АНТИЧНА ЛІТЕРАТУРА

Вона охопила процес з давніх часів до нашої ери (приблизно 13-е ст до н е - 5-го ст н е)
Під античною літературою мають на увазі літературу давніх греків та римлян. Перші кроки в літературі закріплені
міфологією.
1. Життя давніх греків
2. Невелику повчальну історію
3. Уявлення про ті чи інші моделі моральні якості, які взяті на озброєння тих чи інших общин
Цикли: троянських міфів, фіванських міфів, спартанських міфів
За змістом: міфи героїчного характеру, міфи метаморфози (про перетворення), міфи про кохання, міфи культ
конкретного героя.
Фетишизм (фетиш з грец. - річ)
Анімізм (аніме з грек. - душа) - спроба пов’язати світ речей з людським.
Троянська війна – 9ст. до н. е.

Періодизація ГРЕЦЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

В Греції в 5-му ст. до н. е. вперше виникла наука про слово, його види та значення.
Грецьке слово граматика означало вчення про письмо.
В 5-му ст. до н е. виникли філософські школи.
В 3-му ст. до н. е. розвивається ораторське мистецтво, зароджується філологія яка вивчала слово і тексти величних
письменники минулого.
Хронологічні рамки давньогрецької літератури приблизно з 8-го ст. до н е - 5-е ст. до н е.

1-й період – архаїчний (…- 5ст до н е) на цьому етапі становлення Поліського ладу. Провідними жанрами є епос та
лірика
2-й період – аттічний (5-4ст до н е) відображає класичний період рабовласницького полісу. Основний культурний і
літературний центр – Афіни. Провідний жанр драма, лірика відходить на 2-й план.
3-й період – елліністичний (кін. 4-1 ст. до н е)
4-е період – період римського панування який охопив 1 ст. до н е - 5 ст. до н е.
1-й пер. Паралельно з міфами зʼявляються казка, байка, загадка, прислів’я, приказки тощо.
Отже народні пісні сформовані паралельно з міфами характеризують ті чи інші види діяльності людини. Різного
виду трудова пісня, весільна, поховальні.
Ліричні пісні поділяються на: пеан – пісня на честь Апполона
Гіпохерма - співається про тяжкий труд.
Френос - поховальна пісня.
Енкомій - хвалебна пісня.
Гіменей - шлюбна пісня.
Трудова пісня - ліричні тексти про діяльність людей.
Давньогероїчний епос - геніальна творчість грецького народу.
Багато переказів вказує на те що в Іліаді та Одіссеї є прямі вказівки на чисельні епічні перекази. Виконувались
героїчного характеру твори рапсодами та аедами (мали чудову пам’ять, креативність)
Події Троянської війни мали місце в 11-му ст до н е за викладом Гомера вони були оброблені у 9 - 8 ст до н е, а
вивчення та інтерес до нього був в 5-му ст до н е.

Іліада
Складається із 24 пісень
За жанром це героїчна, епічна поема
Основна тема твору: нещадна критика війни, викриття загарбницьких воєн та заклик до миру.
Основна ідея твору: оспівування гніва Ахіла, який втратив свого друга, та бажає помститися.
Основні події викладені у піснях 1-й, 11-й, 16-22

Одіссея
Налічує 24 пісні
За жанром - героїчна епічна поема
Основна ідея: оспівування родинних відносин, мирного побутового життя та почуття Батьківщини.
Основна тема : тема мандрів головного героя та його шлях до рідних та сім’ї.
Перші 3 роки плавання подано в піснях 11-й і 12-й. Одісей багато мандрує
9-а пісня – зустріч і порятунок Одіссея від Поліфема
В 10-й пісні Одісей потрапляє до чаклунки Кірки. Пробув там близько 3-х років
11-а пісня – герой спускається в підземне царство
12-а пісня – Одісей потрапив на острів німфи Каліпсо. Вона тримає його у себе 7 років. З кінця перебування в
німфиі і починається розповідь у поемі.
Пісня 5,8 – змальовано перебування Одіссея серед доброзичливого народу феаків та їхнього доброго царя Алкіноя.
Пісня 9,13 про мандрівки
13-24 пісня Одісей успішно добирається додому, першим зустрічає раба.

Гомерове суспільство Фесах поділене на стани, спостерігається постійна генеалогія героїв, що ведуть свій родовід
від Зевса.
Автор описує коштовні речі, багаті палаци. Його герої уміють чудово говорити в поемах часто герої роблять багаті
подарунки, що нагадує обмін.
Не часто, але згадується торгівля, адже вона вже існує.
Поет згадує багатьох ремісників, називає багато професій.
В Гомеровому епосі є прошарок жебраків, згадуються раби.
 Басилевси – Гомерові царі.
Буле – система судів.
Агори – народні збори.
Нещадна критика війни та аристократії в творах. У поемах сильне почуття Батьківщини та громадянсткості.
Зміст поем містить перехід від міфології до поезії.
Стилі - епічний (ранній та пізній)
Ранній стиль характеризується об’єктивністю, детальним зображенням речей. Цей стиль героїчний,
монументальний тощо.
Пізній епічний стиль характеризується наявністю елементів різних жанрів. Ххарактеризується художніми
засобами: бурлеск, іронія, сатира, сентенції тощо.
Гекзаметр – 12-ти стопна строфа

Гомерові гімни – збірка гімнів, яка до імені Гомера не має ніякого відношення. Збірка містить гімни. Написані
починаючи з 6-го ст до н е і закінчуючи візантійським ми наповнені епічного змісту особливо перших 5

Пародійний епос – у післягомерову добу розробляють багато епічних поем, які не увійшли гомерового епосу.
Це період 6-7 ст до н е
З іменем Гомера пов’язують ще поему «Батрахоміомахія або війна жаб та мишей»

ДЕДАКТИЧНИЙ ЕПОС
Від епічної оповіді яка містить і настанови моралізаторство, повчання тощо.
Відомим представником є Гесіод (приблизно 7-8 ст до н е), його поеми було створено в Беотії приблизно в 700р до
н е.
Дедактизм його творів було спричинено причинами часу. Тобто героїчні ідеали вичеркувались та перетворювались
на повчання, мораль настанови.
В його творах виникає класове суспільство людей які є чужі одні одним.
Автор висловлює думку, що зародженні класові суперечності можна подолати вченням про справедливість, або ж
вмовлянням. Саме ці думки автор помістив до своєї поеми «Труди і дні»
«Труди і дні» складається з декількох тем. Дві є основними.
1. охоплює вірші з 1-380: Вона побудована на проповіді правди з вставкою епізодів про Прометея та його 5 віків.
Гесіод поділив всю історію людства на 5 віків
1. Золотий
2. Срібний
3. Мідний
4. Героїчний
5. Залізний
2. Вірші з 380-764: Присвячена польовим роботам, хліборобським знаряддям, домашнім тваринам, одягові, їжі
тощо. У цій частині говорилося про щасливі та не щасливі дні для роботи.

