МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА

УКРАІНИ
ВП «ПОЛІТЕНІЧНИЙ КОЛЕДЖ ЛУГАНСЬКОГО
НАЦІОНАЛЬНОГО АГРАРНОГО УНІВЕРСИТЕТА»

МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК
З ВИКОНАННЯ КУРСОВОГО ПРОЕКТУ «ОПАЛЕННЯ» І
РОЗДІЛУ «ОПАЛЕННЯ» ДИПЛОМНОГО ПРОЕКТУ ДЛЯ
СТУДЕНТІВ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ 5.092124 «МОНТАЖ І
ОБСЛУГОВУВАННЯ ВНУТРІШНІХ САНІТАРНО-ТЕХНІЧНИХ
СИСТЕМ І ВЕНТИЛЯЦІЇ» І 6.092100
«ТЕПЛОГАЗОПОСТАЧАННЯ І ВЕНТИЛЯЦІЯ»

Навчально-методичні матеріали
для
забезпечення роботи студентів

1
 Луганськ 2013

Укладачі: Ємець Геннадій Володимирович, викладач спеціальних дисциплін,

голова циклової комісії відділення ТГВ

Бондар Олександр Олександрович, викладач спеціальних

дисциплін

Методичний посібник складено для забезпечення самостійної роботи

студентів по виконанню курсового проекту «Опалення» студентами спеціальностей
5.092124 «Монтаж і обслуговування внутрішніх санітарно-технічних систем і
вентиляції» і 6.092100 «Теплогазопостачання і вентиляція», а також може бути
використаний для розробки розділу «Опалення» дипломного проекту. Містить у
собі рекомендації з конструювання систем опалення, методику розрахунку
елементів систем, вимоги до складу і оформлення проекту, довідкові матеріали для
розрахунку систем опалення.

Рецензент: Чередниченко Галина Юхимівна, викладач спеціальних дисциплін

2
 ЗМІСТ

Вступ ..................................................................................................................................2

1. Загальні положення .................................................................................................2

2. Обсяг, склад і зміст курсового проекту ...............................................................3

3. Оформлення проекту ............................................................................................18

4. Перевірка і захист проекту.....................................................................................20

5. Додатки ......................................................................................................................21

Література ........................................................................................................................35

3
 ВСТУП
Дійсний методичний посібник призначений для викладачів предмета «Опалення» і
студентів які навчаються по спеціальності № 5.092124 «Монтаж і обслуговування
внутрішніх санітарно - технічних систем і вентиляції».
Метою курсового проектування є закріплення, систематизація знань, отриманих у
результаті вивчення предмета, і розвитку практичних навичок по їхньому застосуванню в
проектуванні; виробленню умінь самостійного творчого прийняття рішень з питань
виробничо - технічного і техніко-економічного характеру; практичної підготовки до
виконання дипломного проекту.
В процесі курсового проектування по предмету студент повинний навчитися:
 Робити теплотехнічний розрахунок конструкцій, що огороджують;
 Виконувати розрахунок теплових втрат через огородження;
 Давати технічну характеристику й обґрунтування обраної системи опалення;
 Виконати розрахунок поверхні нагрівальних приладів;
 Розробляти схему системи опалення і виконати її гідравлічний розрахунок;
 Робити підбір опалювального устаткування;
 Складати специфікацію на систему опалення;
 Вміти давати техніко-економічне порівняння різних варіантів систем і їхнього
устаткування;
 Виконати прості технічні розрахунки.
Відповідно до викладеного вище задачами курсового проектування, дійсний
методичний посібник містить необхідні відомості по тематиці курсового проекту, обсягу,
складу і змісту проекту, порядку його розробки й оформлення, організації перевірки і
захисту курсового проекту. Крім того в посібнику приведений список необхідної
літератури і необхідні додатки.
Для виконання курсового проекту кожному студенту видається в тимчасове
користування по одному екземплярі дійсного посібника і конкретне типове завдання.
Завдання на курсове проектування складається конкретно, але в той же час
дозволяється студентам самостійно вирішувати основні технічні й організаційні задачі. Усі
завдання повинні мати приблизно однакову складність і мати строк для виконання 1,5-2
місяця. Термін захисту проектів регламентується навчальним чи планом викладачем по
предмету, що веде курсове проектування.
Перед початком курсового проектування проводиться вступне заняття з групою, на
якому викладач роз'ясняє значення курсового проектування, допомагає прийняти тему
проекту, пояснює основні вимоги до курсового проекту, послідовність його виконання,
повідомляє розклад консультацій, установлює графік курсового проектування і порядок
контролю за його виконанням. Консультації по курсовому проектуванню проводять у час,
передбачений навчальним планом по предмету, паралельно з теоретичними заняттями.

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ.
Тематика курсових проектів повинна відповідати змісту програми по предмету, а також
відповідати наміченим навчальним і методичним цілям.
Рекомендується наступна тематика курсового проектування:
проект центрального опалення будинку:
- житлового,
- суспільного,
- цеху промислового підприємства,
- сільськогосподарського,
- лікарняно-профілактичного,
- підприємства суспільного харчування.
Варто пам'ятати, що циклова комісія відділення може розширити тематику з
урахуванням місцевих умов і, головне, з урахуванням професій студентів заочного
відділень і виконуваної ними роботи, а також умов конкретного об'єкта.

4
 Курсове проектування по даному предмету підготовляє студентів до роботи над
дипломним проектом, однак зміст курсового проекту не повинний дублювати майбутній
дипломний проект чи розділи.
Вихідними матеріалами для курсового проектування є архітектурно - будівельні
креслення (план будинку і розріз); індивідуальне завдання на курсове проектування з
указівкою конкретного складу пояснювальної записки і графічної частини, оформлене на
типовому бланку і затверджене цикловою комісією.
Відсутні вихідні дані студент вибирає самостійно чи за допомогою викладача –
керівника проекту.
Одержавши завдання на курсове проектування, необхідно усвідомити його зміст і
вимоги, пропоновані до оформлення пояснювальної записки і графічної частини проекту.
Варто пам'ятати, що всі розділи пояснювальної записки спочатку виконують у
чорновому виді, а креслення в тонких лініях. Тільки після узгодження чорнових матеріалів
керівником курсового проектування і їхнього затвердження можна оформляти розділи
записки і креслення начисто (виконати остаточно обведення ліній, штрихування, нанесення
розмірів, написів, позначень та інше.)
Для орієнтування студентів у трудомісткості окремих частин проекту рекомендується
наступний зразковий розподіл часу на його виконання.

Таблиця 1. Розподіл часу на виконання курсового проекту.

№ п/п Зміст роботи по виконанню окремих частин курсового Обсяг робіт у % від
проекту загального обсягу
робіт
1 Ознайомлення з завданням і підбор необхідної 5
літератури
2 Теплотехнічний розрахунок конструкцій, що 10
обгороджують
3 Визначення теплових втрат 15
4 Вибір системи опалення і визначення поверхні 15
нагрівальних приладів
5 Креслення плану з нанесенням системи опалення 5
6 Креслення схеми системи опалення і складання 15
розрахункової схеми
7 Гідравлічний розрахунок трубопроводів 20
8 Підбор і розміщення компенсаторів, нерухомих опор, 5
устаткування вузла чи підбор котла й устаткування
автономного опалення..
9 Складання специфікації 5
10 Складання пояснювальної записки 5
Разом 100

2. ОБСЯГ, СКЛАД І ЗМІСТ КУРСОВОГО ПРОЕКТУ.

Курсовий проект складається з двох частин: пояснювальної записки обсягом 30-40
сторінок рукописного або печатного тексту формату А4 (210*297 мм) і графічної частини
обсягом 2 листи формату А1 (594*841 мм). Слід зазначити, що пояснювальна записка є
основною частиною проекту. Тоді як графічна частина проекту ілюструє основну його
частину. Щоб уникнути грубих помилок графічна частина виконується після затвердження
пояснювальної записки викладачем.
Склад і зміст курсового проекту залежить від теми і місцевих конкретних умов
впровадження робіт, тому можуть бути різні. Однак практика виконання курсового проекту
дозволила виробити методичні рекомендації загального характеру, які найбільш
відповідають навчальним цілям.

5
 Після захисту курсового проекту пояснювальна записка і графічна частина вкладаються
в папку з зав'язками.

А. Склад і зміст пояснювальної записки.

Титульний лист є першою сторінкою записки.
Друга сторінка - «ЗАВДАННЯ НА КУРСОВЕ ПРОЕКТУВАННЯ». У завданні
відображаються вихідні дані на проектування, вказується дата видачі завдання і термін
здачі курсового проекту, а також ставиться підпис викладача який видав завдання.
Третя сторінка «ЗМІСТ» включає зміст розділів записки й основний напис (штамп), на
якому ставлять свої підписи розроблювач проекту (студент) і його керівник (викладач).
Перелік розділів пояснювальної записки
Вступ
1. Теплотехнічний розрахунок огороджуючих конструкцій.
1.1 Параметри зовнішнього і внутрішнього повітря.
1.2. Характеристика матеріалів, що огороджують.
1.3. Визначення теплотехнічних характеристик зовнішньої стіни.
1.4. Визначення теплотехнічних характеристик підлоги.
1.5. Теплотехнічні характеристики віконних і дверних заповнень.
1.6. Теплотехнічні характеристики покриття.
1.7.Перевірка конструкцій зовнішньої стіни на можливість конденсації водяних парів.
1.8. Зведена таблиця теплотехнічних характеристик.
2. Визначення теплової потужності системи опалення.
2.1.Розрахунок теплового балансу будівлі.
2.2.Визначення питомої опалювальної характеристики будівлі.
3.Система опалення.
3.1.Вибір та конструювання системи опалення.
3.2. Гідравлічний розрахунок системи опалення.
4.Опалювальні прилади.
4.1 Вибір і встановлення опалювальних приладів.
4.2 Розрахунок опалювальних приладів.
5. Підбір обладнання теплового пункту.
Література.

