Івано-Франківський національний технічний

університет нафти і газу

В. І. Колісник, М. І. Оринчак, О. С. Бейзик

БУРОВІ ПРОМИВАЛЬНІ РІДИНИ

КУРСОВЕ ПРОЕКТУВАННЯ

2011

3
 МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА
СПОРТУ УКРАЇНИ
Івано-Франківський національний технічний
університет нафти і газу

Кафедра буріння нафтових і газових свердловин

В. І. Колісник, М. І. Оринчак, О. С. Бейзик

БУРОВІ ПРОМИВАЛЬНІ РІДИНИ

КУРСОВЕ ПРОЕКТУВАННЯ

Для підготовки бакалаврів за напрямом

6.050301 – гірництво

освітньо-кваліфікаційних рівнів: 7.05030103 – спеціаліст

8.05030103 – магістр

Рекомендовано методичною радою університету

Івано-Франківськ

4
2011

5
МВ 02070855 – 3501 – 2011
Колісник В. І. Оринчак М. І. Бейзик О. С. Бурові
промивальні рідини: Курсове проектування. – Івано-
Франківськ: ІФНТУНГ, 2011. – 44 с.
Методичні вказівки складено згідно з програмою курсу
«Бурові промивальні рідини» для студентів, що навчаються
за напрямом підготовки 6.050301 «Гірництво» (освітньо–
кваліфікаційний рівень – бакалавр). Призначений для надання
допомоги при виконанні курсової роботи з цієї дисципліни
студентами денної та заочної форм навчання і слухачами ІПО,
які здобувають другу вищу освіту за спеціальністю "Буріння
свердловин". Рекомендується студентам для підготовки до
практичних занять, самостійної роботи та виконання
дипломних проектів.

Рецензент: канд. техн. наук, доцент кафедри буріння

нафтових і газових свердловин ІФНТУНГ, Сенюшкович М.
В.

Голова навчально-методичного об’єднання

спеціальності “Буріння” Я. С. Коцкулич
Завідувач кафедри буріння
нафтових і газових свердловин Я. С. Коцкулич
Член експертно-рецензійної
комісії університету І. В. Костриба
Нормоконтролер Г. Я. Онуфрик
Інженер І категорії Г. М. Мацюк

Рекомендовано методичною радою університету

протокол № 13 від _23.06._2011.

© Колісник В. І.,Оринчак М. І., Бейзик О.С., 2011

© ІФНТУНГ, 2011

6
МВ 02070855 – 3501 – 2011
Колісник В. І. Оринчак М. І. Бейзик О. С. Бурові
промивальні рідини: Курсове проектування. – Івано-
Франківськ: ІФНТУНГ, 2011. – 44 с.

Методичні вказівки складено згідно з програмою курсу

«Бурові промивальні рідини» для студентів, що навчаються
за спеціальністю "Буріння свердловин" (освітньо–
кваліфікаційні рівні 7.050301.03 - спеціаліст і 8.050301.03 –
магістр). Призначені для надання допомоги при виконанні
курсової роботи з цієї дисципліни студентами денної та
заочної форм навчання і слухачами ІПО, які здобувають другу
вищу освіту за спеціальністю "Буріння свердловин".
Рекомендується студентам для самостійної роботи, підготовки
до практичних занять та виконання дипломних проектів.

Рецензент: канд. техн. наук, доцент кафедри буріння

нафтових і газових свердловин ІФНТУНГ, Сенюшкович М.
В.

Рекомендовано методичною радою університету

протокол № 13 від _23.06._2011.

© Колісник В. І.,Оринчак М. І., Бейзик О.С., 2011

© ІФНТУНГ, 2011

7
 ЗМІСТ

Вступ................................................................................. 4
1 Організація виконання курсової роботи....................... 5
2 Зміст і обсяг курсової роботи.......................................... 7
3 Вказівки до виконання курсової роботи........................ 8
3.1 Вступ............................................................................ 8
3.2 Загальні відомості про свердловину......................... 8
3.3 Короткий огляд фактичного стану промивки
свердловини......................................................................... 8
3.4 Типи та параметри проектних бурових розчинів... 10
3.5 Рецептура, хімічна обробка та обважнення
проектних розчинів............................................................. 15
3.6 Приготування, технологія обробки та контроль
параметрів розчину.............................................................. 15
3.7 Очищення розчину та поверхнева циркуляційна
система................................................................................. 22
3.8 Розрахунок необхідної кількості глини, води,
обважнювача, хімреагентів для буріння свердловини..... 23
3.9 Охорона праці та навколишнього середовища.
Утилізація бурового розчину............................................. 36
4 Вказівки з оформлення курсової роботи....................... 38
5 Захист курсової роботи та її оцінювання...................... 42
Графік виконання курсової роботи................................ 43
Перелік рекомендованих джерел................................... 44

8
 ВСТУП
Методичні вказівки призначені для допомоги студентам
денної та заочної форм навчання спеціальності "Буріння" у
виконанні курсової роботи з дисципліни "Бурові промивальні
рідини", а також можуть бути рекомендовані для виконання
відповідного розділу дипломного проекту чи магістерської
роботи. У методичних вказівках наведено зміст курсової
роботи, рекомендації для її виконання та оформлення, а також
приклади основних розрахунків для приготування бурових
промивальних рідин та їх хімічної обробки, які враховують
практичний досвід технології промивання свердловин.
Наведено рекомендації з вибору типу промивальних
рідин для конкретних геологічних умов та з вибору
обладнання для приготування і очищення бурового розчину,
які входять в циркуляційну систему бурової установки.
Виконання курсової роботи має систематизувати,
закріпити і розширити теоретичні та практичні знання
студентів із дисципліни з метою практичного застосування
набутих ними знань для вирішення конкретних проектно-
технологічних задач, розвити навики самостійної творчої
роботи під час виконання розділів курсової роботи та
з'ясувати ступінь підготовленості студента до самостійного
прийняття рішень в питаннях розв’язку задач з дисципліни
"Бурові промивальні рідини".
Методичні вказівки можуть бути рекомендовані для
проведення практичних занять з дисципліни, які стосуються
курсового проектування, що дасть можливість забезпечити
єдиний методичний рівень, як при проведенні занять так і
при виконанні курсової роботи.

9
 1 ОРГАНІЗАЦІЯ ВИКОНАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Метою курсової роботи є закріплення одержаних

теоретичних і практичних знань з основних питань
дисципліни "Бурові промивні рідини".
Вихідними матеріалами для виконання курсової роботи є
матеріали, зібрані студентом згідно із завданням робочої
програми першої виробничої практики завдання, яке
видається студенту перед виїздом на практику.
Курсову роботу виконують на основі фактичних
матеріалів, зібраних студентом в період проходження
практики, а також довідкової та іншої літератури з питань
бурових промивних рідин, які повинні бути висвітлені
студентом у роботі. Студенти, які навчаються в університеті
без відриву від виробництва для виконання курсової роботи,
можуть використовувати матеріали, зібрані за місцем своєї
роботи. Завдання на курсове проектування видає керівник
курсової роботи.
Для уточнення завдання і виключення дублювання
основних вихідних даних у студентів, які проходили
виробничу практику на бурових одного родовища чи площі,
викладач може змінити проектну глибину буріння,
конструкцію свердловини, величину пластових тисків,
інтервали залягання порід, які схильні до обвалювання та
хемогенних відкладів, склад і мінералізацію пластових вод та
інше.
Студент виконує роботу згідно з затвердженим
календарним планом роботи, в якому вказані терміни
виконання окремих розділів. Керівник курсової роботи дає
консультації з виконання роботи та в принципових питань
відповідно до затвердженого графіка консультацій. До
виконання кожного наступного розділу курсової роботи
студент приступає після узгодження з керівником
попереднього розділу. За неправильно прийняте рішення,
помилки в тексті та в розрахунках відповідає студент - автор
курсової роботи.
В окремих випадках викладач може видати індивідуальне
завдання на курсову роботу, яке не стосується конкретного
родовища чи площі, на якій ведуться бурові роботи.