«Теогонія» – поема про походження богів. Своєрідний генеалогічний епос.

Світосприйняття Гесіода залишається міфологічним
Після прологу, присвяченого музам, дано сухий перелік основних божеств, а потім шлюбів богів зі смертними
жінками.
Спочатку Гесіод охоплює Хаос, далі Землю з Тартаром, Ероса, Урана який є Небом, Титани в описі, Зевс та
олімпійці і боротьба з Титанами та Тіфоном.

Гомер і Гесіод схожі в:

 Звернулися до жанру епічної поеми
 У віршомкладанні, написані гекзаметром, дактилічним
 Стилі написання (епічний поетичний)
 Мелодика поем, дуже потужна, велична. Обидва надихаються музами. Поеми мають уявлення про
спільну колективну працю і охоплюють великий простір.
 Цікавляться героями та божествами.
Різниця між ними:
 В офіційній структурі, формальній структурі
 Гомер майстер описів. Гесіод немає їх
 Наповненості змістові
 Гесіод говорить про свої симпатії(Геката)
 Автори різняться у нюансах народження деяких богів
 Гомер памʼятає великих значущих богів. Гесіод розбираєттся із усіма найменшими секретами богів.
 Гомер виступає хранителем таємниць. Гесіод їх відкривачем.

Давньогрецька лірика
Починаючи з 7ст до н е зʼявляється лірика.
Кінець 7 поч. 6ст до н е – формування творів ліричної поезії
Меліка/мелос – те що співається.
Елегія (з грек. – очерет) – це вірш сумного, задумливого характеру. Грецька лірика мала різноманітний зміст,
тематично поділялася на кілька груп: Патріотична або громадянська лірика (Каллін, Тіртей).
Каллін закликав громадян до захисту своєї Батьківщини. Жив в Ефесі.
Тіртей звертався з патріотичними закликами до своїх співвітчизників. Він дає настанови, закликає до мужності та
стійкості.
 Відомі поезії: «Поради», «Ембатерій»
Про його диття відома легенда. Етичний ідеал в творах «Калліна» і «Тіртея» це нещадна критика війни, глибока
любов до своєї Батьківщини.
Іншою темою є політична.
В ранній грецькій ліриці переважала політична тема. Дуже часто така поезія була наближена до того, що сьогодні
називають публіцистичною.
Відомим автором є Солон(634-559р до н е) – видатний політичний діяч вважався 1 із 9 філософів давнього світу,
засновник афінської демократії.
Його елегії були засобами пропаганди політичних ідей, засобом політичної агітації. В 1 із своїх віршів змальовує
Афіни.
Поет запровадив реформу в Афінах, які на той час мали революційний характер, а саме реформи були пов’язані із
законом про відміну боргового рабства.
Окрім політичної теми Солон торкається морально філософських питань. В роздумах про правду у нього багато
спільного з Гесіодом, проте в Солона з’являється цілковито новий мотив, який був ще не відомий епосу, а саме
відповідальність людини перед народом за свою поведінку.

Аристократична тема
Вона об’єднала в собі суспільну та особистісну лірику. Зразком такої творчості стала творчість поета Феогніда
який жив в середині 6 ст до н е. До нас дійшла його збірка віршів із зовсім різним змістом, цікавість являють собою вірші в
яких покт розкриває свій особистісний світогляд, а саме ідеологію певних соціальних груп давньогрецького полісу. У
віршах ідеться про боротьбу між старою родовою аристократією і демосом (народ).
Поет виступає переконаним прихильником аристократичної ідеології.

Любовна тематика
Мімнерм див у 7ст до н е в малій Азії. Його вірші присвячено в основному любовній елегії.
Його вірші мають дещо епічний характер, покт висловлює загальні роздуми дедактичного характеру, що наближає
їх до епосу, до епічної поезії. У віршах дуже мало субʼєктивних переживань поета.
Темою віршів стали уславлення любові, жаль за молодістю, яка минає, страх перед старістю та смертю, які
наближаються.

Ямб
Зміст ямбічних віршів був дуже різноманітним, проте на перший план в них виступає саме жартівливий, або
сатирино викривальний елемент.
Ямб був просякнутий субʼєктивно ліричним ставленням до зображуваного.
Зачинателем цієї поезії вважають поета Архілоха, який жив у 7ст до н е. Народився на о. Парос
Архілох пише про жахи війни, знає вартість воїна найманця, тому будучи сучасником розповідає про іншу
сторону війни. В поезії Архілоха виникає полеміка щодо естетичного ідеалу героя, який склався в епічній традиції. В поезії
Архілоха виникає тема байдужості до багатства та слави. Поет знає вартість людському горю, життю, говорить про
швидкоплинність людського щастя, а тому без зайвого лицемірства він може говорити про горе викликане загибелю друзів.

Гіппонакт жив у 6 ст до н е в малій Азії.

Його поезія підтримувала низи, демократичні верстви, це була поезія дна.
Свідченням цьому є велика кількість жаргонізмів, брутальних слів, варваризмів.

Меліка
Розвивається цей вид поезії в 7-6 ст до н е
Має дві форми:
-монодійна (сольна) меліка
-хорова меліка

Алкей, Анакреон
Монодійна меліка – Алкей. Жив на о. Лесбос, м. Метілон наприкінці 7ст до н е.
Із уривків віршів Алкея вимальовується образ живої людини, темпераментної, невтомної у боротьбі, грубоватої,
такої що любить життя та її радощі.
Пісні Алкея є зброєю поета в основному це політичного характеру лірика. Основною збіркою, що дійшла до нас є
пісні боротьби.
Поет дуже бурхливо реагує на сучасні йому події. Дає узагальнення подіям свідком яких стає.
Окрім політичної теми Алкей звертається до уславлення краси радощів життя, кохання.
Цим темам присвячені так звані ”сколії” – застольні пісні.
Належало йому 10 віршових книжок. Писав своїм вигаданим розміром. Відомий Алкеєвою строфою.

