Місця по маршруту: Туристичний маршрут Прагою

Тривалість: 3 години
Відстань: 5,3 км
Маршрут екскурсії:
Танцюючий будинок - Староміська площа - Празькі куранти - Карлів міст -
Стіна Джона Леннона - Вальдштейнський сад - Старий королівський палац-
Градчани- Ротонда святого Віта - Мала-Страна
 Танцюючий будинок
Здавалося б, чим сучасну людину може здивувати будинок, збудований
під офіси? Відповідь на це питання можуть надати Вам архітектори, які
створили будинок, що Танцює. Ця будівля є яскравим зразком архітектури
деконструктивізму та складається з двох веж циліндричної форми. Одна з
них звична та рівна, а інша сильно спотворена. Зовні це поєднання сильно
нагадує пару, що кружляє в танці. Саме за цю схожість будинок і отримав
свою назву.

Староміська площа
Ця площа розташована у самому центрі міста, в історичному районі
Старе Місце. Саме тут чудово сплелися різні види архітектурних стилів,
таких як рококо, готика, бароко та інші. Якщо Ви вирішили відвідати Прагу,
то обов'язково внесіть до списку визначних пам'яток, які бажаєте побачити
Староміську площу, адже саме тут дух столиці Чехії проявляється
найсильніше.
Місцевість була популярною ще у 12-му столітті, коли площа служила
величезним ринком на перехресті безлічі торгових маршрутів. Сучасне
найменування вона знайшла 1895-го року. Майже на кожному кроці тут
відбувалися різні історичні події, чи то королівські паради, чи страти.

Празькі куранти
Староміська ратуша - справжня прикраса головної площі Праги. У
першу чергу ця ратуша відома своїм годинником. Називають годинник
«Празькими курантами». Цей годинник настільки довго коштує на площі, що
вважається найстарішим астрономічним годинником у всьому світі. «Празькі
куранти» показують і старочеський, і вавилонський, і сучасний і зоряний час.
Що цей годинник тільки не показує! А найпрекрасніше — естетична частина
«Празьких Курантів». Астрономічний годинник виглядає дуже-дуже красиво
і велично. Особливо красиві зображені на годиннику положення Сонце та
Місяця серед сузір'їв та зодіакальне коло.
Коли починаєш розглядати астрономічний годинник, то помічаєш
багато цікавих деталей. Наприклад, на годиннику біля циферблата
розташовані фігури, що рухаються, з яких особливо виділяється фігура
смерті. Вона зображена у вигляді кістяка людини, і деяким дуже неприємно
дивитися на неї. Вгорі, прямо недалеко від верху циферблату годинника, ви
зможете побачити два віконця. У них щогодини, коли б'є годинник,
показується цікавим туристам фігури 12 апостолів. Апостоли дуже швидко
змінюють одне одного. Після демонстрації образів 12 апостолів на вершині
починає кричати «залізний» золотий півень. Щиро радимо під час
відвідування Староміської площі підійти до астрономічного годинника і
зняти їх на відео. Цей годинник — жива легенда Праги, її серце та серце всієї
Чехії.

Карлів міст
Ви не мали можливості бачити Карлів міст? Тоді можна сміливо
сказати, що Ви пропустили головний елемент мозаїки у цьому пазлі. Пазлі,
званому Прагою. Карлів міст заслужено вважається найкрасивішим кам'яним
мостом у всій Європі. Символ Праги поєднує два історичні райони міста –
Старе Місце та Малу Країну. Він був введений в експлуатацію в далекому
1380, і міст досі з'єднує два райони Праги.
Будівництво було розпочато у 1357 році імператором Священної
Римської імперії – Карлом IV. Тривалий час міст виконував роботу з
переправи через річку Влтаву королівських кортежів та різноманітних
делегацій. На кожному з берегів вхід на міст прикрашають величні вежі:
Малотранскі та Староміські відповідно. Сам Карлів міст прикрашений
тридцятьма оригінальними скульптурами, створеними в різні часи великими
майстрами. За кожною із скульптур криється своя історія. Щоправда, варто
відзначити, що зараз більша частина скульптур зберігається в Національному
музеї, а на їхньому місці встановлені ідеально виконані копії.

