Давньогрецький

театр

Підготували:
Учениці 8-Б класу
Каштанова Вікторія
і Філіпчук Софія
 Історія Давньогрецького театру — охоплює майже
тисячоліття (VI ст. до н. е. — V—VI ст. н. е.) Він виник з
сільських святкувань на честь бога Діоніса. Спочатку
Діоніс вважався богом продуктивної сили природи, і
греки зображали його у вигляді козла або бика. Проте
пізніше, коли населення стародавньої Греції
познайомилося з обробітком виноградників, Діоніс став
богом виноробства, а потім і богом поезії і театру.
 Історія давньогрецького
Класичний період - У період театру
поділяється на 3 періоди:
ствердження афінської демократії
протікала творча діяльність драматурга
 Архаїчний період
Есхіла,-автора
Вже в героїко-патріотичних
ранній час театр займав
важливе місце у громадському
трагедій, які підносятьжитті
великігреків. Значення
історичні і
театру особливо зросло в періодпроблеми,
релігійно-філософські розквіту — полісної
«Перси»,
демократії (5 століття«Семеро проти Фів»,
до н. е.).
«Прометей закутий», трилогія
«Орестея».
Доба еллінізму - В епоху еллінізму
театральне мистецтво стало одним з
провідників грецької культури на Сході.
Нова антична комедія, першими
представниками якої були Філемон,
Діфіл, найбільшим відомим був
Менандр, відтворювала сучасне життя
тільки в плані сімейно-побутових
відносин і особистих переживань
людини.
 Кілька разів на рік
відбувалися святкування,
присвячені Діонісу, на яких
співали дифірамби (хвалебні
пісні). На цих святкуваннях
виступали і ряджені, котрі
складали свиту Діоніса.
Учасники мазали особу
винною гущавиною,
надягали маски і козлині
шкури. Разом з урочистими і
сумними, виспівували
веселі, а часто і непристойні
пісні. Урочиста частина
свята дала народження
трагедії, весела і жартівлива
– комедії.
 Трагедія, за свідченням
Аристотеля, веде свій
початок від заспівувачів
дифірамба, а комедія – від
заспівувачів фалічних
пісень. Ці заспівувачі,
відповідаючи на питання
хору, могли розказати про
які-небудь події з життя
бога і спонукати хор до
співу. До цієї розповіді
домішувалися елементи
акторської гри, і міф як би
оживав перед учасниками
свята.
 Проливають світло на походження
грецької драми і самі слова
трагедія і комедія. Слово трагедія
походить від двох грецьких слів:
трагос – козел і оді – пісня, тобто
пісня козлів, оскільки супутниками
Діоніса були сатири, козлоногі
істоти, що прославляли подвиги і
страждання бога. Слово комедія
теж походило від двох грецьких
слів комос і оді. Слово комос
позначало хід натовпу ряджених,
що обсипали один одного жартами і
насмішками на сільському святі на
честь Діоніса. Отже, слово комедія
позначає пісню комоса.
Драма – один із трьох літературних
родів, що зображує складний і
серйозний конфлікт між дійовими
особами.
Трагедія – драматичний жанр, в
основу якого покладений
непримиренний конфлікт, який
часто завершується смертю героя
або героїв.
Комедія – драматичний жанр, що
висміює негативні суспільні явища,
людські вади.
 Видатні драматурги
1.Есхіл (525 – 456 роки до н. е.)
2.Софокл (496 – 406 роки до н. е.)
3.Евріпід (480 – 406 роки до н. е.)
4.Арістофан (446 – 385 роки до н.
е.)
 Театр у житті давніх греків відігравав значну роль. Під
час постановок вистав припинялося життя міста, і всі
громадяни не лише залюбки йшли до театру, а й
уважали це своїм обов’язком. Якщо у бідних бракувало
грошей на квитки, вони отримували спеціальну
допомогу (теорикон).
Керівником дійства, до якого готувалися заздалегідь,
був хорег — забезпечений громадянин міста, від
щедрості якого залежали пишність постановки та її
успіх. Обрання хору й акторів теж було його обов’язком.
 Постановки п’єс
відбувалися у межах
змагання між трьома
поетами, які спочатку
виступали також у ролі
музикантів і балетмейстерів.
В Афінах, наприклад, у
складі журі було 10
громадян, по одному
представникові від кожного
афінського округу. Саме
журі визначало переможця,
ім’я якого увічнювали на
мармурових табличках.
Решта учасників теж
отримували нагороди, але
переможцем вважали лише
одного з-поміж трьох поетів.
Одна з найважливіших відмінностей
давньогрецького театру від
сучасного полягає в тому, що гра
відбувалася просто неба, при
денному світлі. Відсутність даху й
використання природного освітлення
пов’язані були також із величезними
розмірами грецьких театрів, які
значно перевищували за розмірами
навіть найбільші сучасні. Наприклад,
афінський театр міг умістити 17
тисяч людей, а театр міста
Мегалополя в Аркадії — 44 тисячі
глядачів.
Основна частина театру — орхестра
(майданчик перед сценою, де грали
актори), у якому розміщували хор і
жертовник богові Ді-онісу; театр
(місця для глядачів), де у першому
ряду було розташоване місце для
жерця бога Діоніса; скена (споруда,
розташована позаду орхестри,— там
перевдягалися актори).
На початку V ст. до н. е. дерев’яні лави замінили
кам’яними. Орхестра, на якій розташовувалися
хор і актори, набула форми підкови. В еллінські
часи актори вже грали на високій кам’яній
естраді — проскенії.
Спочатку головною фігурою дійства був хор з 12-
15 осіб. У піснях хору засуджувалися або
вихвалялися діяння героїв. Приблизно з VI ст. до
н. е. з хору виокремився драматичний актор, за
часів Есхіла акторів стало уже двоє, а Софокл
увів ще й третього артиста.
 Усі ролі виконували лише чоловіки. Актори мали не тільки
добре промовляти слова п’єси, а й співати і танцювати.
Вони носили на обличчі маски, які змінювали не тільки під
час зміни ролей, а навіть під час виконання однієї ролі,
якщо герой перебував під впливом різних почуттів.
Необхідність збереження маски була зумовлена
величезними розмірами грецького театру, адже міміку
актора було погано видно глядачам. Для того щоб
збільшити свій зріст, актори носили взуття на високих
підборах — котурни. Одяг трагічних акторів був
надзвичайно пишним, прикрашеним різнокольоровою
вишивкою.