Сабфо
Сучасниця Алкея.
В давнину існувало 10 книжок, пісень Сабфо, але в 11 ст н е у Візантії та Римі з благословення церкви її та книги
Алкея було спалено.
Поезія Сабфо емоційно забарвлена, поетеса цілковито відмовляється від подій суспільного життя, її поезія
обмежується світом особистих почуттів, а основна тема кохання та краса. Майже завжди кохання для Сабфо виявляється
стражданням. Собфічна строфа – її ритміка.

Анакреонт
Його імʼя ввійшло у літературу, як класичного співця любові і давнини (6ст до н е)
Оспівує веселощі, дружбу
Анакреонтова строфа.
 Хорова меліка отримала ширшого розповсюдження у Греції ніж сольна.
Виникнення її повʼязане з культом різноманітних богів.
Пісні, які виконані на честь богів Апполона – пеан.
На честь Діоніса – діферамба.
Оскільки центром розвитку хорової меліки була дорійська Спарта, тому твори Хорової меліки писатимуть
дорійським діалектом.
Поступово обʼєктом вихваляння в гімнах стають не тільки боги, але і герої, а згодом і люди. Виникають нові
жанри.
Енкомій – хвалебна пісня, на честь будь-якої особи.
Ефірікій – пісня на честь переможця у гімнастичних змаганнях.

Створювачем хорової меліки вважався Терпандр який жив в 7 ст. до н. е. Він започаткував цей жанр.

Піндар 5ст. до н. е.
Вів мандрівний спосіб життя. До нас дійшла майже чверть його творчої спадщини, а це 4 книги епінікіїв та од,
створених на честь переможців олімпійських ігр, піфійськтх ігр, істмійських ігр, немейських ігор.
Структура епінікій обовʼязково називалася імʼям героя, ішла мова про його батьківщину. На завершення поет
переходив до настанов, давав поради герою.
6-7 ст до н е – грецька лірика

ДАВНЬОГРЕЦЬКИЙ ТЕАТР
Грецьке слово театр буквально означає видовище. Корені видовищ(театру) вростають в мімічні обрядові ігри та
культові пісні на честь різних богів. На честь бога Діоніса в Афінах влаштовували свята і вилкреслюють сільські
діонісії(малі) та міські діонісії(великі).
Трагедія та комедія виникли з імпровізації. Перша від зачинателів діфірамбів, друга від виконувачів або
заспівувачів фаллічних пісень, третьою зʼявилась власне сатирівська драма.
Комедія це не смішного характеру текст. Комедію смішною зробив француз, драматург Мольєр.
Хронологічно першою офіційне визнання отримує трагедія десь приблизно між 536-532рр до н е. Комедія отримує
визнання 486-485рр до н е.
Засновник драматичного(трагедія) жанру - Пратін.

Давньогрецька трагедія
Основоположником давньогрецької трагедії вважається міфічний поет Аріон (який жив близько 600р до н е)
В Аттіці засновником трагічного жанру був драматург Теспід, організував постійний театр в Афінах в період між
537-534р до н е.
Фрініх за основу своїх творів брав історичні події.

Творчість Есхіла (525-456рр до н е)

За античними відомостями Есхілу належало 90 драм, з яких до нас дійшли 7( Перси, Благальниці(Трахинянки),
Прометей закутий, Семеро проти Фів, Трилогія Ористея)
Есхіл першим увів у трагедію другого актора, чим розширив діалогічну частину трагедії та драматизував її.
За жанром Перси – це історична драма, в ній змальовується поразка персів при Саламіні(місто), відбулось це 480р
до н е. Твір мав надзвичайну вагомість для афінських глядачів, адже на відміну від деяких грецьких полісів афіни змогли
відбити напад ворогів.
Есхіл бачив запоруку перемоги своїх співвітчизників над ворогом у тому що афіняни захищали не тільки свою
батьківщину особисту свободу, але й демократію рівність громадянських прав, яких не було в інших греків і перських
воїнів, залежних від диспотичнлї влади свого правителя.

Прометей закутий
Сюжет трагедії запозичено із міфу про покарання Прометея, який всупереч волі Зевса викрадає з Олімпа вогонь і
дарує його людям. Навчив їх обробляти землю, будувати житло, лікувати хвороби, читати і писати, приносити богам
жертви. За непослух Зевс, якому колись прометей допоміг здобути владу, наказав прикути титана до скелі на краю світу.
Образ прихильного до людей учителя Прометея набув надзвичайної ваги серед афінян у період розквіту
ремісництва, торгівлі, мистецтва та медитцини

Творчість Софокла
Другий із трьох драматург античного часу. 496-406р до н е. 120 пʼєс, трагедій. До нас дійшли 7( Цар едіп,
Антігона, Еліп в полоні, Тханінянки, Аякс, Електра, Філоктет)
Твори Софокла написані на сюжети фіванського та троянського циклів міфів.

Цар едіп
Жанр: трагедія
Сюжет запозичено з фіванського циклу. Розповідається про трагічну долю роду Кадма. Віщувалося що в родині
царя Креонта станется горе, бо народжена дитина стане причиною загибелі батьків. Вона убʼє батька і одружится на матері

Антігона
Конфлікт між написаним державним законом і неписаним моральним. Носієм першого виступає цар Креонт,
другого Антігона.
Основна ідея: утвердження гармонійного поєднання писаних та не писаних законів, що в часи Софокла досягти
було важко.
 Софокл довершив розпочате Есхілом перетворення трагедії з ліричної кантати на власне драму. Герої його
трагедій діють здебільшого самостійно, самі визначають свою поведінку щодо інших персонажів. Він рідко змальовує на
сцені богів.
Творчість Софокла була високо оцінена і сучасниками і його послідовниками.
Значним нововведенням Софокла в жанрі трагедії вважається скорочення масштабів драми за рахунок відмови від
форми трилогії.
Основну увагу автора привертала людина, її характер, рішення, вчинки, тощо. Нова техніка Софокла не робила
другорядною волю богів, а підкреслювала важливість людської волі.
Софокл збільшив кількість учасників хору з 12 до 15, але хор відігравав другорядну роль, його пісні значно
скоротилися.
Найбільше його прославила поява третього актора на сцені.
Трагедія Софокла має більш світський характер. Скорочена роль хору, який був виразником загальних суджень,
прохід драматичної події, в релігійному і загальноприйнятому плані. Сам автор присутній наче у тексті твору
перетворюючись на четвертого актора.

