Історія містичних вчень Сходу та Заходу

Індивідуальна робота
Аналіз роману «Ґолем»

I. Вступ

Роман «Ґолем» був написаний австрійським письменником Ґустафом

Майрінком (Майєром) у 1915 році. Твір є входить до списку найкращих містичних
художніх книг, хоча і є першою великою роботою цього автора. В основу роману
було покладено період перебування автора у в’язниці. Майєр цікавився містичними
вченнями Сходу, Кабалою, та іншими, проте, за словами критиків-культурознавців,
мав здебільшого поверхові знання в цій галузі.[1]

Твір наповнено неймовірною кількістю містичних образів та відсилок, а

експресіоністична манера написання згруповує та поєднює їх якнайкраще. З перших
сторінок читача охоплює містична історія головного героя, якому маряться дивні
видіння про життя Атанасіуса Пернанта в єврейському гетто.

II. Які містичні (езотеричні) поняття, символи, концепції зустрілися під

час читання?

Роман «Ґолем» насичений великою кількістю всіляких містичних символів. В

езотеричну основу твору лягла єврейська легенда про Ґолема – штучну людину з
пилу і глини, якого створив рабин Льов для допомоги єврейській общині. Для того,
щоб оживити цю істоту, творець поклав їй до рота табличку з ім’ям Бога. Рабин
деактивовував Ґолема, виймаючи цидулку, щоб той мав змогу відпочивати під час
шабату. Проте одного разу єврей забув це зробити, і створіння, впавши у шаленство,
вибралося у місто, бушувало там доки рабин не витягнув магічну табличку
назавжди. [2]
 До того ж, автор роману додає історію про притулок Ґолема, до якого в одній
із сцен потрапляє Атанасіус Пернанта. Головний герой ототожнює подорож
лабіринтом до кімнати без дверей, з єдиним і заґратованим вікном із подорожжю
своєю підсвідомістю, частина якої була закрита після амнезії. Дана сцена нагадує
практики, які зустрічаються в східних містичних вченях, – внутрішню алхімію:
візуалізація природи власного тіла та свідоме втручання в процеси.

Ще один вагомий символ постає у загадковій книзі «Іббур». Письмо в

іудейських вченнях має особливе значення, тож недивно, що Ґолем ініціює
свідомість Атанасіуса Пернанта саме через цей образ. «... Я прочитав книгу до кінця
і ще тримав її в руках, і здавалося мені, що я в пошуках чогось перегортав свої
мізки, а зовсім не книгу».[3] «Іббур» розкриває таємниці буття, проте Пернант не
може їх зрозуміти. Згодом, духовний наставник головного героя Шемайя Гіллель
пояснює сенс цієї книги: «Ти отримав книгу "Іббур" і читав її. Твоя душа зачала від
духу життя ... ». Неодмінно на цю книгу існує проекція «Книги Буття» - першої
книги Старого завіту Біблії.

В романі не раз можемо побачити образ андрогіна – напівчоловіка-напівжінки.

Вартою уваги є сцена, яку бачить головний герой, читаючи книгу «Іббур»: чоловік
та жінка з’єднуються в одне ціле – Гермафродита. Історія цього міфічного
персонажа має витоки з грецької міфології. В міфі Гермафродит відмовив у коханні
німфі Салмакіді, і та, з розпачу, вблагала богів поєднати її з коханим – так з’явився
андрогін.

Образ андрогіна можна побачити в різних релігіях світу, й іудаїзм не став

винятком. В Біблії історія полягає в тому, що людина була створена одним цілим, а
вже потім розділена на дві різностатеві істоти: Адама і Єву, які знову мають духовно
об’єднатися в одне ціле. «покине тому чоловік свого батька та матір свою, та й
пристане до жінки своєї, - і стануть вони одним тілом».[4] Такий андрогін звичайно
є духовним з’єднанням. Таким самим метафізичним возз’єднанням є Пернант і
Міріам. «Міріам тісно пригорнулася до мене і слухала, затамувавши подих з
глибоким співчуттям, від якого мені мліло серце. Нарешті я знайшов людину, з
якою можна виговоритися, коли самотність згнітить душу».[3] В цій сюжетній лінії
Майрінк підкреслює, що для цих закоханих персонажів єдиним щастям є саме
набуття їхніх душ форми гермафродита.

