31. Проспер Меріме - майстер реалістичної новели.

Зв'язок Проспера з
Україною

ПРОСПЕР МЕРІМЕ (1803-1870) прожив у цілому щасливе спокійне життя. Йому

щастило в багатьох починаннях. Він, можна сказати, народився в сорочці.
Становлення Меріме - письменника відбувалося під час жорстокої боротьби між
літературною молоддю, яка намагалася оновити французьку літературу, і
письменниками старшого покоління, які надавали перевагу класицизму. Меріме,
підтримуючи дружні стосунки із Стендалем і Гюго, став на їхню сторону у
боротьбі з класицизмом. Але він по-новому поглянув на деякі ключові теми
романтичного світогляду. Наприклад, письменник у своїх творах критично
поставився до романтичного культу історичного минулого та "місцевого
колориту", іронізував з романтичного культу містики. Переконаним доказом
цього могли бути вже перші художні твори письменника - збірка п'єс "Театр
Клари Гаусель" (1825 р.), роман "Хроніка за часів Карла IX" (1829 р.).

На початку 30-х років основним жанром Меріме стала новела, оскільки він
чудовий стиліст і майстер психологічної замальовки. У 1833 р. письменник
опублікував книгу "Мозаїка", яка містила короткі енергійні новели, що
відрізнялися великим розмаїттям тем і форм:

- реалістичні ("Матео Фальконе", "Взяття редуту");

- фантастичні ("Видіння Карла XI", "Федеріго");
-психологічні ("Етруська ваза") та ін.
Найбільш відомі і досконалі новели письменника були створені у період з
1834-1845 рр. ("Подвійна помилка", "Душі чистилища", "Ільська Венера",
"Кармен"). Це період розквіту реалістичної новели Меріме.

Починаючи з 1848 року П.Меріме "літературно емігрував до Росії й України".

Знайомство з історією, творами письменників цих країн спонукало його до
вивчення їхньої мови, бо письменник прагнув читати твори мовою оригіналу.

Особливо прозаїк захоплювався Україною, його приваблювало минуле і героїчна

боротьба українського народу за національну незалежність. Найбільше
новеліста зацікавила епоха українського козацтва, гетьманування, їхні звичаї та
обряди. Про історію українського народу видані такі праці письменника, як
"Українські козаки та їхні останні гетьмани", есе "Богдан Хмельницький", у яких
він виклав своє захоплення Мазепою і Хмельницьким.

Під впливом історико-літературних досліджень П Меріме у 1869 р. французький

сенат ухвалив вивчати у школах Франції курс історії України. Цим самим
письменник сприяв взаєморозумінню і повазі одного народу до іншого.

Також він захоплювався українськими та російськими письменниками: написав

статті про Гоголя, мріяв перекладати французькою М.Вовчка, переклав Пушкіна,
Гоголя, Тургенєва французькою мовою. Про творчість цих письменників Меріме
написав статті, давши високу українській літературі.