ЗМІСТ РОЗДІЛІВ ПОЯСНЮВАЛЬНОЇ ЗАПИСКИ.

Вступ - обсяг 1-2 сторінки.
У вступі варто розглянути розвиток сучасної техніки, можливість економії теплових
ресурсів, підвищення індустріалізації і механізації монтажних робіт, підвищення
продуктивності праці і зниження вартості будівельних робіт.

ТЕПЛОТЕХНІЧНИЙ РОЗРАХУНОК ОГОРОДЖУЮЧИХ КОНСТРУКЦІЙ.

У цьому розділі варто визначити кліматологічні дані в районі будівництва, виконати
теплотехнічний розрахунок конструкцій, що обгороджують.

ПАРАМЕТРИ ЗОВНІШНЬОГО І ВНУТРІШНЬОГО ПОВІТРЯ.

Для розрахунку і конструювання систем опалення необхідно визначити розрахункові
температури зовнішнього повітря. Для систем опалення розрахунок ведеться по параметрах
«Б» холодного періоду (температура «холодної п'ятиденки») згідно СНиП 2.04.05-91
«Опалення, вентиляція і кондиціонування». Внутрішні параметри приміщень будинків
визначаються відповідно до норм проектування для основних приміщень будівлі по таблиці
1.4.( 2 ).

ХАРАКТЕРИСТИКА МАТЕРІАЛІВ ЩО ОБГОРОДЖУЮТЬ.

6
 У цьому пункті потрібно описати конструкцію зовнішньої стіни, покриття підлоги,
визначити параметри експлуатації матеріалів огородження, які приймаються по
сполученню внутрішніх розмірів і географічної зони вологості. (11)

ВИЗНАЧЕННЯ ТЕПЛОТЕХНІЧНИХ ХАРАКТЕРИСТИК ЗОВНІШНЬОЇ СТІНИ.

Згідно району будівництва по додатку l* (11) потрібно визначити зону вологості.
Згідно внутрішньої температури та вологості в приміщенні визначити вологісний режим
по таблиці l ( 11)
Згідно вологісного режиму в приміщенні та зони вологості в районі будівництва
визначити умови експлуатації будинку по додатку 2*( 11)
Згідно умов експлуатації будинку та матеріалу огороджувальної конструкції вибрати
теплотехнічні показники будівельних матеріалів додатку 3* ( 11 ), по формі таблиці 1

Таблиця 1 Матеріал стіни

№ Матеріал стіни γ δ Λ
кулі кг/м3 м Вт/м°C
1 2 3 4 5

Визначити загальний термічний опір багатошарової зовнішньої конструкції та прирівняти

до R норм – нормативне значення опору теплопередачі огороджувальної конструкції.
Rзагальн. = Rв + R1+R2 +R3 +R4 +Rз
R загальн
– загальний термічний опір. м2 ºС / Вт
Rв = l/αв – термічний опір тепловіддачі внутрішньої поверхні огороджувальної конструкції.
м2 ºС / Вт
αв- коефіцієнт тепловіддачі внутрішньої огороджувальної конструкції.
Вт/ м2 ºС (табл. 4 ( 11 ))
Rз= l/αз - термічний опір тепловіддачі зовнішньої поверхні огороджувальної конструкції. м 2
ºС / Вт
αв- коефіцієнт тепловіддачі зовнішньої огороджувальної конструкції.
Вт/ м2 ºС (табл. 6 ( 11 ) )
Термічний опір окремих шарів однорядної огороджувальної конструкції визначається за
формулою:
R = δ/λ , м2 ºС / Вт
δ - товщина шару, м
λ-коефіцієнт теплопровідності матеріалу шару .Вт / м ºС(додаток 3*( 11 ))
Rнорм визначається по таблиці lа ( 11) згідно найменування огороджувальної конструкції та
температурної зони в якій знаходиться район будівництва.
Rзагальн. = Rв + R1+R2 +R3 +R4 +Rз = Rнорм , м2 ºС / Вт
Rнорм = Rв +δ1/λ1+δ2/λ2 + δ3/λ3 +δ4/λ4+Rз
Якщо в умовах задачі не дана товщина будь якого шару , то рішення задачі зводиться до
визначення товщини цього шару.
Наприклад:
δ2 = (Rнорм -Rв - δ1/λl – δ3/λ3 - δ4/λ4 – Rз) λ2
Після визначення товщини шару приймають стандартну товщину шару.
Визначають фактичний термічний опір Rфакт
При цьому дотримують умови Rфакт > Rнорм
Rфакт= Rв + R1+R2 +R3 +R4 +Rз =
Rв +δ1/λ1+δ2/λ2 + δ3/λ3 +δ4/λ4+Rз м2 ºС /Вт
Визначають коефіцієнт теплопередачі
Кст = l/ Rфакт Вт/м2 ºС

ВИЗНАЧЕННЯ ТЕПЛОТЕХНІЧНИХ ХАРАКТЕРИСТИК ПІДЛОГИ.

У залежності від завдання на курсове проектування бувають два типи конструкції
підлоги: перша – неопалюваний підвал, друга - підлоги розташовуються на ґрунті.

7
 У першому випадку розрахунок теплотехнічних характеристик ведеться за наступною
методикою:
Нормативний опір теплопередачі Rнорм п. визначається згідно таблиці 1а
( 11)
Коефіцієнт теплопередачі визначається згідно формулі
К = 1/R Вт/м2 ºС
Для підлог на ґрунті, а так само для стін, розташованих нижче рівня землі термічний
опір визначається по зонах. Зона – це смуга підлоги шириною 2 метри рівнобіжна
зовнішнім стінам. Зон може бути тільки 4. Уся площа підлоги, що не ввійшла в третю зону,
відноситься до четвертої зони.
Підлоги, разом із зовнішніми стінами, що знаходяться нижче рівня землі, у залежності
від конструктивного рішення і характеристики шару, що утеплює, умовно можна розділити
на три групи
: а) До не утеплених підлог відносяться підлоги, у яких кожний шар матеріалу має
коефіцієнт теплопровідності λ ≥ 1,2 Вт/м 2 ºС. Опір теплопередачі не утепленої підлоги
кожної зони приймається таким:
Rнп1з- для першої зони -2,1 м2 ºС /Вт
Rнп2з- для другої зони -4,3 м2 ºС /Вт
Rнп3з- для третьої зони -8,6 м2 ºС /Вт
Rнп4з- для четвертої зони -14,2 м2 ºС / Вт
б) До утеплених підлог належать підлоги, у яких хоча б один шар матеріалу має
коефіцієнт теплопровідності λ< 1,2 Ут/м 2 ºС. Опір теплопередачі утепленої підлоги
визначається як сума опору теплопередачі не утепленої підлоги відповідної зони і опору
теплопередачі утеплювального шару:
Rуп=Rнп+Rут
де
Rуп = δут/λут , м2 ºС / Вт
δут - товщина шару утеплювача, м
λут - коефіцієнт теплопровідності матеріалу шару, Вт/ м ºС
(додаток 3*( 11 ))
Опір теплопередачі не утепленої підлоги приймається з пункту а).
в) Для підлог на лагах опір теплопередачі вираховується за формулою:
Rл= 1,18* Rу.п.= 1,18* (Rнп+ δут/λут)

ТЕПЛОТЕХНІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ВІКОННИХ І ДВЕРНИХ ЗАПОВНЕНЬ.

Нормативний опір теплопередачі вікон Rнормв.к визначається згідно з таблицею 1а ( 11 ).
Далі за додатком 6 ( 11) приймається конструкція вікна.
Коефіцієнт теплопередачі визначається за формулою:
К =_1 Вт
Rв.к. м2 ºС
Розрахунковий коефіцієнт теплопередачі визначається за формулою:
Квк = Квк – Кст
Тепловтрати розрахункових коефіцієнтів теплопередачі для віконних отворів
визначається, як різниця коефіцієнтів теплопередачі вікна та стіни площі вікон не
віднімається.
Опір теплопередачі дверних заповнень визначається за формулою:
Rд. = R фактст.*0,6

ТЕПЛОТЕХНІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ПОКРИТТЯ.

Нормативний опір теплопередачі покриття Rнормпр визначається згідно таблиці 1а ( 11)
Коефіцієнт теплопередачі згідно формулі
К= 1 Вт
Rпр м2 ºС

8
 ПЕРЕВІРКА КОНСТРУКЦІЙ ЗОВНІШНЬОЇ СТІНИ НА МОЖЛИВІСТЬ КОНДЕНСАЦІЇ
ВОДЯНИХ ПАРІВ.
Конденсація вологи на внутрішній поверхні огородження відбувається в тому випадку,
якщо t на внутрішній поверхні огородження буде менше температури крапки роси.
Якщо tв > tр на 1 – 2 ˚С – конденсація відбуватися не буде.
 – температура при якій відносна вологість повітря при охолодженій досягає 100%.
Визначається температуру на внутрішній поверхні огородження за формулою:
tв − tз
tв − 0 ⋅ Rв , ° С
у = RСТ
По розрахунковій внутрішній температурі за таблицею 1.11. ( 2) визначається
максимальна потужність водяної парі Е, мм. рт. ст
Приймається відносну вологість повітря.
e
ϕ = ⋅100%
E
ϕ⋅E
e=
100 % мм. рт. ст
По дійсній пружності е зворотнім шляхом за таблицею 1.11 (2) визначаємо р.
Далі роблять висновки.

ЗВЕДЕНА ТАБЛИЦЯ ТЕПЛОТЕХНІЧНИХ ХАРАКТЕРИСТИК.

Таблиця 2. Характеристика огороджуючих конструкцій.

