Лекція № 2.

1
Тема лекції: Стародавня Греція. Етапи й шедеври античності(огляд).Гомер «Одіссея».
Міфологічні, пригодницькі й побутові елементи у поемі «Одіссея».

План лекції
1. Стародавня Греція. Етапи й шедеври античності(огляд).
2. Гомер «Одіссея».
3. Міфологічні, пригодницькі й побутові елементи у поемі «Одіссея».

Література
1. Горбулін О. Зарубіжна література (Використання ілюстративного матеріалу на уроках
літератури) / О. А. Горбулін. – Донецьк, 2008 р.
2. Зарубіжна література. Посібник-хрестоматія. 10 клас / Упорядник Щавурський Б. Б. –
Тернопіль : Навчальна книга-Богдан, 2005 р.
3. Звиняцьковський В. Світова література : Підручник для 10 класу загальноосвітніх
навчальних закладів (рівень стандарту) / В. Я. Звиняцьковський, Т. Г. Свербілова, О. Є.
Чебанова. – К. : Освіта, 2010 р.
4. Ковбасенко Ю. Зарубіжна література : Підручник для 10 класу загальноосвітніх
навчальних закладів (академічний рівень, профільний рівень) / Ю. І. Ковбасенко – К. :
Грамота, 2010 р.
5. Ковбасенко Ю. Зарубіжна література : Підручник для 10 класу загальноосвітніх
навчальних закладів (рівень стандарту)/ Ю. І. Ковбасенко. – К. : Грамота, 2010 р.
6. Мухін В.О. Вивчення зарубіжної літератури. 10 клас. – Харків : Ранок, 2002 р.
7. Наливайко Д. Світова література : Підручник для 10-го класу загальноосвітніх
навчальних закладів (академічний рівень, профільний рівень) / Наливайко Д. С.,
Шахова К. О., Нагорна Н. М., Кисельова Л. О., Волощук Є. В., Білик Н. Д. – К. : Генеза,
2010 р.

Зміст лекції

1. Стародавня Греція. Етапи й шедеври античності(огляд).

Щоб розпочати роботу, згадаймо, що ж таке античність і на які періоди вона поділяється.
А для цього проскануйте QR-код та повторіть інформацію. У зошити запишіть періоди.

Так, відрізняють два періоди античної культури:

-Давньогрецька культура;
-Давньоримська культура.
Подивіться на зображення, і скажіть, про який саме період ми будемо говорити.
 2

«Культурологи». Релігія. Греки вірили, що боги правлять світом і визначають долю

кожної людини. Вони вважали, що боги живуть на горі Олімп. Кожен бог був
покровителем певного явища. Царем богів був Зевс– покровитель грому і блискавок, а
царицею його дружина Гера – покровителька домашнього вогнища. Було і ряд інших
богів:
Афіна – богиня мудрості, захисниця;
Посейдон – бог моря;
Аїд – бог підземного царства мертвих;
Деметра – богиня землі;
Аполлон – бог світла, покровитель мистецтв;
Артеміда – покровителька живої природи;
Афродіта – богиня кохання і краси;
Арес – бог війни;
Гефест – бог-коваль, покровитель вогню;
Крім небесних богів були й різні земні божества:
музи – 9 дівчат, що уособлювали різні види мистецтва;
сатири – козлоногі люди, покровителі лісів;
мойри – три сестри, богині долі;
німфи – богині джерел і тінистих гаїв.
Театр. В Греції було добре розвинутий театр, в якому ставилися різні п’єси. Веселі,
жартівливі п’єси називалися комедіями, а сумні й серйозні – трагедіями. Театри
будували на крутому схилі гори. Знизу в гору півкругом піднімалися місця для глядачів.
Внизу був круглий майданчик, на якому виступали актори, називався він орхестра. Збоку
біля нього було приміщення, яке називалося скене, це місце для декорацій. Славетними
авторами трагедій були Есхіл (525–456 рр. до н. е.) і Софокл (496–406 рр. до н. е.).
«Дослідники». Архітектура. Яскравими виразниками грецької архітектури були храми.
Їх завжди будували на підвищенні, на горі або на штучній платформі. Прямокутну
 3

будівлю храму з усіх боків оточували мармуровими колонами – портиком. Греки

використовували колони трьох типів (ордерів):
 дорійські – прості й суворі на вигляд, зверху до низу покриті жолобками;
 іонійські – стрункі і тонкі, капітель (верхня частина) колони зроблена у вигляді двох
завитків;
 коринфські – капітелі колон були у вигляді кошика з квітами.
Нерідко греки використовували статуї-колони. Колони у вигляді чоловіків
називалися атлантами, у вигляді жінок – каріатидами.