Евріпід(484-406 р до н е)
Третій видатний давньогрецький драматург трагік. За античною традицією ввжали що йому належить близько 100
драматичних творів, з яких до нас дійшли 18 трагедій і 1 сатирівська драма(Кіклоп)
Є три групи пʼєс:
1. Справжні трагедії (Медея, Політ)
2. Пʼєси які не мають єдності дії і швидше є низкою епізодів (Гекуба, Андромаха)
3. Пʼєси Сімейно побутового характеру із щасливим фіналом

Медея
За основу покладено міф про подорож аргонавтів. У творі розповідається про намір Ясона покинути Медею з
двома дітьми та одружитися на корінській царівні Креусі. Есхіл, Софокл, Евріпід були величними античними трагіками.
Есхіл у своїх творах змальовував мораль афінської демократії, Софокл періоду найвищого її розквіту, а Евріпід періоду її
кризи

Давньогрецька комедія
Історія розвитку давньогрецької комедії, як дітературного жанру охорлює період від 5 до 3 ст. до н. е.
В соціально історичному розвиткові Греції це був період становлення розквіту та кризи афінської демократії. В цей
же період Греція втрачає самостійність і це вплинуло на еволюції комедії як жанру. Давньогрецька комедія поділяється на
три періоди:
1. Староаттічна комедія (487-388р до н е)
2. Середньоаттічна комедія (387-323р до н е)
3. Новоаттічна комедія (322-263р до н е)
Староаттічна комедія раннього періоду – це комедія доби становленняі розквіту афінської рабовласницької
демократії і самі античні греки ставили її появу в залежність від демократичних порядків. Цей вид комедії був переважно
комедією на політичні теми і характеризувався наявністю у ній фантастичної фабули.
Середньоаттічна комедія представлена лише окремиминезначними уривками із творів цього жанруна їхній підставі
можна сказати, що особливістю цієї комедії була травестія(навмисне заниження) міфології і літературна пародія.
Новоаттічна комедія – це комедія характерів і побуту, вона представлена єдиною повністю збереженою комедією
Менандра «Відлюдник» і уривками його комедій.

Творчість Арістофана(445-387р до н е)
Мав 44 комедії, до нас дійшли 11 (Ахарняни, Вершники, Оси, Мир і інші)
Умовна творчість Арістофана можна поділиьи на три періоди:
1. 427-421р до н е
2. 421-405р до н е
3. 404-387р до н е
Арістофан поступово переходить від політичної тематики до соціальної (Птахи, Жінки на народних зборах) і до комедії
утопії (Багатство)
На прикладі творів Арістофана можна прослідкувати, що структура староаттічної комедії була достатньо сталою,
вона розпадалась на елементи, які іноді не дуже щільно були повʼязані єдністю дії.
Арістофан використовує комічне у жанрі навіть політичної сатири. Тематика його творів та ідейне спрямування
повʼязані з епохою афінської держави, епохою Педопонеської війни.

Проза 5-4ст. до н. е.
Одночасно з трагедією та комедією значного поширення набуває проза. Цікавість до свого минулого, прагнення
оцінити та зрозуміти сучасні події втілюються у низку спроб, створити історичні нариси

Геродот
Його твори присвячені греко-перським війнам, його твори насичені великою кількістю новел, анекдотів,
фантастичних переказів про невідомих країн і людей, це робить твори цікавими, але дуже далекими від історичної правди.

Фукідід
Відомий твір «Історія», присвячений Пелопонеській війні. Відзначається прагнення подате обʼєктивний аналіз
історичних подій, критично поставитись до першоджерел. В тексті містяться промови видатних політичних діячів та послів,
розповідь у цих промовах особливо напружена. Особливо цікавою є промова Перікла(один із очільників війська)

Ксенофонт
 Його твори вражають тенденційністю. Його роман «Кіропедія» вважається першим романом на тему політики в
європейській літературі.

Серед ораторів слід відзначити Демосфена. Його мистецтво щільно повʼязано з політичною боротьбою за
збереження в афінах демократичного ладу.

Демокріт
Збагатив теоретичні надбання грецької матеріалістичної школи

Арістотель
Його життя та творчість припадають на 4 ст до н е. Він працював в усіх галузях наукових знань, визначною є його
праця «Поетика». Це теоретична праця з питань літературознавства, написане на основі аналізу грецької класичної драми.

Елліністичний період грецької літератури (3-1ст до н е)

Літературні жанри змінюються, поступово зникає зі сцени трагедія, аттічна комедія втрачає політичну гостроту.
Виникає новоаттічна комедія, яка орієнтується на питання особистого та сімейного життя. Коло сюжетних мотивів
новоаттічної комедії досить вузьке (Таємне материнство, підкинута дитина, впізнання її батьками через багато років.
В структурі комедії обмежене коло дійових осіб. Виникають особи маски (старий скнара, закохана пара,
винахідливий раб, воїн хвалько).
Велику роль в них відіграє випадок. Новаторством є майстерно розроблені характер, уведення інтриги та діалоги.
Найвідомішим представником нової аттічної комедії став афінський письменник Менандр. (342-292рр до н к). Він
використовує любовну інтригу у побудові своїх творів. Основні проблеми творів: становище жінки в суспільстві, рівність
подружжя в родині, питання виховання, становище рабів і гетер. Автор торкається реалістичного змалювання побуту і
звичаїв своєї доби. Його твори просякнуті гуманізмом, співчуттям простим людям, проте певним недоліком творів є
відсутність психологічного аналізу. Відому твори: «Третейський суд», «Відлюдник»

Грецька література доби римського володарювання (сер 2ст до н е)

Греція потрапляє в політичну залежність від Риму, власне стає однією із римських провінцій.
З 2ст до н е високого розвитку отримує ораторське мистецтво та проза.

Плутарх(46-127 р)
Філософ мораліст, ним написано 46 парних біографій, видатних римлян та греків.

Лукіан (1120-180)
Автор відкидає будь-яку релігію, містику, забобони. Важлива тема його сатири критика старого багатобожжя і
християнства. Діалоги Лукіяна

В 2-4 ст. розвивається останній жанр грецької літератури.

