ЗМІСТ

Завдання на курсовий проект……….………………………………… 3

Вступ…………………………………………………………………… 4
1 Структурний і кінематичний аналіз механізму………………..... 6
1.1. Структурний аналіз механізму……………………………………….. 6
1.2. Визначення положень механізму……………………...……………... 7
1.3. Побудова планів швидкостей………………………………………… 7
1.4 Визначення кутових швидкостей ланок…………...………………… 8
1.5. Побудова планів прискорень…………….……………………...……. 8
1.6. Визначення кутових прискорень….…………….……………………. 9
1.7. Побудова кінематичних діаграм…………………….………………... 10
1.8. Порівняння результатів……………….…………...….……………… 11
2 Силовий аналіз механізму…………….…………………………….. 12
2.1. Визначення сил ваги ланок…………..…………….…………………. 12
2.2. Визначення сил інерції ланок………………………………………… 12
2.3. Визначення моментів інерції ланок…………………………………... 12
2.4. Визначення моментів сил інерції…………………………………. 13
2.5. Зведення моментів інерції і сил інерції до сил інерції………..… 13
2.6. Силовий розрахунок групи 4-5……………………………..…….. 13
2.7. Силовий розрахунок групи 2-3………………………………….... 14
2.8. Силовий розрахунок ведучої ланки…………………………..….. 15
2.9. Визначення зрівноважувальної сили методом Жуковського..…. 16
2.10. Порівняння результатів………..………………………………….. 16
3 Визначення моменту інерції маховика................................................17
3.1. Визначення сил корисного опору...............................................................17
3.2. Визначення зведеного моменту сил корисного опору.......................17
3.3. Побудова діаграми робіт.........................................................................18

Курсовий проект з ТММ

Зм Арк № докум Підпис Дат
а
Розроб. Літ Аркуш Аркушів
Перевір. . ЗМІСТ 1 2

Н. контр. .
Зав. каф.
 3.4. Побудова діаграми зміни кінетичної енергії механізму 18
3.5. Визначення зведених моментів інерції машини без маховика 19
3.6. Визначення моменту інерції маховика 19
3.7. Визначення розмірів маховика 20
4 Синтез зубчастого і кулачкового механізмів.……………….……. 21
4.1. Синтез зубчастого механізму.……………....………………………… 21
4.1.1. Визначення мінімального числа зубів ведучого колеса…................21
4.1.2. Геометричний розрахунок зубчастих коліс……………....…………. 21
4.1.3. Визначення коефіцієнта перекриття….……………………………... 22
4.1.4. Визначення коефіцієнта відносного ковзання ……………………... 22
4.2. Синтез кулачкового механізму …………….……………..………….. 23
4.2.1. Побудова кінематичних діаграм….…………………………………... 23
4.2.2. Визначення мінімального радіуса кулачка……….………...………... 24
4.2.3. Побудова профілю кулачка………….………..………………………. 24
Література………..………………………………………………… 25

Арк.

Змн. Арк. № докум. Підпис Дат

2
а
 Вихідні дані:

Курсовий проект з ТММ

Зм. Арк. № докум. Підпис Дата
Розроб.
Перев.
Завдання на курсовий Літ. Аркуш
6
Аркушів
1
Реценз. проект
Н. контр.
Затв.
 ВСТУП
Машинобудування – основна галузь сучасної промислово розвинутої
країни – визначає рівень розвитку продуктивних сил суспільства,
становить фундамент технічного прогресу всіх галузей технічного
господарства. Прогрес машинобудування визначається досконалістю машин,
які створюються.
В зв’язку з підвищенням продуктивності машин і швидкостей руху
окремих їх органів, а також у зв’язку з вимогами до високої якості виробів
людина стала відчувати нездоланні труднощі в керуванні машинами,
контролюванні технологічних процесів, виконуваних машинами, вимірювання
окремих параметрів продукції, що випускається і т.д. Тому стали
створюватися такі штучні засоби керування, контролю та вимірювання, як
різноманітні регулятори і системи автоматичного регулювання робочих
процесів, прилади контролю і вимірювання параметрів цих процесів і т.д.
Надзвичайного поширення набули кібернетичні машини. Вони здатні
замінити деякі фізіологічні функції людини. Прикладами таких машин є
машини, що розпізнають той чи інший образ, наприклад букви, і, як наслідок,
здатні ніби читати; машини, виконуючі різноманітні рухи по усній
команді людини; машини, що замінюють окремі органи людини в умовах
медичної, операційної або біологічної дослідницької практики або у
випадках, пов’язаних з органічними порушеннями нормальної фізіології
людини. Створюються кібернетичні машини, що виконують необхідні
механічні рухи з допомогою відповідних систем керування, в яких
використовуються ЕОМ, спеціальні керуючі приводи і т. д. Це -
автооператори, роботи, маніпулятори, крокуючі, повзаючі та інші
машини.
Створення нових машин базується на досягненнях багатьох
фундаментальних і прикладних наук, серед яких важливе місце посідає
теорія механізмів і машин.

