Артем Папакін

СВІТАНОК РУСІ
ВІЙСЬКОВА СПРАВА В УКРАЇНІ ЕПОХИ ВІКІНГІВ (IX–X СТ.)

Художник Сергій Шаменков

Київ 2023
 ЗМІСТ
Вступ 5

Слов’яни, кочовики і скандинави

на берегах Дніпра 17
Світ слов’ян в епоху вікінгів 17
Кочова потуга 33
Русь і Дніпровський торговий шлях 54

Руська військова справа ІХ–Х ст. 77

Військо за даними джерел 77
Мечі епохи вікінгів 92
Списи, сокири та інша зброя 109
Лук і стріли 117
Захисне спорядження 123
Тактика бою 142

Війни русі 155

Рання русь проти хозар? 155
Напад на Константинополь 860 р. 160
Походи на Візантію в Х ст. 166
Підпорядкування слов’ян 172
Балканські війни Святослава 182
Русь і печеніги 199
Хто зруйнував Хозарський каганат? 207
Взяття Херсона 217

Післямова. Від русі до Русі 222

Бібліографія 225
 ВСТУП
Е похою вікінгів у Європі називають період, що
охоплює понад три століття: кінець VIII, усі ІХ
і Х, а також половину ХІ ст. Є і більш точні дати. Вва-
жають, що 8 червня 793 р. відбувся перший напад
Сторінка
з «Англосаксонської хроніки»,
на якій ідеться про боротьбу
з вікінгами у 871 р.
6 В І Й С Ь КО ВА С П РА ВА В У К РА Ї Н І Е П ОХ И В І К І Н Г І В ...

Шолом із Йорка, вікінгів: монастир Св. Кутберта в Ліндісфарні, на

Нортумбрія острові біля узбережжя Нортумбрії (північ Англії)
(Велика Британія). був пограбований, багато монахів — убиті, інші
Друга половина VIII ст. потрапили до полону. В «Англосаксонській хроні-
ці» розорення цієї християнської обителі зобра-
жено як одне зі стихійних лих, що Господь наслав
на Нортумбрію, поряд з ураганами, блискавками,
драконами і голодом. Проте лихо не було стихій-
ним і не було Божим промислом — напади повто-
рилися, ба навіть поширилися згодом практично
на всю Європу. Винуватцями цих нападів були нор-
мани — «північні люди», боротьба з якими трива-
ла до ХІ ст. 25 вересня 1066 р. англосаксонський
король Гарольд розбив останнього норманського
претендента на правління в Англії — норвежця
 ВСТУП 7

1 2

Гаральда Суворого. Це вважають останнім актом 1. Рунічна стела з Векшьо

діяльності вікінгів. (Швеція), замовником
Вікінг у поглядах самих скандинавів — це особа, що якої був Токі Вікінг
ходить у «вікінг», тобто в заморські походи в інші краї­
2. Рунічна стела з Челвестена
ни. Це слово є спільним для скандинавських мов. Гіпо-
з написом: «Стіґґ зробив
теза шведського дослідника Фріца Аскеберга виводить
цей пам’ятник для Ейвінда,
термін «вікінг» від дієслова «víkja» — «повертати, ухи-
свого сина. Він загинув
лятися», і надає йому значення людини, що залишила на Сході з Ейвіслом.
країну, пішла в похід за здобиччю. Саме до таких людей Вікінг вирізьбив і Ґрімульв».
і застосовували термін «вікінг» самі скандинави. Сло- Це перша згадка слова
во «вікінг» у їхньому розумінні не мало романтичного «вікінг» (у ролі прізвиська)
чи взагалі позитивного значення. В ісландських сагах у скандинавських джерелах
вікінгами називали жорстоких і нестримних людей, і перша згадка про походи
які займалися грабунком і піратством. На одній зі стел на Схід
8 В І Й С Ь КО ВА С П РА ВА В У К РА Ї Н І Е П ОХ И В І К І Н Г І В ...