Роман
Його окремі елементи виникли ще в дому еллінізму. Сюжетна схема античного роману одноманітна. Це розповідь
про кохання юнака і дівчини, які розлучаються, зазнають багато випробувань і страждань, але зрештою зʼєднуються. В
романі широко використовуються тогочасні географічні та історико етнографічні знання, що тісно поєднуються з
пригодницькими авантюрними і любовними мотивами. Яскравим представником цього жанру був Лонг (2-3ст.) «Давніс і
Хлоя»(відомий роман)

РИМСЬКА ЛІТЕРАТУРА
Розвиток римської писемної літератури починається під впливом грецької культури. Перші римські поети
обробляють або відьно перекладають грецькі оригінали. Першим твором римської літератури був переклад «Одіссеї»,
зроблений Лівієм Андроніком.

Невій та Енній
Видатні поети, їхня творчість відбуває два напрями в літературі - демократичний та аристократичний.
Демократичний представлений Невієм, він робить спроби створити національну трагедію та епос про Пунічні війни.
Аристократичний напрям представлений Еннієм, який пропагує грецьку культуру та її гуманізм в Римі.
Першим римським комедіографом був Плафт, він обробляв сюжети новоаттічної грецької комедії, в основному
Менандра і відбирав із них те що могло бути актуальним на римському грунті.
Другим талановитим римським поетом був Теренсій, його діяльність повʼязане із гуртком сципіонів. Він обирає
аристократичну тематику, звертається до грецької новоаттічної комедії. Серед відомих творів комедія «Брати». Основна
проблема твору – проблема виховання.

Римська література періоду громадянських війн

Це період першої третини 2 до останньої третини 1 ст до н е.
В літературі посилюється демократичні тенденції, зʼявляється національна комедія. Оформлюється жанр сатири.
До нашого часу ці жанри не дійшли, але вони були представлені діяльністю талановитого поета Луцилія. Сатири Луцилія
мали викривальний характер. В цьому періоді розвивається ораторське мистецтво. Яскравими представниками цього періоду
були брати Ґратхи

Ціцерон (106-43р до н е)
 Його літературна спадщина повʼязана з політичними подіями того часу з власною політичною діяльністю. На
якомусь етапі він виступив проти Цезаря(цезаризм). Він залишив по собі настанови та поради щодо ораторського мистецтва,
щодо мови та стилю політичних промов. Римська пооза представлена історичними творами Юлія Цезаря. Його роботи
носять характер мемуарних записувань. Його роботи вважаються кращими зразками римської прози в мовному плані.

Талановитий представник лірики Катул Основне місце в його творах посідають любовні вірші. У своїй поезії він
наслідує традиції лірики Сабфо. Багато його віршів присвячено темі дружби, змальовуються побутові картини з життя
римлян. В епіграмах які належать Катулу поет критикує своїх літературних супротивників - Цезаря. Він не торкається
соціальних проблем, проте виступає за критику моральної розбещеності та гультяйства.

Дуже оригінальним явищем в римській літературі цієї доби були твори Лукреція, який був філософом і поетом. В
його поемі про природу речей викладено досягнення грецької матеріалістичної школи, філософії епікура.
У перших книгах подається виклад фізики, автор відстоює матеріалістичне розуміння походження світу та
аттомістичну будову матерії, доводить матеріальність душі і заперечує існування надприродної сили(богів).
Поет прагне звільнити людей від страху смерті, забобонів, закликає до вивчення навколишнього світу.

Римська література доби імперії

Римська імперія поширювала рабовласницькі закони.
Октивіан Август намагався наблизити до себе найвидатніших письменників Риму. Він виплачує пенсії поетам і
письменникам. На цей період не отримує розвитку римське красномовство, небезпечним стає заняття історією. В літературі
протистоять один одному два напрями: офіційний, (який підтримує Октивіана Августа), і прихований(республіканський,
опозиційний щодо імперії). Перший представлений Вергіліжм і Гораціє. Другий Тібуллом, Проперцієм.

Публій Вернілій Марон (70-19р до н е). Творчий шлях поета зазнає еволюційних впливів і пролягає від неотериків
до александрійців.
Першим твором Вергілія був «Буколіки», складаються із 10 еклог (з герц – вибір, вибраний твір). Вергілій
змальовує вигаданий світ щасливих пастухів. В «Буколіках» Вергілій наслідує ідилію Феокріта, часто під маскою пастухів
виступає сам поет, ого освічені друзі та літературні супротивники. Глибоке змалювання побуту вбирає в себе
північноіталійські риси.
«Буколіки» відіграли значну роль в подальшому розвиткові римської поезії. Вергійлій завершив тут ритмічно
синтаксичну реформу розмірів
«Георгіки» за зразок наслідування Вергілій бере Гесіодові «Труди і дні». Книга містить поради з сільського
господарства і землеробства. Поема містить чотири частини. 1-а землеробство. 2-а садівництво. 3-а тваринництво. 4-а
бджільництво( чого не було у Гесіода).

«Енеїда»
За жанром літературний епос. Вергілій зібрав усі можливі джерела для створення цієї поеми, а саме стародавні
міфи, Гомеровий епос, покзію поетів Кікліків, грецьку трагедію, місцеві легенди, твори Невія, Еннія, римських істориків
тощо.
Міф у Вернілія завжди повʼязаний із сучасністю. «Енеїда» присвячена Октивіану.
Складається із 12 книг. Перших 6 книг нагадують «Іліаду», інших 6 «Одіссею».
Наслідуючи Гомера Вергілій звертається до музи, але далі повідомляє що розповідати буде сам.

Квінт Горацій Флак (65-8р до н е)

Учень матеріаліста Епікура був непослідовним у своїх поглядах. Горацію належать «Еподи», «Оди», «Сатири»,
«Послання». Усі твори Горація присвячені меценату.
В еподах поет наслідує Архілоха.
Сатири Горація це роздуми на моральноетичні теми. Він виступає проти прагнення багатства, почестей, влади.
Критикує негативні риси характеру людини. Життя на лоні природи, в єднанні з природою – ідеал людини поета.

Французький героїчний епос виник 9 ст, а

Таких поем до нас дійшло близько 90. Поеми які дійшли зберігаються під узагальнуючою назвою Шансон де
Жест(пісні про діяння). За змістом франц. Пісні поділяються на три цикли(жести):
1. Королівський – центральною фігурою є король Франції. Це збірний образ ідеального правител, символ народної
правди, опора країни у боротьбі з загарбниками. Найчастіше таким королем змальновано Карла Великого
2. Гарен де монглана – в поемах цього циклу мова йшла про ідеального Вассала, який вірно служить слабкому
королю і рятує державу від зовнішніх та внутрішніх ворогів
3. Доона де Майянса який розповідав про своєкорисливих феодалів, про феодальні чвари, які не завжди
засуджувалися.

