Аналіз поеми “Беовульф”.

Хто такий Гомер? Гомерівське питання

Гомер – легендарна антична особистість, якому приписують авторство
двох відомих давньогрецьких епічних поем: “Іліади” та “Одіссеї”. Вважають,
що саме ці твори дали початок європейській літературі. Також в “Одіссеї”
міститься перша писемна згадка про кочові племена, які на той час проживали
на території України – кіммерійців. Попри те, що ця історична постать дуже
популярна, про нього немає жодних точних свідчень ні про його час
народження, ні про його місце народження, однак багато джерел називають
Іонію – давнє старогрецьке місто. Загалом його змальовують сліпим і старим
співцем, який мандрував Грецією і який сам складав і виконував свої поеми.
Окрім “Іліади” та “Одіссеї”, Гомеру приписують багато інших поем.
Гомерівське питання – сукупність питань та проблем, пов’язаних із
з’ясуванням виникнення гомерівських поем, відношення Гомера до написання
“Іліади” та “Одіссеї” та чи взагалі існував славнозвісний поет насправді. Деякі
вчені вважають неможливим те, що Гомер, тобто одна людина могла бути
автором таких великих епічних творів. Вони вважали, що епос був створений
декількома стародавніми письменниками та згодом був об’єднаний у дві великі
поеми. Ця дискусія негативно вплинула на думку деяких поетів, які почали
вірити, що Гомера не існувало, а Троя і торянська війна – вигадки. У XVIII ст.
німецький учений Фрідріх Август Вольф доводив чисто народне походження
поем, а самого Гомера вважав автором обох поем. На даний час, гомерівське
питання все ще залишається відкритим.

Характерні риси героїчного епосу у ній

В період Середньовіччя починає розвиватися такий різновид епосу як
героїчний епос. Це низка творів, у яких йшлося про героя, що бореться за ці -
лісність, незалежність та інтереси держави. Як правило, його образ змальову -
вали з різних відомих міфологічних персонажів. Основою для героїчного епосу
були бойові гімни, стародавні вірші та легенди про конкретних героїв.
Одним з творів героїчного епосу є англосаксонська поема “Беовульф”. В
цьому творі описується про подвиги Беовульфа – конунга з племені гаатів, який
допоміг вбити жахливих чудовиськ – Гренделя та його матір та згодом був ко-
ронований і став правителем гаатів. Через 50 років він зазнає нападу вогненно-
го дракона, якого теж вбиває, але і сам помирає в ході битви.
Однією з характерних рис героїчного епосу у цьому творі є докладні
описи та численні відступи: змальовування боїв, конкретні описи подвигів
героя. Також ще одною ознакою цього жанру є те, що персонажі дуже не
змінюються після багатьох років. Тобто, може пройти купа років, а сила і врода
залишаються такими як і були. Окрім цього, багато образів та мотивів взято з
фольклорних та міфологічних джерел. До цього ми можемо віднести
надприродну силу Беовульфа, образи чудовиськ та драконів, які часто в
міфології виступають головними антагоністами та кидають виклик головному
герою тощо. І ще одною рисою середньовічного героїчного епосу є пам’ять про
головного героя після його смерті та прославляння його подвигів у піснях та
легендах. Він також може надихати народ своїми вчинками та бути символом
незламності, мужності та патріотизму.