10
 Для виконання розрахунків у курсовій роботі студенти
повинні використовувати комп’ютерну техніку. Вони можуть
самостійно розробити програму або скористатись
програмами, які розроблені кафедрою буріння. Виконана і
підписана студентом курсова робота повинна бути здана на
кафедру не пізніше, ніж за 10 днів до її захисту. Дату захисту
роботи вказують в календарному плані її виконання.
Тема курсової роботи: "Вибір та регулювання
параметрів бурового розчину при бурінні свердловини
глибиною……на…..площі…..УБР(НГРЕ)".

11
 2 ЗМІСТ І ОБСЯГ КУРСОВОЇ РОБОТИ

В курсовій роботі студент повинен висвітлити такі пи-

тання.
Вступ.
1 Загальні відомості про свердловину.
2 Короткий огляд фактичного стану промивки свердло-
вини.
3 Тип і параметри проектного бурового розчину.
4 Рецептура, хімічна оброблювання та обважнення
проектного розчину.
5 Приготування, технологія оброблювання і контроль
параметрів проектного розчину.
6 Очищення розчину і поверхнева циркуляційна система.
7 Потреба в матеріалах і хімічних реагентах.
8 Охорона праці та навколишнього середовища. Утилі-
зація бурового розчину.
9 Перелік посилань.
За обсягом курсова робота не повинна перевершувати 80-
85 сторінок рукописного тексту формату А4. Роботу
ілюструють графіками, схемами. До роботи додають схему
поверхневої циркуляційної системи з виділеними основними
її елементами, які відповідають схемі реальної бурової
установки, на якій студент проходив першу виробничу
практику.

12
 3 ВКАЗІВКИ ДО ВИКОНАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

3.1 Вступ

Необхідно коротко висвітлити географічне розміщення та

перспективність вибраного району бурових робіт, мету
буріння свердловин та обсяги проведення робіт, коротко
охарактеризувати бази постачання, шляхи сполучення,
джерела водо- та енергопостачання, кліматичні умови, а
також відобразити значення і завдання бурових розчинів для
якісного буріння свердловини.

3.2 Загальні відомості про свердловину

Вказати назву площі (родовища); бурового підприємства,

призначення свердловини та її проектну глибину.
В табличній формі навести основні дані про стратиграфію
і літологію розрізу свердловини. Вказати інтервали можливих
ускладнень, тиски пластових флюїдів, фізико-хімічний склад
пластових вод, тиски гідророзриву, температура та інше, а
також інтервали залягання продуктивних горизонтів та їх
характеристики (вид флюїду, проникливість, пористість,
пластовий тиск, тиск гідророзриву).
Дати характеристику гірських порід, які схильні до
обвалювань та осипань, описуються умови залягання
хемогенних відкладів (склад, потужність та інше).
Навести відомості про конструкцію свердловини,
бурильну колону, продуктивність бурових насосів та інші
техніко-технологічні дані, які необхідні для розрахунку
кількості бурового розчину, тривалості циклу циркуляції.

3.3 Короткий огляд фактичного стану промивки

свердловини
Навести відомості про тип, параметри бурового розчину,
вид хімічного оброблювання за інтервалами буріння (таблиця
3.1)

13
Таблиця 3.1 - Відомості про бурові розчини, які
застосовуються при бурінні свердловини ( вказати номер
свердловини і площу)

для обробки розчинів, що застосовувалися для буріння

буріння, м

Кількість глини, обважнювача та хімічних реагентів

Інтервал

Параметри бурових розчинів, що

застосовувалися
Тип бурового розчину

СНЗ,
Па

свердловини.
см3/ 30хвФільтрація,
Умовна в’язкість, с

ммТовщина кірки,

Вміст піску, ℅
Густина, кг/м3

від до
рН


10
1

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

За інтервалами буріння проводять коротку характе-

ристику розчинів, що використовуються, технологічні
особливості їх приготування, порядок і та періодичність
хімічного оброблювання обробки.
На підставі аналізу техніко-економічних показників
буріння свердловини, стану стійкості стовбура свердловини,
тривалості проробок, можливих ускладнень, вартості та

14
дефіцитності хімічних реагентів роблять висновок про
ефективність застосованих розчинів і забезпечення їх
параметрів, які регламентовані геолого-технічним нарядом.
Перелічують обладнання, яке використовується для
приготування, очищення, дегазації та обважнення бурового
розчину, а також його переваги та недоліки стосовно умов
буріння. На завершення даного підрозділу студент робить
короткі висновки щодо ефективності використовуваних
бурових розчинів при бурінні даної свердловини.

3.4 Типи та параметри проектних бурових розчинів

На підставі раніше проведеного аналізу ефективності

розчинів, що використовуються, або на основі завдання,
виданого викладачем, виділяють інтервали буріння, в яких
необхідно замінити розчини, які наведені у табл. 3.1, на
розчини меншої вартості чи вибрати більш ефективні типи
розчинів для буріння виділених інтервалів. Також
допускається доповнення складу бурових розчинів,
наведених у табл. 3.1 додатковими хімічними реагентами, які
підвищують стабілізаційні властивості бурових промиваль-
них рідин. При виборі типу промивальної рідини слід
керуватись вимогами [1, 4, 5, 6, 11, 12], а також обов'язково
враховувати практичний досвід спорудження свердловин на
проектному або сусідніх родовищах.
Основними критеріями є максимально можливе запобі-
гання ускладнень (осипання, обвалювання стінок свердл-
овини, звуження свердловини, поглинання, флюїдопрояв-
лення, каверноутворення, прихоплення інструмента і т.і.),
забезпечення необхідних техніко-економічних показників, а
при бурінні у продуктивних горизонтах - їх якісне первинне
розкриття.
При виборі розчинів та доповненні новими хімічними
реагентами необхідно враховувати типи і властивості гірських
порід, які розбурюються (склад, пористість, проникність,
глибина залягання, хімічний склад флюїдів, що насичують
породи), можливі ускладнення, температурні умови та інші
фактори.

15
 В стійкій частині розрізу при відсутності водонапірних
горизонтів або продуктивних пластів слід віддати перевагу
для промивання свердловини технічній воді, розчинам, які
отримані за рахунок "самозамісу" (суспензії із вибурених
порід, природні розчини) та полімерним розчинам. При
наявності в розрізі свердловини потужних товщ глинистих
порід схильних до обвалювань та осипань, слід використо-
вувати інгібуючі бурові розчини: хлоркальцієві, калієві,
алюмінатні та інші. Слід також розглянути можливість ви-
користання інвертних емульсій.
В хемогенних відкладах, а також в надсолевих та
підсолевих відкладах рекомендовано застосовувати високо
мінералізовані розчини, насичені тією сіллю, яка
розбурюється за розрізом свердловини, а також в окремих
випадках розчинів на нафтовій основі та інвертних
емульсійних розчинів з мінералізованою водною дисперсною
фазою.
Для розкриття високопродуктивних пластів можливе
використання інгібуючих та мінералізованих розчинів в
мінімальною фільтрацією, а для низькопродуктивних -
доцільніше використовувати розчини на нафтовій основі.
Далі для інтервалу буріння у якому пропонується новий
тип розчину чи додаткові хімічні реагенти вибирають
декілька типів бурових розчинів та , розраховують вартість
одного куб. метра кожного з них, а потім вибирають
найбільш ефективний, як за вартістю так і за технологічними
особливостями застосування. Основна ж умова вибору є
виконання своїх функцій розчином при проводці
свердловини.
В курсовій роботі обов’язково слід передбачити
застосування у розчині мастильних домішок: нафти, СМАД-
1, графіту, кофосу та ін., котрі зменшують тертя колон із
стінкою свердловини, покращують відробку доліт, знижують
спрацювання бурильного інструменту і бурового обладнання,
а також позитивно впливають на основні параметри бурового
розчину.
Після цього необхідно визначити основні параметри
бурових розчинів[2, 8, 10], що використовуються для буріння
під направлення, кондуктор, проміжну та експлуатаційну
колону.

