Гомер-

легендарний
давньогрецький
поет
Гоме́ р (раніше також Оми́ р) — я є легендарним
давньогрецьким поетом, якого вважають автором
«Іліади»та «Одіссеї» двох славетних грецьких епічних поем,
що започаткували європейську літературу. В «Одіссеї»
міститься перше у писемних джерелах повідомлення, що
стосується найдавнішого населення на території України —
кіммерійців. В античності мені приписувалося авторство й
інших творів .
Сукупність проблем, пов'язаних з
моєю осою і моїм відношенням до
«Іліади» та «Одіссеї», про час
виникнення, склад і взаємозв'язок
окремих частин цих поем
становлять знамените не тільки в
порівняльному літературознавстві,
а й у всій науці про античний світ
«Гомерівське питання». Вважаюся
національним народним героєм
Греції
 Сучасні дослідники схильні
відносити мою діяльність до VIII
або навіть VII століття до н. е.,
зазначаючи як основне місце мого
перебування острів Хіос . На
користь Смірни свідчить моя
добра обізнаність у тамтешній
топографії, яку я демонструю в
«Іліаді». Деякі джерела свідчать,
що я відвідав навіть Єгипет.
Я — знаменитий поет, батько грецької поезії. Жив приблизно у
VIII ст. до н. е. Час мого життя спірний. Стародавні версії
охоплюють період протягом в кілька століть. Стародавні
біографи вважали, що я народився на іонійському узбережжі
Малої Азії. Ім’я моє означає «сліпий», тож мене уявляли
мандрівним сліпим співцем, аедом, що грав на кіфарі
(музичному інструменті, подібному до ліри) і першим став
складати замість коротких пісень героїчні поеми-епопеї —
великі за обсягом епічні твори про героїчні подвиги та пригоди.
 Слава моя була настільки великою, що сім грецьких міст (Смірна, Родос,
Колофон, Саламін, Хіос, Аргос, Афіни) сперечалися за право називатися
батьківщиною Гомера. Греки вважають, що я божественного походження,
що я ходив від оселі до оселі, бідний та сліпий розказуючи свої вірші і це
був мій єдиний заробіток на проживання. Вшановуючи пам’ять про мене,
греки збудували храм – Гомереон.Ще з античних часів моя постать була
оповита легендами й вигадками. Мене уявляли мудрим, старезним незрячим
рапсодом (слово гомер за античності мало кілька тлумачень, а саме: від
давньогрецького омерео — перехожий, зустрічний; від давньогрецького
омерос — заручник; від давньогрецького омерос — сліпий).
Проте поеми свідчать, що їх автор
(тобто я) від народження був зрячим,
оскільки дуже майстерно передавав у
своїх творах найтонші відтінки барв.
Під час розкопок грецького міста
Геркуланума було знайдено моє
мармурове погруддя , датоване IV ст. до
н.е. Тонкі риси обличчя, зведені брови,
глибокі зморшки на переніссі й чолі,
ледь розтулений рот і широко відкриті
зрячі очі — ось мій портрет, портрет
великого співця античності. Стародавні
монети з острова Хіос теж зображують
мене без жодних ознак сліпоти.Я
поширював свої твори за допомогою
аедів (співаків). Я вивчав свої роботи
напам’ять і наспівував їх своїм аедам.
Ті, у свою чергу, також заучували твори
і наспівували їх іншим людям. По-
іншому таких людей називали
гомерідами.
Гомерівське питання Сучасні вчені іноді піддають сумніву моє існування, як
автора «Іліади» та «Одіссеї» у зв’язку з тим, що залишилося занадто мало
відомостей про моє життя. Достеменно не відомо, коли я жив і де, яким було
моє походження. Існує думка, що сліпий аед Демодок із «Одіссеї» - це мій
прототип або послідовник. Проте дуже часто моє фізичне існування піддають
сумніву. Багато хто стверджує, що одна людина неспроможна написати
настільки різні та епічні за змістом поеми, як «Іліада» й «Одіссея».
Науковці не можуть
відповісти ще на деякі
запитання: Я існував як
конкретна історична
особистість чи моя постать –
це вигадка людської фантазії?
Авторство «Іліади» та
«Одіссеї» належить одній
людині чи це творіння
багатьох талантів того часу,
які зібрав воєдино якийсь
давній редактор? Чи є
підгрунттям поем безліч
розрізнених пісень, чи вони є
часткою одного цілого (так
звані «Пра – Іліада» та «Пра –
Одіссея»)? Але давні греки
ніколи не сумнівалися в тому,
чи існував я насправді, дуже
шанували мене і називали
просто — Поет. Гомерівський
епос — це взірець художньої
творчості, зразок для
наслідування.
«Гомер зі своїм поводирем», картина Адольфа Вільяма Бугро (1825-
1905). Сцена зображує мене на горі Іді, на острові Крит, у супроводі
поводиря Галвки (за історією «Життя Гомера» ).