Стіна Джона Леннона

Історія Стіни Леннона починається задовго до заснування гурту Бітлз.
З 1948 на цій стіні з'являлися написи протесту проти комуністичного режиму
в Чехословаччині. Тоді це були лише слова, малюнків не робили. Ймовірно,
стіна була обрана у зв'язку з близькістю до посольства Франції – можливість
показати західним країнам, що чехи не погоджуються з комунізмом. У 60-х
стіну прозвали “Плачуча стіна”. Написів ставало дедалі більше, а влада
періодично зафарбовувала всю поверхню. У 1980 році, після вбивства Джона
Леннона, невідомий художник намалював на стіні його портрет і написав
текст пісні Бітлз. Ідею швидко “підхопила” чеська молодь, малюнків та
написів ставало дедалі більше.
Джон Леннон був героєм для пацифістської молоді по всьому світу, у
тому числі в Чехії та СРСР. Для молодих чехів стіна стала нагодою
висловити свій протест проти існуючого режиму. Підпільний студентський
рух, натхненний ідеями Леннона, влада назвала “леннонізм”, у комуністичній
пресі їх назвали “соціопатами”, “психічно хворими” та “агентами
капіталізму”. У 1988 році на Карловому мосту відбулися сутички між
студентами-леноністами та поліцією. Це були перші прояви майбутньої
Оксамитової революції у Чехії. 1991 року будинок, до якого примикає стіна,
повернули Ордену мальтійських лицарів. Орден не став протестувати проти
графіті на стіні. У 2002 році велика повінь підмила стіну, але її швидко
відновили. 17 листопада 2014 року група студентів, які називають себе
“Празька служба”, повністю зафарбували стіну білим кольором, залишивши
напис “Wall is Over” (“Стіна закінчена”). Акцію студенти приурочили до 25-ї
річниці Оксамитової революції.
Спочатку Орден мальтійських лицарів побачив у цьому акт вандалізму
та подав у поліцію. Але після контакту зі студентами лицарі відмовилися від
звинувачень. Студенти пояснили свій вчинок так: “Стара епоха боротьби з
комунізмом закінчилася. Потрібно звільнити стіну для нового покоління та
їхніх послань.” У лічені дні стіна була заповнена наново. Напис "Wall is
Over" переробили на "War is Over" ("Війна закінчена"). На момент публікації
цієї статті (2018 рік) та від цього напису вже нічого не залишилося.
Вальдштейнський сад
Звичайно ж, неможливо оцінити красу Праги, не побувавши в одному з
найпрекрасніших садів цього міста. Вальдштейнський сад – це зосередження
краси флори та фауни, гармонійно доповнене різними архітектурними
декораціями та будівлями.
Сад був створений поблизу палацу Вальдштейна в 17 столітті і нині тут
розташувався Сенат Республіки. У процесі прогулянки відвідувач може
милуватися такими красами, як басейн, у середині якого розкинувся
острівець зелені зі скульптурою Геракла. Тут же знаходиться водойма із
золотими коропами. На березі спокійно гуляють павичі, а у вольєрі живуть
пугачі. Трохи далі знаходиться алея велична алея грецьких героїв, з
фонтаном, колонадою та фресками.

Старий королівський палац

Старий королівський палац у Празі був побудований в XII столітті в
романському стилі за короля Владислава II і князя Собеслава I. Тоді він
виглядав інакше: на першому поверсі розташовувалася каплиця, тронний зал
з 5 величезними тристулковими вікнами, князівська кімната. До
сьогоднішнього дня збереглося склепіння підземного поверху, залишки
романської вежі, частина зовнішньої стіни з вежами. Тоді поряд із цим
будинком розташовувалась каплиця Усіх святих.
Розширення замку розпочалося у середині XIII століття. Тоді частина
будівлі була збудована у готичному стилі. Незабаром 1303 року пожежа
зруйнувала споруду. Через кілька десятків років Карл IV взявся за
реконструкцію та розширення палацу. Було збудовано аркаду,
представницьку залу, а трохи пізніше за правління Вацлава IV перебудували
каплицю Усіх святих і додали два крила. Довгий час у замку ніхто не жив, і
лише наприкінці XV століття Владислав II Ягеллон зайнявся серйозною
розбудовою будівлі. Тоді тут виник Владиславський зал у змішаному стилі
(ренесанс та готика), з'явилося перпендикулярне крило. Незабаром у палаці
почали проводити церемонії коронацій, засідання, зборів. Знадобилося
більше робочих приміщень, і вони стали будуватися на захід від основної
споруди.
Пожежа 1541 знищила будівлю сейму і костел Усіх святих, які знову
були перебудовані. У XVIII столітті було збудовано Терезіанське крило, яке
потім реконструювали кілька разів у XX столітті. Тепер у Терезіанському
крилі розміщуються виставки образотворчого мистецтва. У палаці з 1918
року почали проводити вибори президента республіки, а з 1945 року –
засідання та збори.
Градчани
Значну частину району займає Празький Град, один із найвідоміших
замків у Європі відповідно до Книги рекордів Гіннеса. Історичним початком
Градчан є нинішня Градчанська площа, розташована біля Празького граду.
Саме тут можна побачити найрозкішніші празькі палаци і саме тут, на площі
біля парадного в'їзду до Празького граду щодня опівдні відбувається
традиційне урочисте дійство, яке супроводжується музикою, – зміна почесної
варти.
Палаци, які розташовані навколо Градчанської площі, є цінними
архітектурними пам'ятниками. Архієпископський палац початку XVI
століття, прикрашений колонами та ліпниною, чудово зберіг до сьогодні
багаті інтер'єри, виконані в стилі «бароко». А Мартиницький палац зберігає у
первозданному вигляді свої унікальні фасадні малюнки (сграффіто), що є
релігійними сценами. Чудовий Тосканський палац, збудований у бароковому
стилі в 1691 році, прикрашений безліччю цінних скульптур чеських та
італійських майстрів, у тому числі статуями Семи Вільних Мистецтв, що
прикрашають балюстраду, та скульптурою Михайла Архангела.