Мал. 3. Дорійська колона.Мал. 4. Іонійська колона.

 

Мал. 5. Коринфська колона.Мал. 6. Каріатиди.

 
Скульптура. Відомими скульптурами Давньої Греції були Фідій, Мірон, Поліклет та ін.
Усі вони оспівували красу людського тіла. Найвідомішими є статуї: «Дискобол» Мірона,
«Афродіта» Праксителя, «Афродіта Мілоська», та «Аполлон Бельведерський», невідомого
скульптора і «Геракл з левом» Лісіппа.

Історики. Олімпійські ігри. У Греції раз на 4 роки проводилися загальнонародні

спортивні змагання – ігри. Вони відбувались у місті Олімпії, тому й отримали
назву Олімпійських. На час проведення змагань по всій країні оголошували мир. Перші
Олімпійські ігри відбулися в 776 р. до н. е. Крім того спортивні ігри проводились на честь
бога Зевса, храм якого теж був в Олімпії. У храмі стояло одне із 7 чудес світу – золота
статуя Зевса, яка у V ст. була вивезена до Константинополя, де під час пожежі і згоріла.
 4

Освіта. У ІХ–VІІІ ст. до н. е. греки запозичили у фінікійців алфавіт і на його основі

склали свою азбуку. Вона мала 24 літери. У Давній Елладі розвивалась освіта. Діти
вільних греків із семи років ходили до школи. Їх супроводжував раб, який
звався педагогом, що означає «той, хто водить дітей». Діти заможних батьків
продовжували навчання до 18 років у спортивних школах – гімнасіях.
Презентація «Цікаві факти про Стародавню Грецію.
Цікаві факти про Стародавню Грецію
Греція подарувала людству геніальних філософів і вчених, дала походження тисячам
сучасних слів і пояснила деякі фізичні явища. Цікаві факти про Стародавню Грецію
дозволять читачеві ближче познайомитися з цією колискою світової цивілізації.

Стародавня Греція складалася приблизно з півтори тисячі окремих міст-держав,

найбільшим з яких було Афіни. Незважаючи на те, що кожен з полісів мав свої закони і
армію, конфлікти між ними були повсякденним явищем.
Керувалися грецькі міста зборами всіх дорослих жителів чоловічої статі або колегією
найбагатших городян, які називалися олігархами - «правлячою меншістю».

 Забезпечені гречанки вели дозвільний спосіб життя і єдиним гідним заняттям вважали
розглядання коштовностей. Вони не працювали, не навчалися грамоті, а для годування
власних немовлят брали спеціальних молочних рабинь.
 Жінки, незгодні з таким станом речей, називалися гетерами. Вони були освіченими,
вели незалежний спосіб життя і дуже рідко виходили заміж, оскільки вважалися поганими
дружинами.

Середня тривалість життя жінок в Стародавній Греції становила 36 років, у чоловіків -

45. Дитяча смертність була дуже високою, половина дітей вмирала ще в перший рік
життя.
 Вираз «внести свою лепту» прийшов до нас із Греції. Внеском називалася сота частина
драхми (давньогрецької грошової одиниці), яка була дуже дрібною розмінною монетою.
На перших монетах особи богів і героїв карбувалися в анфас. На таких зображеннях
дуже швидко стирався ніс, тому пізніше греки перейшли на профілі.

 Поняття демократії з'явилося саме в Стародавній Греції. За участь у виборах місцеві

жителі отримували плату, чим забезпечувалася дуже висока явка виборців.
 5

 Стародавні греки були першими, хто зробив математику теоретичною дисципліною.

Роботи Піфагора, Евкліда і Архімеда лежать в основі сучасних підручників алгебри.
 Фізичними вправами прийнято було займатися оголеними.
Перші 13 олімпійських ігор складалися всього з однієї дисципліни - бігу.
Древніх атлетів нагороджували оливковими вінками, гілками і оливковим маслом в
амфорах.
Відповідно до древніх легенд філософ Діоген жив в бочці. Насправді притулком
знаменитому греку служив великий глиняний посуд піфос, який закопували в землю для
зберігання в ньому зерна.
 Елліни не пили вино в чистому вигляді. Хмільний напій вони змішували з солоною
водою (прісна була занадто дорогою) в пропорції 1 до 7. Суміш пили протягом дня як
прохолодний напій.
Місто Афіни було назване на честь грецької богині. Саме вона вручила місту кращий
дар - оливкове дерево. Змагався з нею Посейдон, він дарував городянам воду. Спочатку ті
зраділи, але коли дізналися, що вона солона, переможницею визнали Афіну.
Перший туристичний путівник був написаний в II столітті н.е. і називався він «Опис
Еллади». У десяти книгах автор твору Павсаній запрошує в подорож найцікавішими
місцями Греції, описує храми, статуї, театри і розповідає про місцевий уклад життя.

