Гоме́р - легендарний 

давньогрецький поет, якого

вважають автором «Іліади» та «Одіссеї», двох славетних грецьких епічних
поем, що започаткували європейську літературу. В «Одіссеї» міститься
перше у писемних джерелах повідомлення, що стосується найдавнішого
населення на території України — кіммерійців[3]. В античності Гомеру
приписувалося авторство й інших творів (див. кіклічні поеми; від деяких з
них збереглися фрагменти). Сукупність проблем, пов'язаних з особою
Гомера і його відношенням до «Іліади» та «Одіссеї», про час виникнення,
склад і взаємозв'язок окремих частин цих поем становлять знамените не
тільки в порівняльному літературознавстві, а й у всій науці про античний
світ «Гомерівське питання».
Вважається національним народним героєм Греції. Епічні автори
доби Відродження і пізніших періодів європейської літератури діяли,
оглядаючись на Гомера. У порівняно недавні часи, особливо у зв'язку з
пошаною романтиків до грецької культури на початку XIX століття, багато
ліриків і прозаїків надихалися поемами Гомера і черпали з них матеріал
для творчості. Настільки різні і по техніці, і стосовно традиції автори,
як Альфред Теннісон і Джеймс Джойс, написали на тему «Одіссеї» свої
твори. Однак у період з XVI по XVIII століття більший інтерес виклика́ла
політична по темі «Іліада», що знайшло відображення у Вільяма
Шекспіра й Жана Расіна. Поета прийнято зображати сліпим. Цей факт не
зафіксований у відгуках про життя Гомера. Сліпота була характерним
елементом в описах багатьох грецьких віщунів і співаків. Так що ймовірно
Гомер «осліп» завдяки існуючому кліше. Існує стародавня легенда про
творчий поєдинку Гомера і Гесіода. За часів античності існувала ціла
традиція змагань і змагань. Варто згадати Олімпійські ігри, що існували в
Стародавній Греції і змагання драматургів в античному театрі. Відповідно
до існуючої історії, Гесіод переміг в змаганнях, але публіка була на боці
Гомера. Ні місця, ні часу народження Гомера антична традиція так само не
знала.
Щодо століття, в якому жив поет, стародавні автори дуже розходяться.
Частина грецьких письменників відносили його до епохи Троянської війни,
що нібито мала місце в період 1194—1184 років до н. е., датували різними
іншими міфологічними подіями від 1130 до 910. Кратет
Пергамський стверджував, що він жив до переселення Гераклідів;
історик Ефор Кімський відносив його до епохи спартанського легендарного
законодавця Лікурга; Феопомп — до часів
вторгнення кіммерійців та Евфоріон свідчить, що він жив на 500 років
пізніше Троянської війни. Таким чином, між найбільш раннім часом, до
якого відносять життя Гомера, і найпізнішим утворюється проміжок не
менше ніж у 460 років. Найвірогіднішим вважається розрахунок Геродота,
який писав, що Гомер народився за 400 років до його часу, отже, близько
850 року до н. е.
Батьківщина Гомера, як і його вік, також становить предмет суперечки.
Звичайно наводяться сім міст, які вважали його своїм громадянином.
Епіграма в Авла Геллія, давньоримського історика і філолога 2 століття,
називає: Смірну, острів Родос, Колофон, Саламін, Іос, Аргос і
навіть Стародавні Афіни. Водночас варіації цієї епіграми називають
ще Кіму в Малій Азії, острови Хіос, Пілос та Ітаку. Деякі з цих міст тому
вважаються батьківщиною Гомера, що в них особливо процвітала
гомерична поезія, інші домагання ґрунтуються на зв'язку грецьких колоній.
Критичне ставлення до авторства Гомера виникло вже в античності на
основі помічених протиріч між деякими місцями «Іліади» і поемою «Кіпрії»,
що також приписувалася Гомеру. Пізніше, в Александрійську епоху,
«принцип протиріч» ліг в основу критики Ксенофана й Геллоніка (так звані,
«горизонти» — «роздільники»), які вважали, що «Іліада»
та «Одіссея» належать двом різним поетам, тому що інакше, на їхню думку,
неможливо було пояснити, наприклад, те, що дружиною Гефеста, за
«Іліадою», була Харита, а за «Одіссеєю» — Афродіта, або те, що
у Нестора, за «Іліадою», було 11 братів, а за «Одіссеєю» — тільки два
тощо. Однак критичні погляди «горизонтів» не зміцнилися, і гору одержала
думка Аристарха Самофракійського, який вважав, що обидві поеми
належать Гомеру: «Іліада» написана поетом у молоді роки, а «Одіссея» —
у старості. Численні протиріччя в поемах пояснювалися, отже,
слабкою пам'яттю поета.