МИСТЕЦТВО

СТАРОДАВНЬОЇ
ГРЕЦІЇ
ПІДГОТУВАЛИ СТУДЕНТКИ 2-ГО КУРСУ,
СПЕЦІАЛЬНОСТІ "ПРИКЛАДНА (КОМП'ЮТЕРНА)
ЛІНГВІСТИКА ТА АНГЛІЙСЬКА МОВА"
СІРКО ВЛАДИСЛАВА ТА ЯРОХ АННА
 ТЕРМІН "АНТИЧНИЙ" З'ЯВИВСЯ В
ЕПОХУ ВІДРОДЖЕННЯ , ТОДІ ГРЕЦЬКА
СПАДЩИНА ВВАЖАЛАСЯ
МИСТЕЦЬКИМ ЗРАЗКОМ.
З ВЕЛИКОЮ ПОВНОТОЮ І ГЛИБИНОЮ
МИСТЕЦТВО АНТИЧНОЇ ГРЕЦІЇ
ПОКАЗАЛО КРАСУ ЛЮДИНИ.

 ПЕРІОДИЗАЦІЯ ІСТОРІЇ
АНТИЧНОГО МИСТЕЦТВА
1. Гомерівська Греція
3. Мистецтво класики
(протоархаїка) XI -
V - IV ст. до н. е.
VIII ст. до н. е.

2. Архаїка VII - VI ст. 4. Епоха еллінізму III

до н.е. - I ст. до н. е.
ГОМЕРІВСЬКИЙ
ПЕРІОД
Покровителем мистецтва був Аполлон, якому підлягало 9 муз:

Уранія – астрономія (мати – Мнемозіна)

Евтерпа – лірика
Ерато – пісні про кохання
Мельпомена – трагедія
Талія – комедія
Терпсіхора – танці
Кліо – історія
Каліопа – епічна поезія
Полігімнія – священні гімни.
Найвищий рівень демонструє гончарство. На межі тисячоліть
виконані на крузі вироби почали розписувати лінійно-
геометричним орнаментом можливо магічного значення.

Великим розмаїттям відзначаються форми посуду, в залежності

від призначення. Одні використовувались для зберігання рідин –
піфос, пеліка, гідрія; амфора – для рідин і зерна; для змішування
вина з водою – кратер, дейнос; охолоджування – псіктор;
наливання – ойнахойя, пиття – кілік. Крім цього – арібаллоси,
піксіси, ритони, лекіфи.
Кращими творами доби слід вважати вази з Діпілонського
кладовища. Вони вищі за людину і слугували надгробками
євпатридів.

Орнамент підкреслює тектонічні, конструктивні

особливості посуду. Поверхня розділена на окремі
горизонтальні смуги-пояси, утворені геометричними
узорами: трикутниками, меандрами, зірками .

В розписах цих ваз з’являються мотиви процесій,

гранично стилізованих, підпорядкованих орнаментиці.
Іноді сцени діпілонських ваз переносять нас у світ
гомерівських героїв: змагаються музиканти і танцюристи,
проходить похорон героя тощо.
Відносно архітектури, будівництво типове для мікенської культури, відступає
на другий план: на зміну палацам і фортецям приходять сакральні споруди.
Зберігає форму магарона, улюблену ще у ахейців. В основі своїй це –
прямокутний зал, що опирається на чотири колони з отвором в стелі і без
вікон. Поступово мегарон як будинок володаря перетворюється на
святилище бога. Проте будівельний матеріал залишається попереднім: це
дерево та глина.
ПЕРІОД
АРХАЇКИ
Розвивається містобудівництво, ливарництво, збільшується
виробництво товарів. Формування державності супроводжується
колонізацією. В кінці VI ст. виникає демократія. Поступово
усталюються міцні громадські колективи. Основа держави є поліс,
який уявляв собою соціально-політичну форму існування
рабовласницького ладу в Елладі. Формується відповідна ідеологія:
переконання, що їх політичний устрій – найкращий, що елліни
горують над варварами. Розповсюджується загальногрецька
алфавітна писемність. На основі засвоєння знань єгиптян і вавілонян,
розвиваються точні науки. Виникає натур-філософія, представниками
якої були Валес, Анаксімандр, Анаксімен. Народжується театр.
Розписи VII - першої половини VI століть до н.е. - так
званий чорнофігурний, тобто зображення чорним
лаком по жовтій глині. Тонкий контурний малюнок,
деталі продряпані. В VI ст. остаточно перемагають
цілісні багатофігурні композиції.