Курсовий проект з ТММ

Зм. Арк. № докум. Підпис Дат
а
Розроб. Літ. Аркуш Аркушів
Перев. . 4 2
Реценз. ВСТУП
Н. контр.
Затв.
 1. CТРУКТУРНИЙ І КІНЕМАТИЧНИЙ АНАЛІЗ МЕХАНІЗМУ

1.1. Структурний аналіз механізму

Для заданого механізму вивчаємо принцип його роботи, встановлюємо
види руху кожної ланки і їх відносний рух.
По формулі Чебишева визначаємо ступінь рухомості механізму:
W  3n  2 p4  p3,

де n – кількість рухомих ланок; n=4;

p5 – кількість кінематичних пар п’ятого класу; p5=6;
p4 – кількість кінематичних пар четвертого класу; p4=0;
Отже, W  3  4  2  6  0  1.
Структурна схема механізму має вигляд:

Рис. 1.1. Структурна схема

механізму Механізм складається з таких

структурних груп:

Ведуча ланка
Група Ассура ІІ класу Група Ассура ІІ
класу Механізм І класу
Рис. 1.2. Структурні групи

В цілому механізм відноситься до другого класу.

Курсовий проект з ТММ

Зм. Арк. № докум. Підпис Дат
а
Розроб. Літ. Аркуш Аркушів
Перев. 1. СТРУКТУРНИЙ І 6 6
Реценз. КІНЕМАТИЧНИЙ
Н. контр. АНАЛІЗ
Затв. МЕХАНІЗМУ
 1.2. Визначення положень механізму
Для визначення положень механізму спочатку
потрібно відштовхуватися від якогось початкового, яке ми будемо
називати крайнім. Після знаходження такого положення розбиваємо
умовне коло на десять частин та викреслюємо схему
механізму в кожному із таких
положень.
Визначаємо масштаб кінематичної схеми:
lO1 A 0,14 м
    0,002
l
OA 60 мм
1

Інші ланки на кінематичній схемі будуть мати значення:

а  150 мм; b  250 мм; АВ  180 мм; ОB  270 мм; O2 С  86,7 мм;
OA  103,3 мм.

1.3. Побудова планів швидкостей

Плани швидкостей – це графо-аналітичний метод який дає відносно
просто визначити невідомі швидкості необхідних точок нашого механізму.
Визначаємо кутову швидкість кривошипа
 n 3,14  90 1
1  30 1  30  6, 3 с
Знаходимо швидкість точки А кривошипа:
м
V    lOA  6,23  0,14  0,842
A 1
с
Визначаємо масштаб планів швидкостей
V 0,842 м/с
  A   0,00842
V
pa 100 мм
Швидкість точки D визначаємо за допомогою системи векторних
рівнянь:
 VD  VA  VDA ;
V V .
VD О DО 2 2

Швидкості точок B, S1 , S2 , S3 , S4 і S5 знаходимо методом

геометричної подібності.
Арк.

7
Змн. Арк. № докум. Підпис Дат
а
 Швидкість точки C знаходимо із системи векторних рівнянь:
VС  VВ  VOВ ;
V V .
VС Х СХ

Побудова планів швидкостей для заданих положень 2 і 7 показана на

аркуші 1.
Значення швидкостей всіх точок і ланок механізму вказані в таблиці
на аркуші 1.

1.4. Визначення кутових швидкостей ланок

Кутові швидкості ланок OА, BО2 і ВС визначаємо за формулами:
V VCО V
  OА ;   ;   ВA ;
2

2 3 4
lOА lCО2 lВA
Для положення 2:
0,386 1 0,829 1 0,782 1
   0, 477 ;    3,19 ;    2,52 .
2
0,81 с 3
0, 26 с 4
0,31 с
Для положення 7:
1,008 1 1, 29 1 1,196 1
   1, 24 ;    4,96 ;    3,86 .
2
0,81 с 3
0, 26 с 4
0,31 с
На механізмі (арк.1) показані напрямки кутових швидкостей.