16
 Виходячи в допустимої репресії на пласт, яка залежить
від глибини буріння, густину визначатимемо за формулою:
б . р 
 Pпл  P   106
gH , (3.1)
де Pпл  gradPпл  H - пластовий тиск, якщо наведено градієнт
пластового тиску, то визначається його добутком на глибину
свердловини, МПа;
Н – глибина інтервалу, м;
g – прискорення вільного падіння, м/с2;
∆P − різниця між гідростатичним та пластовим
тиском(репресія на пласт), МПа:
– якщо H<1200 м, то ∆P=(0,1÷0,15)·Рпл, але ∆P≤1,5 МПа;
– коли 1200<H<2500 м, то ∆P=(0,05÷0,1)·Рпл,
але ∆P≤2,5 МПа;
– у випадку H>2500 м, то ∆P=(0,04÷0,07)·Рпл,
але ∆P≤3,5 МПа.
Виконавши розрахунок густини бурового розчину,
отримані її значення порівнюють із промисловими, за
відомостями із геолого-технічного наряду чи робочого
проекту на будівництво свердловини. На підставі цього
порівняння студент самостійно приймає рішення, яку густину
використовувати надалі в курсовій роботі. Як правило,
перевага віддається більшому значенню.
Статичне напруження зсуву θ (Па), визначається за такою
формулою:
dч  (  п   б . р )  g
 , (3.2)
6m
де dч − діаметр шламу, м;
 п − густина гірської породи, кг/м3;
б . р − густина бурового розчину, кг/м3;
m − дослідний коефіцієнт, який залежить від діаметру
частинки.
Решта параметрів тісно пов’язані з густиною бурового
розчину та вмістом колоїдної фази. Тому їх доцільно
обчислювати за такими емпіричними залежностями [2]:
Умовна в’язкість, с:

17
 нормальні умови: T  24    10 3 ; (3.3)
ускладнені умови: T  25    10 3 ,. (3.4)
Пластична в’язкість, мПа.с:
нормальні умови:  пл  12    10 ,
3
(3.5)
ускладнені умови:  пл  19    10 .
3
(3.6)
Динамічне напруження зсуву, дПа,
для нормальних і ускладнених умов:
 o  2  пл . (3.7)
Статичне напруження зсуву, дПа:
нормальні умови: θ1=10ρ.10-3, (3.8)
ускладнені умови: θ1=15ρ.10-3, (3.9)
θ10=(1,05-1,5).θ1. (3.10)
Показник фільтрації, см3/30 хв:
нормальні умови: Ф=20/Вкф; (3.11)
ускладнені умови: Ф=10/Вкф, (3.12)
де Вкф – вміст колоїдної фази, %.
Вміст колоїдної фази, %, обчислюємо в залежності від
густини промивальної рідини:
для ρ≤1200 кг/м3 Вкф=2,38-1,53(ρ-1050)10-3; (3.13)
для ρ>1200 кг/м3 Вкф=2,15-0,68(ρ-1200)10-3. (3.14)
Ускладненими умови буріння вважаються при густинах
бурового розчину більше 1300 кг/м 3. Для розрахунку
параметрів розчину можна самостійно розробити програму,
або скористатись програмами, розробленими кафедрою
буріння. Блок-схема, текст програми і результати розрахунків
приводять в пояснювальній записці. Решту параметрів
промивальних рідин (товщина фільтраційної кірки К,
концентрація іонів водню рН та процентний вміст піску П)
обґрунтовують, виходячи із конкретних умов буріння,
використовуючи промисловий матеріал, зібраний на першій
виробничій практиці. Їх орієнтовні значення такі: рН=8-10,
К=1-3 мм, П≤ 2% для турбінного буріння, П≤ 4% для
роторного способу буріння.
Слід пам’ятати, що густина і всі інші показники
записують не одним числовим значенням, а у діапазоні двох
чисел. Результати розрахунку параметрів розчину та

18
обґрунтовані їх числові значення, а також склад проектних
розчинів заносять у таблицю, яка повинна бути наведена
після розділу 3.5
Приклад
Визначте та обґрунтуйте параметри промивальної рідини
при бурінні у стійких породах на глибині Н=3000 м при
пластовому тиску Рпл=35,0 МПа. Густина гірської породи з
врахуванням пор та пустот (1800  2200) кг/м3; діаметр шламу
– (0,002  0,04) м; дослідний коефіцієнт, що залежить від
діаметру частинки m=(1,6  2).
Розв'язок
Обчислимо за формулами (3.1-3.14) параметри проми-
вальної рідини:
Густина:
( 35  ( 0,04  0,07 )  35 )  106
б . р   1236  1272 кг/м3.
9,81  3000
Таким чином, в кінцевому варіанті приймаємо густину
бурового розчину в межах (12361272)/2=12401260 кг/м3.
Умовна в’язкість:
Т=24.(1240-1260).10-3=(29-31) с.
Статичне напруження зсуву:
0,015  ( 1900  1250 )  9 ,81
   7 ,4 Па.
6  2 ,15
Приймаємо СНЗ за 1 хв. в межах 7  8 Па, а за θ10=8  12 Па.
Фільтрація:
Вкф=2,15-0,68(1250-1200)10-3=2,1 %;
Ф=20/2,1=9,5 см3/30 хв.
Приймаємо фільтрацію Ф=9  10 см3/30 хв.
Також фільтрацію можна визначити за емпіричною
залежністю з метою отримання менших її значень.
8 8
Ф   4 ,1 см 3 /30
Р 1,93
В цьому випадку фільтрація може бути (45) см3/30 хв.

19
 Для наведеного прикладу більш прийнятним буде
значення Ф=(910) см3/30 хв, оскільки буріння відбувається у
стійких гірських породах.
Пластична в’язкість:
η=12 (1240-1260)10-3=(14,5-15,2) мПас.
Динамічне напруження зсуву:
τо=2(14,5-15,2)=(29,0-30,4) дПа.
Товщину фільтраційної кірки приймаємо К=1,52 мм,
концентрація іонів водню рН=(8,09,0); вміст побічних
твердих домішок П≤ 2 %.

3.5 Рецептура хімічної обробки і обважнення

проектних розчинів

Поінтервально наводять склад проектних бурових

розчинів, описується призначення кожного хімічного
реагенту, обґрунтовується його оптимальний вміст та опису-
ються технологічні особливості їх застосування.
На основі промислового матеріалу або літературних
джерел [4, 6, 8, 12] встановлюють частоту повторних хімічних
обробок.
В доступній формі необхідно описати колоїдно-хімічні
процеси, що відбуваються при хімічній обробці бурового
розчину, використовуючи, наприклад роботи [5, 6, 7, 8].
При густинах розчину більше (1060-1110) кг/м 3 необхідно
передбачити розрахунок обважнення і описати технологію
обважнення розчину.
На закінчення цього підрозділу приводиться таблиця,
аналогічна табл. 3.1, з результатами розрахунків та обґрун-
тування параметрів розчину разом із процентним вмістом
хімічних реагентів для кожного типу розчину у інтервалах
буріння під кожну обсадну колону. На інтервалах буріння, де
розчини не змінилися, записують ті самі відомості, що і в
таблиці 3.1.

20
 3.6 Приготування, технологія оброблювання та
контроль параметрів бурового розчину

Необхідно змістовно описати спосіб приготування

бурового розчину. Підраховують необхідну кількість
бурового розчину для буріння свердловини з врахуванням
можливості, переводу одного типу розчину в інший, залежно
від конструкції свердловини. Визначають швидкість введення
хімічних реагентів у буровий розчин. Кількість бурового
розчину визначають двома способами:
- поінтервально, із умови подальшого використання
бурового розчину, який витіснився після цементування
обсадних колон;
- загальноприйнятим способом на всю глибину
свердловини, із умови визначення загальної кількості
бурового розчину.
Приклад
Визначити необхідну кількість матеріалів для
приготування бурового розчину густиною 1300 кг/м3 при
бурінні свердловини наступної конструкції: 324500;
2191500; 1463500. Буріння під кондуктор, проміжну та
експлуатаційну колону здійснюється відповідно долотами
таких розмірів: Dд.кн=393,7мм; Dд.пр=295,3мм; Dд.ек=190,5мм. n1,
n2 та n3 − норми витрат бурового розчину на один метр
проходки згідно з районними нормативами. Норми витрати
бурового розчину під кондуктор n1=0,64 м3 на 1м проходки,
під проміжну колону n2=0,45 м3/м, а під експлуатаційну
колону − n3=0,15 м3/м. Коефіцієнти кавернометрії K1  1,3 ;
K 2  1,2 ; K 3  1,1 . Товщини стінок всіх колон прийняти
=12 мм.
Перший спосіб
1 Інтервал (0−500) м.
Кількість бурового розчину VБ.Р знаходимо за формулою:
Vб . р .  Vп .є .  Vж .с .  n1l1 , (3.15)
де Vп.є.− об′єм приймальних ємностей, залежно від бурової
установки приймається від 25 м3 до 120 м3. Приймемо Vп.є = 40
м3.