2. Гомер «Одіссея».

Легендарний давньогрецький поет, якого вважають автором «Іліади» та «Одіссеї», двох

славетних грецьких епічних поем, що започаткували європейську літературу. В «Одіссеї»
міститься перше у писемних джерелах повідомлення, що стосується найдавнішого
населення на території України — кіммерійців. В античності Гомеру приписувалося
авторство й інших творів (див. кіклічні поеми; від деяких з них збереглися фрагменти).
Сукупність проблем, пов'язаних з особою Гомера і його відношенням
до «Іліади» та «Одіссеї», про час виникнення, склад і взаємозв'язок окремих частин цих
поем становлять знамените не тільки в порівняльному літературознавстві, а й у всій науці
про античний світ «Гомерівське питання». Вважається національним народним
героєм Греції.

Тлумачення імені Гомера намагалися знайти вже античні автори. Ефор Кімський,

спираючись на традиції, бачить в ньому значення «сліпого» (ὁ μη ὀρων). Пізніші
письменники вважають, що воно означає творця епічної композиції, укладача (ὁμου —
ά̓ρω); інші бачать у ньому вказівку на тісно згуртований стан співаків (ό̔μηροι —
товариші), звідки, на їхню думку, запозичується назва для уявного родоначальника
товариства. Інші ототожнювали це ім'я з ім'ям стародавнього фракійського співака
Фаміріса (Θάμυρις) і вважали Гомера абстрактним поняттям.
Між тим ім'я Гомера вперше наводить Гесіод. Етимологічно ім'я збігається із грец. όμηρος,
що перекладається буквально як «заручник. Воно споріднене із еолійським діалектом.
Так, Лукіан Самосатський у праці «Правдива історія» описує поета
як вавилонця Тиграна, який прийняв ім'я Гомера (тобто Заручника) після того, як
потрапив у полон до греків.
Водночас німецький філолог-класик Теодор Бергк, не визнаючи символічного значення
«заручника» або «поручителя», просто вважав Гомера історичною особою. Донині ім'я
поета викликає різні гіпотези, аж до тлумачення його значення як «сліпець», «боян» тощо.
Аналогії зі сліпими кобзарямилегко відшукуються у різних народів, у тому числі і в
українського.
 6

Про самого Гомера та про його життя немає жодних достовірних свідчень або принаймні
доказів, що авторство поем належить одній людині, а не групі людей. В античну добу
були відомі дев'ять більш-менш докладних життєписів Гомера, що не становлять однак
істотного інтересу, оскільки всі вони вигадані граматиками часів римського
імператора Октавіана Августа. Так само малого значення мають збережені донині
численні зображення Гомера, погруддя якого часто зображують поета в умовній
ідеалізованій формі, у вигляді сліпого старця.
Ні місця, ні часу народження Гомера антична традиція так само не знала. Щодо століття, в
якому жив поет, стародавні автори дуже розходяться. Частина грецьких письменників
відносили його до епохи Троянської війни, що нібито мала місце в період 1194—1184
років до н. е., датували різними іншими міфологічними подіями від 1130 до 910. Кратет
Пергамський стверджував, що він жив до переселення Гераклідів; історик Ефор
Кімський відносив його до епохи спартанського легендарного
законодавця Лікурга; Феопомп — до часів вторгнення кіммерійців та Евфоріон свідчить,
що він жив на 500 років пізніше Троянської війни. Таким чином, між найбільш раннім
часом, до якого відносять життя Гомера, і найпізнішим утворюється проміжок не менше
ніж у 460 років. Найвірогіднішим вважається розрахунок Геродота, який писав, що Гомер
народився за 400 років до його часу, отже, близько 850 року до н. е.
Батьківщина Гомера, як і його вік, також становить предмет суперечки. Звичайно
наводяться сім міст, які вважали його своїм громадянином. Епіграма у Авла Геллія,
давньоримського історика і філолога 2 століття, називає: Смірну, острів Родос, Колофон,
Саламін (місто на Кіпрі, не плутати із островом Саламін), Іос, Аргос і навіть Стародавні
Афіни. Водночас варіації цієї епіграми називають ще Кіму в Малій Азії,
острови Хіос, Пілос та Ітаку. Деякі з цих міст тому вважаються батьківщиною Гомера, що
в них особливо процвітала гомерична поезія, інші домагання ґрунтуються на
зв'язку грецьких колоній.
Сучасні дослідники схильні відносити його діяльність до VIII або навіть VII століття до
н. е., зазначаючи як основне місце його перебування острів Хіос або який-небудь інший
регіон Іонії, що існувала в центральній частині західного узбережжя Малої Азії. Більше за
інші міста Смірна або є острів Хіос могли стати родючим ґрунтом для епічної поезії. На
користь Смірни свідчить добра обізнаність Гомера у тамтешній топографії, яку він
демонструє в «Іліаді». На думку Вільгіельма Дерпфельда, німецького архітектора та
археолога класичності, Гомер міг відвідати усі ці місця та регіони (Мікени, Трою,
палац Одіссея на острові Ітака), які він описав в «Іліаді»[9]. Крім того Діодор
Сицилійський пише, що Гомер відвідав навіть Єгипет[10]. На острів Хіос як місце
народження вказував Симонід Аморгоський, давньогрецький поет 7-6 століть до н. е.
Тому Гомера слід вважати за іонійця, як за загальним його характером, так і за окремими
рисами його поем. Місцем смерті поета прийнято вважати кікладський острів Іос[11][12].
Відсутність достовірних відомостей викликала вже в античності подвійне ставлення до
Гомера. Так, за часів до Геродота (до 5 століття до н. е.) існувала думка про те, що Гомер
був не однією історичною особою, але являв собою колективне позначення для поетів
стародавнього героїчного епосу в цілому. Пізніше, від часу Платона (4 століття до н. е.) і
засновника гомерівської критики Аристарха Самофракійського (2 століття до н. е.),
утвердилася думка, що Гомер був одноосібним творцем «Іліади» та «Одіссеї». В наш час,
хоча питання і не ставиться в такій виразній і простій формі, вчені також поділяються на
«ревнителів єдності» (Einheitshirten), та «мисливців за піснями» (Liederjäger).

