо
mc 2 mc 2 ⋅ E
E= =
1 − p 2c 2 / E 2 E 2 − p 2c 2
або
E 2 − c 2 p 2 = m 2 c 4 = inv . (49.4)
Швидкість c і маса m є інваріантами. Отже, і вираз E 2 − p 2 c 2 являє собою інваріант,
тобто має однакове числове значення у всіх інерціальних системах відліку. При переході від

76
однієї системи відліку до іншої повна анергія й імпульс змінюються, однак числове значення
виразу (49.4) залишається однаковим.
3 З формули для енергії спокою (49.1) випливає, що всяка зміна маси тіла ∆m
супроводжується зміною енергії спокою ∆E0 , при цьому ці зміни пропорційні одна одній:

∆E0 = c 2 ∆m. (49.5)

Це твердження називають законом взаємозв'язку маси й енергії спокою (іноді для стислості
говорять просто про енергію).
Взаємозв'язок маси і енергії приводить до того, що сумарна маса частинок, які
взаємодіють між собою, не зберігається. Переконаємося в цьому на такому прикладі. Нехай
дві однакові частинки масою m , які рухаються з рівними за модулем й протилежно
направленими швидкостями, мають абсолютно непружне зіткнення, у результаті якого
утвориться нова частинка. Як випливає з закону збереження імпульсу, швидкість цієї нової
частинки дорівнює нулю. До зіткнення повна енергія кожної частинки дорівнює
mc 2 / 1 − υ2 / c 2 . Повна енергія частинки, що утворилась, дорівнює m′c 2 , де m′ – маса нової
частинки. Із закону збереження енергії випливає, що 2mc 2 / 1 − υ2 / c 2 = m′c 2 . Звідки
2m
m′ = > 2m .
1 − υ2 / c 2
Таким чином, маса частинки, що утворилася, більша суми мас вихідних частинок. Це
обумовлено тим, що кінетична енергія частинок перетворилася в еквівалентну кількість
енергії спокою, а це, у свою чергу, привело до зростання маси на ∆m = ∆E 0 / c 2 .
При розпаді нерухомої частинки на декілька частинок, що розлітаються у різні
сторони, спостерігається зворотне явище – сума мас частинок, які утворилися, виявляється
меншою маси вихідної частинки на величину, яка дорівнює сумарній кінетичній енергії цих
частинок, що поділена на c 2 .
В основі роботи атомних електростанцій лежить ланцюгова реакція розподілу ядер
урану. Сумарна маса осколків, що утворилися при розпаді менше маси ядра урану. Тому
процес розпаду супроводжується зменшенням енергії спокою частинок. Різниця енергій
спокою перетворюється в кінетичну енергію осколків і в енергію електромагнітного
випромінювання, яке виникає при розпаді.

77
 РОЗДІЛ 2 ОСНОВИ МОЛЕКУЛЯРНОЇ ФІЗИКИ І ТЕРМОДИНАМІКИ

ТЕМА 8 МАКРОСКОПІЧНИЙ СТАН

§ 50 Статистичний і термодинамічний підходи до вивчення теплових

властивостей макроскопічних тіл [4]
Існує два способи опису процесів, що відбуваються в макроскопічних тілах (тобто
тілах, що складаються з дуже великої кількості частинок – атомів або молекул), –
статистичний і термодинамічний.
1 Статистичною фізикою називається розділ фізики, присвячений вивченню
властивостей макроскопічних тіл, виходячи із властивостей частинок, які утворюють
тіло, і взаємодій між ними.
Макроскопічними називають тіла, що складаються з величезної кількості частинок
( ~ N A = 6 ⋅10 23 ). Здавалося б, що, знаючи положення й швидкість всіх молекул у деякий
початковий момент часу, можна за допомогою законів механіки визначити положення й
швидкість кожної молекули, а отже, і стан тіла в наступні моменти часу. Однак для такого
детального опису частинок, що утворюють макроскопічне тіло, потрібно було б написати, а
потім вирішити величезну кількість рівнянь руху (по три рівняння на кожну частинку).
Витрати часу на розв’язання цих рівнянь настільки величезні, що використовувати такий
спосіб для дослідження макроскопічних тіл не має сенсу.
Крім нездоланних технічних труднощів, існують фізичні причини, через які
розглянутий вище опис руху всіх частинок неможливо здійснити. Справа полягає в тому, що
мікроскопічний світ описується не законами ньютонівської механіки, а законами квантової
механіки. З точки зору квантової механіки «абсолютно» точне одночасне визначення
координат і швидкостей молекул є неможливим. Тому початкові значення координат і
швидкостей можуть бути визначені лише з похибками. Під час проведення розрахунків ці
похибки будуть накопичуватися. Через це розрахунковий результат буде дуже сильно
відрізнятися від реального стану речей.
Також слід зазначити, що в системах з величезною кількістю частинок виникають
принципово нові закономірності, які мають ймовірнісний характер, і називаються
статистичними. Саме ці статистичні закономірності і є об’єктом дослідження
статистичної фізики. При цьому вона користується ймовірнісними методами й пояснює
властивості тіл, які безпосередньо спостерігаються на досліді (такі, наприклад, як тиск і
температура), як сумарний, усереднений результат дії частинок макроскопічного тіла.
2 На відміну від статистичної фізики, термодинаміка вивчає властивості
макроскопічних тіл і процеси, що протікають у них, не конкретизуючи мікроскопічну
природу тіл. В основі термодинаміки лежить невелике число фундаментальних законів (які
називають принципами термодинаміки), які встановлені шляхом узагальнення дуже
великої кількості дослідних фактів. Через цю причину результати, які отримані
термодинамікою, мають більш загальний характер ніж результати, які отримані
статистичною фізикою, тому що не залежать від внутрішнього улаштування тіл.
У статистичної фізики й термодинаміки загальний предмет вивчення – властивості
речовин і процеси, що відбуваються в них. Підходячи до вивчення цих властивостей і
процесів з різних точок зору, статистична фізика й термодинаміка взаємно доповнюють один
одного, створюючи, за суттю, єдине ціле.

78
 § 51 Термодинамічна система. Параметри стану системи. Рівноважні та
нерівноважні стани. Термодинамічний процес. Квазистатичний процес [4]
1 Термодинамічною системою називається сукупність макроскопічних тіл, які можуть
обмінюватися енергією між собою та зовнішнім середовищем (тобто з іншими тілами).
Прикладом може служити рідина і пара, що контактує з нею. Система може складатись і з одного
макроскопічного тіла.
Термодинамічна система може перебувати у різних станах, які відрізняються
температурою, тиском, об'ємом, густиною й так далі. Подібні величини, що характеризують
стан системи як єдиного цілого, називаються параметрами стану.
Параметри стану не завжди мають певні значення. Наприклад, у тіла, що підігрівається з
однієї сторони й охолоджується з іншої, температура в різних точках буде різною і йому, як
цілому, не можна приписати певне значення температури. Стан, у якому хоча б один із
параметрів не має певного значення, називається нерівноважним.
Стан термодинамічної системи називають рівноважним, коли всі параметри стану
мають певні значення, які не змінюються із часом.
Термодинамічні системи, які не обмінюються із зовнішнім середовищем ні енергією, ні
речовиною, називаються ізольованими (або замкненими).
2 Термодинамічним процесом називається перехід системи з одного стану в інший.
Такий перехід завжди пов'язаний з порушенням рівноваги системи. Наприклад, розглянемо рух
поршня, який приводить до зменшення об'єму газу у посудині. При цьому газ буде стискуватися
й у першу чергу підвищиться тиск газу поблизу поршня – рівновага буде порушена. Порушення
рівноваги буде тим більшим, чим швидше буде переміщуватись поршень. Якщо рухати поршень
дуже повільно, то рівновага порушується незначно й тиск у різних точках мало відрізняється від
рівноважного значення, яке відповідає цьому об'єму газу. У разі нескінченно повільного
стискання тиск газу в різних точках посудини буде мати в кожний момент часу однакове
значення. Отже, стан газу весь час буде рівноважним. Таким чином, нескінченно повільний
процес можна розглядати як такий, що складається з послідовності рівноважних станів. Такий
процес називається рівноважним або квазистатичним.
Нескінченно повільний процес є абстракцією. Практично можна вважати процес
квазистатичним, коли він протікає настільки повільно, що відхиленнями значень параметрів від
рівноважних можна знехтувати.
Квазистатичні процеси мають важливу властивість – вони є оборотними. Це
означає, по-перше, що система може перейти в зворотному напрямку через ті самі стани,
що й у прямому процесі, й повернутись у вихідний стан, й по-друге, для того щоб процес
пішов у зворотному напрямку, достатньо невеликої (в граничному випадку – нескінченно
малої) зміни зовнішніх умов.
Якщо вздовж координатних осей відкладати значення будь-яких двох параметрів
(наприклад, p і V або p й T і т.д.), то рівноважний стан системи можна зобразити точкою на
координатній площині, а оборотний процес – суцільною лінією. Нерівноважні стани й процеси
так зображати не можна, тому що в таких процесах параметри системи не мають певного
значення. Необоротні процеси, що протікають між двома рівноважними станами, ми будемо
умовно зображувати штриховими лініями.
Процес, при якому система після ряду змін вертається у вихідний стан, називається
круговим процесом або циклом. Круговий цикл зображується на координатній площині
замкненою кривою.

§ 52 Температура. Термометр. Загальний (нульовий) закон термодинаміки.

Основна властивість температури. Шкала температур Цельсія. Абсолютна
температура [8]
1 Одним із основних параметрів стану термодинамічної системи є температура.
Якісно температуру можна визначити як величину, яка характеризує ступінь нагрітості
тіл. Однак кількісна міра ступеня нагрітості, яка була б придатна для наукових досліджень,

79
не може бути встановлена за допомогою чуттєвого сприйняття, яке для кожної людини є
різним.
2 З’ясуємо, яким чином можна кількісно виміряти температуру. Відомо, що від
ступеня нагрітості тіл або від температури залежать такі властивості, як, наприклад, об’єм,
тиск, електричний опір і так далі. Тому за зміною цих властивостей можна визначити
кількісно температуру.
Розглянемо улаштування пристрою для вимірювання ступеню
нагрітості тіла – термометр. Нехай у запаяній трубці, з якої викачали повітря,
ртуть займає деякий об’єм (див. рис. 52.1). Забезпечимо тепловий контакт
термометра з тілом, ступінь нагрітості якого нам потрібно виміряти. Відомо,
що об’єм ртуті залежить від ступеню нагрітості тіл. Тому, коли ступінь
нагрітості тіла є іншим, ніж у ртуті, то об’єм ртуті буде змінюватися.
Почекаємо деякий час поки рівень стовпчика ртуті не перестане
зміщуватися. За висотою рівня ртуті можемо визначити кількісно ступінь
нагрітості досліджуваного тіла. Таким чином, за висотою ртутного Рисунок 52.1
стовпчика можемо аналізувати ступінь нагрітості тіла або температуру кількісно.
Зрозуміло, що улаштування термометрів може бути й іншим.
3 Розглянемо дослід. Візьмемо два тіла, температури яких різні (наприклад, за
оцінкою висоти стовпчика ртуті у приладі, який описано вище). Будемо вважати, що вони
утворюють ізольовану систему тіл. Таким чином, два тіла в ізольованій системі мають
тепловий контакт тільки один з одним. Дослід показує, що одне тіло буде нагріватися, а
інше охолоджуватися, поки в системі не припиняться будь-які макроскопічні зміни. При
цьому стан, в якому припиняються макроскопічні процеси, характеризується однаковою
температурою обох тіл. Тоді, застосовуючи термінологію, запозичену з механіки, говорять,
що ці два тіла будуть знаходитись у термодинамічній рівновазі один з одним.
Термодинамічна рівновага, як показує дослід, зрештою наступає не тільки у випадку
теплового контакту двох, але й у випадку контакту скількох завгодно тіл.
Узагальнимо результати подібних експериментів: яким би не був початковий стан тіл
ізольованої системи, в ній зрештою встановиться термодинамічна рівновага, яка
характеризується припиненням усіх макроскопічних процесів і яка характеризується
однаковою температурою у всіх частинах системи. Це положення відіграє важливу роль у
термодинаміці й приймається в ній за постулат, який іноді називають загальним принципом
(законом) термодинаміки.
З вищеописаних експериментів випливає основна властивість температури: у
стані теплової рівноваги температура у всіх частинах системи має одне і теж значення.
Таким чином, температура є параметром системи, який в стані термодинамічної
рівноваги має одне і теж значення у всіх частинах системи.
4 Температуру можна вимірювати за допомогою шкали Цельсія . У цьому разі
температуру льоду, який тане, беруть за таку, що дорівнює 0°C , температуру води, яка
кипить, такою, що дорівнює 100°C . Температура у проміжному стані визначається
формулою
V − V0
t= ⋅ 100 , (52.1)
V100 − V0
де V – об’єм у проміжному стані, наприклад, ртуті у приладі, який описано вище; V0 –
об’єм, при температурі 0°C ; V100 – об’єм, при температурі 100°C .
Коли температуру льоду, який тане, взяти за 32° F , а температуру води, яка кипить за
212°F , то отримаємо шкалу Фаренгейта.
У фізиці є дуже зручною і нею часто користуються абсолютна шкала температур. Ця
температура вимірюється в градусах Кельвіна ( ° K ). Абсолютна температура пов’язана з
температурою за шкалою Цельсія співвідношенням

80
 T = t + 273,15 . (52.2)
З цього співвідношення випливає, що один градус Кельвіна дорівнює одному градусу Цельсія,
початок шкали температури Цельсія і абсолютної температури зміщено на 273,15
градусів.
Пізніше ми покажемо, що абсолютна температура є величиною, що прямо
пропорційна середній кінетичній енергії поступального руху молекул речовини. У цьому
полягає молекулярно-кінетичний зміст абсолютної температури.

§ 53 Основні положення молекулярно-кінетичної теорії речовини. Броунівський

рух [4,15]
1 Вчення про будову речовини лежить в основі всіх природничих наук. Воно дає ключ
до розуміння найрізноманітніших явищ природи.
Сучасним ученням про будову речовини є молекулярно-кінетична теорія. Сутність
молекулярно-кінетичної теорії будови речовини зводиться до таких основних положень:
1. Усі тіла складаються з частинок, які називають атомами (молекулами).
2. Атоми (молекули) в тілах знаходяться у стані безперервного хаотичного руху,
інтенсивність якого залежить від температури тіла. Такий рух молекул
називають тепловим.
3. Молекули речовини взаємодіють між собою.
2 Ідея про атомістичну будову
речовини була висловлена ще стародавніми
греками. Однак у стародавніх греків ця ідея
була всього лише геніальним здогадом. У
XVII столітті уявлення про молекулярну
природу речовини відроджується знову,
але вже не як здогад, а як наукова гіпотеза.
Особливий розвиток ця гіпотеза отримала у
роботах М.В.Ломоносова, що спробував
дати єдину картину всіх відомих у його час
фізичних і хімічних явищ. При цьому він
виходив з корпускулярного (корпускула –
частинка) уявлення про будову речовини.
Атомістична будова речовини
яскраво відображається у законі кратних 0 ∆x x
відношень у хімічних сполуках. У сучасній
фізиці методами рентгеноструктурного Рисунок 53.1
аналізу та за допомогою електронного мікроскопа можна не тільки отримувати наочні
відображення молекулярної будови речовини, але і розрізняти структуру молекул.
3 Атоми і молекули в тілах знаходяться у стані безперервного хаотичного руху.
Тепловим рухом частинок обумовлюються явища дифузії, внутрішнього тертя,
теплопровідності, тиску газу, броунівського руху. Дифузія – це явище самодовільного
проникнення однієї речовини в іншу. Дуже швидко дифундують гази. Внесена в кімнату
пахуча речовина за короткий час відчувається в усіх куточках кімнати. Це явище
відбувається завдяки тепловому хаотичному руху молекул.
Рух молекул яскраво підтверджується броунівським рухом. Спостерігаючи в
мікроскоп за дрібними мікроскопічними частинками (наприклад, спорами лікоподію або
частинками фарби), які перебувають у зваженому стані у рідині, можна побачити, що вони
весь час перебувають у безперервному хаотичному русі. Уперше такий рух виявив Броун у
1827 р., тому такий рух названо його ім'ям. Дослідив і пояснив броунівський рух
французький фізик Ж. Перрен. Позначаючи положення окремих частинок через кожні 30 с,
він дістав картину траєкторій їх рухів (див. рис. 53.1). Спостереження й підрахунки показали,

81
що з підвищенням температури броунівський рух стає інтенсивнішим, що він є результатом
хаотичних ударів молекул у броунівську частинку.
Таким чином, сутність броунівського руху полягає у тому, що досить малі (видимі
тільки в мікроскоп) зважені в рідині макроскопічні тверді частинки завжди перебувають у
стані безперервного хаотичного руху, що не залежить від зовнішніх причин, і, який
обумовлено молекулярним рухом у речовині, – рух зважених частинок відбувається під
впливом хаотичних ударів молекул рідини.
4 Між молекулами речовини одночасно проявляються сили взаємного притягання
(зчеплення) і сили взаємного відштовхування. Сили притягання між молекулами
обумовлюють міцність тіл на розрив, явища прилипання, змочування, утворення крапель і
плівок. Ці сили проявляються на відстані 10 −9 м. Сили відштовхування між молекулами
легко проявляються в деформаціях стиснення твердих тіл і рідин. Виникнення цих сил при
зближенні молекул пояснюється в основному електростатичним відштовхуванням.
5 Для характеристики кількості речовини з точки зору атомарної будови речовини
використовується така одиниця як моль. У системі СІ моль є основною одиницею. Згідно до
визначення молем називають таку кількість речовини, в якій знаходиться стільки
частинок, скільки знаходиться атомів в 0,012 кг 12С (нукліда вуглецю атомною масою 12).
Число частинок, що містяться в молі речовини, називається сталою Авогадро.
Дослідним шляхом знайдено, що ця стала дорівнює
N A = 6,022 ⋅10 23 моль–1. (53.1)
Отже, у молі заліза міститься N A атомів заліза, у молі води міститься N A молекул води і т.д.
Масу моля речовини позначають буквою µ й називають молярною масою. Вона
дорівнює добутку постійної Авогадро на масу молекули:
µ = N A m молекули . (53.2)
6 З’ясуємо, чому дорівнює маса молекули речовини. Знайдемо, наприклад, масу
молекули (атому) вуглецю 12С. Його молярна маса дорівнює 0,012 кг/моль. Використаємо
формулу (53.2) й отримаємо
mмолекули,C = µC / N A ≈ 2 ⋅ 10 −26 кг.
Маса інших молекул має такий же порядок.
Отримавши уявлення про масу молекул, проведемо оцінку їх розмірів. Природно
припустити, що в рідинах і твердих тілах молекули розміщуються «впритул» один до одної.
Тому наближену оцінку об'єму молекули можна отримати, розділивши об'єм моля рідини на
число молекул у молі, тобто на постійну Авогадро N A . Простіше всього це зробити для
води. Відомо, що моль (тобто 18 г) води займає об'єм 18 см3/моль = 18∙10–6 м3/моль. Отже, на
одну молекулу води припадає об'єм, що дорівнює
18 ⋅10 −6 м 3 ⋅ моль −1
−1
= 30 ⋅10 −30 м3.
6,022 ⋅10 моль
23

Звідси випливає, що лінійні розміри молекул води приблизно такі, що дорівнюють

3
30 ⋅10−30 м3 ≈ 3 ⋅10 −10 м = 0,3 нм.
Молекули інших простих речовин мають розміри такого ж порядку.

82
 § 54 Рівняння стану термодинамічної системи. Рівняння стану ідеального газу як
результат узагальнення експериментальних досліджень [4]
1 Параметри стану термодинамічної системи пов'язані один з одним. Співвідношення,
яке визначає зв'язок між параметрами стану тіла, називається рівнянням стану цього
тіла.
У найпростішому випадку рівноважний стан тіла визначається значеннями трьох
параметрів: тиску p , об'єму V й температури T (маса тіла вважається відомою). Зв'язок між
цими параметрами може бути виражений формулою
F ( p, V , T ) = 0 , (54.1)
де F ( p,V , T ) – деяка функція параметрів. Рівняння (54.1) і є рівняння стану даного тіла.
Рівняння стану у термодинаміці встановлюються експериментально і відіграють
важливу роль для опису властивостей речовин (чи це твердий, рідкий або газоподібний стан).
2 Розглянемо рівняння стану ідеального газу. Ідеальним газом називають такий газ,
взаємодією між молекулами якого можна знехтувати (між молекулами відбуваються лише
короткочасні зіткнення, які носять пружний характер).
Дослідним шляхом було встановлено, що при звичайних умовах (тобто при кімнатній
температурі й нормальному атмосферному тиску) параметри стану таких газів, як кисень і
азот, досить добре описуються рівнянням
pV
=b , (54.3)
T
де b – константа, яка пропорційна масі газу. Виявилося також, що чим більш розріджений
газ (чим менше його густина), тим точніше виконується це рівняння. Рівняння (54.3)
отримало назву рівняння Клапейрона.
Згідно до закону Авогадро при нормальних умовах, тобто при температурі 0 °C
(273,15 ° K ) і тиску в одну атмосферу (1,013∙105 Па), об'єм одного моля будь-якого газу
дорівнює 22,4 л/моль = 22,4∙10–3 м3/моль.
Звідси випливає, що у випадку, коли кількість газу дорівнює одному молю, константа
b в рівнянні (54.3) буде однаковою для всіх газів. Позначивши константу b для одного моля
буквою R , напишемо рівняння стану ідеального газу у вигляді
pVµ = RT . (54.4)
Індекс « µ » біля V вказує на те, що йдеться мова про об'єм одного моля газу (молярний
об'єм). Константа R називається газовою сталою. Відповідно до закону Авогадро
pVµ 1,013 ⋅ 105 ⋅ 22,4 ⋅ 10 −3
R= = = 8,31 Дж/(моль∙°К). (54.5)
T 273,15
Щоб отримати рівняння стану для довільної маси m ідеального газу, помножимо
обидві частини рівняння (54.4) на відношення m / µ де µ – молярна маса газу:
mVµ m
p = RT .
µ µ
При однакових p і T газ маси m буде займати об'єм V у m / µ раз більший, ніж Vµ , тому
mVµ / µ = V . Таким чином, ми приходимо до рівняння
m
pV = RT , (54.6)
µ
яке називають рівнянням Менделєєва-Клапейрона.
Помножимо й розділимо праву частину рівняння (54.6) на сталу Авогадро N A :

83
 m R R
pV = NA T=N T. (54.7)
µ NA NA
Тут N = (m / µ) N A – число молекул, які знаходяться в масі m газу. Величина
R 8,31 Дж /( моль ⋅ К )
k= = −1
= 1,38 ⋅10 − 23 Дж/°К (54.8)
NA 6,02 ⋅ 10 моль
23

називається сталою Больцмана.

З урахуванням (54.8) рівнянню (54.7) можна надати вигляд
pV = NkT . (54.9)
Розділимо обидві частини цього рівняння на об'єм газу V . Відношення N / V дає число
молекул в одиниці об'єму газу, яке ми будемо позначати буквою n й називати
концентрацією молекул. Отже,
p = nkT . (54.10)
Рівняння (54.3), (54.6) і (54.10) являють собою різні форми запису рівняння стану
ідеального газу.

§ 55 Барометрична формула [4]

1 Відомо, що атмосферний тиск
зменшується з висотою. Знайдемо функцію p(h) , Y
яка описує залежність тиску від висоти і p+dp
отримаємо ще одне рівняння стану.
Розглянемо уявно в атмосфері вертикальний
dV = Sdh dh
стовп із площею поперечного перерізу S p
(рис. 55.1). Виділимо малий об’єм повітря у цьому
стовпі висотою dh , який розміщено на висоті h : S h
dV = Sdh . Маса об’єму дорівнює dm = ρdV , де ρ –
густина повітря в об’ємі на висоті h . Проекції на Рисунок 55.1
вертикальну вісь Y сил, що діють на цей об’єм такі: F1 y = + pS – проекція сили з боку
нижніх шарів повітря ( p – тиск на висоті h ), F2 y = −( p + dp ) S проекція сили тиску з боку
верхніх шарів повітря ( p + dp – тиск на висоті h + dh ), Fтяж , y = − dmg – проекція сили
тяжіння повітря досліджуваного об’єму. Зрозуміло, що виділений об’єм повітря знаходиться
в стані рівноваги. Це означає, що рівнодійна сила, яка діє на цей об’єм дорівнює нулю
F1 y + F2 y + Fтяж , y = 0
або
+ pS − ( p + dp )S − dmg = + pS − ( p + dp )S − ρSdhg = 0 .
Звідси отримуємо
− dp = ρgdh . (55.1)
При умовах, близьких до нормальних (тобто при тисках порядку атмосфери й
температурах, близьких до 0°С), повітря досить добре задовольняє рівняння Менделєєва –
Клапейрона. З цього рівняння випливає, що густина ідеального газу, тобто маса одиниці
об'єму дорівнює
m µp
ρ= = . (55.2)
V RT
Підстановка цього виразу у формулу (55.1) приводить до рівняння

84
 µpg
dp = −
dh . (55.3)
RT
Тут під µ маємо на увазі молярну масу повітря. Розділивши змінні, прийдемо до
диференціального рівняння
dp µg
=− dh . (55.4)
p RT
Щоб проінтегрувати це рівняння, потрібно знати, як змінюється з висотою температура,
тобто визначити вид функції T = T (h) (залежністю g від h можна знехтувати).
Для ізотермічної атмосфери, тобто для випадку, коли температура з висотою не
змінюється, інтегрування рівняння (55.4) приводить до співвідношення
µgh
ln p = − + ln C
RT
(маючи на увазі подальші перетворення, ми позначили постійну інтегрування через ln C ).
Потенціюючи це співвідношення, прийдемо до формули
 µgh 
p = C exp − .
 RT 
Поклавши h = 0 , отримаємо, що C = p0 , де p0 – атмосферний тиск на висоті, яка прийнята
за початок відліку висоти h .
Таким чином, для ізотермічної атмосфери залежність тиску від висоти описується
формулою
 µgh 
p = p0 exp − , (55.5)
 RT 
яка називається барометричною формулою.
У дійсності температура атмосфери помітно змінюється з висотою, досягаючи на
висоті 10 км значень, на кілька десятків кельвін менших, ніж на поверхні Землі. Однак
відносне (порівняно з температурою, яка дорівнює приблизно 300°К) зміна температури з
висотою не дуже велика, внаслідок чого формула (55.5) дозволяє визначати досить точно
висоту, вимірюючи тиск. Призначений для цієї мети, проградуйований у значеннях висоти
барометр називається альтиметром. Такі висотоміри встановлюються, зокрема, на літаках.

§ 56 Тиск ідеального газу з точки зору молекулярно-кінетичної теорії [8]

1 Тиск газу на стінку посудини є результатом ударів молекул
газу об цю стінку. При кожному ударі молекула газу діє на стінку з X
певною малою силою. Коли кількість молекул у посудині дуже
велике, то буде великим й число їх ударів об стінку посудини. ∆S
Одночасно об стінку посудини вдаряється величезна кількість
молекул. Нескінченно малі сили окремих ударів складаються в r
кінцеву й майже постійну силу, яка діє на стінку. Ця сила, усереднена υi dt
за часом, і є тиск газу, з яким має справу макроскопічна фізика.
2 Обчислимо тиск газу на стінку посудини. Нехай газ
поміщено у закриту посудину й всі молекули однакові. Ці молекули
рухаються з різними швидкостями, які відрізняються одна від одної
як за величиною, так і за напрямком. Розділимо всі молекули на Рисунок 56.1
групи так, щоб молекули однієї й тієї ж групи в розглянутий момент
часу мали приблизно однакові за величиною й за напрямком швидкості. Швидкість молекул
r
i -ї групи позначимо через υi , а число таких молекул в одиниці об'єму – через ni . Розглянемо

85
на стінці посудини малу площу ∆S (рис. 56.1). Якщо молекули рухаються в напрямку до
площі ∆S , то вони можуть зіштовхнутися з нею. Якщо ж вони рухаються від площадки, то
зіткнень не буде. Припустимо, що молекули i -ї групи рухаються в напрямку до площі ∆S , і
обчислимо число zi молекул такої групи, що вдаряються об цю площу за малий час dt .
r
Побудуємо на площі ∆S , як на основі, косий циліндр із твірними υi dt , який розміщений
усередині посудини. Всяка молекула i -ї групи, що знаходиться у цьому циліндрі, за час dt
встигне досягти площі ∆S й вдаритися об неї. Тому число ударів zi буде дорівнювати числу
молекул i -ї групи усередині побудованого циліндра, тобто zi = ni dV , де dV – об'єм
циліндра. Направимо координатну вісь X уздовж зовнішньої нормалі до площі ∆S . Тоді
висота циліндра буде дорівнювати υix dt , а його об'єм dV = ∆S ⋅ υix dt . Отже,
zi = ∆S ⋅ ni ⋅ υix dt .
Подальший хід обчислень залежить від характеру взаємодії молекул, що вдаряються,
зі стінкою. Звичайно при обчисленнях вважають, що стінка гладка, а молекули при ударі
відбиваються від її дзеркально, тобто за законами удару ідеально пружних куль: абсолютна
величина швидкості при відбитті не змінюється, кут падіння дорівнює куту відбиття. Потім
доводять, що ці припущення не є істотними. Однак у дійсності стінка посудини для
молекули, що вдаряється, не може бути ідеальним дзеркалом – адже вона сама складається з
молекул. Завдяки цьому молекули i -ї групи після відбиття будуть мати, взагалі кажучи,
найрізноманітніші за величиною й напрямком швидкості, спрямовані від стінки, і
розподіляться за різними швидкісними групами. Тому ми проведемо подальші обчислення,
не вводячи ніяких спеціальних припущень відносно законів відбиття молекул від стінки
посудини. Єдине припущення, що буде використано в обчисленнях, полягає в тому, що при
відбитті від стінки молекула в середньому не втрачає й не отримує кінетичну енергію.
Надалі буде показано, що це припущення означає, що температура газу дорівнює
температурі стінки. Для спрощення обчислення процес взаємодії молекули зі стінкою
зручно уявно розбити на два етапи. На першому етапі молекула вповільнюється й
зупиняється, як би прилипаючи до стінки. На другому етапі молекула відштовхується
r
стінкою, прискорюється й відскакує від неї. Обчислимо спочатку силу F1 , що діяла б на
площу ∆S з боку газу, якби весь процес взаємодії молекул газу зі стінкою обмежувався
тільки першим етапом, тобто у припущенні, що після ударів молекули газу як би прилипають
до стінки. Молекули i -ї групи, що вдарилися об площу ∆S за час dt , до удару мали імпульс
r r r
zi (mυi ) = ∆S ⋅ ni ⋅ υix ⋅ (mυi ) ⋅ dt , де mυi – імпульс однієї молекули. Щоб зупинити ці молекули,
r r
стінка повинна діяти на них із силою f i′ , яка дорівнює fi ′ = (0 − zi (mυi )) / dt =
r
r
= − ∆S ⋅ ni ⋅ υix ⋅ (mυi ) . Використавши 3-й закон Ньютона, знайдемо силу
r r′ r
fi = − fi = ∆S ⋅ ni ⋅ υix ⋅ (mυi ) , з якої діють на площу ∆S молекули i -ї групи на першому етапі.
r
Сила F1 , що діє на цю площадку з боку всього газу, буде знайдена підсумовуванням цих
виразів за усіма групами молекул, що летять у напрямку до стінки (для них υix > 0 ), тобто
r r
F1 = ∑ ∆S ⋅ ni ⋅ υix ⋅ (mυi ) .
υ ix > 0
r r r
До сили F1 потрібно додати силу F2 , що діє на площу ∆S на другому етапі. Сила F2
знаходиться аналогічно. Вона створюється молекулами, що летять від площадки ∆S , тобто
молекули, для яких υix < 0 ,
r r
F2 = ∑ ∆S ⋅ ni ⋅ υix ⋅ (mυi ) .
υ ix < 0

86
 Поділ взаємодії на два етапи є тільки штучним обчислювальним прийомом. Насправді
r r
сили F1 і F2 діють одночасно й складаються в одну результуючу силу
r r r r
F = F1 + F2 = ∆S ∑ ni ⋅ υix ⋅ (mυi ) .
Тут підсумовування виконується вже за всіма групами молекул, що летять як до стінки, так і
від її.
r
Сила F направлена нормально до площадки ∆S . Це є наслідком хаотичності
r
теплового руху молекул. Дійсно, складова сили F у напрямку осі Y дорівнює
(
Fy = ∆S ∑ ni ⋅ υix ⋅ mυiy . )
Через хаотичність теплового руху серед доданків, що входять до суми, зустрінеться
приблизно стільки ж додатних членів, скільки й від’ємних. У середньому додатні доданки
будуть скомпенсовані від’ємними, так що сума буде дорівнювати нулю. Те ж саме є
справедливим й для складової Fz . Цього не буде тільки для нормальної складової Fx
Fx = ∆S ∑ ni ⋅ υix ⋅ (mυix ) ,
всі члени якої додатні, тому що знаки проекцій υix і mυix завжди однакові. Розділивши
складову Fx на площу ∆S , отримаємо тиск газу на стінку посудини:
p = m∑ ni ⋅ υix2 .

Цей вираз можна спростити, якщо ввести середнє значення υ2x . Сума квадратів проекцій υix
для молекул газу, що знаходяться в одиниці об'єму, дорівнює ∑ ni ⋅ υix2 . Щоб знайти середнє,
треба цю суму розділити на загальне число молекул n в одиниці об'єму. Це дає
1
< υ2x >= ∑ ni ⋅ υix2 (56.1)
n
(кутові дужки означають усереднення за сукупністю всіх молекул). Тиск p тепер можна
подати у вигляді
p = nm < υ2x > . (56.2)
За визначенням скалярного добутку
r r r
υ2 = υ ⋅ υ = υ x υ x + υ y υ y + υ z υ z .
Усереднюючи це співвідношення, отримаємо
r r
< υ ⋅ υ >=< υx υx > + < υ y υ y > + < υz υ z > .
При хаотичному русі, яким є тепловий рух молекул газу, всі напрямки швидкостей молекул
рівноймовірні, тому
< υ x υ x >=< υ y υ y >=< υ z υ z > . (56.3)
Це дає
1 r
p = nm < υ2 > . (56.4)
3
При доведенні цих формул молекули розглядалися як безструктурні матеріальні
точки. Не приймалося в увагу обертання молекул, а також внутрішньомолекулярний рух.
При зіткненні можуть мінятися швидкості обертання молекул. Молекула може перейти в
збуджений стан або зі збудженого стану повернутися в нормальний. Але всі ці процеси не
відіграють ролі, коли мова йде про обчислення тиску газу. Істотною є тільки зміна
поступального імпульсу молекули при зіткненнях її зі стінкою. Воно дорівнює масі молекули,
помноженої на зміну швидкості її центра мас. Тому формула (56.4) залишається вірною і у

87
випадку, коли молекула не є безструктурною матеріальною точкою. Тут тільки треба
розуміти під υ швидкість поступального руху молекули (точніше, її центра мас). Тоді
формулі (56.4) можна надати вигляд
2
p= n < ε пост > , (56.5)
3
де < ε пост >= m < υ2 > / 2 – середнє значення кінетичної енергії поступального руху молекули
газу.
Формули (56.4) і (56.5) розв’язують поставлене завдання цього параграфа про
знаходження тиску газу з точки зору молекулярно-кінетичної теорії.

§ 57 Молекулярно-кінетичний зміст абсолютної температури [4]

1 Порівняємо вирази для тиску ідеального газу та для тиску газу з точки зору
молекулярно-кінетичної теорії
2
p = nkT і p = n ε пост ,
3
де ε пост = m υ2 / 2 – середнє значення кінетичної енергії поступального руху однієї
молекули газу.
Звідси випливає, що
3
ε пост = kT . (57.1)
2
Стає зрозумілим молекулярно-кінетичний зміст температури: абсолютна
(термодинамічна) температура є величина, яка пропорційна середній енергії поступального
руху молекули газу. Відзначимо, що поступально рухаються тільки молекули газу. Рух
молекул у рідких і твердих тілах носить інший характер (про цей рух буде йти мова надалі).
Також слід сказати, що температура є характеристикою макроскопічної системи, тобто такої,
що складається з величезної кількості частинок.
Істотно, що середня енергія молекул залежить тільки від температури й не залежить
від маси молекули.
2 Розглянемо суміш двох різних газів, яка знаходиться у стані теплової рівноваги з
деякою температурою T . Тоді для середніх енергій молекул цих різних газів можемо
записати
3 3 3 3
ε1,пост = kT1 = kT , ε 2, пост = kT2 = kT .
2 2 2 2
Тобто
ε1,пост = ε 2, пост .
Таким чином, середня кінетична енергія поступального руху молекул газу задовольняє
основній властивості температури – у стані теплової рівноваги вона однакова для усіх
молекул газу, які знаходяться у тепловому контакті. З цього випливає, що у за температуру
можна використовувати середню кінетичну енергію поступального руху молекул газу.
3 Подамо ε пост у вигляді mυ2 / 2 = m υ2 / 2 . Тоді можна отримати зі
співвідношення (57.1) вираз для середнього значення квадрата швидкості молекули:
υ2 = 3kT / m . (57.2)

88
Корінь квадратний із цієї величини називається середньоквадратичною швидкістю
молекул:

υср.кв = υ2 = 3kT / m . (57.3)

Проведемо оцінку середньоквадратичної швидкості молекули кисню при кімнатній

температурі T = 300 K : υср.кв ,O2 ≈ 500 м/с.

§ 58 Ступені вільності механічної системи. Теорема про рівномірний розподіл

кінетичної енергії за ступенями вільності. Середня енергія молекули [4]
1 Двох- і багатоатомні молекули, крім поступального, можуть виконувати також
обертальні й коливальні рухи. Усі ці види руху пов'язані з деяким запасом енергії. Поставимо
перед собою завдання знайти повну середню енергію молекули, яка враховує поступальний,
обертальний та коливальний рухи молекули.
2 Спочатку розглянемо поняття числа ступенів вільності механічної системи. Числом
ступенів вільності механічної системи називається кількість незалежних величин, за
допомогою яких може бути задане положення системи в просторі. Розглянемо приклади.
Положення матеріальної точки визначається значеннями трьох її координат,
наприклад, декартових координат x, y, z або сферичних координат r , ϑ, ϕ і т.д. Відповідно до
цього матеріальна точка має три ступені вільності.
Положення абсолютно твердого тіла можна визначити за допомогою координат
x, y, z його центра мас і кутів ϑ, ϕ, ψ тіла, що вказують його орієнтацію у просторі. Отже,
абсолютно тверде тіло має шість ступенів вільності. При поступальному русі тіла
змінюються тільки координати центра мас, у той час як кути ϑ, ϕ, ψ залишаються
незмінними. Тому відповідні ступені вільності називаються поступальними. Зміни кутів
ϑ, ϕ, ψ при нерухомому центрі мас обумовлюються обертанням тіла, у зв'язку із чим
відповідні ступені вільності називаються обертальними. Таким чином, із шести ступенів
вільності абсолютно твердого тіла три є поступальними й три обертальними.
Тепер розглянемо молекулу, що складається b
з двох атомів, які пов’язані один з одним жорстким a
зв’язком (див. рис. 58.1). Це означає, що відстані x1 , y1 , z1 x2 , y 2 , z 2
між атомами не змінюються. Покажемо, що в цьому C
випадку число ступенів вільності дорівнює п’яти.
Дійсно, кожний атом такої двоатомної молекули l
визначається за допомогою трьох координат a b
( x1, y1 , , z1 , x2 , y2 , , z 2 – шість величин). З
Рисунок 58.1
іншого боку жорсткий зв’язок, що обумовлює
незмінну відстань між двома атомами, зменшує число ступенів вільності на одиницю. Це
випливає з того, що координати атомів не є незалежними і пов'язані співвідношенням
(x2 − x1 )2 + ( y2 − y1 )2 + (z2 − z1 )2 = l 2 . (58.1)
Тому, щоб визначити положення системи, досить задати п'ять координат, шосту отримуємо
із умови (58.1).
Щоб класифікувати ступені вільності такої системи, врахуємо, що її положення в
просторі можна визначити, задавши, наприклад, координати x, y, z центра мас системи й
кути ϑ, ϕ , що визначають напрямок у просторі прямої l . Отже, три ступені вільності будуть
поступальними й дві обертальними. Останні відповідають обертанням навколо, взаємно
перпендикулярних осей aa і bb , перпендикулярних до осі системи з двох атомів (див.
рис. 58.1). Обертання двох матеріальних точок навколо їх осі симетрії позбавлено змісту.

89
 Якщо два атоми пов'язані так, що між ними діє квазипружна сила (тобто сила,
подібна до такої, що виникає в розтягнутій або стиснутій пружині), яка дорівнює нулю при
деякій рівноважній відстані l0 між точками, то число ступенів вільності буде дорівнювати
шести. Положення такої системи можна визначити, задавши три координати центра мас,
кути ϑ, ϕ , що визначають орієнтацію осі системи в просторі, і відстань l між точками. Зміна
l обумовлюється коливаннями в системі, у зв'язку із чим ступінь вільності, що відповідає
змінам l , називають коливальною. Таким чином, молекула з двома атомами, які пов’язані
пружним зв'язком, має три поступальні, дві обертальні й одну коливальну ступені вільності.
3 З’ясуємо, яка середня кінетична енергія припадає на одну ступінь вільності
молекули. Як відомо, середня кінетична енергія поступального руху молекули дорівнює
ε пост = 3kT / 2 . У будь-якої молекули є три поступальних ступеня вільності. Це означає, що
на одну ступінь вільності молекули приходиться енергія, що дорівнює (3kT / 2) : 3 = kT / 2 .
Цей результат не випадковість. Виявляється, що має місце теорема про рівномірний
розподіл кінетичної енергії за ступенями вільності: на кожний ступінь вільності
(поступальний, обертальний і коливальний) у середньому припадає однакова кінетична
енергія, що дорівнює kT / 2 .
4 Знайдемо повну середню енергію молекули. Вважаємо, що нам відома кількість
поступальних ступенів вільності ( iпост завжди дорівнює 3), обертальних ступенів вільності
( iоберт ), коливальних ступенів вільності ( iкол ).
На кожну з цих ступенів вільності згідно теореми про рівномірний розподіл
кінетичної енергії за ступенями вільності приходиться одна і та ж кінетична енергія, що
дорівнює kT / 2 . Це означає, що кінетична енергія молекули буде дорівнювати
( )
< ε кін >= iпост + iоберт + iкол ⋅ kT / 2 . Однак в молекулі, в якій відбуваються коливання, крім
кінетичної є також і потенціальна енергія. У вченні про коливання доводиться, що середні
значення кінетичної й потенційної енергій системи, в якій відбуваються гармонічні
коливання, однакові. Це означає, що потенціальна енергія коливального руху в молекулі
дорівнює кінетичній енергії коливального руху. Тобто < ε пот >= (iкол ) ⋅ kT / 2 . Тоді повна
середня енергія молекули біде дорівнювати
( ) ( )
< ε >=< ε кін > + < ε пот >= iпост + iоберт + iкол ⋅ kT / 2 + (iкол ) ⋅ kT / 2 = iпост + iоберт + 2 ⋅ iкол ⋅ kT / 2 .
Таким чином, середня енергія молекули визначається співвідношенням
i
< ε >= kT , (58.2)
2
де
i = iпост + iоберт + 2 ⋅ iкол (58.3)
є сумою поступальних, обертальних та подвоєного числа коливальних ступенів вільності
молекули.
Нагадаємо, що закон рівнорозподілу отримано на основі класичних уявлень про
характер руху молекул. Тому він є наближеним і не виконується у тих випадках, коли стають
істотними квантові ефекти.

ТЕМА 9 ПЕРШИЙ ЗАКОН ТЕРМОДИНАМІКИ

§ 59 Внутрішня енергія термодинамічної системи [4]

1 Внутрішньою енергією називають повну енергію тіла за винятком кінетичної
енергії тіла як цілого і потенціальної енергії тіла в зовнішньому полі сил. Отже, внутрішня

90
енергія складається з кінетичної енергії хаотичного руху молекул, потенціальної енергії
взаємодії між ними і внутрішньомолекулярної енергії.
У термодинамічні формули входить не сама енергія, а її зміна, що пов’язана зі зміною
деякого параметра. Тому внутрішню енергію можна визначати з точністю до довільної
адитивної сталої, вибираючи її так, щоб вираз для енергії був простим. Так, зазвичай
вивчаються процеси, при яких внутрішньомолекулярна енергія залишається постійною. Тому
цю енергію у внутрішній енергії можна не враховувати.
Внутрішня енергія системи тіл складається із внутрішньої енергії кожного з окремих
тіл й енергії взаємодії між тілами. Остання являє собою енергію взаємодії в тонкому шарі на
границі між тілами. Вона є малою у порівнянні з енергією окремих макроскопічних тіл. Тому
нею можна знехтувати й вважати, що внутрішня енергія системи макроскопічних тіл
дорівнює сумі внутрішніх енергій цих окремих тіл. Отже, внутрішня енергія є величина
адитивна.
Внутрішня енергія є функцією стану системи. Це означає, що незалежно від
попередньої історії системи її енергія в даному стані має визначені йому значення. Тому
збільшення внутрішньої енергії при переході системи з одного стану в інший завжди
дорівнює різниці значень внутрішньої енергії в кінцевому й початковому станах незалежно
від шляху (процесу), за яким відбувався перехід системи з одного стану в інший.