21
 Vж.с.− об′єм жолобної системи, залежно від бурової
установки та схеми циркуляційної системи приймається від 3
до 15 м3. Приймемо VЖ.С=10 м3.
n1 − норми витрат бурового розчину на один метр
проходки згідно з районними нормативами, n1=0,45 м3/м.
11− інтервал буріння, 11=500 м.
Vб.р.  40  10  0 ,44  500  370 м3.
2 Інтервал (500−1500) м
Спочатку визначаємо об′єм розчину на кінець буріння під
кондуктор Vкн.к
Vкн .к  0 ,785  Dд2.кн  l1  k1 (3.16)
2 3
Vкн .к  0 ,785  0 ,3932  500  1,3  79 ,08 м .

Приймаємо Vкн.к= 80 м3.

Визначаємо об′єм розчину в свердловині після
цементування кондуктора: цей об’єм дорівнює об’єму
кондуктора
 2
Vкн .к  0 ,785  Dкн  2 2  lкн , (3.17)
де Dкн - діаметр кондуктора, м;
 - товщина стінки обсадної колони, м;
lкн - довжина кондуктора, м.

Vкн .к  0 ,785  0 ,3242  2  0 ,012 2  500  35,3 м .
3

Об′єм витісненого розчину після цементування

кондуктора буде становити Vкн  80  35,3  44,7 м3.
Приймаємо, Vкн  40 м3, а 4,7 м3 бурового розчину
вилучаємо в амбар після змішування його з буферною
рідиною та тампонажним розчином. Об’єм вилученого
розчину в амбар приймаємо довільно в межах (3– 6) м3.
Визначаємо об′єм бурового розчину, необхідний для
буріння під проміжну колону.
Vб . р .  n2  l2 , (3.18)
3
де n2=0,45 м /м - норма витрати бурового розчину на 1 м
проходки;
l2=1500-500=1000 м - інтервал буріння під проміжну
колону.

22
 Vб . р .  0 ,45  1000  450
м3.
Із врахуванням розчину, який є в наявності після
цементування кондуктора, приймаємо
Vб . р .пр  450  40  410 м3.

3 Інтервал (1500−3500) м.
Визначаємо об′єм розчину на кінець буріння під
проміжну колону
Vб . р .пр .к  Vк  Vв .с . , (3.19)
де Vв.с − об′єм відкритого ствола свердловини
Vк − об’єм кондуктора, Vк=35,3 м3.
Vв .с .  0,785  Dд2  l2  K 2 (3.20)
Vб . р .пр .к  35,3  0,785  0,29532  1000  1,2  117 ,44 м3.

Об′єм розчину в свердловині на кінець цементування

проміжної колони, дорівнює об’єму проміжної колони
 
Vпр .к  0 ,785  Dпр .к  2   2  lпр .к , (3.21)
де Dпр.к. - діаметр проміжної колони, м;
lпр.к. - довжина проміжної колони, м.
Vпр .к  0 ,785   0 ,219  2  0 ,012 2  1500  44 ,77 м3.

Об′єм витісненого розчину після цементування проміжної

колони
Vпр  117 ,44  44,77  72,67 м3.

Приймаємо Vпр  68 м3.

Визначаємо об′єм бурового розчину, який необхідний для
буріння під експлуатаційну колону.
Vб . р .  n3  l3  a  Vсв , (3.22)
де а − коефіцієнт запасу розчину на випадок флюїдопроявів,
а=1,5÷2;
Vсв − об′єм бурового розчину, що дорівнює об′єму
свердловини
Vсв  Vпр .к  Vв .с . (3.23)

23
    
Vсв  0 ,785  Dпр.к  2   2  lпр .к  0 ,785  d д2  lе.к  lпр.к  k . (3.24)

Vб . р  0 ,15  2000  1,5  44 ,77  0 ,785  0 ,19052  2000  1,1  
 300  161,2  461,2 м3 .

Приймаємо Vб . р  461 м3.

З урахуванням розчину, який є в наявності після
цементування проміжної колони
Vб . р  461  68  393 м3; Приймаємо Vб . р  393 м3.
Таким чином, у підсумку маємо:
Vб . р  370  410  393  1173 м3.

2- й спосіб
Визначаємо кількість матеріалів за загальнопринятою
методикою виходячи з загальної кількості бурового розчину.
Vб . р .  Vп.є  Vж .с  n1  l1  n2  l2  n3  l3  a  Vпр .к  Vо.с  .
Vб . р .  40  10  0 ,64  500  0 ,45  1000  0,15  2000 

 1,5  44 ,77  0,785  0 ,19052  2000  1,1  
 50  320  450  300  161,2  1281,2 м3 .

Приймаємо Vб . р  1281 м3.

Також у цьому розділі визначають швидкість введення
хімічних реагентів у бурові промивальні рідини. Цей
розрахунок, як правило, виконується для інтервалу буріння
під експлуатаційну колону. Рекомендують за основу взяти
вихідні дані по свердловині за (50-100) метрів входження у
продуктивні горизонти. Допускається також, що студент
самостійно визначає глибину свердловини, для якої буде
виконано розрахунок швидкості введення хімічних реагентів.
Такі розрахунки виконують для 2-3 хімічних реагентів
(нафта, рідкі мастильні домішки, піногасники або водні
розчини хімічних реагентів)

Приклад
Визначити швидкість подачі крохмального реагенту
(вміст у буровому розчині 2,5 %), який вводять в буровий

24
розчин у вигляді 15-процентного водного розчину. Задачу
розв′язати для таких вихідних даних:
– об′єм розчину, який циркулює на поверхні
у прийомних ємностях та жолобах − 35 м3;
– витрата бурових насосів − 23,4 л/с;
– глибина свердловини - 4400 м;
– глибина спуску проміжної колони − 3100 м;
– діаметр проміжної колони − 245 мм;
– діаметр долота − 215,9 мм;
– діаметр ОБТ − 178 мм;
– внутрішній діаметр ОБТ − 90 мм;
– довжина ОБТ − 286 м;
– довжина бурильних труб діаметром 140 мм, l1=820 м;
– довжина бурильних труб діаметром 127 мм, l2, − решта;
– товщини стінок для всіх колон прийнято − 10 мм;
– кількість циклів для введення реагенту − 3;
– коефіцієнт кавернометрії − 1,1.
Розв′язок
1 Швидкість введення хімічних реагентів у буровий
розчин визначається за формулою:
10  Vб . р  n
W  ,
m T
де Vб . р − об′єм бурового розчину, що циркулює, м3;
n − вміст хімічного реагенту, %;
Т − час циклу циркуляції, год;
m − кількість циклів, протягом яких вводиться хімічний
реагент в рідкому стані;
10 − числовий коефіцієнт, щоб отримати W в л/год,
підставляючи Vб.р в м3, а n в %.
2 Знаходимо об′єм бурового розчину, що циркулює:
Vпов=35 м3 − розчин, який циркулює на поверхні у
прийомних ємностях та жолобах;
Vц.св− об′єм розчину, який є у свердловині під час
циркуляції;
Vц.св=Vпов+Vпс -Vм (3.25)
де Vпсв − об′єм розчину у свердловині, у якій відсутній
інструмент;
Vм − об′єм бурильного інструменту (об′єм металу)

25
 Vпсв 

4
  
Dпр.к  2 2  l пр.к  d д 2  hвс  K 3 ,
4 (3.26)
де hвс − довжина відкритого ствола свердловини;
Vпсв  0,785  0,2252  3100  0 ,785  0 ,21592  1300  1,1  175,5 м3.

