Мистецтво Стародавньої Греції

Слайд 1
Без сумніву, найбільший вплив на наступні покоління справило мистецтво
Давньої Греції, а особливо архітектура. Її спокійна і велична краса, гармонія і
ясність служили зразком і джерелом для пізніших епох історії культури.
Слайд 2
Історія архітектури та культури Стародавньої Греції поділяється на три
періоди: 1. Стародавній період – архаїка. Відбивши навалу персів , звільнивши свої
землі , греки отримали можливість вільно творити (600-480 роки до нашої ери). 2.
Період розквіту – класика. Олександр Македонський підкорив величезні території з
різними культурами, знайомство з ними й було причиною занепаду грецького
класичного мистецтва. Період розквіту настав після смерті Македонського (480-323
роки до нашої ери). 3. Пізній період – еллінізм. Цей період закінчився в тридцятому
році до нашої ери при завоюванні Стародавнього Єгипту римлянами , який
знаходився під грецьким впливом.
Слайд 3
Греція – країна з великим архітектурним минулим , в якій приділялося багато
уваги будівництву храмів. Греки в будівництві найдавніших храмів ще в епоху
архаїки замінили дерево білим мармуром і вапняком. Такий матеріал не тільки
виглядав благородно , але і відрізнявся своєю багатовіковою міцністю.
Планування кожного храму було індивідуальним. Але деякі особливості
залишилися однаковими. Наприклад, у всіх храмів була ступінчаста основа. Храм
являв собою приміщення без вікон , які оточували в кілька рядів колони , а
всередині будівлі стояла статуя божества. Колони підтримували двосхилий дах і
балки перекриття . Народу не дозволялося входити в храм , тут мали право бути
присутніми тільки жреці , тому всі інші милувалися його красою зовні.
Споруди стародавньої Греції орієнтувалася на людину. Дотримуючи гармонію в
пропорціях, еллінські майстри створюють художню систему декорації і зведення
споруд, що складається з комбінації несучих (підтримують) і несомих
(перекривають) елементів (VII ст. до н. е.). Вони назвали її стояково-балкової
конструкцією або ордерною системою.
Слайд 4
Грецьку архітектуру відрізняє чистота і єдність стилю. Було вироблено три
основних архітектурних ордери («ордер» — в перекладі з грецького «порядок») —
вони розрізняються типами колон і перекриттів,пропорціями, декоративним
оздобленням. Самий ранній – доричний. Він пов’язаний з культурою дорійців , що
жили в материковій Греції. У доричному ордері колони потужні і короткі ,що
Звужуються догори, мають канелюри закінчуються капітеллю з квадратною абакою
і не мають бази.
Слайд 5
Іоничний ордер розвинувся в острівній і малоазійської Греції. Іонічні
колони , більш тонкі і витягнуті, спираються на базу і завершуються капітеллю,
висіченою з прямокутного блоку. Капітель утворена двома завитками (волютами). У
більшості дійшовших до нас храмів застосовані доричний і Іонічний ордера.
Слайд 6
Коринфський ордер Коринфський ордер з’явився в Афінах в 5 ст. до н. е.
Колону вінчає пишна капітель , що представляє собою кучеряві пагони аканта. Цей
ордер отримав широке застосування в епоху еллінізму.
Слайд 7
Акрополь
Розквіт архітектури Стародавньої Греції почався в 5 столітті до н.е. Ця
класична епоха нерозривно пов'язана з ім'ям знаменитого державного діяча Перікла.
Під час його правління були розпочаті грандіозні будівельні роботи в Афінах -
найбільшому культурному й мистецькому центрі Греції. Головне будівництво
велося на древньому укріпленому пагорбі Акрополі.