Ротонда святого Віта

Собор святого Віта є одним з найбільших готичних храмів Європи.
Основну будову доповнено двома кам'яними вежами, висота яких становить
82 метри (Західна вежа) та 95,5 метрів (Південна). Фасад західної сторони
прикрашений статуями чотирнадцяти чеських правителів та великим вікном-
розетою. До будівлі також належить пам'ятник кардиналу Фрідріху
Шварценбергу, який з 1850 займав посаду празького архієпископа. На 14-
метровій висоті храм опоясаний арочною колоною галерей, прикрашеною
двома десятками бюстів членів королівського сімейства, архієпископів та
архітекторів, що приклали руку до будівництва костелу. Ця композиція,
звана трифорієм, була створена в 1971 майстерні Парлержа і була на той час
унікальною для Європи.
У другій половині XV століття до основної будівлі було прибудовано
королівську молитовну залу авторства Януша Шпісса. З 1557 по 1561
Боніфац Вольмут займався виготовленням спеціальної музичної гробниці,
виконаної в ренесансному стилі. Будівля собору побудована у формі
латинського хреста з 30-метровим склепінням. Його знамениті скульптурні
композиції мають як декоративне, а й історичне значення. Проходи з боків
хору декоровані статуями, що зображують втечу Фрідріха П'ятого та
галереєю на тему масового пограбування собору 1619 року. Ще одна
унікальна особливість – водостоки, декоровані фігурами середньовічних
горгулій, які за легендою захищають церкву від злих сил.
На окрему увагу заслуговує бібліотека собору — сховище рідкісних
середньовічних рукописів, найціннішим з яких є Євангеліє, датоване XI
століттям. Ще одна гордість храму — орган, оброблений у стилі рококо, що
має статус одного з найкрасивіших та найдавніших у Європі. У церкві часто
проводяться служби під акомпанемент органної музики, якій високі
склепіння будівлі надають особливої акустики. Внутрішнє оздоблення
костелу є рідкісними зборами пам'яток мистецтва та культури. Головними
пам'ятками собору є прикрашені фресками та розписом каплиці, красиві
вітражі та сховище рідкісних коштовностей. Різьблені стіни з позолотою і
проникаюче крізь десятиметрові вікна-розети денне світло створюють у
приміщенні ілюзію легкості та височини.

Мала-Страна
Мала Країна має свою історію, починаючи приблизно з X століття
нашої ери. На території сучасного району колись проходив торговий шлях.
Саме тут був побудований перший у місті і третій у Європі кам'яний міст,
імовірно, у 1150-х роках, після чого розвиток поселення пішов швидкими
темпами.
Трохи згодом, правив у той час король Пржемисл Отакар II збудував у
1257 році на місці Малої Сторони кам'яні стіни та інші захисні споруди, тому
що через своє вдале розташування на поселення часто нападали вороги з
метою його завоювання. У 1360 Карл IV збільшив розміри району і міської
стіни, які тепер мали кордоном Петршинський пагорб. у 1650-х роках Мала
Країна не раз була зруйнована та пограбована під час європейської
Тридцятирічної війни. У цей час вона була розорена військами єпископа
Леопольда Австрійського, а за кілька років потрапила під вплив шведських
правителів.
Потім у XVII-XVIII століттях настав час розквіту Малої Сторони. У
цей час на території району велося активне будівництво, було створено
безліч визначних пам'яток, що дійшли до нашого часу.