§ 60 Робота, що виконується тілом при змінах його об'єму [4,8]

1 Розглянемо газ у циліндрі з поршнем (рис. 60.1).
Знайдемо нескінченно малу або елементарну роботу δA ,
виконану газом при нескінченно малому квазистатичному
розширенні, у якому його об'єм збільшується на dV . Сила тиску
газу на поршень дорівнює F = pS , де S – площа поршня. Якщо
поршень переміститься на відстань dx , то газ виконає роботу
δA = F ⋅ dx = pS ⋅ dx або
δA = p ⋅ dV , (60.1)
тому що збільшення об'єму дорівнює dV = S ⋅ dx .
Вираз (60.1) є справедливим й у загальному випадку
квазистатичної зміни об'єму будь-якого тіла, що знаходиться під
постійним зовнішнім тиском. Слід підкреслити, що величина Рисунок 60.1
(60.1) є алгебраїчною. При розширенні тіла збільшення об'єму dV є додатним, відповідно
додатна й δA . При стисненні тіла dV є від’ємним, відповідно від’ємна й δA .
2 Формула (60.1) визначає елементарну роботу, виконану газом при нескінченно
малому збільшенні об'єму. Робота, виконана при скінченних змінах об'єму, обчислюється
шляхом підсумовування елементарних робіт, тобто шляхом інтегрування:
V2
A12 = ∫ pdV , (60.2)
V1

де A12 – робота, виконана тілом при квазистатичній зміні об'єму тіла від значення V1 до
значення V2 . Зазначимо, що таке обчислення можливе тільки тоді, коли тиск є певною
функцією об'єму V . Тим часом, відповідно до рівняння стану, p залежить не тільки від
об’єму V , але й від температури T . Змінюючи неоднаково в ході процесу температуру,
можна квазистатично перевести систему з початкового стану в кінцевий різними способами.
Кожному із цих способів відповідає своя функція p = p(V ) і своє значення інтеграла у
формулі (60.2). Таким чином, робота A12 не визначається початковим й кінцевим станами
системи. Її величина залежить також і від способу або шляху переходу системи з

91
початкового стану в кінцевий. Про величини такого роду говорять, що вони не є функціями
стану. Навпаки, величини, що мають цілком певні значення в кожному стані системи,
називаються функціями стану. Функціями стану є, наприклад, температура системи при
термодинамічній рівновазі, внутрішня енергія. Саме тому елементарну роботу позначають
через δA , тоді як, наприклад, елементарну зміну внутрішньої енергії позначають через dU .
3 Квазистатичний процес зміни об'єму тіла можна p
зобразити на діаграмі p,V (рис. 60.2). Тоді робота, яка
виконується тілом при зміні його об'єму від значення V1 P
до значення V2 буде чисельно дорівнювати площі фігури,
яка обмеженою віссю V , кривої p = f (V ) і прямими V1 й
V
V2 .
З рис. 60.3 випливає, що робота, яка виконується 0 V1 dV V2
при квазистатичному круговому процесі, чисельно
дорівнює площі, яка охоплюється кривою, що зображує Рисунок 60.2 – Елементарна
цикл, узятої зі знаком плюс, коли обхід по кривій робота δA = p ⋅ dV чисельно
відбувається за годинниковою стрілкою, і зі знаком мінус, дорівнює площі заштрихованої
коли обхід по кривій відбувається проти годинникової смужки
стрілки.

S1 Рисунок 60.3 – Робота A12 на ділянці 1–2 чисельно

p дорівнює площі S1 , заштрихованій лініями, які нахилені
2 вправо, взятої зі знаком плюс ( A12 > 0) . Робота A21 на
1 S2
ділянці 2–1 чисельно дорівнює площі S 2 , заштрихованої
лініями, нахиленими вліво, взятої зі знаком мінус
( A21 < 0 ) . Робота за цикл дорівнює A12 + A21 = S1 − S 2 > 0 ,
V тобто чисельно дорівнює площі циклу. При зворотному
0 напрямку циклу знаки робіт змінюються на зворотні

§ 61 Кількість теплоти. Перший закон термодинаміки. Вічний двигун першого

роду [8]
1 Величезна кількість експериментів свідчить про те, що внутрішню енергію можна
змінити лише двома шляхами: 1) виконанням над тілом роботи, 2) передачею тілу теплоти.
Нагадаємо, що теплопередачею називають сукупність мікроскопічних процесів, які
не пов’язані з макроскопічною роботою, що виконується над газом, і які приводять до
передачі енергії від одного тіла до іншого. Кількістю теплоти (позначають буквою Q )
називають енергію, яка передається від одного тіла до іншого шляхом теплопередачі.
Фізична природа теплопередачі полягає у тому, що окремі молекули більш нагрітого
тіла передають частину своєї енергії хаотичного руху молекулам менш нагрітого тіла
шляхом зіткнень. При цьому макроскопічна робота, яка пов’язана зі зміною зовнішніх
макроскопічних параметрів, не виконується.
2 Розглянемо тіло, яке взаємодіє з іншими тілами. У результаті взаємодії змінюється
внутрішня енергія тіла U 2 − U1 . При цьому від зовнішнього середовища тілу було передано
деяку кількість теплоти Q та над ним була виконана робота A′ . Використовуючи закон
збереження енергії, можемо записати
U 2 − U1 = Q + A′ . (61.1)

92
Зрозуміло, що виходячи з визначення роботи та 3-го закону Ньютона, робота A , яку тіло
виконує над зовнішнім середовищем, пов’язана з роботою A′ , яку виконує зовнішнє
середовище над тілом, таким чином
A′ = − A .
Підставляємо це співвідношення в (61.1) і отримуємо
Q = U 2 − U1 + A . (61.2)
Це рівняння і дає математичне формулювання першого закону термодинаміки: тепло Q ,
яке передається системі, використовується на приріст внутрішньої енергії ∆U = U 2 − U1
та на виконання самою системою роботи проти зовнішніх сил A .
3 Перший закон термодинаміки часто записують для змін стану системи, яка
викликана передачею їй малої теплоти δQ , виконанням системою малої роботи δA ,
внаслідок чого відбулася мала зміна внутрішньої енергії dU
δQ = dU + δA . (61.3)
Відмінність у записі δA, δQ та dU носять не формальний характер, а виражають
глибокі фізичні відмінності цих величин. Так внутрішня енергія є функцією стану системи.
Це означає, що незалежно від попередньої історії системи її енергія в даному стані має
визначені йому значення. Тому збільшення внутрішньої енергії при переході системи з
одного стану в інший завжди дорівнює різниці значень внутрішньої енергії в кінцевому й
початковому станах незалежно від шляху (процесу), за яким відбувався перехід системи з
одного стану в інший. Таким чином, у випадку довільного кругового процесу, в результаті
якого система повертається у вихідний стан, повна зміна внутрішньої енергії дорівнює
різниці внутрішніх енергій початкового і кінцевого станів, які у цьому разі збігаються між
собою, і тому дорівнює нулю. Тобто
∫ dU = U 2 − U1 = 0 . (61.4)
На відміну від внутрішньої енергії кількість теплоти та робота не є функціями стану,
тобто залежать від шляху (процесу), за яким відбувається перехід системи з одного стану
в інший. Тому кількість теплоти, яка передається тілу та робота, яка виконується тілом, для
кругового процесу у загальному випадку не будуть дорівнювати нулю

∫ δQ ≠ 0 , ∫ δA ≠ 0 . (61.5)
Застосуємо рівняння (61.3) для аналізу довільного кругового процесу, врахуємо (61.4)
та (61.5) й отримаємо

∫ δQ = ∫ δA . (61.6)
Співвідношення (61.6) виражає ще одне формулювання першого закону термодинаміки:
неможливе існування вічного двигуна першого роду, тобто такого періодично працюючого
двигуна, який би виконував роботу у більшій кількості, ніж отримувана енергія із
зовнішнього середовища.

§ 62 Теплоємність. Питома й молярна теплоємність. Теплоємність при

постійному тиску, при постійному об'ємі. Внутрішня енергія ідеального газу.
Рівняння Майєра. Стала адіабати [4]
1 Теплоємністю тіла називається величина, що дорівнює кількості теплоти, яку
потрібно передати тілу, щоб підвищити його температуру на один градус Кельвіна. Тобто
Cтіла = δQ / dT ,
де δQ – кількість теплоти, передача якої підвищує температуру тіла на dT . Теплоємність
тіла виміряється в джоулях на кельвін (Дж/К).

93
 Питомою теплоємністю називають теплоємність одиниці маси речовини
c = Cтіла / m ,
де m – маса тіла. Виміряється вона в джоулях на кілограм-кельвін (Дж/(кг∙К)).
Молярною теплоємністю називають теплоємність моля речовини .
C = Cтіла / µ ,
де µ – кількість молів речовини тіла. Виміряється вона в джоулях на моль-кельвін
(Дж/(моль∙К)).
Питома й молярна теплоємності пов'язані співвідношенням
c = C ⋅µ / m . (62.1)
Теплоємність залежить від умов, при яких відбувається нагрівання тіла. Найбільш
цікавими є теплоємності для випадків, коли нагрівання виконується при сталому об'ємі або
при сталому тиску. У першому випадку ми маємо справу з теплоємністю при сталому
об'ємі (позначається CV ), у другому – з теплоємністю при сталому тиску ( C p ).
2 З’ясуємо зв’язок між внутрішньою енергією та теплоємністю газу. Якщо
нагрівання має місце при сталому об'ємі, то тіло не виконує роботу над зовнішніми тілами й,
отже, уся теплота йде на збільшення внутрішньої енергії тіла: δQV = dU (див. формулу
першого закону термодинаміки; індекс V біля Q підкреслює ту обставину, що теплота
передається в умовах, коли об'єм тіла не змінюється). Звідси випливає, що молярна
теплоємність будь-якої речовини при сталому об'ємі дорівнює
dU µ
CV = (V = const ) . (62.2)
dT
У термодинаміці подібні вирази прийнято записувати у вигляді
 ∂U µ 
CV =   . (62.3)
 ∂T V
Символ частинної похідної з індексом V вказує на те, що при диференціюванні функції U µ
за змінною T об'єм вважається сталим.
Дослідним шляхом установлено, що в газах, які близькі за своїми властивостями до
ідеального газу, теплоємність при сталому об'ємі в широких температурних інтервалах
практично не залежить від температури: CV = const . Тоді відповідно до формули (62.2)
dU µ = CV dT .
Інтегруємо це співвідношення і знаходимо вираз для внутрішньої енергії одного моля
ідеального газу
U µ = ∫ CV dT = CV T + const
(ми врахували, що CV = const ). Відомо, що внутрішня енергія визначається з точністю до
довільної адитивної сталої. Тому константу у виразі для U µ можна взяти як таку, що
дорівнює нулю. У результаті отримуємо
U µ = CV T . (62.4)
Внутрішня енергія – величина адитивна. Тоді внутрішня енергія маси газу m буде
дорівнювати
m
U= CV T . (62.5)
µ

94
 Таким чином, отримали співвідношення (62.5) для внутрішньої енергії ідеального
газу.
3 Знайдемо зв’язок між теплоємностями C p та CV . Для цього використаємо
рівняння першого закону термодинаміки для моля газу. Візьмемо до уваги, що δA = pdVµ .
Будемо розглядати процес, коли теплота передається газу при сталому тиску:
δQ p = dU µ + pdVµ
( Vµ – об'єм моля; індекс p біля Q вказує на те, що теплота передається газу в умовах, коли
тиск залишається сталим). Розділивши цей вираз на збільшення температури dT , яке має
місце через передачу газу теплоти δQ p , прийдемо до формули для молярної теплоємності
газу при сталому тиску:
dU µ dVµ
Cp = +p ( p = const ) .
dT dT
Відповідно до формули (62.2) доданок dU µ / dT дорівнює молярній теплоємності при
сталому об'ємі. Урахувавши це, прийдемо до співвідношення
 ∂Vµ 
C p = CV + p  . (62.6)
 ∂T p
Ми не робили ніяких припущень про властивості газу, тому формула (62.6)
справедлива для будь-яких газів. Тепер припустимо, що газ ідеальний. Відповідно до
рівняння стану ідеального газу (рівняння Менделєєва-Клапейрона) Vµ = RT / p .
Диференціюємо цей вираз за величиною T в припущенні, що p = const , й отримаємо
 ∂Vµ  R
  = . (62.7)
 ∂T  p p
Підстановка цього значення похідної в (62.7) приводить до співвідношення
C p = CV + R . (62.8)
Таким чином, отримали важливе співвідношення між C p та CV (62.8), яке називається
рівнянням Майєра. Підкреслимо, що співвідношення (62.8) справедливе тільки для
ідеального газу.
4 Експериментально більш зручно визначати не C p та CV , а їх відношення
γ = C p / CV . (62.9)
Відношення (62.9) являє собою характерну для кожного газу величину і називається сталою
адіабати. Далі ми встановимо, що значення γ визначається числом і характером ступенів
вільності молекул.
Знайдемо вираз для внутрішньої енергії через сталу адіабати. Відповідно до рівняння
Майєра (62.8)
C p CV + R R
γ= = = 1+ , (62.10)
CV CV CV
звідки
R
CV = . (62.11)
γ −1

95
Підставивши цей вираз для CV в (62.5), отримаємо для внутрішньої енергії ідеального газу
формулу
m RT
U= . (62.12)
µ γ −1
Врахуємо, що у відповідності до рівняння Менделєєва-Клапейрона (m / µ) RT = pV прийдемо
до ще одного виразу для внутрішньої енергії довільної маси ідеального газу:
1
U= pV . (62.13)
γ −1
Таким чином, отримали ще співвідношення (62.12) та (62.13) для внутрішньої енергії
ідеального газу.

§ 63 Рівняння адіабати ідеального газу [4]

1 У ході будь-якого квазистатичного процесу газ підкоряється своєму рівнянню стану.
Для ідеального газу це рівняння має вигляд
m
pV = RT (63.1)
µ
(рівняння Менделєєва-Клапейрона).
Відбуваються процеси, у ході яких газ, крім рівняння стану, підкоряється ще деякій
додатковій умові, яка визначає характер процесу. Ця додаткова умова може полягати,
наприклад, у тому, що один з параметрів стану залишається сталим.
Якщо тиск газу залишається сталим, то такий процес називають ізобаричним. У
цьому випадку додаткова умова має вигляд p = const . Якщо залишається незмінним об'єм
газу ( V = const ), то такий процес називається ізохоричним. Нарешті, якщо в ході процесу
залишається незмінною температура ( T = const ), то такий процес називається
ізотермічним. З рівняння (63.1) випливає, що у випадку ідеального газу при ізотермічному
процесі тиск і об'єм пов'язані співвідношенням
pV = const , (63.2)
яке називається рівнянням ізотерми ідеального газу, а крива, що обумовлена цим
рівнянням, називається ізотермою.
Процес, що протікає без теплообміну із зовнішнім середовищем, називається
адіабатичним ( δQ = 0 ).
2 Знайдемо рівняння адіабатичного (адіабатного) процесу, або рівняння адіабати.
Для цього використаємо рівняння стану (63.1) та перший закон термодинаміки.
Згідно першого закону термодинаміки
m  m
δQ = d  CV T  + pdV = 0 або pdV = − CV dT . (63.3)
µ  µ
У цьому рівнянні використали, що внутрішня енергія ідеального газу визначається
формулою (m / µ)CV T , елементарну роботу записали у вигляді δA = pdV . Для адіабатичного
процесу, як це випливає з визначення цього процесу, теплообмін із зовнішнім середовищем
відсутній δQ = 0 .
Далі візьмемо диференціал від обох частин рівняння стану (63.1) й прийдемо до
рівності
m
pdV + Vdp = RdT . (63.4)
µ

96
 Виключимо з системи рівнянь (63.3) та (63.4) dT . Для цього помножимо друге
рівняння (63.3) на відношення R / CV й складемо його з рівнянням (63.4). У результаті
отримаємо
γpdV + Vdp = 0 , (63.5)
де γ = 1 + R / CV = C p / CV (див. визначення сталої адіабати). Потім розділимо (63.5) на
добуток pV :
dV dp
γ + = 0. (63.6)
V p
Далі виконуємо очевидні перетворення
dV dp dV dp
γ =− , γ∫ = −∫ , γ ln(V ) = − ln( p ) + ln( const ) , ln(V γ ) + ln( p) = ln( const ) .
V p V p
Звідси випливає, що
pV γ = const . (63.7)
Ми отримали рівняння (63.7) адіабати ідеального газу в змінних p й V . Це рівняння
називають рівнянням Пуассона.
Якщо написати рівняння (63.7) у вигляді pV ⋅ V γ −1 = const й замінити pV відповідно
до (63.1) через (m / µ) RT прийдемо до рівняння адіабати ідеального газу у змінних T й V :
TV γ −1 = const (63.8)
(сталі m, µ й R ми включили в константу; отже, константи у формулах (63.8) і (63.9) мають
неоднакове значення).
Аналогічно, коли відповідно рівнянню стану V = (m / µ) RT / p замінити об’єм V у
виразі (63.8), то отримаємо рівняння адіабати у змінних T та p :
T γ / p γ −1 = const або p γ −1 / T γ = const . (63.9)
3 При доведенні формул вважали, що розглянуті процеси є квазистатичними, які
протікають нескінченно повільно. Однак здійснити не тільки нескінченно повільний, а навіть
просто дуже повільний адіабатичний процес неможливо, оскільки матеріалів для
виготовлення адіабатичної оболонки, які повністю не проводять тепло не існує. Разом з тим
кількість теплоти, яким обмінюється тіло із зовнішнім середовищем, буде тим менше, чим
швидше протікає процес. Отже, близькими до адіабатичного можуть бути тільки процеси, які
протікають досить швидко. Швидкість процесу повинна бути, з одного боку, настільки
великою, щоб теплообміном із зовнішнім середовищем можна було знехтувати, а з іншого
боку, досить малою для того, щоб процес можна було вважати практично квазистатичним.
Такі умови виконуються, зокрема, у межах невеликих об'ємів газу, у якому поширюється
звукова хвиля. Тому поведінка газу при проходженні звукової хвилі в межах кожного досить
малого об'єму добре описується рівнянням адіабати.

§ 64 Політропічні процеси. Показник політропи. Рівняння політропи [4]

1 Політропічними (політропними) називаються процеси, у ході яких теплоємність
тіла C залишається сталою. Отже, при політропічному процесі газ, крім рівняння стану,
підкоряється додатковій умові
C = const . (64.1)
Знайдемо рівняння політропи для ідеального газу. Для цього використаємо рівняння
стану та перший закон термодинаміки.

97
 У відповідності до першого закону термодинаміки маємо
m 
δQ = d  CV T  + pdV .
µ 
Використовуючи визначення молярної теплоємності газу можемо записати, що
δQ = (m / µ)CdT . Тоді перший закон термодинаміки набире вигляду
m m m
CdT = CV dT + pdV або RdT ⋅ (C − CV ) = RpdV . (64.2a)
µ µ µ
З рівняння стану (Менделєєва-Клапейрона pV = (m / µ) RT ) випливає, що
m
RdT = pdV + Vdp . (64.2b)
µ
Помножимо рівняння (64.2b) на (C − CV ) і за допомогою його виключимо з останнього
рівняння (64.2a) доданок з dT . у результаті отримаємо
(C − CV )( pdV + Vdp ) = RpdV ,
звідки
(C − CV − R) pdV + (C − CV )Vdp = 0 .
Розділимо це рівняння на pV й врахуємо, що CV + R = C p . У підсумку отримаємо
dV dp
(C − C p ) + (C − CV ) = 0. (64.3)
V p
Уведемо величину
C −Cp
n= , (64.4)
C − CV
яка називається показником політропи. Тоді рівнянню (64.3) можна надати вигляду
dV dp dV dp
n + = 0 або n =− . (64.5)
V p V p
Інтегруємо праву й ліву частини останнього рівняння (64.5) аналогічно, як і у випадку
адіабатичного процесу й отримуємо:
pV n = const . (64.6)
Рівняння (64.6) і є рівнянням політропи ідеального газу в змінних p й V .
Аналогічно, як і у випадку адіабатичного процесу, використовуючи рівняння стану,
отримуємо рівняння політропи в змінних T й V :
TV n −1 = const , (64.7a)
та рівняння політропи у змінних T та p :
T n / p n −1 = const або p n −1 / T n = const . (64.7b)
2 Ізотермічний, ізохоричний, ізобаричний, адіабатичний процеси можна вважати
політропічними процесами з відповідним показником політропи. При цьому рівняння
політропи для цих процесів переходять у відповідні рівняння ізопроцесів. Покажемо це.
У випадку ізобаричного процесу молярна теплоємність газу
C = Cp .
Для цього процесу показник політропи, як це випливає з співвідношення (64.4), дорівнює

98
 C − Cp Cp − Cp
n= = = 0.
C − CV C p − CV
При цьому рівняння політропи (64.6) переходить у рівняння ізобари
pV n = pV 0 = p = const .
У випадку ізохоричного процесу молярна теплоємність газу
C = CV .
Для цього процесу показник політропи, як це випливає з співвідношення (64.4), дорівнює
C − C p CV − C p
n= = = −∞ .
C − CV CV − CV
При цьому рівняння політропи (64.6) переходить у рівняння ізохори
( pV n )1 / n = p1 / nV = p1 /( −∞ )V = p 0V = V = const .
У випадку ізотермічного процесу молярна теплоємність газу
δQ δQ
CT = = =∞.
dT 0
Це узгоджується з тим, що передача тілу кількості теплоти δQ ≠ 0 не приводить до зміни
температури: dT = 0 . Показник політропи для цього процесу буде дорівнювати
C − Cp ∞ − Cp ∞
n= = = =1.
C − CV ∞ − CV ∞
При цьому рівняння політропи (64.7а) переходить у рівняння ізотерми
TV n −1 = TV 1−1 = TV 0 = T = const .
У випадку адіабатичного процесу молярна теплоємність газу
δQ 0
CQ = = = 0.
dT dT
Це узгоджується з тим, що адіабатичний процес, за визначенням, протікає без теплопередачі
( δQ = 0 ).Для цього процесу показник політропи, як це випливає з співвідношення (64.4),
дорівнює
0 − Cp Cp
n= = = γ.
0 − CV CV
При цьому рівняння політропи (64.6) переходить у рівняння адіабати
pV n = pV γ = const .

§ 65 Робота, що виконується газом при ізопроцесах [4]

1 Знайдемо роботу, яку виконує газ при ізотермічному, ізобаричному, ізохоричному
та адіабатичному процесах. Для цього використаємо співвідношення, яке визначає роботу
при будь-якому процесу
V2
A12 = ∫ p(V )dV , (65.1)
V1

де V1 й V2 – об'єм газу в початковому й кінцевому станах. Далі знайдемо, як у кожному з

різних ізопроцесів тиск залежить від об’єму p = p (V ) , обчислимо інтеграл (65.1) і знайдемо
шукану роботу.

99
 2 Розглянемо ізохоричний процес. У цьому разі V1 = V2 , dV = 0 й інтеграл (65.1)
дорівнює нулю. Таким чином, для ізохоричного процесу A = 0 . Це справедливо не тільки для
ідеального газу, але й взагалі для всякого тіла.
3 Розглянемо ізобаричний процес. Тут тиск p залишається сталим. Тому його можна
винести у формулі (65.1) за знак інтеграла. У результаті отримуємо для ізобаричного процесу
A12 = p (V2 − V1 ) . (65.2)
Ця формула є справедливою також для будь-якого тіла.
4 Розглянемо ізотермічний процес. У цьому випадку знайдемо залежність тиску від
об’єму за допомогою рівняння Менделєєва-Клапейрона p = (m / µ) RT / V . Підставивши цю
функцію у формулу (65.1) і взявши до уваги, що при ізотермічному процесі T = const ,
знаходимо
V2 2 V
m dV m dV m
A12 = ∫ RT = RT ∫ = RT ln(V2 / V1 ) .
V
µ V µ V
V µ
1 1

Таким чином, робота, яка виконується ідеальним газом при ізотермічному процесі,
визначається формулою
m
A12 = RT ln(V2 / V1 ) . (65.3)
µ
5 Розглянемо адіабатичний процес. Роботу, яка виконується газом при адіабатичному
процесі, можна знайти декількома способами. У першому способі можна за допомогою
рівняння адіабати знайти залежність тиску від об’єму ( pV γ = p1V1γ , p = p1V1γ / V γ ), підставити
цю залежність в (65.1) і знайти шукану роботу A12 . У другому способі використаємо перший
закон термодинаміки, візьмемо до уваги, що для адіабатичного процесу Q = 0 . Тоді
δA = −dU (65.4)
або
A12 = −(U 2 − U1 ) = U1 − U 2 .
Підставивши вираз для внутрішньої енергії U в цю формулу, знаходимо роботу ідеального
газу при адіабатичному процесі
1 pV  p V 
A12 =( p1V1 − p2V2 ) = 1 1 1 − 2 2  .
γ −1 γ −1  p1V1 
Напишемо цю формулу у вигляді

pV  p Vγ
γ −1 
 V1 
A12 = 1 1 1 − 2 2γ   .
γ − 1  p1V1  V2  

Використаємо рівняння Пуассона для адіабатичного процесу p2V2γ = p1V1γ . Тоді остаточно

p1V1   V1  
γ −1

A12 = 1 −    .
γ − 1   V2  
(65.5)
 
З рівняння стану випливає, що p1V1 = (m / µ) RT1 . Зробивши таку заміну, отримаємо ще
один вираз для роботи, яка виконується ідеальним газом при адіабатичному процесі:

m RT1   V1  
γ −1

A12 = 1 −    .
µ γ − 1   V2  
(65.6)
 

100
 6 Розглянемо політропічний процес. Через те, що формули політропічного процесу
подібні формулам для адіабатичного процесу, в яких потрібно сталу адіабати γ замінити на
сталу політропи n , то формули для роботи при політропічному процесі можемо отримати з
(65.5) і (65.6), в яких замінимо γ на n .

§ 66 Класична теорія теплоємності ідеального газу [4]

1 Молекулярно-кінетична теорія дозволяє знайти теплоємність ідеального газу. Як
відомо, молекули ідеального газу не взаємодіють між собою (крім відносно рідких зіткнень
молекул одна з одною). Тому внутрішню енергію одного моля ідеального газу можна знайти,
помноживши середню енергію однієї молекули ε на число молекул в одному молі (сталу
Авогадро N A ). Як відомо, середня енергія однієї молекули дорівнює
ε = (i / 2)kT ,
де
i = iпост + iоберт + 2 ⋅ iкол (66.1)
є сумою поступальних, обертальних та подвоєного числа коливальних ступенів вільності
молекули.
Тоді енергія одного моля ідеального газу буде дорівнювати
i i
U µ = N A ε = N A kT = RT . (66.2)
2 2
Тут використали, що універсальна газова стала пов’язана зі сталою Больцмана R = N A k .
Відомо, що молярна теплоємність при сталому об’ємі визначається співвідношенням
 ∂Qµ  dU µ
CV =   = .
 ∂T V dT
Підставляємо в цю формулу (66.2) й отримуємо вираз молярної теплоємності ідеального газу
при сталому об'ємі
i
CV = R. (66.3)
2
Відповідно до рівняння Майєра
i+2
C p = CV + R = R. (66.4)
2
З формул (66.3) і (66.4) випливає, що
Cp i+2
γ= = . (66.5)
CV i
Таким чином, значення теплоємностей CV , C p та сталої адіабати γ визначається
числом і характером ступенів вільності молекул ідеального газу i (див. формулу (66.1)).
2 Порівняємо теоретичні та експериментальні значення сталої адіабати.
Розглянемо одноатомні гази. Експеримент для гелію та аргону при T = 290 К дає
такий результат
γ He = 1,660 , γ Ar = 1,650 .

101
Молекула одноатомного газу має лише три поступальні ступені вільності ( iпост = 3 ,
iоберт = 0 , iкол = 0 ). Тобто i = iпост + iоберт + 2 ⋅ iкол =3. Тоді з формули (66.5) знаходимо
теоретичне значення для одноатомних газів
γ = (i + 2) / i = (3 + 2) / 3 = 1,6666(6) .
Бачимо, що теоретичні та експериментальні значення сталої адіабати є дуже
близькими, але вони не збігаються між собою.
Розглянемо двоатомні гази. Експеримент для водню, азоту та кисню при T = 290 К
дає такий результат
γ H 2 = 1, 407 , γ N 2 = 1,398 , γ O2 = 1,398 .
Якщо ці молекули вважати двоатомними молекулами з жорстким зв’язком, то вони мають
три поступальні iпост = 3 та дві обертальні iоберт = 2 ступені вільності ( iкол = 0 ). Тобто
i = iпост + iоберт + 2 ⋅ iкол =5. Тоді з формули (66.5) знаходимо теоретичне значення для
двоатомних молекул з жорстким зв’язком
γ = (i + 2) / i = (5 + 2) / 5 = 1,40000 .
Бачимо, що і в цьому випадку теоретичні та експериментальні значення сталої
адіабати є дуже близькими, але вони не збігаються між собою.
Особливо разючим стає CV
розбіжність між теорією й 7R
експериментом, якщо звернутися до 2
рис. 66.1, на якому показана залежність
CV водню від температури. При низьких 5R
температурах двоатомний водень веде 2
себе як одноатомний газ з трьома
3R
поступальними ступенями вільності i = 3 ,
CV = i /(2 R) = 3 /(2 R) . При більш високій 2 T
температурі (кімнатні температури) наче
Рисунок 66.1
«вмикаються» обертальні ступені
вільності й i = 3 + 2 = 5 , CV = i /(2 R) = 5 /(2 R) . При ще більшій температурі «вмикається» ще і
коливальна ступінь вільності й i = 3 + 2 + 2 ⋅ 1 = 7 , CV = i /(2 R) = 7 /(2 R) . Класична теорія цю
температурну залежність пояснити не може.
Розходження теорії та експерименту пояснюється тим, що ньютонівська механіка
стає невірною при застосуванні до об’єктів, розміри яких порівняні з розмірами атомів. Ці
об’єкти описуються квантовою механікою. Саме квантова теорія теплоємності повністю
узгоджується з експериментом.

ТЕМА 10 ДРУГИЙ ЗАКОН ТЕРМОДИНАМІКИ

§ 67 Будова і принцип дії теплової машини. Коефіцієнт корисної дії теплової

машини [8]
1 Перший закон термодинаміки не дає ніякої інформації відносно напрямку, у якому
можуть відбуватися процеси в природі. Для ізольованої системи, наприклад, перший закон
вимагає тільки, щоб для всіх процесів енергія системи залишалася сталою. Якщо 1 і 2 – два
стани такої системи, то перший закон нічого не може сказати, чи буде система переходити зі
стану 1 у стан 2, або зі стану 2 у стан 1. Взагалі, на підставі першого закону не можна
з'ясувати, чи будуть в ізольованій системі відбуватися будь-які процеси.
Другий закон термодинаміки, навпаки, дозволяє з’ясувати напрямки процесів, які
можуть відбуватися в природі. Але цим значення другого закону не вичерпується. Другий та

102
перший закони термодинаміки встановлюють дуже багато точних кількісних співвідношень
між різними макроскопічними параметрами тіл, що знаходяться у стані термодинамічної
рівноваги.
2 Щоб перейти до формулювання другого закону Нагрівач
термодинаміки, дотримуючись історичного ходу ідей, розглянемо
схематично роботу теплової машини. Саме проблеми створення Робоче
ефективних теплових машин послужили потужним поштовхом до тіло
розвитку термодинаміки.
Тепловою машиною (двигуном) називається періодично Холодильник
працюючий двигун, який виконує роботу за рахунок теплоти, що Рисунок 67.1
надходить до нього ззовні. Довільна теплова машина складається з
трьох складових частин (див. рис. 67.1): робочого тіла, нагрівача та холодильника. Працює
теплова машина таким чином. Для визначеності будемо вважати, що робочим тілом є газ,
який знаходиться в циліндрі з поршнем. Будемо вважати, що початковий стан робочого тіла
на діаграмі VP зображується точкою 1 (див. рис. 67.2). Приведемо робоче тіло в тепловий
контакт із нагрівачем, тобто тілом, температура якого вище температури газу в циліндрі.
Газ буде нагріватися й розширюватися – цей процес зображений кривою 1 a 2. Робоче тіло
отримає від нагрівача теплоту Q й виконає додатну роботу A1 . Згідно першого закону
термодинаміки можемо записати
Q1 = U 2 − U1 + A1 . (67.1)
Тепер треба повернути робоче тіло у вихідне положення P 2
(теплова машина – періодично діючий механізм), тобто стиснути
газ. Це треба зробити так, щоб робота A2 , яка витрачається на a
стиснення, була меншою за A1 . З цією метою приведемо робоче b
тіло в тепловий контакт із холодильником, тобто тілом,
1 V
температура якого нижче температури газу в циліндрі, і 0
стиснемо газ по шляху 2 b 1. У результаті газ повернеться у
Рисунок 67.2
вихідний стан 1. При цьому він віддасть холодильнику кількість
теплоти Q2 . Згідно першого закону термодинаміки
− Q2 = U1 − U 2 − A2 . (67.2)
Звідси, використовуючи (67.1), отримуємо
Q1 − Q2 = A1 − A2 . (67.3)
Таким чином, теплова машина виконала круговий процес, у результаті якого нагрівач віддав
кількість теплоти Q1 , холодильник отримав кількість теплоти Q2 , Q = Q1 − Q2 пішло на
виконання роботи A = A1 − A2 . Відношення
A Q1 − Q2
η= = (67.4)
Q1 Q1
називається коефіцієнтом, або коефіцієнтом корисної дії (ККД) теплової машини.
Зрозуміло, що коефіцієнт корисної дії теплової машини, як це випливає з визначення, не
може перевищувати одиниці.

§ 68 Вічний двигун другого роду. Другий закон термодинаміки. Формулювання

другого закону термодинаміки Томсона і Клаузіуса [8]
1 Виникає питання, чи не можна побудувати періодично діючу теплову машину без
холодильника, тобто зробити так, щоб Q2 = 0 і, отже, η = 1 ? Така машина могла б
перетворювати в роботу всю теплоту, взяту від теплового резервуара. Можливість її

103
побудови не суперечить закону збереження енергії. За своїм практичним значенням вона
майже не поступалася б вічному двигуну першого роду, тому що за її допомогою можна було
б виконувати роботу за рахунок практично невичерпних запасів внутрішньої енергії, які
мають океани і моря, повітряна атмосфера й надра Землі. Таку машину Вільгельм Оствальд
(1853–1932) назвав вічним двигуном другого роду на відміну від вічного двигуна першого
роду, тобто двигуна, що виконує роботу з нічого, можливість якого заперечується законом
збереження енергії.
Дослідні факти говорять проти можливості побудови вічного двигуна другого роду.
Тому неможливість побудови такого вічного двигуна була введена у постулат. Цей постулат
називається другим законом термодинаміки і є узагальненням дослідних фактів. Доказом
цього є узгодження всіх наслідків, які випливають з цього постулату, з дослідом.
Застосовуючи цей постулат до макроскопічних систем, розміри яких не дуже малі, фізика
ніде не зіткнулася з протиріччям. Тому другий закон термодинаміки ґрунтується на надійній
експериментальній базі. Наведемо два точних формулювання другого закону термодинаміки.
2 Вільям Томсон (який отримав пізніше за наукові заслуги титул лорда Кельвіна) в
1851 р. дав таке формулювання другого закону термодинаміки: «Неможливий круговий
процес, єдиним результатом якого було б виконання роботи за рахунок зменшення
внутрішньої енергії теплового резервуара».
Нагадаємо, що під тепловим резервуаром розуміють тіло або систему тіл, які
знаходяться у стані термодинамічної рівноваги й мають запас внутрішньої енергії. Але
тепловий резервуар сам макроскопічної роботи не виконує, а може тільки передавати
внутрішню енергію іншому тілу або системі тіл. Якщо остання система виконує роботу за
рахунок внутрішньої енергії теплового резервуара, то вона називається в термодинаміці
робочим тілом.
3 Клаузіус (1822–1888) у 1850 р. дав істотно інше формулювання основного
постулату. Він висунув таке положення: «Теплота не може самочинно переходити від
менш нагрітого тіла до більше нагрітого тіла». Під теплотою тут треба розуміти
внутрішню енергію тіла. Передачу теплоти (точніше, внутрішньої енергії) можна здійснити
не тільки тепловим контактом, але й великою кількістю інших способів. Наприклад, усі тіла
випромінюють і поглинають видимі або невидимі промені (електромагнітні хвилі).
Випромінювання одного тіла можна за допомогою лінзи або сферичного дзеркала
сконцентрувати на іншому тілі, й таким шляхом передати йому тепло. Однак не всяка
передача можлива. Зміст постулату Клаузіуса саме й полягає в тому, що неможливо яким би
то не було способом забрати теплоту від тіла менш нагрітого, цілком передати його тілу
більше нагрітому й так, щоб у природі більше не відбулося ніяких змін.
Але постулат Клаузіуса не стверджує, що передача тепла від тіла менш нагрітого до
тіла більше нагрітому взагалі неможлива. Вона неможлива за умови, що у всіх інших тілах
ніяких змін не повинно відбутися. У цьому сенсі використовується слово «самочинно» при
формулюванні другого закону термодинаміки. Якщо ж відбуваються й інші процеси, то
передача теплоти від тіла менш нагрітого до тіла більше нагрітому стає можливою. Так, у
холодильних машинах теплота, яка береться від менш нагрітого тіла, передається більш
нагрітому тілу. Це не суперечить постулату Клаузіуса, тому що такий перехід відбувається
тут не самовільно, а супроводжується роботою електричного двигуна. Якщо ж виключити
його електричний двигун, то електричний холодильник перестає діяти.
4 Можна довести що формулювання другого закону термодинаміки Томсона та
Клаузіуса є еквівалентними.

§ 69 Оборотні і необоротні процеси. Цикл Карно. Перша і друга теореми

Карно [8]
1 Якщо в результаті деякого процесу система переходить зі стану A в інший стан
B і якщо можливо повернути її хоча б одним способом у вихідний стан A і притому так,

104
щоб у всіх інших тілах не відбулося ніяких змін, то цей процес називається оборотним.
Якщо ж це зробити неможливо, то процес називається необоротним. Прикладом
необоротного процесу може служити перехід теплоти від більше нагрітого тіла до тіла менш
нагрітого під час теплового контакту цих тіл. Необоротність такого процесу випливає
безпосередньо з другого закону термодинаміки у формулюванні Клаузіуса. Необоротним є і
процес отримання теплоти шляхом тертя. Прикладом оборотного процесу є довільний
квазистатичний процес.
2 Циклом Карно називають круговий процес, який P
складається з двох ізотерм та двох адіабат (див. 1
рис. 69.1). У цьому квазистатичному процесі систему
можна приводити у тепловий контакт із двома тепловими T1 = const
резервуарами, які мають сталі температури T1 й T2 . δQ = 0
Надалі будемо вважати, що T1 > T2 . Тепловий резервуар з 2
більш високою температурою T1 є нагрівачем, а з більш 4
δQ = 0
низькою температурою T2 – холодильником. Цикл Карно T2 = const 3
виконується таким чином. Спочатку система приводиться
в тепловий контакт із нагрівачем, температура якого V
дорівнює T1 . Далі, нескінченно повільно зменшуючи Рисунок 69.1
зовнішній тиск, відбувається ізотермічне розширення 1–2
(рис. 69.1). При цьому система отримує теплоту Q1 від нагрівача й виконує додатну роботу
A12 . Після цього систему адіабатично ізолюють і змушують квазистатично розширюватися
по адіабаті 2-3 поки її температура не стане дорівнювати температурі холодильника T2 . При
адіабатичному розширенні система також виконує деяку роботу додатну A23 . У стані 3
систему приводять у тепловий контакт із холодильником і ізотермічно стискають її до
деякого стану 4. При цьому над системою виконується робота (тобто сама система виконує
від’ємну роботу A34 ), і вона віддає холодильнику деяку кількість теплоти Q2 . Стан 4
вибирається так, щоб можна було квазистатичним стисненням по адіабаті 1–4 повернути
систему у вихідний стан 1. Для цього потрібно над системою виконати роботу (тобто сама
система повинна виконати від’ємну роботу A41 ).
3 Особливість циклу Карно полягає у тому, що він є оборотним циклом. Це означає,
що коли ми будемо виконувати його в оберненому напрямку, то холодильник віддасть
теплоту Q2′ = Q2 , а нагрівач отримає теплоту Q1′ = Q1 . Використовуючи те, що цикл Карно є
оборотним, й другий закон термодинаміки, можна довести першу і другу теореми Карно.
Перша теорема Карно: коефіцієнт корисної дії теплової машини, яка працює за
циклом Карно, залежить тільки від температур T1 і T2 нагрівача й холодильника, і не
залежить від будови машини, а також від виду робочої речовини. Можна отримати формулу
для коефіцієнта корисної дії циклу Карно
T1 − T2
η= . (69.1)
T1
Друга теорема Карно: коефіцієнт корисної дії будь-якої теплової машини не може
бути більшим за коефіцієнт корисної дії ідеальної теплової машини, що працює за циклом
Карно з тими самими температурами нагрівача та холодильника
Q1 − Q2 T1 − T2
η= ≤ . (69.2)
Q1 T1

105
 § 70 Нерівність і рівність Клаузіуса. Ентропія. Закон зростання ентропії [8]
1 З першої та другої теореми Карно випливає цікавий наслідок. Розглянемо частинний
випадок теплової машини, під час роботи якої робоче тіло отримує від нагрівача з
температурою T1 кількість теплоти Q1 і це ж робоче тіло віддає холодильнику з
температурою T2 кількість теплоти Q2 . Відповідно до другої теореми Карно, коефіцієнт
корисної дії будь-якої теплової машини не може бути більшим за коефіцієнт корисної дії
ідеальної теплової машини, яка працює за циклом Карно з тими самими температурами
нагрівача та холодильника. Тому можемо записати
Q − Q2 T1 − T2
η= 1 ≤ . (70.1)
Q1 T1
Співвідношення (70.1) можна перетворити
Q T Q Q
1 − 2 ≤ 1 − 2 або 1 − 2 ≤ 0 . (70.2)
Q1 T1 T1 T2
Далі не будемо розрізняти, який тепловий резервуар є нагрівачем, а який – холодильником.
Кількість теплоти, яка віддається тепловим резервуаром, будемо вважати додатною,
кількість теплоти, яка передається тепловому резервуару – від’ємною. Завдяки цьому
остання формула (70.1) набуває симетричного вигляду
Q1 Q2
+ ≤ 0. (70.3)
T1 T2
Можна провести узагальнення формули (70.3) на будь-який круговий тепловий процес.
Виділимо малу ділянку такого процесу. Позначимо через δQ кількість теплоти, яка була
передана робочому тілу на цій ділянці. Температуру резервуару на цій ділянці позначимо через
T . Тоді відповідно з (70.3) сума відношень δQ / T на всіх ділянках кругового процесу
повинна задовольняти нерівності
 δQ 
∑  T  ≤ 0 .
i i

Виходячи з визначення інтеграла, цю нерівність можна записати у вигляді

δQ
∫ T
≤0. (70.4)

Нерівність (70.4), яка є вірною для будь-якого кругового процесу, отримала назву нерівність
Клаузіуса.
2 Припустимо, що круговий процес, який виконується системою є квазистатичним.
Нерівність Клаузіуса (70.4) є справедливою й для такого процесу. Слід зазначити, що у
випадку квазистатичного процесу температура теплового резервуару та системи однакові.
Квазистатичний процес оборотний. Тому він може йти в протилежному напрямку.
δ′Q
Для зворотного процесу також є справедливою нерівність Клаузіуса ∫ ≤ 0 , де через δ′Q
T
позначили елементарні кількості теплоти, які отримуються системою на окремих ділянках
такого зворотного процесу. Через те, що при цьому система проходить через ті ж рівноважні
δQ
стани, що й у прямому процесі, то δ′Q = −δQ і тому ∫ ≥ 0 . Це співвідношення сумісне зі
T
співвідношенням (70.4) тільки в тому випадку, коли взяти знак рівності. Таким чином, для
квазистатичного процесу нерівність Клаузіуса переходить у рівність
δQ
∫
квст
T
=0. (70.5)

106
Це співвідношення отримало назву рівності Клаузіуса.
3 На рівності Клаузіуса засноване введення фундаментального в термодинаміці
поняття ентропії.
Нехай система може переходити з початкового стану 1 2
(рис. 70.1) у кінцевий стан 2 декількома способами, кожний з I
яких є квазистатичним процесом. Візьмемо два з них – I і II. Ці
процеси можна об'єднати в один квазистатичний круговий
II
процес 1–I–2–II–1. Застосуємо до нього рівність Клаузіуса:
δQ δQ
∫1I 2 T + 2∫II 1 T = 0 , 1
Рисунок 70.1
або
δQ δQ
∫ T
− ∫
T
= 0.
1I 2 1II 2

Зауважимо, що в цій рівності ми поміняли знак через те, що змінили межі інтегрування на
обернені. Тоді
δQ δQ
∫ = ∫
T 1II 2 T
.
1I 2

Кількість теплоти, що отримується системою, і яка поділена на абсолютну

температуру T , при якій ця теплота була отримана, іноді називають приведеною
кількістю теплоти. Величина δQ / T є елементарною приведеною кількістю теплоти, що
δQ
отримується в нескінченно малому процесі, а інтеграл ∫ можна назвати приведеною
T
кількістю теплоти, що отримується в скінченному процесі. Користуючись цією
термінологією, рівності Клаузіуса (70.5) можна дати таке формулювання: приведена
кількість теплоти, яка отримується системою при будь-якому квазистатичному круговому
процесі, дорівнює нулю. Еквівалентною є таке формулювання: приведена кількість теплоти,
що квазистатично отримана системою, не залежить, від шляху переходу, а визначається
лише початковим і кінцевим станами системи. Цей важливий результат дозволяє ввести
нову функцію стану, яку називають ентропією.
Ентропія системи є функція її стану, що визначається з точністю до довільної сталої.
Різниця ентропії у двох рівноважних станах 2 і 1 за визначенням дорівнює приведеній
кількості теплоти, яку потрібно передати системі, щоб перевести її зі стану 1 у стан 2
будь-яким квазистатичним способом. Таким чином, якщо ентропії в станах 1 і 2 позначити
буквами S1 й S 2 , то за визначенням
δQ
S 2 − S1 = ∫
1→ 2
T
. (70.6)

Значення довільної сталої, до якої визначена ентропія, тут не відіграє ніякої ролі. Фізичний
зміст має не сама ентропія, а лише різниця ентропії.
4 Припустимо, що система переходить із рівноважного 2
стану 1 у рівноважний стан 2 (рис. 70.2), але процес переходу є I
необоротним – на рисунку він зображений штриховою лінією I.
Повернемо систему зі стану 2 у вихідний стан 1 квазистатично
II
по будь-якому шляху II. На підставі нерівності Клаузіуса можна
написати
1
δQ δQ δQ
∫ T ≡ ∫I T + II∫ T ≤ 0 . Рисунок 70.2

107
Через те, що процес II квазистатичний
δQ
∫
II
T
= S1 − S 2 .