Пісня про Роланда

 Є вершиною французького героїчного епосу та належить до королівського циклу. Складена вона близько 1100 року.
І збереглася у кількох записах. Найкращий із них Оксфордський рукопис, датований 1170р. Сюжет поеми має історичну
основу і повʼязаний з подіями 776-778рр.
В центрі твору змальовано централізації влади, яка зосереджена в руках Карла Великого, а тому дуже жорстоко
карається феодальна непокора та сепаратизм. В поемі оспівується військова доблестьсміливість, мужність. Мова ведеться
про захист батьківщини та християнської віри. Сімейнопобутовій та любовній тематиці відведено дуже мало місця.
Композиційно поема характеризується завершеністю, стрункістю, лаконізмом.

Іспанський героїчний епос

На розвиток іспанської культури раннього Середньовіччя великий вплив справили античність, християнство а
також арабська культура. До 14ст. в іспанській народній поезії домінував героїчний епос, його носіями з 9 по 13ст. були
хуґлари. В іспанському героїчному епосі виокремлюють три теми, а саме : 1. засудження міжусобиць, 2. боротьба з маврами
а бо тема реконкісти 3. Боротьба за свободу та політичну незалежність Кастилії
Центральною постаттю іспанського героїчного епосу є Сід Кампеадор (11ст.) Руй Родрігоз де Віва(справжнє імʼя).

Пісня про Сіда

Дійшла до нас у списку 14ст. в неповному і частково перекрученому вигляді. Вона має 3 частини: 1. Вигнання 2.
Заміжжя дочок Сіда 3. Безчестя в дубовому лісі Форкас.

Німецький героїчний епос

В 9-10ст. література відокремилась від фольклору. Приблизно до 12ст. вона мала переважно релігійний характер,
але в 12ст. в ній намічаються нові тенденції, теми, сюжети, жанри. Поряд із латинською зʼявляється художня література
німецькою мовою. Під впливом провансу(Франція) виникає лицарська дірика та романз розвитком міст розвивається
бюргерська література.
Героїчний епос проходить 2 етапи розвитку: 1. Повʼязаний з епохою великого переселення народів (4-6ст.). Єдиним
збереженим зразком стародавньої континентальної германської пісні є Пісня про Гіллебранта Уривок який дійшов до нас
записаний латинською мовою. Центральна сцена двобій батька із сином.
2. 12-13ст. Представлений епосом доби розквіту феодалізму. Найвизначнішою памʼяткою є Пісня про нібелунгів –
це нім. Героїчний епос. Вона виникла близько 1200 р. Збереглося 34 рукописи цього твору. Редакція Б в списку вважається
найбільш наближеною до прототипу. Першу поему було надруковано в середині 18 ст. Пісня про нібелунгів складається з
двох частин, кожна з яких поділяється на пісні авентюри. В першій частині їх 19, в другій – 20.

Рицарська література 12-14ст.

Вона є важливим явищем середньовічної культури. Її зародження повʼязане з християнською релігією.
Лірика рицарська виникла на півдні Франції в провансі. Провансальських поетів називали трувадулами.
Формування і розквіт їхнього мистецтва припадає на кінець 11-середину13ст. Центральною темою лірики є любовні
відносини та інтимні почуття. Провансальська лірика має ряд поетичних форм, які можна називати жанрами.
Найвищим ліричним жанром була канцона (в перекладі пісні), її змістом була любовна, релігійна або філософська
тематика.
Яскравим представником цього жанру був Бернарт де Вентадорн і Джауфре Рюдель.
Іншим ліричним жанром стала тенсона (в перекладі -суперечка) вона являє собою віршовану дискусію, суперечку
на любовну поетичну та філософську тему.
Наступний жанр – балада (в перекладі- танцювати). Жанр повʼязаний із народними піснями та травневими
обрядами.
Пасторела – лірична розповідь про зустріч лицаря із простою дівчиною, пастушкою.
Альба (в перекладі – світанок, пісня ранкової зорі), мова йде про реальні побачення між закоханими, таємні.
Сирвента – (в перекладі це пісня прихильника) мова йде про почуття, але наявні і політичні теми. Бертран де Борн
був жахливим феодалом, жорстокою людиною.
Серена ( нічна прохолода в перекладі) або вечірня пісня кохання. На початку 13ст. відбувається занепар
провансальської поезії. Вона справила значний вплив на північну Францію, де представників лицарської або куртуазної
поезії називали труверами.
В німеччині куртуазна лірика зʼявилася трохи пізніше наприкінці 12-13ст. Її учені називають міннезангом (в
перекладі любовна пісня) найвидатніц автор – Фогелвайде.

Лицарський роман зароджується у 12 ст. У Франції але на півночі. За тематикою він поділяється на три цикли :
Візантійський, Античний та Бритонський.
Античний – це обробка тем і сюжетів з античної міфології, літератури, історії.
Бритончький цикл – поділявся за тематикою на бритонські ле – це невеликі віршовані повісті, любовного змісту з
домішками авантюрнимх та фантастичних елементів. Справжнім майстром цього жанру була англонорманська поетеса кінця
12 ст. Маргарита Французька.
Другим видом Бритонським романтів були ромати про Трістана та Ізольду.
До цих же бритонських романів належить артурівський роман – власне це історія яка теж розповідає про острівних
кельтів
Останній тип це романи про святий грааль. Романи на християнську тематику.
Візантійський роман – вони створювалися на сюжетах пізньогрецього роману. Власне сюжен завжди був типовим
– це викрадення одного з закоханих і його пошуків.