Найвидатнішим майстром чорнофігурного розпису був

Ексекій. Його відомими творами є амфора “Ахіл та Аякс,
що грають в кості” – справжня перлина архаічного
мистецтва - та “Килік з Діонісом”. Чорнофігурний стиль
висуває на перше місце людину і міф.

Червонофігурна амфора Евфіміда з написом: “Розписав

Евфімід, син Полія, як Єфроній ніколи б не зміг.”,
зображує Гектора, Пріама і Гекубу.
Основним типом давньогрецької
архітектури став храм, де зберігалась
статуя бога-покровителя і міська
скарбниця. Найулюбленішим типом
храму став перистиль або периптер / “з
усіх боків окрилений” /, тобто, споруди,
обнесені з усіх боків колонадою.

Ранніми зразками таких споруд є

храми Аполлона в Коринфі і Дельфах,
скарбниця афінян у Дельфах,
Найславленішим в античні часи
храмом доби архаїки був храм
Артеміди в Ефесі, спалений
Геростратом.
 В добу архаїки зароджується монументальна
пластика. Всі об’єми тіла зводились до площин
профілю і фасу; типові вертикальність,
фронтальність, симетрія. Яскравим прикладом
можуть бути “Богиня з Оксера”, “Богиня із
зайцем”.

В жіночих постатях зосереджувались на гнучких

обрисах і м’якому трактуванні драпувань одягу.
Статуї кор аттичної школи з пароського або
пентеліконського мармуру сповнені грації і,
водночас, серйозної гідності, як “Кора в
Пеплосі”, “ Кора хіоського майстра”.
МИСТЕЦТВО КЛАСИКИ V - IV
СТ. ДО Н. Е.

З перших десятиліть 5 в. до н.е. почався

класичний період розвитку грецької культури і
грецького мистецтва. Для Стародавньої Греції це
був період найвищого розквіту драми,
архітектури, скульптури, монументального
живопису і вазопису.
 Центром розвитку класичної
еллінської культури стали в
основному Аттіка, північний
Пелопоннес, острови Егейського
моря і частково грецькі колонії в
Сицилії і Південної Італії - так
звана Велика Греція.
 Рання класика