R, До,
№ Найменування 2
Вт
п/п огородження
м ⋅°С
Вт м2⋅°С
1 Зовнішня стіна
2 Покриття
3 Підлога
4 Вікна
5 Двері

ВИЗНАЧЕННЯ ТЕПЛОВОЇ ПОТУЖНОСТІ СИСТЕМИ ОПАЛЕННЯ.

РОЗРАХУНОК ТЕПЛОВОГО БАЛАНСУ БУДІВЛІ.
Втрати тепла (тепловтрати) приміщеннями Qпр у холодний період складаються із
тепловтрат через захищення Qзах і витрат тепла на нагрівання зовнішнього холодного
повітря, що надходить в приміщення шляхом інфільтрації Qінф через зовнішні захищення.
Qпр =Qзах+ Qінф
Тепловтрати через захищення визначаються як сума тепловтрат через стіни Qст, вікна Qв ,
горищне перекриття Qпер, двері Qдв, підлогу на грунті Qпл тощо.
Qзах = Qст + Qв + Qпер + Qдв + ……+ Qпідл
Тепловтрати через окремі захищення Qзах, Вт, підраховуються по формулі:
Qза х= F* (t в- t з)*n*(1+β)
Rзаг
де
F- розрахункова площа захищення, м2;
Rзаг- загальний опір теплопередачі захищення, м2 ºС / Вт
t в- розрахункова температура повітря в приміщенні, ºС
t з- розрахункова температура зовнішнього повітря для холодного періоду долі, ºС
n- коефіцієнт, який приймається залежно від положення зовнішньої поверхні стосовно
зовнішнього повітря згідно табл.3 (11)

9
β - коефіцієнт, що враховує збільшення тепловтрат через окремі зовнішні захищення при
обдуванні їх вітром у січні зі швидкістю понад 4,5 м/с і повторюваністю по румбах 15% і
більше. При швидкості вітру відповідного напрямку до 5 м/с коефіцієнт ? приймається 0,05;
при швидкості вітру 5 м/с і більше - 0,1. Коефіцієнт β уводитися для зовнішніх
вертикальних і похилих захищень житлових, адміністративних та промислових будинків.
Наприклад, для міста Львова частка додаткових тепловтрат β в окремих напрямках
становитиме:
Таблиця 4 Додаткові тепловтрати через зовнішні вертикальні і похилі захищення при
обдуванні їх вітром.
Показники Напрямки вітру (румби)
Пн ПнСх ПнЗ Сх З ПдСх ПдЗ Пд.
Повторюваність напрямків 4 6 12 9 23 16 18 12
вітру, %, в січні

Середня швидкість вітру, м/с 3,2 4,1 5,4 5 6,4 4,8 6,0 4,1

Коефіцієнт β для захищень, - - - - 0,1 0,05 0,1 -

орієнтованих на

Надходження повітря при природній витяжній вентиляції і крізь нещільності

огородження називається інфільтрацією і визначається за формулою:
Qі = 0,337 Аn h (tв – tз), Ут
де:
Аn – площа підлоги в приміщенні, м2
h – висота приміщення від підлоги до стелі, алі не більше 3,0 метри, м.
Втрати теплоти на нагрівання повітря яке інфільтрується розраховуються для кожного
приміщення, яку має одне та більше вікон або зовнішніх дверей, виходячи з необхідності
підігріву опалювальними приладами зовнішнього повітря.
Тепловтрати підраховуються окремо для кожного приміщення, яке опалюється.
Підрахунок тепловтрат проводитися в табличній формі.
У таблицю розрахунків заноситься номер приміщення в такий спосіб:
101,102 ...… 120- номера приміщень першого поверху;
201,202 ...… 220- номера приміщень другого поверху;
301,302 ...… 320-номера приміщень третього поверху.
Найменування окремих зовнішніх огороджень записують не цілком, а умовними
позначками:
ЗС- зовнішня стіна; ПД- подвійні двері;
ПВ- подвійне вікно; Ст- стеля;
ОВ- одинарне вікно; Пл- підлога.
У четвертій графі вказуються сторони світу, на які орієнтоване те чи інше огородження.
Найменування сторін світу записуються не цілком, а умовними позначками:
Пн, Пнсх, Пнз, Сх, З, Пдсх, Пдз, Пд.
У п'ятій і шостій графах записують розміри огороджень. Вимір зовнішніх поверхонь
роблять у такий спосіб:
1) вікон, і дверей – по найменших розмірах прорізів у світлі;
2) стель і підлог над чи підпіллями підвалами - між осями внутрішніх стін чи від
внутрішньої поверхні зовнішніх стін до осей внутрішніх стін;
3) висоту стін першого поверху при наявності підлоги, розташованого на ґрунті – між
підлогою першого і другого поверхів; при наявності підлоги на лагах – від підлоги першого
поверху до підлоги другого поверху;
4) висоту стін проміжного поверху - між підлогою даного і верхнього поверхів;
5) висоту стін верхнього поверху – від оцінки підлоги до верха шару горищного
перекриття, що утеплює, чи верха без горищного покриття;
10
 6) висоту стін одноповерхових виробничих будинків – від відмітки підлоги до перетинання
внутрішньої грані стіни з покриттям;
7) довжину зовнішніх стін у не кутових приміщень - між осями внутрішніх стін, а в кутових
приміщеннях – від зовнішньої поверхні зовнішніх стін до осей внутрішніх стін;
8) поверхні ділянок підлог на ґрунті чи на лагах, розташованих у куті зовнішніх стін,
вводиться в розрахунок двічі, тобто по напрямку обох зовнішніх стін, що складають кут.
У сьомій графі проставляють величину площі огороджень, що є результатом
перемножування їхніх лінійних розмірів і їхньої кількості, тобто результатом
перемножування п'ятої і шостої граф.
У восьму графу проставляють коефіцієнти теплопередачі огороджень.
У дев'яту графу вносять розрахункову різницю температур з коефіцієнтом n.
У десяту графу вносять коефіцієнт, що враховує збільшення тепловтрат через окремі
зовнішні захищення при обдуванні їх вітром
В одинадцяту графу вносять коефіцієнт добавок (1+β).
У графі дванадцятої проставляють сумарні втрати огородженнями, перемноживши 7,8,9
і 11 графи.
Дані графи 12 підсумовують по кожному приміщенню окремо. Потім визначивши Qі –
інфільтрації, визначають загальні втрати теплоти в приміщенні, шляхом додавання 12 і 13
граф.
Підраховані значення тепловтрат заокруглюють до 10 Вт.

Таблиця 5. Тепловий баланс приміщень.

Розмір огородження
Наймену К,
вання при- Довжи
Найменува
№ примі міщан- Оріентація Ширина Площа Вт (tв-tз) n
ння огород
щення ня та Огородження на
женя
внутрішня М м2
м2ºС

температура м

1 2 3 4 5 6 7 8 9

Q зах Qі Загальні тепловтрати,

β 1+β
Вт Вт Вт

10 11 12 13 14

ВИЗНАЧЕННЯ ПИТОМОЇ ОПАЛЮВАЛЬНОЇ ХАРАКТЕРИСТИТКИ БУДІВЛІ.

Питома опалювальна характеристика будівлі необхідна для перевірки вірності
розрахунку теплового балансу будівлі.
Ця характеристика показує величину тепловтрат 1м3 будівлі за одиницю години при
перепаді температур внутрішнього та зовнішнього повітря на 1 ºС визначається за
формулою:
Qбуд Вт
,
q=
V буд ( t в − t з ) м 2 °С
де:
Qбуд – загальні тепловтрати будівлі, Вт;
Vбуд – об’єм будівлі по зовнішньому обміру м3;
tв – середня температура повітря в опалювальних приміщеннях, ˚С;
tз – розрахункова температура зовнішнього повітря, яка дорівнює температурі холодної
п’ятиднівки, ˚С.

11
 СИСТЕМА ОПАЛЕННЯ.
ВИБІР ТА КОНСТРУЮВАННЯ СИСТЕМИ ОПАЛЕННЯ.
Систему опалення вибирають на основі техніко-економічного обґрунтування в
залежності з вимогами санітарних та протипожежних норм та в залежності від призначення
будівлі та режиму її експлуатації.
Головне призначення системи опалення будівлі – підтримувати в приміщеннях у
продовж холодного періоду температуру, не нижче нижньої межі допустимої нормами,
температури повітря.
Вибір системи опалення залежить від джерела теплопостачання, теплоносія, типу
опалювальних приладів та обладнання.
Економічність системи опалення залежить від вартості матеріалів, обладнання,
виготовлення, монтажу і експлуатації.
Створення економічної системи опалення неможливе без модернізації та влаштування
нової технології. Уніфікація вузлів збільшує ступінь індустріалізації, при встановленні,
знижує вартість та тривалість монтажу системи.
У виробничих будівлях майже завжди приймають центральні системи водяного,
парового та повітряного опалення, рідше інші. Найбільш розповсюджена водяна система
опалення, як найбільш гігієнічна, бездоганна в експлуатації, та найкраще регулюється в
широких межах. Парова система не гігієнічна, тому приймається як виключення.
Слідуючи нормативним документам, конструювання системи опалення починають з
розміщення:
- місцевого теплового пункту
- теплопроводів
- опалювальних приладів
- розміщують регулюючу арматуру та повітря випускні пристрої
- складають схему системи опалення.
Двотрубні системи забезпечують широкий діапазон регулювання, в ту годину як
однотрубні системи дають стислий діапазон регулювання. В однотрубних системах
добавлення води зверх розрахункового об'єму не приводь до збільшення передачі теплоти,
таким чином дуже тяжко в однотрубних системах компенсувати недостатній переріз труб
збільшенням потоку води. В ту годину в двотрубних системах легко компенсувати
недостатній переріз радіаторів, оскільки добавка води зверх розрахункового об'єму дає
додаткове тепло. Найбільш гнучким способом регулювання об'єму води являється
попереднє встановлення термостатичного клапана на радіаторах.
У двотрубних системах поверхня радіаторів завжди номінально одного розміру, в ту
годину в однотрубних системах поверхня радіаторів повинна збільшуватись по ходу
системи, оскільки температура потоку, який поступає на радіатори, падає по мірі його ходу
від радіатора до радіатора.
Трубопроводи систем опалення варто прокладати відкрито; схована прокладка повинна
бути обґрунтована.
У системах опалення варто передбачати пристрої для спорожнювання системи від води;
у будинках вище 4 поверхів і більш на кожнім стояку варто передбачати крани зі штуцером
для приєднання гнучких шлангів.
Ухили трубопроводів варто приймати не менш 0,02; допускається прокладати
трубопроводи без ухилів при швидкості руху води в них 0,25 м/с і більш.
Запірну арматуру допускається не встановлювати на стояках з числом поверхів три і
менш.

