Історія античної культури — це історія формування, розвитку, розпаду та загибелі стародавніх

суспільств, які існували в умовах рабовласницького ладу в районі Середземного моря,

Причорномор´я та суміжних країн.
Греція – колиска європейської цивілізації й джерело її величі. Греки заклали підвалини більшості
наукових дисциплін Грецькі література і музика – найдавніші в Європі.
Знайомі назви літературних родів і жанрів (епос, лірика, драма, комедія, трагедія) – грецького
походження. Слова „музей” і „музика” також народилися в Греції. У Давній Греції високого
художнього розвитку набула архітектура.
Давні греки вірили, що блакитний небосхил – це помешкання богів, у центрі землі знаходиться
Середземне море. У грецьких міфах образно, у формі фантастичних оповідань виражено
прагнення пізнати явища природи, суспільних відносин і людську вдачу.
На початку ІІ тис. до н.е. на острові Крит будували багато палаців призначених як для релігійних ,
так і світських потреб. В першій половині ІІ тис. до н.е. палаци та складні будови палацового типу
існували на Криті в п’яти містах: Кноссі, Фесті, Гурії, Маллії, Като-Закро.
Найбільшим за площею є Кносський палац. Він займає 16 тисяч квадратних метрів. Тронна зала
була прикрашена емблемою у вигляді двосторонньої сокири – Лабриса, священної на Криті, тому
палац отримав назву Лабіринт.
Художня культура материкової Греції відрізнялася від критської більшою суворістю та міцністю,
хоча мала з нею багато спільного. Найбільш яскраво її самобутність виявилася у монументальній
архітектурі. Давнім грекам здавалося, що тільки легендарні одноокі
велетні-циклопи могли їх збудувати. Вчені назвали ці стіни „циклопічними”. Акрополь в Тірінфі дає
повну уяву про планування палацу. Акрополь оточували могутні стіни, вхід перекритий трьома
воротами. Центр акрополя – палац з великим подвір’ям. Наступний період – мистецтво архаїки
(VІІ–VІ ст. до н.е.) – характеризуєтьсярозквітом культури. В епоху архаїки стали будувати великі
святилища: Аполлона – в Дельфах, Гери – в Олімпії. Святилища посідали важливе місце в житті
древніх греків, оскільки вони були осередком найдавніших ритуалів і поступово перетворилися у
великі центри мистецтва. Скульптура епохи архаїки набувала сили також стрімко, як і архітектура.
В епоху архаїки одним із високорозвинених видів мистецтва став вазопис. Було створено
різноманітні за формою посудини. Після війни з персами мистецтво Греції вступає в пору свого
розквіту.
Храм Парфенон став одним із найпрекрасніших еллінських храмів. Всередині Парфенону стояла
колосальна статуя Афіни Парфенос роботи Фідія. Суворий стиль також позначився і на портретній
пластиці. В той час був створений один із небагатьох пам’ятників – портрет героя греко-перських
війн Фемістокла. Епоха класики не терпіла моделей із хибами – в людині все повинно бути
досконале. Інші настрої передавав у свої шедеврах скульптор Пракситель. Він був майстром
ліричних божественних образів. Збереглося багато римських копій робіт: „Сатир, що наливає
вино”, „Відпочиваючий сатир”, „Аполлон Сауронтон”, „Ерот” та інші. На межі грецької класики та
еллінізму працював останній великий майстер Лісіпп. Він був багатогранним зодчим – створював
скульптурні групи („Подвиги Геракла”), портрети („Олександр Македонський”), статуї
(„Апоксіомен”). Мистецтво епохи, яка настала після смерті Олександра Македонського, названа
елліністичною, тому що місцеві традиції та школи брали приклад із загальновизнаного
елліністичного стилю.
Повсюди будували міста, які мали регулярне планування: їх прорізали прямі і широкі вулиці; площі
прикрашали храми, бібліотеки, будівлі загального призначенні. Одним із найкрасивіших міст того
часу був Пергам в Малій Азії. Іншим шедевром елліністичного мистецтва ІІ ст. до н.е. є скульптура
богині перемоги – „Ніка Самофракійська”.
РИМ
За переказами Рим був заснований 21 квітня 753 року до н.е. братами Ромулом
та Ремом, їх предком був Еней, який залишив Трою після її падіння. На становлення римської
культури великий вплив здійснили сусідні народи,перш за все етруски, а також греки. Центр Рима
сформувався в межах болотистої рівнини, оточеної трьома пагорбами – Капітолієм, Палатином і
Квіріналом, де утворилася площа Давнього Рима – Римський форум Пізніше ще п’ятьфорумів
приєдналися до першого. Внаслідок поступової, різночасової забудови форум Романум
ставадміністративним центром.
Споруди Давнього Рима періоду республіки свідчать про цілковите оволодіння грецькими
архітектурними ордерами. Найдавнішим твором пластичного мистецтва перших десятиліть
римської республіки є знаменита етруська бронзова Капітолійська вовчиця (поч. V ст.), яка на довгі
століття стала символом Рима.
В статуях на повен зріст римляни вирішили іншу проблему – образ ділової людини, оратора,
громадянина республіки. Такою є знаменита статуя „Оратор”, зведена на честь Авла Метелла. До
періоду Флавіїв відноситься грандіозна споруда, так званий Колізей (75–80 рр. н.е.). Це –
найбільший амфітеатр Давнього Рима. В ньому відбувалися гладіаторські бої, травля диких звірів і
різноманітні пантоміми. Ззовні Колізей являв собою триярусну систему. Три ордери, розміщені
поярусно які, доповнювалися високим антиком, який завершував всю композицію.
В часи Траяна в Римі працює визначний архітектор Аполлодор Дамаський Він спорудив великий
архітектурний ансамбль ДавньогоРима – форум Траяна. Форум складався із декількох частин.
Наступним компонентом форуму Траяна була п’ятинавна базиліка Ульпія – найбільша в Римі.
До 125 р. н.е. відноситься пов’язана з іменем Аполлодора Дамаського велика споруда римського
зодчества – Пантеон. Гігантський циліндричний об’єм перекритий сферичним склепінням.
Всередині споруди збережена майже повністю внутрішня оздоба поліхромним мармуром.