Грецьке мистецтво протягом першої

третини 5 ст. до н.е. було пронизане
напруженими пошуками методів
реалістичного зображення людини, в
першу чергу правдивої передачі руху,
так само як і створення природною,
вільної від принципів декоративної
симетрії груповий композиції. У
вазопису, а потім і в скульптурі і
монументального живопису переміг
реалізм. Рішуче розширилося коло тем і
сюжетів.
 Найвизначнішими майстрами вазопису
цього часу були Евфроний, Дуріс і Бриг,
що працювали в Афінах. Усім їм було
властиве прагнення до природності
зображення. Але ступінь новизни, тобто
звільнення від архаїчної умовності і
завоювання реалістичної свободи, була у
них неоднаковою.
 ВИСОКА КЛАСИКА
ДРУГА ПОЛОВИНА 5 СТ. ДО Н. Е. - ЧАС РОЗКВІТУ ВСІХ ВИДІВ
МИСТЕЦТВА І НАЙБІЛЬШ ГАРМОНІЙНОГО ВТІЛЕННЯ ВСІХ ІДЕАЛІВ
КЛАСИКИ. ПРОВІДНЕ МІСЦЕ СЕРЕД ПОЛІСІВ ГРЕЦІЇ ПРОДОВЖУЮТЬ
ЗАЙМАТИ АФІНИ, ЯКІ В ПЕРІОД ПРАВЛІННЯ ПЕРІКЛА ПЕРЕЖИВАЮТЬ
ЗОЛОТИЙ ВІК СВОГО ЕКОНОМІЧНОГО, ПОЛІТИЧНОГО І
КУЛЬТУРНОГО РОЗВИТКУ.
Монументальна строгість і ясність
характерні для розпису знаменитого
"Кратера з Орвьето" - зберігається в Луврі
вази зі сценою загибелі Ніобідов на одній її
стороні і зображенням Геракла, Афіни і
Аргонавтів на іншій. Фігури вільно і
природно розташовані по поверхні вази,
хоча для збереження цілісності цієї
поверхні художник уникає перспективних
зменшень, фігур, за змістом розміщених на
другому плані.
 ЕПОХА
Епоха еллінізму була відзначена великими
науковими відкриттями. Розширилася
тематика, розроблялися різноманітні художні

ЕЛЛІНІЗМУ жанри. Отримала широкий розвиток дрібна

пластика, а також садово-паркова скульптура.
Поряд з міфологічними темами поширювалися
алегоричні, історичні, жанрові, а також портрет
і пейзаж. Сильніше виявився інтерес до
повсякденного життя, до натуралістичних
деталей і подробностям.
Умови життя в епоху еллінізму у великій
мірі сприяли розквіту прикладного
мистецтва. Виниклі перед майстрами
того часу завдання художнього
оздоблення палаців і багатих будинків,
характерне для епохи прагнення до
прикраси побуту були причиною
створення великої кількості творів
прикладного мистецтва.

З часом, зображення в вазопису стає все більш рельєфним і до кінця 4 ст до

н.е. зовсім зникає. В епоху еллінізму в моду увійшли прості кольорові вази,
прикрашені лише рельєфними зображеннями.
Завершенням довгого шляху розвитку грецької
кераміки деякі вважають 317 р. до н.е., коли
правитель Афін Деметрій Фалерській видав
закон, що забороняв розкіш. Побутова ж
кераміка майже не дійшла до нас. З одного боку,
все частіше стали з'являтися міфологічні мотиви,
пов'язані з вінопітіє. Численні бенкети, ігри,
пов'язані з діонісійським культом, буквально
заполоняють поверхні судин. З іншого боку,
судини все більше стають атрибутами богів і
богинь.
 ПІДВОДЯЧИ ЗАГАЛЬНІ ПІДСУМКИ ОГЛЯДУ
ЕЛЛІНІСТИЧНОГО МИСТЕЦТВА, СЛІД ВІДЗНАЧИТИ
ЙОГО ВЕЛИЧЕЗНЕ ЗНАЧЕННЯ У РОЗВИТКУ МИСТЕЦТВА
В АНТИЧНИЙ ПЕРІОД І В НАСТУПНІ ЕПОХІ.
НАКОПЛЕННИЙ ЕЛЛІНІСТИЧНИМИ ЗОДЧИМИ ДОСВІД
У ВИРІШЕННІ ТАКИХ ВАЖЛИВИХ ПИТАНЬ, ЯК
ПРИНЦИПИ МІСТОБУДУВАННЯ, ПРОБЛЕМИ
АРХІТЕКТУРНОГО АНСАМБЛЮ І ПАРКОВОЇ
АРХІТЕКТУРИ, МАВ НАДЗВИЧАЙНО ВЕЛИКЕ ЗНАЧЕННЯ
ДЛЯ АРХІТЕКТУРИ СТАРОДАВНЬОГО РИМУ ТА ДЛЯ
ЗОДЧЕСТВА НАСТУПНИХ ЕПОХ.