Тому нерівність Клаузіуса набуває вигляду

δQ
S 2 − S1 ≥ ∫
1→ 2
T
. (70.7)

Тут під T потрібно розуміти температуру навколишнього середовища, при якій воно віддає
системі кількість теплоти δQ .
Якщо система адіабатично ізольована, то δQ = 0 , й інтеграл у (70.7) стає таким, що
дорівнює нулю. Тоді
S 2 − S1 = ∆S ≥ 0 . (70.8)
Таким чином, ентропія адіабатично ізольованої системи не може зменшуватися: вона або
зростає, або залишається сталою. Це твердження є формулюванням закону зростання
ентропії. По суті це є ще одне формулювання другого закону термодинаміки.

§ 71 Ентропія ідеального газу [8]

1 Обчислимо зміну ентропії ідеального газу. Спочатку розглянемо один моль
речовини. Для будь-якого нескінченно малого квазистатичного процесу для ідеального газу
згідно з першим законом термодинаміки можемо записати
δQµ = dU µ + δAµ = CV dT + PdV = CV dT + RTdV / V .
Тут використали, що dU µ = CV dT (індекс « µ » показує, що величина характеризує один моль
речовини) та у відповідності до рівняння Менделєєва-Клапейрона для одного моля газу
P = RT / V . Далі згідно до визначення ентропії
δQµ  dT dV 
Sµ 2 − Sµ1 = ∫ = ∫  CV +R .
1→ 2 
1→ 2
T T V 
Теплоємність ідеального газу CV не залежить від температури. Тоді
Sµ 2 − Sµ1 = CV ln(T2 / T1 ) + R ln(V2 / V1 ) . (71.1)
Якщо газ містить ν = m / µ молей, то зміну ентропії для цієї кількості газу знайдемо,
помноживши (71.1) на ν = m / µ (ентропія адитивна величина),
m T  m V 
S 2 − S1 = CV ln  2  + R ln  2  . (71.2)
µ  T1  µ  V1 
Потрібно мати на увазі, що цей вираз був отриманий у припущенні, що зміна ентропії
відбувається за умови сталого числа молекул у газі.
2 Коли квазистатичний процес є адіабатним, то δQ = 0 , а отже, dS = 0, S = const .
Таким чином, будь-який квазистатичний адіабатичний процес є процес, що відбувається при
сталій ентропії. Тому його можна також назвати ізоентропійним процесом.

108
 ТЕМА 11 СТАТИСТИЧНІ РОЗПОДІЛИ

§ 72 Функція розподілу ймовірності. Функції розподілу молекул за швидкостями

Максвелла [4,8]
Розглянемо ряд питань з теорії ймовірності. Вони будуть нам потрібними при
вивченні елементів статистичної фізики.
1 Нехай деяка величина x може набувати ряд дискретних значень:
x1 , x2 ,..., xi ,...
Якщо провести N вимірів величини x , то виявиться, що величина x набуває значення x1
N1 раз, значення x2 – N 2 раз, …, значення xi – N i раз і т.д. Зрозуміло, що
N = N1 + N 2 + ... + N i + ... . Величина
Ni
Pi = за умови, що N → ∞ (72.1)
N
називається ймовірністю того, що величина x має значення xi .
Ймовірність має таку властивість

N
∑ Ni N
∑ Pi = ∑ Ni = i
N
=
N
=1 . (72.2)
i i

Тут використали, що ∑ Ni = N . Таким чином, сума ймовірностей всіх можливих значень

i
величини x дорівнює одиниці. Про цю властивість говорять як про умову нормування.
2 Знайдемо, використовуючи поняття ймовірності, середнє значення величини x .
Згідно до визначення середнє значення < x > знаходимо як суму усіх результатів
експериментів, що поділена на кількість експериментів
∑ Ni xi N i xi N 
< x >= i
=∑ = ∑  i  xi = ∑ Pi xi .
N i N i  N  i

Тут взяли до уваги, що величина xi під час вимірів з’являлася N i раз. Таким чином, середнє
значення величини x знаходимо за допомогою співвідношення
x = ∑ Pi xi . (72.3)
Отримана нами формула дозволяє, знаючи ймовірності різних величин x , знайти середнє
значення цієї величини.
Розглянемо деяку функцію F = F (x) , аргументом у якої є величина x . Будемо
вважати, що ймовірність Pi того, що величина x набуде значення xi нам відома. Тоді
середнє значення функції F , як це отримано в теорії ймовірності, визначається за
допомогою співвідношення
F = ∑ Pi F ( xi ) . (72.4)
Бачимо, що формули (72.3) та (72.4) подібні.
3 Тепер розглянемо випадок, коли величина x може набувати неперервний ряд
значень від x = a до x = b (зокрема, a і b можуть дорівнювати − ∞ й + ∞ ). Прикладами
таких величин можуть служити модуль поступальної швидкості або кінетична енергія
молекули. У цьому випадку число можливих значень x нескінченно велике, а кількість
молекул N хоча й дуже велика, але скінченна. Тому питання про те, яка кількість молекул
має точно задане значення величини x не має змісту, ця кількість дорівнює нулю.

109
 У розглянутому випадку правомірним є питання про те, яка ймовірність dPx того, що
величина x має значення, які належать малому інтервалу [ x, x + dx ] . Зрозуміло, що при
малому dx ця ймовірність буде пропорційною dx . Крім того, вона повинна в загальному
випадку залежати від того, у якому місці осі x розміщений цей інтервал, тобто є функцією
x . Таким чином,
dPx = f ( x)dx . (72.5)

Тут індекс x біля dP вказує на значення x , біля якого розміщений інтервал шириною dx .
Функція f (x ) , що входить у формулу (72.5), називається функцією розподілу ймовірності
або густиною ймовірності .
Помноживши dPx на повне число молекул N , отримаємо кількість молекул dN x , що
мають значення x , яке знаходяться в межах інтервалу [ x, x + dx ] :
dN x = NdPx = Nf ( x)dx . (72.6)
Інтеграл від dN x , узятий по всім можливим значенням x (тобто «сума» dN x ), повинен
дорівнювати повному числу молекул N :

∫ dN x = ∫ NdPx = ∫ Nf ( x)dx = N .
Звідси випливає, що

∫ dPx = ∫ f ( x)dx = 1 . (72.7)

Формула (72.7) є аналогом формули (72.2) і її також називають умовою нормування.
4 Вираз xdN x дає суму значень x , яку мають dN x молекул, а «сума» таких виразів,
тобто

∫ xdN x = ∫ xNdPx = N ∫ xdPx , (72.8)

дає суму значень x всіх N молекул. Розділивши цю суму на N , отримаємо середнє (за
всіма молекулами) значення величини x :
x = ∫ xdPx = ∫ xf ( x )dx . (72.9)
Ця формула є аналогом формули (72.3).
Підставивши у формулу (72.9) замість x деяку функцію цієї величини F (x) ,
прийдемо до формули
F = ∫ F ( x) f ( x)dx , (72.10)

яка дозволяє знайти середнє значення довільної функції F (x) за відомою густиною
ймовірності f (x ) . За допомогою цієї формули можна обчислити, наприклад, середнє
значення x 2 :
x 2 = ∫ x 2 f ( x )dx . (72.11)
5 Розглянемо ідеальний газ, який знаходиться у стані теплової рівноваги. Ми знаємо,
що в цьому випадку молекули газу рухаються хаотично. Тобто різні молекули мають різні
швидкості як за напрямком, так і за модулем. При цьому з часом через зіткнення ці
швидкості змінюються. Поставимо перед собою задачу: описати розподіл молекул за
швидкостями.
Для того, щоб розв’язати поставлену задачу скористаємося таким прийомом. Уведемо
уявний простір швидкостей ( υ -простір), у якому будемо відкладати уздовж прямокутних

110
координатних осей значення компонент швидкостей υ x , υ y , υ z окремих молекул (рис. 72.1).
Тоді кожній молекулі буде відповідати у просторі швидкостей точка.
Визначимо кількість молекул dN υ x , компоненти швидкості υ x яких лежать в
інтервалі [υ x , υ x + dυ x ] . Зрозуміло, що dN υ x буде залежати прямо пропорційно від загальної
кількості молекул N . При малій dυ x ця кількість буде пропорційною ширині інтервалу dυ x .
Крім того, dN υ x повинна в загальному випадку залежати і від величини швидкості υ x .
Узагальнюючи сказане вище, можемо записати
dN υ x = N ⋅ ϕ(υ x ) ⋅ dυ x . (72.12)
Як бачимо, шукану кількість визначає функція υz
ϕ = ϕ(υ x ) . Ця функція називається функцією
розподілу молекул за компонентою швидкості υ x . dυ x
Не важко з’ясувати зміст цієї функції. Перетворимо dυ z
вираз (72.12), використовуючи, що dN υ x / N = dPυ x є
ймовірністю того, що швидкість молекули
знаходиться в інтервалі [υ x , υ x + dυ x ]
dυ y υy

dPυ x = ϕ(υ x ) ⋅ dυ x . (72.13)

υx
Порівнюючи формулу (72.13) з (72.5), можемо
стверджувати, що ϕ(υ x ) є густиною ймовірності
Рисунок 72.1
розподілу молекул за компонентою швидкості υ x .
Визначимо кількість молекул dN υ , модулі швидкості υ яких лежать в інтервалі
[υ, υ + dυ] . Зрозуміло, що dN υ буде залежати прямо пропорційно від загальної кількості
молекул N . При малій dυ ця кількість буде пропорційною ширині інтервалу dυ . Крім того,
dN υ повинна в загальному випадку залежати і від величини модуля швидкості υ . У
результаті отримуємо
dN υ = N ⋅ F (υ) ⋅ dυ . (72.14)
Формулу (72.14) визначає функція F = F (υ) , яка називається функцією розподілу молекул
за абсолютними значеннями швидкостей υ . Як і в попередньому випадку, неважко
показати, що ця функція є густиною ймовірності розподілу молекул за абсолютними
значеннями швидкостей молекул υ .
Визначимо кількість молекул dN υ x , υ y , υ z , компоненти швидкостей υ x , υ y , υ z яких
лежать в інтервалах [υ x , υ x + dυ x ] , [υ y , υ y + dυ y ] , [υ z , υ z + dυ z ] . Зрозуміло, що dN υ x , υ y , υ z
буде залежати прямо пропорційно від загальної кількості молекул N . При малих
dυ x , dυ y , dυ z ця кількість буде пропорційною об’єму у просторі швидкостей dυ x ⋅ dυ y ⋅ dυ z
(див. рис. 72.1). Крім того, dN υ x , υ y , υ z повинна в загальному випадку залежати і від значень
компонент швидкостей υ x , υ y , υ z . Таким чином, отримуємо
dN υ x , υ y , υ z = N ⋅ f (υ x , υ y , υ z ) ⋅ dυ x dυ y dυ z . (72.15)

Формулу (72.15) визначає функція f (υ x , υ y , υ z ) , яка називається функцією розподілу

молекул за компонентами швидкостей υ x , υ y , υ z . Ця функція є густиною ймовірності
розподілу молекул за компонентами швидкостей молекул υ x , υ y , υ z .

111
 Таким чином, задача опису молекул газу у стані теплової рівноваги зводиться до
пошуку функцій ϕ = ϕ(υ x ) , F = F (υ) , f (υ x , υ y , υ z ) , які називаються функціями розподілу
молекул за швидкостями.
6 Вигляд функцій ϕ = ϕ(υ x ) , F = F (υ) , f (υ x , υ y , υ z ) було встановлено Максвеллом.
Для цього він використав рівноправність усіх напрямків руху та незалежність швидкостей
υ x , υ y , υ z . У результаті розрахунків було отримано

 m 
1/ 2
 mυ2x 
ϕ(υ x ) =   exp − ,
 (72.16)
 2πkT   2kT 

 m 
3/ 2
 mυ2 
F (υ) =   exp −  ⋅ 4πυ2 ,
 (72.17)
 2πkT   2kT 

 m 
3/ 2  m(υ2x + υ2y + υ2z ) 
f (υ x , υ y , υ z ) =   exp − . (72.18)
 2πkT   2 kT 
 
Формули (72.16)–(72.18) називаються Максвеллівським розподілом молекул ідеального газу
за швидкостями. У цих формулах m – маса однієї молекули газу; k – стала Больцмана; T –
абсолютна температура.

§ 73 Середні швидкості молекул. Число ударів молекул об одиничну поверхню за

одиницю часу [8]
Визначимо величини, які характеризують ідеальний газ, за допомогою розподілу
Максвелла.
1 Знайдемо середнє значення модуля швидкості < υ > . Для цього використаємо
розподіл Максвелла за абсолютними значеннями швидкості (модулям швидкості) молекул
 mυ2 
 m 
3/ 2
exp −
F (υ) =    ⋅ 4πυ2 .
 (73.1)
 2πkT 
 2kT 
У цій формулі m – маса однієї молекули газу; k – стала Больцмана; T – абсолютна
температура. Як відомо, функція F (υ) є густиною ймовірності розподілу молекул за
абсолютними значеннями швидкостей. Тому для знаходження середнього значення
швидкості < υ > застосуємо відоме у теорії ймовірності співвідношення
∞
< υ >= ∫ υF (υ)dυ . (73.2)
0

В інтегралі (73.2) проводимо інтегрування (підсумовування) за усіма можливими значеннями

модуля швидкості, тобто від нуля до нескінченності. Далі підставляємо в (73.2) розподіл
F (υ) у явному вигляді і отримуємо
∞ ∞
 m 
3/ 2
 mυ2  3/ 2
 mυ2  2 1
 ⋅ 4πυ2 dυ = 
m 
< υ >= ∫ υ  exp −   ⋅ 4 π ∫ exp −

υ d ( υ 2 ) =

0  2 πkT   2kT   2πkT  0  2kT  2
3/ 2 ∞
 m   m ⋅u 
=  ⋅ 2π ∫ exp −  ⋅ u ⋅ du . (73.3)
 2πkT  0  2 kT 
Тут провели заміну змінних u = υ2 . Щоб знайти отриманий інтеграл продиференціюємо
відомий інтеграл (праву і ліву частини рівності)

112
 ∞ ∞
exp( −αx) 1
∫ exp( −αx)dx = (−α) = α
0 0

за параметром α . У результаті отримуємо

∞
1
∫ − x exp(−αx)dx = − α 2 (73.4)
0

Порівнюємо (73.3) та (73.4) і бачимо, що ці інтеграли є подібними, коли взяти α = m /(2kT ) .

Тому з (73.3) та (73.4) знаходимо
3/ 2 ∞ 3/ 2 3/ 2 2
 m   m⋅u   m  2π  m   2kT  8kT
< υ >=   ⋅ 2π ∫ exp −  ⋅ u ⋅ du =   ⋅ 2 =  ⋅ 2π ⋅   = .
 2πkT  0  2kT   2πkT  α  2πkT   m  πm
Зауважимо, що інтеграл (73.3) можна також знайти, використовуючи інтегрування
частинами:
∞ ∞
 m 
3/ 2
 mυ2  3/ 2
 mυ2  2 1
 ⋅ 4πυ2 dυ = 
m 
< υ >= ∫ υ  exp −   ⋅ 4 π ∫ exp −

υ d ( υ 2 ) =

0  2 πkT   2kT   2πkT  0  2kT  2
3/ 2 ∞ 3/ 2 ∞
 m   m⋅u   m   2kT    m ⋅ u 
=  ⋅ 2π ∫ exp −  ⋅ u ⋅ du =   ⋅ 2π ⋅  −  ∫ u ⋅ d  exp −   =
 2πkT  0  2 kT   2 πkT   m 0   2kT  

 2kT    m⋅u  
3/ 2 ∞ ∞
 m   m⋅u 
= 
 2πkT 
⋅ 2π ⋅  − 
 m  
⋅ u ⋅ exp  −  −
 2kT  0 0
∫  − 2kT du  =
exp


 2kT    2kT   m⋅u    m 

3/ 2 ∞ 3/ 2 2
 m   2kT  8kT
=  ⋅ 2π ⋅  −  ⋅ 0 −  −  exp −   =  ⋅ 2π ⋅  −  = .
 2πkT   m    m   2kT  0   2πkT   m  πm
Таким чином, середнє значення модуля швидкості молекул дорівнює
8kT 8kN AT 8 RT
< υ >= або < υ >= = . (73.5)
πm πmN A πµ
Знайдемо середню швидкість молекул азоту ( µ =28 г/моль = 28⋅10–3 кг/моль) при
кімнатній температурі (293 К):
8 ⋅ 8,31⋅ 293
υ = = 470м/с.
3,14 ⋅ 28 ⋅10 −3
Для кисню отримуємо для тієї ж температури υ = 440м/с, а для водню – υ = 1760м/с.
2 Знайдемо середнє значення квадрата швидкості молекул. Для цього використаємо
відоме у теорії ймовірності співвідношення
∞
< υ >= ∫ υ2 F (υ)dυ .
2
(73.6)
0

Далі підставляємо в (73.4) розподіл F (υ) у явному вигляді

∞
 mυ2 
 m 
3/ 2
< υ2 >= ∫ υ2 
exp −  ⋅ 4πυ2 dυ .
 (73.7)
0   2πkT 
2 kT 
Для того щоб провести інтегрування, використаємо відомий з математики інтеграл Пуассона

113
 ∞
1 π
∫ exp( −αx )dx =
2
. (73.8)
0
2 α
Продиференціюємо інтеграл Пуассона (73.8) за параметром α два рази
″ ″
∞  1 π 
 exp( −αx )dx  =  
∫
2
 2 α 
0   
і отримаємо
∞
π 1 3 −5 / 2
∫x exp( −αx 2 )dx = ⋅ ⋅ ⋅α
4
. (73.9)
0
2 2 2
Порівнюємо (73.9) та (73.7) і бачимо, що ці інтеграли є подібними, коли прийняти
α = m /(2kT ) . Тому з (73.9) та (73.7) знаходимо
∞
2m 
3/ 2
 mυ2   m 
3/ 2
π 1 3 −5 / 2
< υ >= ∫ υ 
2
 
exp − 
 ⋅ 4πυ dυ = 
2
 4π ⋅ ⋅ ⋅ ⋅α =
0  2πkT   2kT   2πkT  2 2 2
3/ 2 −5 / 2
 m  π 1 3  m  3kT
=  4π ⋅ ⋅ ⋅  = .
 2πkT  2 2 2  2kT  m
Таким чином, середнє значення квадрата швидкості молекул має вигляд
3kT
< υ2 >= . (73.10)
m
Середньоквадратичною швидкістю молекул називають корінь квадратний з
середнього значення квадрата швидкості молекул. Тому ця швидкість дорівнює
3kT
υср.кв = < υ2 > = . (73.11)
m
3 Знайдемо найбільш імовірну швидкість молекули. Найбільш імовірною швидкістю
υiм називають швидкість, яка відповідає максимальному значенню функції розподілу
молекул за абсолютними значеннями швидкостей F (υ) . Функція F (υ) описується
формулою (73.1), яку неважко зобразити графічно (див. рис. 73.1).
Як відомо, для того щоб знайти максимум будь-якої функції потрібно прирівняти її
похідну до нуля, а потім з’ясувати, як змінюється знак цієї похідної при переході через точку
екстремуму.
Тому опустивши у виразі (73.1) множники, що F (υ)
не залежать від υ , отримаємо для знаходження υiм
співвідношення
d   mυ2  2 
exp − υ  = 0 .
dυ   2kT  
Виконавши диференціювання, прийдемо до рівняння
 mυ2   mυ2 
exp −  ⋅2 −
 
⋅υ = 0.
 υiм υ
 2 kT   kT 
Перший співмножник (експонента) обертається в Рисунок 73.1
нуль при υ = ∞ , а третій співмножник (υ) – при υ = 0 . Однак із графіка на рис. 73.1 бачимо,
що значення υ = 0 й υ = ∞ відповідають мінімумам функції F (υ) . Значення υ , що

114
відповідає максимуму, випливає з рівності нулю другої дужки: 2 − mυ2 / kT = 0 . Звідси ( )
знаходимо найбільш імовірну швидкість
2kT
υiм = . (73.12)
m
4 Обчислимо число z ударів молекул об одиничну поверхню за
одиницю часу. Нехай газ поміщено у закриту посудину й всі молекули X
однакові. Ці молекули рухаються з різними швидкостями, які
відрізняються одна від одної як за величиною, так і за напрямком. ∆S
Виділимо групу молекул, проекції швидкості υ x , υ y , υ z яких
належать таким інтервалам: [υ x , υ x + dυ x ] , [υ y , υ y + dυ y ] , r
υi
[υ z , υ z + dυ z ] . Число таких молекул, як відомо, дорівнює
dN υ x ,υ y ,υ z = N ⋅ f (υ x , υ y , υ z ) ⋅ dυ xdυ y dυ z , (73.13)

де f (υ x , υ y , υ z ) є функцією розподілу Максвелла за компонентами

швидкостей молекул; N – загальна кількість молекул. Зрозуміло, що Рисунок 73.2
в одиниці об’єму буде знаходитися dnυ x , υ y , υ z / V = dN υ x , υ y , υ z / V молекул, де V – об’єм
посудини. Розглянемо на стінці посудини малу площу ∆S (рис. 73.2). Якщо молекули
рухаються в напрямку до площі ∆S , то вони можуть зіштовхнутися з нею. Якщо ж вони
рухаються від площадки, то зіткнень не буде. Припустимо, що молекули групи, що
розглядається, рухаються в напрямку до площі ∆S , і обчислимо число dN υ′ x , υ y , υ z молекул
такої групи, що вдаряються об цю площу за малий час dt . Побудуємо на площі ∆S , як на
r
основі, косий циліндр із твірними υ ⋅ dt , який розміщений усередині посудини. Кожна
молекула досліджуваної групи, яка знаходиться у цьому циліндрі, за час dt встигне досягти
площі ∆S й вдаритися об неї. Тому число ударів dN υ′ x , υ y , υ z буде дорівнювати числу молекул
цієї групи усередині побудованого циліндра, тобто dN υ′ x , υ y , υ z = dnυ x , υ y , υ z dV , де dV – об'єм
циліндра. Направимо координатну вісь X уздовж зовнішньої нормалі до площі ∆S . Тоді
висота циліндра буде дорівнювати υ x dt , а його об'єм dV = ∆S ⋅ υ x dt . Отже,
dN υ′ x , υ y , υ z = ∆S ⋅ dnυ x , υ y , υ z ⋅ υ x dt .
Зрозуміло, що число ударів молекул цієї групи об одиничну поверхню за одиницю часу буде
дорівнювати
dN υ′ x , υ y , υ z ∆S ⋅ dnυ x , υ y , υ z ⋅ υ x dt
dz υ x , υ y , υ z = = = dnυ x , υ y , υ z ⋅ υ x .
∆S ⋅ dt ∆S ⋅ dt
Для того щоб знайти повну кількість ударів молекул потрібно провести
підсумовування за усіма групами молекул або інтегрування. При цьому потрібно прийняти
до уваги, що необхідно враховувати лише ті молекули, які летять у напрямку до площі ∆S
(ті молекули, що летять від площини не вдаряються в площу ∆S ), тобто мають компоненту
швидкості υ x > 0 . Також використовуючи (73.13) та явний вигляд функції розподілу
Максвелла, отримуємо
z = ∫ dz υ x , υ y , υ z = ∫ υ x ⋅ dnυ x , υ y , υ z = ∫ υ x ⋅ ( N / V ) ⋅ f (υ x , υ y , υ z ) ⋅ dυ x dυ y dυ z = .

 m 
3/2  m(υ2x + υ2y + υ2z ) 
= ∫ υx ⋅ ( N / V ) ⋅   exp −  ⋅ dυ dυ dυ =
 2πkT   2 kT  x y z
 

115
  m 
3/2∞
 mυ2x  ∞  mυ2y  ∞
 mυ2z 
 
= (N /V ) ⋅  ∫ υx ⋅ exp − 2kT  ⋅ dυ x ⋅ ∫ exp − 2kT  ⋅ dυ y ⋅ ∫ exp − 2kT  ⋅ dυz .

 2πkT 
 
0   −∞   −∞  
(73.14)
Останні два інтеграли (73.14) є інтегралами Пуассона (див. формулу (73.8))
∞  mυ2y  ∞
 mυ2z  π 2πkT
 
∫ exp − 2kT  ⋅ dυ y = ∫ exp − 2kT  ⋅ dυz = α = m ,
−∞   −∞  
де α = m /(2kT ) . Перший інтеграл (73.14) зводиться до стандартного
∞ ∞ ∞
 mυ2x   mυ2x  1 2 ∞  mu  1 2kT  mu  kT
∫ υx ⋅ exp − 2kT  ⋅ dυx = ∫ exp − 2kT  ⋅ 2 dυ x = ∫ exp − 2kT  ⋅ 2 du = − 2m exp − 2kT  = m .
 
0   0   0 0

Тоді вираз (73.14) набуде вигляду

2
 m   2πkT 
3/ 2
kT
z = (N /V ) ⋅  ⋅ 
  = ( N / V ) 8kT = 1 n < υ > .
⋅
 2πkT   m  m 4 πm 4
У цій формулі взяли до уваги, що N / V = n – концентрація молекул газу в посудині,
< υ >= 8kT /(πm) – середня швидкість молекул газу. Таким чином, число ударів молекул об
одиничну поверхню за одиницю часу буде дорівнювати
1
z= n<υ> . (73.15)
4

Підведемо підсумок викладеного в цьому параграфі матеріалу: за допомогою функцій

розподілу Максвелла можемо знайти довільні характеристики ідеального газу.

§ 74 Розподіл Больцмана [4]

1 Як відомо, тиск у полі сили тяжіння Землі змінюється з висотою згідно до формули
(барометрична формула)
 µgh 
p = p0 exp − , (74.1)
 RT 
де p – тиск на висоті h ; p0 – тиск коли h = 0 ; µ – молярна маса газу; R – універсальна
газова стала; T – абсолютна температура; g – прискорення вільного падіння. Змінимо у
формулі (74.1) відношення µ / R = (m ⋅ N A ) /(k ⋅ N A ) = m / k , де m – маса молекули, k – стала
Больцмана. Крім того, подамо тиск p у вигляді nkT . У результаті прийдемо до формули
 mgh 
nkT = n0 kT exp − .
 kT 
Співвідношення (74.1) отримане для ізотермічної атмосфери. Тому у вищенаведеній формулі
значення T в обох частинах рівності однакове, так що kT у правій та лівій частинах
рівняння можна скоротити. Таким чином, отримуємо
 mgh 
n = n0 exp − , (74.2)
 kT 
де n – концентрація молекул (тобто їх число в одиниці об'єму) на висоті h ; n0 концентрація
молекул, коли h = 0 .

116
 Формула (74.2) описує розподіл молекул в ізотермічній атмосфері за висотою. З неї
випливає, що зі зниженням температури концентрація молекул на висотах, які відмінні від
нуля, зменшується, перетворюючись у нуль при T = 0 . Це означає, що при абсолютному
нулю всі молекули розміщувались б на поверхні Землі. З підвищенням температури
залежність n від h стає більш слабкою, молекули виявляються розподіленими за висотою
майже рівномірно. Така поведінка концентрації при зміні температури пояснюється тим, що
вона відображає «протиборство» двох тенденцій: 1) притягування молекул до Землі
(характеризується силою mg ) прагне розмістити їх на земній поверхні; 2) тепловий рух
(характеризується енергією kT ) прагне розкидати молекули рівномірно за всіма висотами.
При кожному конкретному розподілі молекул за висотою (при кожному значенні T ) обидві
тенденції врівноважують одна одну.
Вираз mgh є потенціальною енергію молекули ε p . Тому формулу (74.2) можна
написати таким чином:
 εp 
n = n0 exp −  . (74.3)
 kT 
Тут n0 – концентрація молекул у тому місці, для якого ε p прийнята такою, що дорівнює
нулю; n – концентрація молекул там, де потенціальна енергія молекули дорівнює ε p .
Л.Больцман довів, що формула (74.3) є справедливою у випадку потенціального силового
поля будь-якої природи для сукупності будь-яких однакових частинок, які знаходяться у
стані хаотичного теплового руху. У зв'язку із цим функцію (74.3) називають розподілом
Больцмана. Таким чином, розподіл (74.2) являє собою окремий випадок більше загального
розподілу (74.3).
Між розподілами Больцмана й Максвелла є велика подібність: і в тому і в іншому
випадку основним множником є експонента, під знаком якої знаходиться відношення енергії
молекули (в одному випадку потенціальної, в іншому – кінетичної) до величини kT , яка
визначає середню енергію теплового руху молекул.
Візьмемо елементарний об'єм dV = dxdydz , який розміщено у точці з координатами
x, y, z . Відповідно до формули (74.3) у межах цього об'єму знаходиться число молекул
dN x, y , z = n ⋅ dV або

 ε p ( x, y , z ) 
dN x, y , z = n0 exp − dxdydz . (74.4)
 kT 
Ця формула виявляє ще більшу подібність із розподілом Максвелла і теж є розподілом
Больцмана.

ТЕМА 12 ЯВИЩА ПЕРЕНЕСЕННЯ

§ 75 Довжина вільного пробігу молекул [8]

1 Середня швидкість теплового руху молекул газу визначається формулою
< υ >= 8RT /(πµ) . Уже при кімнатній температурі вона має порядок швидкості кулі
рушниці. Наприклад, при 0°С для молекул водню, азоту й кисню ця швидкість дорівнює
відповідно 1700 м/с, 455 м/с і 425 м/с. На ранній стадії розвитку кінетичної теорії газів
настільки великі значення швидкостей молекул деяким фізикам здавалися неможливими.
Якщо швидкості молекул дійсно такі великі – говорили вони, – то запах пахучої речовини
повинен був би поширюватися від одного кінця кімнати до іншого практично миттєво.
Насправді за умови відсутності конвективних потоків повітря час поширення запаху на такі

117
відстані може становити багато хвилин й навіть години. Поширення запаху здійснюється за
допомогою повільного процесу дифузії.
Повільність дифузії й аналогічних їм явищ Клаузіус пояснив зіткненнями молекул.
Молекула газу не увесь час рухається вільно, а час від часу має зіткнення з іншими
молекулами. Вільно вона пролітає тільки коротку відстань від одного зіткнення до
наступного. У момент зіткнення швидкість молекули різко змінюється як за модулем, так і за
напрямком. У результаті траєкторія молекули є не прямою, а ламаною лінією з великою
кількістю ланок. Молекула безладно метається туди й сюди, і її загальне просування вперед
відбувається порівняно повільно. Для кількісного опису явища Клаузіус увів поняття
середньої довжини вільного пробігу, тобто середньої відстані, що пролітає молекула від
одного зіткнення до наступного.
2 Для обчислення середньої довжини вільного пробігу будемо користуватися
моделлю твердих куль. Між зіткненнями молекули кулі рухаються за інерцією прямолінійно
й рівномірно. У моменти зіткнень між молекулами розвиваються дуже великі сили
відштовхування, що змінюють їх швидкості за величиною й напрямком. Зрозуміло, така
груба модель передає далеко не всі риси явищ, які відбуваються при зіткненнях. Молекули
можуть розпадатися й з'єднуватися. Атоми можуть іонізуватися, переходити в збуджені
стани й т.д. Все це залишимо зараз без уваги. Модель твердих куль може приблизно вірно
описати тільки процеси розсіювання молекул, у яких відбуваються зміни швидкості й
напрямку руху цих частинок у результаті зіткнень їх між собою й зі стінками посудини, у
якому знаходиться газ.
Для спрощення розрахунку припустимо, що
рухається тільки одна молекула з сталою швидкістю
υ , а всі інші молекули є нерухомими. Будемо
називати молекулу, яка рухається, молекулою A .
Уявимо, що з молекулою A жорстко зв'язана
концентрична з нею тверда сфера S удвічі більшого
діаметра. Назвемо цю сферу сферою огородження
молекули A . У момент зіткнення відстань між
центрами молекул, що зіштовхуються, дорівнює Рисунок 75.1
діаметру молекули d. Отже, у цей момент центр
нерухомої молекули, з якої зіштовхнулася молекула A , виявиться на поверхні сфери
огородження останньої. Очевидно, він не може проникнути усередину цієї сфери. Між двома
послідовними зіткненнями молекули A її сфера огородження описує циліндр, довжина якого
і є вільний пробіг молекули A . З таких циліндрів складається поверхня, що описується з
часом сферою огородження (рис. 75.1). Для стислості будемо називати цю поверхню
ламаним циліндром. Якщо центр іншої молекули лежить усередині або на бічній поверхні
цього циліндра, то вона зіштовхнеться з молекулою A . У противному випадку зіткнення не
відбудеться. Нехай V – об'єм ламаного циліндра, що описується сферою S за час ∆t . Число
зіткнень молекули, що рухається, з іншими молекулами за цей час ∆t дорівнює середньому
числу останніх в об'ємі V , Vn , де n – число молекул в одиниці об'єму. Ми припускаємо, що
середня довжина вільного пробігу λ дуже велика у порівнянні з діаметром сфери
огородження 2d . Тоді можна знехтувати тими частинами об'єму V , які приходяться на
злами циліндра, тобто при обчисленні V циліндр можна вважати прямим, а його висоту
такою, що дорівнює добутку швидкості молекули υ на час ∆t . У цьому наближенні
V = σ ⋅ υ ⋅ ∆t , де σ = πd 2 – площа поперечного перерізу циліндра. Отже, число зіткнень
молекули, що рухається, з іншими молекулами за час ∆t дорівнює σ ⋅ υ ⋅ ∆t ⋅ n , а за одиницю
часу
z = σ ⋅ υ ⋅ ∆t ⋅ n / ∆t = n ⋅ σ ⋅ υ . (75.1)
Шлях, пройдений молекулою A за час ∆t , дорівнює υ ⋅ ∆t . Розділивши його на число
зіткнень за цей же час, знайдемо середню довжину вільного пробігу молекули:

118
 υ∆t 1
λ= = . (75.2)
σ ⋅ υ ⋅ ∆t ⋅ n σ ⋅ n
Як правило, формули (75.1) і (75.2) не є точними, оскільки в основу їх доведення
покладене припущення, що рухається тільки одна молекула, а всі інші нерухомі.
Математично точний розрахунок було виконано Максвеллом з урахуванням
максвеллівського розподілу молекул за швидкостями. Максвелл отримав:
z = 2 ⋅n ⋅ σ ⋅ υ (75.3)
1
λ= . (75.4)
2 ⋅σ⋅n
Як бачимо формули (75.3) та (75.4) суттєво залежать від величини σ . Площа перерізу
сфери огородження по великому кругу σ отримала назву ефективного перетину молекули,
точніше газокінетичним ефективним перетином молекули при розсіюванні її на інших
молекулах. Якщо розсіювання відбувається на таких же самих молекулах, то ефективний
перетин σ = πd 2 , де d – діаметр молекули (мінімальна відстань, на яку зближуються
молекули під час зіткнення). Зазначимо, що мінімальна відстань, на яку зближуються
молекули, залежить від енергії (температури) молекул з якими відбувається зіткнення. Тому
з підвищенням температури ефективний діаметр молекули зменшується.

§ 76 Емпіричні рівняння, що описують дифузію, теплопровідність, внутрішнє

тертя. Якісне пояснення явищ перенесення в газах [4]
1 Дотепер ми вивчали рівноважні стани й оборотні процеси. Тепер перейдемо до
розгляду процесів, що виникають при порушеннях рівноваги в системі. Якщо після
порушення рівноваги залишити систему без зовнішнього впливу, який спричинив це
порушення, то виникає процес релаксації, у результаті чого система переходить у
рівноважний стан. Ми будемо припускати, що за рахунок впливу ззовні нерівноважний стан
системи зберігається незмінним протягом необмеженого часу, внаслідок чого процеси, що
виникли в системі, будуть стаціонарними (тобто не залежними від часу). Крім того, будемо
вважати, що порушення рівноваги невеликі.
Порушення рівноваги приводять до перенесення з одних місць середовища в інші або
речовини, або енергії, або імпульсу й т.п. Інтенсивність процесу перенесення
характеризується потоком відповідної величини. Потоком якої-небудь величини (наприклад,
частинок, маси, енергії, імпульсу, електричного заряду) називається кількість цієї величини,
що проходить в одиницю часу через деяку уявну поверхню. Прикладами можуть служити потік
води через поперечний переріз труби, потік електричного заряду через поперечний переріз
провідника (який характеризується силою струму) і т.п. Поверхня, через яку розглядається
потік, може мати будь-яку форму; зокрема, ця поверхня може бути замкненою.
Потік – скалярна алгебраїчна величина, знак якої визначається вибором напрямку,
уздовж якого потік уважається додатним. Цей вибір є довільним. У випадку замкнених
поверхонь прийнято потік, що виходить назовні, вважати додатним, а в протилежному випадку
– від’ємним. Ми будемо розглядати потоки через плоскі поверхні, які є перпендикулярними до
осі Z . Якщо потік даної величини (частинок, енергії, імпульсу) направлений уздовж осі Z , то
будемо вважати його додатним, в іншому випадку – від’ємним.
У цьому параграфі ми розглянемо три явища перенесення: дифузію (перенесення
частинок або маси), теплопровідність (перенесення енергії) і внутрішнє тертя (перенесення
імпульсу). Спочатку розглянемо емпіричні (тобто такі, які ґрунтуються на досвіді) рівняння
цих процесів, що мають застосування до будь-яких середовищ (твердих, рідких і
газоподібним). Далі буде викладено елементарну молекулярно-кінетичну теорію дифузії в
газах. Молекулярно-кінетичні теорії теплопровідності та в’язкості газів є аналогічними.

119
 2 Дифузія. Дифузією називається вирівнювання концентрації, що обумовлене тепловим
рухом, в суміші декількох речовин. Цей процес спостерігається в газоподібних, рідких і
твердих середовищах. Ми обмежимося розглядом тільки двокомпонентних сумішей.
Нехай в одиниці об'єму суміші ni (z )
знаходиться n1 молекул однієї компоненти й n1 + n2
S
n2 молекул іншої компоненти. Число M2
n2
молекул даного сорту в одиниці об'єму
будемо називати концентрацією цієї
компоненти.
Припустимо, що концентрації n1 й n2 M1 n1
змінюються уздовж осі Z (від координат x і Z
y концентрації не залежать). Швидкість цієї Рисунок 76.1 – Залежність концентрацій
зміни характеризується похідними dn1 / dz й двокомпонентної газової суміші від z .
dn2 / dz . Похідну dn / dz прийнято називати Оскільки тиск і температура всюди
однакові, сума n1 + n 2 стала
градієнтом концентрації (це не є точним
визначенням, насправді градієнт є вектором).
Щоб спостерігати процес дифузії в чистому вигляді, будемо вважати тиск у рідких і
газоподібних сумішах таким, що не залежить від z . Через це гідродинамічні потоки не
виникають. У цьому випадку похідні dn1 / dz й dn2 / dz мають різні знаки (рис. 76.1).
Внаслідок теплового руху виникає потік молекул кожної з компонент у напрямку
зменшення її концентрації. Експериментально встановлено, що потік молекул i -й
компоненти через перпендикулярну до осі Z поверхню S ( N i – кількість молекул i -го
сорту, які проходять через поверхню S за одиницю часу) визначається рівнянням
dni
N i = −D S , (76.1)
dz
де D – коефіцієнт пропорційності, який називається коефіцієнтом дифузії. Таким чином,
потік молекул пропорційний градієнту концентрації. Знак мінус у рівнянні (76.1)
обумовлений тим, що потік направлений у напрямку зменшення концентрації.
Помноживши обидві частини формули (76.1) на масу молекули i -ї компоненти mi ,
отримаємо рівняння дифузії для потоку маси i -ї компоненти ( M i – кількість маси i -го сорту
речовини, яка проходить через поверхню S за одиницю часу):
dρ i
M i = −D S. (76.2)
dz
Тут ρ i = ni mi парціальна густина i -ї компоненти.
Потік маси M виміряється в кг/с; парціальна густина ρ – у кг/м3; поверхня S – у м2;
координата z – у метрах. Отже, коефіцієнт дифузії D вимірюється в м2/с, тобто має
розмірність квадрата довжини поділеного на час. Емпіричне рівняння дифузії (76.1), (76.2)
називають законом Ф і к а .
3 Теплопровідність. Якщо в деякому середовищі створити уздовж осі Z градієнт
температури, то виникає тепловий потік ( q – кількість теплоти, яка проходять через
поверхню S за одиницю часу), який задовольняє рівнянню
dT
q = −χ S . (76.3)
dz
Тут q – тепловий потік через поверхню S , що перпендикулярна до осі Z ; dT / dz – градієнт
температури (точніше, проекція градієнта температури на вісь z ); χ – коефіцієнт
пропорційності, що залежить від властивостей середовища й називається

120
теплопровідністю (коефіцієнт теплопровідності). Знак мінус у рівнянні (76.3) відображає
той факт, що теплота переходить у напрямку зменшення температури, у зв'язку із чим знаки
q й dT / dz протилежні.
Оскільки одиницею теплового потоку q є джоуль у секунду, тобто ват, χ виміряється у
ватах на метр-кельвін (Вт/(м∙К)). Рівняння (76.3) являє собою аналітичне формулювання
закону, встановленого Фур'є в 1822 р., яке носить його ім'я.
4 Внутрішнє тертя. Формула Ньютона для внутрішнього тертя, що визначає силу
внутрішнього тертя в рідинах, справедлива також і для газів. Напишемо цю формулу,
замінивши позначення υ на u :
du
F =η S (76.4)
dz
(заміна υ на u викликана тим, що буквою υ ми будемо позначати невпорядковану швидкість
молекул газу). У цій формулі η – коефіцієнт пропорційності, який називають в'язкістю
(коефіцієнт в'язкості); S – площа границі між шарами поверхні, на яку діє сила F ; du / dz –
величина, що показує як швидко змінюється швидкість потоку рідини або газу в напрямку Z ,
який перпендикулярний до напрямку руху шарів (градієнт u ). Рівняння (76.4) було
встановлено Ньютоном у 1687 р. і називається законом Ньютона.
Відповідно до другого закону Ньютона сила дорівнює похідній імпульсу за часом. Тому
рівняння (76.4) можна подати у вигляді
du
K = −η S , (76.5)
dz
де K – потік імпульсу через поверхню S , який передається від шару до шару ( K – кількість
імпульсу, яка проходять через поверхню S за одиницю часу). Знак мінус у цій формулі
обумовлений тією обставиною, що імпульс «тече» у напрямку зменшення швидкості u . Тому
знаки потоку імпульсу й похідної du / dz протилежні. В'язкість виміряється в кілограмах на
метр-секунду (кг/(м∙с)) або у паскаль-секундах (Па∙с).
5 Елементарна молекулярно-кінетична теорія дифузії в газах. Тут ми викладемо
елементарну молекулярно-кінетичну теорію дифузії в газах. Молекулярно-кінетичні теорія
теплопровідності та в’язкості газів є подібною до викладеної.
Для простоти будемо припускати, що молекули газу рухаються тільки в трьох взаємно
перпендикулярних напрямках. Відповідно до цього кількість молекул, що пролітають
(падають) через одиничну площадку в одиницю часу, будемо обчислювати по наближеній
формулі
1 1
z = n < υ > (точна формула z = n < υ > ) (76.6)
6 4
Щоб спростити задачу, будемо вважати, що молекули обох компонент мало відрізняються за
масою ( m1 ≈ m2 ≈ m ) і мають практично однакові ефективні перетини ( σ1 ≈ σ 2 ≈ σ ). За цих
умов молекулам обох компонент можна приписувати однакову середню швидкість теплового
руху < υ > , а середню довжину вільного пробігу обчислювати за формулою
1
λ= , де n = n1 + n2 . (76.7)
2σn
Нехай зміна концентрації першої компоненти газу уздовж осі Z описується функцією
n1 ( z ) (рис. 76.2). Позначимо число молекул першої компоненти газу, що пролітають в
одиницю часу крізь уявну поверхню S у напрямку осі Z , через N1′ ; те ж число для
протилежного напрямку – через N1′′ . Різниця цих чисел дасть потік N1 молекул першої
компоненти через поверхню S :
N1 = N1′ − N1′′ . (76.8)

121
Згідно до формули (76.6) n1 ( z )
1 1
N1′ = n1′ < υ > S , N1′′ = n1′′ < υ > S (76.9) S
6 6
де n1′ – «ефективна» концентрація молекул n1′′
першої компоненти ліворуч від S , а n1′′ – N 1′
«ефективна» концентрація молекул першої
компоненти праворуч від S .
Через поверхню S пролітають молекули, Z
що перетерпіли останнє зіткнення на різних n1′ N 1′′
відстанях від цієї поверхні. Однак у середньому
останнє зіткнення відбувається на відстані від z+λ
z−λ
S , яке дорівнює середній довжині вільного z
пробігу λ . Тому за n1′ природно взяти значення
Рисунок 76.2. Залежність концентрації
n1 ( z − λ ) , а за n1′′ – значення n1 ( z + λ ) . Тоді, першої компоненти газу n1 ( z ) від z .
взявши до уваги формули (76.8) і (76.9), можна Молекули N1′ зображені такими, що
написати, що
летять через верхню, а молекули N1′′ –
N1 = < υ > S [n1 ( z − λ ) − n1 ( z + λ )]. (76.10)
1
через нижню половину площадки S . У
6 дійсності обидві групи молекул
Різницю значень функції n1 ( z ) у формулі розподілені рівномірно по всій
(76.10) можна подати у вигляді поверхні S
dn1
n1 ( z − λ ) − n1 ( z + λ ) ≈ −
⋅ 2λ . (76.11)
dz
Тут використали відому з математики наближену формулу f ( z + α) ≈ f ( z ) + α ⋅ df / dz для
достатньо малих α . Підставивши вираз (76.11) у формулу (76.10), отримаємо, що
1  dn
N1 = − < υ > λ  1 S . (76.12)
3  dz
Таким чином, ми не тільки прийшли до рівняння (76.1), але й отримали вираз для
коефіцієнта дифузії:
1
D=
<υ>λ . (76.13)
3
Більш точний розрахунок приводить до такої ж формули, але з трохи відмінним
числовим коефіцієнтом.
Провівши аналогічні обчислення для другої компоненти газової суміші, ми прийдемо
до такого ж виразу, як (76.12), із заміною n1 на n2 . Отже, коефіцієнт дифузії має однакове
значення для обох компонент суміші.
Ми припустили, що молекули обох компонент однакові за масою й ефективним
перетинам. Тому вираз (76.12) визначає коефіцієнт самодифузії, тобто дифузії молекул
деякого газу в середовищі молекул того ж газу (подібного газу).