із рунічним написом у Швеції вша-

новано смерть Ассура, який захи­щав
край від вікінгів. Слово «вікінг» могли
також використовувати як прізвисько
(напр., Токі Вікінг).
Загальною назвою у європейців
для позначення язичницьких напад-
ників на християнські святині було
«нормани»: спершу мешканці Європи
не цікавилися їхнім походженням чи
причинами нападів, а лише фіксува-
ли їхній прихід із Півночі. Більша обі-
знаність у походженні нападників да-
ла їм низку нових прізвиськ: в Англії
їх називали ден («данець», причому
незалежно від того, були вони з Данії
чи з Норвегії), в Ірландії — фіннгалл
(«світлий чужинець», як називали
нор­вежців), дубгалл («темний чужи-
нець», данці) чи лохланах («людина
озер» ґельською мовою), у Німеччи-
ні — аскеман («людина ясеня», через
матеріал кораблів вікінгів).
Руїни монастиря в Ліндісфарні. Таким чином, слово «вікінг» позначало вихідця зі
Художник Томас Ґертін, Скандинавії, особу сумнівної репутації, яка залишила
1798 р. дім і пішла в заморський похід із метою наживи — за
рахунок торгівлі, визиску чи грабунку. Враховуючи
масштаби цих походів, саме ці люди дали назву цілій
епосі європейської історії. Походи вікінгів збіглися
в часі з процесами консолідації європейських сус-
пільств, відкриттям нових торгових шляхів, міграція­
ми населення Європи та Азії й були тісно пов’язані,
а із часом стали каталізатором цих процесів.
Епоха вікінгів була періодом пожвавлення далекої
торгівлі, а воїн-грабіжник міг одночасно бути і куп-
цем. Вікінгів, які вперше прибули до Ліндісфарну, міс-
цеві монахи сприйняли за торгівців, проте фатально
помилилися. Бенедиктинський абат початку ХІ ст.
Ельфрік з Оксфордширу яскраво описував діяль-
ність купців епохи вікінгів: «Служу прибутком коро-
лю, шляхетнонародженому, багатому і всьому народу.
Сідаю зі своїм товаром на палубу корабля, пливу аж
до заморських країн, продаю свій товар і закуповую
цінні предмети, яких немає в моєму краї. Перевожу їх,
наражаючись на великі небезпеки, інколи потерпаю
 ВСТУП 9
Торгівля рабами в Ємені.
Мініатюра ХІІІ ст.

в корабельній аварії, втрачаючи при цьому багато до-

бра і ледь рятуючи життя. …Куплені речі продаю за
вищу ціну, щоб отримати прибуток і мати змогу утри-
мувати жінку та дітей».
Товари, які возили ці купці через моря й річки Єв-
ропи, могли бути різноманітними. Одним з основних
видів краму, який запропонували світу народи Півно-
чі, були хутра. Тогочасні європейці полювали на гор-
ностая, зайця, норку, куницю, соболя, лисицю, бобра,
а також використовували хутра ведмедя, лося, диких
козлів та оленів. Скандинави мандрували й далеко на
північ, де в місцевого населення вимінювали шкіри
тюленів та ікла моржів. Шкірки хутрових звірів слу-
жили в ранньому Середньовіччі замість грошей для
купівлі-продажу товарів і сплати податків. Із конти-
нентальної Європи на південь і на північ експортува-
ли мед і віск. Приморські регіони експортували рибу,
морепродукти й випарену з морської води сіль углиб
континенту. Із більш родючих регіонів на північ мо-
гли вивозити зерно та вино. На мусульманському
Сході навчилися виплавляти високоякісну сталь для
виробництва клинків мечів. Готову зброю вивозили
10 В І Й С Ь КО ВА С П РА ВА В У К РА Ї Н І Е П ОХ И В І К І Н Г І В ...

як із Європи до Азії, так і навпаки. З Рейнської об-

ласті експортували також кам’яні жорна. Чималим
був обіг прикрас та балтійського бурштину. Фризи
виготовляли високоякісні сукна, які експортували
в інші країни, а мешканці Сходу торгували шовком.
Нарешті, одним із найважливіших товарів ранньо-
го Середньовіччя, який завжди мав попит у великих
державах, були раби. Основними покупцями рабів
були мусульманські держави Північної Африки, Іс-
панії, Близького Сходу й Середньої Азії, а також Ві-
зантія. Раби в арабських країнах могли працювати
в хатньому господарстві, бути воїнами й досягати
високих посад у державному управлінні. Християн-
ських рабів купували єпископи для своїх монастирів
і місій, а також європейські правителі. Работоргівля
процвітала й на європейських ринках у Празі, Верде-
ні, Маґдебурзі, Гедебю.
Успішні торгові операції на європейських, візантій-
ських чи східних ринках викликали у скандинавів ба-
жання здобути нові товари, зокрема «живий товар».
Це призводило до нових воєнних походів, у яких бра-
ло участь дедалі більше спраглих до наживи людей.
Збільшувалися масштаби торгівлі, зростала кількість
кораблів вікінгів і збільшувалася територія, охоплена
їхніми походами. У підсумку всієї епохи вікінгів були
зруйновані десятки населених пунктів, розорені цілі
країни, відбулася консолідація держав — жертв нор-
манських нападів, колонізація норманами цілих об-
ластей у Європі, формування держав у самій Сканди-
навії, нові географічні відкриття, будівництво нових
торгових шляхів, експорт чималої кількості знань
і технологій.
 ВСТУП 11

Як і в кожного великого процесу, дати початку Кораблі нормандців.