Vм 
 2
4
 2
d обт  d вн 
.обт  l обт 



 d12бт  d вн
4
2
.1бт  l1   2
4
 2
d 2бт  d вн 
.2бт  l 2
(3.27)

V м  0 ,785 0 ,178 2 2
 0 ,09   286  0,7850,14
2 2
 0 ,12   820 
 
 0 ,785 0 ,127 2  0 ,107 2  3294  20,74 м 3 .
Отже у підсумку маємо об′єм розчину, який під час
циркуляції циркулює в поверхневій циркуляційній системі та
свердловині
Vц.св=35+175,5-24,74=189,76 м3.
Приймаємо Vц.св=190 м3.
3. Визначимо час циклу циркуляції
Vб . р
T 
Qн , (3.28)
3
де Qн − витрати насосів м /с;
190
T   8119 ,6 c  2 ,26 год.
0 ,0234
4 Визначимо швидкість введення хімічних реагентів.
Оскільки оброблення ведеться 15-процентним водним
розчином крохмального реагенту, то спочатку визначимо
процентний вміст водного розчину КР в 1 м3 бурового
розчину.
Складаємо пропорцію, виходячи із того, що на 1 м 3
необхідно 25 кг сухого КР
25 кг − Vв.р (15-процентний водний розчин
крохмального реагенту)
150 кг − 1000 л (15-процентний водний розчин
крохмального реагенту)
25  1000
Vб . р .   166 ,6 л.
150
(Приймаємо 167 л).

26
167 л становить 16,7 % 15-процентного розчину крохмального
реагенту.
10  190  16,7
Отже W15% КР   4680 л/год.
3  2,26
Слід пам’ятати, що подані розрахунки з визначення
швидкості введення хімічних реагентів застосовують тільки
для рідких реагентів або їх водних розчинів.
Після виконаних розрахунків описують порядок
приготування, технологія хімічного оброблення, обважнення
бурового розчину, а також періодичність контролю його
параметрів при бурінні свердловини [1, 3]. Вибирається
необхідне обладнання для приготування розчину [4, 5, 7],
приводяться його технічні характеристики, принципові схеми
та в лаконічній формі описують принцип роботи.

3.7 Очищення бурового розчину та поверхнева

циркуляційна система

Залежно від способу буріння свердловини, проектної її

глибини вибираютья необхідне обладнання для очищення
розчину від вибуреної породи [1, 3, 6, 7, 10]. Особлива увага
приділяється пристроям, що дозволяють проводити тонке
очищення бурових промивальних рідин [12]. При наявності в
розрізі газових горизонтів передбачається використання
дегазаторів [6]. Обчислюють об'єм доливної ємності для
доливу бурового розчину у свердловину при підніманні
бурильного інструменту. Об’єм доливної ємності визначають
за об’ємом найдовшої бурильної колони, а отриманий
результат округляють кратно п’яти в більшу сторону. За
основу цих розрахунків беруть вихідні дані по бурильній
колоні, коли іде процес буріння під експлуатаційну колону.
Приклад
Знайти об’єм доливної ємності для таких вихідних даних:
глибина свердловини − 4400 м;
глибина спуску проміжної колони − 3100 м;
діаметр проміжної колони − 245 мм;
діаметр долота − 215,9 мм;
діаметр ОБТ - 178 мм;
внутрішній діаметр ОБТ − 90 мм;

27
довжина ОБТ − 286 м;
довжина бурильних труб діаметром 140 мм − 820 м;
довжина бурильних труб діаметром 127 мм − решта;
товщини стінок для всіх бурильних труб − 10 мм.
Розв’язок
Об′єм бурильного інструменту (об′єм металу) Vм
знаходимо за виразом 3.26:
   
V м  0 ,785 0 ,178 2  0 ,09 2  286  0 ,785 0 ,14 2  0 ,12 2  820 
 2
 0 ,785 0 ,127  0 ,107 2
  3294  5,3  3,34  12,1  20,74 м 3 .
Таким чином об’єм доливної ємності приймаємо 25 м3.
На завершення цього розділу курсової роботи складається
загальний перелік обладнання поверхневої циркуляційної
системи та приводиться її спрощена схема на форматі А4.
Вибираються необхідні параметри обладнання (номер
сітки вібросита, розмір насадки гідроциклона та інш.).

3.8 Розрахунок необхідної кількості глини, води,

обважнювача та хімічних реагентів для буріння
свердловини
Наводять підрахунок необхідної кількості глини, води,
обважнювача, та хімічних реагентів для буріння всієї
свердловини за нормами СУНС або місцевими нормами [10,
12]. При цьому використовують формули та методики
розрахунків, приведені в [1, 2].
Кількість глинопорошку для приготування промивальної
рідини обчислюють за формулою:
 гл    бр   в 
m гл  Vб . р 
  , (3.29)
гл в

де mгл – кількість глинопорошку, кг;

Vбр – об’єм бурового розчину, м3;
ρгл – густина глинопорошку, кг/м3, для практичних
розрахунків приймаємо ρгл=2600 кг/м3;
ρбр – густина бурового розчину, яку можна отримати без
обважнювача на глині, кг/м3, максимальне її значення
дорівнює 1100 кг/м3;

28
 ρв – густина води на якій готується буровий розчин, кг/м3.
Кількість глинопорошку для приготування промивальної
рідини з врахуванням вологості обчислюємо за формулою:

 гл   бр   в 
m гл  Vб . р  , (3.30)
(    ) (1  n )
гл в в
де nв – вологість глинопорошку в долях одиниці.
Згідно з технічними умовами виробництва для бенто-
нітових глинопорошків допускається вологість (6-10) %, для
палигорскітових – до 25 %.
Об’єм води для приготування бурової промивальної
рідини визначають за формулою:
 гл   бр
Vв  Vб . р 
 гл   в . (3.31)
Для перевірки проведених розрахунків можна
використати рівняння
Vб . р  Vв  Vгл , (3.32)
3
де Vгл - об’єм глини, м :
mгл
Vгл  , 3
 гл м . (3.33)
Кількість обважнювача, необхідного для обважнення
промивальної рідини, визначають за формулою:
mобв  Vб . р 

 обв   об . р   бр 
 обв   об . р , (3.34)
3
де ρобв – густина обважнювача, кг/м ;
ρоб.р – густина обважненого бурового розчину, кг/м3.
ρбр – густина розчину, який необхідно обважнити, кг/м3.
Кількість обважнювача, необхідного для обважнення
промивальної рідини з урахуванням вологості, визначають за
формулою:
mобв  Vб . р 

 обв   об . р   бр
,

(  обв   об . р )  ( 1  nв ) (3.35)
де nв – вологість обважнювача в долях одиниці.

29
 Вологість обважнювача коливається в межах (0,05-0,12).
Коефіцієнт збільшення об’єму бурової промивальної
рідини після обважнення визначають після визначення V
об’єму обважнювачаа формулою:
m
V  обв
 обв , (3.36)
Vб . р  V
K зб 
Vб . р . (3.37)
Далі визначаються уточнені кількості глини, води та
обважнювача з врахуванням коефіцієнту збільшення.
ут  m гл
mгл
K зб , (3.38)
Vв
V вут 
K зб , (3.39)
ут  m обв
mобв
K зб . (3.40)
На підставі об’ємів бурового розчину, визначених у
розділі 3.6, спочатку розраховують необхідну кількість глини
води та обважнювача поінтервально та з умови визначення
загальної кількості бурового розчину на всю глибину
свердловини.
Приклад
Враховуючи вихідні дані з конструкції свердловині (стор.
16) та результати розрахунків у розділі 3.6, визначити
необхідну кількість глини води та обважнювача.
Перший спосіб
1 Інтервал 0 − 500 м:
Vб . р  40  10  0 ,44  500  370 м3.
Визначаємо кількість матеріалів за наведеними вище
формулами
2600  1100  1000
m гл   370  162,5  370  60125 кг.
2600  1000
2600  1100
Vв   370  0 ,9375  370  346,875 м3.
2600  1000

30
 4000  1300  1100 
mобв   370  296,29  370  109629,6 кг.
4000  1300
Визначаємо коефіцієнт збільшення об′єму бурового
розчину за рахунок обважнення
109629,6
370 
K зб  4000  1,074 .
370
В кінцевому варіанті з врахуванням Кзб
60125
m гл   55978,5 кг. Приймаємо m =56 т.
1,074 гл

346,875
Vв   322,95 м3. Приймаємо V =323 м3.
1,074 в

109629,6
mобв   102068,9 кг. Приймаємо m =102,1 т.
1,074 обв

Виконуємо перевірку розрахунків.