1.5. Побудова планів прискорень

Знаходимо прискорення точки А за формулою:
м
a  an   2  l  6,32  0,14  4,92 .
A A 1 O1A 2
с
Масштаб планів прискорень буде мати значення
a м / с2
  A  4.92  0,0492
a
 a 100 мм
Прискорення точки D визначаємо за допомогою системи векторних
рівнянь:

Арк.

8
Змн. Арк. № докум. Підпис Дат
а
  аD  а A  a  a ;
 n 
OA OA


аD  aО  a n  a .
2 CО2 CО2

Прискорення точок B, S1 , S2 , S3 , S4 і S5 знаходимо методом

геометричної подібності.
Прискорення точки C знаходимо із системи векторних рівнянь:
а  а  a n  a ;
С C СВ СВ

 аС  a Х  aСХ .
Побудова планів прискорень для заданих положень 2 і 5 показана
на аркуші 1.
Визначимо нормальні прискорення для ланок DА , DО2 і ВС
для заданих
положень 2 і 5 за формулами:
2
V ;
2 2
 VDА ;  VCВ ;
n n DО2 n
a a a
DА DО2 CВ
lDА lDО 2
lCВ

Для положення 2:
n 0,3862 м / с2 n 0,8292 n 0,7822 м / с2
аOА   0,184 ; аCО   2,64 аAB   1,97 .
0,81 мм 0, 26 2
0,31 мм
Для положення 7:
n 1,0082 м / с2 n 1,1962 1, 292
м / с2 n

аOА   1, 25 ; аCО   6, 4 аAB   4,62 ..

0,81 мм 0, 26 2
0,31 мм
На планах ці прискорення будуть мати значення
Для положення 2:  а n   4 мм;  а n   54 мм;  а n   40 мм.
 
OА   AB CО2

Для положення 5:  а n   25 мм;  а n   130 мм;  а n   94 мм.

 
DА   СB DО2

Значення прискорень всіх точок і ланок механізму вказані в таблиці

на аркуші 1.

1.6. Визначення кутових прискорень

Для першої ланки кутове прискорення 1  0 , оскільки
кутова швидкість 1  const .
Арк.

9
Змн. Арк. № докум. Підпис Дат
а
 Інші кутові прискорення ланок визначаємо за формулами:


aDА aDО 
aCВ
2  3  2
4  .
lDА lDО 2
lCВ

Для положення 2:
1,77 1 2,07 1 2,56 1
   2,19 ;    7,95 ;    8, 25 .
2
0,81 с2 3
0, 26 с 2 4
0,31 с2

Для положення 5:
12,05 1 3,84 1 4,62 1
   14,88 ;    14,76 ;    14,9 .
2
0,81 с2 3
0, 26 с 2 4
0,31 с 2

На механізмі (арк.1) показані напрямки кутових прискорень.

1.7. Побудова кінематичних діаграм

Кінематичні діаграми використовуються для визначення швидкості і
прискорення однієї точки B за повний оберт кривошипа. Будуємо графік
переміщення веденої ланки BС, до якої прикладена сила виробничого опору.
В результаті графічного диференціювання переміщення по часу одержимо
графік швидкості точки C. Аналогічним методом будуємо графік
прискорення даної точки.
Графічне диференціювання показане на аркуші 1.
Визначаємо масштаби:
60 60 с
Масштаб часу:     0,006
t
nl1 50  200 мм
 0,003 м
Масштаб переміщення:   l   0,0015 .
S
2 2 мм
 0,0015 м/с
Масштаб швидкості: V  s   0,005
t H1 0,006  50 мм
2
V 0,005 м/с
Масштаб прискорення: a    0,0167
 t H2 0,006  50 мм
де Н1 і Н2 – полюсні відстані; Н1=Н2=50 мм

Арк.