На зміну лицарській культурі прихожить Міська і народна література. Вона охоплює період 12-14ст. В
основному це література в якій викриваються феодальні війни та міжособиці змалювується такий прошарок як селянство,
міське населення підтримує боротьбу селянства. Розкіту міської літератури сприяє зростання шкіл, університетів, з яких
виходила міська інтелігенція. З поширенням освіти зростає зацікавленість творами античних авторів арабських вчених, які
набагато випередили європейську науку. Література міст щільно повʼязана із фольклором і сама часто має народний
характер. Найпоширенішим жанром міської літератури є невелике віршоване оповідання про веселі і смішні вигадки. У
Франції воно називалось фабльо в Німеччині шванк.
Серед авторів цих жанрів були високопоставлені особи церковного та рицарського походження, але в основному
творцями були простолюдини. Фабльо було повчального характеру, часто в них висміювали вади монахів та попів.
В аналогічному жанрі німецької літератури тематика була ідентичною це були веселого і жартівливого характеру
тексти, вони дали поштовх для розвитку тваринно еаосу.
Тваринний епос це поеми романи, які на відміну від лицарських романів мали сатиричний та алегоричний
характер. Найвідомішим твором цього типу ж велика французька поема роман про Рена (лиса) починається формування
роману з другої половини 12 ст. Спочатку зʼявилися окремі гілки сюжету потім в 13 ст. невідомий автор розташував їх за
певним порядком і до кінця 13ст. роман збагачується новим матеріалом. Всього 26 епізодів, оповідей. Героями твору є
тварини, які втілюють ті чи інші риси характеру.
Алегорична поезія
Найбільш відомим зразком алегоричної поезії був роман про Троянду. Це любовна алегорія витримана в куртуазних
тонах.
Відьям Ленґленд про життя майже нічого не відомо. Видіння про Пєра орача Видіння починається прологом в
центрі твору поет , він заснув і бачить сни видіння. Поема має 11 видінь найбільш значним є перше і друге видіння. Поет
бачить широке коло на ньому працює орач до нього наближається група людей.

Визначальною рисою літератури Відродження є глибокий національно історичний зміст та відображення

суперечностей тогочасного життя.
Відродження в Італії
Починається з кінця 13-16ст. В цьому розвиткові виокремлюють 4етапи(періоди)
1- Кінець 13-початок 14 ст. Вважається перехідним від феодального середньовіччя до.
Данте Алігєрі (1265-1321)
В 90-тих роках Данте відбрав із свої поезій створених протягом 1283-1292 років 30 віршів, серед яких 12 сонетів,
кілька кансон та станси, поєднав їх між собою прозою та створив збірку «Нове життя»
В прозовому тексті поет розповідає про спонуки до написання поезії, пояснює їхню форму та зміст. Саме з цих
віршів ми дізнаємося про почуття поета до Беатрічі.
Божественна комедія
Написана в останній період життя Данте.
Божественна комедія це підсумок культури і мислення середніх віків ті водночас картина життя сучасного поетові і
народження нового світу. Задум та формальні особливості поеми визначені середньовічною поетикою та системою
тогочасних знань
Події твору відбуваються в межах всесвіту, який створений автором за грецькою системою Птолемея.
Світ Данте поділяється на Землю, Пекло, Чистилище та небесні сфери Раю. Пекло має форму конуса і гострий його
кінець впирається у центр Землі. В цьому конусі є 9 уступів, які звуться колами. І в залежності від земних провин в них
караються душі грішників. Чистилище розташовано на поверхні Землі, це залита сонцем і вкрита бурхливою рослинністю
висока гора, за формою зрізаний конус. Вона оточена водою і на ній 7 виступів в них очищаються душі. Вершина гори це
земний рай. Найбільшу частину Вснсвіту займають 10 небесних сфер, там перебувають душі тих людей які заслужили вічне
блаженство. 10-а сфера це М і Рей це місце перебування пожества.
Композиція твору
Поема складається із 100 пісень, які розподілені по 33 пісні в кожній окремо взятій частині та 1 піснею вступу.

2-й перідод розвитку італійської літератури припадає на 14ст. Раннє Відродження якому властивий
народнодемократичний характер і провідне місце в культурному та літературному житті посіли Франческо Петрарка та
Джованні Вокаччо
Франческо Петрарка (1304-1374)
Видатний італійський поет, мислитель, гуманіст, учений. У своїй творчості користувався латинською та
італійською мовами. Латинською мовою написані наукові праці і частина поетичних. Найбільш відомим твором уьтго
напрямку є поема «Африка».
Темі кохання автор присвятив збірку «Канцоньєри» (в перекладі книга пісень) яка поділена на дві частини. Перша –
на життя Мадони Лаури, друга – на смерть Малони Лаури.

Джованні Воккаччо (1313-1375)

Видатний письменник гуманіст, учений, філолог
«Філоколо», «Філострато», «Любовне видіння» - поеми, сюжети яких так чи інакше зачіпають Античність.
Найвищим етапом у творчій еволюції Воккаччо був Декамерон – збірка оповідань з якої починається історія жанру
художньої реалістичної новели в Європі.

Італійське відродження
15-16ст. - Кватроченто
Характер гуманізму помітно змінився, власне формуються нові політичні та економічні усови розвитку міст,
поступово розгортається боротьба між заможними та незаможними верствами населення. В другій пол.15 ст. перевага
віддається літературі написаній італійською мовою а не латинською. Фіксується багато звернень до античності. Утворюється
гурток Лоренцо Медічі. Луі Джекуччі, Анджело Поліціано та інші входили. В творах цих авторів переважають
перебільшення нагромадження неймовірних пригод, сатиричне ставлення до рицарської культури.
Останній період
16ст
 В цей час Італія переживає економічнута господарську кризу, це призводить до занепаду економіки а згодом і
культури Наприкінці 15ст. культурним центром Італії стала Феррара. Видатним діячем цього періодну наз Лодовіко
Аріосто. Він відомий в історії літератури авантюрно лицарським романом «Шалений Роланд» Особливістю є те що автор
гуманістично змальовує земне життя, його красу та різноманітність звеличує людину. Автор висловлює співчуття народу
який страждає від міжусобиць, закликає обʼєднати Італію і мріє про звільнення Італії від іноземних загарбників
Останнім італійським поетом був Торкватто Тассо Розвинув свій талант в жанрі поеми.

Відродження в Нідерландах та Німеччині

Німеччина вступила в добу відродження з кінця 15ст. Гуманістичний рух ненабув у Німеччині широкого розвитку,
він мав переважно науковий характер, його діячі зосереджували увагу на філологічних дослідженнях, вивченні античних
джерел, звертали увагу на релігійні питання та по новому їх інтерпретували. Найвидатнішим твором раннього німецького
відродження була віршована сатира Себастіана Бранта «Корабель дурнів»

Історія про Тіля Ойлепшпілія та народні книги про Фауста

Нідерланди
Еразм Роттрдамський – видатний нідерландський гуманіст, він отримав класичну освіту, був одним вз
небагатьох у Європі хто знав давньогрецьку мову, вивчив причому самостійно. Літературна спалщина величезна. Він
виправляв видання грецького тексту Новий заповіт та його латинський переклад. Визначними у його творчості є «Домашні
бесіди» збірка сатиричних. Найбільш відомими працями є «Похвальне слово в глухоті» задум книги склався іще у 1509р
автор повертався з мандрівки Італією до Англії де зупинився у свого друга Томаса Мура і саме там дописав. Жанрового
визначення цього твору немає, він вдається до античної манери вихваляння яке є критикою – панегіри(жанр). У творіє є
присвята Томасу Мору. Ставить мету засудити все те що є недобрим у людському житті. В центрі твору глухота – морія.
Вона звертається до читача і знайомить всіх із її родоводом.