Навіть по розвалинах можна уявити, який прекрасний був свого часу
Акрополь. Вверх на пагорб вели широкі мармурові сходи. Праворуч від них на
підвищенні, поставлений невеликий гарний храм богині перемоги Ніці. Через ворота
з колонами відвідувач потрапляв на площу, в центрі якої височіла статуя
покровительки міста, богині мудрості Афіни,
Слайд далі виднівся Ерехтейон, своєрідний і складний за планом храм. Його
відмінна риса - виступаючий збоку портик, де перекриття підтримували не колони, а
мармурові статуї у вигляді жіночої фігури, так звані каріатиди.
Слайд 8
Головна споруда Акрополя - присвячений Афіні храм Парфенон. Цей храм -
найбільш досконала споруда в доричному стилі - був завершений майже дві з
половиною тисячі років тому, але нам відомі імена його творців: їх звали Іктін і
Каллікрат. У храмі стояла статуя Афіни, виліплена великим скульптором Фідієм.
Один з двох мармурових фризів, що 160 - метровою стрічкою опоясував храм,
представляв святкову ходу афінян. У створенні цього чудового рельєфу на якому
були зображені близько трьохсот людських фігур і двохсот коней, також брав участь
Фідій. Парфенон вже близько 300 років стоїть у руїнах - відтоді як в 17 столітті, під
час облоги Афін венеціанцями, турки, що правили там, влаштували в храмі
пороховий склад. Більшу частину рельєфів уцілілих після вибуху, на початку 19
століття відвіз до Лондона, в Британський музей, англієць лорд Ельджін.
Слайд 9
Театри
Розвинувся він з ритуального вистави, на честь бога Діоніса, бога веселощів і
вина. Ритуал зазвичай супроводжувався хороводами, танцями і дифірамбами (жанр
давньогрецької хорової лірики).
Вже в ранній час театр займав важливе місце у громадському житті греків.
Значення театру особливо зросло в період розквіту полісної демократії (5 століття
до н. е.). Творчість великих драматургів Есхіла, Софокла, Евріпіда, Аристофана
відобразила найважливіші сторони суспільного, політичного і духовного життя
стародавніх греків і створила театр досконалої художньої форми. Загальнонародний
характер давньогрецького театру визначив особливості організації театральних
вистав та облаштування будівлі.
Організацію вистав брала на себе держава архонтів. Витрати на утримання
та навчання хору несли як почесний громадський обов'язок багаті громадяни, які
одержували назву хорегів. Вистави давалися на святах на честь Діоніса [Малих, або
Сільських, Діонісіях (у грудні — січні за григоріанським календарем); Ленеях (у січні
— лютому); Великих, або Міських Діонісіях (у березні — квітні) і носили характер
змагання. Кожен з трьох конкуруючих драматургів виступав з тетралогією, що
складалася з трьох трагедій і однієї сатиричної драми.
Слайд 10
Архітектура да1вньогрецького театру
Давньогрецький театр представляв собою відкриту будівлю великих
розмірів. Сцена складалася з довгої вузької платформи і з трьох сторін була
обнесена стінами, з яких задня (з навісом) називалася скеною, бічні - параскеніями, а
сама сцена - предскеніем. Півколо сидінь для глядачів, що піднімалося вгору
називалося амфітеатром, місце між сценою і амфітеатром - орхестрою; тут містився
хор, який керувався корифеєм. Для будування театру вибиралися схили пагорбів, де
сидіння часто можна було висікати зі скелі. Кількість місць була різною, залежно від
потреби і чисельності населення. Афінський театр Діоніса міг вмістити до 30 000
глядачів. Таке планування театру забезпечувала гарну чутність, для посилення якої
у деяких театрах між глядацькими місцями розташовувалися резонуючі посудини.