10
Змн. Арк. № докум. Підпис Дат
а
 1.8. Порівняння результатів
Для того щоб результати наших досліджень були задовільними
необхіно щоб відносна похибка результатів одержаних із планів та із
діаграм були в межах ≤ 5 ℅.
Відносна похибка для швидкості і прискорення точки D, одержаних
методом графіків і планів, визначаємо за формумали:
V пл  Vгр a пл  aгр
V  100%; a  100%;
Vпл aпл

Визначаємо для положення 2 значення швидкості і прискорення точки D:

V  22"    49  0,005  0, 245 м/с
гр V

агр  22 "'    57  0,0167  0,952 м/с2

a

Отже, відносна похибка рівна

0, 254  0, 245
V  100%  3,5%;
0, 254
0,984  0,952
a  100%  3,3%
0,984
Визначаємо для положення 5 значення швидкості і прискорення точки D:
V  77"    90  0,005  0, 45 м/с
гр V

агр  77"'    105  0,0167  1,75 м/c2.

a

Отже, відносна похибка рівна

0, 471  0, 45
V  100%  4,5%;
0, 471
1,77 1,75
a  100%  1,1%
1,77
Похибки знаходиться у допустимих межах.

Арк.

11
Змн. Арк. № докум. Підпис Дат
а
 2. CИЛОВИЙ АНАЛІЗ МЕХАНІЗМУ
2.1. Визначення сил ваги ланок
Сили ваги визначаються як добуток маси ланки на прискорення
земного тяжіння:
G1  m1  g  24  9,81  235 Н;

G2  m2  g  112  9,81  1099

Н; G3  m3  g  65  9,81  638
Н; G4  m4  g  70  9,81  687
Н;
2.2. Визначення сил інерції ланок
Сили інерції ланок визначають за формулами:
Pi1  m1as1  24  3, 28  79 Н;

Pi 2  m2as 2  112  4,034  452 Н;

Pi3  m31as3  65  2, 23  145 Н;

Pi 4  m4as 4  70  2, 21  155 Н;

Напрямок сили інерції Ріj протилежний напрямку вектора прискорення as . i

2.3. Визначення моментів інерції ланок

Моменти інерції ланки відносно центра мас визначаємо за формулами:
I s1  0,175m1 lO2A  0,175  24  0,182  0,136 кг·м2;
1

1 1
I  m l2  112  0,812  6,124 кг·м2;
s2 2 AD
12 12
I s3  0,175m3 lO2 D  0,175  65  0, 262  0,769 кг·м2;
2

1 1
I  m l2   70  0,312  0,561 кг·м2.
s4 4 ВС
12 12

Курсовий проект з ТММ

Зм. Арк. № докум. Підпис Дат
а
Розроб. Літ. Аркуш Аркушів
Перев. 2. СИЛОВИЙ АНАЛІЗ 12 5
Реценз. МЕХАНІЗМУ
Н. контр.
Затв.
 2.4. Визначення моментів сил інерції
Моменти сил інерції визначаються за формулами:
М1  Is11  0,136  0  0 Нм;

М 2  Is 22  6,124  2,19  13, 4 Нм;

М 3  Is33  0,769  7,95  6,1 Нм

М 4  Is 44  0,561 8, 25  4,6 Нм.

Напрямок моменту інерції М i протилежний до напрямку відповідного

кутового прискорення ланки  і .

2.5. Зведення моментів інерції і сил інерції до сил інерції

При силовому розрахунку зручно моменти сил інерції а також самі
сили інерції зводити до сил інерції.
При цьому плечі визначаються за наступною формулою:
Mhi 
i
P
ij

Для нашого випадку:

13, 4 6,1 4,6
h 0; h   0,0,0296 м; h   0,042 м; h   0,0297 м.
1 2
452 3
145 4
155
На плані ці плечі мають величини:
 h1   0 ;  h2   10 мм;  h3   14 мм;  h4   10 мм.

2.6. Силовий розрахунок групи 4-5

Викреслюємо окремо групу Ассура 4-5, до якої прикладаємо всі
зовнішні сили. А саме сили ваги G4 і G5 , сили інерції Рі 4 і Рі5 та силу
виробничого опору Рв.о. . У точках C і B виникнуть відповідно реакції R05
та R24 . Реакцію R24 розкладаємо на нормальну R24n і тангенціальну R24


складові.
Реакцію R24 визначаємо із рівняння рівноваги відносно точки C.

Арк.

13
Змн. Арк. № докум. Підпис Дат
а
 М С
 0; R h  G h  P h  0 .
24 3 4 1 i4 2

 G4h1  Pi 4h2 687  6 155  30

R24  h3  103,3  5,1 Н.

Реакції R24n R05 та знаходимо за допомогою плану сил

використовуючи векторне рівняння.