122
 ТЕМА 13 РЕАЛЬНІ ГАЗИ ТА РІДКИЙ СТАН

§ 77 Реальні гази. Рівняння Ван-дер-Ваальса [4,8]

1 При збільшенні густини газів починають відігравати всезростаючу роль об'єм
молекул газу та їх взаємодія між собою. У цьому випадку модель ідеального газу й рівняння
ідеального газу (Менделєєва-Клапейрона) для одного моля
pідVµ = RT (77.1)
стають непридатними. Тут pід – тиск ідеального газу на стінки посудини; Vµ – об’єм
посудини, в якому знаходиться один моль газу; T – температура газу; R – універсальна
газова стала.
Для опису поведінки реальних газів було запропоновано багато різних рівнянь.
Найпростішим із них і разом з тим таким, що дає досить гарні результати, виявилося
рівняння, запропоноване Ван-дер-Ваальсом у 1873 р. Це рівняння було отримано шляхом
внесення поправок у рівняння (77.1) і для одного моля газу має вигляд (рівняння Ван-дер-
Ваальса для одного моля речовини)
 
 p + a (V − b) = RT . (77.2)
 Vµ 
2 µ

Тут a і b – сталі Ван-дер-Ваальса, що мають для різних
газів різні значення, які визначаються експериментально; p –
d
тиск реального газу на стінки посудини. Стала a виміряється
в Па∙м6/моль2, стала b – у м3/моль. Обґрунтуємо внесені в
рівняння (77.2) поправки. d
2 Кожна молекула реального газу має власний об’єм.
Тому молекули рухаються в посудині менш вільно, ніж Рисунок 77.1 – Відстань, на
«точкові» молекули ідеального газу. Ван-дер-Ваальс врахував яку зближуються центри
власний об’єм молекул газу шляхом заміни в рівнянні двох молекул, збігаються з
Менделєєва-Клапейрона (77.1) повного об’єму посудини Vµ , діаметром молекули d
який займає один моль речовини, на так званий «вільний» об’єм
Vµ′ = Vµ − b , (77.3)
в якому можуть рухатися молекули. Тут b – поправка, стала Ван-дер-Ваальса, яка залежить
від власного об’єму молекул.
Доведемо, що поправка b у чотири рази більше за власний об’єм усіх N A молекул
одного моля газу ( N A – стала Авогадро).
Нехай у посудині знаходяться тільки дві молекули. Центр кожної із цих молекул не
може наблизитися до центра іншої молекули на відстань, меншу за діаметр молекули d (див.
рис. 77.1). Отже, для центрів обох молекул є недоступним сферичний об'єм радіуса d , тобто
3
4 4 d 
об'єм, який дорівнює πd 3 = 8 ⋅ π  восьми об'ємам молекули. У розрахунку на одну з
3 3 2
двох молекул недоступним виявляється в два рази менший об'єм, який дорівнює об'ємам
чотирьох молекул. Оскільки молекули, як правило, зіштовхуються попарно (зіткнення трьох
і більше молекул малоймовірні), отриманий нами результат справедливий для будь-якої пари
молекул. Звідси випливає, що у розрахунку на кожну молекулу газу недоступним буде об'єм,
який дорівнює чотирьом об'ємам молекули, а для всіх молекул в одному молі – об'єм b , який
дорівнює чотирьом сумарним об'ємам молекул газу

123
 3
4π  d 
b = NA ⋅4⋅ ⋅  . (77.4)
3 2
Отриманий нами результат потрібно розглядати не як абсолютно точний, а лише як
оціночний.
3 Розглянемо тепер вплив сил молекулярного притягання.
Змінимо модель газу. Молекули будемо вважати точками, між якими діють сили
притягання. Сили притягання між молекулами при збільшенні відстані між ними швидко
зменшуються. Тому помітна взаємодія молекул між собою має місце лише в межах
невеликої відстані r , яка називається радіусом молекулярної дії і яка дорівнює декільком
ефективним діаметрам молекули. Сфера радіуса r називається сферою молекулярної дії.
Якщо ця сфера цілком
знаходиться усередині газу, то
сили, що діють на розглянуту
молекулу з боку навколишніх r
молекул, у середньому
врівноважуються (рис. 77.2). Але
цього не буде, коли молекула r
перебуває поблизу границі газу зі ∑ i ≠0
F
i
стінкою. Тут сфера молекулярної r
дії лише частково проходить у газі. ∑ Fi = 0
Кількість молекул, що тягнуть 2r i
розглянуту молекулу усередину
газу, є більшою порівняно з Рисунок 77.2 – Молекула в глибині посудини
молекулами, що тягнуть її назовні. (ліворуч) і в поверхневому шарі (праворуч), r – радіус
Таким чином, поблизу стінки молекулярної дії
виникає шар газу, товщина якого дорівнює радіусу сфери молекулярної дії r . На кожну
молекулу, що знаходиться в цьому шарі, діє сила F , яка направлена всередину газу.
Величина сили F максимальна, коли молекула перебуває біля самої стінки, і зменшується
при видаленні від неї. Коли молекула газу летить до стінки, а потім відбивається від неї, то
змінюється її імпульс. На відміну від ідеальних газів, імпульс молекул, що налітають,
змінюється не тільки під дією сил тиску з боку стінки, але й під дією сил, з якими їх тягнуть
усередину газу молекули шару біля стінки. Зокрема, під дією цих останніх сил молекула
може відбитися усередині цього шару, не долетівши до стінки. Це приводить до того, що
тиск газу на стінку посудини у випадку реального газу стає меншим, ніж у випадку
ідеального газу на величину ∆p . Проведемо оцінку величини ∆p .
Зрозуміло, що зміна тиску ∆p пропорційна середній силі F , що діє на одну молекулу
з боку молекул шару біля стінки, а також кількості молекул, які падають на стінку (чим
більша концентрація молекул n , тим більша кількість молекул, що падають на стінку), на які
сила F діє. Тому
∆p ~ n ⋅ F . (77.5)
Також візьмемо до уваги, що середнє значення сили, F , що діє на одну молекулу з боку
молекул шару біля стінки залежить від кількості молекул у сфері молекулярної дії, яка, в
свою чергу, залежить від концентрації молекул n . Отже, F ~ n . Таким чином, зменшення
тиску ∆p на стінку посудини для реального газу порівняно з ідеальним буде пропорційною
квадрату концентрації
∆p ~ n ⋅ F ~ n ⋅ n = ( N / V ) 2 ~ 1 / V 2
( N – кількість молекул в посудині; V – об’єм посудини) або для одного моля речовини
pід − p = ∆pµ = a / Vµ2 , (77.6)

124
де a – стала Ван-дер-Ваальса, яка пов’язана з притяганням молекул між собою.
4 Зрозуміло, що такі фактори як притягання молекул між собою та відмінний від нуля
об’єм молекул діють одночасно. Для того щоб це врахувати, підставимо в (77.1) замість
тиску ідеального газу співвідношення, що отримали з (77.6)
pід = p + ∆pµ = p + a / Vµ2 ,
а також замість об’єму посудини Vµ , який займає один моль речовини так званий «вільний»
об’єм (77.3) Vµ − b . У результаті цього отримаємо рівняння Ван-дер-Ваальса (77.2).
Рівняння Ван-дер-Ваальса легко можна записати для довільної кількості молей. Для
цього потрібно врахувати, що ν молей газу займають в ν раз більший об’єм, ніж один моль
(при однакових температурі і тиску)
V = ν ⋅ Vµ або Vµ = V / ν . (77.7)
Підставивши це співвідношення до (77.2), отримаємо рівняння Ван-дер-Ваальса для
довільної кількості речовини
 2 
 p + a ⋅ ν (V − b ⋅ ν ) = νRT . (77.8)
 V 2 


§ 78 Ізотерми Ван-дер-Ваальсівського газу. Критичні температура, тиск, об'єм і їх

зв'язок із сталими Ван-дер-Ваальса [4]
1 Перейдемо до дослідження рівняння Ван-дер-Ваальса
 2 
 p + a ⋅ ν (V − b ⋅ ν ) = νRT .
 V 2 

Розкриємо дужки й помножимо отримане співвідношення на V 2 . У результаті рівняння Ван-
дер-Ваальса набуває вигляду
pV 3 − (bν ⋅ p + νRT )V 2 + aν 2V = ab ⋅ ν 3 . (78.1)
Співвідношення (78.1) є кубічним рівнянням відносно V , коефіцієнти якого залежать від
параметрів p і T , Це рівняння має три розв’язки, причому залежно від значень коефіцієнтів
або всі три розв’язки є дійсними, або один розв’язок є дійсним, а інші два – комплексними.
Об'єм може визначатися тільки дійсним числом, тому комплексні розв’язки не мають
фізичного змісту й повинні бути відкинутими.
На рис. 78.1 зображені ізотерми Ван-дер- p
Ваальса для декількох значень температури.
Зафіксуємо температуру, наприклад, T ′ . Для кожного K
значення тиску p′ з рівняння (78.1) отримаємо T ′′′
значення об’єму V . У випадку, коли буде три дійсних p ′′
TK
кореня, то позначимо їх V1′ , V2′ , V3′ . Зрозуміло, що
p′ T ′′
можливий випадок, коли буде один дійсний корінь. У
результаті отримаємо ізотерму. Аналогічно можемо T′
побудувати ізотерми для різних температур,
наприклад, T ′, T ′′, T ′′′ . V1′ V2′ V3′ V
Із цих ізотерм випливає, що з підвищенням Рисунок 78.1 – Ізотерми Ван-дер-
температури розходження між трьома дійсними Ваальсівського газу (T ′ < T ′′ < T ′′′) .
розв’язками для об’єму зменшується (порівняйте
K – критична точка
ізотерми при T ′ і T ′′ ). Починаючи з деякої

125
температури TK , для кожного газу різної, при будь-якому тиску дійсним виявляється тільки
один розв’язок (78.1). Ця температура TK називається критичною.
При підвищенні температури точки, що відповідають значенням об'єму V1′ , V2′ і V3′
усе більше зближуються й зрештою зливаються при критичній температурі в одну точку K ,
яку називають критичною точкою (див. рис. 78.1). Для критичної ізотерми критична точка
K є точкою перегину. Їй відповідають три співпадаючі між собою розв’язки рівняння (78.1).
Дотична до ізотерми в точці K є границею, до якої прямують січні p′ , p′′ та інші при
наближенні температури до критичної. Це означає, що дотична до ізотерми в точці K , як і
усі січні, є паралельною осі V . Тому похідна dp / dV в точці K дорівнює нулю. Крім того, у
точці перегину повинна бути дорівнювати нулю і друга похідна d 2 p / d 2V . Об’єм і тиск, який
відповідає точці K , називають відповідно критичним об’ємом VK та критичним тиском
pK .
2 Знайдемо, виходячи з рівняння Ван-дер-Ваальса критичні температуру Tk ,
критичний об’єм Vk та критичний тиск pk . Для цього розв’яжемо рівняння (78.1) відносно
p:
νRTV 2 aν 2 (V − bν) νRT aν 2
p= 2 − = − (78.2)
V (V − νb) V 2 (V − νb) (V − νb) V 2
і знайдемо першу та другу похідні
dp RT 2a d 2 p 2 RT 6a
=− + 3, =+ − 4.
dV (V − νb) 2
V dV 2
(V − νb) V
3

Розглянемо один моль речовини ν = 1 . Поклавши T = TK , V = Vµ , K , p K , знайдемо значення

похідних у критичній точці, які повинні дорівнювати нулю:
RTK 2a 2 RTK 6a
− + 3 = 0, − 4 = 0. (78.3)
(Vµ, K − b) 2
Vµ , K (Vµ , K − b) Vµ, K
3

На додаток до цих двох рівнянь напишемо рівняння (78.2) для критичної точки:
RTK a
pK = − 2 . (78.4)
Vµ , K − b Vµ, K
Розв’язання системи (78.3) і (78.4) дає значення для параметрів у критичній точці:
a 8a
Vµ, K = 3b, p K = 2
, TK = . (78.5)
27b 27bR
Таким чином, знаючи сталі Ван-дер-Ваальса a й b , можна знайти Vµ, K , pK й TK , які
називаються критичними величинами. І, навпаки, за відомим значенням критичних
величин можуть бути знайдені значення сталих Ван-дер-Ваальса.

§ 79 Експериментальні ізотерми [4]

1 В ізотермах Ван-дер-Ваальса, що відповідають температурам нижче критичної (див.,
наприклад, рис. 79.1), є область, у якій речовина поводиться протиприродно. У цій області,
що простирається від «дна» впадини до «вершини» горба, збільшення об'єму
супроводжується ростом тиску (штрихова лінія). Однорідної речовини з такими
властивостями бути не може. Тому доводиться думати, що в зазначеній області речовина
стає неоднорідною, тобто, як говорять, розшаровується на дві фази.

126
 У термодинаміці фазою називається сукупність однорідних, однакових за своїми
властивостями частин системи. Якщо, наприклад, у закритій посудині знаходиться вода, у
якій плавають шматочки льоду, то рідка вода являє собою одну фазу, всі шматочки льоду –
другу, а суміш пари води й повітря над рідиною – третю фазу термодинамічної системи.
2 Щоб отримати ізотерму експериментальним шляхом, потрібно помістити газ у
з'єднану з манометром термостатовану посудину, яка закрита поршнем, що може
переміщуватися (термостатом називається пристрій для підтримки сталої температури).
Потім, рухаючи повільно поршень, потрібно робити одночасно вимірювання тиску й об'єму.
На рис. 79.1 зображені
p,10 5 Па
результати подібного досліду для
азоту. Спочатку зі зменшенням
об'єму тиск газу росте, причому хід
ізотерми досить добре описується 30
4
рівнянням Ван-дер-Ваальса. Однак, pн.п.
2 1
починаючи з об'єму V1 , тиск у 20
посудині перестає змінюватися.
Замість завитка 1–4–3–2 на
експериментальній ізотермі маємо 10
3
прямолінійну ділянку 1–2. Речовина
V2 V1
при цьому розшаровується на дві 0
фази: рідку й газоподібну (у цьому 1 2
можна переконатися, зробивши V ,10 −4 м 3
стінки посудини прозорими). У міру Рисунок 79.1 – Ізотерма Ван-дер-Ваальса для азоту
зменшення об'єму конденсується при 110 K (критична температура 126 К). p – тиск
н.п
(тобто переходить у рідку фазу) все
насиченої пари
більша частина речовини, причому
процес конденсації відбувається при сталому тиску pн.п .
При значенні об'єму V2 процес конденсації закінчується й речовина знову стає
однорідною (але рідкою). Подальше зменшення об'єму супроводжується швидким
зростанням тиску, причому хід ізотерми знову приблизно відповідає рівнянню Ван-дер-
Ваальса.
Таким чином, рівняння Ван-дер-Ваальса описує не тільки газоподібний стан
речовини, але охоплює також перехід речовини в рідкий стан і процес стиснення рідини.
p p
Н .П .

pК К

S2
p Н .П .
Тp
S1

VГ V ТК Т
Vp
Рисунок 79.2 – Заштриховані площі Рисунок 79.3 – Залежність тиску
однакові: S1 = S 2 . VГ – мінімальний об'єм насиченої пари від температури:
газу; V p – максимальний об'єм рідини K – критична точка; TP –
потрійна точка

127
 Із зіставлення експериментальної ізотерми з ізотермою Ван-дер-Ваальса бачимо, що
ці ізотерми досить добре збігаються на ділянках, що відповідають однорідним станам
речовини, але поводяться зовсім неоднаково в області розшарування на дві фази. Замість S -
подібної ділянки ізотерми Ван-дер-Ваальса в експериментальної ізотерми є в цій області
прямолінійна горизонтальна ділянка. Ґрунтуючись на законах термодинаміки, можна
довести, що охоплювані впадиною й горбом площі S1 й S 2 на рис. 79.2 однакові.
3 У станах, що відповідають горизонтальній ділянці експериментальної ізотерми,
спостерігається рівновага між рідкою й газоподібною фазами речовини. Газ, що перебуває в
рівновазі зі своєю рідиною, називається насиченою парою. Тиск pн.п , при якому
здійснюється рівновага при даній температурі, називається тиском насиченої пари. Цей
тиск росте з температурою (рис. 79.3).
На рис. 79.4 зображені експериментальні ізотерми для ряду значень температури. З
рисунка бачимо, що з підвищенням температури горизонтальна ділянка ізотерми
скорочується й стягується в точку K при критичній температурі. Відповідно зменшується
розходження в густинах рідини й насиченої пари (рис. 79.5). При критичній температурі це
розходження повністю зникає й речовина стає однорідною. З рис. 79.4 випливає, що
насичена пара може існувати лише при температурах нижче критичної. Тому графік
залежності pн.п . від T на рис. 79.3 закінчується в критичній точці.
р
(T ′ < T ′′ < T ′′′ < TK )
ρ
K
рК

р ′Н′ .П . TK

р ′Н′′.П .
T ′′′

р ′Н .П . T ′′
T′ 0 TK T
0 Vp VГ V
Рисунок 79.4 – Сукупність експеримен-
тальних ізотерм, що відповідають різним Рисунок 79.5 – Залежність густини ρ
температурам. Область під дзвоноподібною рідини й насиченої пари від
штриховою кривою є областю двофазних температури
станів речовини
Виділимо подумки частину газу, що знаходиться в невеликому об'ємі ∆V . Коли газ
перебуває у звичайному (некритичному) стані, збільшення ∆V приводить до зменшення у
ньому тиску, внаслідок чого навколишній газ підтискає його до первісного значення.
Зменшення ∆V супроводжується збільшенням у ньому тиску, внаслідок чого об'єм ∆V ,
«потіснивши» своє оточення, знову набуває колишнього значення. Таким способом
усуваються помітні неоднорідності газу.
Інакше відбувається у випадку, коли речовина перебуває у критичному стані.
Оскільки в критичній точці dp / dV = 0 , випадкове збільшення (або зменшення) об'єму ∆V
не супроводжується зменшенням (відповідно зростанням) тиску, так що відхилення значень
∆V від середнього можуть бути досить великими. Цим пояснюється той факт, що речовина в
критичному стані виявляється дуже неоднорідною.
Проведена на рис. 79.4 через крайні точки горизонтальних ділянок дзвоноподібна
штрихова крива обмежує область двофазних станів речовини. При температурах вище

128
критичної речовина при будь-якому тиску залишається однорідною. При таких температурах
ніяким стисненням не може бути здійснений перехід речовини у рідкий стан.
Поняття критичної температури було вперше введене Д.І.Менделєєвим у 1860 р.
Менделєєв назвав її температурою абсолютного кипіння рідини й розглядав як таку
температуру, при якій зникають сили зчеплення між молекулами й рідина перетворюється в
пару, незалежно від тиску й займаного нею об'єму.
4 Дзвоноподібна крива й ділянка критичної ізотерми, що лежить ліворуч від точки K ,
ділять діаграму p, V на три області (рис. 79.6). Похилим штрихуванням позначена область
однорідних рідких станів речовини. Горизонтальним штрихуванням позначена область
двофазних станів. Праворуч від дзвоноподібної кривої і верхньої гілки критичної ізотерми
розташовується область однорідних газоподібних станів. У ній іноді виділяють позначену
буквою «П» частина, яку називають областю пари. Будь-який стан у цій області відрізняється
від станів, що лежать в області «Г», тим, що при ізотермічному стисненні речовина, що
перебувала спочатку в такому стані, перетерплює процес зрідження. При температурах
вищих критичної, як уже відзначалося, речовина не може бути зрідженою ніяким
стисненням.
p

p
Г
Р K
K
1

Р−П П
2
V
0 0
V

Рисунок 79.6 – Області рівноважних Рисунок 79.7 – Здійснивши

станів речовини на діаграмі p, V процес, що йде в обхід двофазної
області, можна перетворити
рідину в газ без розшарування на
дві фази
На рис. 79.7 показаний процес, за допомогою якого можна здійснити перехід з рідкого
стану в газоподібний (або назад) без розшаровування речовини на дві фази. У ході такого
процесу речовина увесь час залишається однорідною.
5 На ділянках 1–4 і 2–3 на рис. 79.1 речовина відносно залежності тиску від об'єму
поводиться нормально. Тому, здавалося б, ці ділянки могли б реалізуватися. Дійсно, при
відомих умовах стани, що відповідають цим ділянкам, можуть здійснюватися. Однак ці
стани не цілком стійкі: досить, наприклад, попадання в пару або рідину порошини для того,
щоб речовина розпалася на дві фази. Подібні не цілком стійкі стани називаються
метастабільними. Речовина в станах 1–4 називається пересиченою парою, а в станах 2–3 –
перегрітою рідиною.
При досить низькій температурі ділянка ізотерми 2–3 (див. рис. 79.1) «поринає» під
вісь V , тобто значення p стають від’ємними. Речовина під від’ємним тиском перебуває в
стані не стиснення, а розтягнення. Такі стани також можуть бути реалізовані. Можна,
наприклад, отримати розтягнуту ртуть. Для цього потрібно занурити в ртуть запаяну з
одного кінця довгу скляну трубку й, повернувши її запаяним кінцем нагору, обережно
витягати назовні. У такій трубці можна отримати стовп ртуті, що значно перевищує 760 мм.
Ртуть у трубці буде перебувати в стані розтягання, тобто під від’ємним тиском.

129
 § 80 Фаза в термодинаміці. Фазове перетворення першого і другого роду.
Приклади фазових перетворень. Діаграма станів [4]
1 Нагадаємо, що у термодинаміці фазою називається сукупність однорідних,
однакових за своїми властивостями частин системи. Різні фази однієї й тієї ж речовини
можуть знаходитися в рівновазі, дотикаючись одна до одної. Така рівновага спостерігається
лише в обмеженому інтервалі температур, причому кожному значенню температури T
відповідає своє значення тиску p . Сукупність станів рівноваги двох фаз зображується на
діаграмі p, T лінією
p = f (T ) . (80.1)
Прикладом може служити крива на рис. 79.3 (див. попередній параграф).
На діаграмі p, V сукупність рівноважних станів зображується відрізком
горизонтальної прямої, причому кожній парі значень p і T відповідає свій відрізок (див.
рис. 79.4). Стани, що відповідають різним точкам такого відрізка, відрізняються розподілом
речовини між фазами. Кінцям відрізка відповідають однофазні стани. При переході речовини
з однієї фази в іншу, точка, що зображує стан на діаграмі p, V , переміщується уздовж
відрізка. Вся сукупність станів, що зображена на діаграмі p, V горизонтальним відрізком
прямій, на діаграмі p, T зображується одною точкою, що визначає значення p й T , при
яких здійснюється перехід.
Перехід речовини з однієї фази в іншу, як правило, супроводжується поглинанням або
виділенням деякої кількості теплоти, яка називається теплотою фазового перетворення.
Наприклад, при таненні льоду поглинається теплота плавлення, при замерзанні води
виділяється така ж кількість теплоти.
Переходи, що супроводжуються поглинанням або виділенням теплоти, називаються
фазовими перетвореннями першого роду. Існують перетворення однієї кристалічної
модифікації (різновиду) речовини в іншу, які не зв'язані поглинанням або виділенням теплоти.
Їх називають фазовими перетвореннями другого роду.
При фазових перетвореннях другого роду густина речовини не змінюється. Існує
стрибкоподібна зміна питомої теплоємності і деяких інші характеристик. Прикладом
перетворення другого роду може служити перехід заліза з феромагнітного стану в
парамагнітний, який відбувається при температурі Кюрі.
До числа фазових перетворень другого роду слід віднести перехід у надпровідний
стан, виконаний при відсутності магнітного поля, і перехід між двома рідкими фазами гелію,
які називають гелієм-I і гелієм-II.
2 Три фази однієї й тієї ж речовини p
(тверда, рідка й газоподібна, або рідка й дві Крива
тверді, або, нарешті, три тверді) можуть K
плавлення
знаходитися в рівновазі тільки при визначених Крива
значеннях температури й тиску, яким на Р випаровування
Tв
діаграмі p, T відповідає точка, і яку називають 2
1
потрійною.
pТР Tp Г
У термодинаміці доводиться, що
рівновага більш ніж трьох фаз однакової 3 4 Крива
речовини є неможливою. Це твердження сублімації
підтверджується дослідом. 0
У потрійній точці сходяться три криві TТР T
рівноваги фаз, узятих попарно (рис. 80.1). Крива Рисунок 80.1 – Діаграма стану речовини
випаровування нам уже відома (див. рис. 79.3).
Крива плавлення визначає умови рівноваги між твердою й рідкою фазами речовини

130
(наприклад, між рідкою водою й льодом); ця крива йде в нескінченність. Сублімацією
називається безпосередній (без плавлення) перехід із кристалічного стану в газоподібний.
Крива сублімації визначає умови рівноваги між твердою (кристалічною) і газоподібною
фазами речовини.
Діаграми, подібні до зображеної на рис. 80.1, називаються діаграмами станів
речовини. Вони визначають рівноважні стани, тобто такі стани, у яких речовина при
незмінних зовнішніх умовах перебуває нескінченно довго. Будують діаграми стану на основі
експериментальних даних.
Криві плавлення, випаровування й сублімації розбивають координатну площину p, T
на три області. Ліворуч від кривої сублімації й плавлення лежить область твердої фази, між
кривими плавлення й випаровування знаходиться область рідких станів, і, нарешті, праворуч
від кривої випаровування й сублімації знаходиться область газоподібних станів. Будь-яка
точка в одній із цих областей зображує відповідний однофазний стан речовини. Будь-яка
точка, що лежить на одній з кривих, що розмежовує області, визначає умови рівноваги двох
відповідних фаз речовини. Потрійна точка зображує стан рівноваги всіх трьох фаз.
Діаграма стану дозволяє визначити, які перетворення буде мати речовина при різних
процесах. Наприклад, якщо взяти речовину в стані, який зображено точкою 1 на рис. 80.1, і
його ізобарично нагріти, то речовина буде проходити послідовність станів, які зображені
штриховою прямою 1–2, – кристалічний, рідкий, газоподібний. Якщо ж взяти речовину у
стані, який зображений точкою 3, і також ізобарично нагріти, то послідовність станів 3–4
буде іншою: кристали перетворюються безпосередньо в газ, минаючи рідку фазу.
Із рис. 80.1 випливає, що рідка фаза може перебувати в рівновазі тільки при тиску не
меншому за тиск у потрійній точці pТР . У більшості звичайних речовин тиск у потрійній
точці значно менше атмосферного, внаслідок чого перехід цих речовин із твердого стану в
газоподібний здійснюється через проміжну рідку фазу. Наприклад, у води pТР = 6,10гПа
(4,58 мм рт. ст.). У випадку вуглекислоти (С02) pТР = 5,11 атм. Тому при атмосферному
тиску вуглекислота може існувати тільки у твердому й газоподібному станах. Тверда
вуглекислота (називають сухим льодом) на повітрі сублімує, а не тане.
p
2 K
3 p ТвII
P K
4 P
Tp ′
Тв
Tp Г ТвI Tp
Г
1
0 T
0 T
Рисунок 80.2 – Діаграма стану Рисунок 80.3 – Діаграма
речовини, густина якого при стану речовини, що має
плавленні зменшується дві кристалічні
модифікації
Нахил кривої плавлення залежить від того, як поводиться при плавленні густина
речовини. Якщо густина рідини більша за густину кристалів, крива плавлення нахилена
вправо, як на рис. 80.1. Якщо при плавленні густина речовини зменшується (так поводиться,
наприклад, вода), то крива плавлення нахилена вліво (рис. 80.2). В останньому випадку
поведінка речовини при деяких процесах може виявитися досить своєрідною. Якщо взяти
подібну речовину в стані, що зображений на рис. 80.2 точкою 1, і її ізотермічно стиснути

131
(штрихова пряма 1–2), то в ході стиснення газоподібна речовина спочатку затвердіє, а потім
стане рідкою. Це відбувається тільки при температурах, які нижче критичної.
Крива випаровування закінчується в критичній точці K . Тому можливим є процес, що
відбувається в обхід критичної точки K (див. штрихову лінію 3–4 на рис. 80.2). У цьому
випадку перехід з рідкого стану в газоподібний відбувається безперервно, через
послідовність однорідних станів. На рис. 79.7 подібний перехід зображений суцільною
лінією 1–2.
Для речовини, що має кілька кристалічних модифікацій, діаграма стану має більш
складний характер. На рис. 80.3 зображена діаграма для випадку двох кристалічних
модифікацій. У цьому випадку є дві потрійні точки. У точці Tp в рівновазі знаходяться газ,
рідина й перша кристалічна модифікація, у точці Tp′ рідина й обидві кристалічні
модифікації. У води є сім різних модифікацій льоду. Відповідно є ряд потрійних точок.

§ 81 Будова рідин. Поверхневий натяг рідин. Коефіцієнт поверхневого натягу.

Крайовий кут [4]
1 Будова рідин. Рідини займають проміжне положення між газами й кристалами, і
тому вони мають деякі їх властивості. Зокрема, як для рідин, так і для кристалів, характерна
наявність певного об'єму. Разом з тим рідина, подібно до газу, набуває форму тієї посудини,
у якій вона знаходиться. Для кристалів характерно впорядковане розміщення частинок, у
газах вони розміщені хаотично. За допомогою рентгенографічних досліджень з’ясовано, що
у рідинах характер розміщення молекул також займає проміжне положення: у рідинах
спостерігається ближній порядок. Це означає, що відносно будь-якої частинки розміщення
найближчих до неї сусідів є впорядкованим. Однак у міру віддалення від даної частинки
розміщення відносно неї інших частинок стає усе менш упорядкованим. На далеких
відстанях упорядковане розміщення частинок повністю зникає. У кристалах спостерігаємо
дальній порядок: упорядковане розміщення частинок відносно будь-якої частинки
спостерігається в межах значного об'єму.
Через відсутність далекого порядку рідини, за деякими виключеннями, не виявляють
анізотропії, яка є характерною для кристалів. У рідинах з видовженими молекулами
спостерігається однакова орієнтація молекул у межах значного об'єму, чим обумовлюється
анізотропія оптичних і деяких інших властивостей. Такі рідини отримали назву рідких
кристалів. У них упорядкована тільки орієнтація молекул, взаємне ж розміщення молекул,
як і у звичайних рідинах, далекого порядку не виявляє.
Тепловий рух молекул у рідинах має такий характер. Кожна молекула протягом
деякого часу коливається біля певного положення рівноваги. Час від часу молекула стрибком
переміщується в нове положення рівноваги, яке знаходиться від попереднього на відстані
порядку розмірів самих молекул. Цим пояснюється течія рідин. З підвищенням температури
частота таких стрибкоподібних переміщень зростає, внаслідок чого в'язкість рідин
зменшується. Відзначимо, що в'язкість газів зростає з підвищенням температури.
2 Поверхневий натяг. Молекули рідини розміщуються так близько одна до одної, що
сили притягування між ними є достатньо великими. Через швидке зменшення сил
притягування між молекулами при збільшенні відстані між ними помітна дія молекул одна
на одну існує лише в межах невеликої відстані r , яка називається радіусом молекулярної
дії, і, яка дорівнює декільком ефективним діаметрам молекули. Сфера радіуса r називається
сферою молекулярної дії.
Таким чином, кожна молекула зазнає притягування з боку всіх молекул, що
знаходяться усередині сфери молекулярної дії, центр якої збігається із центром даної
молекули. Для молекули, яка знаходиться від поверхні рідини на відстані більшій за r ,
результуюча сила притягування до сусідніх молекул у середньому дорівнює нулю (рис. 81.1).
Коли ж молекула знаходиться від поверхні на відстані, яка менша за r , то ситуація стає
іншою. Через те що густина газоподібного середовища над поверхнею рідини у багато разів

132
менше густини рідини, то у тій частині сфери молекулярної дії, яка знаходиться за межами
рідини, молекул практично не буде. Тому на молекулу, яка знаходиться в поверхневому шарі
r
товщиною, що дорівнює r , діє сила F , яка направлена усередину рідини. Модуль цієї сили
збільшується при переході від внутрішньої до зовнішньої границі цього шару.
При переході молекули із
глибини рідини в поверхневий шар над
нею виконується діючими в цьому шарі r
силами (про які йшла мова вище)
від’ємна робота. У результаті цього
кінетична енергія молекули r
зменшується, перетворюючись у ∑ F i ≠0
потенціальну енергію. Це подібно до i

випадку, коли над тілом, яке летить r

вгору, сила земного тяжіння виконує ∑ Fi = 0
i
від’ємну роботу, що приводить до 2r
перетворення кінетичної енергії тіла в Рисунок 81.1 – Молекула в глибині рідини
потенціальну. Таким чином, молекули в (ліворуч) і в поверхневому шарі (праворуч), r –
поверхневому шарі мають додаткову радіус молекулярної дії
потенціальну енергію. Поверхневий шар
у цілому має додаткову енергію, яка входить складовою частиною у внутрішню енергію
рідини.
Положення рівноваги відповідає мінімуму потенціальної енергії. Тому за умови
відсутності зовнішніх сил рідина набуває форму з мінімальною поверхнею, тобто форму
кулі. Звичайно ми спостерігаємо рідини, на які діє сила земного тяжіння. У цьому випадку
рідина набуває форму, що відповідає мінімуму сумарної енергії – потенціальної енергії у
полі сил тяжіння й поверхневої енергії.
Наявність поверхневої енергії обумовлює прагнення рідини до скорочення своєї
поверхні. Рідина поводить себе так, ніби вона була обмежена пружною плівкою, що прагне
стиснутися. Насправді ніякої плівки, що обмежує рідину зовні, немає. Поверхневий шар
складається з тих же молекул, що й вся рідина, і взаємодія між молекулами в поверхневому
шарі описана вище.
3 Коефіцієнт поверхневого натягу. Виділимо уявно Поверхн. шар рідини
ділянку поверхні рідини, що обмежена замкненим контуром.
Прагнення цієї ділянки до скорочення приводить до того, що
вона діє на іншу частину поверхні з дотичними до поверхні
силами, які перпендикулярні в кожному місці до відповідного
елемента контура. Ці сили називають силами
поверхневого натягу.
Сила поверхневого натягу будь-якої межі поверхні
рідини пропорційна довжині межі
F = σl ,
де l – довжина межі рідини; σ – коефіцієнт поверхневого a
натягу (вимірюється в Н/м). Таким чином, поверхневий dx
натяг σ чисельно дорівнює силі, яка діє на одиницю
довжини межі рідини. F = 2σa
Розглянемо рамку з рухомою «невагомою» Рисунок 81.2
перемичкою довжиною a , що затягнута рідкою плівкою (рис. 81.2). Плівка обмежена із двох
боків поверхневим шаром. Тому шар рідини граничить із перемичкою з обох боків по
контуру довжиною 2a й, отже, діє на перемичку з силою, що дорівнює 2aσ . Для того щоб
перемичка не переміщувалася, до неї потрібно прикласти зовнішню силу F так, щоб
врівноважити силу поверхневого натягу. Збільшивши зовнішню силу F на дуже малу

133
величину, перемістимо перемичку на відстань dx . При цьому перемичка виконає над
плівкою рідини роботу
d ′A = Fdx = 2aσdx = σdS , (81.1)
де dS – збільшення площі поверхневого шару плівки.
Результатом виконання роботи (81.1) є збільшення площі поверхневого шару на dS й,
отже, зростання поверхневої енергії на dE пов :
d ′A = dEпов . (81.2)
З порівняння виразів (81.1) і (81.2) випливає, що
dEпов = σdS .
Таким чином, поверхневий натяг σ чисельно дорівнює додатковій енергії, яку має одиниця
площі поверхневого шару. Відповідно до цього σ можна вимірювати не тільки в ньютонах на
метр, але також і в джоулях на квадратний метр (Дж/м2).
Зазначимо, чим більша сила, яка діє на молекулу у поверхневому шарі, тим більший
коефіцієнт поверхневого натягу σ .
Особливі умови, у яких перебувають молекули поверхневого шару, є й у твердих
тілах. Отже, тверді тіла також мають поверхневий натяг.
4 Крайовий кут. Коли межують одна
∆lσ р, г
з одною відразу три речовини – тверде, рідке Газ
й газоподібне (рис. 81.3), рідке тіло набуває
таку форму, при якій сума потенціальної Рідина
∆lσ т , г ∆lσ т, р
енергії рідини у полі сил тяжіння й ϑ
поверхневої енергії всіх тіл є мінімальною.
Звідси випливає, що контур, який є межею Елемент контура ∆l Тверде тіло
усіх трьох речовин, розміщується на поверхні
Рисунок 81.3 – Вздовж контура, що лежить
твердого тіла так, щоб сума проекцій трьох
на поверхні твердого тіла, граничать відразу
прикладених до кожного елемента контура
три речовини. Елемент контура ∆l
сил поверхневого натягу на напрямок, у якому
перпендикулярний до площини рисунка.
елемент контура може переміщуватися
Сума проекцій трьох сил поверхневого
(тобто на напрямок вздовж дотичної до
натягу на межу розділу рідини й твердого
поверхні твердого тіла), дорівнював нулю (в
тіла дорівнює нулю. ϑ – крайовий кут
іншому випадку рівновага буде відсутня).
Кут ϑ між дотичними до поверхонь твердого тіла й рідини, який відлічується
усередині рідини, називається крайовим кутом.
Позначимо поверхневий
натяг на границі твердого тіла й ϑ
ϑ
рідини через σ т, р , на границі
твердого тіла й газу – через σ т, г і
σ т,г > σ т, р σ m,г < σ m, p
на границі рідини й газу – через
σ р, г . Залежно від а б
співвідношення між цими Рисунок 81.4 – Крайовий кут ϑ при частинному
величинами крайовий кут може змочуванні (а) і незмочуванні (б)
набувати значення від 0 до π .
Якщо σ т, г > σ т, р , кут ϑ виявляється гострим, якщо σ т, г < σ т, р , кут ϑ тупий. У першому
випадку говорять про часткове змочування, а в другому – про частинне незмочування
рідиною твердого тіла (рис. 81.4).
Якщо σ т, г > (σ т , р + σ р, г ) , виявляється енергетично вигідною заміна поверхні тверде
тіло–газ двома поверхнями: тверде тіло-рідина й рідина-газ. У цьому випадку крайовий кут
дорівнює нулю й рідина необмежено розтікається по поверхні твердого тіла – відбувається

134
повне змочування. Якщо σ т, р > (σ т, г + σ р , г ) , енергетично вигідна заміна поверхні тверде
тіло-рідина двома поверхнями: тверде тіло-газ і рідина-газ. У цьому випадку крайовий кут
дорівнює π й рідина повністю відділяється від поверхні твердого тіла, торкаючись її в одній
тільки точці – має місце повне незмочування.

§ 82 Формула Лапласа. Капілярні явища. Висота піднімання й опускання рідини

в капілярах [4]
1 Формула Лапласа.
Прагнення поверхні рідини до
скорочення приводить до того, що p0
тиск під викривленою поверхнею p 0 + ∆p p 0 − ∆p
рідини виявляється іншим, ніж під
плоскою поверхнею. Під опуклою a б в
поверхнею тиск більше, а під
увігнутою менше, ніж під плоскою Рисунок 82.1 – Тиск під плоскою (а), опуклою (б) і
(рис. 82.1). У випадку увігнутої увігнутою (в) поверхнями рідини
поверхні поверхневий шар, прагнучи скоротитися, розтягує рідину.
R2 < 0
R

R1 > 0

Рисунок 82.2 – Дві півкулі, Рисунок 82.3 – Радіуси

на які уявно розсічена кривизни двох взаємно
кругла крапля рідини, перпендикулярних
притискаються одна до нормальних перетинів
одної силами поверхневого сідлоподібної поверхні
натягу мають протилежні знаки
Додатковий тиск, обумовлений викривленням поверхні, повинен бути пропорційним
поверхневому натягу σ й кривизні поверхні. Обчислимо додатковий тиск для сферичної
поверхні рідини. Розсічемо уявно сферичну краплю рідини радіуса R площиною на дві
півкулі (рис. 82.2). Через поверхневий натяг поверхневі шари півкуль притягуються один до
одного із силою
F = 2πRσ
( 2πR – довжина границі поверхневих шарів півкуль). Ця сила притискає півкулі одна до
одної по поверхні площею S = πR 2 й, отже, зумовлює додатковий тиск
F 2πRσ 2σ
∆p = = = . (82.1)
S πR 2 R
Кривизна сферичної поверхні всюди однакова й береться такою, що дорівнює 1 / R . Для
характеристики довільної поверхні вводиться поняття середньої кривизни, яке визначається
через кривизну нормальних перетинів. Нормальним перетином поверхні в деякій точці
називається лінія перетину цієї поверхні із площиною, що проходить через нормаль до
поверхні в розглянутій точці. Для сфери будь-який нормальний перетин є коло. У
загальному випадку різні нормальні перетини, що проходять через одну і ту саму точку,

135
мають різний радіус кривизни. У геометрії доводиться, що напівсума зворотних радіусів
кривизни
1 1 1 
H=  +  (82.2)
2  R1 R2 
для будь-якої пари взаємно перпендикулярних нормальних перетинів має одне і теж
значення. Ця величина і є середньою кривизною поверхні в даній точці. Легко зрозуміти, що
середня кривизна циліндра у два рази менше кривизни сфери того ж радіуса.
Радіуси R1 й R2 у формулі (82.2) є алгебраїчними величинами. Якщо центр кривизни
нормального перетину знаходиться під поверхнею, радіус кривизни вважається додатним.
Якщо ж центр кривизни нормального перетину знаходиться над поверхнею, радіус кривизни
вважається від’ємним (рис. 82.3). Таким чином, неплоска поверхня може мати середню
кривизну, яка дорівнює нулю. Для цього потрібно, щоб радіуси кривизни R1 й R2 були
однакові за модулем й протилежні за знаком.
У сфери R1 = R2 = R , тому H = 1 / R . Замінивши у виразі (82.1) 1 / R через H ,
прийдемо до формули
∆p = 2 Hσ . (82.3)
Лаплас довів, що формула (82.3) справедлива для поверхні будь-якої форми, якщо під
H розуміти середню кривизну поверхні в тій точці, під якою визначається тиск. Таким
чином, у загальному випадку
 1 1 
∆p = σ +  . (82.4)
 1
R R 2 

Ця формула називається формулою Лапласа.