Слайд 11
Власне у Греції перший кам'яний Театр був побудований в Афінах — Театр
Діоніса, він став зразком для усіх наступних театрів як стосовно побудови взагалі,
так і розташування окремих частин. Театр Діоніса був зведений на південно-
східному схилі Афінського акрополя, у лінейському окрузі, де стояв також храм
Діоніса. Спорудження кам'яного театру розпочалось після того, як обвалились
дерев'яні підмостки та місця, якими доти користувалася публіка. Добудований він за
архонта Лікурга. Невідомо, який архітектор складав план театру Діоніса і керував
його будівництвом. Руїни театру були знайдені в 1862 році під час розкопок.
Слайд 12
Актори
У давньогрецькому театрі жіночі ролі виконувалися чоловіками. Один і той
же актор грав кілька ролей, від нього вимагалося вміння не тільки добре читати
вірші і п'єси, але також співати і танцювати. Грецькі актори надягали на обличчя
маски, що змінювались у різних ролях і навіть під час виконання однієї ролі. Щоб
збільшити зріст, актори трагедії носили котурни — особливе взуття на високій
підошві.
Число акторів не перевищувало трьох, хоча кожен з них виконував більше
ролей, ніж у трагедії. І в комедії величезну роль грав хор. Особливістю останнього
було те, що корифей хору говорив від імені самого автора, викладаючи його основні
думки, які він проводив у комедії. Частина вистави актори танцювали. Несхожі були
костюми акторів комедії на костюми акторів трагедії. Маски акторів мали
підкреслити смішне і потворне в викриває герої (вони були з витріщеними очима, з
ротом до вух і т. п.). Фігур акторів надавався не менш потворний вигляд.
Театральна культура Стародавньої Греції справила величезний вплив на
розвиток світового театрального мистецтва. Широко використовували грецьку
театральну спадщину римляни (особливо на ранніх етапах розвитку), діячі епохи
Відродження і Просвітництва. Демократичні традиції театрального мистецтва
античної Греції зберегли значення і для наступних епох. Постановка значних
суспільно-політичних, філософських і етичних питань, насиченість драматургічних
творів ідеями патріотизму, увага до людини, глибина героїчних характерів, що
пробуджує свідомість глядачів, складають унікальність давньогрецького театру.
Слайд 13
Музика
До сьогодення давньогрецька музика дійшла до нас лише у вигляді
фрагментів нотних записів, що були виконані грецькими і фінікійськими буквами.
Це — музика до пісні (стасиму) із драми «Орест» Евріпіда; два гімни Аполлону (138
і 128 до н. е.); похоронна й лірична пісні;
Музыка грала велику роль в громадському і особистому житті греків. Для
вільних громадян навчання музичному мистецтву було обов'язковою складовою
частиною освіти. На гімнастичних і художніх змаганнях, які грецькі поліси
влаштовували в Афінах (дионисии і панафинеи), в Дельфах (агони пифийские), в
Спарті (карнеи, гимнопедии) і в ін. містах, гімнастичні ігри відбувалися під музику.
Змагалися між собою співаки-солісти, хори, інструменталісти, поети - вигадники
віршів і пісень. Музыке надавалося державне, а в аристократичній, войовничій
Спарті - і чисте військове значення. Організація музичного життя була
демократичнішою в порівнянні зі східними країнами.
Багато що розповідають літературно-поетичні джерела, скульптури,
барельєфи, зображені на вазових розписах і фресках сцени з народного життя з
танцями під музику і співом. У древніх епічних поемах "Труды і дні" Гезиода,
"Іліада" і "Одісея" Гомера ми читаємо прекрасні описи музичного життя народу.
Окрім побутових, обрядових, хороводів пісень, всюди, мабуть, поширені
були також пісні робітники - женців і пастухів, ткачів і так далі… Спів з танцями
було важливою складовою частиною народних святкових дійств, пов'язаних із
землеробськими роботами і прославлянням богів, - покровителів землеробської
праці
Слайд 14
Улюбленими інструментами греків були струнні щипкові: форминга, ліра і
кіфара. Серед духових поширені були сиринкс (флейта Пана) і авлос (типу гобоя) -
простий і подвійний.