55978,5  322,95  102069
б.р   1300
55978,5 102069
 322,95  кг/м3.
2600 2600

2 Інтервал 500 − 1500 м:

Vб . р .пр  n2  l 2  0 ,45  1000  450
м3.
Із врахуванням розчину, який є в наявності після
цементування кондуктора приймаємо:
Vб . р .пр  450  40  410 м3.
Визначаємо необхідну кількість матеріалів
2600  1100  1000
mгл   410  162,5  410  66625 кг.
2600  1000
2600  1100
Vв   410  0,9375  410  384,375 м3.
2600  1000
4000  1300  1100
mобв   410  296,29  410  121478,9 кг.
4000  1300
Визначаємо коефіцієнт збільшення об′єму бурового
розчину внаслідок обважнення

31
 121478,9
410 
K зб  4000  1,074 .
410
Уточнені значення кількості матеріалів з врахуванням
коефіцієнта збільшення:
66625
m гл   62030,26 кг. Приймаємо m =62,03 т.
1,074 гл

384,375
Vв   357 ,87 м3. Приймаємо V =358 м3.
1,074 в

121478,9
mобв   113101,9 кг. Приймаємо m =113,1 т.
1,074 обв

3 Інтервал 1500 − 3500 м:

 
Vб . р  0 ,15  2000  1,5 44,77  0 ,785  0 ,1905 2  2000  1,1 
3
 300  161,2  461,2 м .

З урахуванням розчину, який є в наявності після цемен-

тування проміжної колони
Vб . р  461,2  68  393,2 м3. Приймаємо Vб . р  393 м3.

Визначаємо кількість матеріалів для приготування 393 м3

бурового розчину
2600  1100  1000
m гл   393  162,5  393  63862,5 кг.
2600  1000
2600  1100
Vв   393  0 ,9375  393  368,44 м3.
2600  1000
4000  1300  1100 
mобв   393  296 ,29  393  116441,97 кг.
4000  1300

Кінцеві значення матеріалів з врахуванням коефіцієнта

збільшення об′єму бурового розчину:
62862,5
m гл   59462,26 кг. Приймаємо m =59,5 т.
1,074 гл

368,44
Vв   343,05 м3. Приймаємо V =343,1 м3.
1,074 в

32
 116441,97
mобв   108418 ,96 кг. Приймаємо m =108,5
1,074 обв
т.
Виконаємо перевірку розрахунків на підставі
матеріального балансу
59500  343100  108500
б.р   1300 кг/м3.
393

2- й спосіб
Визначаємо кількість матеріалів за загальноприйнятою
методикою виходячи з загальної кількості бурового розчину.

 
Vб . р  Vп.є  Vж .с  n1  l1  n2  l 2  n3  l3  a  Vпр.к  Vо.с ;
Vб . р  40  10  0 ,64  500  0,45  1000  0 ,15  2000 

 
 1,5  44 ,77  0 ,785  0 ,1905 2  2000  1,1  50  320  450 
3
 300  161,2  1281,1 м .

Приймаємо Vб.р=1281 м3.

2600  1100  1000
m гл   1281  162,5  1281  208195 кг.
2600  1000
2600  1100
Vв   1281  0 ,9375  1281  1200,93 м3.
2600  1000
4000  1300  1100 
mобв   1281  296,29  1281  379547,5 кг.
4000  1300
379547
1281 
K зб  4000  1,074 .
1281
В кінцевому варіанті визначаємо кількість матеріалів для
приготування 1281 м3 бурового розчину:
208195
m гл   193837 кг. Приймаємо m =194 т.
1,074 гл

33
 1200,93
Vв   1118 ,1 м3. Приймаємо V =1118 м3.
1,074 в

379547 ,5
mобв   353372 кг. Приймаємо m =353,4 т.
1,074 обв

Визначаємо кількість матеріалів в інтервалі буріння (500

 1500) м.
2600  1100  1000
mгл   450  162,5  450  73125 кг.
2600  1000
2600  1100
Vв   450  0 ,9375  450  421,875 м3.
2600  1000
4000  1300  1100
mобв   450  296,29  450  133330,5 кг.
4000  1300
З урахуванням коефіцієнту збільшення бурового розчину:
73125
m гл   68081,9 кг. Приймаємо m =68,1 т.
1,074 гл

421,875
Vв   392 ,78 м3. Приймаємо V =393 м3.
1,074 в

133330,5
mобв   124135,5 кг. Приймаємо m =124,1 т.
1,074 обв

Кількість матеріалів для приготування бурового розчину

в інтервалі буріння (1500  3500) м.
2600  1100  1000
m гл   461,2  162,5  461,2  74945 кг.
2600  1000
2600  1100
Vв   461,2  0 ,9375  461,2  432,375 м3.
2600  1000
4000  1300  1100 
mобв   461,2  296,29  461,2  136589,3 кг.
4000  1300
З урахуванням коефіцієнту збільшення бурового розчину:
74945
m гл   69776 ,5 кг. Приймаємо m =69,8 т.
1,074 гл

34
 432 ,375
Vв   402,6 м3. Приймаємо V =403 м3.
1,074 в

136589,7
mобв   127165 кг. Приймаємо m =127,2 т.
1,074 обв

Наведемо порівняльну таблицю результатів розрахунку за

двома способами:

Таблиця 3.3 − Порівняльна характеристика результатів

розрахунку за двома способами
Матеріали Інтервали буріння
для
бурового Всього
0-500 500-1500 1500-3500
розчину
Глина, т 56/56 62,03/68,1 59,5/69,8 177,5/194
Вода, м3 323/323 358/393 343,1/403 1024,1/1119
Обваж- 102,1/102,1 113,1/124, 108,5/127, 323,7/353,4
нювач, т 1 2
Буровий 370/370 410/450 393/461 1173/1281,2
розчин
Примітка: чисельник − 1-й спосіб; знаменник − 2-й спосіб

Із таблиці видно, що не дивлячись на трудоємність

розрахунків за першим способом, кількість матеріалів
підраховано значно точніше у порівнянні з другим способом.
Глини, води та обважнювача за другим способом потрібно на
10 % більше, ніж за першим способом. Таким чином,
застосування першого способу є доцільнішим.
У вищенаведеному прикладі густина бурового розчину
становила на всіх інтервалах буріння 1300 кг/м 3. В умовах
виробництва така ситуація зустрічається рідко. Найчастіше в
кожному інтервалі буріння густина різна. Визначемо
кількість матеріалів при умові, що густина бурового розчину
при бурінні під кондуктор становить 1  1080 кг м 3 , при

35
бурінні під проміжну колону  2  1250 кг м 3 , при бурінні під
експлуатаційну колону  3  1130 кг м .
3

Під час буріння свердловини під кондуктор за рахунок

″самозамісу″ густина стала 1  1160 кг м 3

Розв′язок
1 Інтервал 5 − 500 м:
Vб.р=370 м3 − із попередньої задачі.
2600  1080  1000
mгл   370  48100 кг.
2600  1000
2600  1080
Vв   370  351,5 м3.
2600  1000
2 Інтервал 500 − 1500:
На підставі розрахунків із попередньої задачі після це-
ментування кондуктора маємо 40 м3 розчину густиною 1160 кг/м3
(згідно з умовою задачі).
Визначаємо кількість обважнювача для обважнення
бурового розчину в елементах циркуляційної системи у
свердловині і який витіснявся після цементування.
Vб.р=40+10+35,3+40=125,3 м3.
4000  1250  1160 
mобв   125,3  16402,9 кг.
4000  1250
16402,9
Vобв   4 ,1 м3.
4000
Таким чином, додатково ще маємо 4 м 3 бурового розчину,
а це значить, що для буріння в цьому інтервалі необхідно
Vб.р=450-40-4=406 м3.
Визначаємо кількість матеріалів:
2600  1100  1000
mгл   406  162,5  406  65975 кг.
2600  1000

36
 2600  1100
Vв   406  0 ,9375  406  380 ,6 м3.
2600  1000
4000  1250  1100 
mобв   406  218,18  406  88581,8 кг.
4000  1250
88581,8
406 
K зб  4000  1,055 .
406
В кінцевому варіанті приймаємо:
65975
m гл   62562 ,5 кг. Приймаємо m =62,6 т.
1,055 гл

380 ,6
Vв   360 ,75 м3. Приймаємо V =361 м3.
1,055 в

88581,8
mобв   83999 ,98 кг. Приймаємо m =84 т.
1,055 обв

3 Інтервал 1500 − 3500:

Для буріння цього інтервалу потрібний буровий розчин
густиною 1160 кг/м3. На свердловині у наявності маємо
розчин густиною 1250 кг/м3. Об′єм цього розчину становить
Vб.р=40+10+44,77+78=172,77 м3.
Визначаємо кількість води для розбавлення цього об′єму
розчину з урахування необхідності мати після змішування
густину 1160 кг/м3.
162,77  1250  Vв  1000
1160 
162,77  Vв .
Vв  1160  162,77  1160  162,77  1250  Vв  1000 .
Vв  1160  1000  162,77  1250  1160  .
162 ,77  90
Vв   91,55 м3. Приймаємо Vв=92 м3.
160
Таким чином додатково маємо 97 м3 бурового розчину, а
відповідно для буріння даного інтервалу потрібно
Vб.р=461,21-68-92=301,2 м3.