ГІДРАВЛІЧНИЙ РОЗРАХУНОК СИСТЕМИ ОПАЛЕННЯ.

12
Метою гідравлічного розрахунку системи опалення є визначення діаметра трубопроводів на
ділянках системи, сумарних гідравлічних опорів суміжних циркуляційних кілець, визначення
відсотка запасу перепаду тиску в системі опалення.
Методика гідравлічного розрахунку.
Варіант 1. Використовується для розрахунку індивідуальних систем опалення з насосною
циркуляцією теплоносія. Головною метою у цьому разі є визначення діаметрів трубопроводів
системи і повних втрат тиску по циркуляційних кільцях для подальшого вибору циркуляційних
насосів.
Послідовність розрахунку:

1. У масштабі 1:100 скласти аксонометричну схему системи опалення і визначити головні

циркуляційні кільця, які звичайно проходять через найбільш віддалені від тепло генератора
опалювальні прилади. Якщо розраховується система опалення багатоповерхового будинку,
головні кільця визначити через прилади першого поверху найвіддаленішого стояка (для
двохтрубних систем) або просто через останні стояки для однотрубних систем з тупиковою
розводкою.
2. Розбити циркуляційні кільця на розрахункові ділянкі з незмінною витратою теплоносія по всій
довжині ділянки. Присвоїти ділянкам номери, враховуючи при цьому, що можуть бути спільні
ділянки для різних циркуляційних кілець. Нумерацію зручно вести по напряму руху води у
трубопроводі. По масштабу креслення визначити довжину кожної ділянки у метрах.

3. Визначити витрату теплоносія по ділянках по формулі:

Gд=3,6.Q /с. (tг-tо) кг/год
Де:
Q - теплове навантаження ділянки; Вт. Визначається як сума теплових навантажень
опалювальних приладів, на які подається або відводиться вода по цій ділянці.
C - питома теплоємність води;
С = 4,19 КДж/кгºC
tг, tо –температура води відповідно у прямому (гарячому) та зворотному трубопроводі
системи опалення.
4. За допомогою довідкових таблиць або номограм визначити діаметр трубопроводу на ділянці,
питомі лінійні втрати тиску і швидкість руху води. При цьому слід орієнтуватися на середнє
значення питомих лінійних втрат тиску у межах 80 – 120 Па/м. Практика показує, що для
порівняно невеликих будівель з автономними системами опалення загальні втрати тиску у
системі в цілому відповідають характеристикам більшості малогабаритних циркуляційних
насосів вітчизняного чи закордонного виробництва.
Ці операції провести з усіма ділянками кожного циркуляційного кільця.
5. За допомогою довідкових таблиць визначити коефіцієнти місцевого опору і їх суму по кожній
ділянці.
6. Визначити по таблицях довідника місцеві втрати тиску () по кожній ділянці, використовуючи
при цьому значення швидкості руху води і суми коефіцієнтів місцевих опорів на ділянці.
7. Визначити повні втрати тиску по кожній ділянці за формулою:

Р = (R × l) + Z; Па
де R – питомі лінійні втрати тиску, визначені раніше, Па/м.
l – довжина ділянки, м.
8. Визначити сумарні втрати тиску по кожному циркуляційному кільцю як суму повних втрат
тиску по ділянках , які належать відповідним циркуляційним кільцям.
9. Порівняти між собою значення втрат тиску по циркуляційних кільцях. Для нормальної роботи
системи вони мають відрізнятися одне від одного не більш, як на 15%. Якщо ця умова не
виконується, потрібно попарно (на Т1 і Т2) змінити діаметри на окремих ділянках кілець, які
найбільше відрізняються по втратах тиску. Причому для зменшення втрат тиску треба

13
 збільшити діаметри і навпаки. Ділянки зі зміненими діаметрами перерахувати , знову
визначити сумарні втрати тиску по кільцю і процент нев’язки.
10. Тиск, який має розвивати циркуляційний насос визначається за формулою:
Р = 1,1 × (ΣР - Рпр); Па,
де Рпр – природній циркуляційний тиск у системі. Для малоповерхових будівель (менше
чотирьох поверхів) природний тиск незначний і його можна не враховувати. У розрахунку систем
опалення багатоповерхових будинків значення природного тиску обчислюється за методикою,
викладеною у довідковій літературі.
11. Всі розрахунки провести у формі таблиці:

Довжин
Витрата Витрата Швидкіст
№ а R×l + Z
тепла, води, R, Па ь води , Σζ Z, Па
ділянки ділянки, Па
Вт кг/год м/с
м
Циркуляційне кільце №1
... ... ... ... ... ... .... ... ...
... ... ... ... ... ... ... ... ...
... ... ... ... ... ... ... ... ...
ΣР1 =

Циркуляційне кільце №2
... ... ... ... ... ... ... ... ...
... ... ... ... ... ... ... ... ...
... ... ... ... ... ... ... ... ...
ΣР2 =

Варіант 2. Використовується для розрахунку центральних систем опалення, які

приєднуються до теплових мереж. Відмінністю від першого варіанта є необхідність попереднього
визначення циркуляційного тиску у тепловій мережі в місці абонентського вводу. У реальних
випадках це можна зробити по замірах тиску у трубопроводах Т1 і Т2 за допомогою манометрів і
розрахунку різниці між ними або по інформації підприємства, яке експлуатує теплові мережі. У
курсовому або дипломному проектуванні значення циркуляційного тиску і параметри теплоносія
надає керівник проекту.
Далі слід проаналізувати таку інформацію, як тип і призначення будинку, вид системи
опалення, температура води у трубопроводі Т1 і прийняти рішення щодо необхідності зниження
температури води перед системою опалення. У сучасних системах використовуються змішувальні
насоси, у збудованих раніше -- водоструминні елеватори. У залежності від параметрів води
циркуляційний тиск після цих пристроїв може мати різне значення і обчислюється за методами,
широко представленими у довідковій літературі. Більшість сучасних котлів не розрахована на
виробництво перегрітої води і тому ймовірність потреби у зниженні температури у системах
опалення невеликих будівель малоймовірна. Якщо пристрої для зниження температури води не
передбачено, циркуляційний тиск на вводі у систему опалення вважається рівним циркуляційному
тиску у трубопроводах теплових мереж.
Далі визначаються середні питомі лінійні втрати тиску по кожному циркуляційному кільцю
за формулою :
Rср = β×Рц / Σl, Па/м
де Рц – циркуляційний тиск на вводі у систему опалення, Па
β – коефіцієнт, який враховує долю місцевих опорів, для однотрубних систем приймається
у розмірі 0,6, для двотрубних – у розмірі 0,5.
Σl – сумарна довжина ділянок циркуляційного кільця, м.

14
 Далі розрахунок системи відбувається так само, як і у попередньому варіанті, лише замість
вказаного там значення орієнтовних питомих лінійних втрат тиску (80 - 120 Па) слід орієнтуватися
на значення Rср, яке розраховано для кожного кільця. Також наприкінці розрахунку має
виконуватися не тільки умова мінімальних розбіжностей між втратами тиску по циркуляційних
кільцях, але і умова, де Рц ≥ 1,1Р. Якщо ці умови не виконуються, змінити діаметри декількох
ділянок аналогічно до вказівок у варіанті 1 і повторити розрахунок.

ОПАЛЮВАЛЬНІ ПРИЛАДИ.

ВИБІР І ВСТАНОВЛЕННЯ ОПАЛЮВАЛЬНИХ ПРИЛАДІВ.

Вибір опалювальних приладів здійснюється з розрахунком економічних, архітектурно –

будівельних, санітарно – гігієнічних та виробничо монтажних вимог, пред'явлених до
приладам, а також з оцінкою їх теплотехнічних характеристик.
Переваги при встановленні опалювальних приладів потрібно віддавати приладам, які
виготовляються в Україні, мають гладку поверхню, яка дозволяє їх легку очищення від
пилку. До них можна віднести:
- радіатори чавунні марки МС-140-98, МС-140-108;
- радіатори чавунні марки М-140-АО;
- конвектори опалювальні марки «Комфорт-20»;
- конвектори марки «Акорд».
Опалювальні прилади, як правило, встановлюють під вікнами в місцях, доступних для
їх огляду, ремонту та очищення. Довжина опалювального приладу винна становити не
менше 75% ширини віконного прорізу. Опалювальні прилади в сходових клітинах слід
розміщувати на першому поверсі відкрито. У ванних і душових приміщеннях сушарки для
рушників необхідно приєднувати до системи опалення у випадку, якщо смороду не
приєднані до системи гарячого водопостачання.
Кожний прилад системи опалення характеризується величиною теплового потоку при
розрахункових умовах. Однак ці умови є далеко не завжди. На тепловий режим приміщень
великий вплив має зміна температури зовнішнього повітря, збільшення або зменшення
швидкості вітру, інтенсивності сонячної радіації, величини побутових тепло надходжень
тощо. Для врахування цих факторів і відповідно регулювання теплового потоку
нагрівального приладу встановлюють регулювальну арматуру.
Опалювальні прилади систем водяника опалення, які обладнані приладами обліку,
повинні, як правило, обладнуватися автоматичними терморегуляторами.
Автоматичні регулятори теплового потоку (терморегулятори) також потрібно
встановлювати на абонентських уведеннях, на фасадних або на трубопроводах самостійних
систем, які обслуговують окрему групу приміщень, за умови, що теплова потужність їх
перевищує 50 кВт.
Регулювальну арматуру для опалювальних приладів однотрубних систем необхідно
приймати з мінімальним гідравлічним опором, а для приладів двотрубних системах з
підвищеним гідравлічним опором. У двотрубних системах опалення на стояках
встановлюються регулятори перепаду тиску на витрат, а в однотрубних - балансні вентилі.