Rn  R  G  P  G  P  P  0
24 24 4 i4 5 i5 во

Знаходимо масштаб плану сил:

Рво 5600 Н
Р    28 .
Р
 
во
200 мм

Інші сили на плані будуть мати значення:

 R   0, 2 мм; G   24,5 мм;  P   5,5 мм; G   8 мм;  P  



0,75
34
мм. 4 i4 5 i5

Отже, R24n  4844 Н; R24  4844 Н; R05  336 Н.

2.7. Силовий розрахунок групи 2-3

Викреслюємо окремо групу Ассура 2-3, до якої прикладаємо всі
зовнішні сили. А саме сили ваги G2 і G3 , сили інерції Рі 2 і Рі3 та реакцію
дії четвертої ланки на третю R42 . У точках О2 і А виникнуть відповідно
реакції R03 та R12 , які розкладаємо на нормальні R12
n
та Rn03 і

тангенціальні R12 та R03 складові.

Реакції R12 і R03


визначаємо із рівняння рівноваги відносно точки D.

 М  ланка2  0;
D
R h  G h  P h  R h  0 .
12 4 2 1 i2 2 42 3

 М  ланка3  0;
D
R h  G h  P h  0
03 7 3 5 i3 6

 G2h1  Pi 2h2  R42h3 1099 132  452 116  4844  89

R12  h4  270  1254 Н.

 G3h4  Pi3h5 638  6 145  2

R03  h7  86,7  47,5 Н.
Арк.

14
Змн. Арк. № докум. Підпис Дат
а
 Реакції R12n Rn03 та знаходимо за допомогою плану сил

використовуючи векторне рівняння.

Rn  R  G  P  R  G  P  R  Rn  0
12 12 2 i2 42 3 i3 03 03

Знаходимо масштаб плану сил:

R42 4844 Н
Р    21 .
R42  230 мм

Інші сили на плані будуть мати значення:

 R   60 мм; G   52 мм;  P   21,5 мм; G   30 мм;  P   7
мм;12 2 i2 3 i3

 R   2,3 мм.
03

Отже, R12n  126 Н; R12  1260 Н; R03п  2373 Н; R03  2373 Н.

2.8. Силовий розрахунок ведучої ланки

До кривошипа прикладаємо всі зовнішні сили: силу ваги G1 , силу
інерції Рі1 і реакцію дії другої ланки на першу R21 .

У точці А виникає сила Рзр, яку визначаємо із рівняння рівноваги

відносно точки О1:

M О1  0; Рзр h3  R21h2  G1h1  0 R21h2 G1h1=0.

R21h2  G1h1 1260  22  235  25

Рзр  h3  60  364 Н.

У точці О1 винекне реакція RO1, яку знаходимо із плану сил за

допомогою вектоного рівнняня:
R21  Pзр  Pi1  G1  RO1  0
Визначаємо масштаб плану сил:

R 1260 Н
 Р  R2121  252  5 мм .
 
Інші сили на плані будуть мати значення:
 Рзр   73 мм;  Рі1   16 мм; G1   47 мм.
Арк.
Змн. Арк. № докум. Підпис Дат
а 15
 Отже, RO1  1070 Н.

2.9. Визначення зрівноважувальної сили методом Жуковського

Для визначення зрівноважувальної сили Рзр за допомогою «важеля»
Жуковського будуємо повернутий на 90 план швидкості, до якого
прикладаємо всі зовнішні сили: сили ваги Gi , сили інерції Pij , силу

виробничого опору Рво та зрівноважувальну силу Рзр. Складаємо рівняння

моментів цих сил відносно плюса плану швидкостей.
G1h1  G2h2  G3h3  G4h4  G5  Pi5  Рво h5  Pi2h6  Pi3h7  Pi4h8 
Рзрh9  0

G1h1  G2h2  G3h3  G4h4  G5  Pi5  Рво h5  Pi2h6  Pi3h7  Pi4h8
Рзр 
h9

235  77 1099  81  638  28  687  62  216  21  5600  52

Рзр  
200
452  60 145  71 155  3
 200  379Н .

2.10. Порівняння результатів

Порівнюємо значення зрівнуважувальних сил, одержаних методом
силового розрахунку і методом «важеля» Жуковського.
Р Р 379  364
P  зр.ж зр.пл.
100%  100%  4% .
Рзр.ж 379

Відносна похибка знаходиться у допустимих межах.

Арк.