Література відродження у Франції

Розвиток гуманістичної літератури у Франції відбувається в 16ст. Яскравим представником дітератури раннього
відродження є творчість Франсуа Війона.
Балада Прикмет, балада Повішених, малий Заповіт, великий Заповіт – відомі твори. В багатьох творах розповідає
про своє життя, говорить що воно сповнене негідних вчинків. Радить іншим позбавлятися такого способу життя, проклинає
багатіїв, висміює лицемірство захоплюється народною жертовністю, критикує ченців і говорить що боїться залишитися на
самоті. Його поезія реалістична, демократична. Позначена гострим інтересом до життя. Є правдивим змалювання зворотної
сторони життя середньовічного суспільства. Розвиток літератури французького відродження можна поділити на два етапи:
1. Перша половина 16ст. - період коли література гуманізм формується та отримує розквіт. Представниками є
Маргарита Наварська та її гурток.
2. Друга половина 16ст. – література доби кризи гуманізму. Представниками є поети гуртка «Плеяда» (Ронсар,
Монтень та інші)
Франсуа Рабле 1495-1553 видатний французький діяч ренесансу отримав чудову освіту був студентом медичного
факультету і далі працював за освітою лікаря. Але в історії літератури відомий як автор обʼємного роману «Гаргантюа та
Пантаґрюель». Форма роману – казка сатира, запозичено сюжет із середньовічних хронік про велетня Галенцюа. Книжка
складалася із 5 частин автор критикує у творі систему виховання та освіти судочинство говорить про свій ідеал соціального
життя, зачіпає релігійну схоластику, говорить про реалії сучасного життя.

Іспанія виявилася наймогутнішою колоніальною державою тодішньої Європи (кінець 15-16ст). Головною опорою
абсолютизму була армія та католицька церква. Іспанія стала батьківщиною ізуїтів, країною найжорстокішої інквізиції,
найповнішим на той час втіленням католицької реакції
Характерною особливістю іспанської літератури 16-17ст. була поширеність в ній релігійних тем і жанрів. Іспанська
література доби відродження поділяється на два періоди- Ранній (з кінця15-сер16ст) і Зрілий (друга пол 16 – першу третину
17ст)
В ранньому періоді розпочинається становлення провідних данрів іспанської літератури - драми та романи.
Першим письменником іспанського театру вважається Хуан дель Енсіна. В його творчості поєдналися елементи
пасторалі, релігійні сцени та жанрові побутові картини.
Велике значення у розвитку національної драматургії та роману мала повість Фернанда де Рохеса «Селестина».
Написано у формі діалогу. Цей твір поклав початок в іспанській літературі новій темі, яка буде розроблятися невздовзі в
шахрайському романі, темі звідництва. З розповідних жанрів раннього періоду найбільш розвинутим виявився жанр
ренесансно-лицарського роману
Першим визначним зразком шахрайського роману був «Ласарільйо з Тормеса» невідомого автора.
Мігель де Сервантер Сааведра (1547-1616)
Донкіхот із Ламанчі роман складається із двох частин, є природним завершенням прозових жанрів іспанської
літератури до Сервантесових часів. За жанром це реалістичний іспанський роман доби відродження.
Лопе де Лега (1562-1635) драматург, видатний іспанський поет, теоретик тощо. Належить йому чимало трактатів,
драми(«Фуенте Овехуна» в перекл. - овеча криниця) і комелії

Відродження в літературі Англії

Найвидатнішою постаттю англійської літератури перехідного періоду був Джефрі Чосер (1340-1400) видатний
письменник Середньовіччя який виховувався на зразках французької і латинської середньовічної літератури та філософії.
Вважають засновником англійської мови, норм англ мови і основоположником реалізму доби відродження. Його поетична
діяльність розпочинається на початку 60-х р. він перекладає французьку алегоричну поему роман про троянду. Крім того
пише поеми і найвидатнішим його твором є «Кентерберійські оповідання» - збірка віршованих оповідок створених в
останній період життя письменника. Він відмовився від алегорії та звернувся до змалювання дійсного життя Англії. За
своєю будовою твір нагадує Декамерон Бокаччо.

Ранній період гуманізму в Англії – 15ст. На цьому етапі швидко розвивається наука, філософія, література тощо.
 Яскравим представником раннього відродження є Топас Мор. Відомий став завдяки Утопії. Головний герой –
Рафаїл Гіттлодей, який вирушає у мандрівку

Вільям Шекспір (1564-1616)

Видатний англійський драматург та діяч доби відродження. Його літературна спадщина складається з 37-и пʼєс та
154 сонетів.
Творчість принято поділяти на 3 періоди.
1- 1590-1600. У творах цього періоду переважає оптимістичне радісне світосприйняття, утверджуються
принципи гуманізму. «Зганьблена лукреція», комедії «Приборкання норовливої», «Сон літньої ночі» та багато
інших, сонети і трагедії «Юлій Цезар», «Ромео і Джельєта»
2- 1600-1608. Твори цього періоду свідчать про помітні зміни що сталися у світогляді Шекспіра. Він зосередив
всю увагу на трагічних проблемах життя на змалювання непоборних суперечностей та конфлікті дійсності.
Проте життістверджуючого погляду на світ автор не втратив. «Гамлет», «Отело», «Король Лір», «Макбет» та
інші. На цей час припалає поява похмурих комедій «Триїл та Криссіда», «Міра за міру» та деякі інші
3- 1609-1613. Припадає поява нових у жанровому плані творі це казковофантастичні драми сюжети яких вводять
у світ незвичайних пригод, подій, фантастики. В цих драмах зʼявляється ьрагічні зіткнення але перемагає
добро. «Перікл», «Зимова казка» та інші.
Сонети
154. Поділяються на певні групи
1-126 – оспівування дружби.
27-99 – оспівують випробувальні дружби
100-126 – звучить мотив поновлення дружби
Друга тема – сонети присвʼячені смаглявій леді
127-152 – говорить про своє почуття кохання
153,154 – дають нам висновки щодо радості і почуття любові.
Комедії
«Сон літньої ночі»