РОЗРАХУНОК ОПАЛЮВАЛЬНИХ ПРИЛАДІВ.

Тепловий розрахунок приладів полягає у визначенні геометричних характеристик
опалювальних приладів таким чином, щоб при заданих параметрах теплоносія їхня
тепловіддача відповідала загальному значенню тепловтрат приміщення (з обліком відкрито
прокладених труб).
Розрахунок виконується послідовно для шкірного приладу стояка (галузі). Цикл
розрахунків повторюється для шкірного стояка (галузі) системи опалення.
1. Витрата води по стояку (відгалуженню).
Визначається один раз для шкірного стояка (відгалуження) у залежності від теплового
навантаження по стояках і параметрів теплоносія.
15
 Q ст кг/год
Gст =
( t г −t о )⋅C
де: Qст – витрата тепла по стояку (галузі), Вт
tг – температура води на вході в стояк, оС
tо – температура води в зворотній магістралі
с – теплоємність води, Вт∙ ч/кг оС ∙ ,с= 1,16 Вт ч/кг∙ оС
Значення Gст є постійним для розрахунку всіх приладів, розташованих на даному стояку
(галузі).
2. Середня температура води в приладі.
При визначенні середньої температури води в приладі не враховується остигання води в
стояку і трубопроводах, що підводять, тому що в подальших розрахунках враховується
площа цих приладів при визначенні площі приладу. Таким чином, тепловіддача
трубопроводів входити в сумарну тепловіддачу приладу.
Середня температура води в приладі в двохтрубній системі опалення визначається по
формулі:
tср.= t1+ t 2
2
Середня температура води в приладі в однотрубній системі опалення визначається по
формулі:

(
t cp=
)
∑ Qn+ 0 .5αQnp β 1∗β 2
С∗Gст
де ΣQр – сумарне теплове навантаження перед приладом, Вт
Qпр – теплова потужність приладу, що розраховується, Вт
α – коефіцієнт затіканя води у прилад,
Gст -- витрата води по стояку або відгалуженню, кг/год
3. Температурний перепад між середньою температурою приладу і температурою
навколишнього повітря.
tср = tср – tв , оС
Значення tв визначається по СниП 2.04.05-86 «Опалення, вентиляція і кондиціонування» чи
по інших нормативних документах.
4. Комплексний коефіцієнт приведення до розрахункових розумів.
Нормативний тепловий потік з 1м2 приладу визначається при ∆tcр = 70 оС і витраті води
через прилад 360 кг/ч. для обчислення реального теплового потоку в заданих умовах
застосовується комплексний коефіцієнт приведення до розрахункових розумів.

( ) ( )
1+n p
Δt ср G пр
ϕк = ⋅ ⋅b⋅ψ⋅C
70 360
де:
Gпр = Gст ∙ α – витрата теплоносія через прилад, кг/год
B – коефіцієнт враховуючий атмосферний тиск В = 1
n = 1, p = 1, c = 1
Ψ=1
Для системи опалення з параметрами теплоносія 95 - 70 оС значення φ звичайно
знаходяться в межах 0,6 – 0,9 з поступовим зниженням по ходу теплоносія (якщо немає
значних змін tв ).
5. Площа нагрівальної поверхні приладу.

16
 де:
A пр=
( Q пр
70⋅K ну⋅ϕ к
− A тр
) м2

Атр – площа відкрито прокладених трубопроводів системи опалення в даному приміщенні,

що приходяться на один прилад, м2
Кну – номінальний умовний коефіцієнт теплопередачі, Вт/(м2 оС)
У даній формулі застосоване спрощення – обчислюється загальна площа трубопроводів,
вертикальних і горизонтальних. При цьому їхній усереднений коефіцієнт теплопередачі
близький до значення коефіцієнта секційних радіаторів. У випадку застосування звичайних
схем опалення погрішність при обчисленні Апр не перевищує 2 –3%.
6. Число секцій радіатора.

A пр⋅β 4
N= шт.
Асек⋅β 3
де:
β4 – коефіцієнт обліку способу установки.
β3 - коефіцієнт обліку числа секцій радіатора.
Асек – площа однієї секції, м2
Отримане значення N округляють до цілого значення за наступними правилами: якщо
дробова частина менше 0,2 – округлення йде в меншу сторону, якщо чи більше дорівнює
0,2 – округлення виробляється у велику сторону.
Розрахунок ведеться в табличній формі.
Таблиця 7. Розрахунок опалювальних приладів.
№ Q tв ψ t ср Δtср φк Aтр Aпр β4 Nпр β3 Nсек До уст

Вт °С °С °С м2 М2

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14

УСТАТКУВАННЯ ТЕПЛОВИХ ПУНКТІВ

Теплові пункти будинків повинні містити в собі вузол комерційного обліку тепловитрат,
вузол готування теплоносія для системи опалення і вузол готування гарячої води. Якщо в будинку
є система приточної вентиляції, до складу теплового пункту будинку входить також вузол
готування теплоносія для системи вентиляції.
Вузол готування теплоносія для двохтрубної системи опалення з залежним приєднанням до
теплової мережі містить у собі, як правило, циркуляційний насос, регулятор перепаду тиску
прямої дії, регулювальний клапан з електроприводом, електронний регулятор температури.
Приклад вузла представлений на мал.. 1
Вузол готування теплоносія для двохтрубної системи опалення з незалежним приєднанням
до теплової мережі містить у собі, крім циркуляційного насоса і регуляторів, теплообмінник,
закритий розширювальна судина з запобіжними клапанами і вузол підживлення незалежного
контуру циркуляції (мал. 2).

17
мал.. 1 Принципова схема вузла готування теплоносія системи опалення з
залежним приєднанням до теплової мережі.
1 - запірна арматура, 2 - регулятор перепаду тиску, 3 - регулювальний клапан, 4 - датчик
температури зовнішнього повітря, 5 - датчик температури теплоносія, 6 - регулятор тепловитрат, 7
- балансировочний вентиль, 8 - насос, 9 - фільтр, 10 - зворотний клапан, 11 - пропускний клапан.

мал.. 2 Принципова схема вузла готування теплоносія системи опалення з незалежним

приєднанням до теплової мережі.
1 - 9 - те ж, що і на мал. 7.10 - теплообмінник, 11 - закрита розширювальна судина, 12 - запобіжний
клапан, 13 - підживлювальний клапан, 14 – лічильник води, 15 -пропускний клапан.

Регулятор теплової потужності системи опалення повинний забезпечувати погодне

регулювання, а крім того, для суспільних будинків - програмне зменшення теплової потужності
системи в годинник неробочого часу. Регулятор (контролер) повинний підтримувати необхідну за
графіком температуру води в що подає чи в зворотному трубопроводі системи опалення.
Діаметр умовного проходу регулюючого клапана, установлюваного на трубопроводі
мережної води системи централізованого теплопостачання, варто вибирати, виходячи з можливого
(при реальних тисках на введенні тепломережі) гідравлічного опору клапана ΔР, кПа, при
розрахунковій витраті мережної води GTC, м3/год, якому варто визначати по формулі:

GTC = 3,6 × 10 - 3Q/(ρcΔT),

де Q - теплова потужність системи, квт,

ρ - щільність води при середній температурі теплоносія, кг/м3;
с - питома теплоємність води, рівна 4,187 кдж/(кг.°С);
ΔТ - розрахункова різниця температур, °З, теплоносія в системі централізованого
теплопостачання.
Бажана величина Kv', м3/год, клапана обчислюється по формулі:

Kv'= 10GTC (ΔР) - 0,5.