2 Капілярні явища.
а б
Поверхневий натяг приводить до
того, що поблизу стінок посудини R ϑ
поверхня рідини викривляється
(дотична до поверхні рідини
утворює зі стінкою кут, який ϑ r
h −h
дорівнює крайовому куту, що, як
правило, відмінний від π / 2 ). У
вузькій круглій трубці, яку
називають капіляром, або у ϑ
вузькому зазорі між двома
стінками викривленою
виявляється уся поверхня π π
ϑ < ;h > 0 ϑ > ;h < 0
(рис. 82.4). Вигнуті поверхні 2 2
рідини в капілярах називаються
менісками. Якщо рідина змочує Рисунок 82.4 – Рідина у капілярі у випадку змочування
стінки капіляра, меніск має (а) незмочування (б)
ввігнуту форму, якщо не змочує – опуклу форму.
Коли капіляр занурений одним кінцем у рідину, налиту в широку посудину, тиск під
меніском відрізняється від тиску під плоскою поверхнею в широкій посудині на величину
∆p , яка обумовлена формулою (82.1). У результаті рівень рідини в капілярі при змочуванні
буде вище, ніж у посудині, а при незмочуванні – нижче.
Піднімання або опускання рівня рідини у вузьких трубках одержало назву
капілярності. У широкому змісті під капілярними явищами розуміють всі явища, що
обумовлені поверхневим натягом. Зокрема, обумовлений формулою (82.4) тиск називається
капілярним тиском.

136
 Між рідиною в капілярі й у широкій посудині встановлюється різниця рівнів h , при
якій капілярний тиск ∆p урівноважується гідростатичним тиском ρgh :
2σ
= ρgh , (82.5)
R
де R радіус кривизни меніска. З рис. 82.4 бачимо, що радіус кривизни меніска й радіус
капіляра пов'язані співвідношенням R = r / cos ϑ , де ϑ – крайовий кут. Підставивши це
значення R в (82.3) і розв’язавши отриману рівність відносно h , прийдемо до формули
2σ cos ϑ
h= , (82.6)
ρgr
де σ – поверхневий натяг на границі рідина – газ; ϑ – крайовий кут; ρ – густина рідини;
g – прискорення вільного падіння; r – радіус капіляра.
Якщо рідина змочує стінки капіляра, кут ϑ гострий, відповідно cos ϑ , а отже, і h
додатні (рідина піднімається в капілярі). Якщо рідина не змочує стінки капіляра, то кут ϑ
тупий, відповідно cos ϑ , а виходить, і h від’ємні (рідина опускається в капілярі).
Капілярністю пояснюються багато явищ, наприклад усмоктування рідин
промокальним папером і тканинами (рушниками), підняття гасу по гноту, підйом ґрунтових
вод у ґрунті й ін.

137
 РОЗДІЛ 3 ЕЛЕКТРИКА

ТЕМА 14 ЕЛЕКТРИЧНЕ ПОЛЕ У ВАКУУМІ

§ 83 Явище електризації. Електричний заряд. Елементарний електричний заряд.

Дискретність заряду. Закон збереження електричного заряду [5,16]
1З явищем електризації дозволяє
ознайомитись такий експеримент. Підвісимо на
шовковій нитці легкий вантаж, наприклад, паперову
гільзу. Потремо об шовкову матерію скляну паличку й
піднесемо її до вантажу. Ми побачимо, що гільза
спочатку притягнеться до палички, але потім, після
дотику зі склом, від нього відштовхнеться (рис. 83.1). +
До дотику з натертою скляною паличкою +
паперова гільза під дією сили тяжіння й сили натягу
нитки знаходилась у рівновазі у вертикальному
Скло
положенні. Тепер її положення рівноваги інше. Отже,
крім уже згаданих вище сил, на гільзу діє ще якась
сила. Ця сила відмінна від сил тяжіння, від сил, що
виникають при деформації тіл, від сил тертя й інших сил, Рисунок 83.1 – Паперова гільза
що вивчалися нами в механіці. У тільки що описаному відштовхується від скляної
досліді ми зустрілись із проявом сил, які отримали палички, що зарядила її
назву електричних.
Тіла, які діють на навколишні предмети електричними силами, називають
електризованими або зарядженими й говоримо, що на цих тілах знаходяться електричні
заряди. Явище виникнення на тілах електричних зарядів називають електризацією тіл.
В описаних дослідах ми заряджали скло за допомогою тертя об шовк. Ми могли б
замість скла вибрати сургуч, ебоніт, плексиглас, янтар і замінити шовкову матерію шкірою,
гумою й іншими предметами. Дослід показує, що за допомогою тертя можна зарядити будь-
яке тіло.
2 Зарядимо за допомогою скляної
палички, потертої об шовк, легку гільзу, яка
підвішена на шовковій нитці, і піднесемо до неї
кусочок сургучу, зарядженого тертям об вовну.
Гільза буде притягатися до сургучу (рис. 83.2).
Однак ми бачили (рис. 83.1), що ця ж підвішена
гільза відштовхується від скла, що зарядила її. Це
показує, що заряди, які виникають на склі й + –
сургучі, є якісно різними.
Якби в цих дослідах ми використовували
інші заряджені тіла, то знайшли б, що частина з Сургуч
них діє як заряджене скло, тобто вони
відштовхуються від зарядів стекла й притягаються
до зарядів сургучу, а частина – як заряджений
сургуч, тобто вони притягаються до зарядів стекла Рисунок 83.2 – Паперова гільза,
й відштовхуються від зарядів сургучу. заряджена від скла, притягається до
Незважаючи на велику кількість різних речовин у наелектризованого сургучу
природі, існує тільки два різних види електричних зарядів.
Також з дослідів випливає, що заряди скла й сургучу можуть компенсувати один одного.
Величинам, які при додаванні зменшують одна одну, прийнято приписувати різні знаки. Тому

138
домовилися приписувати й електричним зарядам знаки, розділяючи заряди на додатні та
від’ємні.
Додатно зарядженими називають тіла, які діють на інші заряджені тіла так само як
стекло, що наелектризоване тертям об шовк. Від’ємно зарядженими називають тіла, які діють
так само, як сургуч, що наелектризований тертям об вовну. З дослідів випливає, що однойменні
заряди відштовхуються, різнойменні – притягаються.
3 З точки зору будови речовини носіями електричних зарядів є елементарні частинки
(елементарними частинками є найменші неподільні частинки матерії). Так елементарними
частинками є електрон, протон, нейтрон. Було з’ясовано, що електричний заряд майже усіх
елементарних частинок (якщо він не дорівнює нулю) є однаковим за абсолютною величиною
і є найменшим електричним зарядом, що зустрічається в природі. Цей заряд називають
елементарним зарядом. Експериментально знайдено, що він дорівнює
e = 1,602176487(40)⋅10–19 Кл. (83.1)
Зокрема, елементарними частинками є електрон (має заряд − e ), протон (має заряд
+ e ) і нейтрон (заряд дорівнює нулю). Із цих частинок побудовані атоми будь-якої речовини,
тому електричні заряди входять до складу всіх тіл. Зазвичай електрони й протони
знаходяться в речовині в рівних кількостях і розподілені в тілі з однаковою густиною. У
цьому випадку алгебраїчна сума зарядів у будь-якому елементарному об'ємі тіла дорівнює
нулю, внаслідок чого кожний такий об'єм (і тіло в цілому) є нейтральним. Якщо створити в
тілі надлишок частинок будь-якого знака, тіло виявиться зарядженим. Так електризація
речовини пояснюється переходом, як правило, електронів від одного тіла до іншого. Можна
також створити перерозподіл частинок таким чином, що в одній частині тіла виникне
надлишок зарядів одного знака, в іншій – іншого. Це можна здійснити, наприклад,
піднесенням до незарядженого тіла іншого, зарядженого тіла.
Усякий заряд q утворюється сукупністю елементарних зарядів, тому він є цілим
кратним e :
q = ± Ne . (83.2)
Якщо фізична величина може мати тільки дискретні (тобто розділені скінченними
проміжками) значення, то говорять, що ця величина кантується. Експериментальний факт,
що виражається формулою (83.2), означає, що електричний заряд кантується.
Похибки, з якою можуть бути виміряні макроскопічні заряди (тобто заряди, утворені
величезною сукупністю елементарних зарядів), зазвичай значно перевищують величину
елементарного заряду. Тому дискретність макроскопічних зарядів не проявляється й вони
сприймаються практично як неперервними.
Експериментально встановлено, що величина заряду не залежить від швидкості, з якої
він рухається. Отже, електричний заряд є релятивістські інваріантним. Це означає, що
величина заряду, що вимірюється у різних інерціальних системах відліку, виявляється
однаковою.
Електричні заряди можуть виникати й зникати. Однак завжди виникають або
зникають одночасно два елементарних заряди різних знаків. Наприклад, електрон і позитрон
(додатній електрон) при зустрічі анігілюють, тобто перетворюються в нейтральні частинки,
що називаються гамма-фотонами. При цьому зникають заряди − e й + e .
Таким чином, в природі виконується закон збереження електричного заряду, що
стверджує, що сумарний заряд електрично ізольованої системи не може змінюватися.
Відзначимо, що закон збереження електричного заряду не міг би виконуватись, якби
електричні заряди не були релятивістські інваріантними. Дійсно, якби величина заряду
залежала від його швидкості, то, надавши руху зарядам одного якогось знака, ми змінили б
сумарний заряд електроізольованої системи.

139
 § 84 Закон Кулона. Принцип суперпозиції електричних сил. Одиниці
вимірювання заряду [5]
1 Якщо розмірами зарядженого тіла можна
знехтувати у порівнянні з відстанями до інших тіл, то таке
тіло називають точковим зарядом. Закон взаємодії точкових
зарядів установив експериментально Кулон у 1785 р. за
допомогою винайдених ним крутильних ваг (рис. 84.1). До
закріпленої одним кінцем у голівці приладу пружної нитки
був підвішений за середину горизонтально розміщений
ізольований стержень. На кінці стержня була встановлена
металева кулька, яка була врівноважена противагою на
іншому кінці стержня. За закручуванням нитки вимірювалась
сила взаємодії заряду кульки з точно такою нерухомою
зарядженою кулькою. Поворотом головки можна було
змінювати відстань між кульками. При проведенні досліду
Кулон виходив з того, що при дотику зарядженої металевої Рисунок 84.1 – Крутильні
кульки з точно такою ж незарядженою кулькою заряд ваги Кулона
розподіляється між кульками порівну.
Закон Кулона стверджує, що сила взаємодії двох нерухомих точкових зарядів, які
знаходяться у вакуумі, пропорційна величинам зарядів q1 і q2 , і обернено пропорційна
квадрату відстані r між ними:
|q q |
F = k 1 22 , (84.1)
r
де k – коефіцієнт пропорційності. Сила направлена уздовж прямої, що з’єднує заряди.
Закон Кулона можна подати у векторній формі:
r qq r
F2 = k 1 3 2 r12 . (84.2)
r12
r
Тут F2 – сила, що діє на заряд q2 , до якого
r
проведено вектор r12 від заряду q1 (див. q1 q2
рис. 84.2). У випадку однойменних зарядів сила r r r
r r F r F
F2 направлена уздовж r12 . Якби заряди були 1 12 2
r r
різнойменними, вектори F2 й r12 були б Рисунок 84.2 – Взаємодія двох
однойменних зарядів. У випадку
направлені в протилежні боки. r r
2 При вже певних одиницях довжини й різнойменних зарядів сили F1 й F2 мали б
сили відповідним вибором одиниці заряду зворотні напрямки
можна було б зробити так, щоб коефіцієнт пропорційності k у формулі закону Кулона
дорівнював одиниці. Так прийнято при побудові гауссової системи одиниць.
У Міжнародній системі одиниць (СІ) одиниця заряду, яка називається кулоном (Кл),
визначається не із закону Кулона, а із закону взаємодії провідників зі струмом. Оскільки
одиниці сили, заряду й довжини встановлюються незалежно від закону Кулона, коефіцієнт k
у формулі (84.1) не дорівнює одиниці. Його значення виявилося таким, що дорівнює
k =9⋅109 Н⋅м2/Кл2. (84.3)
Якщо писати закон Кулона у вигляді (84.2), у велику кількість формул
електродинаміки буде входити множник 4 π . Для того щоб позбутися цього множника в
практично найбільш важливих формулах, коефіцієнт пропорційності в законі Кулона
подають у вигляді k = 1 / 4πε0 . Тоді формула, що виражає закон Кулона, набире вигляд:

140
 r 1 q1q2 r
F2 = r12 . (84.4)
4πε0 r123
Величину ε0 називають електричною сталою. Зрозуміло, що
1 / 4πε0 = 9 ⋅109 Н⋅м2/Кл2. Звідки,
1 1
ε0 = Кл 2 /( Н ⋅ м 2 ) = Ф / м ≈ 8,854 ⋅10−12 Ф / м , (84.5)
4π ⋅ 9 ⋅109
4π ⋅ 9 ⋅10 9

де Φ (фарад) – одиниця ємності.

3 Експериментально встановлено, що сила взаємодії двох зарядів не змінюється,
якщо поблизу них помістити інші електричні заряди. Нехай крім заряду q є заряди
r
q1 , q2 ,..., q N . Тоді результуюча сила F , з якої діють на q усі N зарядів qi , визначається
формулою
r N r
F = ∑ Fi , (84.6)
i =1
r
де Fi сила, з якої діє на q заряд qi за умови відсутності інших N − 1 зарядів. Про цю
властивість говорять як про принцип суперпозиції електричних сил.
Принцип суперпозиції електричних сил дозволяє за допомогою закону Кулона
обчислити силу взаємодії між зарядами, які розміщені на тілах скінченних розмірів. Для
цього потрібно розбити кожний із скінченних зарядів на такі малі заряди dq , щоб їх можна
було вважати точковими. Далі потрібно провести обчислення за формулою (84.2) сили
взаємодії між зарядами dqi одного тіла й зарядами dqk іншого тіла, узятими попарно, і потім
виконати векторне додавання цих сил.

§ 85 Електричне поле. Напруженість електричного поля. Напруженість

електричного поля точкового заряду. Принцип суперпозиції електричних
полів [5]
1 Яким чином здійснюється взаємодія між електричними зарядами? Безпосередньо,
чи за допомогою матеріального посередника?
На сьогодні експериментально доведено, що взаємодія між електричними зарядами
передається за допомогою особливого матеріального посередника, який називається
електромагнітним полем.
Усякий електричний заряд збуджує в навколишньому його просторі електричне поле.
Електричне поле – матеріальний об’єкт, який проявляє себе в тому, що на поміщений у
будь-яку його точку електричний заряд діє сила. Тобто, щоб установити наявність
електричного поля, потрібно помістити у відповідну точку простору заряд (заряджене тіло) і
з'ясувати, чи відчуває він дію сили чи ні. Величина сили, що діє на заряд, буде
характеризувати «інтенсивність» електричного поля.
Таким чином, для виявлення й дослідження
електричного поля можна використовувати «пробний» заряд. r
F
Для того щоб сила, яка діє на пробний заряд, характеризувала
поле «у даній точці», цей заряд повинен бути точковим. r
Проведемо дослідження поля нерухомого точкового r q
заряду Q за допомогою точкового пробного заряду q . У
точці, положення якої відносно заряду Q визначається
r Q
радіус-вектором r (рис. 85.1), на пробний заряд у
відповідності до закону Кулона буде діяти сила Рисунок 85.1

141
 r  1 Q r
F = q r.
3 
(85.1)
 4πε0 r 
r
З формули (85.1) випливає, що відношення F / q не залежить від величини пробного
r
заряду. Це відношення залежить тільки від величин Q і r , які визначають поле в даній
точці. Тому це відношення використовують як величину, що характеризує електричне поле.
r
Позначивши цю величину буквою E , напишемо співвідношення
r r
E = F /q . (85.2)
r
Векторну величину E називають напруженістю електричного поля в даній точці
простору.
Визначення (85.2) поширюється на поля, які створюються будь-якою сукупністю
нерухомих зарядів. Однак потрібно зробити таке уточнення. Розміщення зарядів, які
збуджують досліджуване поле, може змінитися під впливом пробного заряду. Це
відбудеться, наприклад, коли заряди, які визначають електричне поле, розміщені на
провіднику й можуть вільно переміщуватись у його межах. Тому, щоб не внести помітних
змін у досліджуване поле, пробний заряд потрібно брати досить малим.
За одиницю напруженості електричного поля береться напруженість у такій точці, у
якій на заряд в один кулон діє сила в один ньютон. Ця одиниця має назву ньютон на кулон
(Н/Кл) або вольт на метр (В/м).
2 З формули (85.1) та (85.2) випливає, що напруженість поля точкового заряду Q
визначається виразом
r 1 Qr 1 Qr
E= r = er , (85.3)
4πε0 r 3 4πε0 r 2
r r
де er – орт радіус-вектора r , проведеного від заряду Q в дану точку поля. Направлений
r r
вектор E уздовж радіальної прямої, яка обумовлена ортом er , від заряду, якщо він додатний,
і до заряду, якщо він від’ємний.
r
3 Згідно з (85.2) на точковий заряд q у точці поля з напруженістю E діє сила
r r
F = qE . (85.4)
Як відомо, для електричних сил виконується принцип суперпозиції електричних сил.
r N r
F = ∑ Fi ,
i =1
r
де Fi сила, з якою заряд qi діє на точковий q за умови відсутності інших N − 1 зарядів.
Підставимо це співвідношення в (85.4), проведемо перетворення і отримаємо

( )
N r r r N r N r
∑ iF = q E , E = ∑ i
F / q = ∑ Ei .
i =1 i =1 i =1

Тобто напруженість поля системи зарядів дорівнює векторній сумі напруженостей полів,
які створював би кожний із зарядів окремо:
r r
E = ∑ Ei . (85.5)
Таким чином, поля складаються, не збурюючи один одне. Це твердження називають
принципом суперпозиції електричних полів.
Принцип суперпозиції дозволяє обчислювати напруженість поля будь-якої системи
зарядів. Розбивши скінченні заряди на досить малі dq , їх можна звести до сукупності
точкових зарядів. Внесок кожного з таких зарядів у результуюче поле обчислюється за

142
формулою (85.3). Результуюче поле знаходимо за допомогою принципу суперпозиції
електричних полів (85.5).

§ 86 Робота з переміщення заряду в електростатичному полі. Теорема про

циркуляцію електростатичного поля. Потенціальна енергія точкового заряду.
Потенціал електричного поля. Потенціал системи зарядів [5]
1 Розглянемо нерухомий точковий електричний
заряд Q , який створює у вакуумі електричне поле q
2
r r
E = (Q / 4πε0 r 3 ) ⋅ r . Нехай у цьому полі переміщується r
r
інший точковий заряд q , який переходить із 1
початкового положення 1 в кінцеве положення 2
вздовж довільної кривої 1-2 (див. рис. 86.1). Визначимо
Q
роботу, яку виконують сили поля при такому
переміщенні. Рисунок 86.1
Відповідно до закону Кулона на точковий заряд q з боку заряду Q діє сила
r 1 Qq r r
F= r = q E , (86.1)
4πε0 r 3
r
де E – напруженість поля, що створюється зарядом Q . Згідно до визначення роботи сили на
ділянці 1-2 отримуємо
2 r 2 r r 2
r Qq r dr Qq rdr 1 Qq 1 Qq
A12 = ∫ Fdr = ∫ =∫ = − . (86.2)
1 1
4πε0 r 3
1
4πε0 r 3
4πε0 r1 4πε0 r2
r r
Тут використали, що r dr = rdr (у цьому легко впевнитися, продиференціювавши тотожність
r
(r ) 2 = (r ) 2 ).
Таким чином, при будь-якому виборі початкової й кінцевої точок 1 і 2 робота A12 не
залежить від форми шляху, а визначається тільки положеннями цих точок. Силові поля, що
задовольняють такій умові, називаються консервативними або потенціальними. Отже,
електростатичне поле точкового заряду є консервативним або потенціальним.
Доведене справедливо для електричного поля будь-якої системи нерухомих точкових
зарядів. Це безпосередньо випливає із принципу суперпозиції електричних полів і з відомої
теореми механіки, відповідно до якої робота результуючої сили дорівнює сумі робіт
складових сил. Таким чином, електричне поле будь-якої системи нерухомих зарядів є
консервативним або потенціальним.
2 З механіки відомо, що робота консервативних сил по будь-якому замкненому шляху
дорівнює нулю. У випадку електростатичного поля ця робота визначається інтегралом
r r r r r
∫ Fdl = ∫ qEdl (тут елементарне переміщення позначено через dl , кружок біля знака
інтеграла вказує на те, що інтегрування виконується по замкненому контуру). Прирівнявши
цей інтеграл до нуля й скоротивши на q , прийдемо до співвідношення
r r
∫ Edl = 0 , (86.3)
L
r r
яке повинне виконуватися для будь-якого замкненого контура L . Інтеграл виду ∫ Adl
r
називається циркуляцією вектора A по замкненому контуру. Таким чином, характерним
r
для електростатичного поля є те, що циркуляція вектора E по будь-якому замкненому
контуру дорівнює нулю. Це твердження і співвідношення (86.3) називають теоремою про
циркуляцію напруженості електростатичного поля.

143
 Необхідно мати на увазі, що умова (86.3) є справедливою тільки для
електростатичного поля. Далі буде показано, що для поля, яке змінюється з часом умова
(86.3) не виконується.
3 Знайдемо потенціальну енергію точкового заряду q в полі заряду Q . Відомо, що
робота консервативних сил може бути подана як зменшення потенціальної енергії:
A12 = W p ,1 − W p , 2 .
Порівняння цього співвідношення з формулою (86.2) дає для потенційної енергії, яку має
заряд q у полі заряду Q , вираз
1 Qq
Wp = + const .
4πε0 r
Значення константи у даному випадку вибирається так, щоб при віддаленні заряду q від
заряду Q на нескінченність (тобто для r = ∞ ) потенціальна енергія ставала такою, що
дорівнює нулю. За такої умови випливає, що const = 0 , і потенціальна енергія заряду q у
полі заряду Q має вигляд
1 Qq
Wp = . (86.4)
4πε0 r
Зауважимо, що отриманий вираз потрібно розглядати як взаємну потенціальну енергію
зарядів q і Q (потенціальну енергію взаємодії двох точкових зарядів).
4 Скалярна величина, що дорівнює відношенню потенціальної енергії до її
електричного заряду
Wp
ϕ= (86.5)
q
не залежить від величини заряду q й може бути використана для характеристики поля. Ця
величина називається потенціалом поля в даній точці. Дійсно, у випадку точкового заряду
Q потенціал його поля буде мати вигляд
Wp 1 Q
ϕ= = (86.6)
q 4πε0 r
і не буде залежати від заряду q , а буде визначатися тільки величинами Q і r , які
характеризують поле в даній точці.
Відповідно до формули (86.5) заряд q , що знаходиться в точці поля з потенціалом ϕ ,
має потенційну енергію
W p = qϕ . (86.7)
Використовуючи (86.7), виразимо роботу сил поля над зарядом q через різницю
потенціалів:
A12 = W p ,1 − W p , 2 = q(ϕ1 − ϕ 2 ) . (86.8)
Таким чином, робота, що виконується над зарядом силами поля, дорівнює добутку заряду
на зменшення потенціалу.
5 Відповідно до принципу суперпозиції електричних полів робота, яка виконується
над зарядом q силами поля, що створено системою зарядів qi , дорівнює
 2 r r
( )
2 r r 2 r r
A12 = ∫ qEdl = ∫ q ∑ Ei dl = ∑  ∫ qEi dl  = ∑ ( A12 )i , (86.9)
 
1 1 1 

144
де ( A12 ) i робота, яка була б виконана над зарядом q силами поля, що створювалось одним
лише зарядом qi .
Відповідно до формули (86.8) роботу A12 можна подати у вигляді A12 = q(ϕ1 − ϕ 2 ) , де
ϕ – потенціал результуючого поля. Аналогічно можна подати роботу ( A12 )i = q(ϕi1 − ϕi 2 ) , де
ϕi потенціал поля, який створював би заряд qi . Підставивши ці вирази у формулу (86.9),
прийдемо до співвідношення
q(ϕ1 − ϕ 2 ) = ∑ q (ϕi1 − ϕi 2 ) = q (∑ ϕi1 − ∑ ϕi 2 ) ,
з якого випливає, що потенціал системи зарядів дорівнює
ϕ = ∑ ϕi . (86.10)
Таким чином, потенціал поля, який створюється системою зарядів, дорівнює алгебраїчній
сумі потенціалів, що створюється кожним із зарядів окремо.
6 За одиницю потенціалу в системі СІ беруть вольт (В), який дорівнює, виходячи з
визначення потенціалу (86.5)
1 Дж
1B = . (86.11)
1Кл
У фізиці часто користуються одиницею роботи й енергії, яку називають електрон-
вольтом (еВ) і яка дорівнює роботі, що виконується силами поля над елементарним
зарядом e при проходженні ним різниці потенціалів в один вольт:
1еВ = 1,60 ⋅ 10 −19 Кл ⋅ 1В = 1,60 ⋅ 10 −19 Дж . (86.12)

§ 87 Зв’язок між напруженістю електростатичного поля і потенціалом. Силові

лінії та еквіпотенціальні поверхні. Перпендикулярність силових ліній і
еквіпотенціальних поверхонь [5]
r
1 Електростатичне поле можна описати або за допомогою векторної величини E , або
за допомогою скалярної величини ϕ . Очевидно, що ці величини повинні бути зв'язані один з
одним тому, що описують один і той же матеріальний об’єкт – електричне поле. Знайдемо
r
зв’язок між напруженістю електричного поля E та потенціалом ϕ .
Відповідно до визначень напруженості електричного поля та потенціалу можемо
записати
r r
F = qE , W p = qϕ , (87.1)
r
де F є силою, з якою електричне поле діє на точковий заряд q ; W p є потенціальною
енергією точкового заряду q в електричному полі. Як відомо, між консервативною силою та
потенціальною енергією, яка відповідає цій консервативній силі, існує зв’язок
r r
F = −∇W p , (87.2)
r ∂ r ∂ r ∂ r
де ∇ = ex + e y + ez – оператор набла. Підставимо в (87.2) вирази (87.1) і отримаємо
∂x ∂y ∂z
після скорочення на q співвідношення
r r
E = −∇ϕ , (87.3)
відповідно до якого напруженість електростатичного поля дорівнює градієнту
потенціалу, узятому зі зворотним знаком.

145
 2 За допомогою (87.3) можна за відомою функцією ϕ( x, y, z ) знайти напруженість
r
поля в кожній точці поля. Можна вирішити й зворотне завдання – знаючи функцію E ( x, y, z ) ,
знайти різницю потенціалів між двома довільними точками поля. Для цього скористаємося
тим, що робота A12 , яка виконується силами поля над зарядом q при переміщенні його по
2 r r
довільній траєкторії із точки 1 у точку 2, визначається інтегралом A12 = ∫ qEdl . Також цю
1
роботу можна подати у вигляді A12 = q (ϕ1 − ϕ2 ) . Порівнюючи обидва вирази й скоротивши
на q , отримаємо
2 r r
ϕ1 − ϕ2 = ∫ Edl . (87.4)
1

Інтеграл можна брати по будь-якій лінії, що з'єднує точки 1 і 2, через те, що робота сил
електростатичного поля не залежить від шляху.
3 Для графічного
зображення електричного поля
вводять поверхні рівного
потенціалу та силові лінії
електричного поля.
Силовою лінією
електричного поля називають
математичну лінію, дотична до
якої у довільній точці цієї лінії є
паралельною до вектора Рисунок 87.1
напруженості електричного поля в цій же точці. За додатний напрямок силової лінії
r
домовилися вважати напрямок вектора E . При такій умові можна сказати, що електричні
силові лінії починаються на додатних зарядах і закінчуються на від’ємних. Можна показати,r
що в просторі, вільному від електричних зарядів, силові лінії йдуть густіше там, де поле E
сильніше, і рідше там, де воно слабше. Тому за густотою силових ліній можна судити й про
величину напруженості електричного поля. На рис. 87.1 зображені силові лінії рівномірно
заряджених кульок – додатного і від’ємного, а на рис. 87.2 – двох різнойменних і
однойменних зарядів рівної величини, які розміщені на таких кульках.

Рисунок 87.2
Уявна поверхня, всі точки якої мають однаковий потенціал, називається поверхнею
рівного потенціалу або еквіпотенціальною поверхнею.
4 Покажемо, що силові лінії електричного поля завжди перпендикулярні
r
еквіпотенціальним поверхням. Для цього розглянемо елементарне переміщення dl
електричного заряду q вздовж еквіпотенціальної поверхні. Через те, що в цьому випадку і
початкова і кінцева точки будуть розміщені у еквіпотенціальній поверхні, елементарна
робота при переміщенні заряду q буде дорівнювати нулю
dA = − q ⋅ dϕ = − q(ϕ 2 − ϕ1 ) = 0 (87.5)

146
( ϕ1 = ϕ2 , точки 1 та 2 належать одній еквіпотенціальній поверхні). З іншого боку,
використовуючи визначення роботи, знаходимо
r r r r
dA = F ⋅ dl = qE ⋅ dl = qE ⋅ dl ⋅ cos α , (87.6)
r r
де α кут між векторами E та dl .
r
Порівнюючи (87.5) та (87.6) знаходимо, що для довільної dl , яка дотична до
еквіпотенціальної поверхні, виконується умова
E ⋅ dl ⋅ cos α = 0 .
Ми розглядаємо випадок, коли E ≠ 0, dl ≠ 0 . Це означає,
що cos α = 0 . Звідси випливає, що вектор напруженості
r
електричного поля E , отже, і силова лінія завжди
перпендикулярні до еквіпотенціальної поверхні.
Еквіпотенціальну поверхню можна провести
через будь-яку точку поля. Однак доцільно проводити
поверхні так, щоб різниця потенціалів між сусідніми
поверхнями була однаковою (наприклад, 1 В). Тоді за
густиною еквіпотенціальних поверхонь можна судити
про модуль напруженості поля: там де поверхні густіше,
потенціал змінюється уздовж лінії поля швидше й, отже,
Рисунок 87.3
напруженість поля більша; там де поверхні рідше,
напруженість поля менше.
r
На рис. 87.3 зображені силові лінії E (суцільні) і лінії перетину еквіпотенціальних
поверхонь із площиною креслення (штрихові) для поля точкового заряду.

§ 88 Поле електричного диполя [5]

Електричним диполем називається система двох точкових зарядів + q та − q ,
відстань l між якими мала у порівнянні з відстанями до тих точок, у яких розглядається
r
поле системи. Орієнтацію диполя в просторі можна задати за допомогою вектора l , який
проведено від заряду − q до заряду + q . Диполь характеризується дипольним моментом,
r r
який за визначенням дорівнює p = q ⋅ l ( q =| q | ). Прикладом диполя може служити молекула.
Дипольний момент являє собою важливу характеристику молекули.
1 Знайдемо потенціал електричного поля диполя ϕ . Обчислимо потенціал поля в
точці A , положення якої відносно центра диполя O визначається полярними координатами
r й θ (див. рис. 88.1). Використовуючи теорему косинусів, неважко знайти відстані від
точки A до додатного заряду r+ та до від’ємного заряду r−

(
r+ = r 2 + (l / 2) 2 − 2r (l / 2) cos θ )
1/ 2
(
≈ r 2 + (l / 2) 2 cos θ2 − 2r (l / 2) cos θ )
1/ 2
= r − (l / 2) cos θ ,

(
r− = r 2 + (l / 2) 2 − 2r (l / 2) cos(π − θ) )
1/ 2
(
≈ r 2 + (l / 2) 2 cos θ 2 + 2r (l / 2) cos θ )
1/ 2
= r + (l / 2) cos θ .
Тут використано, що оскільки l << r , то r 2 ± (l / 2) 2 ≈ r 2 ± (l / 2) 2 cos θ 2 . Тоді для потенціалу в
точці A отримуємо
1  q (−q )  1 ql cos θ 1 ql cos θ
ϕ=  r − (l / 2) cos θ + r + (l / 2) cos θ  = 4πε 2 ≈ . (88.1)
4πε0   0 r − (l / 2) cos θ
2 2
4πε0 r 2
У виразі (88.1) ми знехтували у знаменнику другим доданком через те, що l << r .

147
 При θ = π / 2 вираз (88.1) дорівнює нулю. Таким A
чином, площина, яка перпендикулярна до осі диполя й
проходить через його центр, є еквіпотенціальною r−
поверхнею. Це випливає також з того, що точки цієї
площини знаходяться на однаковій відстані від r r+
протилежних за знаком зарядів, модуль яких однаковий.
З виразу (88.1) випливає, що потенціал поля
диполя визначається модулем векторної величини O θ
−q r +q
r r l l l
p = ql , (88.2)
2 2
яка є дипольним моментом. Для обчислення поля
диполя немає необхідності знати q й l окремо; Рисунок 88.1
достатньо знати їх добуток, тобто дипольний момент.
r r
З рис. 88.1 випливає, що θ є кутом між вектором l , тобто моментом диполя p , і
r
радіус-вектором r , який визначає положення точки A відносно центра диполя. Тому
формулі (88.1) можна надати вигляд
rr
1 pr
ϕ= . (88.3)
4πε0 r 3
r
2 Знайдемо напруженість електричного поля E диполя. Для цього подамо потенціал
диполя (формула (88.3)) у вигляді
1 p cos θ
ϕ= (88.4)
4πε0 r 2

і використаємо зв’язок електричного поля з потенціалом

r r
E = −∇ϕ . (88.5)

Як відомо з математики, оператор набла для полярних координат r , θ має вигляд

r ∂ r ∂ r
∇ = er + eθ . (88.6)
∂r r∂θ
Далі підставляємо (88.4) у (88.5) з урахуванням (88.6) і
отримуємо
r r r r
E = Er er + Eθ eθ , E
де r
Er er
∂ϕ 1 2 p cos θ r
Er = − = , Eθeθ r
er
∂r 4πε0 r3 r
eθ
A
∂ϕ 1 p sin θ r
Eθ = − = . r
r∂θ 4πε0 r 3
r r
Орти er , eθ та відповідні компоненти вектора напруженості
O θ
електричного поля зображені на рис. 88.2. Модуль вектора r
напруженості електричного поля знайдемо, використовуючи, p
r r
що er ⊥ eθ , Рисунок 88.2
2 2

E =
2
Er2 + Eθ2
 1   p 2
= 
πε
( 2 2
)  1   p 2
  3  4 cos θ + sin θ = 
πε
(
  3  1 + 3 cos 2 θ ) (88.7)
 4 0  r   4 0  r 

Звідси,

148
 1 p
E= 1 + 3 cos 2 θ . (88.8)
4πε0 r 3

§ 89 Потік вектора. Теорема Гаусса для вектора напруженості електричного

поля [9]
1 Поняття потоку вектора є одним з найважливіших понять векторного аналізу.
Воно використовується при формулюванні властивостей електричного, магнітного й інших
векторних полів.
r r
υ υ
S
S
α
r
n
Рисунок 89.1
Спочатку це поняття було введено в гідродинаміці. Розглянемо у полі швидкостей
r
рідини малу площу S , яка перпендикулярна до вектора швидкості рідини υ (рис. 89.1).
Об'єм рідини, що протікає через цю площадку за час dt , дорівнює υS ⋅ dt . Якщо площадка
нахилена до потоку, то відповідний об'єм буде υS ⋅ cos α ⋅ dt , де α – кут між вектором
r r
швидкості υ й нормаллю n до площини S (див. рис. 89.1). Об'єм рідини, що протікає через
площадку S за одиницю часу, отримаємо діленням цього виразу на dt . Він дорівнює
r r r r r
υS ⋅ cos α , тобто скалярному добутку υ ⋅ S вектора швидкості υ на вектор площі S = Sn .
r
Одиничний вектор n нормалі до площі S можна провести у двох прямо протилежних
напрямках. Один з них умовно береться за додатний. У цьому напрямку й проводиться
r r
нормаль n . Та сторона площадки, з якої виходить нормаль n , називається зовнішньою, а
протилежна до зовнішньої – внутрішньою. Якщо поверхня S не є нескінченно малою, то при
обчисленні об'єму рідини, що протікає за одиницю часу, цю поверхню потрібно розбити на
r r
нескінченно малі dS площі , а потім обчислити інтеграл ∫ υ ⋅ dS по всій поверхні S .
S
r r r r
Вирази типу A ⋅ dS або ∫ ⋅ dS зустрічаються в найрізноманітніших питаннях фізики
A
S
r
й математики. Ці вирази мають сенс незалежно від конкретної фізичної природи вектора A .
r r r
Співвідношення ∫ A ⋅ dS називають потоком вектора A через поверхню S .
S
Виходячи з цього визначення, інтеграл r
r r E
∫ υ ⋅ dS є потоком вектора швидкості через площу r
r
E
r
n
S n
S і він визначає об’єм рідини, що протікає через dS
r
площу заодиницю часу. Аналогічно можемо r r
r r r O
стверджувати, що інтеграл Φ = ∫ E ⋅ dS є потоком q
r S
вектора напруженості електричного поля E . q
2 Перейдемо до доведення найважливішої
теореми електростатики – теореми Гаусса. Вона
визначає потік вектора напруженості Рисунок 89.2
електричного поля через довільну замкнену
поверхню S . За додатну нормаль до поверхні S візьмемо зовнішню нормаль, тобто нормаль,
яка направлена назовні (рис. 89.2). Припустимо спочатку, що електричне поле створюється
одним точковим зарядом q . На поверхні S це поле визначається виразом

149
 r r
1 qr
E= . (89.1)
4πε0 r 3
Розглянемо спочатку найпростіший випадок, коли поверхня S є сферою, а точковий заряд q
r
розміщено в її центрі. Потік вектора E через елементарну площадку цієї сфери дорівнює
r r r
1 qr r 1 q
dΦ = E ⋅ dS = ⋅ n dS = ⋅ dS
4πε0 r 3
4πε0 r 2
r r
(тут n || r див. рис. 89.2), а потік через всю сферу
r r 1 q 1 q
Φ ≡ ∫ EdS = 2 ∫
⋅ dS = ⋅S
S
4πε0 r 4πε0 r 2
r
(тут r = const ). Поверхня сфери S дорівнює 4πr 2 , тому потік вектора E через замкнену
поверхню дорівнює
r r 1 q q
Φ ≡ ∫ EdS = ⋅ 4πr 2 = . (89.2)
S
4πε0 r 2
ε0
Покажемо тепер, що результат (89.2) не залежить від форми r
dS E
поверхні S , що оточує заряд q . Візьмемо довільну елементарну
r
площадку dS з встановленим на ній додатним напрямком нормалі n α
r r
(рис. 89.3). Потік вектора E через цю площу буде дорівнювати dSr n
r r
dΦ = E ⋅ dS = E ⋅ dS ⋅ cos α = E ⋅ dS r , r
r r
де dSr – проекція площі dS на площину, яка перпендикулярна до
r dΩ
радіуса r . Використовуючи вираз для напруженості електричного поля
точкового заряду (89.1), отримаємо dΦ = (q / 4πε0 ) ⋅ (dS r / r 2 ) . Величина q
dS r / r є тілесний кут dΩ , під яким із точки знаходження заряду q
2
Рисунок 89.3
видно площу dSr , а отже, і площу dS . Домовимося вважати його додатним, якщо площа dS
повернена до q внутрішньою стороною, і від’ємною у протилежному випадку. Тоді
dΦ = (q / 4πε0 ) ⋅ dΩ . (89.3)
Потік Φ через довільну скінченну поверхню S знайдемо інтегруванням цього виразу за dΩ .
Заряд q не залежить від положення площадки dS , тому Φ = (q / 4πε0 ) ⋅ ∫ dΩ , або
r r
Φ ≡ ∫ EdS = (q / 4πε0 ) ⋅ Ω , (89.4)
де Ω – тілесний кут, під яким із точки знаходження заряду q видно поверхню S .
Якщо поверхня S замкнена, то потрібно розрізняти два випадки.
Випадок 1 Заряд q лежить усередині простору, який оточено
поверхнею S (рис. 89.4). У цьому випадку тілесний кут Ω охоплює r dS
n
всі напрямки в просторі, тобто дорівнює 4π ( Ω = S сфери / r 2 =
= 4πr 2 / r 2 = 4π ), а тому формула (89.4) переходить в (89.2). S
dΩ
Випадок 2 Заряд q лежить поза простором, який оточено
поверхнею S (рис. 89.5). У цьому випадку потік dΦ завжди можна
q
подати як (див. рис. 89.5)
r r r r
dΦ = E1 ⋅ dS1 + E2 ⋅ dS 2 = dΦ1 + dΦ 2
Рисунок 89.4

150
 r r r r
Потоки dΦ1 = E1 ⋅ dS1 = (q / 4πε0 )dΩ та dΦ 2 = E2 ⋅ dS 2 = − (q / 4πε0 )dΩ , як випливає з (89.3) та
рис. 89.5, рівні за модулем та протилежні за знаком. Тому
dΦ = dΦ1 + dΦ 2 = (q / 4πε0 )dΩ − (q / 4πε0 )dΩ = 0 .
Зрозуміло, що в цьому випадку і повний потік напруженості r
E1
електричного поля заряду q , який лежить поза простором, який
r
оточено поверхнею S , дорівнює нулю. d S
r 1
Розглянемо випадок, коли поле E створюється
r
системою точкових зарядів q1 , q2 , ... . Тоді вектор E можна r
подати геометричною сумою E2
r r r
E = ∑ Ei , dS 2
r
де Ei напруженість електричного поля, що створюється одним із dΩ q
зарядів системи qi . Помноживши це співвідношення скалярно на
r Рисунок 89.5
dS й проінтегрувавши по поверхні S , отримаємо

(∑ E )⋅ dS = ∑  ∫ E dS  = ∑ Φ
r r r r r r
Φ = ∫ E ⋅ dS = ∫ i i i , (89.5)
S S S 
r r
де Φ1, Φ 2 , ... – потоки векторів E1 , E2 , ... через ту ж саму поверхню S . Якщо заряд qi
оточений замкненою поверхнею S , то його потік через цю поверхню буде дорівнювати
Φ i = qi / ε0 (див. (89.4), (89.2)). Якщо ж заряд лежить поза простором, який оточено
поверхнею S , то його потік дорівнює нулю. У результаті отримуємо дуже важливе
співвідношення:
r r 1
Φ ≡ ∫ E ⋅ dS = ∑ q k , (89.6)
S
ε0
яке називають електростатичною теоремою Гаусса. Ця теорема стверджує, що потік
вектора напруженості електростатичного поля через замкнену поверхню дорівнює
алгебраїчній сумі зарядів q , які оточені цією поверхнею, поділену на ε 0 . Заряди, які
розміщені у зовнішньому просторі відносно цієї поверхні, на величину потоку не впливають.
При доведенні вважалось, що всі заряди точкові. Але це обмеження легко зняти, тому
що будь-який заряд можна подати як сукупність точкових зарядів.

