Повідомлення про Гомера його творчий і життєвий шлях

Гоме́р — легендарний давньогрецький поет, якого вважають

автором «Іліади» та «Одіссеї», двох славетних грецьких епічних
поем, що започаткували європейську літературу. 

  Сукупність проблем, пов'язаних з особою Гомера і його

відношенням до «Іліади» та «Одіссеї», про час виникнення, склад і
взаємозв'язок окремих частин цих поем становлять знамените не
тільки в порівняльному літературознавстві, а й у всій науці
про античний світ «Гомерівське питання».
Вважається національним народним героєм Греції.

Життя
Про самого Гомера та про його життя немає жодних певних
свідчень або принаймні доказів, що авторство поем належить
одній людині, а не групі людей.
Так само малого значення мають збережені донині численні
зображення Гомера, погруддя якого часто зображують поета в
умовній ідеалізованій формі, у вигляді сліпого старця.
Гомерівське питання
Сукупність проблем, пов'язаних із з'ясуванням виникнення
гомерівських поем, відношення до авторства Гомера, їх
подальшого формування і взаємин — становить зміст, так
званого, «Гомерівського питання».
Критичне ставлення до авторства Гомера виникло вже в античності
на основі помічених протиріч між деякими місцями «Іліади» і
поемою «Кіпрії», що також приписувалася Гомеру.
 ізніше, в Александрійську епоху, «принцип протиріч» ліг в основу
критики Ксенофана й Геллоніка (так звані, «горизонти» —
«роздільники»), які вважали, що «Іліада» та «Одіссея» належать
двом різним поетам
Але всі протиріччя в поемах пояснювались слабкою пам’яттю поета
з появою 1795 року відомого дослідження німецького
філолога Фрідріха Августа Вольфа («Prolegomena ad Homerum»).
Виходячи з принципу протиріч і відзначаючи численні слабкі в
композиційному відношенні місця поеми, Вольф, висуваючи на
перше місце значення «хорошої» редакції її тексту, прагнув
довести, що:

 «Іліада»та «Одіссея» не могли належати одному поетові,

але були результатом творчості багатьох рапсодів і поетів;
 об'єднання окремих пісень (тобто билин) у дві великі поеми
відбулося за багато сторіч після часу складання пісень;
 зведенням і редагуванням пісень займалися маловідомі
поети;
 остаточна редакція належала редакторам при дворі
афінського тирана Пісістрата в VI столітті до н. е.

Особливості Гомерівських поем

Велика заслуга Гомера полягає в тому, що до нього поети
викладали в коротких піснях тільки невеликі частини з великої
області сказань про події Троянської війни, а він поєднав у
художньої композиції, дотримуючись законів поетичної єдності,
великий, закінчений цикл сказань

 розповідь про дійсні історичні події поєднується з

авторською вигадкою.
 у монументальній, ідеалізованій формі відтворюються
норми героїчної поведінки людини, яка захищає честь,
свободу і незалежність свого народу.
 традиційна композиція: заспів, який готує читача до
сприйняття розповіді про події; вказує на час і місце події,
знайомить з героями. Автор може звертатися до слухача
або інших осіб (наприклад, Муза).
 немає розгорнутих описів зовнішності героїв.
 у стилі поем збереглося багато елементів, які беруть
початок у пісенній стадії розвитку епосу. Боги, люди, речі —
усе має епітети: хмарогонитель Зевс, волоока Гера,
прудконогий Ахіллес, шоломосяйний Гектор,
ясноока Афіна і так далі.
 у поемах багато повторень. Кількість віршів, що
повторюються сягає 2253 (явище ретардації).

Повідомлення підготував Дука Іван для уроку Зарубіжної

літератури 10 класу