16
Змн. Арк. № докум. Підпис Дат
а
 3. ВИЗНАЧЕННЯ МОМЕНТУ ІНЕРЦІЇ МАХОВИКА
3.1. Визначення сили виробничого опору
Силу виробничого опору визначаємо за заданою діаграмою Р в.о. = Рв.о. (sc).
Викреслюємо цю діаграму в масштабі, показавши значення сил у відповідних
положеннях механізму. Щоб полегшити розмітку осі абсцис цієї діаграми,
відрізок [Smax] = [S] вибираємо таким, що дорівнює максимальній ординаті
утах діаграми s = s(t) (див. аркуш 1).
Масштаб по осі ординат

де [Fm] — відрізок в мм, який зображає на діагоналі максимальне значення

сили Рв.о.
Відрізки по осі абсцис 0—1, 0—2, 0—3 і т. д. діаграми Рв.о - Рв.о (sc)
дорівнюють ординатам 1 -1', 2 - 2', 3 - 3' і т. д. діаграми s = s(t).
Згідно із завданням на курсовий проект сила Рв.о діє тільки при русі
точки С вправо, тобто у положеннях а, 2—6, b.

3.2 Визначення зведеного моменту сил виробничого опору

Зведений момент сил виробничого опору визначаємо з умови рівності
потужностей Nзв = Nво (потужністю сил шкідливого опору тут нехтуємо).
Через те, що Nзв = M3вω1, а Nво = Рв.о vc cos а, маємо
Мв.о. = Рв.о ∙( vc/ ω1,) cos а = – Рв.о ∙( vc/ ω1,)
де а = 180°, cos а = cos 180° = -1.
Тут знак «-» показує на те, що зведений момент сил корисного
опору напрямлений у бік, протилежний обертанню кривошипа.
Результати обчислень наведено у табл. 3.1.

Курсовий проект з ТММ

Зм. Арк. № докум. Підпис Дат
а
Розроб. Літ. Аркуш Аркушів
Перев. 3. ВИЗНАЧЕННЯ 17 4
Реценз. МОМЕНТУ
Н. контр. ІНЕРЦІЇ
Затв. МАХОВИКА
 Таблиця 3.1

а 2 Положення механізму 6 b
Позначення
3 4 5
МК 30,20 37,47 38,9 38,91 37,4 31,41 25,60
О 1 7
На підставі одержаних даних будуємо діаграму зведених моментів сил
виробничого опору у функції кута повороту φ ланки зведення, відкладаючи
для зручності побудови від'ємні значення Мк0 вгору від осі абсцис.
Приймаємо масштаб моментів сил µм = 0,4 Н • м /мм і масштаб кутів
повороту кривошипа O1А.

3.3. Побудова діаграми робіт

Інтегруючи графічно діаграму Мво = Мво (φ), одержимо діаграму Аво =
Аво (φ) робіт сил виробничого опору. Масштаб µА діаграми робіт
µА = µМ µφ Н = 0,4∙0,0209 ∙60 = 0,5 Дж/мм.
Згідно із завданням на курсовий проект приймаємо, що зведений
момент Мр рушійних сил має стале значення у всіх положеннях механізму.
Величину Мр за один цикл роботи визначаємо з рівності робіт А во = Ар,
прийнявши роботу сил опору Ао = Аво. За цієї умови діаграма буде похилою
прямою, яка з'єднує початок координат з кінцевою точкою ординати 0 - О'.
Продиференціювавши діаграму Ар=Ар(φ), одержимо пряму, паралельну
осі абсцис, яка є діаграмою зведених моментів рушійних сил.
Тоді

3.4. Побудова діаграми зміни кінетичної енергії механізму

Складаємо алгебраїчно додатні ординати діаграми А р=Ар(φ), і від'ємні
ординати діаграми Аво=Аво(φ), отримані відрізки відкладаємо вгору і вниз
від осі, суворо дотримуючись їх знаків. З’єднавши кінцеві точки ординат,

Арк.
Змн Арк. № докум. Підпис Дат
. а 18
 одержимо графік зміни кінетичної енергії ΔТ = ΔТ(φ) машини без маховика.
Масштаб діаграми µТ = µA = 0,5 Дж /мм.