й кінця епохи вікінгів є предметом наукових диспутів. Килим із Байо, (Франція,
Походи норманів на Британію відбувалися й раніше регіон Нормандія), ХІ ст.
за напад на Ліндісфарн. Ще в 789 р. кораблі вікінгів
пришвартувалися біля Веймут-бею в Дорсеті, однак
це не призвело до руйнувань такого масштабу, як
у Нортумбрії. Цілком можливо, висадки і грабунок
вікінгами дрібних поселень на британських островах
траплялися й раніше, проте не були задокументова-
ними. Напади скандинавів на Британію продовжува-
лися й після походу Гаральда Суворого: так у 1075 р.
данський флот був розбитий біля узбережжя Бри-
танії, але його залишки взяли Йорк і пограбували
Нортумбрію; а на півночі Шотландії, на Гебридських
і Оркнейських островах і на о. Мен данські вікінги
продовжували перебувати й надалі.
В інших країнах військово-торгівельна діяльність
вихідців зі Скандинавії припала на інші дати. Пер-
ший чітко зафіксований напад норманів на Ірландію
датований 795 р., а остання битва ірландців із вікін-
гами відбулася при Клонтарфі в 1014 р. Однак вихід-
ці зі Скандинавії продовжували правити Дубліном
до 1170 р., коли Ірландію захопили англійські рица-
рі. На той час колишні вікінги перебували в Ірландії
вже протягом 300 років і більше не відчували себе
пов’язаними зі Скандинавією, бо стали місцевими
мешканцями. Із плином часу їхні нащадки розчини-
лися серед ірландського населення й англійських ко-
лоністів, забувши свою мову й походження.
Перші напади норманів на франкську територію
зафіксовані в 799 р., а припинилися вони вже в 965 р.
Водночас на початку Х ст. данський або норвезький
12 В І Й С Ь КО ВА С П РА ВА В У К РА Ї Н І Е П ОХ И В І К І Н Г І В ...

1
 ВСТУП 13

◀ 1. Руський вершник за
знахідками у Ґньоздовських
курганах, інвентар кургану
Ц-191. Вершник озброєний
списом і сокирою.
Одягнутий у каптан, попереду
прикрашений шовковими
стрічками, що застібались на
литі бронзові ґудзики. У ролі
поясного одягу показані довгі
ногавиці, підв’язані до пояса.
Поверх каптана накинуто
плащ, закріплений фібулою.
Привертає увагу багато
оздоблена кінська збруя.

2. Руський воїн — стрілець

із лука. У багатьох похованнях
знаходять стріли, але
прості довгі луки майже не
збереглись. Більше щастить
композитним лукам, від яких
залишаються кістяні частини
й накладки. З озброєння вояк
2
має лише сокиру за поясом.
14 В І Й С Ь КО ВА С П РА ВА В У К РА Ї Н І Е П ОХ И В І К І Н Г І В ...

Скандинавська зброя
з Кілмейнем (Ірландія)

Руків’я мечів
вікінгів з Ірландії
 ВСТУП 15
Ролло. Пам’ятник
з Олесунн (Норвегія)

(відповідно за французькими чи ісландськими дже-

релами) вікінг Ролло (Рольф) заклав на півночі Фран-
ції основи майбутнього герцогства Нормандія, де
його нащадки правили до 1135 р. Нормандія із часом
налагодила більш тісні зв’язки з континентом, ніж
зі Скандинавією. Історик Адемар наприкінці ХІ ст.
стверджував, що всі місцеві нормани забули власну
мову й розмовляли лише романською (старофран-
цузькою). Нащадки скандинавських колоністів від-
так змішалися з місцевим населенням і перейняли
феодальні стосунки, мову та звичаї французів.
У Східній Європі епоха вікінгів розпочалася вже
в середині VIII ст. У цей час купці-воїни зі Скандина-
вії розвідали торговий шлях Волгою, що вів на східні
16 В І Й С Ь КО ВА С П РА ВА В У К РА Ї Н І Е П ОХ И В І К І Н Г І В ...

ринки, і почали закладати торгові поселення уздовж

нього. У ІХ ст. озброєні купці знайшли дорогу до ба-
гатої Візантії, через що мережа торгових осередків
простяглася вздовж Дніпровського річкового шляху.
По ньому купці-воїни, основу яких становили ви-
хідці зі Скандинавії, плавали впродовж ІХ–Х ст. до
Константинополя, привозячи із собою найчастіше
товари, але інколи — війну. Поволі нащадки сканди-
навів втратили зв’язок із батьківщиною, перейнявши
слов’янські імена, звичаї й мову. Уже в середині Х ст.
у Києві правив руський ватажок зі слов’янським іме-
нем Святослав, а в 988 р. його син Володимир став
християнським правителем держави з переважно
слов’янським населенням. Із хрещенням епоху вікін-
гів на території України змінила епоха Руської дер-
жави.