"Чи є перспективи у шведської соціальної моделі у світі та в

Україні?"

Споконвіку йде боротьба між двома ідеологіями, формами

суспільного устрою, або як ще їх називають моделями держав –
соціалізмом і капіталізмом. Кожен із них має певні ознаки та
підґрунтя, так само як і прихильників та критиків. Сьогодні мова
піде про соціалізм.
На досвіді багатьох країн, зокрема СРСР людство мало змогу
побачити негативні сторони соціалізму та жахливі наслідки до яких
він може призвести. Попри це, у світі все ще залишається чимало
прибічників цієї ідеології, які стверджують, що соціалізм, що існував
у Радянському Союзі був неправильним, а правильний соціалізм
можна спостерігати в Скандинавських країнах, до прикладу у
Швеції.
Швеція – це скандинавська країна у північній Європі, яка з 60-их
років XX століття вважалася однією з найбільш економічно
розвинених держав світу. На той час за 30 років правління соціал-
демократичного уряду вона здобула репутацію держави з
високоефективною економікою, у 1990-ті в ній спостерігалися
найвищі темпи зростання валового національного продукту (ВНП)
на душу населення. Швеція завжди зберігала нейтралітет у воєнних
питаннях, хоча рівень воєнних витрат країни був і є дуже високим. У
країні налагоджено постійний та тісний зв'язок між економічною
політикою та її теоретичним обгрунтуванням.
Говорячи про шведський соціалізм, правильніше було б назвати
його шведською соціальною моделлю, адже він відрізнявся від
традиційного соціалізму. Це унікальна економічна модель з дуже
високими податками, великою роллю держави в економіці та
широкою соціальною системою. Водночас у Швеції була дозволена
приватна власність, що була захищена представлена великими
корпораціями. Також було відсутнє регулювання цін, вони
визначалися ринково. На перший погляд, ця змішана система
працювала добре, адже було подолано багато проблем, зокрема
зменшувалося безробіття, росли доходи населення, злочинності
практично не було, а компанії набували світової слави та мільярдних
капіталів.
Згодом, після відновлення повоєнної розрухи, у країнах Європи
повіяло духом економічної свободи, а до влади прийшли люди, які
відстоювали інтереси бізнесу. У Швеції ж нічого не змінювалося і
вона почала здавати у темпах економічного розвитку. Соціал-
демократи Швеції вирішили будувати «народний дім», державу, де
всі всім забезпечені та ніхто не перебуває у потребі. Звичайно, для
побудови такої країни потрібні були ресурси, які держава
отримувала з податків. Податковий тягар невпинно ріс, від нього
страждали як і підприємці, так і просте населення. Монопольні
компанії та відсутність конкуренції сповільнювали темпи
економічного розвитку, а безоплатні послуги ставали все менш і
менш доступними. Така ситуація потребувала конкретних змін,
тому курс країни став поступово змінюватися у напрямку вільного
ринку та капіталізму.
Сучасний суспільно політичний стан у Швеції представлений
соціально-орієнтованою, але вільною економікою з комфортними
умовами для ведення бізнесу. Так чи є перспективи для впровадження
такої ж соціальної моделі в Україні? На мою думку, наразі таких
перспектив для України немає. Про аргументую свою позицію.
Без сумніву, можливість бюджетного навчання як і в державних,
так і в приватних закладах, безоплатна медицина, можливість
вибору лікаря, зручні умови для ведення бізнесу та ще багато інших
особливостей шведської моделі є цікавими та привабливими. Проте,
потрібно зауважити, що всі ці послуги та можливості є
доступними завдяки сплаті величезних податків, які держава
стягує, на хвилиночку, не з підприємців, а з простого, робочого
населення, тобто пролетаріату, який у нашій країні є доволі таки
небагатим. Залежно від заробітної плати кожен швед повинен
сплатити податок у розмірі від 40 до 70% від зароблених грошей.
Враховуючи скептицизм та небажання українців взагалі платити
податки, питання щодо сплати ще більшої суми від своєї заробітної
плати виглядало б просто смішно та викликало б масу обурень. Я
впевнена, що більшість людей, дізнавшись про те, що вони віддають
ледве не останні гроші зі своїх і так мізерних зарплат, в той час, як
підприємства сплачують малі податки, вийшли б з масою
протестів. Також, не потрібно забувати, що наразі в Україні йде
війна, ціни зросли, а зарплати в багатьох зменшилися. У цьому
випадку система високих податків стала б просто руйнівною для
більшості українців.
Відсутність можливостей для сплати податків не єдина
причина чому соціальна модель Швеції є для нас неактуальною.
Швеція та Україна дуже різняться за історією. У той час як у роки
Другої світової війни Швеція майже не зазнала руйнувань і
продовжувала вести торгівлю та розвивати економіку, українські ж
землі були одними з тих, хто постраждав найбільше. Крім того,
перебуваючи 72 роки у складі СРСР, зазнаючи усіх жахів масового
терору, голоду, насильницької колективізації та заборони приватної
власності, Україна майже не мала змоги для розвитку хоча б якогось
економічного потенціалу. Звичайно, за 31 рік незалежності рівень
економічного розвитку значно зріс, але для того, щоб хоча б догнати
Швецію нам потрібно ще не одне десятиліття.
Останньою і, мабуть, найголовнішою причиною про
неактуальність шведської соціальної моделі є різниця між
соціальним життям шведів та українців. Швеція є дуже
самоорганізованою країною, на рівні спілок, об’єднань, організацій
шведи самі розв'язувати свої проблеми, уряд лише намагається
впливати на це, але він точно не є головним. Без сумніву, в Україні
теж є такі спілки та організації, але головна відповідальність
лежить все ж на владі, яка теж на думку багатьох людей теж не
завжди діє заради добробуту народу. Свідомість та вчинки певної
частини українців у такі складні часи теж не можуть не вражати,
війна війною, але можливість нажитися на чужому добрі чи горі, на
жаль, залишається релевантною.
Отже, аби не бути зовсім категоричною, відзначу наостанок,
що в плані подальшого розвитку приватних підприємств Україна має
непогані перспективи, адже з’являється все більше та більше малих
та великих бізнесів. Навіть у війну вони підтримують нашу
економіку, що дає надію на те, що з часом ситуація покращиться. Я
переконана, що найкращим варіантом для України є створення
власної соціальної моделі, яка буде враховувати помилки та досвід
минулого та повільними, але впевненими кроками виводити нас на
новий щабель економічного розвитку!