37
 68 м3 − об′єм розчину, що витіснився після цементування
проміжної колони.
2600  1100  1000 
m гл   301  162 ,5  301  48912 ,5 кг.
2600  1000
2600  1100
Vв   301  0 ,9375  301  282 ,2 м3.
2600  1000
4000  1160  1100 
mобв   301  84 ,5  301  25434 ,5 кг.
4000  1160
24434,5
301 
K зб  4000  1,021 .
301
В кінцевому варіанті отримаємо:
48912 ,5
m гл   47900,5 кг. Приймаємо m =48 т.
1,021 гл

282,2
Vв   276 ,34 м3. Приймаємо V =276,4 м3.
1,021 в

25434,5
mобв   24908,26 кг. Приймаємо m =24,91 т.
1,021 обв

Результати виконаних розрахунків заносять у таблицю

аналогічну табл. 3.3.
Після визначення необхідної кількості матеріалів для
приготування бурового розчину розраховується необхідна
кількість хімічних реагентів. Виконуючи ці розрахунки
студент використовує зібраний ним промисловий матеріал з
витрат хімічних реагентів на буріння свердловини.

Приклад
Необхідну кількість хімічних реагентів для буріння
свердловини визначають за формулою:
Q хімреаг  k  Vвих  n1l1  n2 l 2    nn l n , (3.41)
де Vвих – вихідний об’єм бурового розчину що підлягає
первинній обробці, м3;

38
 k – кількість хім. реагенту в кг/м 3 (берутья за оптимальним
вмістом);
n – норма витрати хім. реагенту в кг/м проходки;
l – інтервал буріння в м.
Vвих1  Vп.є  Vж .с - (для буріння під кондуктор);

Vвих2  Vп.є  Vж .с  Vконд - (для буріння під

проміжну колону);
Vвих 3  Vп.є  V ж .с  Vпр .к - (для буріння під
експлуатаційну колону).

Vп.є. – об’єм прийомної ємності;

Vж.с – об’єм жолобної системи;
Vконд – об’єм кондуктора;
Vпр.к – об’єм проміжної колони.
2
Vконд  0,785  d вн .конд  l конд
2
Vпр .к  0 ,785  d вн .пр .к  l пр .к

За умовою попереднього завдання, де задана конструкція

свердловини, знайти необхідну кількість хімічних реагентів
для буріння свердловини.
1) Кальцинованою содою розчин обробляють на всіх
інтервалах буріння.
О.В. = 0,6 % (6 кг/м3)
n1 = 5,3 кг/м проходки
n2 = 4,6 кг/м проходки
n3 = 4 кг/м проходки
2) Вуглелужним реагентом розчин обробляється після
спуску кондуктора і до проектної глибини
О.В. = 4% (40 кг/м3)
n2 = 11 кг/м проходки
n3 = 10 кг/м проходки
3) КССБ розчин обробляють після спуску проміжної
колони
О.В. = 5% (50 кг/м3)
n3 = 12 кг/м проходки
Розв’язок

39
 Q Na 2 SO4  k  Vвих1  n1  l1  n2  l 2  n3  l3
Q Na 2 SO4  6   40  10  5,3  500  4,6  1000 .  4  2000 
 300  2650  4600  8000  15550 кг.

Q ВЛР  k  Vвих 2  n2  l 2  n3  l3
QВЛР =40(40+10+35,3)+111000+102000= .
=3412+11000+20000=34412 кг.
Q КССБ  k  Vвих3  n3  l3
Q КССБ  50   40  10  44,77   12  2000 
 4738,5  24000  28738,5 кг.

Результати розрахунків заносимо в таблицю 3.4.

Таблиця 3.4 Необхідна кількість хімічних реагентів для
буріння свердловини

Кількість Кількість хімічних

Назва реагентів реагентів на реагентів на
хім. на вихід- інтервал, кг Всього,
реагенту ний кг
0– 500 – 1500 –
об’єм, кг 500 1500 3500
Кальцино- 300 2650 4600 8000 15 550
вана сода
ВЛР 3412 — 11000 20000 34412
КССБ 4734 — — 24000 28734

3.9 Охорона праці та навколишнього середовища.

Утилізація бурового розчину

В цьому розділі необхідно передбачити основні заходи з

техніки безпеки під час приготування, обважнення та
хімічному оброблюванні бурового розчину. При висвітленні
питань охорони довкілля основна увага повинна бути
направлена на недопущення забруднення поверхневих та
підземних вод стічними водами. Після закінчення буріння
свердловини необхідно передбачити способи утилізації

40
бурового розчину, а також проведення рекультивації
земельної ділянки. У випадку неможливості утилізації
бурового розчину наводять розрахунки об'ємів бурового
розчину та шламу, що підлягають захороненню.

41
 4 ВКАЗІВКИ З ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ
Пояснювальна записка (ПЗ) курсової роботи має
включати в себе:
- титульний аркуш;
- завдання на курсову роботу;
- зміст;
- основну частину;
- висновки;
- перелік посилань на літературні джерела.

4.1 Титульний аркуш.

Титульний аркуш оформляють на стандартному бланку
формату А4 і заповнюється чорним чорнилом розбірливим
почерком або виконують на комп’ютері і роздруковується на
принтері. Бланк титульного аркуша видає керівник курсової
роботи.
4.2 Завдання на курсову роботу
Завдання на курсову роботу оформляють на бланку,
виданому керівником курсової роботи, чітким розбірливим
почерком.
4.3 Зміст
Зміст курсової роботи записують на окремому аркуші і
розташовують після завдання.
Слово "Зміст" розміщують посередині сторінки з великої
літери. У змісті повинні бути подані порядкові номери і назви
розділів із зазначенням номера сторінки, на якій вони аркуша
вони розташовані. Зміст повинен відповідати розділам
курсової роботи та графіку її виконання.
4.4 Основна частина
Зміст основної частини курсової роботи повинен
відповідати розділу: "Вказівки до виконання курсової
роботи" та виданому завданню.
4.5 Висновки
Висновки повинні включати короткі анотовані підсумки
виконаної студентом роботи у кожному розділі, пропозиції їх
можливого використання та впровадження з орієнтовною
оцінкою техніко-економічного ефекту.

42
 4.6 Перелік посилань на джерела
Список повинен містити перелік джерел, використаних
при виконанні курсової роботи, на які є посилання в ПЗ.
Список використаних джерел розпочинають з нового
аркуша з зазначенням зверху посередині слів "Перелік
літературних джерел".
Відомості про джерело потрібно подавати відповідно до
вимог стандарту "СТП 02070855-03-99. Стандарт
підприємства. Курсовий і дипломний проекти".
4.7 Загальні вимоги до оформлення курсової роботи
4.7.1 ПЗ повинна бути написана на білому папері
формату А4 (210297 мм) з рамкою, чітким розбірливим
почерком, чорнилом одного кольору (чорним, фіолетовим або
синім) або надрукована на принтері ПК чорним кольором.
Рядки тексту не повинні виходити за рамки. Неохайно
оформлений текст повертається автору без перевірки.
4.7.2 Пояснювальна записка до курсової роботи повинна
мати м’яку палітурку (з паперу більш щільнішого, ніж аркуші
ПЗ).
На палітурці креслярським шрифтом вказують скорочену
назву спеціальності, дві останні цифри залікової книжки,
групу, ім’я та прізвище студента, рік виконання проекту.
Не допускається скріплення листків ПЗ за допомогою
швидкозшивачів, тасьмою тощо. Частини скріплювальних
елементів (скоби, нитки), які виступають на зовнішню
поверхню обкладинки, повинні бути акуратно заклеєні
смужкою паперу кольору обкладинки.
4.8 Вимоги до викладу тексту
Текст записки повинен бути стислим, точним, не
допускати різних тлумачень, логічно послідовним,
необхідним і достатнім для повноти викладу змісту. У тексті
не допускається:
- вживати звороти розмовної мови, техніцизми та
практицизми;
- вживати для того ж самого поняття різні науково-
технічні терміни;
- вживати скорочення слів, окрім встановлених
правилами української орфографії та чинними стандартами (с.