Діаметр умовного проходу регулюючого клапана вибирається по каталожній величині Kv,

м3 /год, найближчої до обчисленого значення.
Циркуляційний насос систем опалення повинний забезпечувати розрахункові витрата і тиск.
Робоча крапка насоса повинна знаходитися в області значень кпд, близьких до максимального для

18
прийнятого типу насоса. При виборі насоса, що має дві чи три швидкості обертання,
рекомендується брати до уваги меншу чи середню швидкість.
Для автоматизованих систем опалення тепловою потужністю 0,5 Мвт і більш рекомендується
застосовувати циркуляційні насоси з електронним керуванням, що забезпечують шляхом
перетворення частоти перемінного струму плавне регулювання числа оборотів двигуна при
коливаннях тепловитрат.
Для роботи в системі опалення рекомендується вибирати насоси з положистою
характеристикою в робочій області.
Рівень шуму, створюваний циркуляційним насосом, розташованим під приміщеннями з
постійним перебуванням людей, не повинний перевищувати граничних нормативних значень,
установлених діючими нормами для цих приміщень.
Напірний і усмоктувальний трубопроводи циркуляційних насосів автоматизованих систем
опалення з термостатичними клапанами повинні з'єднуватися перемичкою з установленим на ній
пропускним клапаном. При використанні насосів з автоматично керованими перетворювачами
частоти перемичку з пропускним клапаном передбачати не потрібно.
Ємність закритої розширювальної судини систем опалення, приєднаних до місцевої чи
котельні до теплової мережі за незалежною схемою, повинна бути розрахована з урахуванням
місця його розташування, висоти будинку і ємності системи опалення. Неправильний вибір
ємності судини і запобіжних клапанів може стати причиною аварії.
Обсяг V, л, розширювальної судини в системах опалення, що працюють при середніх
температурах теплоносія від 40 до 90o C, рекомендується визначати по формулі:

V = 40·10 – 6 · VCO(tCP) 1,55(PКP+0,1)k / (PKP - PH) ,

де РКР - критичний тиск води, МПа, на рівні установки розширювальної судини, чисельно рівне
тиску, при якому відкриваються запобіжні клапани;
РН - початковий тиск води, МПа, у системі опалення при її заповненні, чисельно рівне
статичному тиску на рівні установки розширювальної судини;
TCP - середня температура теплоносія в системі опалення, рівна напівсумі розрахункових
температур у що подає і зворотному трубопроводах системи опалення;
k - коефіцієнт, що враховує ступінь використання обсягу, якім варто приймати за даними
виготовлювача, а при відсутності цих даних рекомендується приймати k = 1,8;
VCО - обсяг води в системі опалення, л, що розраховується в залежності від її теплової
потужності, квт, і середньої температури теплоносія tCP, °C по елементах відповідно до
таблиці.

Обсяг води в елементах системи опалення

Обсяг води, л/квт, при tCP, ºC
Елемент системи опалення 60 70 80 90
Трубопроводи 9,5 8,8 8,0 7,3
Радіатори чавунні глибиною 140 мм 12,8 11,5 10,2
Радіатори чавунні глибиною 90 мм 16,6 15,2 13,7
Гладкі труби, що гріють, Dy 70 - 100 мм 41,5 37,6 33,6
Конвектори типу КН 0,76 0,71
Радіатори конвективні (типу Korado) 1,21 0,82 0,61 0,4
Неавтономний кондиціонер (фан-койл) 0,30 0,25 0,2 0,15
Теплообмінник пластинчастий 0,10 0,08 0,06 0,04
Теплообмінник кожухотрубний із трубками Ф16 мм 0,28 0,26 0,24 0,22
Теплообмінник кожухотрубний із трубками Ф8 мм 0,03 0,02 0,02 0,02

При обґрунтуванні допускається застосовувати два чи кілька закритих розширювальних

судини загальною ємністю V, л.
19
 У системах опалення з закритими розширювальними судинами варто встановлювати не
менш двох запобіжних клапанів, набудованих на автоматичне відкривання при тиску РКР, МПа.
У будинках, що мають чітко виражену орієнтацію фасадів по сторонах світу, рекомендується
виконувати автоматизовані вузли чи змішання теплообміну окремими для систем опалення, що
обігрівають приміщення, орієнтовані на різні фасади будинку.
Системи опалення багатоповерхових будинків, розділених на гідравлічно відособлені по
вертикалі зони, повинні проектуватися з окремими для кожної зони будинку насосними групами,
розширювальними судинами й автоматизованими вузлами готування теплоносія.
На трубопроводі абонентського введення, що подає, теплової мережі і на зворотному
трубопроводі системи опалення перед циркуляційним насосом у межах теплопункта повинні бути
встановлені сітчасті фільтри, що захищають термостатичні клапани й інше устаткування від
засмічення.
При відсутності засобів на пристрій регульованого - насосного змішання допускається
дообладнування елеваторного вузла пристроями переривчастого регулювання (мал. 11) чи заміна
елеваторного вузла регенератором теплоти. Переривчасте регулювання елеваторних систем варто
передбачати в суспільних будинках з фіксованого робочого годинник з метою зменшення
тепловитрат в нічний час і у вихідні дні.

мал. 3. Елеваторний вузол із пристроями для переривчастого регулювання

1 - елеватор, 2 - позиційний регулювальний клапан, 3 - клапан натопа, 4 -регулятор,
5 - датчик температури теплоносія, 5 - датчик температури повітря.

Вузол комерційного обліку теплової енергії містить у собі, як правило, один чи два лічильники
гарячої води з можливістю електронного зняття показань (якщо лічильник один, він
установлюється на трубопроводі Т1, якщо два – на Т1 і Т2. Бажано застосовувати два лічильники
для можливості реєстрації витоків і водоразбора із системи опалення.), електронні термометри на
трубопроводах Т1 і Т2 і процесорний блок (інтегратор), що обчислює витрата тепла і підсумовує
результати за визначений період. Лічильники тепла приймаються з переліку, що випускається,
виходячи з витрат тепла і води по системі.

ТОПОЧНІ

Якщо проектом передбачено конструювання місцевої системи опалення, в його складі

мають бути креслення і вказівки щодо влаштування тепло генераторів і їх обв’язки
трубопроводами із допоміжним обладнанням. Слід враховувати вимоги діючих норм, згідно яким
вбудованими у громадянські будинки можуть бути лише так звані «топочні», число котлів у яких
не перевищує двох, а загальна теплова їх потужність не більше 200 кВт. Якщо один або обидва із
цих показників перевищують вказані значення, приміщення називається «мінікотельня», і на нього
розповсюджуються всі вимоги , викладені у СНіП «Котельні установки», тобто діють обмеження у
розташуванні котлів.
У проекті слід приймати до установки сучасні вітчизняні або імпортні водогрійні котли.
Якщо кількість котлів більша одного, всі вони мають бути однакового типу і потужності. Як
правило , у курсових проектах враховується лише теплова потужність системи опалення, а у
дипломних топочна розраховується на сумарну потужність систем опалення, вентиляції і гарячого
водопостачання.

Топочні також мають бути обладнаними циркуляційними насосами, якщо необхідно --

підживлювальними і антиконденсаційними насосами, розширювальними баками, розподільчими

20
гребінками (якщо топочна розрахована на декілька споживачів тепла), запобіжними і
контролюючими пристроями, засобами пом’якшення води, яка надходить у систему
теплопостачання, водоводяними підігрівачами (якщо топочна розрахована на живлення системи
гарячого водопостачання а теплогенераторами є одноконтурні котли ).

Котли можуть працювати на газоподібному або твердому паливі. У складі курсових і

дипломних проектів у розділі «Опалення» питання газопостачання, автоматики безпеки,
постачання твердого палива не розглядаються, але приміщення топочних мають відповідати
діючим вимогам щодо вентиляції, архітектурної компоновки і розташування у будинку.

З урахуванням великої насиченості приміщень топочних різноманітним обладнанням

креслення їх планів необхідно виконувати окремо у масштабі 1:50 або 1:25 з обов’язковою
прив’язкою головного обладнання до архітектурних елементів. Більшість трубопроводів у
топочній прокладається вздовж стін на різній висоті і на плані часто неможливо вказати їх
розміщення по вертикалі. У такому разі слід виконати креслення розрізів, на яких показати
положення трубопроводів по вертикалі і вказати їх будівельні відмітки або скласти
аксонометричну схему трубопроводів топочної і також вказати відмітки трубопроводів. Масштаб
названих креслень має відповідати плану приміщення. Якщо у проекті аксонометрична схема
відсутня, для пояснення будови і взаємозв’язку обладнання між собою слід виконати принципову
схему трубопроводів (без масштабу).

Рекомендовані схеми обв’язки котлів, правила встановлення, типорозміри і характеристики

роботи див .розділ «Додатки».

СКЛАДАННЯ СПЕЦИФІКАЦІЇ
Визначивши діаметри труб і підібравши устаткування, необхідно скласти специфікацію
на систему опалення. Специфікація виконується на кресленні графічної частини проекту
або у пояснювальній записці на бланках СО.

Б. Приблизний склад графічної частини

У залежності від теми і складу курсового проекту графічну частину виконують на
одному або двох аркушах формату А1.
Графічна частина має містити в собі наступні креслення:
- плани підвалу і типового поверху будинку з нанесеними на них опалювальними
приладами, трубопроводами і стояками системи опалення (М1:100);
- схему системи опалення (М1:100);
- креслення одного- двох вузлів системи опалення (М1:20);
- специфікацію на систему опалення;
- план теплових мереж, подовжній профіль теплових мереж, вузол теплового введення (при
централізованому телопостачанні);
- план миникотельной, обв'язка котла, розрізи (при автономному теплопостачанні).

3. ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОГО ПРОЕКТУ

Записку оформляють відповідно до вимог ЕСКД ручкою на нелінійованих сторінках
білого щільного папера формату А4 з однієї сторони українською мовою. Допускається
оформлення пояснювальної записки на комп'ютері в друкованому виді. Титульний лист в
обов'язковому порядку повинний бути виконаний у друкованому виді на папері того ж
формату.
Сторінку «Зміст» зі штампом креслярським шрифтом №7 і №5.
Кожен розділ пояснювальної записки починають з нової сторінки. Заголовки розділів
пишуть прописними буквами креслярським шрифтом № 10 без переносу слів.
Кожну сторінку записки окантовують прямокутною рамкою, що відстоїть від крайки
сторінки ліворуч на 20 мм, праворуч, зверху і знизу - на 5 мм. Широке поле ліворуч

21
сторінки необхідно для наступного зшивання записки. У нижній частині листа усередині
рамки оформляють малий штамп, де проставляють номера сторінок. Номера сторінок
проставляються арабськими цифрами висотою 5 мм. Нумерацію сторінок починають з
титульного листа, при цьому номер на ньому не ставлять.
Рядка тексту повинні бути рівними з проміжками між ними 8...10…10 мм. Варто
витримувати відстань від прямокутної рамки сторінки до границь тексту, ліворуч і
праворуч – 5 мм, зверху – 20 мм і знизу – 10...15 мм. Кожен новий абзац тексту варто
починати з “нового рядка”, відступаючи від краю прямокутної рамки на 15 мм.
Текст пояснювальної записки варто писати від руки чорним чорнилом розбірливим
почерком. Рекомендується висота прописних (заголовних) букв- 5...6 мм, рядкових – 3,5....4
мм. Допускається друкувати на комп'ютері шрифтом Times New Roman № 14, міжрядковий
інтервал 1,5.
Матеріал пояснювальної записки необхідно викладати конкретно, чітко, у коротких
чітких вираженнях, технічно і стилістично грамотно, не допускаючи довільних скорочень
слів, за винятком загальноприйнятих. Записку варто викладати від першого обличчя
множини, наприклад: “визначаємо”, “розраховуємо”, “приймаємо”.
Текст пояснювальної записки варто ілюструвати малюнками, схемами, графіками,
розміщаючи їх на сторінках чи тексту на окремих сторінках того ж формату. Усі малюнки
повинні мати наскрізну нумерацію і підпис. Таблиці в тексті також повинні мати заголовки
і наскрізну нумерацію. Слово «таблиця» з порядковим номером варто писати перед
заголовком.
Розрахунки необхідно виконувати в одиницях Міжнародної системи.
Усі формули в розрахунках варто писати на окремому рядку (посередині) із указівкою
номера формули в круглих дужках, а при необхідності, і літературного джерела в
квадратних дужках. При цьому, усі вхідні у формулу члени необхідно пояснювати з
указівкою розмірності. Після цього підставляють чисельні значення величин строго в тім
порядку, у якому вони записані у формулі, із указівкою розмірності.
Закінчену пояснювальну записку студент підписує в графі «розроблювач» на штампі
сторінки «Зміст» і ставить дату виконання курсового проекту. Потім студент підшиває
записку разом із завданням у папку для курсових чи проектів папку – швидкозшивач. На
лицьову частину сторону папки наклеює титульний лист. Потім вкладає пояснювальну
записку в папку з зав'язками, на яку наклеюється етикетка. В оформленому виді
пояснювальну записку студент здає на рецензію викладачу.
Графічну частину курсового проекту виконують на стандартних аркушах креслярського
папера формату, зазначеного в завданні на курсове проектування. Конкретний склад
графічної частини, формати аркушів і їхню кількість погоджують з керівником курсового
проекту.
Варто пам'ятати, що стандартні аркуші креслярського папера, випускаються звичайно
на 20...30…30 мм більше по ширині і довжині, чим формат А1 (594*841 мм). Тому на
кожнім листі необхідно олівцем спочатку нанести лінії обріза, що відповідають заданому
формату, тобто зовнішню рамку, а потім внутрішню рамку, залишивши полючи: ліворуч –
20 мм, а праворуч і знизу – по 5 мм.
Креслення варто виконувати чорним олівцем. Усі вимоги по лініях креслень, шрифтам і
умовним зображенням повинні відповідати ЕСКД і ДСТ. Особлива увага необхідно
звертати на лінії креслень, що можуть бути суцільний, тонкий і товстий, штриховими і
штрих – пунктирними.
Порядок розташування графічного матеріалу в межах одного листа креслень студент
визначає в залежності від насиченості графічної частини. При цьому варто пам'ятати, що
заповнення листа графічними зображеннями повинне складати не менш 70 % площі листа.
На вільних місцях креслення розташовують пояснювальні написи.

4. ПЕРЕВІРКА ТА ЗАХИСТ КУРСОВОГО ПРОЕКТУ.

22
Виконаний і підписаний курсовий проект студент у встановлений термін здає викладачу-
керівнику для перевірки. Викладач рецензує курсовий проект, підписує його і повертає
студенту для ознайомлення з зауваженнями, внесення відповідних виправлень, доробки і
підготовки до захисту.
Для відкритого захисту відбирають кращі, найбільш цікаві і змістовні проекти. Захист
звичайно проводять у навчальному кабінеті в присутності всіх студентів групи.
На доповідь по темі курсового проекту студенту відводять 8-10 хвилин. За цей час він
повинний коротко викласти тему і суть роботи, технічно обґрунтувати прийняті в проекті
рішення, показати їхньої переваги і проілюструвати роботу кресленнями.
У процесі захисту проекту керівник задає студенту кілька питань власне кажучи
проекту, на які студент повинний дати короткі вичерпні відповіді. Після чого викладач
робить загальний висновок по якості проекту і рівню його захисту, відзначає основні
достоїнства і недоліки роботи і визначає загальну оцінку за роботу над курсовим проектом
по п'ятибальній системі. Потім викладач повідомляє студентам основні зауваження й
оцінки по перевірених курсових проектах інших студентів, не винесеним на відкритий
захист, проставляє оцінки в залікову відомість, класний журнал і залікову книжку
студентів.
Курсові проекти, виконані й оформлені з оцінкою «відмінно», доцільно
використовувати як зразки, а кращі креслення – у якості навчальних наочних приладдя
(плакатів).
Варто пам'ятати, що одержання позитивної оцінки за курсовий проект є обов'язковою
умовою для допуску студента до участі до екзаменаційної сесії.
Після успішного захисту курсового проекту необхідно скласти його «гармошкою» з
урахуванням конкретного формату і скласти його разом з пояснювальною запискою в
папку з зав'язками.

23
 5. ДОДАТКИ

Додаток 1. Кліматичні дані по основних населених пунктах України

Додаток 2. Повторюваність і сила вітру у січні

24
Продовження додатку 2.

25
Додаток 3. Карта–схема температурних зон України.

Додаток 4. Нормативні опори теплопередачі

26
Додаток 5. Таблиці для гідравлічного розрахунку пластикових трубопроводів.

27
Продовження додатку 5

28
Додаток 6. Таблиці для гідравлічного розрахунку сталевих трубопроводів.

29
Продовження додатку 6

30
Додаток 7. Коефіцієнти місцевих опорів.

31
Додаток 8. Визначення місцевих втрат тиску.

32
Продовження додатку 8

33
Додаток 9. Схема трубопроводів топочної тільки для системи опалення.

Додаток 10. Схема трубопроводів топочної на декілька споживачів.

1. Котел
2. Колектор контура опалення
3. Кульовий кран
4. Циркуляційний насос
5. Зворотній клапан
6. Автоматичний повітровідводчик
7. Сбросной клапан
8. Кран зливу котла
9. Сбросной клапан бойлера
10. Заповнення котла
11. Розширювальний бак
12. Бойлер
13. Кран зливу бойлера
14. Розширювальний бак ГВС
15. Поліфосфатный дозатор
16. Редуктор
17. Антиконденсаційний насос
А – Зворотній трубопровід системи
опалення
B – Прямий трубопровід системи
опалення
С – Злив
D – Водорозбір ГВС
E – Підключення водопровода

34
Додаток 11. Характеристики деяких марок котлів

Котли марки «Verona»

Котли марки «Падуя»

35
Продовження додатка 11

Котли марки «Оспрей»

Додаток 12. Характеристики опалювальних приладів

Таблиця Значенняикоєфіцієнта «β2»

Опалювальний прилад β2
Радіатор чугунный секційний 1,02
Радіатор стальний панельний 1,04
Конвертор з кожухом 1,02
Конвертор без кожухас 1,03
Таблиця Значення коєфіцієнта «b”

Тип Значення «b» при атмосферному тиску мм.рт.ст.

Прилада
780 760 750 740 730 720 710

Радіатор панельний 1,008 1,0 0,996 0,991 0,987 0,982 0,978

Радіатор секційний 1,011 1,0 0,994 0,989 0,983 0,977 0,972
Конвектор без кожуха 1,012 1,0 0,994 0,988 0,982 0,976 0,970
Труба ребриста 1,012 1,0 0,994 0,988 0,982 0,976 0,970

36
 Конвектор з кожухом 1,015 1,0 0,992 0,983 0,975 0,968 0,961

Таблиця Значення показників ”n”,”p”,”c”.

Тип прилада Напрямок руху Витрата тепла П Р С

теплоносія Кг\ч
Радіатор чугуний Сверху-вниз 18 - 50 0,3 0,2 1,039
Секційний и стальний 54 - 536 0,3 0 1,0
Панельний. Снизу-вверх 18 - 115 0,15 0,8 1,092
119 - 900 1,15 0 1,0
Конвектор типа 36 - 86 0,35 0,18 1,0
«Комфорт – 20» з кожухом 90 - 900 0,35 0,07 1,0
Конвектор настінний без кожуха
типа «Аккорд» 36 - 900 0,2 0,03 1,0

Труба опалювальна 36 - 900 0,25 0,07 1,0

чавунна
Труба опалювальна 36 - 900 0,32 0 1,0
Стальна

Таблиця Значення коєфіціента « ψ» при руху води «снизу- уверх».(Радіатори чавунні та стальні)
Q пр. Вт
Значення « ψ» при витраті води по приб.кг\ч
30 50 70 140 225 335

До 400 0,93 0,95 0,97 0,98 0,99 0,99

400 – 525 0,92 0,95 0,96 0,98 0,99 0,99
525 – 700 0,89 0,93 0,95 0,98 0,99 0,99
700 – 870 0,86 0,91 0,94 0,97 0,98 0,99
870 – 1000 0,84 0,89 0,93 0,97 0,98 0,99
1000 - 1150 0,88 0,92 0,96 0,97 0,99

Таблиця Площа поверхні трубопроводів.

Довжин 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
а та
діаметр

15 0,06 0,12 0,18 0,24 0,30 0,36 0,42 0,48 0,54 0,60
20 0,08 0,16 0,24 0,31 0,39 0,47 0,55 0,63 0,71 0,79
25 0,09 0,19 0,28 0,38 0,47 0,57 0,66 0,75 0,85 0,94
32 0,12 0,24 0,36 0,48 0,59 0,72 0,84 0,95 1,07 1,19
40 0,14 0,28 0,42 0,57 0,71 0,85 0,99 1,13 1,27 1,41

Таблиця Значення номінального умовного коефіцієнта теплопередачі опалювальних приладів.