§ 90 Напруженість електричного поля нескінченної однорідно зарядженої

пластини [2]
1 У випадку симетричного розподілу зарядів, а отже, і симетричних полів теорема
Гаусса дозволяє знайти напруженість поля достатньо простим способом.
Коли заряд зосереджений у тонкому поверхневому шарі тіла, розподіл заряду
характеризується за допомогою поверхневої густини σ , яка визначається виразом
σ = dq / dS . (90.1)
Тут під dS розуміємо площу малої ділянки поверхні; dq – заряд, що знаходиться на цій
ділянці.
Знайдемо напруженість електричного поля нескінченної рівномірно зарядженої
площини, яка має поверхневу густину електричного заряду σ . Для визначеності будемо
вважати заряд додатним. З міркувань симетрії випливає, що напруженість поля в будь-якій
точці направлена вздовж перпендикуляра до площини. Дійсно, оскільки площина нескінченна

151
 r
й заряджена однорідно, немає ніяких підстав до того, щоб вектор E відхилявся в будь-який
бік від нормалі до площини. Також очевидно, що в симетричних відносно площини точках
напруженість поля однакова за величиною й протилежна за напрямком.
Виходячи з вище описаної симетрії + + r
поля, виберемо поверхню інтегрування у + + n r
вигляді циліндра з твірними, які r n
n + +
перпендикулярні до площини, і основами + +
∆S ∆S
величиною ∆S , які розміщені відносно r + + r
площини симетрично r (рис. 90.1). E′ + + q = σS E ′′
Знайдемо потік вектора E через цю + +
поверхню інтегрування. У силу симетрії r + +
n
напруженість електричного поля на + +
кожній основі за модулем є однаковою Рисунок 90.1
E ′ = E ′′ = E . Крім того для основ
нормальна складова напруженості електричного поля En збігається з E . Тоді потік вектора
r
E через одну основу буде E ⋅ ∆S , а через обидві основи 2 ⋅ E ⋅ ∆S . Потік через бічну частину
поверхні буде відсутній, оскільки En у кожній її точці дорівнює нулю (вектор напруженості
електричного поля і нормаль до бічної поверхні взаємно перпендикулярні). Тому потік
r
вектора E через поверхню інтегрування буде дорівнювати
r r r r r r
∫ E ⋅ d S = ∫ E ⋅ d S + ∫ ⋅ dS = 0 + 2E ⋅ ∆S = 2E ⋅ ∆S .
E (90.2)
бічн.поверхн. основи

Заряд, що знаходиться всередині поверхні інтегрування (обмежено поверхню

інтегрування) неважко знайти (див. рис. 90.1)
q = σ∆S . (90.2)
Далі використаємо теорему Гаусса, згідно якої
r r
∫ ⋅ dS = q / ε0 ,
E (90.3)
де q – заряд, який знаходиться всередині поверхні інтегрування.
Підставляємо (90.1) й (90.2) в (90.3) і отримуємо шукану напруженість
електричного поля однорідно зарядженої нескінченної пластини
E = σ /(2ε 0 ) . (90.4)
Таким чином, напруженість електричного поля нескінченно зарядженої площини не
r
залежить від відстані до неї. Відзначимо також, що по різні сторони від площини вектори E
однакові за модулем, але протилежні за напрямком. Тому при переході через заряджену
площину напруженість електричного поля змінюється стрибком.

§ 91 Напруженість електричного поля однорідно зарядженої циліндричної

поверхні [2]
1 Якщо заряд знаходиться на дуже тонкому «ниткоподібному» провіднику, розподіл
заряду вздовж нитки характеризують за допомогою лінійної густини λ , що визначається
виразом
λ = dq / dl , (91.1)
де dl – фізично нескінченно малий відрізок нитки; dq – заряд, що знаходиться на цьому
відрізку.
Знайдемо напруженість електричного поля нескінченної циліндричної поверхні
радіуса R , яка заряджена однорідно з лінійною густиною λ (рис. 91.1). З міркувань симетрії
випливає, що напруженість поля в будь-якій точці повинна бути направлена уздовж

152
радіальної прямої, яка перпендикулярна до осі циліндра, а величина напруженості може
залежати тільки від відстані r до осі циліндра.
Виходячи з вище описаної симетрії поля,
виберемо поверхню інтегрування у вигляді
коаксіального із зарядженою поверхнею циліндра
радіуса r й висоти h (рис. 91.1). Знайдемо потік r
r E
вектора E через цю поверхню. Нормальні складові
вектора напруженості на бічній поверхні будуть
дорівнювати En = E (r ) (заряд вважаємо додатним), h
r
на основі циліндра En = 0 (вектор напруженості λ
електричного поля і нормаль до основи rвзаємно
R
перпендикулярні). Тому потік вектора E через
Рисунок 91.1
замкнену поверхню інтегрування буде дорівнювати
r r r r r r
∫ E ⋅ dS = ∫ E ⋅ dS + ∫ E ⋅ dS = E (r ) ⋅ Sбічн + 0 = E (r ) ⋅ 2πrh . (91.2)
бічн.поверхн. основи

Тепер знайдемо заряд всередині поверхні інтегрування. Тут потрібно розглянути два
випадки. У випадку, коли радіус поверхні інтегрування більше або дорівнює радіусу
циліндра r ≥ R , заряд всередині поверхні інтегрування дорівнює, як це випливає з рисунка,
q = λ ⋅ h , коли r ≥ R . (91.3)
Коли ж r < R , то поверхня інтегрування знаходиться всередині циліндричної поверхні, на
якій розміщено електричний заряд. Тому в цьому випадку всередині поверхні інтегрування
заряд буде дорівнювати нулю
q = 0 , коли r < R . (91.4)
Тепер використаємо теорему Гаусса
r r q
∫ E ⋅ dS = ε0 . (91.5)

Підставивши в (91.5) формули (91.2) й (91.3) для першого випадку отримаємо

λh λ
E (r ) ⋅ 2πrh = або E (r ) = , коли r ≥ R . (91.6)
ε0 2πε0 r
Для другого випадку підставляємо в (91.5) формули (91.2) й (91.4). Звідси,
E (r ) = 0 , коли r < R . (91.7)
Таким чином, отримали формули (91.6) та (91.7), які визначають напруженість
електричного поля від нескінченної циліндричної поверхні радіуса R , яка заряджена
однорідно з лінійною густиною λ .

§ 92 Напруженість електричного поля об’ємно зарядженої кулі [2]

1 Об'ємна густина електричного заряду ρ визначається як відношення заряду dq до
фізично нескінченно малого об'єму dV , у якому знаходиться цей заряд:
ρ = dq / dV . (92.1)
Знайдемо напруженість електричного поля нескінченної об’ємно зарядженої кулі
радіуса R , яка має густину електричного заряду ρ (рис. 92.1). З міркувань симетрії
випливає, що поле, яке створюєтьсяr електричним зарядом кулі, буде центральносиметричним.
Це означає, що напрямок вектора E в будь-якій точці проходить через центр кулі, а величина
напруженості є функцією відстані r від центра кулі.

153
 Виходячи з вище r
E
описаної симетрії поля, виберемо
поверхню інтегрування у вигляді r
r E
концентричної із зарядженою n R
кулею сферичну поверхню R r r r
радіуса r (на рис. 92.1 n
ρ
зображена пунктирною лінією).
Для всіх точок цієї поверхні ρ
En = E (r ) (заряд кулі вважаємо
додатним, вектор напруженості
електричного поля і нормаль до а б
поверхні інтегрування є Рисунок 92.1
паралельними). Тому потік
r
вектора E через замкнену поверхню інтегрування буде дорівнювати
r r
∫ ⋅ dS = E (r ) ⋅ S = E (r ) ⋅ 4πr .
2
E (92.2)
Тепер знайдемо заряд всередині поверхні інтегрування. Тут потрібно розглянути два
випадки: а і б, див. рис. 92.1. У випадку а, коли радіус поверхні інтегрування більше або
дорівнює радіусу кулі r ≥ R , заряд всередині поверхні інтегрування дорівнює, як це
випливає з рисунка, заряду усієї кулі
4
qкулі = ρ ⋅Vкулі = ρ ⋅ π ⋅ R 3 , коли r ≥ R . (92.3)
3
Коли ж r < R (випадок б, див. рис. 92.1), то поверхня інтегрування знаходиться всередині
кулі. Тому всередині поверхні інтегрування буде знаходитися тільки частина заряду кулі, яка
дорівнює
4
q = ρ ⋅ Vпов. інтегрування = ρ ⋅ π ⋅ r 3 , коли r < R . (92.4)
3
Тепер використаємо теорему Гаусса
r r q
∫ E ⋅ dS = ε0 . (92.5)

Підставивши в (92.5) формули (92.2) й (92.3) для випадку а отримаємо

qкулі 4π ⋅ R 3 ⋅ ρ qкулі R 3ρ
E (r ) ⋅ 4πr 2 = = або E (r ) = = , коли r ≥ R . (92.6)
ε0 3 ⋅ ε0 4πr 2ε 0 3ε 0 r 2
Для випадку б підставляємо в (92.5) формули (92.2) й (92.4). Звідси,
4π ⋅ r 3 ⋅ ρ rρ
E (r ) ⋅ 4πr = 2
або E (r ) = , коли r < R . (92.7)
3 ⋅ ε0 3ε 0
Таким чином, отримали формули (92.6) та (92.7), які визначають напруженість
електричного поля однорідно зарядженої кулі радіуса R з густиною електричного заряду ρ .
Як бачимо, за межами кулі поле збігається з полем точкового заряду тієї ж величини, що і
куля, який поміщено в центр кулі. Всередині ж кулі напруженість поля росте лінійно з
відстанню r від центра кулі.

154
 § 93 Диференціальна форма електростатичної теореми Гаусса. Значення теореми
Гаусса в теорії електрики [9]
1 Співвідношення
r r q
∫ ⋅ dS = ε0
E (93.1)

виражає теорему Гаусса в інтегральній формі. Сформулюємо тепер цю теорему в

диференціальній формі.
Як відомо, об'ємна густина електричного заряду ρ визначається як відношення заряду
dq до фізично малого об'єму dV , у якому знаходиться цей заряд:
ρ = dq / dV . (93.2)
Формулюючи визначення густини електричного заряду ρ у формі (93.2), ми маємо на увазі,
що електричний заряд у просторі розподілений неперервно. Уявлення про неперервний
розподіл електричного заряду у просторі є такою ж ідеалізацією, як і уявлення про
неперервний розподіл речовини. Такими уявленнями широко користуються в макроскопічній
фізиці.
Знаючи об’ємну густину заряду ρ в кожній точці простору, можна знайти сумарний
заряд, який знаходиться всередині замкненої поверхні S . Для цього потрібно обчислити
інтеграл від ρ по об'єму V , який обмежений цією поверхнею:
q = ∫ ρdV .
V

Використовуючи цю формулу, співвідношенню (93.1) можна надати вигляд

r r 1
∫ ⋅ dS = ε0 ∫ ρdV .
E (93.3)
S V

У математиці відома теорема Остроградського-Гаусса, згідно якої для векторного

r r
поля A = A( x, y, z ) виконується рівність
r r r
∫ A ⋅ d S = ∫ ⋅ dV .
divA (93.4)
S V
r
Тут проводиться інтегрування по об’єму V , який обмежений поверхнею S ; через divA
r
позначено дивергенцію вектора A , яка в декартових координатах має вигляд
r ∂A ∂Ay ∂Az
divA = x + + .
∂x ∂y ∂z
Використовуючи теорему Остроградського-Гаусса (93.4), для потоку напруженості
електричного поля можемо записати
r r r
∫ E ⋅ d S = ∫ ⋅ dV .
divE (93.5)
S V

Порівнюючи (93.3) та (93.5), можемо записати

r 1
∫ ⋅ dV = ε0 ∫ ρ ⋅ dV .
divE (93.6)
V V

Рівність (93.6) може виконуватися для довільного об’єму тільки тоді, коли відповідні
підінтегральні вирази (93.6) будуть рівними між собою. Звідси отримуємо
r
divE = ρ / ε 0 . (93.7)

155
Співвідношення (93.7) виражає теорему Гаусса в диференціальній формі: дивергенція
r
вектора E в деякій точці електростатичного поля дорівнює об'ємній густині заряду в тій
же точці, яка поділена на ε 0 .
2 В електростатиці теорема Гаусса є не більше як одним з наслідків закону Кулона.
Але ми не можемо обмежитися електростатикою. Наше завдання значно ширше. Ми повинні
шляхом узагальнення дослідних фактів відшукати загальні рівняння й закони, які можна
застосувати не тільки в електростатиці, але й у всій електродинаміці. Як керівний принцип
при відшуканні таких законів можна виставити вимогу, щоб вони були законами теорії поля,
які виключають миттєву дію на відстані. Закон Кулона цій вимозі не задовольняє. Він може
бути справедливий тільки в електростатиці. Однак наслідки, що отримані з нього, можуть
мати й більш широку область застосування. До числа таких наслідків і відноситься теорема
Гаусса. Вона не суперечить теорії поля з її уявленням про скінченну швидкість поширення
взаємодій. Записана в диференціальній формі, теорема Гаусса не містить ніяких натяків на
дальнодіючий характер сил. Вона є локальною теоремою, тобто зв'язує різні фізичні
r
величини ( ρ і divE ) в одній і тій же точці простору. Закони теорії поля не обов'язково
повинні бути локальними. Однак всі локальні закони сумісні з основним уявленням цієї
теорії про передачу взаємодій за допомогою полів. З іншого боку, закон Кулона є тільки
достатнім, але не є необхідним для доведення теореми Гаусса. Тому природно ввести
гіпотезу, що теорема Гаусса є вірною не тільки в електростатиці, але й в електродинаміці,
яка має справу зі змінними у часі електромагнітними полями. Вірна ця гіпотеза, чи ні – на це
питання може дати відповідь тільки дослід. Вся сукупність дослідних фактів говорить на
користь цієї гіпотези. Тому ця гіпотеза і була прийнята у фізиці. Тим самим рівняння
теореми Гаусса (93.7) і математично еквівалентне йому рівняння (93.1) перестають бути
скромними наслідками закону Кулона, а вводяться в ранг основних постулатів теорії
електрики. Вони входять у систему основних рівнянь Максвелла.

ТЕМА 15 ЕЛЕКТРИЧНЕ ПОЛЕ У ДІЕЛЕКТРИКАХ

§ 94 Поляризація діелектриків. Зв’язані заряди. Механізми поляризації [9]

1 Усі речовини складаються з атомів і молекул. У свою
чергу атоми складаються з від’ємно заряджених електронів та
додатно заряджених ядер. При внесенні речовини в електричне
поле легкі електрони зміщуються у протилежному напрямку по
відношенню до напруженості поля. Зміщення атомних ядер
порівняно з ними дуже малі. Відбувається частковий поділ
додатних і від’ємних зарядів. Завдяки цьому в окремих місцях
тіла з'являються макроскопічні заряди різних знаків.
Макроскопічні заряди, що з'явилися в результаті дії
електричного поля, називають індукованими зарядами. До
виникнення індукованих зарядів і зводиться вплив речовини на Рисунок 94.1
електричне поле. Індуковані заряди створюють додаткове електричне поле, що накладається
на поле первинних зарядів. Якщо відомі всі первинні й індуковані заряди, то при обчисленні
повного електричного поля можна «забути» про наявність речовини. Повне поле знайдеться
суперпозицією кулонівських полів, які збуджуються у вакуумі всіма первинними й
індукованими зарядами.
2 Діелектрики є непровідниками електричного заряду. У них можуть збуджуватися
індукційні заряди. Піднесемо, наприклад, до кульки зарядженого електроскопа C
електрично нейтральне тіло з діелектрика AB (рис. 94.1). Кут відхилення стрілки
електроскопа зменшується. Пояснюється це тим, що заряд кульки C збуджує на кінці
діелектрика B індукційні заряди того ж, а на кінці A – протилежного знака. Ці заряди

156
відтягують частину зарядів зі стрілки й стержня електроскопа на кульку, з чим і пов'язане
зменшення кута відхилення стрілки.
Спробуємо розділити індукційні заряди, що виникли на діелектрику. Нехай
діелектрик складається із двох половин A і B , що торкаються одна одну. Якщо в
присутності зарядженого електроскопа ці частини роз'єднати, а потім забрати або розрядити
електроскоп, то обидві частини виявляться незарядженими (металеві частини в аналогічному
досліді виявляються зарядженими). Це показує, що заряди в діелектрику позбавлені
можливості пересуватися, на відміну від електронів у металах.
3 Поляризацією діелектриків називають
зміщення додатних і від’ємних електричних зарядів у
діелектриках у протилежні боки. Поляризація
діелектриків відбувається під дією електричного поля
або деяких інших зовнішніх факторів, наприклад
механічних напруг у п’єзоелектриках. Розглянемо більш
детально поляризацію діелектриків під дією
електричного поля.
Заряди в діелектрику можуть зміщуватися зі Рисунок 94.2
своїх положень рівноваги лише на малі відстані, порядку атомних розмірів. Припустимо,
наприклад, що діелектрик складається з електрично нейтральних молекул. Під дією
прикладеного електричного поля центр ваги електронів (від’ємний заряд) у молекулі
ненабагато зміщується відносно центра ваги атомних ядер (додатний заряд). Молекули
стають електричними диполями, орієнтованими додатно зарядженими кінцями у напрямку
r
електричного поля E . У цьому випадку говорять, що діелектрик є поляризованим, а саме
зміщення додатних та від’ємних зарядів діелектрика в різні сторони називають
електричною поляризацією. На схематичному рис. 94.2 діелектрик зображений у вигляді
прямокутного паралелепіпеда, а молекули – у вигляді кульок. Додатно заряджена половина
молекули зафарбована в чорний колір, від’ємно заряджена залишена світлою. Ми бачимо, що
на кінці AB паралелепіпеда ABCD виступають некомпенсовані від’ємні, а на кінці CD –
додатні поверхневі заряди. Це і є індукційні заряди, що з'являються в результаті поляризації
діелектрика. Їх називають поляризаційними, або зв'язаними зарядами. Останнім
терміном хочуть підкреслити, що можливість переміщення зв'язаних зарядів обмежена
рамками електрично нейтральних молекул. Ці заряди зв’язані з молекулами. В об'ємі
діелектрика відбувається компенсація додатних і від’ємних зарядів молекул і ніяких
макроскопічних поляризаційних зарядів тут не з'являється. Однак це справедливо тільки
тоді, коли поляризація діелектрика однорідна, тобто коли всі молекули діелектрика
поляризовані й орієнтовані однаково. Якщо ж поляризація неоднорідна, то компенсація
відсутня, і в діелектрику можуть з'явитися об'ємні зв'язані заряди.
Крім електрично нейтральних молекул у діелектрику можуть існувати додатно або
від’ємно заряджені іони. Надлишок іонів одного або іншого знака в будь-якій частині
діелектрика означає наявність у цій частині нескомпенсованих макроскопічних зарядів. Такі
заряди називаються вільними. Вони виникають у діелектрику, наприклад, при електризації
тертям. До вільних зарядів відносяться також усі заряди, що знаходяться на провідниках.
Відмінність вільних зарядів від зв’язаних полягає у тому, що вони не зв’язані з конкретною
молекулою і можуть переміщуватись у речовині.
4 Вище ми розглянули електронний механізм поляризації. Механізм поляризації
діелектрика може бути й іншим. Розглянемо, наприклад, діелектрики, молекули яких мають
дипольні моменти і за умови відсутності електричного поля. Такі молекули називаються
полярними. Якщо поле відсутнє, то полярні молекули хаотично рухаються й орієнтовані
абсолютно невпорядковано. При накладенні електричного поля дипольні моменти молекул
орієнтуються переважно в напрямку поля. А це означає, що діелектрик стає поляризованим.
Про такий механізм поляризації говорять як про орієнтаційний. Існують і інші механізми
поляризації.

157
 § 95 Вектор поляризації. Поверхнева густина зв’язаних зарядів. Зв’язаний заряд
усередині діелектрика [9]
1 Для кількісного опису поляризації діелектрика користуються поняттям вектор
поляризації. Вектором поляризації в деякій точці простору називають відношення
дипольного моменту в фізично малому об'ємі ∆V , який знаходиться біля цієї точки, до
величини цього об’єму
r 1 r
P= ∑
∆V ∆V
p. (95.1)

Нагадаємо, що диполем називають систему двох точкових зарядів + q та − q , відстань l між

якими мала порівняно з відстанями до тих точок, у яких розглядається поле системи.
r
Орієнтацію диполя в просторі задають за допомогою вектора l , який проведено від заряду
− q до заряду + q . Диполь характеризується дипольним моментом, який за визначенням
r r
дорівнює p =| q | ⋅l . Прикладом диполя є поляризована молекула. Дипольний момент являє
собою важливу характеристику молекули.
2 Знайдемо зв’язок між вектором поляризації r
E α
та густиною зв’язаних зарядів. Розглянемо частину r
однорідного ізотропного діелектрика, який має форму l r
косого паралелепіпеда (рис. 95.1). Помістимо його в σ′ n
однорідне електричне поле, яке направлено паралельно Рисунок 95.1
бічним ребрам. На основах паралелепіпеда з'являться
поляризаційні заряди з поверхневою густиною σ′ (тут і далі величини, які пов’язані зі
зв’язаним зарядом, будемо позначати штрихом біля відповідного символу). На бічних гранях
поляризаційних зарядів не виникне, тому що зміщення зарядів усередині діелектрика
r
відбувається паралельно електричному полю E , а отже, і цим граням. Якщо S – площа
основи паралелепіпеда, то на основах з’явиться електричний заряд q = S ⋅ σ′ . Загальний
дипольний момент косого паралелепіпеда з діелектрика буде дорівнювати
r r
q ⋅ l = S ⋅ σ′ ⋅ l ,
r
де l – вектор, який проведено від від’ємної основи паралелепіпеда до додатної паралельно
бічним ребрам. Згідно з означенням (95.1) можемо записати вектор поляризації цього
паралелепіпеда у вигляді
r
r q ⋅ l S ⋅ σ′ r
P= = l , (95.2)
V V
r
де V – об'єм паралелепіпеда. Нехай n – одиничний вектор зовнішньої нормалі до основи
r r
паралелепіпеда, яка заряджена додатно. Тоді V = S ⋅ l ⋅ cos α = S ⋅ (l ⋅ n ) . У цій формулі α – кут
r r
між векторами l та n . Підставивши це значення у формулу (95.2) і помноживши її скалярно
r
на n , знайдемо
r r S ⋅ σ′ r r
P⋅n = r r l ⋅ n = σ′ ,
S ⋅ (l ⋅ n )
або
σ′ = Pn . (95.3)
Формула (95.3) була доведена для додатно зарядженої основи. Але вона вірна й для
r
від’ємно зарядженої основи, тому що на ній зовнішня нормаль n направлена у протилежну
сторону, і тому проекція Pn від’ємна. Формула справедлива й на бічній поверхні

158
паралелепіпеда, тому що на ній, як ми бачили, σ′ =0, що узгоджується з формулою (95.3).
Таким чином, формула (95.3) є справедлива і в загальному випадку.
Формула (95.3) показує, що нормальна складова Pn чисельно дорівнює електричному
r
заряду, що зміщується при поляризації через одиничну площу в напрямку нормалі n до неї.
Ця інтерпретація є вірною й у випадку неоднорідної поляризації. Тобто для такої, коли
r
вектор P змінюється від точки до точки. Щоб переконатися в цьому, досить уявно розділити
діелектрик на малі об'єми, у межах кожного з яких поляризація може вважатися однорідною.
3 Як сказано вище, при неоднорідній поляризації
поляризаційні заряди можуть з'являтися не тільки на поверхні, S
але й в об'ємі діелектрика. Обчислимо тепер величину V r
поляризаційних зарядів всередині діелектрика. Виділимо уявно в dS n
діелектрику довільний об'єм V , який обмежений замкненою q′
поверхнею S (рис. 95.2). Заряд, який зміщується при поляризації
r
через площадку dS у напрямку нормалі n , відповідно до
формули (95.3) дорівнює Pn ⋅ dS . Щоб знайти, який заряд вийде Рисунок 95.2
на всю поверхню S , потрібно просумувати (проінтегрувати)
заряди на кожній елементарній площі dS цієї поверхні: ∫ Pn dS . Діелектрик до поляризації
був електрично нейтральним. Тому згідно закону збереження електричного заряду всередині
діелектрика повинен знаходитися заряд, який рівний за модулем та протилежний за знаком
до заряду, що вийшов на поверхню. Таким чином, всередині діелектрика при неоднорідній
поляризації буде знаходитись електричний заряд
r r
q′ = − ∫ Pn dS = − ∫ P ⋅ dS . (95.4)
S S

Використовуючи теорему Остроградського-Гаусса для вектора поляризації

r r r
∫ P ⋅ d S = ∫ ⋅ dV та зв’язок заряду з об’ємною густиною електричного заряду q′ = ∫ ρ′ ⋅ dV
divP
S V V
з (95.4) неважко знайти густину зв’язаних зарядів в діелектрику
r
divP = −ρ′ . (95.5)
Із співвідношення (95.5) випливає, що коли поляризація діелектрика є однорідною
r
( P = const ), то ρ′ = 0 , а отже і q′ = ∫ ρ′ ⋅ dV = 0 . Тобто, коли поляризація діелектрика є
V
однорідною, то всередині діелектрика зв’язані заряди відсутні.

§ 96 Вектор електричної індукції. Теорема Гаусса для діелектриків [9]

1 Джерелом електричного поля в електростатиці є електричні заряди і не важливо, чи
вони є сторонніми, чи зв’язаними. Тому для обчислення електричного поля у діелектриках
необхідно враховувати як вільні, так і сторонні електричні заряди. Це є відображенням того,
що коли відомі всі первинні (сторонні) й індуковані (поляризаційні) заряди, то при
обчисленні повного електричного поля можна «забути» про наявність речовини. Повне поле
знайдеться суперпозицією полів, які збуджуються у вакуумі всіма первинними й
індукованими зарядами. Тому теорему Гаусса для електричного поля у діелектрику потрібно
записати у вигляді
r r 1
∫ ⋅ dS = ε0 (q + q′) ,
E (96.1)
S

де q та q′ є відповідно вільні та сторонні заряди, які розміщені всередині поверхні S .

Візьмемо до уваги, що

159
 r r
q′ = − ∫ P ⋅ dS .
S

Тоді отримаємо
r r r
∫ 0
( ε E + P ) ⋅ d S = q, (96.2)
S

Введемо новий вектор

r r r
D = ε0 E + P , (96.3)
який називається вектором електричної індукції або електричного зміщення. Тоді
r r
∫ ⋅ dS = q .
D (96.4)
S

Вираз (96.4) і є теоремою Гаусса для електричного поля в діелектрику в інтегральній

r
формі. Бачимо, що потік вектора D через замкнену поверхню визначається тільки r вільними
зарядами всередині цієї поверхні. Саме цим і виправдовується введення вектора D .
2 Використовуючи теорему Остроградського-Гаусса для вектора електричної індукції
r r r
∫ D ⋅ dS = ∫ ⋅ dV та зв’язок заряду з об’ємною густиною електричного заряду q = ∫ ρ ⋅ dV
divD
S V V
з (96.4) неважко знайти теорему Гаусса для електричного поля в діелектрику в
диференціальному вигляді
r
divD = ρ . (96.5)
Нагадаємо, що теорема Гаусса є вірною не тільки в електростатиці, але й в електродинаміці.

§ 97 Поляризованість і діелектрична проникність [9]

r
1 Яким чином можна знайти напруженість електричного поля у діелектрику E ?
Зрозуміло, що електричне поле у речовині буде відрізнятися від зовнішнього через те, що в
речовині індукуються поляризаційні заряди. Ці індуковані заряди створюють власне
r r
електричне поле E ′ , яке накладається на зовнішнє E0 . Результуюче поле буде дорівнювати
r r r
E = E0 + E ′ . (97.1)
r
І при цьому потрібно врахувати, що поле поляризаційних зарядів E ′ визначається
r
поляризаційними зарядами, які в свою чергу залежать від результуючого поляr E .
Принципово знайти напруженість електричного поля в діелектрику E можна таким
r r
чином: 1) завдяки теоремі Гаусса для діелектрика ( ∫ D ⋅ dS = q ) можна знайти вектор індукції
r
електричного поля D , виходячи з інформації про сторонні заряди q ; 2) використовуючи
r r r
отриману індукцію електричного rполя D та зв’язок між E та D , можемо знайти шукану
напруженість електричного поля E .
Таким чином, для розв’язання вище сформованої задачі потрібно знати зв’язок між
r r r
напруженістю електричного поля E та індукцією D (або вектором поляризації P ).
r r
2 З’ясуємо зв’язок між напруженістю електричного поля E та індукцією D в
діелектрику. Дослід показує, що для великого класуr діелектриків і широкого кола явищ
r
зв'язок між векторами P і напруженістю поля E є лінійним та однорідним. Якщо
r r
середовище ізотропне, то вектори P й E колінеарні й можна записати
r r
P = χε 0 E , (97.2)

160
де χ – безрозмірний коефіцієнт, який називається діелектричною сприйнятливістю або
поляризованістю діелектрика. Цей коефіцієнт залежить від густини й температури
діелектрика.
r r
Щоб знайти зв’язок між D та E використаємо визначення індукції електричного
поля
r r r
D = ε0 E + P . (97.3)
Далі підставляємо в (97.3) формулу (97.2) й отримуємо
r r
D = εε 0 E , (97.4)
де нова безрозмірна величина
ε = 1+ χ (97.5)
називається діелектричною проникністю діелектрика. Цією величиною звичайно й
характеризуються індивідуальні властивості діелектриків. Для вакууму χ = 0 й ε = 1 .
Формула (97.4) розв’язує вище сформоване завдання.

§ 98 Умови на межі поділу двох діелектриків [17]

1 Знайдемо умови, яким повинні
r r
задовольняти вектори E й D на межі розділу
двох однорідних і ізотропних діелектричних r r
2′
E E r
середовищ. Розглянемо достатньо малу ділянку 0 n
межі, через це її можна вважати плоскою, а поля
поблизу неї однорідними. Величини, що r
E1′
характеризують поле в першому середовищі,
будемо позначати індексом 1, у другому
середовищі – індексом 2 (див. рис. 98.1).
Помістимо діелектрики у зовнішнє Рисунок 98.1 – Поляризаційні заряди на
r
електричне поле E0 . У кожному з діелектриків межі двох діелектриків і створюване
ними електричне поле (напрямок поля
поблизу поверхні розділу з'являться r
E ′ в кожному з діелектриків показаний
поляризаційні заряди із густиною σ1′ та σ′2 , які
стрілками)
будуть мати протилежні знаки. Границя розділу
виявиться зарядженою з поверхневою густиною заряду (σ1′ − σ′2 ) , в результаті чого з'явиться
додаткове електричне поле
E ′ = (σ1′ − σ′2 ) /(2ε 0 ) , (98.1)
яке є перпендикулярним до межі розділу й направлене в кожному з діелектриків у
протилежні боки (рис. 98.1). Співвідношення (98.1) отримали, використовуючи формулу для
r
електричного поля зарядженої площини. Поле індукованих зарядів E ′ накладається на
r
зовнішнє E0 . У результаті загальне поле дорівнює
r r r
E = E ′ + E0 . (98.2)
r
Позначимо напруженість повного (результуючого) поля в кожному з діелектриків через E1 й
r
E2 , розкладемо кожне із цих полів на дві складові: тангенціальну (дотичну) до межі розділу
( Eτ1 і Eτ 2 ) і нормальну (перпендикулярну) до границі ( En1 і En 2 ). Будемо вважати, що
r
нормаль направлена від діелектрика 1 до діелектрика 2. Тоді виходячи з (98.2) та того, що E ′
є перпендикулярним до межі, знаходимо

161
 σ1′ − σ′2
Eτ1 = 0 + Eτ 0 , En1 = − + En 0 , (98.3а)
2ε 0
σ1′ − σ′2
Eτ 2 = 0 + Eτ 0 , En 2 = + + En0 . (98.3б)
2ε 0
З (98.3) легко отримати, що тангенціальні (дотичні) складові електричного поля не
змінюються і їх значення в обох діелектриках буде однаковим
Eτ1 = Eτ 2 . (98.4)
Це пов’язано з тим, що електричне поле зарядів поверхні розділу є перпендикулярним до цієї
поверхні. З системи (98.3) легко також отримати, що нормальні складові поля будуть
різними; їх різниця дорівнює
σ′ − σ′2 Pn1 − Pn 2
En 2 − En1 = +2 ⋅ 1 = , (98.5)
2ε 0 ε0
де Pn1 і Pn 2 – нормальні складові вектора поляризації в кожному з діелектриків. Нагадаємо,
нормальна складова вектора поляризації дорівнює густині зв’язаних або поляризаційних
зарядів ( Pn = σ′ ). Далі співвідношення (98.5) подамо у вигляді
ε 0 En 2 + Pn 2 = ε 0 En1 + Pn1
або
Dn 2 = Dn1 . (98.6)
Тут використали визначення індукції електричного поля. Таким чином, нормальні складові
індукції електричного поля не змінюються і їх значення в обох діелектриках буде однаковим.
Якщо використати те, що напруженість та індукція електричного поля пов’язані між
r r
собою співвідношенням D = εε0 E , то нормальних складових напруженості електричного
поля та тангенціальних складових індукції електричного поля можна отримати зв’язок
ε1En1 = ε 2 En 2 , Dτ1 / ε1 = Dτ 2 / ε 2 . (98.7)
Таким чином, нормальна складова напруженості електричного поля при переході
через межу розділу двох діелектриків стрибком змінює своє значення. Причиною цього є
наявність індукованого електричного заряду на межі поділу двох діелектриків. Також
стрибком змінює значення і тангенціальна складова індукції електричного поля.

§ 99 Електричне поле усередині діелектричної пластини, яка розміщена

перпендикулярно до напрямку поля. Електричне поле усередині діелектричного
сферичного шару. Фізичний зміст діелектричної проникності [5]
1 Розглянемо електричне поле усередині діелектричної пластини, яка розміщена
перпендикулярно до напрямку поля. Припустимо, що однорідне електричне поле за умови
r
відсутності діелектрика дорівнює E0 . Внесемо в це поле пластину з діелектрика з
r
проникністю ε , розмістивши її перпендикулярно до напрямку поля E0 (див. рис. 99.1). Під
дією поля діелектрик поляризується й на поверхнях пластини з'являться зв'язані заряди
r
густиною + σ′ та − σ′ . Ці заряди створюють поле зв’язаних зарядів E ′ , яке накладається на
r r r r
зовнішнє E0 . Таким чином, результуюче поле буде дорівнювати E = E ′ + E0 . Для того, щоб
r
знайти результуюче поле E використаємо умову на границі двох діелектриків
Dn = Dn 0 , (99.1)

162
де Dn = εε0 En = εε 0 E – нормальна складова вектора індукції
електричного поля в діелектрику, Dn 0 = ε 0 En 0 = ε 0 E0 – нормальна − σ′ + σ′
складова вектора індукції електричного поля в вакуумі. Також тут
використали, що діелектрична пластинка розміщена - ε +
перпендикулярно до напрямку поля і тому En = E , En 0 = E0 . - +
Тобто напрямки нормалі до поверхні межі діелектрик-вакуум та r
- E +
вектора напруженості електричного поля збігаються між собою.
Таким чином, співвідношення (99.1) можемо подати у вигляді - +
r r - +
εε 0 E = ε 0 E0 або E = E0 / ε . r (99.2)
r
E0 + E0
Через те, що як зовнішнє поле, так і поле в діелектрику є
однорідним, то формула (99.2) визначає електричне поле не Рисунок 99.1 – Поле
тільки на межі розділу діелектрик-вакуум, а й у всьому усередині діелектричної
діелектрику. Таким чином, отримали формулу (99.2), яка визначає пластини, яка роз-
напруженість електричного поля всередині діелектричної міщена в однорідному
пластини, яка розміщена перпендикулярно до напрямку поля. зовнішньому полі
2 Розглянемо електричне поле усередині сферичного шару
з діелектрика, в центрі якого розміщено сторонній
точковий заряд. Помістимо в центр сферичного шару з r r
E0 r
діелектрика з проникністю ε сторонній точковий заряд +– E E0
+
+ Q (рис. 99.2). На внутрішній поверхні шару з'явиться –
r
від’ємний, а на зовнішній поверхні – додатний зв'язані E r
+Q
заряди. Ці заряди будуть розподілені сферично ε E
r
симетрично і тому сферичну симетрію результуючого E0 +– r –
+ r
електричного поля не змінять. Силові лінії результуючого E E0
електричного поля будуть направлені вздовж радіальних
Рисунок 99.2 – Кульовий шар з
ліній.
діелектрика в центрально-
Для знаходження електричного поля всередині
симетричному електричному
шару з діелектрика використаємо теорему Гаусса для
полі
діелектрика
r r
∫ ⋅ dS = q ,
D (99.3)
S

де q – сторонній заряд всередині поверхні інтегрування S .

Виходячи з вище описаної симетрії поля, виберемо поверхню інтегрування у вигляді
концентричної із сферичним шаром з діелектрика сферичну поверхню радіуса r . Для всіх
точок цієї поверхні через сферичний розподіл сторонніх і зв’язаних зарядів можемо записати
r
Dn = D(r ) . Тому потік вектора D через замкнену поверхню інтегрування буде дорівнювати
r r
∫ D ⋅ dS = D(r ) ⋅ S = D(r ) ⋅ 4πr .
2
(99.4)
Тепер знайдемо сторонній заряд всередині поверхні інтегрування. Зрозуміло, що він
дорівнює Q ( q = Q ). Далі підставляємо (99.4) в (99.3) і з урахуванням того, що q=Q,
отримуємо
Q
D (r ) = . (99.5)
4πr 2
Далі використаємо зв’язок між індукцією і напруженістю електричного поля
r r
D = εε0 E , (99.6)
де ε діелектрична проникність середовища на поверхні інтегрування радіуса r , і знайдемо

163
 Q E0 r r
E= = або E = E0 / ε . (99.7)
4πεε0 r 2 ε
Тут E0 = Q /(4πε0 r 2 ) – напруженість електричного поля за умови відсутності діелектрика.
Таким чином, отримали формули (99.7), які визначають електричне поле як усередині
сферичного шару з діелектрика, в центрі якого розміщено сторонній точковий заряд, так і
за його межами, де діелектричну проникність потрібно покласти такою, що дорівнює
одиниці ( ε = 1 ).
3 Для обох розглянутих вище прикладів є характерним те, що діелектрик був
однорідним й ізотропним, а його поверхні збігалися з еквіпотенціальними поверхнями поля
сторонніх зарядів. Отриманий нами в цих випадках результат є загальним: якщо однорідний і
ізотропний діелектрик з діелектричною проникністю ε повністю заповнює об'єм, що
обмежений еквіпотенціальними поверхнями поля сторонніх зарядів, то напруженість
електричного поля визначається співвідношенням E = E0 / ε , де E0 напруженість
електричного поля за умови відсутності діелектрика.
Таким чином, у вище описаних випадках діелектрична проникність ε визначає, у
скільки разів зменшується поле в діелектрику. В цьому полягає фізичний зміст
діелектричної проникності.
ТЕМА 16 ПРОВІДНИКИ В ЕЛЕКТРИЧНОМУ ПОЛІ

§ 100 Умови рівноваги зарядів на провіднику. Електричне поле усередині

провідника. Напруженість електричного поля біля поверхні провідника [9]
1 Зміщення електричних зарядів у металах і
діелектриках під дією зовнішнього електричного поля
(виникнення індукованих зарядів) носять зовсім різний
характер. У металах є вільні електрони, які в межах
провідника можуть вільно переміщуватися на будь-які
відстані під впливом будь-якої малої сили. Тому індукційні
заряди, які виникають в електричному полі на протилежних Рисунок 100.1
кінцях металевого тіла, можуть бути механічно відділені один від одного. Візьмемо два
металевих циліндри A і B , які встановлені на ізолюючих підставках і з'єднаних з
електроскопами (рис. 100.1). Зблизимо їх так, щоб вони торкались один одного. Якщо до них
піднести заряджену кулю C , то стрілки обох електроскопів відхиляться. При віддаленні кулі
C відхилення пропадає. Розсунемо тепер циліндри А і В у присутності зарядженого тіла C , а
потім тіло C віддаляємо. Електричні заряди на А і В, а також на стержнях і стрілках
електроскопів збережуться. Якщо куля C була заряджена додатно, то на A виявиться
від’ємний, а на B – додатний заряди.
2 Доведемо, що напруженість електричного поля у провіднику, який знаходиться у
рівноважному стані, дорівнює нулю. Якби усередині однорідного провідника існувало
макроскопічне електричне поле, то воно викликало б рух вільних електронів. У провіднику
виник би електричний струм. Цей електричний струм приводить до перерозподілу
електричних зарядів, у результаті якого загальне електричне поле зменшується (в
протилежному разі на базі цього явища можна б було створити вічний двигун першого роду).
Рух електронів припиняється, коли напруженість електричного поля в металі зменшиться до
нуля. Таким чином, для рівноваги електричних зарядів необхідно, щоб макроскопічне поле E
дорівнювало нулю в усіх точках усередині однорідного провідника.
Для того щоб визначити густину електричного заряду всередині провідника,
використаємо теорему Гаусса в диференціальній формі
r
divE = ρ / ε 0 . (100.1)

164
 r
Звідси випливає, що коли у всіх точках провідника E = 0 , то і ρ = 0 . Таким чином,
при рівновазі об'ємна густина електричного заряду усередині однорідного провідника
дорівнює нулю. Електричний заряд може розміщуватися тільки на поверхні, а не усередині
провідника.
Електричні заряди розміщуються на поверхні провідника тому, що між ними діють
кулонівські сили притягання й відштовхування. Припустимо, що усередині провідника
виникли електричні заряди. Притягання між різнойменними зарядами приведе до їх
зближення й нейтралізації, а відштовхування однойменних зарядів – до того, що вони
розійдуться якнайдалі й розмістяться на поверхні тіла.
3 Знайдемо напруженість електричного поля біля поверхні провідника, який
знаходиться у рівноважному стані. Для розв’язання цієї задачі використаємо теорему
Гаусса. Візьмемо до уваги, що в рівноважному стані напруженість електричного поля біля
поверхні провідника має відмінну від нуля лише нормальну (перпендикулярну) до поверхні
провідника складову ( En ≠ 0 ), тангенціальна ж складова дорівнює нулю ( Eτ = 0 ). Якби була
відмінною від нуля тангенціальна складова, то вздовж поверхні провідника протікав би
електричний струм, і цей стан не був би рівноважним. Крім того також використаємо, що
електричне поле всередині провідника відсутнє.
Виходячи з вищеописаної симетрії поля, виберемо r
E
поверхню інтегрування у вигляді циліндра з твірними, які
перпендикулярні до поверхні провідника, і основами
величиною ∆S , одна з яких розміщена усередині, а інша ∆S
поза провідником (рис. 100.2). Потік вектора
напруженості електричного поля через частину поверхні
інтегрування, що знаходиться всередині провідника,
∆S
дорівнює нулю, тому що там напруженість
електричного поля дорівнює нулю. Поза провідником у Рисунок 100.2
r
безпосередній близькості до нього напруженість поля E
направлена вздовж нормалі до поверхні. Тому для виступаючої ззовні бічної поверхні
циліндра потік буде теж r дорівнювати нулю, оскільки у кожнійr її точці вектор напруженості
електричного поля E і нормаль до бічної поверхні n взаємно перпендикулярні
r r
( dΦ бічн. пов. = E ⋅ dSбічн . пов. = E ⋅ dSбічн. пов. ⋅ cos(π / 2) = 0 ). Зовнішня основа розміщена дуже
близько до поверхні провідника і є малою за площею. Тому в кожній її точці можна вважати
напруженість електричного поля однаковою і такою, що дорівнює En = E . Таким чином,
потік через цю основу буде дорівнювати E∆S . У результаті можемо записати, що потік через
всю замкнену поверхню інтегрування дорівнює
r r r r r r
∫ E ⋅ d S = ∫ E ⋅ d S + ∫ ⋅ dS = 0 + E ⋅ ∆S = E ⋅ ∆S .
E (100.2)
бічн.поверхн. основи

Заряд, що знаходиться всередині поверхні інтегрування (обмеженою цією поверхнею)

неважко знайти (див. рис. 100.1)
q = σ∆S , (100.3)
де σ – поверхнева густина електричного заряду в точці провідника, де розміщена поверхня
інтегрування. Далі використаємо теорему Гаусса, згідно якої
r r
∫ ⋅ dS = q / ε0 ,
E (100.4)
де q – заряд, який знаходиться всередині поверхні інтегрування. Підставляємо (100.2) й
(100.3) в (100.4) і отримуємо шукану напруженість електричного поля біля поверхні
провідника
E = σ / ε0 . (100.5)

165
 r
Зазначимо, що вектор E направлений перпендикулярно до поверхні провідника.
4 Використовуючи зв’язок між напруженістю електричного поля та потенціалом,
неважко з’ясувати, що потенціал всіх точок провідника у рівноважному стані є однаковим.
Як відомо, різницю потенціалів двох довільних точок можна знайти за допомогою
співвідношення
r r
ϕ1 − ϕ2 = ∫ Edl . (100.6)
L12

Лінію L12 , вздовж якої проводиться інтегрування можна вибрати довільно тому, що
електричне поле є потенціальним (відповідна сила є консервативною), і інтеграл (100.6) для
електростатичного поля не залежить від лінії інтегрування. Виберемо цю лінію таким чином,
щоб вона повністю знаходилася всередині провідника і з’єднувала дві довільні точки
провідника. Як відомо, напруженість електричного поля всередині провідника дорівнює
нулю, і тому інтеграл в правій частині (100.6) теж буде дорівнювати нулю. Це означає, що
для довільних точок провідника ϕ1 − ϕ 2 = 0 , тобто
ϕ1 = ϕ 2 = ϕ = const . (100.7)
Таким чином, потенціал всередині і на поверхні провідника є сталою величиною.