3.5. Визначення зведених моментів інерції машини без маховика

Зведений момент інерції механізму визначається з умови рівності
кінетичної енергії ланки зведення (кривошипа ОА) кінетичній енергії усіх
рухомих ланок, тобто

де - кінетична енергія ланки зведення; і = 1, 2, 3,..., п – номер

ланки.
У нашому випадку
(3.1)

Кінетичну енергію ланок механізму визначаємо за формулами:

Підставивши значення кінетичної енергії ланок у залежність (3.1), одержимо

3.6 Визначення моменту інерції маховика

Методом графічного виключення з діаграм ΔТ = ΔТ(φ) і Jзв = Jзв (φ)
загального параметра φ, будуємо криву Віттенбауера — діаграму
ΔТ = ΔТ(Jзв).

Арк.

19
Змн. Арк. № докум. Підпис Дат
а
 До одержаної кривої проводимо дотичні під кутами ψmax і ψmin до осі
Jзв, які відсікають на осі ординат відрізок kl.
Кути нахилу дотичних визначаємо за формулами:

Тоді момент інерції маховика

3.7 Визначення розмірів маховика

Приймаємо діаметр маховика D = 0,8 м. Тоді маса маховика

Визначаємо колову швидкість обода маховика:

Така швидкість допустима для чавунних маховиків (vdon <35 м/с —

допустима колова швидкість обода чавунних маховиків).
Ширина обода маховика

Товщина обода маховика

Приймаємо b = 170 мм, с = 65 мм.

Викреслюємо переріз обода маховика у масштабі М 1:2.

Арк.

20
Змн. Арк. № докум. Підпис Дат
а
 4. CИНТЕЗ ЗУБЧАСТОГО І КУЛАЧКОВОГО МЕХАНІЗМІВ

4.1. Синтез зубчастого механізму

4.1.1. Визначення мінімального числа зубів ведучого колеса
Мінімальну кількість зубів ведучого колеса визначаємо за формулою:
2ha 2 1
Zmin    14,16
U 212  (1  2U12 )  sin2   u12 22  (1  2  2)  sin2 200  2

Приймаємо
zmin  z1  14 зубів

Визначаємо z2  z1  u12  14  2,5 

35.
Приймаємо z2  35 зубів.

4.1.2. Геометричний розрахунок зубчастих

∘
коліс Приймаємо кут зачеплення   20 .
Визначаємо радіуси початкових кіл:
mz 15 14
r  1  105 мм;
w1
2 2
mz 15  35
r  2  262,5 мм.
w2
2 2
Обчислюємо міжосьову віддаль:
m 15
a  (z  z )  14  35  367,5 мм.
w 1 2
2 2
Висота головки зуба: h  ha  hf  2, 25m  2, 25 15  33,75 мм.

Висота ніжки зуба: ha  m  15 мм.

Висота зуба: hf  1, 25m  1, 25 15  18,75 мм.

Визначаємо радіуси кіл вершин зубів:

Курсовий проект з ТММ

Зм. Арк. № докум. Підпис Дат
а
Розроб. Літ. Аркуш Аркушів
Перев. . 4. СИНТЕЗ ЗУБЧАСТОГО І 21 5
Реценз. КУЛАЧКОВОГО
Н. контр. МЕХАНІЗМІВ
Затв.
 m 15
r r h  (z  2)  14  2  120 мм;
a1 w1 a 1
2 2
m 15
r r h  (z  2)  35  2  277,5 мм.
a2 w2 a 2
2 2
Знаходимо радіуси кіл западин:
m 15
r  r  h  (z  2,5)  14  2,5  86, 25 мм;
f1 w1 f 1
2 2
m 15
r r h  (z  2,5)  35  2,5  243,75 мм.
f2 w2 f 2
2 2
Крок по початковому колу: Pw   m  3,14 15  47,1 мм.
Товщина зуба і ширина западини визначається за
формулою:
P 47,1
S e  w   23,55 мм.
w w
2 2

4.1.3. Визначення коефіцієнта перекриття

Визначаємо графо-аналітично коефіцієнт перекриття за формулою:
ab 67
   1,51
Pw cos 47,1cos 20
де ab = 47 мм – робоча лінія зачеплення.

4.1.4. Визначення коефіцієнта відносного ковзання

Даний коефіцієнт являється числовимвираженням шкідливої дії сили
тертя на робочих поверхнях зубів.
Для визначення коефіцієнта відносного ковзання використаємо такі
формули:
е
 1u  u ;
1 21 21
х
е
 1u  u .
2 12 12
ех
1 1
де u21    0, 4 ; е  248 мм – довжина теоретичної лінії зачеплення.
u12 2,5
Арк.
Змн. Арк. № докум. Підпис Дат
а 22
 Значення коефіцієнтів відносного ковзання вказані в таблиці 4.1.