Тип прилада Кн.у.

37
 Радіатор МС-140-98 10,36
МС-140-108 10,83
Конвектор з кожухом 5,1
Регістри з гладких труб 12,2

Таблиця Коефіцієнт обліку засобу установки радіатора «β4»

Засіб установки прилада β4

Біля стіни без ниши з перекриттям підвіконною дошкою у 1,04
виді полиці
В стінний ниші 1,10
Біля стіни без ниші та закритий дерев΄яним шафом з 1,20
щілями.
Теж саме, без щілей 1,30
Закрита установка без ниші та огороджень 1,0

Таблиця Коефіцієнт обліку числа секцій в приладі, «β3».

Число секцій в приладі До 15 16-20 21-25

β3 1,0 0,98 0,96

Таблиця Площа нагріву деяких опалювальних приладів.

Позначення приладу Площа 1 секції, м3

Радіатор чавунний секційний МС-140-98 0,299
МС-140-108 0,244

ТИПОРОЗМІРИ Й ПОТУЖНІСТЬ СТАЛЕВИХ ПАНЕЛЬНИХ РАДІАТОРІВ ТМ «TERMOTEKNIK»

Высо 300 500 600

та
Тип 11 РК 22 33 11 РК 22 33 11 РК 22 33
Длин РККР РККР РККР РККР РККР РККР
а
400 271 500 709 437 772 1095 514 893 1265
500 339 624 886 547 965 1369 642 1116 1581
600 406 749 1064 656 1158 1642 770 1340 1897
700 474 874 1241 765 1351 1916 899 1563 2213
800 542 999 1418 875 1544 2190 1027 1786 2530
900 610 1124 1596 984 1737 2463 1156 2009 2846
1000 677 1249 1773 1093 1930 2737 1284 2233 3162
1100 745 1374 1950 1203 2123 3011 1413 2456 3478
1200 813 1499 2127 1312 2316 3285 1541 2679 3794
1300 881 1623 2305 1422 2509 3558 1669 2903 4111
1400 948 1748 2482 1531 2702 3832 1798 3126 4427
1500 1016 1873 2659 1640 2895 4106 1926 3349 4743
1600 1084 1998 2837 1750 3088 4380 2025 3572 5059
1700 1152 2123 3014 1859 3281 4654 2183 3796 5376
1800 1219 2248 3191 1968 3474 4927 2311 4019 5692
1900 1287 2373 3369 2078 3667 5201 2440 4242 6008
2000 1355 2498 3546 2187 3860 5474 2568 4465 6324

38
 2100 1423 2623 3723 2297 4053 5748 2697 4689 6641
2200 1490 2747 3900 2406 4246 6022 2825 4912 6957
2300 1588 2872 4078 2515 4439 6296 2954 5136 7273
2400 1626 2997 4255 2624 4632 6569 3082 5359 7589
2500 1694 3122 4432 2734 4825 6843 3210 5582 7905
2600 1761 3247 4609 2843 5018 7117 3339 5805 8221
2700 1829 3372 4787 2953 5211 7391 3468 6029 8538
2800 1897 3497 4964 3062 5404 7664 3596 6252 8854
2900 1965 3622 5142 3171 5597 7938 3724 6475 9170
3000 2032 3746 5319 3280 5790 8212 3852 6698 9486

Мощность радиатора дана в Вт.

Радиатор сертифицирован в Украине ДСС «УкрСЕПРО», сертификат № UA1.081.0123937-08.

Принципова схема топочної з двома котлами, гідрострілкою і бойлером

непрямого нагріву

Система поліпропіленових труб Ekoplastik

Ekoplastik - системи пластмасових трубопроводів для гарячого й холодного

водопостачання, опалення, обігріву підлоги й каналізації. Пластикова трубопровідна
система для внутрішнього розведення холодної й теплої води, для підпільного й
центрального опалення для розподілу повітря, а також для інших способів
застосування в промисловості й сільському господарстві. Відповідає вимогам гігієни
й санітарних норм. Не іржавіє й не заростає. Не вимагає періодичного фарбування.
Надзвичайно довгостроковий термін служби при збереженні високої споживчої
39
вартості. Експлуатація без проблем при зниженому шумовому рівні. Втрати в
результаті тертя нижче, ніж у випадку використання традиційних матеріалів.
Шумовий рівень нижче, ніж у випадку традиційних матеріалів. Швидкий, простий і
чистий монтаж. Стійкість до агресивного середовища (наприклад,трубопроводи в
харчовій промисловості)

Асортимент:

- цільнопластичні PN 10, PN 16, PN 20

- труби ЕКОПЛАСТИК PPR

- багатошарові PN 20 (пластик +алюмінієва фольга усередині пластику)

- труби ЭКОПЛАСТИК СТАБИ

PN 10 - подачі холодної й питної води, підпільного опалення, кондиціювання

повітря й промислових розподільних мереж.

PN 16 - для подачі холодної й питної води, підпільного опалення, теплої

виробничої води обмеженої температури, кондиціювання повітря й для
господарських цілей.

PN 20 - для розведення холодної й питної води підвищеного тиску, для

підпільного опалення, гарячої виробничої води, а також для центрального
опалення.

STABI PN 20 - Застосовується як у випадку трубопроводу PN 20, перевагою є

обмежене розширення й підвищена проточність.

Трубопровідну систему Ekoplastik можна використати: для розподільних

мереж у житлових будинках; у будинках соціально-культурно-побутової
сфери; для трубопроводів у промисловості й сільському господарстві.

Трубопровідна система Ekoplastik використається при всіх відомих видах

прокладки труб: прокладка по штукатурці; прокладка під штукатуркою;
прокладка в стелі, підлозі; трубопровідних канальних прорізах.

Труби з поліпропілену низького тиску застосовуються: у зовнішніх системах

гарячого й холодного водопостачання; для подачі питної холодної й гарячої
(до 95 °С) води.

Комплектування - асортимент й склад виробів відповідає вимогам

трубопроводів для внутрішнього водопостачання, а також трубопровідним
системам опалення, докладні асортименти приводиться в каталозі виробів.

40
Перехід на інший матеріал трубопроводу - здійснюється за допомогою
механічних нарізних сполучень, (тобто, за допомогою комбінованих
перехідників) або за допомогою фланцевого з'єднання.

З'єднання - за допомогою методу поліфузійного зварювання, за допомогою

електрофітинга, труби більших діаметрів - методом торцевого зварювання, що
поширюється як на з'єднання труб системи ЭКОПЛАСТИК PPR так й
ЭКОПЛАСТИК СТАБИ.

Поверхнева обробка: елементи сірий і зелений кольори без поверхневої

обробки; вільні металеві частини; нікельована латунь; поверхня труб
позначена чорним ідентифікаційним відбитком.

Розведення труб: вільно в ринвах; на консольному кріпленні; у пластикових

затискачах або металевих хомутах; у вільних пазах кладки; уздовж будівельної
конструкції в кожусі; у підлозі.

Необхідною умовою є дотримання монтажної інструкції!

Не рекомендується застосовувати зварювальне з'єднання з іншою

пластиковою системою.

Рекомендується ізоляція за допомогою пінистого поліетилену, поліуретану,

полістиролу.

6. ЛІТЕРАТУРА.

1.И. Г. Староверов “Внутрішні санітарно-технічні пристрої” частина 1 “Опалення”. М.:

Стройиздат 1990.
2.Р. В. Щекин і ін. “Справочник по теплоснабжению и вентиляции” книга перша
“Отопление и теплоснабжение”. К.: Будівельник 1976.
3.Г. В. Русланов, М. Я. Розкин, Э. Л. Ямпольский Справочник проектировщика ”Опалення і
вентиляція в житлових і цивільних будинках”. К.: Будівельник 1983.
4.А. Н. Сканави ”Отопление”. М.: Стройиздат 1988.
5.Ф. С. Михайлов ”Опалення й основи вентиляції”. М.: Видавництво літератури по
будівництву 1980.
6.Л. Д. Богуславский, В. С. Малина ”Санітарно-технічні пристрої будинків”. М.: Вища
школа 1980.
7.Н. Ф. Федоров, В. М. Гусєв ”Санітарно-технічне устаткування будинків і споруджень”.
Ленінград. Видавництво літератури для будівництва 1969.
8.П. Н. Кам'янівши ”Опалення і вентиляція” частина 1. Госстройиздат 1966.
9.А. К. Андріївський Опалення. Навчальний посібник для вузів. –2е изд. М.: Вища школа
1982.
10. Снип 2.01.01-82. Будівельна кліматологія і геофізика. М.: -Стройиздат, 1983.-136с.
11. Снип 11-3-79**. Будівельна теплотехніка. М.: ЦИТП Госстроя СРСР, 1986.-32с.
12. Снип 2.04.05-86. Опалення, вентиляція і кондиціонування.
М.: ЦИТП Госстроя СРСР, 1980. -64с.
13. Богословський В.Н. Будівельна теплофізика. М.: Вища школа, 1982.-415с.
41
14. Ильинский И.М. Будівельна теплофізика. М.: Вища школа, 1974.-319с.
15. Елагин Б.Т. Основи теплофізики конструкцій будинків, що обгороджують.
К.: Вища школа, 1977. -92с.
16. Фокін К.Ф. Будівельна теплофізика конструкцій будинків, що обгороджують. М.:
Стройиздат, 1967. -238с.
17. Ємець Г. В. Методика розрахунку опалювальних приладів однотрубної системи
опалення з застосуванням програмувальних калькуляторів. Луганськ 1994.

42