43
- сторінка; р. - рік; рр. - роки; мін. - мінімальний; макс. -
максимальний; абс. - абсолютний; відн. - відносний та ін.).
Текст поділяється на розділи і підрозділи згідно зі
змістом курсової роботи, і повинен мати заголовки. Переноси
слів у заголовках недопустимі, а крапку в кінці не ставлять.
Нумерація аркушів - наскрізна. Першим аркушем є
титульний аркуш, другим - завдання. Їх не нумерують.
4.9 Оформлення таблиць
Кожна таблиця повинна мати назву та номер. Слово
"Таблиця" та її номер пишуться зліва над таблицею, у цьому
ж рядку - її назву через дефіс. Назва таблиці повинна
відображати її зміст. У разі перенесення частини таблиці на
іншу сторінку, її назву розміщують лише над першою
частиною, а над іншими пишуть слова "Продовження таблиці"
або "Закінчення таблиці" з зазначенням її номера. Нумерують
таблиці робиться арабськими цифрами за розділами. На всі
таблиці ПЗ повинні бути посилання в тексті. При посиланні
пишуть: "Таблиця" із зазначенням номера.
4.10 Оформлення рисунків в ПЗ
Рисунки (графіки, розрахункові та технологічні схеми)
розміщують в тексті ПЗ безпосередньо після тексту, в якому
про нього згадується вперше або на наступному аркуші.
Рисунки виконують простим олівцем на аркушах ПЗ, крім
тих, виконання яких є обов’язковим на міліметровому папері.
Рисунки нумерують арабськими цифрами за розділами.
Внизу під рисунком пишеться слово «Рисунок», ставиться
його номер та назву. Наприклад, «Рисунок 1.1 – Конструкція
свердловини».
4.11 Формули та рівняння
Для написання розрахункових формул потрібно
використовувати символи, які прийняті в курсі «Бурові
промивальні рідини». Пояснення символів і числових
коефіцієнтів, що входять в формулу, повинні бути наведені
безпосередньо під нею. Пояснення дають у тій же
послідовності, в якій символи подані в формулі. У формулу
значення величин потрібно підставляти без одиниць
вимірювання і в такій послідовності, в якій подані відповідні
символи.

44
 Нумерують формули проводиться арабськими цифрами за
розділами. Номер формули записують в круглих дужках
праворуч, на її рівні.
4.12 Посилання
У тексті ПЗ дають посилання на текст ПЗ і використані
джерела. При посиланні на текст ПЗ зазначають номер
розділу, підрозділу, пункту, формули, рисунки, таблиці. При
посиланні потрібно писати: «.... відповідно до розділу 2.1»
або «... згідно з 2.1» тощо.
При посиланні на джерело в тексті ПЗ потрібно вказати
його порядковий номер за списком джерел і виділити двома
квадратними дужками, наприклад, «... відповідно до [2]».
4.13 Одиниці фізичних величин
У тексті ПЗ потрібно використовувати тільки
стандартизовані одиниці фізичних величин, їх назви і
позначення відповідно до стандарту ГОСТ 8.417.

45
 5 ЗАХИСТ КУРСОВОЇ РОБОТИ ТА ЇЇ ОЦІНЮВАННЯ
Захист курсової роботи відбувається при безпосередній
участі керівника проекту і в присутності студентів групи.
Під час захисту проекту студент робить коротку доповідь
про виконану ним роботу (5-10 хв.) і дає відповіді на
запитання членів комісії.
Курсову роботу оцінюють в балах рейтингової системи за
нижче поданою схемою:
1 Виконання курсової роботи у повному обсязі без
помилок, яка допущена до захисту........................50 балів;
2 Акуратність оформлення курсової роботи ........10 балів;
3 Захист курсової роботи та відповіді на
запитання..................................................................40 балів;
Максимально можлива кількість балів за виконання
та захист курсової роботи......................................100 балів.
Оцінка курсового проекту за чотирибальною системою:
90-100 балів –"відмінно"
75-89 балів – "добре"
60-74 бали –"задовільно"
менше 60 балів – "незадовільно".

46
 ГРАФІК
виконання курсової роботи

№ % від Вико-
загаль- нання, Номер
п/ Зміст розділу проекту ного тижня
п обсягу %
1. Видача завдання.
Вступ і загальні
відомості про 5 5 1-2
свердловину.
2. Короткий огляд
фактичного стану
промивки 10 15 2-3
свердловини.
3. Типи і параметри,
хімобробка і
обважнення бурового 20 35 3-5
розчину.
4. Приготування,
технологія обробки і
контроль параметрів 15 50 5-8
бурового розчину.
5. Очищення бурового
розчину. Поверхнева 10 60 8-9
циркуляційна система.
6. Розрахунок необхідної
кількості глини, води,
обважнювача, 25 85 9-11
хімічних реагентів для
буріння свердловини.
7. Охорона
навколишнього 5 90 11-12
середовища.
8. Оформлення курсової
роботи і здача на 10 100 12-14
перевірку.
9. Захист курсової з 15
роботи. тижня

47
 ПЕРЕЛІК РЕКОМЕНДОВАНИХ ДЖЕРЕЛ
1 Коцкулич Я. С., Оринчак М.І., Оринчак М.М. Бурові
розчини: Підручник. – Київ. – 2007. – 497 с.
2 Оринчак М.І., Колісник В.І., Бейзик О.С., І.І.Чудик
Методичні вказівки для практичних занять. –Івано-
Франківськ: Факел, 2006. – 54с.
3 Булатов А.И., Аветисов А.Г. Справочник инженера по
бурению. Т. 2. – М.: Недра, 1985. - 187 с.
4 Мислюк М.А., Рибчич І.Й., Яремійчук Р.С.
Промивання свердловин, відробка доліт – Київ “Інтерпрес
ЛТД”; 2002р.– 300 с.
5 Рязанов Я.А. Энцеклопедия по буровым растворам.-
Оренбург: Издательство «Летопись», 2005. – 664 с.
6 Булатов А.И., Пеньков А.И., Проселков Ю.М.
Справочник по промывке скважин. – М.: Недра, 1985. - 187 с.
7 Булатов А.И., Макаренко П.П., Проселков Ю.М.
Буровые промывочные и тампонажные растворы. Учеб.
Пособие для вузов. – М.: ОАО «Издательсьво Недра» – 2000.
– 424 с.
8 Будников В.Ф., Булатов А.И., Петерсон А.Я., Шаманов
С.А. Контроль и пути улучшения состояния скважин. – М.:
ООО «Недра-Бизнесцентр». – 2001. – 305 с.
9 Временные сметные нормы расхода химреагентов и
утяжелителей при обработке промывочных жидкостей для
буровых предприятий производственного объединения
"Укрнефть". – К.:-1990. – 21 с.
10 Единые технические правила ведения работ при
строительстве скважин на нефтяных, газовых и
газоконденсатных месторождениях. Третье издание. – М.:
МНП, МГП, МГ, 1983. – 65 с.
11 Збірник елементарних та укрупнених кошторисних
норм і розцінок на спорудження глибоких розвідувальних
свердловин на нафту і газ. – Полтава, УкрДГРІ. – 2001. – 20 с.
12 Инструкция по технологии регулирования содержания
твердой фазы в буровом растворе в ПО "Укрнефть" – К.:
УкргипроНИИнефть, 1987.-39 с.

48