3. Міфологічні, пригодницькі й побутові елементи у поемі «Одіссея».

 7

Міфологічні Пригодницькі Побутові

Небожителі, німфи, Боротьба з циклопом (кіклопом) Батальні сцени, поєдинки
чарівниці, ідеальне Поліфеном, зла чарівниця Кіркея героїв, військові звичаї,
царство фраків перетворила на свиней військо Одіссея. побут давніх греків. Царівна
Головний герой упорався із женихами, пре білизну, дбає про
які надокучали його дружині Пенелопі. чистоту одягу всієї родини,
пряде.

Практично в усі періоди європейської літератури «Іліада» та «Одіссея» розглядалися як

вершина епічної поезії. З цим погоджувалися і критики, і поети. За зразок першої
половини «Енеїди» Вергілій взяв «Одіссею», а другої половини — «Іліаду». Тому
письменники, що жили після Вергілія, і були мало знайомі з Гомером, самі того не
усвідомлюючи, сприймали давньогрецького поета за посередництвом
Вергілія. Горацій ставить Гомера вище всіх інших епічних авторів. У своєму надзвичайно
впливовому творі «Мистецтво поезії» він звеличує майстерність Гомера у викладі,
побудові сюжету й образів героїв. Саме Горацій, відштовхуючись від «Одіссеї», пустив у
загальний обіг принцип, що епос варто починати посередині дії. Навіть у ті часи,
коли грецька мова була на Заході практично невідомою, Гомера продовжували шанувати
(див. Данте Аліґ'єрі).
Епічні автори доби Відродження і пізніших періодів європейської літератури діяли,
оглядаючись на Гомера. У порівняно недавні часи, особливо у зв'язку з
пошаною романтиків до грецької культури на початку XIX століття, багато ліриків і
прозаїків надихалися поемами Гомера і черпали з них матеріал для творчості. Настільки
різні і по техніці, і стосовно традиції автори, як Альфред Теннісон і Джеймс Джойс,
написали на тему «Одіссеї» свої твори. Однак у період з XVI по XVIII століття більший
інтерес виклика́ла політична по темі «Іліада», що знайшло відображення у Вільяма
Шекспіра й Жана Расіна. Серед античних авторів, що випробували на собі вплив Гомера,
можна назвати Піндара, Есхіла, Софокла, Евріпіда, Квінта Еннія, Овідія, Плутарха, серед
пізніших Педро Кальдерона, Джона Драйдена, Джамбаттіста Віко, Йоганна Вольфганга
Ґете, Джованні Пасколі і Жана Жироду. Цей вплив існує і понині. Новогрецький поет Н.
Казандзакіс склав до «Одіссеї» величезне продовження на 33 333 рядки. Практично
щороку з'являються значні твори в руслі неогомерівської традиції.