Акведуки Інженерний геній римлян втілився в акведуках – кількаярусних водогонах, по яких

йшла вода до Рима з Альбенських гір. Римлянам належить і тип тріумфальної арки, одно-, три-, і
п’ятинаскрізної. Вони зводилися на честь імператорів. Так, в 81 році на честь імператора Тита та
його перемоги над Іудеєю була зведена однонаскрізна, шириною у 5,33 м, тріумфальна арка на
священній дорозі, яка вела через римський форум до Капітолійського пагорбу. Мармурова арка
висотою 20 м слугувала постаментом для скульптури Тита. В епоху імперії отримав подальший
розвиток рельєф і пластика. На Марсовому полі був споруджений на честь перемоги Октавіана
Августа в Іспанії та Галлії Вівтар Миру. В епоху Юліїв-Клавдіїв та Флавіїв портрет стає більш
ефектним і помпезним (статуя імператора Клавдія в образі Юпітера). Серед портретованих
з’являються прості римські громадяни, як, наприклад, образ багатого вільновідпущеника, міняли із
Помпеї Люція Цецилія Юкунда. У цю пору сягає розквіту римський живопис. Будинки багатих
римлян прикрашають стінні розписи. Про їх мистецьку довершеність відчать вцілілі фрески у м.
Помпеї.

Ранні пам’ятки християнського мистецтва належать до ІІ–ІІІ ст. У цей час

християнство було гнаною релігією, і найхарактернішими пам’ятками його є таємні

підземні катакомби, де послідовники Христа збиралися для спільної молитви та

трапези любові. Стіни катакомб були прикрашені розписами на християнські сюжети.

Найбільш ранні з них – через потребу конспірації – мають символічний характер:

наприклад, Христа символізувало зображення риби, християнство – виноградної

лози з гронами тощо. Матір’ю християнських церков всього світу вшановується базиліка, яка
носить
ім’я Іоанна Предтечі – Сан Джованні ін Латерано. Це перший із легально зведених

християнських храмів. В період Костянтина почали зводити собор Святого Петра та церкву Санта
Кроче

ін Джерузалемме (Святого Хреста Єрусалимського) – також на околиці міста,

поряд з палацом, де імператриця Єлена, мати Костянтина, в невеличкій молитовні

зберігала частину Животворящого Хреста, привезену із Єрусалима. Велике значення в інтер’єрі

ранніх церков відіграє християнська мозаїка. В Санта Марія Маджоре зберігається велика кількість
святих реліквій – Свята

Кров Христова, декілька шматків дерева Його ясел, мощі апостола Матвія.

Культури Греції та Риму – це дві взаємопов’язані, хоч і не тотожні частини одного цілого. Роль

античної спадщини в розвитку європейської культури неможливо переоцінити. На основі античної

традиції в європейській практиці утверджується

гуманістичний світогляд, цінності земного буття, ідеал досконалої гармонійної

людини. Ось чому античне мистецтво є для нас класикою. Воно вічне, не підвладне

часові, тому що втілює загальнолюдські цінності. Античність, її культура і мистецтво – вічне,

невичерпне джерело ідей,

думок, художніх відкриттів. З нього людство в усі часи черпало натхнення до

творіння прекрасного. Без цієї невмирущої спадщини неможливо уявити шляхи

соціального і духовного прогресу людства, його майбутнє.