Таблиця 41. Значення коефіцієнтів відносного ковзання

х 0 3 70 134 24
0 8
1 - -1,91 0 0,66 1

2 1 0,66 0 - -
1,94

Побудова графіків коефіцієнті відносного ковзання показані на аркуші 2.

4.2. Синтез кулачкового механізму

4.2.1. Побудова
кінематичних діаграм Приймаємо висоту
h'  100 мм.
2 ' 80
2

Визначаємо h
"
в
h2
  
100 100
мм.
н 80
2

Методом графічного інтегрування діаграми аналога прискорення

2
штовхача d h будуємо діаграму аналога швидкості штовхача dh .
d 2 d

Аналогічно методом графічного інтегрування діаграми аналога швидкості

штовхача dh будуємо діаграму переміщень штовхача.
d

Визначаємо масштаби:
- масштаб переміщення штовхача кулачка
h 0,05 м
h    0,00122 ;
hmax 41 мм

- масштаб кутів повороту штовхача

2 2  3,14 1
    0,0174 ;

l 360 мм
- масштаб аналога швидкості

Арк.
Змн. Арк. № докум. Підпис Дат
а 23
 h h м
      0,00122 ;
l 2 dh
d H 2
h
мм
2 l
- масштаб аналога прискорення
 dh
d h  d
  h   h 0,00122 м
l 2
2
H мм
d 2 1  
2 l
l 360
де Н  Н    57,3 мм – полюсні відстані.
1 2
2 2  3,14

4.2.2.Визначення мінімального радіуса кулачка

Визначаємо мінімальний радіус основного кола за формулою:

Rmin  1,5...2,5  hmax  1,5...2,5   41   61,5...102,5  мм.

Приймаємо Rmin  80 мм.

4.2.3. Побудова профілю

кулачка Будуємо профіль таким
чином:
1) Радіусом Rmin будуємо коло з центром в точці О;
2) Відмічаємо кути  в ,  д ,  н ;
3) Кути  в та  н ділимо на 8 частин;
4) З’єднуємо центр О з точками ділення кола радіуса Rmin і на цих
променях від центра О відкладаємо значення (Rmin + hi);
5) Через кінці отриманих відрізків проводимо перпендикуляри до них.
Побудова профілю кулачка показана на аркуші 4.

Арк.

24
Змн. Арк. № докум. Підпис Дат
а
 ЛІТЕРАТУРА

1. Артоболевский И.И. Теория механизмов и машин / И.И. Артоболевский.

– М.: Наука, 1988. – 640 с.
2. Белоконев И.М. Теория механизмов и машин. Методы
автоматизированного проектирования / И.М. Белоконев. – К.: Высшая
школа, 1990. – 208 с.
3. Заблонский К.И. Теория механизмов и машин / К.И. Заблонский,
И.М. Белоконев, Б.М. Щекин. – К.: Высшая школа, 1989. – 376 с.
4. Кіницький Я.Т. Практикум із теорії механізмів і машин:
навч. Посібник / Я.Т. Кіницький. – Львів: Афіша, 2002. – 455 с.
5. Кіницький Я.Т. Теорія механізмів і машин / Я. Т. Кіницький. – К.:
Наукова думка, 2002. – 660 с.
6. Кореняко О.С. Теорія механізмів і машин / О.С. Кореняко. –
К.: Вища школа, 1987. – 206 с.
7. Курсовое проектирование по теории механизмов и машин / Под
общ. ред. А.С. Кореняко. – К.: Высшая школа, 1970. – 332 с.
8. Маргалин Ш.Ф. Теория механизмов и машин / Ш.Ф. Маргалин. –
Минск: Высшая школа, 1968. – 356 с.
9. Теорія механізмів і машин. Методичні вказівки по курсовому
проектуванню «Аналіз і синтез механізмів» / Б.М. Гладьо,
М.І. Підгурський, В.П. Столярчук. – Тернопіль, 1991. – 56 с.
10. Теория механизмов и машин / Под ред. К.В. Фролова. – М.:
Высшая школа, 1987. – 496 с.

Курсовий проект з ТММ

Зм. Арк. № докум. Підпис Дат
а
Розроб. Літ. Аркуш Аркушів
Перев. ЛІТЕРАТУРА 25 1
Реценз.
Н. контр.
Затв.