Неможливо не згадати про образи з карт Таро, що час від часу з’являються в
романі. Наприклад в цих рядках чітко вимальовується образ з IX аркана Таро
«Пустельник»[5]: «Там з'являється старезний дід з запаленою свічкою в руці,
старечими, невпевненими кроками йде він від дверей до середини кімнати,
зупиняється, повільно обертається до покритих пилом реторт і колб алхіміків,
замислено дивиться на гігантську павутину в кутку і направляє погляд прямо на
мене».[3] Іншою картою що мелькає поміж сюжетом є 12 аркан «Повішений»:
«Одну мить вишу вниз головою, зі схрещеними ногами, між небом і землею».[3]

Слід зауважити про існування в «Ґолемі» практики філософської алхімії –

створення філософського каміня. Процес складається з 3 стадій: Нігредо, Альбедо і
Рубедо. [6] Альбедо – стадія очищення речовини «біла робота». Образом її є білий
будиночок на вулиці Алхіміків. Нігредо полягає у вимушеній символічній смерті. Її
відображенням в творі є пожежа, та внутрішнє перетворення Пернанта. Стадія
Рубедо – алхімічний шлюб, є останньою. Її результат – створення Філософського
каменя. В романі ці події супроводжуються червоним кольором та народженням
безсмертної істоти – Гермафродита: «магічного злиття чоловічого і жіночого начала
в напівбога» [3] Анастасіус досягає заповітної мети всіх випробувань. У
трансцендентному світі здійснився алхімічний шлюб з Міріам, якому передувала
смерть обох.[5] При цьому перетворення «не кінцева мета, а початок нового шляху,
який вічний, не має кінця». (Відгукуються трактування відомого 13 аркану Таро
«Смерть»: один важливий етап у житті закінчується і починається новий)
 III. З якими містичними вченнями викликає асоціації твір?
Безпосередньо перші асоціації виникають саме із кабалою, єврейськими
легендами, проте також помітні образи з іншими містичними вченнями. Важливу
роль у творі відіграла духовна алхімія. Цікаво спостерігати за вдалим поєднанням
різних містичних течій в одному витворі мистецтва. Шлях алхіміків накладається з
Біблійною філософією про життя, і все це через образи із вчень Давньої Греції, карт
Таро та Кабали.

IV. Як впливає знайомство з містичними вченнями на сприйняття твору?

На мою думку, твір містить багато містичних символів, тому незнайомий із

містичними вченнями одразу може не зрозуміти весь сенс роману. Такий читач
ймовірно не оцінить геніальний новаторський зв’язок між психологічною лінією та
містичними образами, і, відповідно, інтересу до метафізичного замислу автора не
виникне.

Попереднє знайомство з містичними вченнями забезпечує набагато глибше

розуміння роману «Ґолем». Хочу відмітити, що важливу роль зіграло розуміння
концепції різних езотеричних вчень, особливо: кабали та алхімії. Також помічати
деякі деталі допомогали знання про античність. Дії персонажів роману набувають
аргументованості, оскільки їхні мотиви чітко виражені в міфах та легендах, на які
прямо або опосередковано посилається автор. На такому базисі знань твір
неодмінно сприймається більш повним, а ідеї, що хотів донести Майрінк, стають
почутими.

V. Висновок

Роман Ґустава Майрінка «Ґолем» є неймовірним представником містичної

художньої літератури, який поєднює в собі різні світи сприйняття. Однак, читачу,
для глибшого розуміння цього твору, перед прочитанням варто ознайомитись із
рядом ізотеричних концепцій і вчень. Особливу увагу слід приділити до кабали та
алхімії, проте знання інших містичних вчень не будуть зайвими.

VI. Список джерел

1. Gustav Meyrink age, hometown, biography | Last.fm
2. The Legend of the Golem of Prague (theculturetrip.com) Marc Di Duca, 2 July 2019
3. Майрінк Ґ. Ґолем: Роман / Ґустав Майрінк ; Пер. з нім. Наталія Іваничук. – Львів: ЛА “Піраміда”, 2011. – 200
с.
4. Біблія / пер. Івана Огієнко. Київ : Українське Біблійне Товариство, 2004. 1274 с.
5. Гоц Л. С. Трансгуманістична міфологема у романі Г. Майрінка «Голем»: від алхімії до психоаналізу. Вісник
Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв : наук. журнал. 2020. № 4. С. 3-10.
6. Ятченко, Лариса Анатоліївна. Ритуально-міфологічний субстрат у романі Ґ. Майрінка "Ґолем" / Ятченко Л.
А. // Наукові записки НаУКМА. Літературознавство. - 2018. - Т. 1. - С. 143-147.