§ 101 Електроємність відокремленого провідника. Ємність кулі [5]

1 Розглянемо відокремлений провідник, який розміщено в однорідному середовищі.
Передамо цьому провіднику електричний заряд q . Провідник (усі точки провідника)
набудуть деякого потенціалу ϕ . Якщо заряд на провіднику збільшити в n раз, то, як
встановлено дослідами, і його потенціал збільшиться в стільки ж разів. Дослідами з’ясовано,
що відношення величини заряду q провідника до значення його потенціалу ϕ є сталим:
q / ϕ = const . Це відношення називають електроємністю відокремленого провідника (або
просто ємністю):
C = q/ϕ . (101.1)
Електроємність залежить від геометричних розмірів і форми провідника, розміщення
навколо нього інших провідників, діелектричних властивостей середовища. Електроємність
не залежить від матеріалу провідника, наявності в ньому порожнин та від величини заряду.
За одиницю в СІ прийнято електроємність такого відокремленого провідника,
потенціал якого змінюється на 1 В при передачі йому заряду в 1 Кл. Ця одиниця дістала
назву фарада (Ф): 1 Ф = 1 Кл/В. Ємність в 1 фараду є дуже великою величиною. Тому на
практиці частіше користуються частками цієї одиниці ємності: міліфарад (1 мФ = 10–3 Ф),
мікрофарад (1 мкФ = 10–6 Ф), нанофарад (1 нФ = 10–9 Ф) і пікофарад (1 пФ = 10–12Ф).
2 Визначимо електроємність провідної зарядженої кулі радіуса R , яка знаходиться в
однорідному середовищі з відносною проникністю ε .
Електричне поле зарядженої кулі за її межами подібне до поля точкового заряду, який
розміщено в центрі кулі,
r q r
E= r. (101.2)
4πε0 εr 3

Використовуючи зв’язок між напруженістю електричного поля та потенціалом, можемо

знайти різницю потенціалів між поверхнею кулі ( r = R ) та нескінченністю ( r = ∞ )
∞
r r ∞ ∞
1 q q
∞
dr 1 q
ϕ − ϕ ∞ = ∫ Edr = ∫ Edr = ∫ dr = ∫ = .
R R R
4πε0 εr 2
4πε0 R r 2
4πε0 εR

166
Поклавши потенціал на нескінченності ϕ∞ таким, що дорівнює нулю (вважаємо, що на
нескінченній відстані від заряду поле відсутнє і, отже, його потенціал дорівнює нулю),
отримаємо для потенціалу кулі вираз
1 q
ϕ= . (101.3)
4πε0 εR
Використовуємо визначення (101.1) і знаходимо шукану електроємність кулі
q
C= = 4πε0 εR . (101.4)
ϕ
Отже, ємність відокремленої кулі пропорційна його радіусу й діелектричній проникності
навколишнього до кулі середовища.

§ 102 Конденсатор. Ємність конденсатора. Ємність плоского і циліндричного

конденсатора. Ємність системи, що складається з послідовно та паралельно
з’єднаних конденсаторів [5]
1 Ємність відокремлених провідників невелика. Наприклад, куля таких розмірів, як
Земля, має ємність усього лише 700 мкФ. Разом з тим бувають потрібні пристрої, які при
невеликому потенціалі нагромаджували б на собі («конденсували») великі заряди.
Конденсатором називається система, що складається з двох провідників-обкладок,
відокремлених прошарком діелектрика. Наближаючи обкладки і розміщуючи між ними
ізоляційний прошарок з високою діелектричною проникністю можна створити конденсатори
великої ємності. Такий конденсатор дає можливість нагромаджувати на обкладках великі
заряди при невисоких напругах і малих розмірах приладу. Зазначимо, що електричне поле
конденсатора майже повністю локалізоване у вузькому зазорі між його обкладками і тому на
нього не впливають навколишні тіла (через це навколишні тіла на ємність конденсатора не
впливають). Його обкладки мають заряди однакової величини, але протилежні за знаком.
Умові, щоб електричне поле було зосереджено усередині конденсатора,
задовольняють дві пластинки, розташовані близько одна до одної, два коаксіальних циліндри
й дві концентричні сфери. Відповідно бувають плоскі, циліндричні й сферичні конденсатори.
Як показують досліди, відношення абсолютної величини заряду до модуля різниці
потенціалів обкладок залишається сталим: q /(ϕ1 − ϕ2 ) = const . Це відношення називається
взаємною ємністю або просто ємністю конденсатора, тобто
C = q /(ϕ1 − ϕ 2 ) . (102.1)
Різницю потенціалів ϕ1 − ϕ 2 називають напругою r
U між відповідними точками. Вимірюють напругу в СІ у E1
вольтах. Тому формулу (102.1) можна подати у вигляді σ1 = + σ σ 2 = −σ
r
C = q /U , (102.2) E2
де U – напруга між обкладками. ε
S S
Ємність конденсаторів виміряється в тих же
одиницях, що і ємність відокремлених провідників, тобто d X
в фарадах (1 Ф=1 Кл/В).
На електричних схемах конденсатори позначають Рисунок 102.1
так: .
2 Знайдемо ємність плоского конденсатора (див. рис. 102.1). Нехай площа обкладки
дорівнює S , а відстань між обкладками d . Зазор між обкладками вважаємо заповненим
діелектриком із проникністю ε . Якщо d багато менше лінійних розмірів обкладок, то між
обкладками поле буде таким, як поле двох нескінченних різнойменно однорідно заряджених

167
площин. Тільки поблизу країв обкладок поле буде поступово послаблюватися
(розсіюватися). Тому ми не внесемо істотної похибки, коли будемо напруженість
r r r
електричного результуючого поля E = E1 + E2 від різнойменно заряджених обкладок в об’ємі
конденсатора обчислювати з використанням формули для нескінченно зарядженої площини
σ ( −σ ) σ q
E = E1 x + E2 x = − = = . (102.3)
2εε0 2εε0 εε 0 εε 0 S
Тут використали, що поверхнева густина електричного заряду σ дорівнює
відношенню заряду q , що перебуває на обкладці, до площі обкладки S ; також прийняли до
уваги, що діелектрик послабляє поле в ε раз. Використовуючи зв’язок між напруженістю
електричного поля та різницею потенціалів, знаходимо напругу між обкладками
d d
q qd
U = ϕ1 − ϕ 2 = ∫ Edx = ∫ dx =
0
ε 0 εS 0 ε 0 εS
(напрямок осі X показано на рис. 102.1). Далі, використовуючи визначення електроємності
(102.1), знаходимо ємність плоского конденсатора
C = q / U = ε 0 εS / d . (102.4)
3 Знайдемо ємність циліндричного
конденсатора (див. рис. 102.2). Нехай радіуси l
циліндричних поверхонь дорівнюють відповідно
R1 та R2 . Зазор між обкладками вважаємо
+λ
заповненим діелектриком із проникністю ε .
Якщо довжина l обкладок циліндричного ε
конденсатора набагато більша за відстань між
коаксіальними циліндричними обкладками R1
d = R2 − R1 , то розсіюванням поля поблизу країв r
E
обкладок можна знехтувати й обчислювати поле −λ
в зазорі за формулою напруженості електричного
R2
поля однорідно зарядженої циліндричної
поверхні
1 λ 1 q Рисунок 102.2
E = E1 = = .
2πε0 εr 2πε0 εrl
Тут використали, що лінійна густина електричного заряду λ = q / l . Також зазначимо, що
результуюче поле між обкладками циліндричного конденсатора створює лише внутрішня
циліндрична поверхня радіусом R1 ( E = E1 ). Зовнішня ж поверхня електричного поля у
внутрішній області електричного поля не створює (як відомо, всередині провідника
електричне поле від заряду на цьому провіднику дорівнює нулю). Напругу між обкладками
знаходимо, використовуючи зв’язок між напруженістю електричного поля та різницею
потенціалів
R2 R2
1 q dr q R
U = ϕ1 − ϕ 2 = ∫ Edr = ∫ = ln 2 .
R1
2πε0 εl R1
r 2πε0 εl R1
Далі з визначення електроємності (102.2) знаходимо ємність циліндричного конденсатора
q 2πε0 εl
C= = . (102.5)
U ln( R2 / R1 )

168
 4 Маючи деякий набір конденсаторів, можна одержати багато різних значень ємності,
якщо застосувати з’єднання конденсаторів у батареї. Знайдемо ємність батареї
конденсаторів, які з’єднані паралельно.
При паралельному з’єднанні усі додатні та усі від’ємні обкладки конденсаторів
з’єднуються між собою (див. рис. 102.3). Тому одна з обкладок кожного конденсатора має
потенціал ϕ1 , а інша ϕ2 . На кожному k -му конденсаторі з’являється заряд qk , який
дорівнює згідно з визначенням ємності qk = Ck (ϕ1 − ϕ2 ) . Загальний заряд батареї тоді буде
дорівнювати сумі зарядів на кожному окремому конденсаторі
q = ∑ qk = ∑ Ck (ϕ1 − ϕ2 ) =(ϕ1 − ϕ2 )∑ Ck .

ϕ1
+ q1 + q2 + qN
C1 C2 CN
− q1 − q2 − qN
ϕ2
Рисунок 102.3 – Паралельне з’єднання конденсаторів
Розділивши цей загальний заряд на прикладену до батареї напругу U = ϕ1 − ϕ 2 , знайдемо
ємність батареї, у якій конденсатори з’єднані паралельно:
q (ϕ1 − ϕ2 )∑ Ck
C= = = ∑ Ck або C = ∑ Ck . (102.6)
U ϕ1 − ϕ2
Таким чином, при паралельному з’єднанні конденсаторів їх ємності складуються.
5 Знайдемо ємність батареї конденсаторів, які з’єднані ϕ1 + q
послідовно.
При послідовному з’єднанні (рис. 102.4) від’ємно C1 U1
заряджена обкладка першого конденсатора з’єднується з додатно −q
зарядженою обкладкою другого, від’ємно заряджена обкладка +q
другого – з додатно зарядженою обкладкою третього і т.д. C2 U2
Провідник, що знаходиться між обкладками сусідніх конденсаторів −q
виявляється електрично ізольованим. Тому для цього провідника
виконується закон збереження електричного заряду. Таким чином, +q
сумарний електричний заряд на цьому провіднику, який дорівнює C N UN
сумі заряду додатно зарядженої обкладки одного конденсатора та −q
заряду від’ємно зарядженої обкладки другого конденсатора, ϕ2
дорівнює нулю. Тобто заряди, які виникають на конденсаторах, що
Рисунок 102.4. Послі-
з’єднані послідовно, за модулем однакові та протилежні за знаком.
довне з’єднання кон-
Позначимо заряд конденсатора через q . Напругу на кожному k -му
денсаторів
конденсаторі можна обчислити, виходячи з визначення ємності,
U k = q / C k . Сума цих напруг дорівнює напрузі U = ϕ1 − ϕ2 , яка прикладена до батареї:
q 1
U = ∑U k = ∑ = q∑ . (102.7)
Ck Ck
Виходячи з визначення (102.2), знаходимо ємність батареї
1
q∑
1 1
=∑
1 U Ck 1
= = =∑ або . (102.8)
C q q Ck C Ck
Таким чином, обернена ємність батареї, в якій конденсатори з’єднані послідовно,
дорівнює сумі обернених ємностей конденсаторів, з яких складається ця батарея.

169
 ТЕМА 17 ЕНЕРГІЯ ЕЛЕКТРИЧНОГО ПОЛЯ

§ 103 Енергія системи точкових зарядів [5]

1 Як відомо, кулонівські сили консервативні. Консервативним силам завжди у
відповідність можна поставити потенціальну енергію. Отже, система точкових зарядів
q1 , q 2 ,..., q N має взаємну потенціальну енергію. Щоб знайти вираз для цієї енергії,
припустимо, що заряди послідовно переміщуються з нескінченності у відповідні точки поля
(рис. 103.1). Почнемо із заряду q1 . Його перенесення з нескінченності в точку 1 не вимагає
виконання роботи, оскільки інші заряди віддалені від нього на нескінченність і з ним не
взаємодіють ( A1 = 0) .
Для перенесення заряду q 2 з нескінченності в
точку 2 потрібно виконати роботу проти сил
електричного поля, яке створюється зарядом q1 .
Зрозуміло, що ця робота дорівнює добутку q 2 на 2
q2
потенціал ϕ 2 поля, яке створюється зарядом q1 у r23
точці 2: r12 3
1 q
A2 = q 2 ϕ 2 = q 2 1
.
4πε 0 r12 1 r13 q3
q1
Для перенесення заряду q3 з нескінченності в
точку 3 потрібно виконати роботу, яка дорівнює
добутку q3 на потенціал ϕ 3 поля, яке створюється Рисунок 103.1 – Послідовне пере-
зарядами q1 й q 2 у точці 3: несення зарядів з нескінченності у
відповідні точки простору
1  q1 q 2 
A3 = q 3 ϕ 3 = q 3  + .
4πε 0  r13 r23 
Сума робіт чисельно буде дорівнювати енергії системи трьох зарядів:
1  q1q2 q1q3 q2 q3 
W = A1 + A2 + A3 =  + + .
4πε0  r12 r13 r23 
Врахувавши, що, наприклад, q1 q 2 / r12 = q 2 q1 / r21 отриманій формулі можна надати
симетричний вигляд:
1 1  q1q2 q2 q1 q2 q3 q2 q2 q3q1 q1q3  1 3 1 qi qk
W=  + + + + + = ∑ .
2 4πε0  r12 r21 r23 r32 r31 r13  2 i , k =1 4πε0 ri k
(i ≠ k )

При підсумовуванні індекси i й k пробігають незалежно один від одного значення 1,2,3;
доданки, у яких i = k , виключаються.
Відзначимо, що отриманий нами вираз для енергії W не залежить від того, у якій
послідовності переносяться заряди з нескінченності у відповідні точки простору.
Можна переконатися у тому, що аналогічна формула має місце для системи будь-
якого числа N точкових зарядів з тією лише відмінністю, що індекси i й k пробігають при
підсумовуванні значення 1,2,…, N :
1 N 1 qi qk
W= ∑
2 i , k =1 4πε0 ri k
. (103.1)
(i ≠ k )

Підкреслимо, що вираз (103.1) визначає роботу, яку потрібно виконати, щоб заряди, які
спочатку знаходилися на нескінченно великих відстанях один від одного, розмістити в

170
заданих точках простору. Ця робота залежить від відстаней ri k між зарядами, тобто від
конфігурації системи зарядів.
Формулі (103.1) можна надати вигляду
1 N N
1 qk 1 N 1 N
W = ∑ i∑q = ∑ i i
2 i =1 k =1 4πε0 ri k 2 i =1
q ϕ або W = ∑ qiϕi ,
2 i =1
(103.2)
(i ≠ k )

де
N
1 qk
ϕi = ∑ 4πε0 ri k
(103.3)
k =1
(i ≠ k )

є потенціал електричного поля у точці, де знаходиться заряд q i , і який створюється усіма

зарядами, крім заряду q i .
Таким чином, енергія взаємодії N точкових зарядів визначається формулою (103.2),
де потенціал ϕi визначається формулою (103.3).

§ 104 Енергія зарядженого провідника. Енергія зарядженого конденсатора [5]

1 Знайдемо енергію зарядженого провідника. Заряд q , що знаходиться на деякому
провіднику, можна розглядати як систему точкових зарядів qi . Тому для знаходження енергії
зарядженого провідника використаємо формулу для потенціалу системи точкових зарядів
1 N
W= ∑ qi ϕi ,
2 i =1
(104.1)

де ϕi є потенціал електричного поля у точці, де знаходиться заряд q i , і який створюється

усіма зарядами, крім заряду q i .
Точкові заряди виберемо так qi = ∆qi , щоб вклад окремого заряду ∆qi в загальний
потенціал провідника був дуже малим. Тому за потенціал у точці, де знаходиться заряд
qi = ∆qi можна взяти загальний потенціал провідника ϕi = ϕ . Як відомо, поверхня
провідника є еквіпотенціальною. Тобто потенціал точок, у яких знаходяться точкові заряди
qi = ∆qi , є однаковим і дорівнює потенціалу ϕ провідника.
Використовуючи вищесказане, знаходимо з (104.1) для енергії зарядженого
провідника вираз
1 1 1 1
W = ∑
2 i =1
qi ϕi = ∑ ∆qi ϕ = ϕ∑ ∆qi = ϕq .
2 i =1 2 i =1 2
Далі використаємо визначення для електроємності відокремленого провідника C = q / ϕ і
отримаємо
ϕq q 2 Cϕ 2
W=
= = . (104.2)
2 2C 2
Кожний з цих виразів у (104.2) визначає енергію зарядженого провідника.
2 Знайдемо енергію зарядженого конденсатора. Припустимо, що потенціал обкладки,
на якій знаходиться додатний заряд ( + q ), дорівнює ϕ1 а потенціал обкладки, на якій
знаходиться від’ємний заряд ( − q ), дорівнює ϕ 2 . Тоді кожний з елементарних зарядів
( + ∆qi ), на які можна розділити додатний заряд ( + q ), знаходиться в точці з потенціалом ϕ1 ,

171
а кожний із зарядів ( − ∆qi ), на які можна розділити від’ємний заряд ( − q ), – у точці з
потенціалом ϕ 2 . Відповідно до формули (104.1) енергія такої системи зарядів дорівнює
1  1
∑ (+ ∆qi )ϕ1 + ∑ (− ∆qi )ϕ2  = [(+ q )ϕ1 + (−q )ϕ 2 ] = q (ϕ1 − ϕ 2 ) = qU .
1 1
W=
2 i i  2 2 2
Тут U = ϕ1 − ϕ2 – напруга на конденсаторі. Взявши до уваги визначення для електроємності
конденсатора C = q / U , можна отримати вирази для енергії зарядженого конденсатора:
qU q 2 CU 2
W= = = . (104.3)
2 2C 2
Формули (104.3) відрізняються від формул (104.2) тільки заміною ϕ на U .

§ 105 Енергія електричного поля [5]

1 Знайдемо густину енергії електричного поля. Для цього виразимо енергію
зарядженого плоского конденсатора через характеристики поля в зазорі між обкладками.
Якщо у вираз для енергії конденсатора
W = CU 2 / 2
підставити формулу для ємності конденсатора
C = ε 0 εS / d ,
то отримаємо співвідношення
2
CU 2 ε 0 εSU 2 ε 0 ε  U 
W= = =   Sd .
2 2d 2 d
У цій формулі U – напруга на обкладках, S та d відповідно площа та відстань між
обкладками; ε – діелектрична проникність середовища між обкладками.
r r
Для однорідного поля конденсатора U = ϕ1 − ϕ2 = ∫ Edl = E ⋅ d , звідси, напруженість
електричного поля між обкладками конденсатора E = U / d . Добуток S ⋅ d дорівнює об'єму
V конденсатора, тобто об'єму, у якому зосереджене поле. Отже,
ε 0 εE 2
W= V. (105.1)
2
У плоскому конденсаторі поле є однорідним. Тому енергія розподілена в об'ємі
конденсатора рівномірно. Отже, густина енергії електричного поля (енергія в одиниці
об'єму) буде дорівнювати
W ε 0 εE 2
w== .
V 2
Якщо врахувати зв’язок між електричним зміщенням та напруженістю електричного поля
r r
D = εε0 E , то отриману формулу можна подати у вигляді

ε0 εE 2 ED D 2
w= = = . (105.2)
2 2 2ε 0ε
Вирази (105.2) визначають густину енергії електричного поля.
Ми отримали формули (105.2) для випадку, коли поле є однорідним. Однак ці
формули є також справедливими для будь-якого електричного поля. Якщо поле є
неоднорідним, то густина енергії в деякій точці P визначається за формулами (105.2)
підстановкою значень E (або D ) і ε в точці P .

172
 2 Формула W = q 2 / 2C зв'язує енергію конденсатора із зарядами на його обкладках,
формула W = ε 0 εE 2V / 2 – з напруженістю електричного поля, яке створили заряди. Виникає
питання, де ж локалізована (тобто зосереджена) енергія? Що є носієм енергії – заряди чи
поле? У рамках електростатики, що вивчає сталі у часі поля нерухомих зарядів, дати
відповідь на це питання неможливо. Постійні електричні поля і заряди, що їх створили, не
можуть існувати відокремлено один від одного. Однак поля, що змінюються у часі, можуть
існувати незалежно від зарядів, що їх створили, і поширюються у просторі у вигляді
електромагнітних хвиль. Дослід показує, що електромагнітні хвилі переносять енергію. Так,
енергія доставляється на Землю від Сонця електромагнітними хвилями. Отже, носієм
енергії є не заряди, а поля.
Знаючи густину енергії електричного поля в кожній точці, можна знайти енергію поля
в будь-якому об'ємі V . Для цього потрібно обчислити інтеграл
ε 0 εE 2
W = ∫ wdV = ∫ dV . (105.3)
V V
2
Таким чином, за допомогою формули (105.3) можна обчислити енергію електричного поля в
будь-якому об’ємі.

ТЕМА 18 ПОСТІЙНИЙ ЕЛЕКТРИЧНИЙ СТРУМ

§ 106 Електричний струм. Густина електричного струму з мікроскопічної точки

зору. Рівняння неперервності для електричного заряду [5,9]
1 Електричним струмом називається впорядкований рух електричних зарядів.
Носіями струму можуть бути електрони, а також додатні й від’ємні іони, тобто атоми або
молекули, що втратили або приєднали до себе один або кілька електронів.
Носії струму у звичайному стані перебувають у хаотичному тепловому русі. Через
уявну площу переноситься в обох напрямках однаковий заряд і тому електричний струм
відсутній. При наявності електричного поля на хаотичний рух накладається впорядкований
рух носіїв – виникає електричний струм.
Кількісною характеристикою електричного струму служить величина заряду, яка
переноситься через розглянуту поверхню за одиницю часу. Її називають силою
електричного струму:сила. Відзначимо, що сила струму є за своєю суттю потоком заряду
через поверхню. Якщо за час dt через поверхню переноситься заряд dq , то сила струму
дорівнює
I = dq / dt . (106.1)
Струм, що не змінюється з часом, називається постійним. Одиницею сили струму є ампер
(А). Його визначення буде дано пізніше. У міжнародній системі одиниць СІ ампер є
основною одиницею.
2 Електричний струм може бути розподілений у просторі, де він тече, нерівномірно.
r
Більш детально можна охарактеризувати струм за допомогою векторної величини j , яку
називають густиною електричного струму. Щоб визначити густину електричного струму в
деякій точці простору, потрібно взяти в цій точці елементарну площадку dS ⊥ , яка є
перпендикулярною до напрямку впорядкованого руху носіїв струму. Розділивши силу струму
dI , що тече через цю площадку, на dS ⊥ , отримаємо модуль густини струму:
j = dI / dS ⊥ . (106.2)
r r
За напрямок вектора j береться напрямок швидкості u впорядкованого руху додатних
носіїв.

173
 Якщо вектор густини струму відомий, то можна обчислити силу струму, що протікає
через будь-яку уявну поверхню S . Для цього потрібно розбити S на елементарні площадки
r
dS . Згідно (106.2) струм dI через площадку dS ⊥ дорівнює
r r
dI = jdS ⊥ = jdS cos α = j dS ,
r r
де α – кут між перпендикуляром до площі dS та напрямком вектора j . Підсумувавши
струми через всі елементарні площі, отримаємо силу струму, що тече через поверхню S :
r r
I = ∫ j dS . (106.3)
S

Отже, що сила струму дорівнює потоку вектора густини струму через задану поверхню.
3 Знайдемо зв’язок густини електричного струму з
швидкістю носіїв електричного струму (густина
електричного струму з мікроскопічної точки зору).
Виділимо подумки в середовищі, в якому тече
струм, довільний фізично нескінченно малий об'єм і
r Рисунок 106.1 – Через площу
позначимо через u середній вектор швидкості носіїв у
dS ⊥ пройдуть за час dt всі
цьому об'ємі. Його називають середньою, дрейфовою або
впорядкованою швидкістю руху носіїв струму. Позначимо носії струму, що знаходяться в
далі через n концентрацію носіїв струму, тобто число їх в циліндрі висотою udt . Їх
одиниці об'єму. Проведемо нескінченно малу площадку сумарний заряд дорівнює
dS ⊥ , що перпендикулярна до швидкості u . Побудуємо на n ⋅ e ⋅ u ⋅ dt ⋅ dS
r
ній нескінченно короткий прямий циліндр із висотою udt , як зазначено на рис. 106.1. Всі
частинки, що знаходяться усередині цього циліндра, за час dt пройдуть через площадку dS ⊥
r
і перенесуть через неї в напрямку швидкості u електричний заряд dq = e ⋅ n ⋅ u ⋅ dt ⋅ dS ⊥ , де e –
електричний заряд носіїв струму. Далі використаємо визначення сили електричного струму і
густини електричного струму і отримуємо
dI dq n ⋅ e ⋅ u ⋅ dt ⋅ dS ⊥
j= = = = n⋅e⋅u .
dS ⊥ dtdS ⊥ dtdS ⊥
Тобто густина електричного струму дорівнює
r r
j = n ⋅e⋅u . (106.4)
У випадку кількох типів зарядів, які створюють електричний струм, густина
електричного струму визначається виразом
r r
j = ∑ ni ei ui , (106.5)
i

де підсумовування ведеться за усіма типами носіїв електричного

r
струму ( ni , ei , ui означають концентрацію, заряд та впорядковану
швидкість i -го носія).
4 Одним із фундаментальних фізичних законів є закон
збереження електричного заряду. Виразимо його математично
через макроскопічні величини: густину електричного заряду ρ і
r
густину електричного струму j . Візьмемо в середовищі довільну
замкнену поверхню S , що обмежує об'єм V (рис. 106.2). Кількість
електричного заряду, що за одиницю часу витікає з об'єму V через
поверхню S (сила електричного струму), можна подати інтегралом Рисунок 106.2
r r
(див. 106.3) ∫ j dS . Цю ж величину можна подати у вигляді
S

174
(−∂q / ∂t ) , де q – заряд, що знаходиться в об’ємі V (знак мінус пов’язаний з тим, що коли
густина електричного струму є додатною, то заряд всередині об’єму V зменшується).
Прирівнюючи обидва вирази, отримаємо математичне формулювання закону збереження
електричного заряду в інтегральному вигляді
∂q r r
= − ∫ j dS . (106.6)
∂t S

Тут ми використовуємо символ частинної похідної ∂ / ∂t , щоб підкреслити, що поверхня S

повинна залишатися нерухомою.
Знайдемо диференціальний вигляд співвідношення (106.6). Представивши q у вигляді
q = ∫ ρdV і перетворивши поверхневий інтеграл в об'ємний за допомогою теореми
r r r
Остроградського-Гаусса ∫ j dS = ∫ div j ⋅ dV , прийдемо до співвідношення
S V

∂ r
∂t ∫ ρdV = − ∫ divj ⋅ dV .

Це співвідношення повинне виконуватися для довільного об'єму V , а тому

∂ρ r
+ div j = 0 . (106.7)
∂t
Формули (106.6) і (106.7) виражають закон збереження електричного заряду в
макроскопічній електродинаміці. Остання формула називається також рівнянням
неперервності.
Якщо струми є стаціонарними, тобто не залежать від часу, то формули (106.6), (106.7)
переходять у
r r r
∫ j dS = 0 або divj = 0 . (106.9)
S

§ 107 Сторонні сили. Електрорушійна сила. Робота над електричним зарядом на

ділянці кола [5]
r
1 Припустимо, що єдиними джерелами електричного поля E у провідниках, по яких
течуть струми, є електричні заряди, що збуджують поля за законом Кулона. При
проходженні струму безперервно відбувається зменшення зарядів, точніше, нейтралізація
r
додатного і від’ємного зарядів. Для того щоб напруженість поля E , а з нею й густина
r
електричного струму j залишалися незмінними, необхідні якісь додаткові сили або процеси,
які неперервно поповнювали б електричні заряди.
Отже, для підтримки постійного струму, крім електростатичних сил, у електричному
колі повинні діяти сили неелектростатичного походження, які називають сторонніми
силами. Ці сили можуть бути обумовлені хімічними процесами, дифузією носіїв струму в
неоднорідному середовищі або через границю двох різнорідних речовин, віхровими
електричними (але не електростатичними, кулонівськими) полями, що створюються
змінними у часі магнітними полями, і т.д. Сторонні сили можуть діяти або на усьому колі,
або на окремих його ділянках.
Сторонні сили характеризують роботою, яку вони виконують над носіями струму.
Величина, що дорівнює роботі сторонніх сил над одиничним додатним зарядом, називається
електрорушійною силою (ЕРС) E , що діє в замкненому колі або на його ділянці. Отже,
якщо робота сторонніх сил над зарядом q дорівнює Aст , то електрорушійна сила буде
визначатися виразом
E = Aст / q . (107.1)

175
 Аналізуючи формулу (107.1) легко з’ясувати, що виміряється ЕРС у Дж/Кл=В, тобто у
вольтах.
На електричних схемах джерела електричного струму позначають так: . Потенціал
обкладки джерела, яку позначають короткою товстою лінією, приймають від’ємним.
Потенціал обкладки джерела, яку позначають довгою тонкою лінією, приймають додатнім.
Сторонню силу, що діє на заряд q , можна характеризувати напруженістю поля
r
сторонніх сил Eст , що дорівнює відношенню сторонньої сили Fст , яка діє на заряд q , до
величини цього заряду:
r r
Eст = Fст / q .
Тоді роботу сторонніх сил на ділянці 1–2 електричного кола над зарядом q можна записати
у вигляді
2 r r 2 r r
A12ст = ∫ Fст dl = q ∫ Eст dl .
1 1

Розділивши цю роботу на q , отримаємо ЕРС, що діє на цій ділянці кола:

2 r r
E12 = ∫ Eст dl . (107.2)
1
r
Крім сторонніх сил, на заряд q в провіднику діють сили електростатичного поля qE .
Отже, результуюча сила, що діє в кожній точці кола на заряд q дорівнює
r r r
F = q ( E + Eст ) .
Повна робота, що виконується цією силою над зарядом q на ділянці 1–2 кола, визначається
виразом
2 r r 2 r r
A12 = q ∫ Edl + q ∫ Eст dl = q (ϕ1 − ϕ 2 ) + qE12 . (107.3)
1 1

Як бачимо, повна робота над електричним зарядом на ділянці кола 1–2 визначається
різницею потенціалів і електрорушійною силою на цій ділянці.
Ділянка кола, на якому не діють сторонні сили, називається однорідною. Ділянка
кола, на якому діють також і сторонні сили, називається неоднорідною.

§ 108 Закон Ома для однорідної ділянки кола. Залежність опору від геометричних
розмірів провідника. Закон Ома в диференціальній формі. Провідність [5]
1 Георг Ом експериментально встановив закон (закон Ома в інтегральній формі для
однорідної ділянки кола), відповідно до якого сила струму, що проходить по однорідному
(сторонні сили відсутні) металевому провіднику, пропорційна паданню напруги U на
провіднику:
1 1
I= (ϕ1 − ϕ2 ) = U . (108.1)
R R
Величина R у формулі (108.1) називається електричним опором провідника.
Одиницею опору служить ом (Ом), який дорівнює опору такого провідника, у якому при
напрузі в 1 В тече струм силою 1 А (1 Ом=1 В/1 А).
2 Електричний опір залежить від форми й розмірів провідника, а також від
властивостей матеріалу, з якого він зроблений. Для однорідного циліндричного провідника

176
 l
R=ρ , (108.2)
S
де l – довжина провідника; S – площа його поперечного перерізу; ρ – коефіцієнт, який
залежить від властивостей матеріалу, і який називається питомим електричним опором
речовини. Виміряється ρ в ом∙метрах (Ом∙м).
На електричних схемах електричний опір позначають так: .
3 Отримаємо закон Ома в диференціальному вигляді. Виділимо уявно у провіднику
r r
елементарний циліндричний об'єм з твірними, які паралельні векторам j і E (рис. 108.1).
Відповідно до формули (108.2) опір циліндра дорівнює ρdl / dS . Через поперечний переріз
циліндра проходить струм силою jdS . Напруга, що прикладена до циліндра, дорівнює
dU = − dϕ = Edl . Підстановка цих значень у формулу (108.1) дає, що
dS 1
jdS = Edl , звідки j = E .
ρdl ρ
r r
Вектори j й E мають однаковий напрямок. Тому можна написати
r 1 r r
j = E = σE . (108.3)
ρ
Ця формула виражає закон Ома в диференціальній dl
формі для однорідної ділянки кола.
Зворотна до ρ величина σ = 1 / ρ називається r
j
питомою електричною провідністю (або
електропровідністю) речовини. Одиниця, зворотна dS
r
ому, називається сименсом (См). Отже, одиницею σ є E
сименс розділити на метр (См/м).
Рисунок 108.1 – В ізотропному
4 Для більшості металів при не занадто низьких r
температурах питомий опір ρ змінюється пропорційно провіднику напрямки векторів j і
r
термодинамічній температурі: E збігаються
ρ~T . (108.4)
У великої групи металів і сплавів, а також керамічних матеріалів при досить низькій
температурі опір стрибком обертається в нуль. Це явище називають надпровідністю.

§ 109 Закон Ома для неоднорідної ділянки кола в диференціальній і інтегральній

формі. Закон Ома для замкненого кола [5]
1 У неоднорідній ділянці на носії електричного струму діють як сили з боку
електростатичного поля, так і сторонні сили. Зрозуміло, що рух носіїв струму буде визначати
r r
результуюча сила або результуюча напруженість, що відповідає цим силам E + Eст .
Виходячи з вищесказаного, можемо записати закон Ома в диференціальному вигляді для
r r
неоднорідної ділянки, використовуючи закон Ома для однорідної ділянки кола ( j = σE ), в
r r r
якому замінимо напруженість електричного поля E на результуючу напруженість E + Eст .
У результаті отримаємо
r r r
j = σ( E + Eст ) . (109.1)
Формула (109.1) виражає закон Ома в диференціальній формі для неоднорідної ділянки кола.
2 Запишемо закон Ома для неоднорідної ділянки кола в інтегральному вигляді. Для
цього розглянемо циліндричний провідник із площею поперечного перерізу S й довжиною

177
 r r
l . Припустимо, що напруженості E й Eст у всіх точках провідника однакові. Помножимо
r
обидві частини рівності (109.1) на переміщення dl уздовж осі провідника й проінтегруємо
отримане співвідношення по довжині провідника від 0 до l . У результаті отримаємо
l
r r  l r r l r r
 Edl + Eст dl  .
∫ j d l = σ
∫ ∫ 
(109.2)
0 0 0 
Інтеграл, що стоїть ліворуч від знака рівності, дорівнює jl . Інтеграли праворуч дорівнюють
відповідно різниці потенціалів ϕ1 − ϕ 2 між кінцями провідника й ЕРС E12 , що діє в
провіднику. Урахувавши це й замінивши j на I / S , а σ на 1 / ρ , можна написати (109.2) у
вигляді
ρl
I = ϕ1 − ϕ2 + E12 .
S
Зрозуміло, що множник ρl / S біля I дорівнює опору R провідника. Отже,
ϕ1 − ϕ 2 + E12
I= . (109.3)
R
Таким чином, отримали закон Ома для неоднорідної ділянки кола в інтегральній формі. У
(109.3) сила струму й ЕРС є алгебраїчними величинами. Сила струму додатна, коли струм
проходить в напрямку від кінця провідника 1 до кінця 2. ЕРС вважається додатною, коли
вона сприяє руху додатних носіїв у напрямку 1–2.
3 Для замкненого кола ϕ1 = ϕ 2 (у замкненому колі точки 1 і 2 збігаються) й формула
(109.3) отримує вигляд
I =E/R , (109.4)
де E – ЕРС, що діє в замкненому електричному колі; R сумарний опір усього кола.
Формула (109.4) виражає закон Ома для замкненого кола.

§ 110 Правила Кірхгофа [5]

1 В основі розрахунку розгалужених електричних кіл
лежать два правила Кірхгофа. Перше правило відноситься до I1
вузлів кола. Вузлами називаються точки, у яких сходяться
більш ніж два провідники (рис. 110.1).
Перше правило Кірхгофа говорить, що алгебраїчна сума I3
струмів, що сходяться у вузлі, дорівнює нулю: I2

∑ Ik = 0 . (110.1)
У цій формулі струму, що проходить до вузла, приписується Рисунок 110.1 – Вузол
один знак (плюс або мінус), струму, що проходить від вузла, – електричного кола. Сума
інший знак. струмів I1 і I 2 дорівнює
Перше правило Кірхгофа випливає з наступних струму I
3
міркувань. У колі постійного струму потенціали у всіх точках
повинні залишатися постійними. Якби алгебраїчна сума струмів була відмінна від нуля, то у
вузлі відбувалося б нагромадження або зменшення зарядів, що у свою чергу приводило б до
зміни потенціалу вузла.
Рівняння (110.1) можна написати для всіх N вузлів. Однак незалежними будуть
тільки N − 1 рівняння, N -е рівняння буде наслідком інших.

178
 2 Друге правило відноситься до будь-якого замкненого контура, який виділено уявно
в розгалуженому колі (рис. 110.2). Виберемо напрямок обходу (наприклад, за годинниковою
стрілкою, як показано на рисунку) і застосуємо до кожної з ділянок контура закон Ома:
I1 R1 = ϕ1 − ϕ2 + E1 , I 2 R2 = ϕ 2 − ϕ3 + E2 ,
I 3 R3 = ϕ3 − ϕ 4 + E3 , I 4 R4 = ϕ4 − ϕ1 + E4 .
Якщо скласти ці рівності, потенціали скоротяться й отримаємо рівняння
∑ I k Rk = ∑ Ek , (110.2)
яке виражає друге правило Кірхгофа.
Рівняння (110.2) можна скласти для всіх замкнених контурів, які можна виділити в
даному електричному колі. Однак незалежними будуть тільки рівняння для тих контурів, які
не можна отримати накладенням на них інших контурів. Наприклад, контур 1–2–3–4–1 на
рис. 110.2 отримаємо накладенням контурів 1–2–4–1 і 2–3–4–2. Тому незалежними будуть
рівняння для будь-яких двох контурів із цих трьох.
При складанні рівнянь
напрямки струмів і напрямок 2
обходу можна вибирати довільно. ϕ2
I1
Струмам і ЕРС потрібно E2
приписувати знаки у +
R1 -
відповідності до обраного
напрямку обходу. Наприклад, R2
струм I 3 на рис. 110.2 потрібно
E1 -
вважати від’ємним (і + I2
підставляти в рівняння − I 3 ),
1 I4 + - 3
тому що він зображений як + - I3
такий, що проходить назустріч ϕ1 4 ϕ3
R4 R3
напрямку обходу. ЕРС E1 і E2 E4 E 3

також потрібно вважати ϕ 4

від’ємними, оскільки вони діють у Рисунок 110.2 – Суцільними лініями показаний

напрямку, протилежному замкнений контур 1–2–3–4–1, який виділено у
напрямку обходу (викликають складному розгалуженому колі. З інших ланок кола
струм, напрямок якого зображена штриховою лінією лише ділянка 2–4
протилежний до напрямку обходу
контура). Якщо для деякого струму буде отримане від’ємне значення, це буде означати, що
в дійсності він проходить в напрямку, який є протилежним до зазначеного на рисунку.
Потрібно мати на увазі, що через будь-який перетин нерозгалуженої ділянки кола
проходить один і той самий струм. Наприклад, на ділянці від точки 1 до джерела струму E1
проходить такий самий струм I1 як і на ділянці від джерела E1 до точки 2.
Число незалежних рівнянь, складених за першим та другим правилах Кірхгофа,
дорівнює кількості струмів, що проходять у різних ланках кола. Тому, якщо задані ЕРС і
опори, то можна обчислити усі струми. Можна вирішити й завдання іншого роду, наприклад,
знайти ЕРС (або опори), які потрібно включити в кожну ланку кола, щоб отримати при
заданих опорах (або ЕРС) потрібні струми.

§ 111 Потужність струму. Закон Джоуля-Ленца в інтегральній і диференціальній

формі [5]
1 Розглянемо довільну ділянку кола постійного струму, до кінців якого прикладена
різниця потенціалів ϕ1 − ϕ 2 , в якій діють сторонні сили, що характеризуються ЕРС E . За час
t через кожний перетин провідника проходить заряд q = I ⋅ t . Це рівносильно тому, що заряд

179
q = I ⋅ t переноситься за час t із одного кінця провідника в іншій. При цьому сили
електростатичного поля й сторонні сили, що діють на даній ділянці, виконують роботу
A = q (ϕ1 − ϕ 2 ) + qE12 = I ⋅ t ⋅ (ϕ1 − ϕ 2 + E12 ) . (111.1)
Розділивши роботу A на час t , за яке вона виконується, отримаємо потужність, що
розвивається струмом на розглянутій ділянці кола:
P = A / t = I ⋅ (ϕ1 − ϕ 2 + E12 ) . (111.2)
Ця потужність може витрачатися на здійснення розглянутою ділянкою кола роботи
над зовнішніми тілами (для цього ділянка повинна переміщуватись у просторі), на
протікання хімічних реакцій і, нарешті, на нагрівання цієї ділянки кола.
2 У випадку, коли провідник нерухомий і хімічні перетворення в ньому не
виконуються, робота струму витрачається на збільшення внутрішньої енергії провідника, у
результаті чого провідник нагрівається. У цьому випадку при проходженні струму в
провіднику виділяється тепло. Тоді, розглядаючи в загальному випадку неоднорідну ділянку
кола, використовуючи (111.1) та закон Ома для неоднорідної ділянки кола
I ⋅ R = ϕ1 − ϕ2 + E12 , отримаємо
Q = A = I ⋅ t ⋅ (ϕ1 − ϕ2 + E12 ) = RI 2t або Q = RI 2t . (111.3)
Коли сила струму змінюється з часом, то кількість тепла, що виділяється за час t ,
обчислюється за формулою
t
Q = ∫ RI 2 dt . (111.4)
0

Співвідношення (111.4) було встановлено dl

експериментально Джоулем і, незалежно від нього,
Ленцем і носить назву закону Джоуля-Ленца (закон r
Джоуля-Ленца в інтегральній формі). j
3 Від формули (111.4), що визначає тепло, яке dS
виділяється в усьому провіднику, можна перейти до
виразу, що характеризує виділення тепла в малому
об’ємі провідника. Виділимо в провіднику елементарний Рисунок 111.1
об'єм у вигляді циліндра (див. рис. 111.1). Відповідно до закону Джоуля – Ленца за час dt у
цьому об'ємі виділиться тепло
ρ ⋅ dl
dQ = RI 2 dt = ( j ⋅ dS )2 dt = ρj 2 ⋅ dV ⋅ dt (111.5)
dS
( dV = dS ⋅ dl – величина елементарного об'єму, R = ρ ⋅ dl / dS – опір провідника, j ⋅ dS = I –
сила струму). Розділивши вираз (111.5) на dV і dt , знайдемо кількість тепла, що виділяється
в одиниці об'єму в одиницю часу:
Qпит = ρj 2 . (111.6)
Величину Qпит називають питомою тепловою потужністю струму. Формула (111.6) являє
собою диференціальну форму закону Джоуля–Ленца.

§ 112 Процеси встановлення струму під час заряду і розряду конденсатора [9]
1 Припустимо, що миттєве значення струму однакове у всіх поперечних перерізах
провідника, що з'єднує обкладки конденсатора, а миттєве електричне поле таке саме, як в
електростатиці при тих же зарядах на обкладках конденсатора. Струми й поля, що
задовольняють цим умовам, називають квазистаціонарними.

180
 Знайдемо закон зміни заряду на конденсаторі та сили електричного струму від часу
при розрядженні конденсатора.
Якщо обкладки конденсатора з зарядом q0 у початковий момент 1 2
часу з'єднати провідником з опором R , то по провіднику пройде струм
(див. рис. 112.1). Розглянемо ділянку кола 1–А–2 (див. рис. 112.1). Згідно q1 С
закону Ома електричний струм, що проходить по цій ділянці, дорівнює
ϕ − ϕ 2 + E12 ϕ1 − ϕ2
I12 = 1 = . (112.1) A
R R
Тут враховано, що на цій ділянці E12 = 0 ; ϕ1 та ϕ 2 – потенціали відповідно R I12
пластин 1 та 2 (див. рис. 112.1). З іншого боку, згідно з означенням ємності Рисунок 112.1
конденсатора
C = q1 /(ϕ1 − ϕ 2 ) , або ϕ1 − ϕ 2 = q1 / C , (112.2)
де q1 – заряд на пластині 1 конденсатора. Також зазначимо, що виходячи з означення сили
електричного струму
I12 = dq / dt = − dq1 / dt , (112.3)
де dq – кількість заряду, що пройшла через поперечний переріз провідника за час dt . Із
закону збереження електричного заряду випливає, що dq = − dq1 . Тобто коли сила струму
I12 = dq / dt буде додатною, то заряд на пластині 1 конденсатора q1 буде зменшуватися
(тобто dq1 буде від’ємним), саме цим міркуванням обумовлений знак «–» у формулі (112.3).
Далі підставляємо (112.2) та (112.3) в (112.1) і отримуємо
− dq1 / dt = q1 /( RC ) .
Звідси,
q1 dq ' dt '
t q t
∫q 0
1
q'1
= −∫
0 RC
, або ln 1 = −
q0 RC
.

З отриманих формул знаходимо, що заряд на конденсаторі змінюється з часом за законом

q1 = q0 exp( −t / τ) , (112.4)
де q0 – початкове значення заряду конденсатора, а τ – стала:
τ = RC , (112.5)
що має розмірність часу. Вона називається часом релаксації. Через час τ заряд конденсатора
зменшується в e раз. Тому τ за порядком величини дорівнює часу, протягом якого
конденсатор розрядиться.
Використовуючи формулу (112.3) та (112.4), знаходимо закон зміни струму з часом:
I12 = − dq1 / dt = (q0 / τ) exp( −t / τ) = I 0 exp( −t / τ) , (112.6)
де I 0 = q0 / τ = q0 /( RC ) – початкове значення струму, тобто струм при t = 0 .
2 Знайдемо закон зміни заряду на конденсаторі та сили електричного струму від часу
при зарядженні конденсатора.
Це завдання вирішується аналогічно до вищевикладеного. Нехай у коло конденсатора
з опором R включено джерело струму з постійною електрорушійною силою E (див.
рис. 112.2). Після замикання ключа K джерело збуджує струм, що заряджає конденсатор.
Електричні заряди, що з’являються на обкладках конденсатора перешкоджають
проходженню струму й зменшують його.
Розглянемо ділянку кола 1–А–2 (див. рис. 112.2). Згідно закону Ома електричний
струм, що проходить по цій ділянці, дорівнює

181
 ϕ1 − ϕ2 + E12 1 2
I12 = . (112.7)
R
Тут ϕ1 та ϕ 2 – потенціали відповідно пластин 1 та 2 (рис. 112.2). q1 С
K
Різницю потенціалів ϕ1 − ϕ 2 знаходимо аналогічно як і в (112.2) E
ϕ1 − ϕ 2 = q1 / C , де q1 – заряд на пластині 1 конденсатора. Стум на
A
опорі I12 і заряд на пластині 1 конденсатора q1 пов’язані
R I12
співвідношенням (112.3) I12 = dq / dt = − dq1 / dt . Також тут
потрібно звернути увагу не те, що джерело струму у випадку Рисунок 112.2
рис. 112.2 включено так, що діє у напрямку, протилежному напрямку обходу контура
(напрямок обходу тут вибрано проти годинникової стрілки, напрямок сили струму збігається
з напрямком обходу). Тому у співвідношення (112.7) потрібно підставити ЕРС із знаком «–»:
E12 = − E . Також у (112.7) підставляємо різницю потенціалів і силу струму і отримуємо
− Rdq1 / dt = q1 / C − E .
Це рівняння можемо перетворити
dq1 q1 E
+ = . (112.8)
dt RC R
Співвідношення (112.8) є неоднорідним диференціальним рівняння. Воно зводиться до
однорідного, якщо його записати у вигляді
d (q1 − EC ) (q1 − EC )
+ = 0.
dt RC
Розділяючи змінні, отримаємо
q1 d ( q ′ − EC ) t dt ' EC − q t
∫0 (q1′1− EC ) = − ∫0 RC або ln EC 1 = − RC .
Тут використали, що в момент часу t = 0 заряд на конденсаторі дорівнював нулю. Далі
отримуємо шукану залежність заряду конденсатора від часу
q1 = EC (1 − exp( −t / τ)) . (112.9)
При t → ∞ заряд q1 прямує до граничного значення q1 (∞) = EC .
Для електричного струму залежність від часу отримуємо, виходячи з (112.3),
I12 = − dq1 / dt = −(EC / τ) exp(−t / τ) = −( E / R) exp( −t / τ) . (112.10)
Знак «–» говорить про те, що струм у контурі (див. рис. 112.2) проходить у зворотному
напрямку до обходу контуру. Струм максимальний у початковий момент і дорівнює E / R .
Далі він зменшується за експонентним законом.

§ 113 Природа носіїв струму в металах. Дослід Рікке. Ідея Лоренца визначення
відношення заряду до маси носія електричного струму в металах. Дослід
Толмена і Стюарта [2]
1 Дослід Рікке. Для з'ясування природи Cu Al Cu
носіїв струму в металах був поставлений ряд
дослідів. Насамперед відзначимо дослід Рікке,
здійснений у 1901 р. Рікке взяв три циліндри – два
мідних і один алюмінієвий – з ретельно
відшліфованими торцями. Після зважування Рисунок 113.1 – Схема досліду Рікке
циліндри були складені разом у послідовності: мідь – алюміній – мідь (див. рис. 113.1). Через
такий складений провідник пропускався безупинно струм одного напрямку протягом року.

182
За увесь час через циліндри пройшов заряд, що дорівнював 3,5∙106 Кл. Зважування показало,
що вага циліндрів не змінилася. При дослідженні торців циліндрів під мікроскопом не було
виявлено проникнення одного металу в іншій. Результати досліду свідчили про те, що
носіями струму в металах є не атоми, а якісь частинки, що входять до складу всіх металів.
Такими частинками могли бути відкриті в 1897 р. Томсоном електрони.
2 Ідея Лоренца визначення e/m. Щоб ототожнити r r
a υ0
носії струму в металах з електронами, потрібно було
визначити знак і числове значення питомого заряду носіїв. r
−a
Досліди, що були виконані із цією метою, ґрунтувалися на e′
таких міркуваннях. Якщо в металах є заряджені частинки,
що здатні переміщуватися, то при гальмуванні металевого
провідника ці частинки повинні якийсь час продовжувати l
рухатися за інерцією, у результаті чого у провіднику
виникне імпульс струму й буде перенесений деякий заряд. Рисунок 113.2
Нехай провідник рухається з початковою швидкістю υ0 (рис. 113.2). Почнемо
r
гальмувати його із прискоренням a . Продовжуючи рухатися за інерцією, носії струму
r
отримують відносно провідника прискорення (− a ) . У системі відліку, що пов’язана з
r r r
провідником, на електрон діє сила інерції Fін = − ma , де m – маса носія струму. Fін є
сторонньою силою. Напруженість поля сторонніх сил дорівнює
r r r
Eст = Fін / e′ = −ma / e′ ,
де e′ –заряд носія струму. Таким чином, у колі виникає ЕРС
r r
ma r
2 r 2
mal
E = ∫ Eст dl = − ∫ dl = − ,
1 1
e′ e′
де l – довжина провідника. У цьому випадку по провіднику пройде струм силою I = E / R ,
де R – опір провідника (струм I вважаємо додатним, коли струм проходить у напрямку
руху провідника). Отже, за час dt через кожний перетин провідника пройде заряд
mal ml
dq = Idt = − dt = − dυ .
e′R e′R
Тут врахували, що a ⋅ dt = dυ . Заряд, що пройшов за увесь час гальмування, дорівнює
0
ml mlυ0
q = ∫ dq = − ∫ dυ = . (113.1)
υ0
e′R e′R

Заряд є додатним, коли він переноситься у напрямку руху провідника.

Таким чином, вимірявши l , υ0 і R , а також заряд q , що проходить по колу під час
гальмування провідника, можна знайти питомий заряд носіїв. Напрямок імпульсу струму
дасть інформацію про знак носіїв.
3 Дослід Толмена і Стюарта. Кількісний результат був отриманий Толменом і
Стюартом у 1916 р. Котушка із провідника довжиною 500 м приводилася в обертання, при
якому лінійна швидкість витків становила 300 м/с. Потім котушка різко гальмувалася й за
допомогою балістичного гальванометра вимірювався заряд, що проходив у колі за час
гальмування. Обчислене за формулою (113.1) значення питомого заряду носіїв, було дуже
близьким до e / m для електронів. Таким чином, було експериментально доведено, що
носіями струму в металах є електрони.
4 Дослід показує, що струм у металах можна викликати вкрай малою різницею
потенціалів. Це дає підставу вважати, що носії струму – електрони переміщуються в металі
практично вільно. До того ж висновку приводять і результати досліду Толмена й Стюарта.

183
 Існування в металах вільних електронів можна пояснити тим, що при утворенні
кристалічної решітки від атомів металу від’єднуються слабкіше усього зв'язані (валентні)
електрони, які стають «колективною» власністю усього металу. Якщо від кожного атома
від’єднати по одному електрону, то концентрація вільних електронів (тобто їх число в
одиниці об'єму) буде дорівнює кількості атомів в одиниці об'єму. Число атомів в одиниці
об'єму дорівнює ρ / m0 = ρ /(µ / N A ) = ρN A / µ , де m0 – маса одного атому; ρ – густина металу;
µ – маса моля; N A – число Авогадро. Звідси знаходимо, що концентрації вільних електронів
у металах приймають такі значення
n = 10 28 − 10 29 м–3. (113.2)

§ 114 Якісні уявлення про електропровідність металів з точки зору класичної

теорії. Закон Ома та Джоуля-Ленца з погляду класичної теорії
електропровідності. Недоліки класичної теорії електропровідності [5]
1 Якісні уявлення про електропровідність металів. Виходячи з уявлення про вільні
електрони, Друде створив класичну теорію електропровідності металів у 1900 р., яка потім
була удосконалена Лоренцом. Друде припустив, що носії струму в металах – електрони
поводяться подібно молекулам ідеального газу. У проміжках між зіткненнями вони
рухаються під час відсутності поля вільно, пробігаючи в середньому деякий шлях λ . На
відміну від молекул газу, пробіг яких визначається зіткненнями молекул одна з одною,
електрони зіштовхуються переважно не між собою, а з іонами, що утворюють
кристалічну решітку металу. Ці зіткнення приводять до встановлення теплової рівноваги
між електронним газом і кристалічною решіткою.
Для оцінки середньої швидкості теплового руху електронів провідності в металах
скористаємося формулою для середньої швидкості теплового руху молекули, поклавши
температуру такою, що дорівнює 300 К:
8kT 8 ⋅1,38 ⋅10 − 23 ⋅ 300
υ = = − 30
≈ 105 м / с .
πm 3,14 ⋅ 0,91 ⋅10
У цій формулі m – маса електрона; k – стала Больцмана.
Після включення електричного поля на хаотичний рух, який відбувається зі
швидкістю < υ > , накладається впорядкований рух електронів з деякою середньою
швидкістю < u > . Величину цієї швидкості легко оцінити, виходячи з формули
j = ne < u > , (114.1)
де n та e є відповідно концентрація та заряд електрона. Найбільша можлива густина
електричного струму, коли провідник ще не перетворюється на рідину через виділення
великої кількості тепла, для міді дорівнює близько 107 А/м2. Якщо взяти для n значення
10 29 м–3, то отримаємо
I 107
< u >= = −19
≈ 10 − 3 м/с.
en 1,6 ⋅ 10 ⋅ 10 29

Таким чином, навіть при дуже великих густинах електричного струму середня
швидкість впорядкованого руху електронів < u > приблизно в 108 разів менше середньої
швидкості теплового руху < υ > . Тому в обчисленнях модуль результуючої швидкості
r r r
| υ + u | можна заміняти модулем теплового руху | υ | .
2 Закон Ома. Друде припускав, що електричне поле збільшує швидкість електрона і
надає йому деяку додаткову енергію. Під час зіткнення електрона з іоном решітки набута
ним за час пробігу додаткова енергія повністю передається іону. Далі електричне поле знову
прискорює електрон, знову має місце зіткнення і т.д. Отримаємо закон Ома, виходячи з вище
описаної моделі руху електрона в металі.

184
 Якщо поле в металі є однорідним, то електрон рухається деякий час τ (час пробігу) з
постійним прискоренням a = eE / m ( e та m є відповідно зарядом та масою електрона, E є
напруженістю електричного поля) й за час пробігу τ швидкість упорядкованого руху досягає
значення
eE eE λ
umax = a ⋅ τ = τ= , (114.2)
m m <υ>
де λ – довжина вільного пробігу; < υ > – його результуюча швидкість, яка, як ми з’ясували
вище, практично збігається з тепловою < υ > .
Швидкість u змінюється за час пробігу лінійно. Тому її середнє значення дорівнює
половині максимального:
1 eEλ
u = umax = .
2 2m < υ >
Підставивши це значення середньої швидкості впорядкованого руху носіїв струму у формулу
для густини електричного струму, отримаємо
ne 2 λ
j = ne u = E = σE , (114.3)
2m < υ >
де n є концентрацією носіїв струму (вільних електронів у металі). Таким чином, ми прийшли
до закону Ома в диференціальному вигляді. Більше того, виходячи з класичної теорії
електропровідності металів, ми отримали вираз для провідності:
ne 2 λ
σ= . (114.4)
2m < υ >
Звідси випливає, якби електрони не мали зіткнень, довжина вільного пробігу, а отже, і
провідність були б нескінченно великі. Таким чином, відповідно до класичних уявлень опір
металів обумовлений зіткненнями електронів провідності з іонами кристалічної решітки.
3 Закон Джоуля-Ленца. Розглядаємо попередню модель руху електронів у
провіднику. Знайдемо середнє значення додаткової кінетичної енергії електронів, що
обумовлена дією електричного поля. Швидкість електронів дорівнює сумі швидкості
r r
теплового руху υ й швидкості впорядкованого руху u . Середнє значення квадрата
результуючої швидкості дорівнює
(υr + ur )2 = υr 2 + 2υr ur + u 2 = υ 2 + 2 υu cos α + u 2 ,
r r
де α – кут між векторами υ й u (усереднення виконується за усіма електронами).
r
Швидкість υ хаотичного руху має з рівною ймовірністю найрізноманітніші напрямки. Тому
всі значення cos α від –1 до +1 мають однакову ймовірність. Через цю причину середнє
значення υu cos α дорівнює нулю. Таким чином,
(υr + ur )2 = υ2 + u 2 .
Звідси випливає, що середня кінетична енергія електронів складається з постійного доданка
m < υ2 > / 2 й додаткового доданка
1
∆ε k = m u 2 ,
2
який обумовлений полем.
У момент перед зіткненням u має значення u max (див. формулу (114.2)) й додаткова
кінетична енергія дорівнює
1 e 2λ2
∆ε k = 2
mumax = E2 . (114.5)
2 2m < υ > 2

185
 Зіштовхнувшись із іоном, електрон, за припущенням, віддає йому (тобто решітці) всю
отриману ним додаткову енергію. Кожний електрон має за секунду < υ > / λ зіткнень,
передає щоразу решітці енергію (114.5). Тому в одиниці об'єму за одиницю часу буде
виділятися кількість теплоти
<υ> ne 2 λ
Qпит = n ∆ε k = E 2 = σE 2 , (114.6)
λ 2m < υ >
де σ є провідністю, формула для якої збігається з (114.3). Зазначимо, що закон Джоуля-
Ленца в диференціальній формі має вигляд
1
Qпит = ρj 2 = (σE ) 2 = σE 2 . (114.7)
σ
Порівнюючи (114.7) та (114.6) бачимо, що отримане співвідношення (114.6) є законом
Джоуля-Ленца в диференціальному вигляді. Співвідношення для провідності σ , які отримані
з закону Ома (114.3) та закону Джоуля-Ленца, збігаються між собою.
4 Недоліки класичної теорії електропровідності металів. Підбиваючи підсумок,
можна сказати, що класична теорія електропровідності змогла пояснити закони Ома й
Джоуля-Ленца, а також дала якісне пояснення деяким іншим законам. Разом з тим ця теорія
зустрілася з досить істотними утрудненнями.
З формули (114.4) випливає, що опір металів ρ = 1 / σ (тобто величина, зворотна до σ )
повинна зростати
2m < υ > 8kT
ρ = 1/ σ = ~ < υ >= ~ T
ne λ
2
πm
як корінь квадратний з температури. Дійсно, для припущення про залежність величин n і λ
від температури немає ніяких підстав. Швидкість же теплового руху пропорційна кореню з
температури T . Цей висновок теорії суперечить дослідним даним, згідно яким
електричний опір металів росте пропорційно першого ступеня температури T , тобто
швидше, ніж T .
Як відомо, при низьких температурах у металах спостерігається відсутність опору
(явище надпровідності). Класична теорія електропровідності явище надпровідності не
змогла пояснити.
Нарешті, класична теорія не змогла пояснити самого головного – чому електрони в
металах виявляються вільними.
Недоліки класичної теорії електропровідності пов’язані з тим, що об’єкти
мікросвіту, якими є електрони в металах, описуються квантовою, а не класичною
механікою.

§ 115 Електричний струм у газах. Несамостійний газовий розряд. Густина струму

у випадку слабих та сильних електричних полів [5]
1 Проходження електричного струму через гази називається газовим розрядом. Гази
в нормальному стані є ізоляторами, носії струму в них відсутні. Лише при створенні
особливих умов у газах можуть з'явитися носії струму (іони, електрони) і виникає
електричний розряд.
Носії струму в газах можуть виникати в результаті зовнішніх впливів, не пов'язаних
з наявністю електричного нуля. У цьому випадку говорять про несамостійний розряд газу.
Несамостійний розряд може бути викликаний нагріванням газу (термічна іонізація), впливом
ультрафіолетових або рентгенівських променів, а також впливом випромінювання
радіоактивних речовин.

186
 Якщо ж носії струму виникають у результаті процесів, які обумовлені створеним у
газі електричним полем, розряд називається самостійним. Далі в цьому параграфі будемо
розглядати властивості лише несамостійного розряду.
2 Несамостійний газовий розряд. Нехай газ, що
знаходиться між електродами (рис. 115.1), знаходиться під дією
постійного за інтенсивністю однорідного впливу, наприклад + –
рентгенівських променів. Завдяки цьому від деяких молекул +
газу будуть відриватись електрони, у результаті чого виникнуть -
вільні електрони й додатні іони. Умовно будемо називати
електрони від’ємними іонами. Додатні іони будемо вважати l
однозарядними (тобто такими, що мають заряд + e ).
Позначимо число пар іонів, які виникають за секунду в одиниці
об'єму, через n&i . G
Одночасно з процесом іонізації має місце рекомбінація Рисунок 115.1 – Схема
іонів, тобто возз'єднання при зустрічі електрона й додатного приладу для вивчення
іона. Імовірність зустрічі двох різнойменних іонів пропорційна несамостійного газового
як числу додатних, так і числу від’ємних іонів. Тому число пар розряду. Площа електро-
іонів n&r , які рекомбінують за секунду в одиниці об'єму, є дів S , об'єм простору між
пропорційним квадрату числа n наявних в одиниці об'єму пар електродами дорівнює Sl
іонів:
n&r = rn 2 , (115.1)
де r коефіцієнт пропорційності.
У стані рівноваги число іонів, які виникають, дорівнює числу іонів, які рекомбінують.
Тому
n&i = n&r або n&i = rn 2 .
Звідси отримуємо величину рівноважної концентрації іонів (тобто число пар іонів в одиниці
об'єму):
n = n&i / r . (115.2)
Якщо подати напругу на електроди, зменшення іонів буде відбуватися не тільки
внаслідок рекомбінації, але й за рахунок відбирання іонів електродами. Нехай з одиниці
об'єму відбирається електродами кожну секунду n& j пар іонів. Нейтралізація на електродах
однієї пари іонів супроводжується переносом по електричному колу заряду e . Отже, сила
струму в колі
dq
I= = en& j Sl ,
dt
де S ⋅ l – об'єм простору між електродами. Використаємо, що густина електричного струму
пов’язана зі струмом співвідношенням j = I / S , і знаходимо
n& j = j / el , (115.3)
де l – відстань між електродами.
При наявності струму умова рівноваги набуває вигляд
n&i = n&r + n& j .
Підстановка виразів (115.1) і (115.3) приводить до співвідношення
n&i = rn 2 + j / el . (115.4)

187
 Як відомо, густина електричного струму для носіїв електричного струму одного типу
визначається виразом
r r
j = n ⋅e⋅u ,
r
де n – концентрація; e – електричний заряд; u – середня швидкість впорядкованого носіїв
заряду. Зрозуміло, що середня швидкість впорядкованого руху буде тим більше, чим буде
більшою напруженість електричного поля, тобто
r r
u = u0 E ,
де коефіцієнт пропорційності u0 називають рухливістю носіїв електричного струму. Тоді
густина електричного струму буде дорівнювати
r r
j = n ⋅ e ⋅ u0 ⋅ E .
Якщо врахувати, що в газі є додатні (їх рухливість u 0+ ) та від’ємні носії (їх рухливість u 0− )
електричного струму, то модуль загального електричного струму буде визначатися
співвідношенням
j = en(u 0+ + u 0− ) E . (115.5)
Розглянемо два граничні випадки – випадок слабких та випадок сильних електричних
полів.
У випадку слабких полів густина струму буде дуже малою. Тому другим доданком у
правій частині рівності (115.4) можна знехтувати порівняно з першим і визначати
концентрацію іонів за формулою (115.2). Підстановка цього виразу в (115.5) дає, що
j = e n&i / r (u0+ + u0− ) E = σE .
Коефіцієнт σ не залежить від E . Отже, у випадку слабких полів несамостійний газовий
розряд описується законом Ома.
У випадку сильних полів практично всі іони будуть досягати електродів, не
встигнувши рекомбінувати. Тому в рівності (115.4) можна знехтувати доданком rn 2 . У
результаті отримаємо формулу
j = en&i l , (115.6)
відповідно до якої у випадку сильного поля густина електричного струму j не залежить
від напруженості електричного поля E . Ця густина струму формується усіма іонами, що
створюються іонізатором за одиницю часу, і є максимальною при даних значеннях n&i і l . Її
називають густиною струму насичення j нас .
При проміжних значеннях напруженості E j
відбувається плавний перехід від лінійної залежності
j від E до насичення, коли j перестає залежати від
E (рис. 115.2). При подальшому збільшенні
напруженості електричного поля починається jнас
стрімке зростання електричного струму (штрихова
лінія). Це пояснюється тим, що, починаючи з деякого
значення E , електрони (рухливість, яких набагато E
вища за рухливість додатних іонів) встигають за час
вільного пробігу отримати енергію, достатню для Рисунок 115.2 – Залежність густини
того, щоб, зіштовхнувшись із молекулою, іонізувати струму при несамостійному
її. Електрони, що виникають при іонізації, газовому розряді від напруженості
розганяються, і у свою чергу викликають іонізацію. електричного поля
У результаті відбувається лавиноподібне розмноження носіїв струму й різке зростання
розрядного струму.

188
 § 116 Процеси, що приводять до виникнення носіїв струму при самостійному
газовому розряді. Самостійний газовий розряд [5]
Як відомо, самостійним називають такі розряди, коли носії струму у газі виникають
у результаті процесів, що обумовлені створеним у ньому електричним полем .
1 Процеси, що приводять до виникнення носіїв струму при самостійному
газовому розряді. Залежно від умов, у яких проходить самостійний газовий розряд, він може
набирати різноманітної форми. Перш ніж приступити до їх опису, розглянемо процеси, які
приводять до виникнення носіїв струму при самостійному газовому розряді.
Іонізація ударом. Енергія молекул (так само як і атомів) кантується. Це означає, що
вона може набувати лише дискретні (тобто розділені скінченними проміжками) значення, які
називають рівнями енергії. Стан з найменшою енергією називається основним, інші стани
називаються збудженими. При зіткненні електрона з молекулою вона може перейти з
основного стану в збуджений. У цьому стані молекула, як правило, перебуває час порядку
10–8 с, після чого переходить в основний стан, випромінюючи надлишок енергії у вигляді
кванта світла – фотона. Ці процеси викликають світіння газу при розряді. При досить великій
енергії електрона, що налітає, молекула може бути іонізована, тобто, втративши один або
кілька електронів, перетворитися в додатний іон.
Фотоіонізація. Електромагнітне випромінювання (зокрема, світло) складається із
квазичастинок – фотонів, енергія яких дорівнює hν ( h – стала Планка, ν – частота
випромінювання). Поглинання фотона молекулою приводить до її збудження або іонізації
(яка в цьому випадку називається фотоіонізацією). Енергії фотона видимого світла
недостатньо для відриву електрона від молекули. Енергію, достатньої для фотоіонізації,
мають фотони ультрафіолетового випромінювання.
Емісія електронів поверхнею електродів. Електрони провідності не можуть
самовільно залишати метал у помітній кількості. Це пояснюється тим, що метал представляє
для електронів потенційну яму, яка має потенціальний бар'єр на границі металу. Сили, що
обумовлюють цей бар'єр, мають наступне походження. Випадкове видалення електрона від
зовнішнього шару додатних іонів приводить до виникнення у тому місці, що покинув
електрон, надлишкового додатного заряду. Кулонівська взаємодія із цим зарядом змушує
електрон, швидкість якого не дуже велика, повернутися назад. Таким чином, окремі
електрони увесь час залишають поверхню металу, віддаляються від нього на декілька
міжатомних відстаней і вертаються назад. У результаті метал виявляється оточеною тонкою
хмарою електронів. Ця хмара утворює разом із зовнішнім шаром іонів подвійний
електричний шар. Сили, що діють на електрон у такому шарі, спрямовані усередину металу.
Вони й створюють потенційний бар'єр.
Найменша енергія, яку потрібно передати електрону для того, щоб видалити його із
твердого або рідкого тіла у вакуум, називається роботою виходу Aвuх . Робота виходу дуже
чутлива до стану поверхні металу, зокрема до її чистоти. Підібравши покриття поверхні,
можна сильно знизити роботу виходу. Наприклад, нанесення на поверхню вольфраму шару
окисла лужного металу (Са, Sr, Ba) знижує роботу виходу з 4,5 еВ (для чистого вольфраму)
до 1,5 – 2еВ.
Внаслідок розподілу за енергіями завжди є деяка кількість електронів, енергія яких
достатня для того, щоб перебороти потенційний бар'єр і вийти з металу назовні. При
кімнатній температурі число таких електронів мале. При підвищенні температури кількість
електронів, що вилітають із металу, різко зростає й стає цілком помітною. Випромінювання
електронів нагрітими твердими або рідкими тілами називається термоелектронною
емісією.
Вторинною електронною емісією називається випромінювання електронів
поверхнею твердого або рідкого тіла при бомбардуванні її електронами або іонами.
Відношення числа випромінених (вторинних) електронів до числа частинок, що викликали

189
емісію, називається коефіцієнтом вторинної емісії. У випадку бомбардування поверхні
металу електронами значення цього коефіцієнта знаходиться у межах від 0,5 до 1,8.
Автоелектронною (або холодною) емісією називається випромінювання електронів
поверхнею металів, що відбувається у випадку, коли поблизу поверхні створюється
електричне поле дуже великої напруженості (порядку 108 В/м). Це явище називається також
вириванням електронів електричним полем.
2 Самостійний газовий розряд. Розглянемо декілька видів самостійного розряду.
Тліючий розряд. Цей розряд виникає при низьких тисках. Його можна спостерігати в
скляній трубці з впаяними плоскими металевими електродами (рис. 115.3), подавши на
електроди напругу порядку 1000 В. При атмосферному тиску струм у трубці практично
відсутній. Якщо знижувати тиск, то приблизно при 50 мм рт. ст. виникає розряд у вигляді
звивистого тонкого шнура, який світиться. Коли знижувати тиск далі, то шнур товщає й
приблизно при 5 мм рт.ст. заповнює весь перетин трубки – встановлюється тліючий розряд.
Основні частини тліючого розряду зазначені на рисунку 116.1. Біля катода
знаходиться тонкий шар, що світиться, який називається катодною світною плівкою. Між
катодом та світною плівкою знаходиться астонівський темний простір. З іншого боку від
світної плівки розміщений катодний темний простір. Він світиться дуже слабо і за
контрастом здається темним. Це катодний темний простір далі переходить в область, що
слабо світиться, яку називають тліюче світіння. Усі перелічені вище шари утворюють
катодну частину тліючого розряду.
Далі за тліючим світінням знаходиться темний проміжок – фарадеєвський темний
простір. Межа між ними розмита. Уся інша частина трубки заповнена газом, який світиться;
її називають додатним стовпом.
Експериментальні виміри показали (див. нижню частину рисунка 116.1), що потенціал
змінюється уздовж трубки нерівномірно. Майже усе падіння напруги приходиться на перші
три ділянки розряду, до катодного темного простору включно. Цю частину напруги, яка
прикладена до трубки, називають катодним падінням потенціалу. В області тліючого
світіння потенціал не змінюється – тут напруженість електричного поля дорівнює нулю.
Нарешті, у фарадеєвському темному просторі та додатному стовпі потенціал повільно росте.
Основні процеси, які необхідні для підтримки тліючого розряду, відбуваються у його
катодній частини. Цих процесів два – вторинна електронна емісія з катода, яка викликана
бомбардуванням його додатними іонами, і ударна іонізація електронами молекул газу.
Ударна іонізація відбувається переважно в області катодного темного простору.
Додатний Астонів −
стовп являє собою Темні
газорозрядну плазму. ський Катодний Фарадеєвсь кий
простори
Він виконує роль
провідника, що
з'єднує анод з Катод Анод
катодними частинами Катодна Тліюче
Додатний стовп Області, які
розряду. Тому його плівка світіння
довжина може бути ϕ світяться
довільною. Світіння
додатного стовпа має
різний колір для Катодне подання потенціалу
різних газів (неонові
трубки дають червоне Рисунок 116.1 – Тліючий розряд. Унизу показана зміна потенціалу
світіння, аргонові – уздовж газорозрядної трубки
синьо-зелене й т.д.). Ця обставина використовується в газорозрядних трубках, з яких
виготовляються світні написи й реклами. Ці написи являють собою додатний стовп тліючого
розряду.

190
 Дуговий розряд. У 1802 р. В.В.Петров виявив, що при розведенні вугільних
електродів, що спочатку дотикались, які підключені до великої гальванічної батареї, між
електродами спалахує сліпуче світіння. При горизонтальному розміщенні електродів
нагрітий світний газ вигинається у вигляді дуги, у зв'язку із чим відкрите Петровим явище
було названо електричною дугою (сам Петров назвав його вольтовою дугою).
Дуговий розряд може протікати як при низькому (порядку декількох гектопаскалей),
так і при високому (до 1000 атм) тиску. Сила струму в дузі може досягати величезних
значень (103 – 104 А) при напрузі в кілька десятків вольтів.
Основними процесами, що підтримують дуговий розряд, є термоелектронна емісія з
розпеченої поверхні катода й термічна іонізація молекул, обумовлена високою температурою
газу в міжелектродному проміжку. Майже увесь міжелектродний простір заповнений
ізотермічною плазмою (сукупністю додатних та від’ємних іонів). Вона служить провідником,
по якому електрони, які випромінюються катодом, досягають анода. Температура плазми
становить близько 6000 К. У дузі надвисокого тиску, температура плазми може досягати
10 000 К. Внаслідок бомбардування додатними іонами катод, розжарюється приблизно до
3500 К. Анод, який бомбардується потужним потоком електронів, розігрівається ще більше.
Це приводить до того, що анод інтенсивно випаровується й на його поверхні утворюються
поглиблення – кратер. Це поглиблення є самим яскравим місцем дуги.
Дуговий розряд має дуже важливе технічне застосування – він використовується для
електрозварювання.
Крім описаної вище термоелектронної дуги буває дуга з холодним катодом. Катодом
такої дуги служить зазвичай рідка ртуть, налита в балон, з якого викачане повітря. Розряд
відбувається в парах ртуті. Електрони вилітають із катода за рахунок автоелектронної емісії.
Іскровий розряд. Цей вид розряду виникає в тих випадках, коли напруженість
електричного поля досягає пробивного для даного газу значення. Для повітря при
атмосферному тиску воно становить близько 3 МВ/м (30 кВ/см).
Іскровий розряд супроводжується утворенням яскраво світного звивистого
розгалуженого каналу, по якому проходить короткочасний імпульс струму великої сили.
Прикладом може служити блискавка: довжина її буває до 10 км, діаметр каналу до 40 см,
сила струму може досягати 100 000 і більше амперів. Газ в іскровому каналі являє собою
плазму, температура якої буває до 10 000 К.
Викликає кожну лавину електрон, що утворюються шляхом фотоіонізації. Перекриття
електронних лавин приводить до утворення стримера (див. рис.115.4). Стример являє собою
добре провідний канал, по якому спрямовується від катода до анода потужний потік
електронів.
Коронний
розряд. Якщо один з
електродів (або обоє)
має дуже велику Анод
кривизну (наприклад,
електродом служить
тонкий дріт або
вістря), то при не
занадто великій Катод
напрузі виникає
розряд, який Рисунок 116.2 – Електронні лавини, що виникають при іскровому
супроводжується розряді. Їхнє перекриття приводить до утворення стримера.
світінням, що має Звивистими лініями показане випромінювання, що викликає
вигляд корони, що фотоіонізацію молекул
оточує електрод. Це послужило причиною того, що розряд був названий коронним.

191
 При коронному розряді іонізація й збудження молекул відбуваються не в усьому
міжелектродному просторі, а поблизу електрода з малим радіусом кривизни, де напруженість
поля досягає пробивного значення,
Залежно від знака електрода говорять про додатну або від’ємну корону. У випадку
від’ємної корони явища на катоді подібні з явищами на катоді тліючого розряду. У зовнішній
області корони поле недостатньо для того, щоб передати електронам енергію, яка необхідна
для іонізації молекул.
У додатній короні електронні лавини зароджуються біля зовнішньої границі корони й
спрямовуються до анода. Виникнення електронів, що породжують лавини, обумовлено
фотоіонізацією, яка викликана випромінюванням коронного розряду.

192
 СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Савельев И.В. Курс общей физики. Т.1. Механика. Молекулярная физика. – М.: Наука,
1982.
2. Савельев И.В. Курс общей физики. Т.2. Электричество и магнетизм. Волны. Оптика. – М:
Наука, 1982.
3. Савельев И.В. Курс общей физики. Т.3. Квантовая оптика. Атомная физика. Физика
твердого тела. Физика атомного ядра и элементарных частиц. – М.: Наука, 1987.
4. Савельев И.В. Курс физики. Т.1. Механика. Молекулярная физика. – М.: Наука, 1989.
5. Савельев И.В. Курс физики. Т.2. Электричество. Колебания и волны. Волновая оптика. –
М.: Наука, 1989.
6. Савельев И.В. Курс физики. Т.3. Квантовая оптика. Атомная физика. Физика твердого
тела. Физика атомного ядра и элементарных частиц. – М.: Наука, 1989.
7. Сивухин Д.В. Общий курс физики. Т.1. Механика. – М.: Физматлит, 2005.
8. Сивухин Д.В. Общий курс физики. Т.2. Термодинамика и молекулярная физика. – М.:
Физматлит, 2005.
9. Сивухин Д.В. Общий курс физики. Т.3. Электричество. – М.: Физматлит, 2004.
10. Сивухин Д.В. Общий курс физики. Т.4. Оптика. – М.: Физматлит, 2005.
11. Сивухин Д.В. Общий курс физики. Т.5. Атомная физика и ядерная физика. – М.:
Физматлит, 2002.
12. Яворский Б.М., Пинский А.А. Основы физики. – М.: Наука, 1974. – Т.1.
13. Кингсеп А.С., Локшин Г. Р., Ольхов О.А. Основы физики. Курс общей физики Т.1.
Механика, электричество и магнетизм, колебания и волны, волновая оптика. – М.:
Физматлит, 2001.
14. Бушок Г.Ф., Левандовскький В.В., Півень Г.Ф. Курс фізики. Кн. 1. Фізичні основи
механіки. Електрика і магнетизм. – К.: Либідь, 2001.
15. Бушок Г.Ф., Венгер Є.Ф. Курс фізики. Кн. 2. Оптика. Фізика атома і атомного ядра.
Молекулярна фізика і термодинаміка. – К.: Либідь, 2001.
16. Ландсберг Г.С. Элементарный учебник физики. – М.: Наука, 1985. – Т.2.
17. Калашников С. Г. Электричество. – М.: Физматлит, 2004.

193
 ПРЕДМЕТНИЙ ПОКАЖЧИК
Електрична індукція 160
А Електричне зміщення 160
Абсолютно тверде тіло 16 Електричний диполь 147
Ампер 173 Електрон-вольт 145
Б Електрорушійна сила 175
Емісія
Броунівський рух 81 автоелектронна 190
В вторинна електронна 189
В’язкість 60 термоелектронна 189
Вага 24 Енергія
Ват 30 внутрішня 90
Вектор поляризації 158 кінетична 31, 75
Вісь обертання миттєва 41, 42 повна 36, 76
Вічний двигун потенціальна 33, 34
другого роду 104 спокою 76
першого роду 93 Ентропія 107
Власна довжина 70 Ефективний перетин молекули 119
Власний час 71 Є
Вольт 145 Ємність електрична
В'язкість відокремленого провідника 166
динамічна 62 конденсатора 167
кінематична 62 плоского 168
Г циліндрічного 168
Газ З
ідеальний 83 Закон
реальний 123 Авогадро 83
Градієнт 35 взаємозв'язку маси й енергії спокою 77
Густина енергії електричного поля 172 внутрішнього тертя Ньютона 121
Густина ймовірності 110 всесвітнього тяжіння 23
Д Гука 26, 27
Деформація 26 Джоуля-Ленца
пластична 26 в інтегральній формі 180
пружна 26 у диференціальній формі 180
Динаміка 18 додавання швидкостей 65, 69
Дипольний момент 147 збереження
Дифузія 120 електричного заряду 139
Діаграма станів 131 імпульсу 28
Діелектрик 156 моменту імпульсу 40
Діелектрична повної механічної енергії 36
проникність 161 зростання ентропії 108
сприйнятливість 161 Кулона 140
Ділянка кола Ньютона
неоднорідна 176 другий 20
однорідна 176 перший 19
Довжина вільного пробігу 118 третій 21
Дослід Ома
Рікке 182 для неоднорідної ділянки кола 177, 178
Толмена і Стюарта 183 для однорідної ділянки кола 176, 177
термодинаміки
Е другий 104
Еквіпотенціальна поверхня 146 перший 93
Електризація 138 Фіка 120

194
 Фур'є 121 Лагранжа 56
Заряд електричний 138 Метр 22
від’ємний 139 Механізм поляризації
вільний 157 електронний 157
додатний 139 орієнтаційний 157
елементарний 139 Механіка 9
зв'язаний 157 Механічний рух 9
індукований 156 Модуль Юнга 27
точковий 140 Молекули полярні 157
Змочування Моль 82
повне 135 Молярна маса 82
часткове 134 Момент
імпульсу 38
І інерції 45
Імовірність 109 однорідного циліндра 46
Імпульс однорідної кулі 47
матеріальної точки 27 тонкого однорідного стержня 46
релятивістський 74 сили 38
системи 27
Інваріантні Н
величини 66 Надпровідність 177
рівняння 66 Напруга
Інертність 19 електрична 167
Інтеграл визначений 11 механічна 26
Інтервал 72 Напруженість
простороподібний 73 електричного поля 142
часоподібний 72 однорідно зарядженої кулі 154
однорідно зарядженої пластини 152
К однорідно зарядженої циліндричної
Капіляр 136 поверхні 153
Капілярність 136 точкового заряду 142
Кельвін 80 поля сторонніх сил 176
Кілограм 22 Невагомість 24
Кінематика 9 Незмочування повне 135
Коефіцієнт Нерівність Клаузіуса 106
в'язкості 60
корисної дії теплової машини 103 О
Карно 105 Одиниці фізичних величин
поверхневого натягу 133 основні 21
Конденсатор 167 похідні 21
Крайовий кут 134 Одночасність подій 67
Критичні величини 126 Ом 176
Кутове зміщення 16 Оператор набла 35
Опір електричний 176
Л питомий 177
Лінія Основні положення молекулярно-кінетичної
напруженості електричного поля 146 теорії 81
течії 56
Лоренцеве скорочення довжини 71 П
Пара
М насичена 128
Макроскопічне тіло 78 пересичена 129
Маса 19 Парадокс Д’Аламбера 62
Матеріальна точка 9 Параметри стану 79
Межа пружності 26 Паскаль 26
Меніск 136 Переміщення 9
Метод вивчення рідин та газів Перетворення
Ейлера 56 Галілея 65

195
 Лоренца 68 Рекомбінація 187
Перетин нормальний 135 Рівність Клаузіуса 107
Плече сили 39 Рівняння
Поверхневий натяг 132 Бернуллі 59
Показник політропи 98 Ван-дер-Ваальса 125
Поле динаміки обертального руху твердого тіла
електричне 141 відносно нерухомої осі 45
швидкостей 56 Клапейрона 83
Поляризація електрична 157 Майєра 95
Поляризованість 161 Менделєєва-Клапейрона 83
Порядок моментів 39, 40
ближній 132 неперервності 175
дальній 132 політропи 98
Потенціал 144 Пуассона 97
Потік 119, 149 релятивістської динаміки 74
вектора 149 руху
вектора напруженості електричного поля матеріальної точки 20
149 твердого тіла 50
імпульсу 121 стану 83
маси 120 Рідина 132
теплоти 120 ідеальна 57
Потужність 30 перегріта 129
електричного струму 180 Робота 29, 30
Правило Кірхгофа Розмірність 22
друге 179 Розподіл
перше 178 Больцмана 117
Приведена кількість теплоти 107 Максвелла 112
Принцип Розряд
відносності Галілея 65 газовий 186
відносності Ейнштейна 67 дуговий 191
інваріантності швидкості світла 67 коронний 191
суперпозиції 141, 142 тліючий 190
термодинаміки несамостійний 186
загальний 80 самостійний 187, 189
Прискорення 12 Рух
доцентрове 15 бертальний 16
кутове 16 плоский 41
нормальне 14 поступальний 16
тангенціальне 14 рівноприскорений 13
Провідність 177 Рухливість носіїв електричного струму 188
Простір 9
Процес
С
адіабатичний 96 Секунда 22
ізобаричний 96 Сила 20
ізотермічний 96 внутрішнього тертя 61
ізохоричний 96 внутрішня 28
квазистатичний 79 зовнішня 28
круговий 79 інерції
необоротний 105 відцентрова 54
оборотний 79, 105 Коріоліса 55
політропічний 97 поступальна 53
термодинамічний 79 консервативна 33
лобового опору 62
Р піднімальна 62
Радіус кривизни 15 поверхневого натягу 133
Радіус молекулярної дії 124 пружності 26
Радіус-вектор 9 реакції опори 24

196
 результуюча 20 про кінетичну енергію 31
рівнодійна 20 про нерозривність потоку 57
Стокса 64 про рівномірний розподіл кінетичної енергії
стороння 175 за ступенями вільності 90
тертя про циркуляцію напруженості
ковзання 25 електростатичного поля 143
спокою 25 Тепловий двигун 103
тяжіння 23 Теплоємність 93
фундаментальна 23 молярна 94
центральна 40 при сталому об'ємі 94
Система при сталому тиску 94
замкнена 19 Теплопередача 92
ізольована 19, 79 Теплопровідність 121
інерціальна 19 Теплота 92
неінерціальна 51 Термодинаміка 78
термодинамічна 79 Течія
Система відліку 9 ламінарна 61
Система одиниць 21 турбулентна 61
Стала Точка потрійна 130
Авогадро 82 Траєкторія 10
адіабати 95 Трубка течії 56
Больцмана 84
електрична 141
У
універсальна газова 83 Удар
Сталі Ван-дер-Ваальса 123 абсолютно непружний 37
Стан абсолютно пружний 37
метастабільний 129 центральний 37
нерівноважний 79 Умова нормування
рівноважний 79 дискретних величин 109
Струм електричний 173 неперервних величин 110
густина 173 Умова рівноваги твердого тіла 50
сила 173 Ф
Ступені вільності механічної системи 89
коливальні 90 Фаза термодинамічна 127
обертальні 89 Фазове перетворення
поступальні 89 другого роду 130
Сублімація 131 першого роду 130
Сфера молекулярної дії 124 Фарада 166
Фізика 9
Т статистична 78
Температура 80 Формула
абсолютна 80 барометрична 85
за шкалою Фаренгейта 80 Лапласа 136
за шкалою Цельсія 80 Торрічеллі 60
молекуляроно-кінетичний зміст 88 Функції розподілу молекул за швидкостями
Теорема 112
Гаусса для електричного поля в діелектрику Функція розподілу ймовірності 110
в інтегральній формі 160 Ц
у диференціальній формі 160
Гаусса для електричного поля у вакуумі Центр мас 29, 42
в інтегральній формі 151 Цикл Карно 105
у диференціальній формі 156 Циркуляція вектора 143
Гюйгенса-Штейнера 47 Ч
Карно Час 9
друга 105 Число Рейнольдса 62
перша 105 критичне 62
Остроградського-Гаусса 155

197
Число ударів молекул об одиничну поверхню молекул
за одиницю часу 116 найбільш імовірна 114
середньоквадратична 89, 114
Ш середня 113
Швидкість середня 10
кутова 16 Шлях 10
миттєва 10

198
 Навчальне видання

ФІЗИКА
Конспект лекцій
для студентів напрямів підготовки:
6.050801 “Мікро- та наноелектроніка”,
6.050802 “Електронні пристрої та системи”,
6.050701 “Електротехніка та електротехнології”,
6.050201 “Системна інженерія”
усіх форм навчання
Частина 1

Відповідальний за випуск Ю.М.Лопаткін

Редактор Н.М.Мажуга
Комп’ютерне верстання О.В.Лисенко

Підп. до друку 12.01.2010, поз.

Формат 60x84/8. Ум. друк. арк. 23,25. Обл.-вид. арк. 22,83. Тираж 175 пр. Зам. №
Собівартість вид. грн к.

Видавець і виготовлювач
Сумський державний університет
вул. Римського-Корсакова, 2, м. Суми, 40007
Свідоцтво суб'єкта видавничої справи ДК №3062 від 17.12.2007.